Скібіцький О.М. Інноваційний та інвестиційний менеджмент

Подождите немного. Документ загружается.

131

ЕТАП 1: Визначення

стандартів

ЕТАП 2: Порівняння фактичних

параметрів зі стандартами

ЕТАП 3: Аналіз і регулювання

Нічого не

робити

Встановлення

причин

відхилення

Перегляд

стандартів

(нормативів)

Усунення

відхилення

(регулювальний

вплив)

Встановлення

меж

припустимих

відхилень

Цілевиявлення і

стратегічне

планування

Визначення

критеріїв

ефективності,

результативності

Прагматична

оцінка

інформації

Порівняння

результатів з

стандартами

(нормативами)

Доведення

показників

(критеріїв,

нормативів до

співробітників)

Чи досягнуто

цілей?

Так

Ні

Так

Ні

Чи реалістичні

стандартні

норми?

Рис. 3.8. Модель процесу контролю виконання стратегії

131

132

ЕКСПЕРТИЗА ІННОВАЦІЙНИХ

ПРОЕКТІВ ТА ЇХ ЕКОНОМІЧНА

ЕФЕКТИВНІСТЬ

4.1. Завдання й основні прийоми експертизи іннова-

ційних проектів.

4.2. Характеристика результатів інноваційної діяль-

ності.

4.3. Методи відбору інноваційних проектів для реалі-

зації.

4.4. Техніко-економічне обґрунтування інноваційних

проектів.

4.5. Підготовка та складання бізнес-планів інновацій-

них проектів.

4.6. Загальна економічна ефективність інновацій.

4.7. Ефективність витрат на інноваційну діяльність.

4.8. Ефективність використання інновацій.

4.1. ЗАВДАННЯ Й ОСНОВНІ

ПРИЙОМИ ЕКСПЕРТИЗИ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

Завданням експертизи є оцінка наукового й технічного рівня

проекту, його інвестиційної привабливості, можливостей реалі-

зації й ефективності. На підставі експертизи приймаються рішен-

ня щодо доцільності використання проекту й обсягів його фінан-

сування.

Експертиза повинна забезпечити вибір якісного інноваційного

проекту. Подані інвесторам інноваційні проекти повинні бути

порівняльні й піддаватися аналізу за допомогою єдиної системи

показників. Це означає, що інформаційна база, точність і методи

визначення вартісних і натуральних показників за варіантами по-

винні бути порівняльні.

Експертиза інноваційних проектів може здійснюватися дер-

жавним замовником (якщо фінансування йде з бюджету), а також

спеціальними фондами підтримки наукових досліджень і розро-

бок. Експертиза проводиться з метою відбору й вирішення про-

блеми фінансування.

133

Критерії, необхідні для оцінки інвестиційних проектів, мо-

жуть різнитися в залежності від конкретних особливостей органі-

зації, її галузевої належності й стратегічної спрямованості. При

упорядкуванні переліку критеріїв необхідно використовувати

лише ті з них, що випливають безпосередньо з цілей, стратегії й

завдань організації, орієнтації її довгострокових планів. Проекти,

що одержують високу оцінку з позиції одних цілей, стратегій та

завдань, можуть не одержати її з погляду інших.

Головними критеріями для оцінки інвестиційних проектів є:

1. ЦІЛІ ОРГАНІЗАЦІЇ, СТРАТЕГІЯ, ПОЛІТИКА І ЦІННОСТІ

• Сумісність проекту з поточною стратегією організації й довгострокового плану.

• Виправданість змін у стратегії організації (у випадку, якщо цього потре-

бує прийняття проекту до реалізації).

• Відповідність проекту ставленню керівництва організації до ризику.

• Відповідність проекту ставленню керівництва організації до нововведень.

• Відповідність п

оект

вимогам о

ганізації з

ур

ах

ванням тимчасового

аспекту (довгостроковий або коротко-терміновий проект).

• Відповідність проекту потенціалу росту організації.

• Стабвльність становища організації.

