Штефан М.Й. та ін. Виконання судових рішень

Подождите немного. Документ загружается.

служби, у розмірі п'яти відсотків від належної до стягнення суми

або вартості майна боржника, а за невиконання рішення немай-

нового характеру — у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян із боржника, у розмірі п'яти неоподатковува-

них мінімумів доходів громадян — із боржника — юридичної

особи.

Не стягується виконавчий збір з осіб, звільнених від його

сплати згідно з законодавством.

Про стягнення виконавчого збору виноситься постанова тіль-

ки при першому надходженні виконавчого документа державно-

му виконавцю.

Із стягнутого виконавчого збору п'ятдесят відсотків суми

спрямовується у спеціальний фонд виконавчого провадження на

розвиток та матеріально-технічне забезпечення державної вико-

навчої служби, а також на преміювання державних виконавців.

Постанова про стягнення виконавчого збору може бути ос-

каржена у десятиденний строк до суду.

Сплачений виконавчий збір повертається боржникові у разі

скасування рішення, на виконання якого був виданий виконав-

чий лист і провадилися виконавчі дії.

Загальними правилами виконавчого провадження є норма-

тивні положення про розподіл стягнутих з боржника грошових

сум та черговість задоволення вимог стягувачів (статті 43, 44

цього Закону).

Із сум, стягнутих державним виконавцем із боржника, спо-

чатку сплачується виконавчий збір, накладений на боржника у

процесі виконання рішення, та компенсуються витрати на здій-

снення виконавчих дій. Грошова сума, що залишилася після

цього, використовується для задоволення вимог стягувача та на

сплату штрафу. Якщо після задоволення всіх вимог стягувача за-

лишилася певна сума, вона повертається боржникові.

Якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволен-

ня всіх вимог стягувачів, ця сума розподіляється між ними в

порядку черговості, встановленої ст. 44 цього Закону. В першу

чергу задовольняються: 1) вимоги щодо стягнення аліментів;

2) відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим

ушко

дженням здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;

2) забезпечені заставою вимоги про стягнення вартості

заставле

ного майна.

У другу чергу задовольняються: 1) вимоги працівників,

пов'язані з трудовими правовідносинами; 2) вимоги щодо випла-

ти наданої адвокатами юридичної допомоги; 3) виплати винаго-

роди, що належить автору, за використання його твору, відкрит-

тя винаходу, промислового зразка, на які видано відповідні сві-

доцтва. Після повного задоволення зазначених вимог задоволь-

-89-

няються вимоги громадян із спеціального страхування та вимоги

громадян про відшкодування збитків, заподіяних їх майну злочи-

ном або адміністративним правопорушенням. У третю чергу за-

довольняються вимоги щодо податків і неподаткових платежів

до бюджету, вимоги органів страхування з обов'язкового страху-

вання.

У четверту чергу задовольняються всі інші вимоги у порядку

надходження виконавчих документів.

При цьому вимоги стягувача кожної наступної черги задо-

вольняються після повного задоволення вимог стягувачів попе-

редньої черги.

У разі недостатності стягнутої суми для повного задоволення

усіх вимог однієї черги ці вимоги задовольняються пропорційно

належній кожному стягувачеві сумі.

Стягнуті з боржника суми, які мають бути перераховані стя-

гувачам, зараховуються державним виконавцем на депозитний

рахунок відповідного відділу державної виконавчої служби, з

якого потім здійснюється задоволення вимог останніх шляхом

видачі чи перерахування в установленому порядку.

До загальних правил виконавчого провадження відносяться

врегульований Інструкцією про ведення виконавчих дій (п. 3.2.2.)

порядок передачі виконавчих документів до іншого відділу держав-

ної виконавчої служби для примусового виконання.

