Штефан М.Й. та ін. Виконання судових рішень

Подождите немного. Документ загружается.

•гребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до

стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного

стягувачем або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер,

за яким виконавчий напис зареєстровано. Виконавчий напис

скріплюється підписом і печаткою нотаріуса (ст. 89 Закону Ук-

раїни «Про нотаріат» в редакції Закону України від 19 жовтня

2000 р. № 2056-ПІ).

При наявності спору між стягувачем і боржником виконав-

чий напис не вчинюється, а вчинений може бути оспорений у по-

рядку пред'явлення позову в суд або арбітраж. При оспорюванні

боржником виконавчого напису суд зобов'язаний зупинити за

ним стягнення до розгляду питання по суті (п. З ст. 34, ч. 2 ст. 36

цього Закону).

8. Підставою для виконання державною виконавчою служ

бою є рішення Конституційного Суду України у випадках, пе

редбачених Законом України «Про Конституційний Суд Украї

ни» (статті 69, 70).

Рішення і висновки Конституційного Суду України є

обов'язковими для виконання, їх копії надсилаються після офі-

ційного оприлюдення суб'єкта права на конституційне звернен-

ня, з ініціативи якого розглядалася справа, до Міністерства юс-

тиції України, а також до органу влади, що прийняв правовий

акт, який був предметом розгляду Конституційного Суду Украї-

ни. У рішенні, висновку можуть бути визначені порядок і строки

їх виконання, а також покладені на відповідні органи обов'язки

щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.

Конституційний Суд України має право зажадати від зазначених

органів письмового підтвердження виконання рішення, додер-

жання висновку Конституційного Суду України.

9. Розрахунки підприємств, установ і організацій здійсню

ються переважно у формі акцепту платіжних вимог. При цій

формі розрахунків одержувач коштів подає до банку, який його

обслуговує, розрахунковий документ у формі, встановленій На

ціональним банком України, а також прийнятий у міжнародній

банківській практиці, який вміщує вимогу до платника про спла

ту ним одержувачу певної суми через банк за товарно-матеріаль

ні цінності, виконані роботи і надані послуги. Платіжні вимоги

оплачуються за згодою (акцептом) платника. Отже, акцепт — це

згода платника на списання з його рахунку в банку грошових

сум, зазначених у платіжній вимозі.

Акцепт платіжних вимог може бути попереднім і наступним.

При розрахунках за попереднім акцептом платіжні вимоги вва-

жаються акцептованими і оплачуються на наступний день після

-39-

закінчення встановленого строку акцепту, якщо протягом цього

строку платник не заявив повну чи часткову відмову від акцепту

платіжних вимог. При розрахунках з наступним акцептом пла-

тіжні вимоги оплачуються в день їх надходження до банку, який

обслуговує платника, але за ним зберігається право в установле-

ний строк заявити відмову, і в цьому випадку списана сума по-

новлюється за рахунок платника.

Не оплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платни-

ком, набувають сили виконавчого документа і сплачуються після

надходження коштів на рахунок платника відповідно до наста-

ння строків їх оплати з дотриманням черговості платежів у по-

рядку чекової оплати. При несплаті їх у строк при відсутності на

рахунку грошових сум, достатніх для покриття заборгованості,

стягнення може бути звернене на належне боржникові майно в

порядку примусового виконання. Для цього на платіжній вимозі

банком робиться відмітка, що платіжна вимога акцептована плат-

ником, і про причини її виконання. Після цього вона може бути

надіслана до районних (міських) відділів державної виконавчої

служби для накладання примусового стягнення на майно борж-

ника.

10. Підлягають виконанню державною виконавчою службою

рішення третейських судів відповідно до законів України. Стат-

тею 25 ЦПК встановлена можливість розгляду цивільних справ

третейськими судами в порядку, передбаченому Положенням

про третейські суди України. Таке Положення було затверджене

разом з ЦПК України 18 липня 1963 р. і вміщене як додаток № 2

до ЦПК. Положенням встановлено (ст. 1), що громадяни за до-

говором можуть передати будь-який спір, що виник між ними, на

розгляд третейського суду, окрім спорів, що виникають з трудо-

вих і сімейних правовідносин. У справі, розглянутій третейським

судом, постановляється рішення більшістю голосів суддів і ви-

кладається в письмовій формі за визначеним змістом (ст. 13),

підписується всіма суддями і оголошується сторонам в засіданні

під розписку.

Рішення, не виконане добровільно, може бути виконане при-

мусово на підставі виконавчого листа, виданого судом загальної

юрисдикції.