• Ст

пінь диве

си

ікації о

ганізації

(

тобто кількість гал

зей, що не мають

ви

обничого зв’язк

з головною гал

ззю,

якій здійснює свою діяльність

ганізація, і їх частка в загальном

обсязі її ви

обництва

)

, що впливає на

стабільність її становища на ринку.

• Вплив великих

інансових вит

ат і відст

очки оде

жання п

иб

тк

на

сучасний стан справ в організації.

• Вплив можливого відхилення часу, витрат і виконання завдань від запла-

нованих, а також вплив невдачі проекту на стан справ в організації.

2. ФІНАНСОВІ КРИТЕРІЇ

• Розмі

інвестицій

(

вкладення

ви

обництво, вкладення в ма

кетинг; для

оектів НДДКР вит

ати на п

оведення дослідження і ва

тість

озвитк

якщо дослідження успішне).

• Потенційний річний розмір прибутку.

• Очікувана норма чистого прибутку.

• Відповідність проекту критеріям економічної ефективності капіталовкла-

день, прийнятим в організації.

134

• Стартові витрати на здійснення проекту.

• Очік

ваний час, після закінчення якого даний п

оект почне п

иносити

витрати та прибутки.

• Наявність фінансових ресурсів у потрібні моменти часу.

• Вплив прийняття даного проекту на інші проекти, що потребують фінан-

сових засобів.

• Необхідність зал

чення позикового капітал

(

едитів

)

для

інанс

вання

проекту, та його частка в інвестиціях.

• Фінансовий ризик, пов’язаний із здійсненням проекту.

• Стабільність надходження п

иб

тків від п

оект

(

чи забезпеч

є п

оект

стійке підвищення темпів

ост

иб

тків

ми, чи п

иб

ток від

ок

до

року буде коливатися)

• Період часу, через який почнеться випуск продукції (послуг), а отже, від-

шкодування капітальних витрат.

• Можливості використання податкового законодавства (податкових пільг).

• Фондовіддача, тобто відношення се

еднього

ічного валового п

иб

тк

отриманого від проекту, до капітальних витрат (чим вище рівень фондовід-

дач, тим нижче в загальних вит

атах о

ганізації частка постійних вит

ат,

що не залежать від зміни завантаження ви

обничих пот

жностей, а отже,

тим менші б

ть збитки

випадк

погі

шення економічної кон’юнкт

ур

и;

кщо

івень

ондовіддачі в даній о

ганізації нижчий від се

еднегал

зевої,

то у випадку кризи в неї більше шансів збанкрутувати однією з перших).

• Оптимальність структури витрат на продукт, закладений у проекті (вико-

ристання найбільш дешевих і легко доступних виробничих ресурсів).

3. НАУКОВО-ТЕХНІЧНІ КРИТЕРІЇ (ДЛЯ ПРОЕКТІВ НДДКР)

• Можливість технічного успіху.

• Патентна чистота. Унікальність продукції (відсутність аналогів).

• Наявність науково-технічних ресурсів, необхідних для здійснення проекту.

• Відповідність проекту стратегії НДДКР в організації.

• Вартість і час розробки.

• Можливі майбутні розробки продукту і майбутні застосування нової тех-

нології, що генерується.

• Вплив на інші проекти.

• Патентоспроможність (чи можливий захист проекту патентом?).

• Потреби в послугах консалтингових фірм або розміщенні зовнішніх замов-

лень на НДДКР.

135

4. ВИРОБНИЧІ КРИТЕРІЇ

• Необхідність технологічних нововведень для здійснення проекту.

• Відповідність проекту наявним виробничим потужностям (чи буде під-

тримуватись високий рівень використання наявних виробничих потужнос-

тей чи з прийняттям проекту різко зростуть накладні витрати?)

• Наявність необхідного виробничого персоналу (за чисельністю та квалі-

фікацією).

• Розмір витрат виробництва. Порівняння його з розміром витрат у конку-

рентів.

• Потреба в додаткових виробничих потужностях (устаткуванні).

