Штефан М.Й. та ін. Виконання судових рішень

Подождите немного. Документ загружается.

раїни. Департамент очолює директор, який призначається на по-

саду та звільняється з посади Міністром юстиції України.

На Департамент державної виконавчої служби покладаються

наступні функціональні обов'язки:

—65535 організація своєчасного, повного і

неупередженого приму

сового виконання рішень, ухвал, постанов судів у цивільних

справах, у справах про адміністративні правопорушення, вироків,

ухвал та постанов судів у кримінальних справах щодо майнових

стягнень, а також постанов і рішень органів, виконання яких

покладене на державних виконавців у порядку, встановленому

законодавством України;

—65535 організація добору кадрів до органів державної

виконавчої

служби; методичне керівництво діяльністю державних виконав

ців, організація їх професійної підготовки, підвищення кваліфі

кації та атестації;

—65535 розгляд скарг на дії державних виконавців;

—65535 організація та забезпечення виконання

міжнародних дого

ворів України з питань надання правової допомоги в цивільних,

сімейних та кримінальних справах;

—65535 підготовка необхідних розрахунків щодо

фінансового і ма

теріально-технічного забезпечення органів державної виконавчої

служби;

—65535 узагальнення роботи з питань виконання судових

рішень;

—65535 ведення статистики.

Свої функції Департамент здійснює як безпосередньо, так і

через відповідні відділи державної виконавчої служби.

Для виконання функціональних обов'язків Департамент має

право:

— організовувати виконання законів і здійснювати керів

ництво роботою відповідних відділів державної виконавчої служби;

—65535 перевіряти та контролювати роботу державних

виконавців,

організовувати їх професійну підготовку і атестацію;

—65535 залучати до перевірок з питань організаційного

забезпе

чення виконання рішень спеціалістів відділів державної виконав

чої служби, державних виконавців;

—65535 залучати вчених, спеціалістів місцевих органів

державної

виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (за пого

дженням з їх керівництвом) для розгляду питань, що належать

до його компетенції;

—65535 безплатно одержувати будь-яку інформацію,

пов'язану із

здійсненням своїх повноважень.

Відділи державної виконавчої служби Головного управління

юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці

Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських уп-

равлінь юстиції очолюються начальниками, які призначаються

- 10-

на посаду Міністром юстиції України за поданням начальника

відповідного управління юстиції, погодженим з директором Де-

партаменту державної виконавчої служби. Начальники відділів

державної виконавчої служби є заступниками начальників відпо-

відних управлінь юстиції.

Районні, міські (міст обласного значення), районні у містах

відділи державної виконавчої служби є юридичними особами,

мають розрахункові та інші рахунки в установах банків, гербову

печатку, їх начальники призначаються на посаду та звільняються

з посади начальниками Головного управління юстиції Міністер-

ства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних,

Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції за

поданням начальників відділів державної виконавчої служби від-

повідних управлінь юстиції. Вони є заступниками начальників

відповідних управлінь юстиції.

Державні виконавці (крім начальників відділів) — заступник

начальника, старший державний виконавець, державний викона-

вець районного, міського (міста обласного значення), районного

у місті відділу державної виконавчої служби призначаються на

посаду і звільняються з неї начальниками відділів державної ви-

конавчої служби за погодженням з директором Департаменту

державної виконавчої служби.

На органи державної виконавчої служби покладено своєчас-

не, повне і неупереджене примусове виконання рішень судових і

несудових органів, перелік яких передбачений ст. З Закону

України «Про виконавче провадження».

Безпосереднє виконання підвідомчих органам державної ви-

конавчої служби рішень судів та інших органів покладається на

державних виконавців районних, міських (міст обласного зна-

чення), районних у місті відділів державної виконавчої служби

відповідних управлінь юстиції. До державних виконавців нале-

жать: начальник, заступник начальника, старший державний ви-

конавець, державний виконавець районного, міського (міст об-

ласного значення), районного у місті відділу державної виконав-

чої служби.

