Шульженко Ф.П., Кундрик Р.С. Транспортне право (укр)

Подождите немного. Документ загружается.

зень (перебуває у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння,

порушує громадський порядок, пред’являє заборонений до пере-

везення багаж або багаж, який за габаритами не відповідає вста-

новленим нормам).

Пасажир за договором автомобільної перевозки має такі права:

 одержувати від перевізника, водія, на зупинках автобусних

маршрутів загального користування, автостанціях та автовокза-

лах інформацію про послуги автомобільного транспорту загаль-

ного користування;

 безоплатно провозити із собою на автобусних маршрутах

загального користування одну дитину дошкільного віку без на-

дання їй окремого місця;

 безоплатно перевозити із собою на автобусних маршрутах

загального користування ручну поклажу, а також відповідно до

законодавства про захист прав споживачів і правил перевезень

користуватися іншими правами.

Пасажир за договором автомобільної перевозки зобов’язаний:

 мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, а за

наявності права пільгового проїзду — відповідне посвідчення;

 виконувати вимоги правил користування автомобільним

транспортом.

У свою чергу згідно зі ст. 54 Закону України «Про автомобі-

льний транспорт» пасажирський перевізник має право:

 відміняти рейси своїх автомобільних транспортних засобів

за обставин, які він не міг передбачити і яким не міг запобігти,

повернувши пасажирам кошти, сплачені ними за перевезення;

 обмежувати чи припиняти перевезення в разі стихійного

лиха, епідемії, епізоотії або іншої надзвичайної ситуації;

 зазначати у багажній квитанції стан багажу, що має зовніш-

ні пошкодження, або відмовитись від його перевезення в разі за-

перечення пасажира щодо такого зазначення.

Пасажирський перевізник зобов’язаний:

 забезпечувати дотримання персоналом вимог законодавства

про автомобільний транспорт;

 мати паспорт маршруту для здійснення перевезень;

 забезпечувати проведення медичного огляду водіїв;

 забезпечувати водія схемою маршруту та розкладом руху;

 утримувати автомобільні транспортні засоби у належному

технічному та санітарному стані, забезпечувати їх своєчасне по-

дання для посадки пасажирів та відправлення;

 забезпечувати проїзд пасажирів до зупинки призначення за

маршрутом без додаткових витрат у разі припинення поїздки че-

рез технічну несправність автомобільного транспорту.

Іншим поширеним договором у сфері транспортних послуг

є договір перевозки вантажу.

Договір перевезення вантажів буває двох видів — договір пе-

ревозки у прямому та договір перевозки у змішаному сполученні.

Договір перевозки в прямому сполученні передбачає, що переве-

зення вантажу здійснюються одним автомобільним транспорт-

ним засобом без перевантаження на інший. У договорі перевозки

у змішаному сполученні перевезення вантажу здійснюються кі-

лькома видами транспорту.

В договорі перевозки вантажу при здійсненні перевозки вини-

кають допоміжні операції, які законодавець виділяє окремо:

 завантаження та розвантаження автомобільних транспорт-

них засобів;

 перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транс-

портний засіб;

 сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу;

 накопичення, формування або дроблення партій вантажу;

 зберігання вантажу;

 транспортно-експедиційні послуги.

Правила внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транс-

портом затверджуються Мінтрансом України.

Окреме місце посідає договір про пряме змішане сполучення

при перевезенні вантажів автомобільним транспортом, коли пе-

ревезення здійснюється разом з іншими видами транспорту. Вза-

ємовідносини перевізників у процесі перевезення вантажів за

єдиним документом різними видами транспорту визначаються

законодавством відповідних галузей транспорту та укладеними

відповідно до нього договорами між перевізниками.

Згідно зі ст. 61 Закону України «Про автомобільний транс-

порт» встановлена письмова форма договору перевезення ванта-

жу автомобільним транспортом (договір, накладна, квитанція

тощо). Відносини щодо перевозки вантажу також урегульовано

Наказом Мінтрансу України «Про затвердження Правил переве-

зень вантажів автомобільним транспортом в Україні» №363 від

14 жовтня 1997 року з наступними змінами.