Стаття 12 АПК передбачає, що підприємства та організації

мають право передати під відомчий арбітражним судам спір на

вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недій-

сними актів ненормативного характеру та спорів, що виникають

при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських спо-

рів з державного замовлення. Рішення третейського суду між

юридичними особами є підставою для примусового його вико-

-40-

нання у випадках, передбачених для виконання рішень арбітраж-

ного суду.

Виконання рішень постійно діючих третейських судів перед-

бачене окремими законами. Так, Законом України від 24 лютого

1994 р. «Про міжнародний комерційний арбітраж при Торговель-

но-промисловій палаті України» (який за юридичною природою

є третейським судом) передбачено, що на його вирішення мо-

жуть за угодою сторін передаватися спори з договірних та інших

цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зов-

нішньо-торговельних та інших видів міжнародних економічних

зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін

знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземни-

ми інвесторами і міжнародних об'єднань та організацій, створе-

них на території України, між собою, спори між їх учасниками та

спори з іншими суб'єктами права України.

Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду ви-

конується сторонами добровільно в установлені ними строки. Рі-

шення про стягнення грошових сум виконується у встановлено-

му порядку через установи банку, решта рішень — державною

виконавчою службою. За відсутності коштів на рахунку боржни-

ка в банку чи у зв'язку з неможливістю стягнення з інших при-

чин, рішення може бути виконане примусово органом державної

виконавчої служби шляхом накладення стягнення на майно

боржника.

За «Положенням про Морську арбітражну комісію» при Тор-

говельно-промисловій палаті України її рішення виконуються в

такому ж порядку, як і рішення Міжнародного комерційного ар-

бітражного суду.

11. Комісія по трудових спорах є обов'язковим первинним

органом з розгляду трудових спорів, що виникають на підприєм-

ствах, в установах, організаціях між працівником і власником або

уповноваженим ним органом, незалежно від форми трудового

договору, за винятком спорів, що підлягають розгляду безпосе-

редньо районними (міськими) судами, вищестоящими у порядку

підлеглості органами, а також інших спорів, встановлених зако-

ном (статті 221, 224 КЗпП України).

Рішення Комісії по трудових спорах підлягає виконанню

власником або уповноваженим ним органом у триденний строк

по закінченні десяти днів, передбачених на його оскарження, як-

що ним не встановлено негайне виконання. Не виконане добро-

вільно рішення Комісії по трудових спорах може бути виконане

примусово органами державної виконавчої служби на підставі

посвідчення Комісії по трудових спорах (ст. 230 КЗпП).

-41-

12. Підлягають виконанню постанови, винесені органами

(посадовими особами), уповноваженими законом розглядати

справи про адміністративні правопорушення у випадках, перед

бачених законом.

Кодексом про адміністративні правопорушення України на-

дано право стягувати у безспірному порядку штрафи за вчинене

адміністративне правопорушення: адміністративним комісіям

при виконавчих комітетах районних, міських, районних у містах,

селищних, сільських рад народних депутатів; виконавчим коміте-

там селищних, сільських рад народних депутатів; органам внут-

рішніх справ, органам інспекцій та іншим органам (службовим

особам), уповноваженим на те законодавчими актами України

(статті 213—244

КпАП України). Якщо оштрафована особа у

встановлений строк не сплатила штрафу, постанова адміністра-

тивного органу або службової особи надсилається до відділу дер-

жавної виконавчої служби за місцем проживання правопорушни-

ка, роботи чи місцезнаходження майна для примусового вико-

нання.

Так само постанова у справі про адміністративні правопору-

шення в частині відшкодування майнової шкоди, не виконана

добровільно в установлений строк, є підставою для примусового

її виконання шляхом стягнення збитків з боржника у порядку

виконавчого провадження (ст. 330 КпАП). Державним виконав-

цем виконується також постанова адміністративних органів про

конфіскацію предмета, який став знаряддям або безпосереднім

об'єктом адміністративного правопорушення та грошей, одержа-

них внаслідок вчинення адміністративного правопорушення (п. 1

ст. 313 КпАП).

13. Підставою для примусового виконання рішення суду

органами державної виконавчої служби є також рішення інозем

них суддів і арбітражів у передбачених законом випадках. Поря

док виконання в Україні рішень іноземних судів і арбітражів ви

значається відповідними міжнародними договорами України

(ст. 427 ЦПК), Положенням Указу Президії Верховної Ради

СРСР від 21 червня 1988 року «Про визнання і виконання в

СРСР рішень іноземних судів та арбітражів» з питань, які ще не

врегульовані законодавством України (постанова Верховної Ра

ди України від 12 вересня 1991 р. «Про порядок тимчасової дії

на території України окремих актів законодавства СРСР»),

Україна є учасником численних багатосторонніх і односторонніх

міжнародних договорів на взаємне надання правової допомоги

(див.: Вісник Верховного Суду України, № 1, 1998, с. 30—31), то

му за загальним правилом при вирішенні питань виконання рі

шень іноземного суду застосовують спочатку положення двосто-

-42-

ронніх договорів, а до питань, які ними не охоплені, — багатосто-

ронніх. За відсутності відповідного міжнародного договору з іно-

земною державою рішення її судів в Україні не підлягають вико-

нанню.