Державним виконавцем може бути громадянин України,

який має юридичну освіту, здатний за своїми особистими і діло-

вими якостями виконувати покладені на нього обов'язки. Але на

посаду начальника районного, міського (міст обласного значен-

ня), районного у місті відділу державної виконавчої служби мо-

же бути призначений громадянин України тільки з вищою юри-

дичною освітою та зі стажем юридичної роботи не менше трьох

років.

- 11-

Забороняється призначення на посаду державного виконавця

осіб, стосовно яких існують обмеження, передбачені Законом Ук-

раїни «Про державну службу», зокрема осіб, які у встановленому

порядку визнані недієздатними, мають судимість або які у разі

прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або

підлеглі особам, котрі є їх близькими родичами чи свояками, та

в інших випадках, установлених законами України (ст. 12).

Державні виконавці є державними службовцями, їм вида-

ються службові посвідчення єдиного зразка, затвердженого Мі-

ністром юстиції України, та формений одяг, зразок якого затвер-

джується Кабінетом Міністрів України і який вони повинні но-

сити під час виконання службових обов'язків.

Для здійснення покладених на державного виконавця функ-

цій він наділений широким комплексом прав. На нього покладе-

ні і певні обов'язки (статті 6, 76 Закону «Про державну виконав-

чу службу», ст. 5 Закону «Про виконавче провадження»).

Державний виконавець зобов'язаний сумлінно виконувати

службові обов'язки, не допускати у своїй діяльності порушень

прав громадян і юридичних осіб, гарантованих Конституцією та

іншими законами України. Він зобов'язаний вимагати виконання

і вживати заходів примусового виконання рішень, підвідомчих

органам державної виконавчої служби, неупереджено, своєчасно,

повно вчиняти виконавчі дії. Для цього він покликаний здійсню-

вати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рі-

шення, зазначеного у виконавчому документі на примусове вико-

нання, зокрема: звертати стягнення на майно боржника, на заро-

бітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; ви-

лучати у боржника і передавати стягувачеві певні предмети;

застосовувати інші заходи примусового стягнення.

Вимоги державного виконавця щодо виконання рішень судо-

вих і несудових органів є обов'язковими для всіх органів і орга-

нізацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території

України (ст. 6 цього Закону). Державний виконавець повинен

надати сторонам та їх представникам можливість ознайомитися

з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки,

знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотан-

ня, розглядати їх, а також надавати можливість здійснення ними

інших суб'єктивних прав і обов'язків, роз'яснювати їм такі.

На державного виконавця покладений обов'язок для забезпе-

чення неупередженості та об'єктивності виконання рішення зая-

вити самовідвід при наявності обставин, визначених ст. 17 Зако-

ну «Про виконавче провадження», а саме: якщо він є близьким

родичем сторін або інших осіб, що беруть участь у виконавчому

провадженні (чинний Кодекс про шлюб та сім'ю України такий

склад не визначає. Вважаю, що ними будуть особи, що відносять-

-12-

ся статтями 529, 530 Цивільного кодексу України до першої і

другої черги спадкоємців за законом), або заінтересований у ре-

зультатах виконання рішення, або є інші обставини, що можуть

викликати сумнів у неупередженості і вплинути на об'єктивність

виконання цього рішення (дружні відносини, сумісна праця

тощо). Заява про самовідвід державного виконавця розглядаєть-

ся начальником відповідного відділу державної виконавчої служ-

би, про що виноситься постанова. Відмова у задоволенні відводу

може бути оскаржена до суду у десятиденний строк.

