Шульженко Ф.П., Кундрик Р.С. Транспортне право (укр)

Подождите немного. Документ загружается.

Практичне завдання

Радянська районна державна адміністрація м. Києва видала

розпорядження про обов’язкове залучення експлуатаційного пер-

соналу та транспортних засобів комерційного приватного підп-

риємства «КИЇВТРАНСАВТО» до робіт із озеленення району. Чи

є в діях РДА порушення Закону України «Про транспорт»?

Варіант 3

Визначте місце договору перевозки в системі транспортного

права.

Назвіть систему органів управління транспортом в Україні.

Визначте місце органів управління транспортом у системі

суб’єктів транспортних правовідносин.

Проаналізуйте склад конкретного адміністративного проступ-

ку на транспорті.

Практичне завдання

На чому б ви як адвокат будували захист клієнта, який звину-

вачується в наїзді, що спричинив смерть потерпілого, щоб запо-

бігти майновій відповідальності клієнта (водія авто)?

Варіант 4

Яке місце посідають портові звичаї в системі джерел транс-

портного права?

Вкажіть на відмінність між міністерством, департаментом та

адміністрацією транспорту.

Класифікуйте суб’єктів транспортних правовідносин.

Яка особливість правового статусу підприємств транспорту?

Практичне завдання

Державний департамент автомобільного транспорту України

видав наказ, яким затвердив перелік вантажів, транспортування

яких підлягає спеціальній охороні та супроводу. Дати юридичну

оцінку діям департаменту з т.з. його компетенції.

Варіант 5

Вкажіть на місце підзаконних актів у системі джерел транс-

портного права.

Визначте компетенцію органів місцевого самоврядування у

галузі управління транспортом.

Назвіть істотні умови договору перевозки.

Вкажіть на відмінність між договором перевозки вантажу та

договором перевозки багажу.

Практичне завдання

Що є предметом доказування при звільненні від майнової від-

повідальності клієнта, який керував автотранспортним засобом і

здійснив наїзд на пішохода, що спричинило шкоду здоров’ю?

Варіант 6

Назвіть основні чинні міжнародні угоди, які є джерелом тран-

спортного права.

Розкажіть про організацію управління транспортом у м. Києві.

Вкажіть на відмінність між договором перевозки вантажу та

договором перевозки багажу.

Назвіть істотні умови договору перевозки пасажира.

Практичне завдання

Чи правильним є твердження «Координація діяльності всіх

видів транспорту в межах реґіонів здійснюється місцевими дер-

жавними адміністраціями». Відповідь обґрунтуйте.

Варіант 7

Назвіть останні новації у транспортному законодавстві.

Розкажіть про порядок отримання ліцензій на надання транс-

портних послуг автомобільним транспортом.

Яке місце посідають транспортні статути і правила користу-

вання транспортом у правовому регулюванні договору перевозки?

Вкажіть на місце галузевих статутів транспорту в системі ре-

гулювання юридичної відповідальності на транспорті.

Практичне завдання

В якому порядку слід оскаржувати рішення судових органів

про притягнення до адміністративної відповідальності в разі

ДТП? Строки, спосіб оскарження.

Варіант 8

У чому полягає зв’язок між змістом нормативних актів та ста-

ном законності на транспорті?

Яка особливість правового режиму використання транспорт-

них засобів підприємствами транспорту?

Наведіть приклади нормативних актів як підстав виникнення

транспортних зобов’язань.

Назвіть особливі риси юридичної відповідальності на транспорті.

Практичне завдання

Що є предметом доказування при звільненні від майнової від-

повідальності клієнта, який керував автотранспортним засобом і

здійснив наїзд на пішохода, що спричинило шкоду здоров’ю?

Варіант 9

Вкажіть на особливості правозастосовної діяльності на транс-

порті.

Які елементи транспортної інфраструктури можуть бути

об’єктом тільки державної власності?

Якими є права та обов’язки відправника вантажу згідно з до-

говором перевезення вантажу?