Рішення іноземного суду (арбітражу) виконується примусо-

во органами державної виконавчої служби на підставі ухвали об-

ласного, Київського і Севастопольського міських судів, Верхов-

ного Суду Автономної Республіки Крим, якою задоволене кло-

потання іноземних заявників про надання дозволу на його при-

мусове виконання. В такій ухвалі має бути викладено висновок

про задоволення клопотання і надання дозволу на примусове ви-

конання рішення на території України з викладенням його змісту

і визначенням сум грошових зобов'язань за ним в українській

грошовій одиниці за офіційним валютним курсом НБУ (за ви-

нятком, коли такі зобов'язання мають виконуватися в іншій ва-

люті відповідно до законів України). З набранням ухвалою за-

конної сили видається виконавчий лист на примусове виконання

рішення іноземного суду.

14. У порядку судового виконання підлягають примусовому

виконанню рішення державних органів з питань володіння і

користування культовими будівлями та майном (п. 17 ст. З

Закону).

Законом України від 23 квітня 1991 р. «Про свободу совісті

і релігійні організації» передбачається, що релігійні організації

мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно,

що надаються їм на договірних засадах державними, громадськи-

ми організаціями або громадянами. Культова будівля може пере-

даватися в користування двом і більше релігійним громадам за їх

згодою. З кожною громадою укладається окремий договір, в яко-

му передбачається порядок і черговість користування нею. Дого-

вори про надання в користування релігійним організаціям куль-

тових та інших будівель і майна можуть бути розірвані або при-

пинені в порядку і на підставах, передбачених законодавством

України (статті 269, 270 Цивільного кодексу).

Спори з питань щодо володіння та користування культовими

будівлями і майном вирішуються державними органами України

та місцевими державними органами у справах релігій, їх рішен-

ня, не оскаржене в суд протягом місяця з дня його прийняття, а

у разі оскарження — після прийняття судом постанови про від-

мову в задоволенні скарги (статті 248

, 248

ЦПК), може бути

виконане примусово органом державної виконавчої служби.

- 4 3 -

15. До примусового виконання органом державної виконав

чої служби віднесені рішення Антимонопольного комітету Украї

ни та його територіальних відділень у передбачених законом

випадках.

Законом України від 28 листопада 1993 р. «Про Антимоно-

польний комітет України» на нього покладено здійснення захисту

законних інтересів підприємців та споживачів шляхом засто-

сування заходів щодо запобігання і припинення порушень анти-

монопольного законодавства, накладення стягнень за порушення

антимонопольного законодавства в межах своїх повноважень

(статті 3, 7, 8, 13, 14). Рішення Антимонопольного комітету і його

територіальних відділень, не виконані зобов'язаною особою доб-

ровільно, є підставою для примусового їх виконання.

16. Виконавчий збір — це санкція відповідальності майнового

характеру, яка накладається на боржника за невиконання рішен

ня у строк, встановлений для його добровільного виконання

(ст. 46 цього Закону). Для застосування виконавчого збору вико

навець виносить постанову, яка у разі її добровільного невико

нання виконується примусово в установленому цим Законом по

рядку шляхом накладення стягнення на заробітну плату, інші ви

ди доходів боржника чи на його майно.

Прийнята державним виконавцем постанова про накладення

штрафу на учасників виконавчого провадження, громадян і поса-

дових осіб (статті 46, 58, 87, 88 та інші цього Закону) за невико-

нання покладених на них обов'язків щодо вчинення необхідних

процесуальних дій у виконавчому провадженні не виконана доб-

ровільно, є підставою для примусового виконання шляхом звер-

нення стягнення на заробіток чи інші доходи оштрафованої осо-

би, а за їх відсутності — на її майно.

17. До компетенції органів державної виконавчої служби від

несене також примусове виконання рішень інших державних або

недержавних органів у випадках, передбачених законом. До них

належать рішення комісії рад з питань поновлення прав реабілі

тованих. Відповідно до ст. 5 Закону України від 17 квітня 1991 р.

«Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», такі

особи мають право на грошову компенсацію в установленому

нею розмірі, на повернення натурою вилучених будівель та іншо

го майна по можливості (якщо будинок не зайнятий, а майно

збереглося). За відсутності такої можливості заявнику відшкодо

вується вартість будівель та майна. Рішення про грошову ком

пенсацію, повернення будівлі та майна чи їх вартості приймають

ся спеціально створеними для цього штатними комісіями з

питань поновлення прав реабілітованих районних, міських, об-

- 4 4 -

ласних Рад. Такі рішення, добровільно не виконані, є підставою

для примусового їх виконання державною виконавчою службою.

До підстав примусового виконання рішень недержавних ор-

ганів можна віднести рішення товариських судів про майнові

стягнення. Відповідно до ст. 7 Положення про товариські суди

Української РСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ра-

ди УРСР від 29 березня 1977 р. такими є рішення: а) про відшко-

дування нанесеної шкоди: втратою, пошкодженням обладнання,

інвентарю, інструментів, матеріалів й іншого державного або гро-

мадського майна внаслідок недобросовісного ставлення особи до

своїх обов'язків (п. 3), самовільним використанням у власних ін-

тересах належних підприємствам, установам, організаціям транс-

портних засобів, сільськогосподарської техніки, станків, інстру-

ментів, сировини й іншого майна (п. 4), пошкодження жилих і

нежилих приміщень, комунального обладнання та недотримання

правил протипожежної безпеки (п. 9), пошкодженням дерев та

інших зелених насаджень (п. 12); б) за справами мешканців із

приводу використання підсобних приміщень, будинкових служб,

сплати комунальних послуг, сплати витрат на поточний ремонт

місць загального користування (п. 10); в) про майнові спори між

громадянами (п. 13); г) про накладення грошового штрафу (п. 5

ст. 16 Положення).

Рішення товариського суду про відшкодування нанесеної

шкоди, про накладення штрафу або іншого майнового стягнення

повинне виконуватись зобов'язаною особою в строк, зазначений

у рішенні. При невиконанні рішення добровільно у встановлений

строк воно може бути реалізоване примусово органами держав-

ної виконавчої служби на підставі виконавчого листа, який вида-

ється районним (міським) судом після перевірки його законності

та обгрунтованості.

-45-

Розділ 5 Виконавчі

документи

Виконавчі документи — це письмові документи встановленої

форми і змісту, які видаються судом та іншими органами вирі-

шення правових спорів (юрисдикційними органами) для приму-

сового виконання прийнятих ними у справах рішень, ухвал, по-

станов, інших актів як підстав для їх виконання.

Перелік виконавчих документів у законі «Про виконавче

провадження» не визначений, але він зроблений у Інструкції про

проведення виконавчих дій (п. 1 підп. 1.3), аналіз якої свідчить,

що одні з них за формою й змістом відрізняються від підстав ви-

конання, інші — одночасно є підставою виконання і виконавчим

документом. Виконавчими документами є: виконавчі листи, ух-

вали суддів у випадках, передбачених законом; ухвали судів за-

гальної юрисдикції про затвердження мирових угод, накази ар-

бітражних судів; виконавчі написи нотаріусів; рішення Консти-

туційного Суду України; не сплачені платіжні вимоги, акцепто-

вані платником; посвідчення комісії по розгляду трудових спорів;

постанови про адміністративні правопорушення; рішення Анти-

монопольного комітету та його територіальних відділень; поста-

нови державного виконавця про виконавчий збір та накладення

штрафу; рішення інших органів (державних і недержавних) у ви-

падках, передбачених законом. Але Законом «Про виконавче

провадження» визначені вимоги до змісту виконавчого докумен-

та. В ньому повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата ви-

дачі та найменування органу, посадової особи, що видали доку-

мент; 2) дата, номер рішення, за яким видано документ; 3) най-

менування стягувача і боржника, їх адреса, дата і місце наро-

дження боржника та місце його роботи (для громадян), номери

рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб); 4) резо-

лютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Ви-

конавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадо-

вою особою, скріплений печаткою. Законом можуть бути вста-

новлені також інші вимоги до виконавчих документів (ст. 19).

- 46 -

Аналіз чинного галузевого законодавства наочно свідчить про

наявність у них окремих відмінностей.

Найрозповсюдженішими виконавчими документами є вико-

навчі листи. Це письмові документи установленого зразка (за

формою і змістом), що видаються загальними судами і зобов'язу-

ють боржників, інших юридичних та фізичних осіб точно і своє-

часно виконати рішення суду чи іншого органу вирішення спорів

а також сприяти державним виконавцям у примусовому вико-

нанні рішення.