Істотними умовами договору є:

 найменування та місцезнаходження сторін;

 найменування та кількість вантажу, його пакування;

 умови та термін перевезення;

 місце та час навантаження і розвантаження;

 вартість перевезення.

Сторонами договору є замовник і виконавець. Замовник за дого-

вором про перевезення вантажу автомобільним транспортом загаль-

ного користування має право отримати компенсацію згідно з законо-

давством за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну

його втрату або несвоєчасність доставки. Замовник зобов’язаний:

 забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на

перевезення вантажу;

 утримувати власні під’їзні шляхи до вантажних пунктів,

вантажні майданчики, рампи тощо у стані, що відповідає вимо-

гам законодавства з питань охорони праці, техніки безпеки та

безпеки руху;

 здійснювати вантажні операції, закріплення, накриття,

ув’язування та пломбування вантажу, зняття кріплень і покриттів

та очищення автомобільного транспортного засобу від залишків

вантажу;

 забезпечувати вимоги законодавства з питань охорони пра-

ці і техніки безпеки під час вантажних операцій.

Вантажний перевізник (виконавець) має право:

 відмовитися від приймання вантажу для перевезення, якщо

замовником не підготовлено вантаж чи необхідні документи або

внесені без попереднього узгодження з ним зміни до реквізитів

цих документів;

 відмовитися від перевезення вантажу, якщо замовник подає

до перевезень вантаж, не обумовлений договором про перевезен-

ня, пакування вантажу не відповідає встановленим законодавст-

вом вимогам, ушкоджена тара або нечітким є відтиск пломби тощо;

 одержувати відшкодування від замовника, якщо автомобіль-

ний транспортний засіб був пошкоджений під час вантажних ро-

біт або під час перевезення вантажу з вини замовника.

При цьому вантажний перевізник зобов’язаний:

 при укладанні договору про перевезення вантажу автомобі-

льним транспортом передбачати для персоналу перевізника вста-

новлені законодавством умови праці та відпочинку;

 забезпечити виконання умов договору про перевезення ван-

тажу автомобільним транспортом у межах, визначених законо-

давством та цим договором;

 забезпечити збереження вантажу, прийнятого до переве-

зення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) у

пункті призначення;

 відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або

псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збит-

ки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.

Іншим договором перевезення, який має спеціальне регулю-

вання, є договір перевозки пошти. Особливість цього договору

проявляється в спеціальному суб’єктному складі — відправни-

ком і одержувачем пошти є підприємство зв’язку. Умови здійс-

нення перевезень пошти врегульовано Наказом Мінзв’яку Укра-

їни «Про затвердження Правил перевезення пошти автомобіль-

ним транспортом» № 32/76 від 12 березня 1997 року.

Невиконання чи неналежне виконання зобов’язань, що ви-

пливають з договору перевезення автомобільним транспортом, пе-

редбачає майнову відповідальність сторін (автотранспортних підпри-

ємств, відправників і одержувачів вантажів та інших користувачів).

За шкоду, заподіяну під час перевезення багажу чи вантажу,

перевізник несе таку відповідальність:

 у разі втрати або нестачі багажу чи вантажу — в розмірі вар-

тості багажу чи вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

 у разі пошкодження (псування) багажу чи вантажу — в роз-

мірі суми, на яку зменшилася вартість багажу чи вантажу;

 у разі втрати багажу чи вантажу, зданого для перевезення з

оголошенням його цінності, — в розмірі оголошеної цінності ба-

гажу чи вантажу.

Якщо внаслідок пошкодження (псування) багажу чи вантажу

його якість змінилася настільки, що він не може бути використа-

ний за прямим призначенням, пасажир має право відмовитися від

багажу, а вантажовідправник (вантажоодержувач) — від вантажу

і вимагати відшкодування завданих збитків.

Якщо багаж чи вантаж, за втрату або нестачу якого перевізник

сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, паса-

жир має право вимагати видачі йому цього багажу, а вантажовід-

правник (вантажоодержувач) — цього вантажу з урахуванням ві-

дшкодованих збитків.