Назвіть органи, уповноважені застосовувати юридичну відпо-

відальність на транспорті.

Практичне завдання

Який орган уповноважений застосовувати адміністративну

відповідальність за ненадання транспортного засобу на вимогу

працівника правоохоронних органів при переслідуванні зло-

чинців?

Варіант 10

Розмежуйте категорії законності та правопорядку.

Назвіть основні нормативні акти, що регулюють правовий ре-

жим земель транспорту.

Якими є права та обов’язки експедитора згідно з договором

експедирування?

Які зміни відбулися в інституті транспортних злочинів?

Практичне завдання

Громадянин виявив намір вести комерційну діяльність у сфері

надання транспортних послуг — міських автобусних маршрут-

них перевезень. Надайте йому консультацію — за яких умов це

можливо.

ТЕМА 5. ОСНОВИ АВТОТРАНСПОРТНОГО ПРАВА

§ 1. Державне управління автомобільним транспортом і пра-

вове регулювання дорожнього руху.

§ 2. Договір перевозки вантажів, пасажирів і багажу автотран-

спортом.

§ 3. Претензії до перевізника, відправника й одержувача ван-

тажів і порядок вирішення спорів.

§ 1. Державне управління

автомобільним транспортом

і правове регулювання дорожнього руху

Автомобільний транспорт є галуззю транспорту, в якій най-

більш рівномірно поєднані різні форми власності. В автомобіль-

ному транспорті умови діяльності як державних, так і недержав-

них утворень є схожими і недескримінаційними.

Автомобільний транспорт — це підгалузь галузі транспорту,

покликана задовольняти потреби населення та суспільного вироб-

ництва в автомобільних перевезеннях. Його утворюють перевізни-

ки, автостанції, автовокзали, виконавці ремонту і технічного обслу-

говування автомобільних транспортних засобів, вантажні термінали

(автопорти), вантажні автомобільні станції та контейнерні пункти.

Наступним важливим явищем, яке безпосередньо пов’язане з

автомобільним транспортом, є категорія дорожнього руху, яка, в

свою чергу, виражає відносини з приводу використання автомо-

більних доріг, вулиць, залізничних переїздів або інших місць,

призначених для пересування людей та перевезення вантажів за

допомогою транспортних засобів. Категорія дорожнього руху є

частиною такого явища, як автомобільний транспорт, виходячи з

чого ми будемо узагальнювати ці категорії і вести мову про «ав-

томобільний транспорт».

Склад автомобільного транспорту — автомобільний транс-

порт загального користування (утворюють перевізники, автос-

танції, автовокзали, виконавці ремонту і технічного обслугову-

вання автомобільних транспортних засобів, вантажні термінали

(автопорти), вантажні автомобільні станції та контейнерні пунк-

ти, автомобільні транспортні засоби), відомчий автомобільний

транспорт (автомобільні транспортні засоби суб’єктів підприєм-

ницької діяльності, установ та організацій, що використовуються

ними тільки для власних потреб), індивідуальний автомобіль-

ний транспорт (автомобільні транспортні засоби фізичних осіб,

що використовуються ними лише для власних потреб, належать

до індивідуального автомобільного транспорту).

Виходячи з цих основних визначень, Автотранспортне право

постає перед нами як підгалузь транспортного права, пред-

метом якого є суспільні відносини, що виникають з приводу

здійснення автомобільних перевезень.

Джерела автотранспортного права характеризуються певною

кодифікованістю та певним упорядкуванням. Основні джерела —

Закон України «Про транспорт», спеціальні закони «Про автомо-

більний транспорт» та «Про дорожній рух», підзаконні акти — до-

сить різноманітні і відображають специфіку транспортного права

як спеціальної галузі з великою часткою адміністрування — чис-

ленні підзаконні акти в усіх сферах транспортної діяльності.

Основним завданням державного регулювання діяльності ав-

томобільного транспорту є формування ринку його послуг шля-

хом реалізації єдиної економічної, інвестиційної, науково-тех-

нічної та соціальної політики (Закон України «Про автомобіль-

ний транспорт»).

