Штефан М.Й. та ін. Виконання судових рішень

Подождите немного. Документ загружается.

ється державним виконавцем, постанова якого затверджується

начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Особа, яку призначено експертом, спеціалістом, зобов'язана

з'явитися на виклик державного виконавця і дати письмовий

висновок з питань, поставлених йому виконавцем, а також да-

вати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його при-

сутності.

За відмову або ухилення від дачі висновку чи за дачу завідо-

мо неправдивого висновку експерт несе кримінальну відпові-

дальність за статтями 178, 179 КК України, про що він має бути

попереджений державним виконавцем.

Експерт і спеціаліст мають права, визначені ст. 29 цього За-

кону, а також відповідно до ст. 14 Закону мають право на вина-

городу за надані ними послуги, розмір якої визначає начальник

відповідного органу державної виконавчої служби залежно від їх

кваліфікації, складності виконуваної роботи і затраченого часу,

керуючись Інструкцією про порядок і розмір відшкодування ри-

трат і виплати винагороди особам у зв'язку з їх викликом до ор-

ганів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до

органів (службових осіб), у провадженні яких перебувають спра-

ви про адміністративне правопорушення і виплати державним

науково-дослідним установам судової експертизи за виконання

їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженою

постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р.

№ 710. Про виплату винагороди державний виконавець вино-

сить постанову, яка затверджується начальником відділу держав-

ної виконавчої служби.

Розмір винагороди експерта і спеціаліста визначається в ме-

жах від 5 до 10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів

громадян за одну годину роботи. При проведенні експертизи

особливої складності розмір винагороди збільшується на 25 від-

сотків.

Перекладачі

До складу учасників виконавчого провадження включений

перекладач, правове регулювання участі якого проведене ст. 15

цього Закону.

Для виконання функцій перекладача необхідно, щоб особа

була дієздатною і володіла мовами, знання яких потрібне для пе-

рекладу у виконавчому провадженні. Але функцію перекладача

не можуть виконувати особи, що є близькими родичами сторін,

їх представниками, беруть участь у виконавчому провадженні чи

заінтересовані в результатах виконання рішення або є інші об-

ставини, що викликають сумнів. При наявності таких обставин

-29-

перекладач підлягає відводу (самовідводу), який може бути заяв-

лений сторонами або їх представниками та вирішується постано-

вою державного виконавця, затвердженою начальником відповід-

ного відділу (ст. 17 цього Закону).

Державний виконавець або сторони (їх представники) мо-

жуть запросити перекладача у разі необхідності під час прова-

дження виконавчих дій.

Стороні чи іншій особі, якій потрібні послуги перекладача,

державний виконавець надає строк для його запрошення. Якщо

така особа не забезпечить участі перекладача у визначений строк,

його може бути призначено за постановою державного виконавця.

Особа, призначена перекладачем, зобов'язана з'явитися на

виклик державного виконавця і зробити переклад. У разі непра-

вильного перекладу, а також за відмову виконати обов'язки пере-

кладача особа несе кримінальну відповідальність за статтями 176

і 179 КК України, про що вона повинна бути попереджена дер-

жавним виконавцем.

Перекладач має права, передбачені ст. 29 цього Закону, а та-

кож право на винагороду за виконану роботу, яка встановлюється

начальником відповідного органу державної виконавчої служби

за Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат та

виплату винагороди особам у зв'язку з їх викликом до органів

дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або органів

(службових осіб), у провадженні яких перебуває справа про адмі-

ністративне правопорушення і виплати державним науково-дос-

лідним установам судової експертизи за виконання їх працівни-

ками функцій експертів і спеціалістів затвердженою постановою

Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р.

Про виплату винагороди державний виконавець виносить

постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу

державної виконавчої служби. Перекладачам залежно від квалі-

фікації встановлені такі розміри винагород:

1) за письмові переклади — від 10 до 15

неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян за авторський аркуш (40 тисяч дру

кованих (рукописних) знаків);

1) за усні переклади — від 5 до 10 відсотків

неоподатковува

ного мінімуму доходів громадян за одну годину роботи.