Вартість багажу чи вантажу визначається виходячи з ціни, за-

значеної в товарному чеку, товарно-транспортній накладній або

передбаченої в договорі про перевезення, а в разі відсутності цих

документів — виходячи із середньої вартості такого самого това-

ру в місці та на час видачі багажу чи вантажу згідно з договором

перевезення багажу чи вантажу автомобільним транспортом. За

втрату, нестачу або пошкодження (псування) багажу чи вантажу

під час міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобі-

льним транспортом перевізник несе відповідальність згідно з мі-

жнародними договорами України.

За прострочення доставки вантажу до пункту призначення пе-

ревізник несе перед вантажовідправником (вантажоодержувачем)

відповідальність згідно з умовами договору про перевезення ван-

тажу автомобільним транспортом.

Перевізник звільняється від відповідальності за шкоду, запо-

діяну під час перевезення багажу чи вантажу, якщо доведе, що

вона настала внаслідок обставин, незалежних від нього.

Ці положення закріплені в законодавстві та деталізовані в

правилах здійснення перевезень.

Існують певні особливості правового регулювання міжнарод-

них автомобільних перевезень.

Закон визначає як міжнародні будь-які перевезення пасажи-

рів і вантажів автомобільним транспортом, які здійснюються

між пунктами відправлення та призначення, один з яких або

обидва розташовані за межами території України. Організація

міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним

транспортом здійснюється перевізниками відповідно до міжна-

родних договорів України з питань міжнародних автомобільних

перевезень. Найвагомішими з погляду місця в правовому регу-

люванні автомобільних перевезень є такі міжнародні угоди та

акти: Конвенція про договір міжнародного автомобільного пе-

ревезення пасажирів та вантажу (КАПП), 995-845, 01.03.1973;

Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів по

дорогах (КДПВ) (із змінами, внесеними Протоколом від 5 липня

1978 року), 995-234, 19.05.1956; Митна конвенція про переве-

зення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція

МДП), 995-012, 14.11.1975 та ін.

Крім міжнародних конвенцій, також широко застосовуються

міжурядові угоди про автомобільний транспорт (маршрути, тран-

спортні коридори, транзит вантажів тощо).

Правила міжнародних перевезень пасажирів автомобільним

транспортом по території України також затверджуються Кабіне-

том Міністрів України.

Договір перевезень автомобільним транспортом у міжнарод-

ному сполученні має особливості: зокрема, перевізник під час

виконання міжнародних перевезень пасажирів і багажу, вантажу

керується законодавством у галузі дорожнього руху, охорони

природи тієї держави, на території якої здійснюється перевезен-

ня. До перевізника, пасажира, вантажу висуваються додаткові

вимоги, що випливають з факту перетину кордону, встановлено

скорочені терміни звернення з претензіями.

Міжнародним перевізником пасажирів і вантажів автомобіль-

ним транспортом є суб’єкт підприємницької діяльності, який

здійснює таке перевезення відповідно до міжнародних договорів

України, ліцензії та договору про перевезення пасажира чи (та)

вантажу автомобільним транспортом, що використовується ним

на законних підставах.

Міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним

транспортом здійснюються:

 автомобільним транспортом загального користування відпо-

відно до договору перевезення;

 відомчим та індивідуальним автомобільним транспортом

для власних потреб їх власників;

 перевізниками-нерезидентами України.

Міжнародне співробітництво у сфері міжнародних перевезень

пасажирів і вантажів автомобільним транспортом забезпечує

Державний департамент автомобільного транспорту.

Одним із дійових механізмів співробітництва у сфері міжна-

родних перевезень є Митна конвенція про перевезення вантажів

із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), 995-012,

14.11.1975, яка істотно спрощує процедуру митного оформлення

автомобілів і вантажів. З метою сприяння впорядкуванню реалі-

зації цієї конвенції в Україні створено Асоціацію міжнародних

автомобільних перевізників — АСМАП.

Контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і

вантажів автомобільним транспортом проводить служба міжна-

родних автомобільних перевезень Державного департаменту ав-

томобільного транспорту в пунктах пропуску через державний

кордон України. Служба міжнародних автомобільних перевезень

діє відповідно до законодавства та свого положення, затвердже-

ного центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

§ 3. Претензії до перевізника,

відправника й одержувача вантажів

і порядок вирішення спорів

Автомобільний транспорт як галузь транспортного права має

спеціальні правила щодо заявлення претензій та вирішення спо-

рів. Правове регулювання цих питань здійснюється цивільним,

господарським законодавством, Законом України «Про автомобі-

льний транспорт», Статутом автомобільного транспорту, Нака-

зом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 «Про

затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транс-

портом в Україні» та окремими правилами перевезень.

Законодавство встановлює спеціальні вимоги щодо способів

фіксації обставин, що можуть служити підставою для матеріаль-

ної відповідальності автотранспортних підприємств або організа-

цій, вантажовідправників, вантажоодержувачів при автомобіль-

них перевезеннях та при перевезенні пасажирів.

Такі обставини стверджуються записами в товарно-транс-

портних документах, а в разі розбіжності між автотранспортним

підприємством або організацією і вантажовідправником (ванта-

жоодержувачем) — стверджуються актами встановленої форми.

Перелік обставин, що підлягають засвідченню записами в то-

варно-транспортних документах, форми актів і порядок їх скла-

дання встановлюються п. 15 Наказу Міністерства транспорту

України № 363 від 14.10.97 «Про затвердження Правил переве-

зень вантажів автомобільним транспортом в Україні».

До пред’явлення вантажовідправником або вантажоодержува-

чем автотранспортному підприємству чи організації позову

обов’язкове пред’явлення претензій до них.

При перевезеннях вантажів автомобільним транспортом право

на пред’явлення автотранспортному підприємству або організації

претензії, а у відповідних випадках позовів у порядку, встановле-

ному Правилами, мають у разі:

а) втрати вантажу — вантажовідправник або вантажоодержувач;

б) недостачі, псування або пошкодження вантажу — вантажо-

одержувач;

в) прострочення в доставці вантажу — вантажоодержувач.

Претензії, що випливають з перевезення вантажів, пред’яв-

ляються автотранспортному підприємству або організації, що вида-

ли вантаж, а в разі повної втрати вантажу — автотранспортному пі-

дприємству або організації, які прийняли вантаж до перевезення.

Претензії, що випливають з перевезення пасажирів або бага-

жу, можуть бути пред’явлені автотранспортному підприємству

або організації пункту відправлення або призначення на розсуд

заявника претензії.

Претензії, що випливають з перевезення вантажу в прямому

змішаному сполученні, пред’являються:

а) автотранспортному підприємству або організації, якщо кін-

цевим пунктом є вантажна автостанція;

б) іншому відповідному транспортному органу, якщо кінцевим пунк-

том перевезення є станція залізниці, порт (пристань) або аеропорт.

Згідно з п. 16.4 та п. 16.5 Наказу Міністерства транспорту Укра-

їни № 363 від 14.10.97 «Про затвердження Правил перевезень ван-

тажів автомобільним транспортом в Україні» право на пред’яв-

лення претензій вантажовідправником або вантажоодержувачем

може бути передане юридичній або фізичній особі за довіреністю.

Передача права на пред’явлення претензії засвідчується написом

на товарно-транспортній накладній про його переуступку.

До претензійної заяви повинні бути додані документи, що під-

тверджують претензію. До претензії відносно втрати, недостачі,

псування чи пошкодження вантажу, крім документів, що підтер-

джують право на пред’явлення претензії, має бути доданий доку-

мент, який засвідчив би кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно зі ст. 315 Господарського кодексу України до пред’-

явлення перевізникові позову, що випливає з договору переве-

зення вантажу, обов’язковим є пред’явлення йому претензії. Пре-

тензії можуть пред’являтися протягом шести місяців, а претензії

щодо сплати штрафів і премій — протягом сорока п’яти днів.

Перевізник зобов’язаний розглянути заявлену претензію і пові-

домити заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох

місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному спо-

лученні — протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу

або премії мають бути розглянуті протягом сорока п’яти днів.

При частковому задоволенні чи відхиленні претензії автотранс-

портне підприємство або організація, вантажовідправник або ва-

нтажоодержувач у повідомленні про це повинні вказати мотиви

прийнятого рішення і повернути заявнику додані до претензії до-

кументи. В разі задоволення претензії у повній сумі додані до за-

яви документи не повертаються.