До системи державних органів управління автомобільним

транспортом слід віднести Верховну Раду України, Кабінет Мі-

ністрів України, Міністерство транспорту України, Державний

департамент автомобільного транспорту, органи державної влади

на місцях та органи місцевого самоврядування в частині реаліза-

ції компетенції в сфері управління транспортом.

Верховна Рада України визначає основні напрямки держав-

ної політики у сфері автомобільного транспорту, законодавчі ос-

нови її реалізації.

Загальнодержавне виконавче регулювання діяльності автомо-

більного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України від-

повідно до своїх повноважень.

Міністерство транспорту України є центральним органом

виконавчої влади в галузі транспорту і забезпечує проведення

державної політики на автомобільному транспорті через свої те-

риторіальні органи, службу міжнародних автомобільних переве-

зень та урядовий орган державного управління на автомобільно-

му транспорті — Департамент автомобільного транспорту

України.

Функції територіального органу виконавчої влади в галузі

транспорту в місті Києві здійснює відповідний структурний під-

розділ Київської міської державної адміністрації — Управління

транспорту, в інших реґіонах — відповідні галузеві підрозділи.

Департамент автомобільного транспорту України організовує

контроль за виконанням законодавства про автомобільний транс-

порт і підготовку пропозицій щодо його вдосконалення, у вста-

новленому порядку бере участь у здійсненні стандартизації та

сертифікації, ліцензування перевезень, формує пропозиції щодо

тарифної політики, відповідно до законодавства забезпечує за-

хист прав споживачів послуг автомобільного транспорту загаль-

ного користування (Положення про Державний департамент ав-

томобільного транспорту України, затверджене постановою КМ

України від 29 лютого 1996 р. № 261/).

Місцеві державні адміністрації організовують та контролюють

автомобільні перевезення відповідно до законодавства.

Суб’єктами автотранспортних відносин є широке коло

юридичних та фізичних осіб, які забезпечують транспортне

обслуговування, споживають транспортні послуги, створю-

ють умови для здійснення дорожнього руху.

Закон України «Про дорожній рух» визначає правовий статус

учасників дорожнього руху (водіїв та пасажирів транспортних

засобів, пішоходів, велосипедистів, погоничів тварин).

Учасники дорожнього руху мають право на:

 безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків,

завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг,

вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху;

 вивчення норм і правил дорожнього руху;

 отримання від гідрометеорологічних, дорожніх, комуналь-

них та інших організацій, а також органів Державтоінспекції Мі-

ністерства внутрішніх справ України інформації про умови до-

рожнього руху;

 оскаржити дію працівника органів Державтоінспекції Мініс-

терства внутрішніх справ України в разі порушення з його боку

чинного законодавства.

Учасники дорожнього руху зобов’язані:

 знати і неухильно дотримуватися вимог закону, правил до-

рожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки до-

рожнього руху;

 створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завда-

вати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, уста-

новам, організаціям і громадянам;

 виконувати розпорядження органів державного нагляду та

контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Основні учасники дорожнього руху — власники автотранспорт-

них засобів. Використання автотранспортних засобів має певні осо-

бливості, враховуючи те, що вони є джерелами підвищеної небезпе-

ки. У зв’язку з цим до автомобільного транспорту висувається ціла

низка вимог безпеки для захисту інтересів інших учасників руху.

Заходи безпеки на автомобільному транспорті полягають у

встановленні:

 системи стандартизації і сертифікації транспортних засобів;

 ліцензування транспортних засобів;

 реєстрації транспортних засобів;

 технічного огляду транспортних засобів;

 державного контролю на автомобільному транспорті.

Система стандартизації на автомобільному транспорті спря-

мована на реалізацію єдиної технічної політики, захист інтересів

споживачів і держави (ст. 8 Закону України «Про автомобільний

транспорт»).