Переклади з рідкісних мов, з писемністю в'яззю, з власною

графікою, ієрогліфами, клинописом, а також із стародавніх мов,

як і переклади на іноземну мову, віднесену до рідкісних мов, що

мають писемність в'яззю, власну графіку, написання ієрогліфа-

ми, клинописом, оплачуються із збільшенням ставок на 25 від-

сотків.

- З О -

Особи, які залучаються до проведення

виконавчих дій

Суб'єктами виконавчого провадження, особами, які залуча-

ються державним виконавцем у необхідних випадках для прове-

дення виконавчих дій, є поняті, працівники органів внутрішніх

справ, представники органів опіки і піклування, інших органів і

установ.

Правове регулювання залучення і участі понятих у проведен-

ні виконавчих дій проведене в ст. 167 Закону «Про виконавче

провадження». Понятими можуть бути запрошені будь-які діє-

здатні громадяни, які не мають особистої заінтересованості у

провадженні виконавчих дій і не зв'язані між собою або учасни-

ками виконавчого провадження родинними зв'язками, підлегліс-

тю чи підконтрольністю.

Усі виконавчі дії, спрямовані на реалізацію рішень судових і

несудових органів, можуть провадитися у присутності понятих,

кількість яких має бути не менше двох. Але для вчинення пев-

них, передбачених Законом, виконавчих дій залучення і присут-

ність понятих є обов'язковою. Зокрема, це дії, пов'язані: 1) із

примусовим входженням до належних приміщень і сховищ, у

яких зберігається майно боржника, на яке звернене стягнення,

або майно стягувача, яке має бути повернене йому в натурі; 2) з

примусовим входженням до будинків, квартир та інших примі-

щень, у яких знаходиться дитина, котра має бути передана іншим

особам відповідно до рішення суду; 3) при проведенні огляду,

арешту, вилучення і передачі майна.

Особа, яка залучається державним виконавцем як понятий,

зобов'язана з'явитися і засвідчити факт, зміст і результати вико-

навчих дій, під час проведення яких вона була присутня. Перед

початком таких дій державний виконавець повинен роз'яснити

понятим їх права і обов'язки. Вони мають право знати, для участі

в провадженні яких виконавчих дій їх залучено, на підставі якого

виконавчого документа вони здійснюються, а також робити зау-

важення з приводу вчинення виконавчих дій. Такі зауваження

державний виконавець заносить до акта відповідної виконавчої

дії, наприклад, акта опису майна тощо.

Витрати, понесені понятими, належать до витрат на прове-

дення виконавчих дій (ст. 16 цього Закону) і компенсуються їм

(ст. 45 Закону).

Для проведення виконавчих дій державним виконавцем за-

лучаються також працівники органів внутрішніх справ. Так, ви-

селення боржника, тобто звільнення приміщення, зазначеного у

виконавчому документі, від особи, яка виселяється, її майна, до-

машніх тварин та заборона цій особі користуватися вказаним

-31-

приміщенням здійснюється у присутності понятих за сприянням

органів внутрішніх справ (ст. 79 цього Закону). Так само у разі,

якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення

стягувана, вселення здійснюється в присутності понятих, із за-

лученням працівників органів внутрішніх справ (ст. 80 цього

Закону).

Для проведення виконавчих дій судовим виконавцем можуть

також залучатися представники органів опіки і піклування, ін-

ших органів і установ. Відповідно до ст. 78 цього Закону, держав-

ний виконавець провадить виконавчі дії на виконання рішення

суду про відібрання дитини з обов'язковою участю особи, якій

дитина передається на виховання (нею можуть бути громадяни і

дитячі заклади), та із залученням представників органів опіки і

піклування.