5. ЗОВНІШНІ Й ЕКОЛОГІЧНІ КРИТЕРІЇ.

• Можливий шкідливий вплив продуктів і виробничих процесів.

• Правове забезпечення проекту, його узгодженість законодавством.

• Можливий вплив перспективного законодавства на проект.

• Можлива реакція громадської думки на здійснення проекту.

При виборі проекту, оцінці його ефективності слід враховува-

ти чинники непевності й ризику. Більш детально див. [58, 59].

Зупинимося на ньому лише коротко.

Під непевністю розуміється неповнота або неточність інфор-

мації про умови реалізації проекту, у тому числі супутні витрати

й результати. Непевність пов’язана з можливістю виникнення в

ході реалізації проекту несприятливих ситуацій і наслідків, що

характеризується поняттям ризику.

У ПРАКТИЦІ ОЦІНКИ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ НАЙБІЛЬШ

СУТТЄВИМИ Є ТАКІ ВИДИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РИЗИКІВ:

1. Ризик, пов’язаний з нестабільністю економічного законодавства та поточ-

ною економічною сит

ацією,

мовами інвест

вання і вико

истання п

и-

бутку;

2. Зовнішньо-економічний

изик

(

можливість зап

овадження обмежень на

торгівлю та поставки, закриття кордонів тощо).

3. Невизначеність політичної ситуації, ризик несприятливих соціально-

політичних змін в країні або регіоні.

4. Неповнота або неточність інформації про рівень і динаміку техніко-

економічних показників, параметри нової техніки і технології.

136

5. Коливання ринкової кон’юнктури, цін, валютних курсів тощо.

6. Невизначеність природно-кліматичних умов, можливість стихійного лиха.

7. Ви

обничо-технологічний

изик

(

ава

ії, відмова обладнання, по

ру

шення

термінів тощо).

8. Невизначеність цілей, інтересів та поведінки власника.

9. Неповнота або неточність інформації про фінансовий стан і ділову ситу-

ацію підприємств—учасників (можливість платежів, банкрутств, порушення

договірних зобов’язань, інших форс-мажорних обставин).

У ПРАКТИЦІ КЕРУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЕКТАМИ

ЗАСТОСОВУЮТЬ ТАКІ СПОСОБИ ЗНИЖЕННЯ РИЗИКУ:

1. Розподіл ризику між учасниками проекту (передача частини ризику спів-

виконавцям).

2. Страхування.

3. Резервування коштів (фондів) на покриття непередбачених витрат.

Розподіл ризику відбувається при розробці фінансового плану

проекту й контрактних документів. При цьому учасники проекту

приймають ряд рішень, що розширюють або звужують діапазон

потенційних інвесторів. При проведенні відповідних переговорів

учасники проекту проявляють гнучкість щодо того, яку частку

ризику вони згодні на себе прийняти.

Багато великих проектів можуть мати затримку в їхній реалі-

зації, що може призвести до такого збільшення вартості робіт,

яке перевищить первісну вартість проекту. Тому важлива роль

належить страхуванню ризиків.

Страхування ризику означає передачу певних ризиків страхо-

вої компанії.

Створення резерву коштів на покриття непередбачених витрат

передбачає встановлення співвідношення між потенційними ри-

зиками, що впливають на вартість проекту, і витратами, необхід-

ними для подолання збоїв у виконанні проекту.

При резервуванні коштів на покриття непередбачених витрат

ураховується точність первісної оцінки вартості проекту і його

елементів.

Оцінка непередбачених витрат дозволяє звести до мінімуму

перевитрату коштів.

137

СТРУКТУРА РЕЗЕРВУ НА ПОКРИТТЯ НЕПЕРЕДБАЧЕНИХ

ВИТРАТ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ДВОМА МЕТОДАМИ:

1. Резерв поділяється на загальний і спеціальний.

2. Визначення непе

едбачених вит

ат за видами вит

ат

(

за

обітна плата,

матеріали тощо).