Сертифікація товарів, робіт, послуг на автомобільному тра-

нспорті загального користування здійснюється з метою:

 запобігання реалізації товарів, робіт, послуг, небезпечних

для життя, здоров’я людей та майна осіб і довкілля;

 сприяння споживачам у свідомому виборі товарів, робіт, по-

слуг;

 створення умов для участі суб’єктів підприємницької діяль-

ності, які належать до автомобільного транспорту загального ко-

ристування, у міжнародному економічному, науково-техніч-

ному співробітництві.

Порядок проведення сертифікації товарів, робіт, послуг на ав-

томобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.

Надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів авто-

мобільним транспортом загального користування підлягає

ліцензуванню відповідно до закону (Закон України «Про авто-

мобільний транспорт», Закон України «Про ліцензування певних

видів господарської діяльності)». Ліцензування на автомобільно-

му транспорті загального користування спрямоване на визначен-

ня початкових і поточних умов надання послуг з перевезень, а

також найважливіших параметрів обслуговування споживачів

(ст. 8 Закону України «Про транспорт», ст. 9 Закону України

«Про автомобільний транспорт»).

Іншим важливим заходом забезпечення безпеки на транспорті

є державний контроль на автомобільному транспорті.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійсню-

ють Державний департамент автомобільного транспорту, його

територіальні органи, у тому числі служба міжнародних автомо-

більних перевезень, а також інші органи державної влади та ор-

гани місцевого самоврядування відповідно до закону (ДАІ,

управління транспорту тощо).

Державний контроль забезпечується системою реєстрації та

технічного огляду транспорту.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» держав-

ній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації

на вулично-дорожній мережі загального користування автомобілі,

автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів,

мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи та

мотоколяски. Державна реєстрація та облік здійснюються органами

Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, а їх по-

рядок встановлено Кабінетом Міністрів України (ПКМУ від 7 верес-

ня 1998 р. № 1388 «Про затвердження Правил державної реєстрації

та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконс-

труйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і мо-

делей, причепів, напівпричепів та мотоколясок).

Усі інші механічні транспортні засоби підлягають відомчій

реєстрації та обліку, порядок яких установлюється в ст. 34 Зако-

ну України «Про дорожній рух».

Власники транспортних засобів зобов’язані зареєструвати на-

лежні їм транспортні засоби протягом десяти діб після їх прид-

бання, одержання або виникнення обставин, що потребують вне-

сення змін до реєстраційних документів.

За рішенням місцевих органів державної виконавчої влади та

органів місцевого самоврядування може проводитися реєстрація

мопедів, велосипедів і гужових візків (саней).

Експлуатація незареєстрованих транспортних засобів, а також

без державних номерних знаків встановленого зразка забороня-

ється. У разі експлуатації такого транспортного засобу він може

бути примусово вилучений. Власнику транспортного засобу в

цьому випадку повертається його вартість з урахуванням техніч-

ного стану та строку експлуатації.

Запроваджено технічний огляд автомобільних транспорт-

них засобів.

Механічні транспортні засоби, що беруть участь у дорожньо-

му русі, а також причепи (напівпричепи) до них підлягають

обов’язковому державному технічному огляду в порядку, встано-

вленому Кабінетом Міністрів України (Постанова Кабінету Міні-

стрів України від 26 лютого 1993 р. № 141 «Про затвердження

Правил проведення державного технічного огляду автомобілів,

автобусів, мототранспорту та причепів»)

Механічні транспортні засоби, що не пройшли обов’язкового

чергового технічного огляду, до подальшої експлуатації не допу-

скаються (ст. 35 Закону України «Про дорожній рух»).

Автомобільне пальне та мастильні матеріали повинні відпові-

дати встановленим законодавством вимогам і супроводжуватися

сертифікатом відповідності цим вимогам. Реалізація автомобіль-

ного пального та мастильних матеріалів здійснюється лише у ві-

дведених для цього у встановленому порядку місцях.