Якщо державному виконавцеві стало відомо, що змінилося

місце проживання чи місце знаходження боржника, місце його

роботи або з'ясувалося, що на території, на яку поширюються

функції відділу державної виконавчої служби, майно боржника,

на яке можна звернути стягнення, відсутнє, однак належне борж-

нику майно перебуває на території іншого відділу державної ви-

конавчої служби, то державний виконавець негайно складає про

це відповідний акт. Копія акта разом з виконавчим документом

не пізніше наступного дня має бути надіслана державним вико-

навцем до відділу державної виконавчої служби за новим місцем

проживання боржника, місцем його роботи чи за місцем знахо-

дження майна боржника, про що одночасно в копії супровідного

листа повідомляє стягувача та орган, який видав виконавчий до-

кумент.

Такий лист про направлення виконавчого документа за на-

лежністю підписує начальник відповідного відділу держаної ви-

конавчої служби.

-90-

Розділ 8 Звернення

стягнення на майно боржника

Майно боржника — це кошти боржника в гривнях, у інозем-

ній валюті, у цінних паперах, інші цінності — ювелірні й побутові

вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, до-

рогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких

виробів тощо, інші матеріальні предмети та майнові права.

Об'єктом стягнення за виконавчими документами є особисте

майно боржника, яке належить йому на праві приватної власнос-

ті, його частка в спільній власності подружжя, в майні колектив-

ного підприємства, селянського, фермерського господарства то-

що. Частка боржника у спільній власності при недостатності

майна боржника для покриття боргу визначається судом у по-

рядку цивільного судочинства за поданням судового виконавця,

яке розглядається в судовому засіданні з викликом боржника та

інших суб'єктів спільної власності.

Виконавчі дії, спрямовані на звернення стягнення на майно

боржника, є комплексними і складаються з виявлення майна, йо-

го арешту (опису), вилучення та примусової реалізації.

У першу чергу стягнення за виконавчими документами звер-

тається на кошти боржника у гривнях, іноземній валюті, на інші

цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в

установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в

цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

На виявлені у боржника гроші, в тому числі іноземну валю-

ту, цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, сріб-

ла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і

перли, а також лом і окремі частини таких виробів накладається

арешт, вони підлягають обов'язковому вилученню і передаються

на зберігання і реалізацію до територіальних управлінь Націо-

нального банку України відповідно до «Положення про порядок

і умови зберігання та реалізації грошей, у тому числі іноземної

валюти, цінних паперів, ювелірних та інших побутових виробів із

золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних

каменів і перлів, а також лому і окремих частин таких виробів,

на які накладено арешт», затвердженого Постановою Правління

-91-

Національного банку України 4 жовтня 1999 року № 489 за на-

явності даних про кошти та інші цінності боржника, що знахо-

дяться на рахунках і вкладах на зберіганні в банках або інших

кредитних організаціях, на них накладається арешт (ст. 50 цього

Закону).

Якщо виявлених коштів у боржника в гривнях недостатньо

одночасно для задоволення всіх вимог стягувача, то стягнення

звертається на його кошти в іноземній валюті.

При цьому у тих випадках, коли кошти боржника в іноземній

валюті є на рахунках, внесках або на зберіганні у банку або іншій

кредитній установі, які мають право продажу іноземної валюти

на внутрішньому валютному ринку України, державний викона-

вець зобов'язує їх продати іноземну валюту в розмірі, необхідно-

му для погашення боргу, та перерахувати цю суму в гривнях на

депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби.

Інший порядок звернення стягнення на кошти боржника в

іноземній валюті, які знаходяться на рахунках, внесках або на

зберіганні в банку або іншій кредитній організації, які не мають

права продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному

ринку. В таких випадках державний виконавець зобов'язує цю

кредитну організацію, надіславши до неї платіжну вимогу, пере-

рахувати такі кошти в іноземній валюті на депозитний рахунок

державної виконавчої служби або зобов'язує таку кредитну орга-

нізацію протягом семи днів перерахувати такі кошти до банку чи

іншої кредитної організації, що мають право на їх реалізацію.