Державний виконавець для здійснення виконавчого прова-

дження має широкі права:

1) одержувати необхідні для проведення виконавчих дій

по

яснення, довідки, іншу інформацію, зокрема одержувати на свій

запит відомості від осіб, у яких знаходиться майно боржника, а

також майно та кошти, належні боржникові від інших осіб —

ст. 53 цього Закону; одержувати документальне підтвердження

належності боржникові на праві власності будинку чи іншого не

рухомого майна (ст. 62 цього Закону); одержувати інформацію у

податкових органів про наявність у боржника — юридичної осо

би рахунків і вкладів у банках чи інших кредитних установах; від

нотаріального органу — чи знаходиться майно боржника під

арештом тощо. Ці та інші документи або їх копії, необхідні для

здійснення його повноважень, повинні бути надані державному

виконавцю безкоштовно (ст. 6 цього Закону);

1) здійснювати перевірку виконання юридичними

особами

рішень стосовно боржників, що працюють у них. Державний ви

конавець не тільки має право, а й відповідно до ст. 74 цього За

кону зобов'язаний здійснювати систематичний контроль за своє

часним відрахуванням та надходженням відрахованих сум алі

ментів стягувачам;

1) входити до приміщень і сховищ, що належать

боржникам

або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і

схо

вищ, при необхідності примусово відкривати їх у

встановленому

порядку, опечатувати ці приміщення і сховища. Реалізація

цього

права відбувається при накладенні стягнення на майно

боржни

ка, при виселенні боржника із займаного ним приміщення

тощо;

1) накладати арешт на майно боржника, вилучати,

передава

ти таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку,

встановленому законодавством; накладати арешт на грошові

кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які зна

ходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кре

дитних установах, на рахунки в цінних паперах. Арешт майна по

лягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоря

джатися ним, а у разі потреби — в обмеженні права користування

майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання

- 13-

іншим особам (ст. 55 цього Закону). Майно, на яке накладено

арешт, передається на зберігання боржникові або іншим особам,

призначеним державним виконавцем (ст. 58 цього Закону). Гро-

ші, іноземна валюта, ювелірні та інші побутові вироби із золота,

срібла, платини тощо передаються на зберігання установам На-

ціонального банку України (ч. 5 ст. 55 цього Закону). Реалізація

арештованого майна, за винятком майна, виключеного за зако-

ном з обігу, здійснюється державним виконавцем шляхом його

продажу через торговельні організації, відповідні структури Мі-

ністерства фінансів, на прилюдних торгах, аукціонах тощо (ст. 61

цього Закону);

5) використовувати за згодою власника нежилі

приміщення,

що є в комунальній власності, та інші приміщення для тимчасо

вого зберігання вилученого майна, а також транспорт стягувача

або боржника для перевезення майна;

5) звертатися до органу, який видав виконавчий документ,

за

роз'ясненням рішення, порушувати клопотання про зміну спосо

бу і порядку виконання, відстрочку та розстрочку виконання рі

шення. Реалізація цього права провадиться при наявності обста

вин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його не

можливим (ст. 33 цього Закону). Так, наприклад, коли рішення

суду в цивільній справі є неясним, суд має право за заявою орга

ну виконання судового рішення роз'яснити своє рішення (ст. 215

ЦПК). Суд, який постановив рішення, може визначити порядок

його виконання, надати відстрочку або розстрочку виконання

(ст. 204 ЦПК);

5) звертатися до суду з поданням про розшук боржника.

Від

повідно до ст. 97 ЦПК, якщо місце фактичного перебування від

повідача (боржника) невідоме, суд може оголосити його розшук

як з власної ініціативи, так і за заявою позивача, а на підставі

ст. 5 Закону «Про виконавче провадження» — за поданням дер

жавного виконавця. На розшук боржника суд виносить ухвалу і

покладає розшук на органи внутрішніх справ;

5) викликати громадян та посадових осіб з приводу

виконав

чих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні;

5) залучати до проведення виконавчих дій понятих,

інших

осіб у встановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, у

тому числі і для оцінки майна. Це право реалізується на підставі

і в порядку, встановлених статтями 14—16 цього Закону. Для

з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійсненні

виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, дер

жавний виконавець своєю постановою призначає експерта або

спеціаліста. Перекладач призначається тоді, коли необхідні по

слуги особи, яка володіє іноземними мовами, для перекладу в

процесі виконавчого провадження. Залучення понятих можливе

-14-

факультативне і обов'язкове. Присутність понятих обов'язкова

при вчиненні виконавчих дій, пов'язаних із примусовим вхо-

дженням до жилих і нежилих приміщень для проведення огляду,

арешту, вилучення і передачі майна, для виселення, для передачі

дитини іншим особам, тобто тільки у випадках, передбачених

ч. 2 ст. 16 цього Закону;

10) накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і

по

садових осіб у випадках, передбачених законом, зокрема, на

боржника за невиконання рішення, що зобов'язує його виконати

певні дії на користь стягувача (ст. 87 Закону «Про виконавче

провадження»), на громадян і посадових осіб за невиконання за

конних вимог державного виконавця, втрату або несвоєчасне від

правлення виконавчого документа, неподання або подання не

правдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а

також про неповідомлення боржника про зміну місця роботи і

знаходження, а також за неявку без поважних причин за викли

ком судового виконавця (ст. 88 цього Закону);

10) здійснювати інші повноваження, передбачені

законодав

ством про виконавче провадження, зокрема: вчиняти виконавчі

дії на території, на яку не поширюються його функції при загрозі

невиконання рішення (ст. 20 цього Закону); відкладати виконав

чі дії (ст. 32), зупиняти виконавче провадження (ст. 35), закінчу

вати виконавче провадження (ст. 39), повертати виконавчий до

кумент (ст. 40); виносити постанову: про розшук майна (ст. 42),

про стягнення витрат, пов'язаних із розшуком боржника, його

майна, розшук дитини (ст. 42); розподіляти суми, стягнені з

боржника, у порядку черговості задоволення вимог стягувачів

(ст. 44); визначати черговість накладення стягнення на кошти та

інше майно боржника (ст. 50); передавати спеціалізованим орга

нізаціям на прилюдні торги реалізацію нерухомого майна

(ст. 66); звертатися до суду з поданням про притягнення до кри

мінальної відповідальності винної особи за наявності в її діях

ознак злочину (ст. 88), а також вчиняти інші дії у виконавчому

провадженні.

Статтею 9 Закону «Про виконавче провадження» передбаче-

на можливість виконання рішень судових і несудових органів в

Україні не тільки органами примусового виконання — держав-

ною виконавчою службою, а й іншими органами, організаціями

та особами, які не є органами примусового виконання.

Рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів вико-

нуються податковими органами, установами банку, кредитно-

фінансовими установами. Так, рішення про стягнення недоїмок з

податкових і неподаткових платежів, а також суми штрафів,

накладених податковою інспекцією за порушення податкового

законодавства, виконують податкові інспекції, про стягнення не-

-15-

доїмки із самообкладання — виконком селищної чи сільської Ра-

ди народних депутатів, а недоїмки з державного обов'язкового

страхування — органи державного страхування (статті 249, 253

ЩІК).

Установи банку виконують рішення про стягнення грошових

сум шляхом списання їх з банківських рахунків боржників —

юридичних осіб і зарахування їх на рахунок юридичних осіб —

стягу вачів.

Фінансова частина, бухгалтерія юридичних осіб виконують

рішення суду шляхом відрахування із заробітної плати, пенсії та

інших платежів, які видаються боржникам — громадянам.

У названій нормі також зазначається, що рішення судів та ін-

ших органів у випадках, передбачених законом, можуть викону-

ватися ще й іншими органами, організаціями, посадовими особа-

ми і громадянами, але перелік таких суб'єктів не встановлюється,

тому необхідно звернутися до інших джерел. За чинним законо-

давством України органи державного управління реєстрації актів

громадянського стану виконують рішення суду про розірвання

шлюбу, встановлення батьківства; житлово-комунальні, рішення

про право власності на жилий будинок, квартиру; органи опіки і

піклування — рішення про позбавлення батьківських прав; фі-

нансові органи — про конфіскацію майна.

Рішення, що виникають із виборчих правовідносин, викону-

ються дільничними виборчими комісіями і комісіями з референ-

думу (ст. 234 ЩІК); територіальними, окружними (територіаль-

ними) виборчими комісіями (ст. 243

ЦПК); Центральною ок-

ружною виборчою комісією (статті 243

, 243

ЦПК).