Якщо претензію відхилено чи відповідь на неї вчасно не оде-

ржано, заявник має право звернутися до суду протягом шести мі-

сяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встанов-

леного для відповіді.

Позови вантажовідправників і вантажоодержувачів автотранс-

портному підприємству або організації можуть бути пред’явлені

тільки у випадках повного або часткового відмовлення автотранс-

портного підприємства або організації задовольнити претензію або

неодержання від них відповіді протягом встановлених строків.

Для пред’явлення перевізником до вантажовідправників та

вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення,

встановлюється шестимісячний термін. Щодо спорів, пов’язаних

з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред’явлення

позовів та строки позовної давності встановлюються транспорт-

ними кодексами чи статутами або міжнародними договорами,

згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

В міжнародних перевозках є деякі особливості претензій-

ної роботи та розгляду претензій. Так, пасажир має право подати

претензію перевізникові протягом семи днів з дня прибуття па-

сажира в пункт призначення.

З усіх спірних питань, які виникають у зв’язку з перевезенням па-

сажирів і багажу в міжнародному сполученні, пасажир має право згі-

дно із статтею 20 Конвенції про правову допомогу та правові відно-

сини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993

року (997-009) звернутися до судів держави, на території якої сталася

подія, що призвела до ушкодження здоров’я пасажира або пошко-

дження багажу, чи розташовані за юридичною адресою перевізника

або пасажира, а також у пунктах відправлення чи прибуття пасажира.

Право на подання позову у зв’язку із завданням ушкодження

здоров’ю пасажира зберігається протягом трьох років.

Право на подання позову у зв’язку з повною або частковою

втратою багажу чи його пошкодженням зберігається протягом

одного року.

Строк давності відраховується з дня прибуття транспортного

засобу до пункту призначення пасажира або в разі неприбуття з

дня, коли він повинен був прибути туди.

Подання претензії у письмовій формі призупиняє перебіг

строку давності до того дня, коли перевізник у письмовій формі

повідомить про незадоволення претензії, додавши до неї відповід-

ні документи. У разі часткового визнання поданої претензії пере-

біг терміну давності поновлюється лише стосовно тієї частини

претензії, яка залишається предметом спору.

План семінарського заняття

1. Державне управління у сфері дорожнього руху.

2. Правове регулювання дорожнього руху.

3. Особливості договору перевезення вантажів і пасажирів ав-

тотранспортом.

4. Відповідальність автотранспортних підприємств, відправ-

ників і одержувачів вантажів за невиконання зобов’язань.

Реферати

1. Особливості правового регулювання міжнародних автомо-

більних перевезень.

2. Претензії до відправника та одержувача вантажів і порядок

вирішення спорів.

Питання для самостійної роботи

1. Види договорів перевезення автомобільним транспортом.

2. Відносини, права та обов’язки автотранспортних підпри-

ємств, одержувачів та відправників вантажів.

Нормативно-правові акти

та література до теми

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.

3. Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р.

4. Закон України «Про дорожній рух» // Голос України. — 1993. —

16 липня.

5. Закон України «Про транспорт» // Голос України. — 1995. —

11 січня.

6. Господарський процесуальний кодекс України (Відомості Верхо-

вної Ради (ВВР), 1992, № 6, ст. 56, від 6 листопада 1991 року, із змінами

і доповненнями).

7. Правила дорожнього руху (затверджені Постановою КМ України

№ 1306, від 10 жовтня 2001 р.).

8. Постанова КМ України № 28 від 13 січня 1995 року «Положення

про Державну комісію з безпеки дорожнього руху».

9. Положення про Державний департамент автомобільного транс-

порту України (затверджене постановою КМ України від 29 лютого

1996 р. № 261).

10. Наказ Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 «Про

затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом

в Україні».

11. Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспо-

рту (затверджені постановою КМ України від 18 лютого 1997 р. № 176).

12. Положення про національного автомобільного перевізника (за-

тверджене постановою КМ України від 11 липня 1994 р. № 475).

13. Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а

також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мо-

тоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мо-