Кошти в іноземній валюті, що надійшли на депозитний рахунок

відділу державної виконавчої служби, продаються банком чи ін-

шою кредитною організацією, які мають право їх реалізації за до-

рученням державного виконавця.

Якщо у боржника відсутні кошти та цінності, яких було б до-

статньо для задоволення вимог стягувача, тоді стягнення зверта-

ється на належне боржникові інше майно, за винятком майна,

яке перебуває під забороною стягнення. Перелік видів такого

майна громадян, на яке не може бути звернене стягнення за ви-

конавчими документами, встановлений додатком до Закону Ук-

раїни від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження».

Відповідно до нього, стягнення за виконавчими документами

не може бути звернене на такі види майна та предмети, що нале-

жать боржникові на праві власності чи є його часткою у спільній

власності, необхідні для боржника, членів його сім'ї та осіб, які

перебувають на його утриманні, зокрема: 1. Носильні речі та

предмети домашнього вжитку, необхідні боржникові і особам, які

перебувають на його утриманні: а) одяг (на кожну особу) — одне

літнє або осіннє пальто, одне зимове пальто або кожух, один зи-

мовий костюм (для жінок — два літніх плаття), головні убори по

-92-

одному на кожний сезон. Для жінок, крім того, дві літні хустки,

одна тепла хустка (або шаль) та інший одяг, зношений більше як

на 50 відсотків; б) взуття у кількості по одній парі літнього, осін-

нього, зимового та інше взуття, зношене більше як на 50 відсот-

ків; в) білизна у кількості двох змін на кожну особу; г) постіль

(матрац, подушка, два простирадла, дві наволочки, ковдра) і два

особистих рушники на кожну особу; д) необхідний кухонний по-

суд; е) один холодильник на сім'ю; є) меблі — по одному ліжку

та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім'ю (крім

меблевих гарнітурів, на які може бути звернене стягнення; ж) всі

дитячі речі. 2. Продукти харчування, потрібні для особистого

споживання боржнику, членам його сім'ї та особам, які перебува-

ють на його утриманні, — на три місяці. 3. Паливо, необхідне

боржникові, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його

утриманні, для приготування їжі та обігрівання приміщення про-

тягом шести місяців. 4. Одна корова, а у разі відсутності корови

— одна телиця, коли немає ні корови, ні телиці — одна коза, вівця

чи свиня — у осіб, які займаються сільським господарством. 5.

Корм для худоби, який не підлягає вилученню в кількості,

потрібній до початку вигону худоби на пасовище або до збору

нових кормів. 6. Насіння, потрібне для чергових посівів

(осіннього і весняного) та незнятий урожай — у осіб, які займа-

ються сільським господарством (за винятком земельних ділянок,

на які накладено стягнення). 7. Інструменти, необхідні для осо-

бистих професійних занять (музичні та інші).

Певними особливостями характеризується і об'єкт стягнен-

ня, яким є заставлене майно.

Відповідно до ст. 52 Закону звернення на заставлене майно в

порядку примусового виконання допускається як для задоволен-

ня вимог стягувача-заставодержателя, так і для задоволення ви-

мог інших стягувачів. Але для задоволення вимог стягувача-за-

ставодержателя стягнення звертається на заставлене майно

боржника при недостатності у нього іншого майна для повного

задоволення інших вимог з додержанням правил, які регулюють

порядок звернення стягнення на майно боржника-юридичної

особи (глава 6 Закону «Про виконавче провадження»).

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержате-

лями, стягнення на заставлене майно боржника в порядку при-

мусового виконання допускається лише у разі, коли вартість

предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника за-

ставодателю. А кошти, отримані від реалізації майна, що знахо-

дяться під заставою, спочатку йдуть для задоволення зобов'язань

боржника перед заставодателем, і лише залишок коштів — для

задоволення вимог стягувача.