- 3 2 -

Розділ 4 Підстави для

виконання

Підставами для виконання є рішення, ухвали, постанови су-

дових та інших юрисдикційних органів, що набрали законної си-

ли, примусова реалізація яких покладається на органи державної

виконавчої служби.

їх перелік передбачений ст. З Закону «Про виконавче прова-

дження». Ними є:

1. Рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах, що

набрали законної сили чи за якими судом допущене негайне ви-

конання, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ,

організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню

на всій території України (ст. 14 ЦПК). Рішення суду набирає

законної сили після закінчення строку касаційного оскарження

(ст. 291 ЦПК). У разі подання касаційної скарги або внесення

касаційного подання прокурора рішення, якщо його не скасова-

но, набуває законної сили після розгляду справи судом касацій-

ної інстанції (ч. 1 ст. 231 ЦПК). Аналогічно набувають законної

сили ухвали суду першої інстанції, які можуть бути окремо від

рішення оскаржені в касаційному порядку (ст. 323 ЦПК). Рішен-

ня Верховного Суду України набирають законної сили негайно

після проголошення (ч. 2 ст. 231 ЦПК). Ухвали суду касаційної

інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення

(ст. 321 ЦПК). З моменту проголошення набирають законної си-

ди ухвали і постанови судів наглядової інстанції.

Набирають законної сили негайно після їх проголошення рі-

шення суду у деяких справах, що виникають з конституційних

(виборчих) і адміністративно-правових відносин: за скаргами на

неправильності в списках виборців та в списках громадян, які

мають право брати участь у референдумі (ст. 243 ЦПК); за скар-

гами на рішення і дії територіальної, окружної (територіальної)

виборчої комісії по виборах депутатів і голів сільських, селищ-

них, районних, міських, районних у містах, обласних рад і зая-

вами про скасування рішення виборчої комісії (ст. 243

ЦПК); за

скаргами на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої

1-1-1485 - 3 3 -

комісії, територіальної, дільничної та виборчої комісії по виборах

Президента України та заявах про скасування реєстрації канди-

дата у Президенти України (ст. 243

ЦПК);' за скаргами, зая-

вами на рішення, дії або бездіяльність виборчих комісій по вибо-

рах кандидата в народні депутати (ст. 243

ЦПК); за скаргами

на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії

(ст. 243

ЦПК); за скаргами на дії органів і службових осіб у

зв'язку із накладенням адміністративних стягнень (ст. 248 ЦПК).

У деяких категоріях справ до набрання рішенням законної

сили суд зобов'язаний, а у інших має право допустити негайне

виконання. Обов'язковому негайному виконанню підлягають рі-

шення про присудження в межах стягнень за один місяць: про

стягнення аліментів, про присудження зарплати, оплати за пра-

цю в колгоспі, про стягнення шкоди, заподіяної каліцтвом або ін-

шим ушкодженням здоров'я чи втратою годувальника, а також

рішення про поновлення на роботі (ст. 217 ЦПК). Допустити не-

гайне виконання рішень суд має право в справах про присуджен-

ня авторської винагороди за твори літератури, науки і мистецтва,

а також об'єкти права інтелектуальної власності, на які видані

охоронні документи; якщо від затримання виконання рішення

може статися значна шкода для сторони, на користь якої по-

становлене рішення, і коли є підстави ввважати, що виконання

рішення згодом можде стати неможливим або утрудненим

(ст. 218 ЦПК).

Якщо боржник в установлений строк не виконує добровільно

судове рішення, ухвалу, постанову, за якими допущене негайне

виконання, — вони виконуються примусово.

У примусовому порядку виконуються, як правило, рішення

суду в цивільних справах, якими задоволені позовні вимоги про

присудження боржника до виконання певних дій. Рішення про

відмову в позові про присудження, про визнання фактів і право-

відносин та рішення про перетворення правовідносин не потре-

бують примусового виконання, але ці рішення в частині стягнен-

ня судових витрат можуть виконуватися в примусовому порядку.