Законодавець висуває спеціальні вимоги до водіїв транспорт-

них засобів і персоналу автомобільного транспорту зокрема

(ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Водії транспортних засобів зобов’язані відповідати вимогам

щодо допуску до керування транспортними засобами (ст. 15 За-

кону України «Про дорожній рух»).

Право на керування транспортними засобами підтверджується

відповідним посвідченням. На території України діють націона-

льні та міжнародні посвідчення на право керування транспорт-

ними засобами, що відповідають Конвенції про дорожній рух

(995-891). Порядок видачі цих посвідчень установлюється Кабі-

нетом Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів України

від 8 травня 1993 р. № 340 «Про затвердження Положення про

порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керу-

вання транспортними засобами»).

Водій може бути позбавлений права на керування транспорт-

ним засобом внаслідок погіршення стану здоров’я, якщо воно пе-

решкоджає безпечному керуванню транспортним засобом, а та-

кож за невиконання встановлених обов’язків у передбачених

законодавством випадках.

Щодо персоналу автомобільного транспорту загального кори-

стування встановлені додаткові вимоги, зокрема:

 персонал повинен мати необхідний рівень професійної ква-

ліфікації;

 забезпечувати якісне надання послуг автомобільного транс-

порту загального користування;

Підприємства автомобільного транспорту загального користу-

вання повинні також забезпечити належну організацію праці та

контролю за роботою водіїв автомобілів. Контроль за роботою

водіїв автомобілів повинен забезпечувати безпечне виконання

водіями транспортної роботи і включає організацію перевірок

режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями ви-

мог законодавства.

§ 2. Договір перевозки вантажів,

пасажирів і багажу автотранспортом

Основні засади діяльності підприємств транспорту визначені

Законом України «Про транспорт», де встановлено, що надання

транспортних послуг здійснюється на підставі договорів, держав-

них контрактів, державного замовлення. Відносини з перевозки

автомобільним транспортом регулюються загальними положен-

нями про договір перевозки Цивільного кодексу України, Госпо-

дарського кодексу України, Законом України «Про автомобіль-

ний транспорт», Статутом автомобільного транспорту та

правилами здійснення окремих видів перевозок.

Законодавчо в Україні визначено такі види договорів переве-

зення автомобільним транспортом: договір перевозки пасажирів;

договір перевозки багажу; договір перевозки вантажу; договір

перевозки пошти; договір перевозки по прямому та змішаному

сполученню; договір перевозки в міжнародному сполученні.

В свою чергу кожен з названих договорів має свої підвиди.

Договір перевозки пасажирів поділяється на договір автобус-

ної перевозки, договір перевозки таксі, договір вантажопаса-

жирської перевозки.

Договір про перевезення пасажира автомобільним транс-

портом відповідно до Цивільного законодавства та Закону

України «Про автомобільний транспорт» укладається між

перевізником та пасажиром у письмовій формі (пасажирсь-

кий квиток, договір, квитанція тощо).

Істотними умовами договору є:

 найменування та місцезнаходження перевізника;

 вид, маршрут перевезення, вартість перевезення та час відп-

равлення і прибуття до пункту призначення.

Договір про перевезення пасажира автомобільним транспор-

том загального користування вважається укладеним з моменту

придбання пасажиром квитка на право проїзду (є консенсуаль-

ним), а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду,

при туристичних перевезеннях, перевезеннях на замовлення — з

моменту посадки в автобус (є реальним). Цей договір діє до мо-

менту висадки пасажира у пункті призначення. Договір переве-

зення пасажира на таксі набуває чинності з моменту посадки па-

сажира (є реальним).

Пасажир може відмовитися від договору про його перевезення

та одержати у встановленому порядку компенсацію вартості про-

їзду. Дія договору про перевезення пасажира автомобільним тра-

нспортом може бути припинена з ініціативи пасажирського пере-

візника чи водія автомобільного транспортного засобу, якщо

пасажир порушує вимоги закону та правила здійснення переве-