Загальний резерв покриває зміни в кошторисі тощо.

Спеціальний резерв включає надбавки на покриття росту

цін, збільшення витрат за позиціями, оплату позовів за контрак-

тами. Це особливо важливо в умовах інфляції.

Диференціація резерву за видами витрат дозволяє визначити

ступінь ризику, пов’язаного з кожним видом витрат, які можна

надалі поширити на окремі етапи проекту.

Для подальшого уточнення розмірів непередбачених витрат

установлюється взаємозв’язок з елементами структури поділу

робіт на різних рівнях цього розподілу, у тому числі на рівні

комплексів (пакетів) робіт. Такий детальний поділ робіт допома-

гає набути досвіду і створити базу даних для коригування непе-

редбачених витрат.

Резерв на непередбачені витрати визначається тільки за тими

видами витрат, які ввійшли в первісний кошторис і не повинен

використовуватися для компенсації витрат, які є наслідком неза-

довільної роботи.

ПЛАН ФІНАНСУВАННЯ

ПРОЕКТУ ПОВИНЕН УРАХОВУВАТИ:

♦ ризик нежиттєздатності проекту;

♦ податковий ризик;

♦ ризик незавершення проекту.

Інвестори повинні бути впевнені, що можливі доходи від про-

екту будуть достатні для покриття витрат, виплати заборгованос-

ті, забезпечення окупності капіталовкладень.

На мікрорівні основна увага приділяється комерційній ефек-

тивності проекту, що визначається як відношення фінансових ви-

трат і результатів.

138

ПРИ РОЗГЛЯДІ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ВАРІАНТІВ ПРОЕКТІВ

У ДІЛОВІЙ ПРАКТИЦІ ЗАСТОСОВУЮТЬ ТАКІ НАПРЯМКИ АНАЛІЗУ:

1. Порівнюється середня річна рентабельність проектів із середньою став-

кою банківського кредиту.

2. Порівнюються проекти з огляду страхування від інфляційних втрат.

3. Порівнюються періоди окупності інвестицій.

4. Порівнюється потреба в інвестиціях.

5. Ураховується стабільність надходжень.

6. Порівнюється рентабельність інвестицій у цілому за весь строк здійснен-

ня проекту.

7. Порівнюється рентабельність інвестицій у цілому з урахуванням дискон-

тування.

ПРИ ЦЬОМУ ЗАСТОСОВУЮТЬ ТАКІ КРИТЕРІЇ

ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РІШЕНЬ:

1. Відсутність більш вигідних альтернатив.

2. Мінімізація ризику втрат від інфляції.

3. Стислість строку окупності.

4. Відносна дешевизна проекту.

5. Забезпечення стабільності надходжень.

6. Висока рентабельність із урахуванням дисконтування.

Таким чином, експертиза інноваційних проектів дозволяє оці-

нити їх з огляду інвестиційної привабливості.

ТРИ ОСНОВНИХ МЕТОДИ ЕКСПЕРТИЗИ

ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ, ФІНАНСОВАНИХ З БЮДЖЕТУ:

♦ описовий;

♦ порівняння стану «до» й «після»;

♦ порівняльна експертиза.

Описовий метод одержав значне поширення в багатьох краї-

нах. Його суть полягає в тому, що розглядається потенційний

вплив результатів здійснюваних проектів на ситуацію на певному

ринку товарів і послуг. Він дозволяє враховувати, наприклад,

взаємодію сфери НДДКР із патентним правом, податковим зако-

139

нодавством, утворенням, підготовкою й перепідготовкою кадрів.

Описовий метод дозволяє узагальнити одержувані результати,

прогнозувати й ураховувати побічні процеси.

Основним недоліком методу є те, що він не дозволяє коректно

зіставити два й більше альтернативних варіанти.

Метод порівняння стану «до» й «після» дозволяє брати до

уваги не тільки кількісні, але і якісні показники різних проектів.

Однак цьому методу властива висока ймовірність суб’єктивної

інтерпретації інформації й прогнозів.