-93-

При зверненні стягнення на майно боржник має право вказа-

ти на ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стяг-

нення в першу чергу. І така заява підлягає задоволенню, якщо

вона не порушує інтересів стягувача і не перешкоджає виконан-

ню рішення. Але остаточно черговість стягнення на кошти та ін-

ше майно боржника визначається державним виконавцем.

Початковою дією при зверненні стягнення на майно боржни-

ка є його виявлення, якщо воно не було описане на забезпечення

виконання рішення суду. Способи виявлення майна можуть бути

різні, але серед них важливе значення має реалізація державним

виконавцем наданого йому права входити до приміщень і схо-

вищ, що належать боржникам або зайняті ними, провадити огляд

зазначених приміщень і сховищ, при необхідності примусово від-

кривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення

і сховища, а також одержувати від інших осіб необхідні для про-

ведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію

(ст. 5 Закону).

Виявленню майна сприяє особиста участь у проведенні вико-

навчих дій стягувача та залучених до провадження представни-

ків органів внутрішніх справ, опіки і піклування, інших органів і

установ.

Щодо виявлення майна, що перебуває під заставою, то відо-

мості про заставу нерухомого майна, транспортних засобів,

інших об'єктів, згідно із ст. 15 Закону України «Про заставу» по-

винні вноситись підприємствами до Книги запису застави. Крім

цього, відомості про заставу рухомого майна за договорами за-

стави, посвідченими в нотаріальному порядку, а також інші відо-

мості про заставу рухомого майна можна отримати у держателя

державного реєстру застав рухомого майна (у відповідних облас-

них філіях підприємства «Держінформ'юст»). Відомості про за-

ставу рухомого майна за договорами застави, які не посвідчують-

ся у нотаріальному порядку, можна отримати, ознайомившись із

такими договорами на самому підприємстві, оскільки відомості

про них не вносяться ні до Книги запису застав, ні до Державного

реєстру. Відповідні організації на вимогу державного виконавця

зобов'язані надати такі відомості — довідки, документи, договори

(статті 5, 6 цього Закону).

На виявлене майно боржника накладається арешт, який по-

лягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоря-

джатися ним, а при необхідності — в обмеженні права користу-

вання майном чи його вилученні у боржника та передачі на збе-

рігання іншим особам.

Арешт майна застосовується з метою: 1) забезпечення збере-

ження майна боржника, що підлягає подальшій передачі стягува-

чеві або реалізації; 2) виконання рішення (постанови, вироку)

-94-

про конфіскацію майна; 3) виконання ухвали суду про накладен-

ня арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у

нього чи інших осіб, зокрема ухвали суду про забезпечення позо-

ву (п. 1 ст. 152 ЦПК).

Опис майна боржника провадиться державним виконавцем у

присутності боржника чи його представника і не менше двох по-

нятих. Стягувач чи його представник можуть також бути присут-

німи при проведенні опису майна.

При відсутності боржника чи його представника опис майна

здійснюється в присутності одного з повнолітніх членів сім'ї борж-

ника, а при їх відсутності — за участю представника житлово-екс-

плуатаційної організації або представника органів державної влади

та місцевого самоврядування за мотивами рішення суду.

Інші наслідки настають, коли провести опис майна боржни-

ка-юридичної особи за участю його представника неможливо. В

таких випадках державний виконавець може здійснити опис

майна, після проведення якого зобов'язаний не пізніше насту-

пного дня надіслати копію акта опису боржникові і повідомити

відповідні органи про оголошення заборони боржнику здійсню-

вати відчуження описаного майна.

