Штефан М.Й. та ін. Виконання судових рішень

Подождите немного. Документ загружается.

до жилих, нежилих приміщень і сховищ, такі дії провадяться з

обов'язковою присутністю понятих (ст. 16 цього Закону) за

сприяння органів внутрішніх справ (ч. 2 ст. 10).

Жилий будинок, квартира, інше приміщення, що є нерухо-

мим майном, можуть бути об'єктом стягнення на виконання рі-

шення суду і провадиться у разі відсутності у боржника достат-

ніх коштів чи рухомого майна. При цьому спочатку накладається

стягнення на земельну ділянку чи нежиле приміщення, що нале-

жить боржникові, а в останню чергу звертається стягнення на

жилий будинок чи квартиру (ч. 1 ст. 62 цього Закону). На вико-

нання рішення суду при накладенні стягнення на жилий буди-

нок, квартиру чи інше приміщення державний виконавець має

право примусово входити до таких приміщень, опечатувати їх

повністю чи частково й реалізовувати їх з прилюдних торгів. І це

не буде порушенням принципу недоторканності житла, а винят-

ком з нього.

Принцип гласності

Принцип гласності означає відкритість виконавчого прова-

дження для сторін, інших осіб, які беруть у ньому участь, осіб,

які залучаються до проведення виконавчих дій та широкої гро-

мадськості.

Для сторін та інших учасників виконавчого провадження від-

критість полягає в тому, що вони мають право знайомитися з ма-

теріалами виконавчого провадження, брати участь у проведенні

виконавчих дій (ст. 7 цього Закону), бути проінформованими:

про місце і час проведення виконавчих дій (статті 20, 31 цього

Закону), про відкриття виконавчого провадження (ст. 24 цього

Закону), про зупинення і закриття виконавчого провадження

(статті 36, 37 цього Закону), про відновлення виконавчого про-

вадження (ст. 41 цього Закону), про їх права і обов'язки (ст. 5

Закону).

Про накладення арешту на нерухоме майно — основні засоби

виробництва, а також на сировину і матеріали, призначені для

виробництва, які належать боржнику — юридичній особі, дер-

жавний виконавець повідомляє власника або уповноважений

ним орган, до сфери управління якого належить майно, та у разі

необхідності — Фонд державного майна України про накладення

арешту на майно боржника — юридичної особи, а також дані про

склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір ви-

мог стягувача. Копія такого повідомлення надсилається до по-

даткового органу, який контролює здійснення боржником —

юридичною особою платежів до бюджетів усіх рівнів (ст. 65

цього Закону).

Гласність виконавчого провадження полягає також у праві

публікувати звіти і повідомляти про примусове виконання рі-

-59-

шень судових і несудових органів у пресі, інформувати про них

по радіо, телебаченню, в кіно та з використанням інших засобів

масової інформації.

У Законі «Про виконавче провадження» відсутня окрема

норма права, присвячена регулюванню принципу гласності і його

винятків. Але, виходячи з установлених Конституцією України

гарантій охорони особистого і сімейного життя (ст. 32), принцип

гласності не діє для широкої громадськості з метою запобігання

розголошенню відомостей про інтимне життя сторін у справі, а

також для забезпечення таємниці усиновлення та охорони дер-

жавної таємниці.

Принцип державної мови

Цей принцип виконавчого провадження України не знайшов

самостійного закріплення в Законі «Про виконавче проваджен-

ня». Нормативною його базою є ст. 10 Конституції України,

якою передбачено, що державною мовою в Україні є українська

мова та гарантується вільний розвиток, використання і захист

російської, інших мов національних меншин України.

Розвиває це правило стосовно цивільного судочинства ст. 9

ЦПК, яка може бути субсидіарно застосована також у виконав-

чому провадженні, яке провадиться українською мовою або мо-

вою більшості населення цієї місцевості. Особам, що беруть

участь у виконавчому провадженні і не володіють мовою, якою

здійснюється провадження, забезпечується право робити заяви,

давати пояснення, заявляти клопотання рідною мовою, а також

користуватися послугами перекладача.