Порівняльна експертиза полягає в порівнянні становища

підприємств й організацій, які отримують державне фінансуван-

ня з тими, хто його не отримує. У цьому методі звертається увага

на порівнянність потенційних результатів здійснюваного проек-

ту, що задовольняє вимогам перевірки економічної обґрунтова-

ності конкретних рішень щодо фінансування короткострокових і

швидко окупних проектів.

Експерт оформляє анкету, у якій обґрунтовуються відповідні

оцінки.

Метод порівняльної експертизи застосовується в США й ін-

ших країнах з розвиненою ринковою економікою.

Разом з тим цей метод має недоліки, зокрема, він не застосов-

ний при опрацюванні довгострокових пріоритетів державної ін-

новаційної політики.

Найбільш точним є метод формалізованого опису непевнос-

ті. Стосовно видів непевності, що зустрічається найчасті-

ше, цей метод оцінки інвестиційних проектів включає такі

етапи:

1. Опис усієї множини можливих умов реалізації проекту (або у формі від-

повідних сцена

іїв, або

вигляді системи обмежень на значення головних

технічних, економічних та інших параметрів проекту) і витрат, що відпові-

дають цим умовам (включаючи можливі санкції і витрати, пов’язані зі стра-

ванням і

езе

ванням

)

ез

льтатів і показників пе

етво

ення вихідної

ін

мації п

о чинники непевності в ін

мацію п

о можливості ок

емих

умов реалізації й відповідних показників ефективності або про інтервали їх-

ньої зміни;

2. Визначення показників ефективності проекту в цілому з урахуванням не-

певності умов його реалізації — показників очікуваної ефективності.

Плюси й мінуси різних методів експертизи інноваційних про-

ектів обумовлюють їхнє комбіноване застосування.

140

ЗАСАДИ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗ

1. Наявність незалежної групи дослідників, що виступають арбітрами в спір-

них ситуаціях за результатами експертизи щодо добору фахівців для її про-

ведення та щодо методів контролю.

2. При розрахунку доданої вартості діяльність в галузі досліджень і ново-

введень розглядається як виробнича.

3. Здійснюється попереднє прогнозування й планування витрат на середньо-

строкову перспективу, щоб мати можливість визначити передбачувану ефек-

тивність і час для контролю.

4. Погодж

ються методи конт

олю з пе

спективами

озвитк

системи

управління науково-технічною політикою на державному рівні.

У ряді країн, наприклад у Франції, експертна оцінка проектів і

контроль за їхнім виконанням проводяться тими організаціями,

які здійснюють їх фінансування. Обов’язковими параметрами є:

строки завершення окремих етапів робіт і всього проекту й сту-

пінь ризику, пов’язаного зі здійсненням проекту. У зв’язку із цим

у Франції строки проведення великомасштабних прикладних до-

сліджень коливаються від 8 до 15 років.

При експертизі проектів повинен бути врахований потенцій-

ний вплив результатів досліджень або розробок на соціальне,

економічне й екологічне середовище.

До кожної експертної групи може бути підключений високо-

кваліфікований представник замовника експертизи.

Експерти мають право вимагати будь-яку інформацію, що

стосується розроблювального проекту.

У країнах з розвиненою ринковою економікою робота експер-

тів не обмежується тільки оцінкою проекту, але може передбача-

ти й контроль за ходом робіт. При цьому методи контролю пови-

нні відповідати рівню проведених експертиз.

Експертиза містить не тільки кількісну, але і якісну оцінку

проектів. При прийнятті рішень ураховуються оцінки, висловлені

кожним членом експертної групи.

В Україні виділення асигнувань для фінансування капітальних

вкладень, витрат на наукові дослідження й розробки та інші поточ-

ні витрати за державними науково-технічними програмами, за-

твердженими Урядом, здійснюється цільовим призначенням

державному замовнику через Державний бюджет на черговий

фінансовий рік.

Реалізація державних науково-технічних програм здійснюєть-

ся на основі державних контрактів, які укладаються державними