Органи і посадові особи виконують рішення, винесені за

скаргами на їх постанови про накладення адміністративних стяг-

нень (ст. 248 ЦПК). Державний орган України у справах релігій

і місцеві органи — рішення за скаргами на постанови, прийняті

щодо релігійних організацій (ст. 248

ЦПК).

Рішення у справах окремого провадження виконують:

1) органи опіки і піклування — рішення про визнання

грома

дянина обмежено дієздатним чи недієздатним шляхом призна

чення відповідного піклувальника і опікуна (ст. 260 ЦПК);

1) органи реєстрації актів громадянського стану —

рішення

про оголошення громадянина померлим шляхом реєстрації його

смерті (ст. 264 ЦПК), рішення про виправлення неправильності

в актах громадянського стану (ст. 270 ЦПК), рішення у справах

про встановлення юридичних фактів реєстрації, усиновлення,

шлюбу, розірвання шлюбу, народження, смерті особи в певний

час тощо (ст. 275 ЦПК);

-16-

3) установи ощадного банку — рішення про відновлення

прав

на втрачені цінні папери на пред'явника (ст. 283 ЩІК);

3) нотаріус, нотаріальний архів, інша особа, яка вчиняє

нота

ріальну дію — рішення у справах за скаргами на нотаріальні дії

або відмову в їх учиненні (ст. 288 ЦПК).

Відповідно до ст. 207 ЦПК суд, постановляючи рішення,

яким на відповідача покладається виконання певних дій, не

пов'язаних із передачею майна або грошових сум, може в цьому

рішенні вказати, що, коли відповідач не виконує рішення протя-

гом встановленого строку, позивач має право виконати цю дію за

рахунок відповідача, стягнувши з нього необхідні витрати. Ос-

кільки позивачем можуть бути громадяни і юридичні особи, то

вони і виконують рішення суду в таких випадках.

2-1-1485 -17-

Розділ З

Особи, які беруть участь

у виконавчому провадженні

і залучаються до проведення виконавчих дій

До суб'єктів виконавчих правовідносин ст. 10 цього Закону

відносить дві групи осіб: учасники виконавчого провадження і ті,

хто залучається до проведення виконавчих дій.

До осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні, ч. 1

ст. 10 цього Закону віднесені державний виконавець, сторони,

представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі — тобто

учасники виконавчого провадження. А відповідно до ч. 2 цієї

статті, для проведення виконавчих дій державним виконавцем у

необхідних випадках залучаються поняті, а також працівники ор-

ганів внутрішніх справ, органів опіки і піклування, інших орга-

нів, установ у порядку, встановленому цим Законом.

Норма ч. 1 ст. 10 об'єднала різних за виконуваними функці-

ями і характером юридичної заінтересованості суб'єктів право-

відносин у наслідках виконавчого провадження. І цим самим бу-

ло проігноровано цивільне процесуальне законодавство і теоре-

тичні положення цивільного процесу про поділ суб'єктів цивіль-

них процесуальних правовідносин на: осіб, які беруть участь у

справі і які характеризуються наявністю юридичного інтересу в

наслідках справи; осіб, які не берутть участі в справі й які не

мають у ній юридичного інтересу, а сприяють суду в розгляді

справи (розділ II ЦПК). До першої групи учасників виконавчого

провад

ження

помилк

ово

віднесе

ний

держав

ний

викона

вець,

який

реалізу

функці

органу

держав

ної

викона

вчої

влади

(ст. 2

цього

Закону)

і не має

юриди

чної

заінтер

есован

ості в

результ

атах

викона

ння.

Наявніс

ть такої

заінтер

есовано

сті є

підстав

ою для

неможл

ивості

здійсне

ння

ним

законод

авчих

дій: він

підляга

є від-

воду,

самовід

воду

(ст. 17

цього

Закону)

Держав

ний

викона

вець

перебу

ває у

правов

их

адміністративних і трудових відносинах з регіональними,

міськими (міст обласного значення), районними у містах

відділами державної виконавчої служби. Тому державний

виконавець є державним службовцем, який виконує функ-

-18-