Статтею 15 цього Закону передбачено, що в разі необхідності

під час провадження виконавчих дій державний виконавець або

сторони (їх представники) можуть запросити перекладача. Особі,

якій потрібні послуги перекладача, державний виконавець надає

строк для цього запрошення. Коли зазначена особа не забезпе-

чить участі перекладача у визначений строк, його може призна-

чити своєю постановою державний виконавець.

Отже, цим правилом підтверджується дія вказаного принци-

пу, згідно з яким особам, які беруть участь у виконавчому прова-

дженні і не володіють українською мовою, забезпечується право

заявляти клопотання, давати пояснення виконавчих дій у пресі,

висловлювати свої доводи, міркування тощо (ст. 29 цього Зако-

ну) рідною мовою, користуючись послугами перекладача. За ви-

конану роботу перекладач має право на винагороду, що належить

до витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій, які не-

суть сторони та інші особи виконавчого провадження (ст. 45

цього Закону).

- 6 0 -

Принцип диспозитивності

У виконавчому провадженні цей принцип закріплений у нор-

мативному визначенні правового становища сторін та інших осіб,

які беруть участь у виконавчому провадженні, і дозволяє їм віль-

но розпоряджатися належними їм матеріальними і процесуаль-

ними правами та активно впливати на розвиток виконавчого

провадження.

Виконавче провадження про примусове виконання рішення

відкривається державним виконавцем за заявою стягувача або

його представника (ст. 18 цього Закону), який може відмовитися

від стягнення і вимагати повернення виконавчого документа

(ч. 2 ст. 29 цього Закону). Сторони мають право укладати миро-

ву угоду, оспорювати належність майна, його оцінку та інше.

Отже, принцип диспозитивності у виконавчому провадженні

характеризується такими положеннями: 1) можливістю заінтере-

сованої особи пред'являти заяву про відкриття провадження на

примусове виконання рішення суду (статті 12, 18, 29 та інші

цього Закону); 2) можливістю розпоряджатися об'єктом приму-

сового стягнення (ст. 29 цього Закону); можливістю вільно, на

свій розсуд, реалізовувати свої права, вчиняти відповідні дії у ви-

конавчому провадженні.

Принцип юридичної істини

Принцип юридичної істини відтворений у ст. 5 цього Закону,

яка зобов'язує державного виконавця вживати заходів примусо-

вого виконання рішень, передбачених законом і зазначених у ви-

конавчому документі, неупереджено, своєчасно і повно вчиняти

виконавчі дії, роз'яснювати сторонам їх права та обов'язки і

сприяти у їх реалізації.

Відповідно до цього державний виконавець повинен при

пред'явленні до нього виконавчого документа до стягнення пере-

вірити: а) наявність у заінтересованих осіб права на звернення до

органу державної виконавчої служби із заявою про відкриття ви-

конавчого провадження (ст. 18 цього Закону); б) відповідність

виконавчого документа вимогам, які до нього пред'являються за-

коном (ст. 19 цього Закону); в) дотримання строків пред'явлення

виконавчих документів до примусового виконання (ст. 21); г) до-

тримання правил про місце виконання (ст. 20 цього Закону).

У проведенні виконавчих дій із примусового виконання су-

дових рішень державний виконавець повинен не виходити за ме-

жі визначеного у виконавчому документі об'єкта стягнення і за-

стосовувати лише ті заходи примусового виконання, які передба-

чені законом (ст. 4 цього Закону).

-61-

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обся-

гах, необхідних для виконання за виконавчими документами з

урахуванням витрат на виконання (ч. 5 ст. 50 цього Закону). Ви-

явлення майна, на яке може бути накладене стягнення, має бути

повним. Тому в Законі передбачений обов'язок інших осіб, у

яких знаходиться майно боржника, та майно чи кошти, які вони

повинні передати боржникові, на запит державного виконавця

передати у визначений ним строк відомості про таке майно

(ст. 53 Закону).