В іншій частині рішення про визнання і перетворення правовід-

носин не потребують примусового виконання, внаслідок їх за-

гальної обов'язковості (ст. 14 ЦПК) вони є підставами для їх реа-

лізації іншим способом — реєстрацією компетентним органом

держави встановлених судом правовідносин (Бюро технічної ін-

вентаризації — видачі свідоцтва про право власності на житло-

вий будинок тощо) чи правового статусу громадянина (рагсом —

свідоцтва про розірвання шлюбу, про смерть громадянина тощо).

Підлягають примусовому виконанню й ухвали суду про забезпе-

чення позову (ст. 156 ЦПК); про стягнення цивільних проце-

суальних штрафів (статті 44, 48, 53, 153, 164, 172, 358, 386, 407,

-34-

417 ЦПК) як заходів цивільної процесуальної відповідальності

до осіб, котрі не виконали покладені на них конкретні процесу-

альні обов'язки в складі цивільних процесуальних правовідносин

у справі; про поворот виконання (статті 420—422 ЦПК), а також

ухвали касаційної інстанції, ухвали і постанови наглядової ін-

станції, якими змінюється чи постановлюється нове рішення

(п. 4 ст. 311, п. 5 ст. 337 ЦПК).

2. Підставами для виконання є також вироки, ухвали і

поста

нови судів у кримінальних справах в частині майнових стягнень.

Це вироки судів, якими задоволені позови про відшкодування

шкоди, заподіяної злочином, про накладення штрафу як міри по

карання, конфіскацію майна засуджених, вироки й ухвали судів

про стягнення судових витрат та інших грошових стягнень, про

стягнення з підсудного за участь у справі адвоката і його захист,

про забезпечення цивільного позову; ухвали судів касаційної ін

станції, ухвали і постанови судів наглядової інстанції, якими змі

нені вироки судів в частині майнових стягнень або по-новому ви

рішений цивільний позов (статті 364, 394, 401 КПК України).

2. Вироки судів у частині позбавлення права займати

певні

посади або займатися певною діяльністю можуть обмежувати

право засудженого на свій розсуд вибирати роботу або вид діяль

ності в межах п'яти років (ст. 31 КК України). До числа заборо

нених для зайняття засудженим посад можуть входити платні і

безоплатні, постійні і тимчасові, які займаються за призначенням

і вибором, керівні й рядові, а до числа забороненої діяльності —

як службова (лікарська, педагогічна), так і неслужбова (управ

ління особистим транспортом). Тому у вироку суду має бути

точно зазначено, зайняття яких посад чи зайняття якою діяльніс

тю заборонене засудженому. Позбавлення права займатися пев

ною діяльністю тягне для засудженого заборону займати пов'яза

ні з нею посади. Звернення до виконання таких вироків покладе

не на суд, який їх виніс, не пізніше трьох діб з дня вступу їх у

законну силу. Для контролю за виконанням вироку про звіль

нення з посади державному виконавцеві надається вирок чи ви

писка з нього, на яку відкривається виконавче провадження.

2. Постанови суду в частині майнових стягнень у справах

про

адміністративні правопорушення є підставами для примусового

виконання, в яких застосовані такі заходи адміністративної від

повідальності:

Штраф (ст. 42

КпАП України — за торгівлю, переробку або

збут радіоактивне забруднених продуктів харчування чи іншої

продукції; ст. 44 КпАП — за незаконне придбання або зберігання

і * - 35 -

без мети збуту наркотичних засобів у невеликих розмірах; ст. 51

КпАП — за дрібне розкрадання державного або громадського

майна, а також у випадках, передбачених статтями 51

, 173, 173

178, 185-185

, 186-186

, 187 та ін. КпАП України - ст. 221);

конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпо-

середнім об'єктом адміністративного правопорушення та грошей,

одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопору-

шення (ст. 46

КпАП — конфіскація предметів, будівельних ма-

теріалів, устаткування, транспортних засобів тощо, вивезених без

дозволу із зони радіаційного забруднення; ст. 145 КпАП — кон-

фіскація радіопередавальних установок, виготовлених і викорис-

таних без належного дозволу; ст. 208

КпАП — конфіскація това-

рів і цінностей за порушення встановленого порядку вивезення

їх за межі України, а також у випадках, передбачених стат -

тями 157, 160, 160

-160

, 181 та іншими КпАП України).

Примусове виконання постанови судді про накладення штра-

фу провадиться у разі несплати штрафу у строк, встановлений

ст. 307 КпАП. Постанова судді надсилається до відділу держав-

ної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника,

роботи чи місцезнаходження майна (ст. 308 КпАП). Тоді, коли

оштрафована особа не працює, або якщо стягнення штрафу із

заробітної плати або іншого заробітку, пенсії чи стипендії право-

порушника неможливе з інших причин, стягнення звертається на

особисте майно правопорушника, а також на його частку в спіль-

ній власності, у спільній власності подружжя чи в майні колгосп-

ного двору або господарства громадян, які займаються індивіду-

альною трудовою діяльністю в сільському господарстві.

Відповідно до ст. 149 Митного кодексу України постанова

суду (судді) про накладення адміністративного стягнення за по-

рушення митних правил у частині конфіскації предметів викону-

ється державним виконавцем. Предмети, вилучені митними орга-

нами України, щодо яких винесена постанова судді про конфі-

скацію, передаються державному виконавцеві.

5. Цивільну справу, яка перебуває в провадженні суду, сторо-

ни можуть закінчити укладенням між собою мирової угоди

(ст. 103 ЦПК) в суді першої інстанції (ст. 179 ЦПК), в касацій-

ній інстанції (ст. 309 ЦПК), у виконавчому провадженні (ч. З

ст. 29 цього Закону ст. 352). Для того, щоб мирова угода була

підставою для примусового виконання, вона повинна бути за-

тверджена судом. Суд перевіряє умови мирової угоди і, якщо во-

ни не суперечать закону і не порушують права будь-яких осіб і

їх охоронювані законом інтереси, виносить ухвалу про затвер-

дження мирової угоди і закриття провадження у справі. В ухвалі

повинні бути зазначені умови затверджуваної судом мирової уго-

- 3 6 -

ди. Оскільки мирова угода засновується на взаємовигідних умо-

вах для роботи сторін, вона, як правило, виконується ними доб-

ровільно. При невиконанні добровільно вона може бути підста-

вою для примусового виконання.

6. Підставами для виконання державною виконавчою служ-

бою є рішення, ухвали, постанови арбітражних судів. Арбітражні

суди України здійснюють правосуддя у справах за спорами між

підприємствами, установами, організаціями, в тому числі колгос-

пами, кооперативами, індивідуальними, сумісними підприєм-

ствами, міжнародними об'єднаннями організацій України та ін-

ших держав, а також іншими юридичними особами, незалежно

від форм власності майна і організаційних форм, які виникають

при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських дого-

ворів та з інших підстав, а також за спорами про визнання не-

дійсними актів ненормативного характеру з підстав, зазначених у

законодавстві, за винятком спорів, вирішення яких чинними за-

конами України, міждержавними договорами та угодами віднесе-

не до відома інших органів, а також справи про банкрутство

(статті 1, 12 АПК).