Акт опису (арешту) складається у письмовій формі за зміс-

том, встановленим Інструкцією МЮ України (п. 5.5). У ньому

мають бути зазначені:

1) час і місце складання акта. Час — число і рік —

зазнача

ються числами, а назва місця — прописом. Місце визначається міс

цем, де провадиться опис майна (в будинку, квартирі, їх адреса);

1) назва відділу державної виконавчої служби, в якому

пра

цює державний виконавець, а також прізвище, ім'я, по

батькові

державного виконавця та осіб, що були присутні при

складанні

акта із зазначенням їх процесуального стану;

1) назва органу чи посадової особи, видане ними рішення

або

виконавчий документ, що підлягає виконанню, його резолютивна

частина;

1) назва стягувача та боржника;

1) назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні

оз

наки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак,

проба, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);

1) якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних

мета

лів, каменів, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визна

ченням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в

конверт і прошиваються, підписуються державним виконавцем,

учасниками опису і опечатуються печаткою відповідного відділу

державної виконавчої служби;

1) оцінка кожного внесеного в акт предмета і загальна

вар

тість усього майна. Така оцінка майна боржника провадиться

-95-

державним виконавцем за ринковими цінами, які діють на день

проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за

регульованими цінами. При складності оцінки окремих предме-

тів для визначення їх вартості залучається експерт або спеці-

аліст. Вони залучаються і тоді, коли стягувач чи боржник запере-

чує проти проведення оцінки майна державним виконавцем.

Сторони мають право оспорювати належність майна і його оцін-

ку до суду (ч. З ст. 29 Закону);

8) якщо проводилося опечатування предмета, — які

предме

ти, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених

печаток та спосіб опечатування;

8) строк, по закінченню якого майно може бути передане

для

реалізації;

10) назва особи, якій майно передане на зберігання, а

якщо

майно передане на зберігання не боржнику, а іншій особі, — пас

портні дані, її адреса;

10) відмітка про роз'яснення зберігачеві майна

обов'язків із

збереження майна, попередження про кримінальну та матеріаль

ну відповідальність за його розтрату, відчуження, утаювання або

підміну. Якщо державний виконавець установив зберігачеві пра

ва користування описаним майном, про це також вказується в

акті опису із зазначенням виду, обсягу і строків обмеження;

10) зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що

були

присутні при опису, і розпорядження по них державного виконавця.

При проведенні опису майна державний виконавець оголо-

шує боржнику заборону розпоряджатися описаним майном, а в

разі необхідності — його користуванням.

Види, обсяг і строки обмеження встановлюються в кожному

конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його

значення для власника або володільця, необхідності користуван-

ня та інших обставин.

В акті опису (арешту) майна боржника при необхідності од-

ночасно повинні бути перераховані предмети, їх вартість як кож-

ного окремо, так і загальної кількості, які залишені боржнику, а

також зроблений перелік іншого майна, в тому числі, яке є спіль-

ною власністю боржника з іншими особами, на яке не було на-

кладено арешт.

Акт опису майна має бути стверджений підписами державно-

го виконавця, боржника, стягувача, інших осіб, які були присутні

при накладенні арешту на майно. При відмові від підпису сторін

чи інших осіб, які були присутні при вчиненні арешту майна,

державний виконавець робить про це відмітку в акті опису тако-

го майна.

Акт опису майна складається: в двох примірниках — перший

залишається в провадженні державного виконавця, другий вида-

-96-

ється боржнику під розписку на першому примірнику; в трьох

примірниках — третій вручається зберігачеві майна під розписку,

якщо такою особою не є боржник.

При виконанні ухвали суду про забезпечення позову (п. 1

ст. 152 ЦПК, ст. 67 АПК) акт складається в трьох примірниках:

один залишається у виконавчому провадженні, один надсилаєть-

ся суду, один вручається зберігачеві майна або боржникові під

розписку.

У випадку конфіскації майна або при виконанні рішення про

передачу майна акт опису складається у чотирьох примірниках:

один залишається у провадженні державного виконавця, інші

вручаються під розписку боржнику, представнику державних по-

даткових органів, і один — в орган, що виніс рішення.

Про опис майна і заборону його відчуження, якщо відчужен-

ня описаного майна може здійснюватися лише у встановленому

законодавством порядку, державний виконавець направляє пові-

домлення в органи чи установи, які посвідчують договори відчу-

ження майна або провадять його перереєстрацію на іншого влас-

ника (органи нотаріату, державна автомобільна інспекція, бюро

технічної інвентаризації тощо).