Дія цього принципу проявляється також в оцінці майна

боржника, яка провадиться за ринковими цінами, котрі діють на

день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться

за регульованими цінами. У випадках, коли оцінка окремих

предметів викликає складнощі або якщо боржник чи стягувач за-

перечує проти проведення державним виконавцем оцінки, остан-

ній запрошує експерта (спеціаліста) для визначення вартості

майна (ст. 57 цього Закону).

При неможливості провести повне стягнення через відсут-

ність у боржника майна, на яке воно може бути звернене, дер-

жавний виконавець виносить постанову про повернення стягува-

чеві виконавчого документа (ст. 40 цього Закону).

Принцип змагальності

Цей принцип закріплений у нормативних правилах, що надає

можливість сторонам, іншим особам, які беруть участь у вико-

навчому провадженні, подавати додаткові матеріали, давати усні

і письмові пояснення у процесі виконавчих дій, висловлювати

свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході ви-

конавчого провадження, заперечувати проти клопотань, доводів

та міркувань інших учасників виконавчого провадження. Сторо-

ни мають право оспорювати належність майна і його оцінку, по-

давати письмові заперечення проти розрахунку державного ви-

конавця щодо розподілу коштів між стягувачами (ст. 29 цього

Закону).

Принцип змагальності повністю діє у провадженні при ос-

карженні дії (бездіяльності) державного виконавця та інших по-

садових осіб державної виконавчої служби як у порядку підлег-

лості, так і до суду, а також із розгляду вимоги про виключення

майна з опису, про відшкодування стягувачу нанесених збитків,

заподіяних юридичною особою, що провадила стягнення, чи дер-

жавним виконавцем (статті 85, 86 цього Закону), про відстрочку

і розстрочку виконання (ст. 33 цього Закону), про зупинення ви-

конання (ст. 36 цього Закону), про закриття виконавчого прова-

дження (ст. 37 цього Закону) та в інших випадках.

- 6 2 -

Принцип доступності

Принцип доступності у виконавчому провадженні полягає в

забезпеченні стягувачеві та іншим заінтересованим особам, які

мають право на примусове виконання рішення суду чи іншого

несудового органу, фактичну його реалізацію.

Про доступність виконавчого провадження свідчить норма

ст. 45 цього Закону, якою врегульований правовий режим ви-

трат, пов'язаних із проведенням виконавчих дій. Ними є витрати

на організацію і проведення виконавчих дій із спеціального фон-

ду виконавчого провадження, а також кошти сторін та інших осіб

на проведення виконавчих дій, до яких, зокрема, належать кош-

ти, витрачені на: 1) перевезення, зберігання і реалізацію майна

боржника; 2) оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб,

залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих

дій; 3) поштовий переказ стягувачеві стягнених сум; 4) розшук

боржника, його майна або розшук дитини; 5) оголошення в засо-

бах масової інформації (наприклад, про публічні торги); 6) інші

необхідні дії. З переліку є очевидним, що проведення виконавчих

дій органом державного виконання є безкоштовним. Наприклад,

заява про відкриття виконавчого провадження.

Процесуальний порядок реалізації заходів примусового ви-

конання, вчинення інших дій із виконання та процесуально-пра-

вове становище учасників виконавчого провадження чітко визна-

чені Законом «Про виконавче провадження». Він простий і зро-

зумілий для суб'єктів виконавчого провадження.

Принцип безпосередності

Цей принцип полягає в тому, що виконавчі дії, спрямовані на

примусове виконання рішень суду, вчиняються безпосередньо

державним виконавцем районного, міського (міст обласного зна-

чення), районних у містах відділів державної виконавчої служби

за встановленим ст. 20 цього Закону місцем виконання рішення.