Про наслідки розгляду справи по суті арбітражний суд прий-

має рішення. Законність і обгрунтованість рішення арбітражного

суду може бути перевірена у порядку нагляду з підстав, передба-

чених ст. 91 Арбітражного процесуального кодексу (АПК). Ар-

бітражний суд у наглядовій інстанції (статті 93—95 АПК) має

право змінити або прийняти нове рішення (ст. 106 АПК), поста-

новлюючи про це мотивовану постанову (ст. 108 АПК). Тому по-

станова арбітражного суду, прийнята в порядку нагляду, якою

змінено рішення арбітражного суду, також є підставою для при-

мусового виконання. Рішення і постанови арбітражного суду,

якими змінено рішення чи постанову у зв'язку із нововиявлени-

ми обставинами, можуть також виконуватись у примусовому по-

рядку. Примусово виконуються також ухвали суду, зокрема, про

забезпечення позову (ст. 67 АПК) тощо.

Рішення і постанови арбітражного суду вступають у законну

силу негайно після їх прийняття і підлягають обов'язковому ви-

конанню підприємствами, установами, організаціями, службови-

ми особами (ст. 115 АПК).

При стягненні грошових сум ці рішення виконуються уста-

новами банку, оскільки грошові кошти юридичних осіб перебува-

ють у кредитних установах і на них звертається стягнення в пер-

шу чергу. Органами державної виконавчої служби рішення арбіт-

ражного суду про стягнення грошових сум виконуються тоді, ко-

ли грошові кошти на рахунку боржника відсутні або їх

недостатньо для погашення заборгованості, і стягнення необхід-

- 3 7 -

но звернути на належне боржнику або закріплене за ним майно.

Державним виконавцем реалізуються також рішення арбітраж-

ного суду: а) про звільнення виробничих та інших нежилих при-

міщень, а також виробничих територій; б) про передачу облад-

нання або іншого майна; в) про виконання юридичною особою

(боржником) інших дій, не пов'язаних з передачею майна і пере-

рахуванням коштів.

7. Стягнення грошових сум або витребування від боржника

майна, якщо заборгованість або інша відповідальність боржника

перед стягувачем носить безспірний характер, підтверджений до-

кументами, провадиться на підставі виконавчих написів, які вчи-

няються нотаріусами (статті 87, 88 Закону України від 2 вересня

1993 р. «Про нотаріат»).

Виконавчий напис — це розпорядження нотаріуса, виконане

(вчинене) на документах, що встановлюють заборгованість, про

примусове її виконання шляхом стягнення з боржника грошових

сум або витребування майна. Право вчинення виконавчих напи-

сів мають нотаріуси державних нотаріальних контор, приватні

нотаріуси, консульські установи України (п. 17 ст. 34, п. 13 ст. 38,

ст. 36 Закону «Про нотаріат»). Виконавчі написи, за якими стяг-

нення заборгованості провадиться у безспірному порядку, вчиня-

ються виключно на документах, перелік яких встановлюється

Кабінетом Міністрів України (ст. 88 Закону «Про нотаріат»).

Такий перелік затверджений Постановою Кабінету Міністрів

України від 29 червня 1996 р. № 1172 «Про затвердження пере-

ліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться

у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріу-

сів». У Перелік включені різні документи, що посвідчують забор-

гованість: 1) за нотаріально посвідченими угодами; 2) фізичних

осіб з податкових платежів; 3) що випливає з відносин автор-

ського права; 4) батьків або осіб, що їх замінюють за утримання

дітей у закладах освіти та за утримання дітей і підлітків у загаль-

ноосвітніх школах і професійно-технічних училищах соціальної

реабілітації; 5) за диспашею; 6) з військовослужбовців, звільне-

них з військової служби і військовозобов'язаних після закінчен-

ня зборів; 7) повернення об'єкта лізингу; 8) орендної плати за ко-

ристування державним чи комунальним майном; 9) за чеками.

У виконавчому написі нотаріуса повинні зазначатися: дата

(рік, місце, число), посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса,

який вчинив виконавчий напис; найменування і адреса стягува-

ча; найменування, адреса, дата і місце народження боржника,

місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків

(для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення;

суми, що підлягають стягненню або предмети, які підлягають ви-

-38-