З метою забезпечення збереження майна боржнику, на яке

можливо звернути стягнення, не проводячи опис майна, держав-

ний виконавець може винести постанову про накладення арешту

на майно боржника і оголошення заборони на його відчуження.

Така постанова має бути направлена боржнику і в зазначені ви-

ще органи (органи нотаріату тощо) не пізніше наступного дня

після її винесення.

За порушення постанови державного виконавця про заборо-

ну посвідчення відповідних договорів, спрямованих на відчужен-

ня описаного (арештованого) майна боржника, а також про забо-

рону із його перереєстрації та іншого власника посадові особи чи

службові особи несуть встановлену законом відповідальність —

дисциплінарну, кримінальну, матеріальну.

З метою забезпечення законності звернення стягнення на

майно особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, на-

лежить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом

про визнання права на майно і про звільнення майна з-під ареш-

ту (ст. 59 Закону).

Майно, на яке накладено арешт, передається на зберігання

боржникові або іншим особам (зберігачам), призначеним дер-

жавним виконавцем під розписку в акті. Якщо боржник або чле-

ни його сім'ї чи представник боржника-юридичної особи відмо-

вилися прийняти описане майно на зберігання або були відсутні

при проведенні опису такого майна, а також при наявності обста-

вин, що не дозволяють передати зазначеним особам майно на

7 - 1-1485 - 9 7 -

зберігання, державний виконавець призначає зберігачем цього

майна іншу особу.

Зберігач майна має право ним користуватися, але державний

виконавець може опечатати майно і заборонити або обмежити пра-

во користування майном, якщо особливості цього майна при корис-

туванні ним можуть викликати його обезцінення чи знищення.

Характер обмеження (вид, обсяг, строк) встановлюється з

урахуванням властивостей майна, його значення для сторін, не-

обхідності використання тощо, але користування предметами

одягу та предметами індивідуального вжитку забороняється.

За виконання обов'язку зберігача, якщо ним не є боржник чи

члени його сім'ї, виплачується винагорода або прибуток від збе-

рігання майна, розмір яких встановлюється за угодою зберігача з

державним виконавцем, укладеною з дотриманням вимог ста-

тей 413—424 Цивільного кодексу України, які регулюють право-

відносини із схову (зберігання) майна.

Такий розмір не може бути більшим від 5% вартості переда-

ного на зберігання майна за один місяць. Розмір винагороди за

зберігання тварин збільшується на 50% встановленої плати за

зберігання майна. Зберігач має право також на відшкодування

витрат, понесених із зберігання майна.

Правом на винагороду за зберігання описаного майна не ко-

ристуються посадові особи державної або громадських юридич-

них осіб, які виконують обов'язки із збереження ввірених їм цін-

ностей у порядку виконання посадових обов'язків, зокрема, ко-

менданти, комірники та інші.

Зберігач описаного майна за порушення заборони державно-

го виконавця розпоряджатися або користуватися ним несе перед-

бачену Законом відповідальність — матеріальну, дисциплінарну,

кримінальну. При виявленні розтрати, відчуження, утаювання чи

підміни переданого на збереження майна державний виконавець

складає про це акт і звертається з поданням до суду чи органу

прокуратури за місцем виконання рішення для вирішення питан-

ня про відповідальність зберігача описаного майна.

Інший правовий порядок передбачений для грошових коштів

і цінностей. Гроші в гривнях та іноземній валюті, цінні папери,

ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і ме-

талів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також

лом і окремі частини таких виробів, виявлені при опису, на які

накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню і негайно

передаються на зберігання установам Національного банку Ук-

раїни (ст. 55 Закону).

Арешт на цінні папери визначається «Порядком накладення

арешту на цінні папери», який затверджений Постановою Кабі-

нету Міністрів України від 22 вересня 1999 р. № 1774.

-98-