Якщо зволікання із вчиненням виконавчих дій створює за-

грозу невиконання рішення, державний виконавець має право

вчиняти виконавчі дії і на території, на яку не поширюються йо-

го функції, або безпосередньо не здійснювати виконання рішен-

ня, а передати виконавчий документ відповідному підрозділу

державної виконавчої служби в порядку, встановленому Мініс-

терством юстиції України (ч. 4 ст. 20 цього Закону).

Винятком із принципу безпосередності є можливість здій-

снення виконавчих дій іншими органами, організаціями та поса-

довими особами на вимогу чи за дорученням державного вико-

навця (ч. З ст. 2, ст. 9 Закону).

- 6 3 -

Принцип публічності

Принцип публічності у виконавчому провадженні має кон-

ституційну основу. В ч. 2 ст. З Конституції України закріплено,

що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і

спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед лю-

диною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і

свобод людини є головним обов'язком держави.

Органи держави здійснюють свої повноваження у встановле-

них Конституцією межах і відповідно до законів України (ч. 2

ст. 6 Конституції). Це означає, що органи державної виконавчої

служби як органи держави здійснюють свою діяльність із вико-

нання рішень судових і несудових органів у загальнонародних,

загальнодержавних інтересах, на захист прав громадян і юридич-

них осіб, тобто їх діяльність носить публічний характер. Такий

характер має участь у виконавчому провадженні прокурора,

представників органів внутрішніх справ, опіки і піклування, ін-

ших державних органів і установ у порядку, встановленому цим

Законом (ч. 2 ст. 10, п. 2 ст. 18). Публічний характер має нагляд

за законністю виконавчого провадження, який здійснюють орга-

ни прокуратури (ч. 2 ст. 8 цього Закону), а також їх діяльність на

відкриття виконавчого провадження у випадках здійснення ними

представництва інтересів громадян або держави в суді (п. 2 ст. 18

цього Закону).

Виконання рішення про відібрання дитини державний вико-

навець провадить з обов'язковим залученням до провадження

представників органів опіки і піклування (ч. 1 ст. 78 цього Закону).

Виконання рішення про виселення боржника провадиться за

сприяння органів внутрішніх справ у присутності понятих (ч. 4

ст. 79 цього Закону).

Публічний характер має участь у виконавчому провадженні

експерта, спеціаліста, перекладача (статті 14, 15 цього Закону).

Принцип оперативності

Цей принцип забезпечує своєчасність примусового виконан-

ня рішень судових і несудових органів у часових межах шляхом

найбільш повного і раціонального використання процесуальних

засобів для досягнення швидкого і правильного здійснення вико-

нання (ст. 25 Закону «Про виконавче провадження» та ін.).

- 64 -

Розділ 7 Загальні правила

виконавчого провадження

Загальними правилами виконавчого провадження є норма-

тивні положення, які властиві виконавчому провадженню і ві-

дображають його організаційні і функціональні основи.

До них належать правила, котрі визначають: 1) порядок і

умови відкриття виконавчого провадження; 2) строки пред'яв-

лення виконавчих документів до примусового виконання; 3) час,

місце і строки виконання; 4) ускладнення виконавчого прова-

дження шляхом відкладення, розстрочки чи відстрочки, зупинен-

ня, закриття виконавчого провадження, повернення виконавчого

документа стягувачу; 5) добровільне виконання; 6) оголошення

розшуку боржника, майна і дитини; 7) розподіл стягнутих з

боржника грошових сум і черговість задоволення вимог стягува-

чів; 8) витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій, і вико-

навчий збір; 9) передача виконавчих документів до іншого відді-

лу державної виконавчої служби для примусового виконання.

Відкриття виконавчого провадження

Відкриття виконавчого провадження про примусове вико-

нання рішення суду згідно із ст. 18 цього Закону провадиться

державним виконавцем за заявою заінтересованої особи.