Для виконавчих листів встановлено три форми, які мають

однакову юридичну силу на всій території України. Форма № 1

передбачена для виконавчих листів, які видаються у цивільних

справах на тривалий період виконання (стягнення аліментів або

відшкодування шкоди, стягнення за цивільними справами знач-

них сум, які не можуть бути стягнені шляхом одноразової реалі-

зації майна боржника тощо). Форма № 2 передбачена для вико-

навчих листів, які видаються у кримінальних справах, розрахова-

них на тривалий період виконання (стягнення значних сум, які

не можуть бути стягнені шляхом одноразового звернення стяг-

нення на майно боржника, стягнення із засуджених періодичних

платежів тощо). Форма № 3 передбачена для виконавчих листів

як з кримінальних, так і з цивільних справ, розрахованих на од-

нократне виконання (конфіскація майна, рішення про виселен-

ня), і в інших випадках, коли видача виконавчого листа такої

форми буде визнана доцільною судом, який розглядає справу.

Виконавчі листи видаються для виконання: а) рішень, ухвал

і постанов у цивільних справах, а також вироків, ухвал і постанов

у кримінальних справах в частині майнових стягнень; б) миро-

вих угод, затверджених судом; в) рішень товариських судів; г) рі-

шень третейських судів у цивільних справах громадян; д) рішень

іноземних судів і арбітражів, якщо вони визнані і допущені для

виконання на території України у встановленому законодав-

ством порядку.

Бланки виконавчих листів виготовляються централізовано за

встановленим законом змістом. Виконавчий лист виписується

канцелярією суду, підписується суддею і секретарем з прикла-

денням печатки суду. Виконавчі листи не видаються для вико-

нання рішень про визнання, зміну та припинення правовідносин.

Копія таких рішень є підставою для їх реалізації компетентними

державними органами шляхом реєстрації правового становища

громадянина та його майна (видача свідоцтва про право власності

на будинок, свідоцтва про розірвання шлюбу (рагс) та інші). У

справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, і

справах окремого провадження замість виконавчого листа вида-

ється копія рішення суду. Але у справах про стягнення недоїмок

- 4 7 -

з податкових і неподаткових платежів видається виконавчий

лист.

Виконавчий лист видається не пізніше наступного дня після

набрання рішенням, ухвалою, постановою законної сили, а в

справах, у яких рішення підлягає негайному виконанню, — в

день його постановленім.

Відповідно до ст. 20 Положення про товариські суди рішення

товариського суду про стягнення нанесених збитків, накладення

штрафу чи інше майнове стягнення повинне виконуватись в

строк, зазначений у рішенні. При невиконанні рішення у зазна-

чений строк справа надсилається в районний (міський) суд за

місцем діяльності товариського суду. Суддя після перевірки по-

даних матеріалів і законності рішення виносить постанову про

видачу або відмову у видачі виконавчого листа.

Для примусового виконання рішення третейського суду у

цивільних справах між громадянами необхідне пред'явлення ви-

конавчого листа, що видається районним (міським) судом, в ра-

йоні якого відбувся третейський суд і якому було передано на

зберігання матеріали провадження третейського суду після роз-

гляду справи.

Заява стягувача про видачу виконавчого листа розглядається

суддею, який перевіряє, чи не суперечить рішення третейського

суду законові і чи не було допущено при його постановленні по-

рушень правил, передбачених Положенням про третейський суд.

Відмова судді у видачі виконавчого листа може бути оскаржена

(статті 16—19 Положення про третейський суд).

На виконання рішення іноземного суду виконавчий лист ви-

дається на підставі ухвали обласного, Київського і Севастополь-

ського міських судів, Верховного Суду Автономної Республіки

Крим, якою задоволена заява іноземного стягувача і дано дозвіл

на примусове виконання рішення іноземного суду (ст. 427 ЦПК,

ст. 84 Закону «Про виконавче провадження»).

У справах про стягнення аліментів, у разі виплати допомоги

на неповнолітніх дітей у період розшуку їх батьків, суддя на

підставі подання судового виконавця про заборгованість з алі-

ментів, що склалася, виносить ухвалу про видачу виконавчого

листа на стягнення з боржника сум виплаченої допомоги з нара-

хуванням встановлених законодавством десяти процентів на ці

суми.

За заявою органів внутрішніх справ суддя виносить ухвалу

пр видачу виконавчого листа на стягнення з боржника витрат із

його розшуку.

За кожним рішенням суд, який його постановив, видає один

виконавчий лист. Декілька виконавчих листів видаються на ви-

могу стягувача для виконання рішення в різних місцях, а також

-48-