Заінтересованими особами, тобто такими, які мають право

звертатися до органу державної виконавчої служби з відповід-

ною заявою, є стягувач або його представник, прокурор у випад-

ках здійснення ним представництва інтересів громадян або дер-

жави в суді, інші особи в передбачених законом випадках. Стягу-

вач є правосуб'єктною особою, в інтересах якої постановлене рі-

шення і провадиться його виконання. Це право стягувач може

реалізувати самостійно або через представника. При цьому осо-

биста участь громадянина у виконавчому провадженні не виклю-

чається при участі в ньому його представника.

На звернення до органу державної виконавчої служби із зая-

вою представник стягувача повинен мати від нього необхідне

повноваження, підтверджене належно оформленим (легітимним)

5 - 1 1485 - 65 -

документом. Законні представники право на звернення із заявою

на відкриття виконавчого провадження підтверджують докумен-

том, що стверджує їх правовий статус як батьків, опікунів, піклу-

вальників.

Право на звернення із заявою до органу державної виконав-

чої служби прокурора залежить від попередньої його участі у

справі, рішення з якої підлягає виконанню, у цивільному судо-

чинстві, тобто в разі здійснення ним представництва в суді, що

прямо передбачене п. 2 ст. 18 цього Закону.

Відкриття виконавчого провадження можливе за заявою Ан-

тимонопольного комітету про виконання його рішення, держав-

ного виконавця про виконання постанови щодо стягнення- вико-

навчого збору і накладеного ним штрафу за порушення норм ви-

конавчого провадження його суб'єктами. Державний виконавець

відкриває виконавче провадження при надходженні виконавчих

документів із судів про стягнення аліментів, про відшкодування

збитків, завданих злочином, про відшкодування шкоди, заподія-

ної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я чи втратою году-

вальника, про стягнення грошових сум із службових осіб, винних

у незаконному звільненні чи переведенні працівників або в неви-

конанні рішення суду про поновлення на роботі, про конфіска-

цію майна, а також про стягнення сум до державного бюджету, а

також при надходженні виконавчих документів із відділів дер-

жавної виконавчої служби та інших органів (службових осіб),

яким згідно з законом надане право приймати рішення, що під-

лягають примусовому виконанню.

Для того, щоб право на звернення із заявою до органу дер-

жавної виконавчої служби про відкриття виконавчого прова-

дження про примусове виконання рішення у конкретній справі

було реалізоване, необхідна наявність певних обставин: 1) відне-

сення виконання рішення, ухвали, постанови судових і несудо-

вих органів до компетенції державної виконавчої служби (підві-

домчість рішення Державній виконавчій службі); 2) втілення

звернення до державної виконавчої служби у формі заяви з до-

даванням до неї виконавчого документа; 3) подача такої заяви в

межах строків, встановлених для пред'явлення виконавчих доку-

ментів до виконання; 4) подання заяви за місцем виконання;

5) відповідність виконавчого документа вимогам, встановленим

ст. 19 цього Закону.

Перелік підвідомчих рішень державної виконавчої служби,

встановлений ст. З цього Закону і проаналізований у розділі 4

цього посібника.

До заяви, її форми і змісту, яка подається на примусове ви-

конання рішення, закон не пред'являє ніяких вимог, але, врахо-

вуючи специфіку виконавчого провадження і характер права, що

- 6 6 -

реалізується, така заява має бути письмовою, а за змістом місти-

ти в собі: 1) назву органу державної виконавчої служби, до якого

подається заява; 2) назву особи (стягувана), яка подає заяву;

3) зміст заявленого клопотання; 4) підпис особи, яка подає заяву,

із зазначенням часу її подання. Всі інші відомості, необхідні для

вчинення виконавчих дій, є у відповідному виконавчому доку-

менті, який обов'язково додається до заяви і разом з нею пода-

ється до компетентного органу державної виконавчої служби.

Якщо заява подається представником стягувача, то до заяви

додається належно оформлений документ, котрий підтверджує

повноваження представника на звернення до органу держаної

виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження.

Заява про відкриття виконавчого провадження подається у

межах строків пред'явлення виконавчих документів до вико-

нання, встановлених ст. 21 цього Закону та іншими Законами

України.

Виконавчий лист та інші документи можуть бути пред'явлені

до виконання протягом трьох років. Цей строк встановлюється

для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стяг-

нень з наступного дня після набрання рішенням законної сили

чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи роз-

строчки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає

негайному виконанню, — з наступного дня після його постанов-

лення.

Виконавчі листи на виконання рішень про стягнення періо-

дичних платежів (аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної

каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годуваль-

ника) можуть бути пред'явлені до виконання протягом усього

періоду, на який присуджені платежі.

Виконавчий напис нотаріального органу може бути пред'яв-

леним до примусового виконання, якщо стягувачем чи боржни-

ком є громадянин, протягом трьох років з дня його вчинення, а

в усіх інших випадках — протягом одного року, якщо законодав-

ством не передбачені інші строки (ст. 91 Закону України «Про

нотаріат»).

Накази арбітражних судів можуть бути пред'явлені для при-

мусового виконання протягом трьох місяців з наступного дня

після набрання рішенням законної сили (ст. 118 АПК).

Протягом трьохмісячного строку можуть бути пред'явлені до

виконання посвідчення комісії із трудових спорів (ст. 230 КЗпП)

і постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати

справи про адміністративні правопорушення (ст. 303 КпАП) з

дня видачі посвідчення, винесення відповідної постанови.

5 * - 67 -

Інші виконавчі документи можуть бути пред'явлені до вико-

нання протягом року з наступного дня після їх видачі, якщо інше

не встановлене законом.

Процесуальні строки пред'явлення виконавчих документів до

примусового виконання введені для впорядкування і прискорен-

ня провадження, щоб процесуальні дії здійснювалися ритмічно,

сторона, яка зобов'язана поновити право (боржник), не відтягу-

вала виконання. Для зміцнення стабільності економічних зв'яз-

ків не варто залишати без обмеження певним відрізком строків

взаємовідносин стягувача і боржника.

Строки давності пред'явлення виконавчих документів до ви-

конання перериваються при частковому виконанні рішення бор-

жником та пред'явленням виконавчого документа до виконання

(ст. 22 цього Закону). Переривання строків викликає певні пра-

вові наслідки, а саме: перебіг строку поновлюється, і час, що про-

йшов до переривання строків, до нового строку не зараховується.

У випадку повернення виконавчого документа стягувачу в зв'яз-

ку із неможливістю повного або часткового виконання рішення

строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після

перерви встановлюється з дня повернення виконавчого докумен-

та стягувачу.

Пропуск строку пред'явлення виконавчого документа до ви-

конання є перешкодою для відкриття виконавчого провадження.

Державний виконавець відмовляє в прийнятті до провадження

виконавчих документів, строк пред'явлення до примусового ви-

конання яких минув, про що протягом трьох днів з дня надхо-

дження державному виконавцю документів виносить відповідну

постанову. Копія такої постанови надсилається або вручається

стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав ви-

конавчий документ. Стягувач, який пропустив строк на пред'яв-

лення виконавчого документа, виданого судом для реалізації сво-

го рішення, має право звернутися до цього суду чи до суду за

місцем виконання про поновлення пропущеного строку. Заява

про поновлення пропущеного строку розглядається в десятиден-

ний строк, у судовому засіданні з повідомленням сторін, які бе-

руть участь у справі, але їх неявка не впливає на вирішення пи-

тання про поновлення пропущеного строку. Про наслідки роз-

гляду заяви суд постановляє ухвалу. Стягувачам, які пропустили

строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з

причин, визначених судом поважними, пропущений строк може

бути поновлено. На ухвалу суду з питання поновлення строку

може бути подано скаргу, внесено окреме подання (ст. 350 ЦПК).

Пропущені строки за іншими виконавчими документами понов-

ленню не підлягають.

-68-