Шейко В.М., Богуцький Ю.П., Германова де Діас Е.В. Культурологія: навчальний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

Центральної Європи в 16 столітті, спрямований на повернення до біблейських

першоджерел Християнства у їх суті, який набув форми релігійної боротьби

проти Католицької церкви і папської влади.Реформацію пов’язують з іменами

Мартіна Лютера, Жана Кальвіна та Ульріха Цвінглі —та відповідно називають

протестанською, лютеранською або євангелічною.

ПРИРО́ДА (термін є частковою калькою латинського слова natūra — від лат.

nat — народжувати, породжувати) — багатозначний термін, що в залежності від

контексту, може означати:

У широкому розумінні природа — органічний і неорганічний матеріальний

світ, Всесвіт, у всій сукупності і зв’язках його форм, що є об’єктом людської

діяльності і пізнання, основний об’єкт вивчення науки, включно з тим, що

створене діяльністю людини. Саме в такому, найширшому розумінні природа

вивчається природознавством – сукупністю наук про світ, що ставлять перед

собою мету відкриття законів природи. Природу в цьому розумінні прихильники

пантеїзму ототожнюють із Богом.

У вужчому розуміння природа — те, що не створене людською діяльністю. В

цьому розумінні природне простиставляється штучному, як наприклад природний

інтелект протиставляється штучному інтелекту, або природний шовк, штучному

шовку.

Природа в розумінні буденної мови — сукупність природних умов існування

людства, тобто земне оточення, в якому живе людина за винятком створеного

нею: ліси, поля, гори й степи, флора й фауна. Саме в такому розумінні слово

природа входить у словосполучення дика природа, незаймана природа, первісна

природа.

В сцецифічному розумінні слова природа вживається для позначнні

сукупності основних якостей, властивостей чого-небудь, сутність, наприклад, як у

словосполученнях природа процесу, природа явища тощо. Термін «друга

природа» означає створені людиною матеріальні умови її існування. Виходячи з

ідеї природної цілісності світу, український вчений О.М.Костенко запропонував

наступне визначення поняття "природа". Природа це сутність, яка породжує усе

суще і дає йому закони.

212

З цього він приходить до висновку, що існують три «природи» (так звана

«теорія трьох природ»): 1) фізична природа; 2) біологічна природа; 3) соціальна

природа. Усі вони знаходяться у генетичному зв’язку між собою, але кожна існує

за своїми законами. Таким чином, фізичні явища існують за фізичними законами

природи, біологічні явища — за біологічними законами природи, соціальні явища

— за соціальними законами природи. З цього випливає, що «основним питанням

світогляду» є наступне питання: «Яка роль волі і свідомості людей у світі, що

існує за законами природи?». І відповідь на нього пропонується така: «Воля і

свідомість людей існують для того, щоб відкривати закони фізичної, біологічної і

соціальної природи і пристосовувати своє життя до них». У цьому основа

прогресу людства.

КУЛЬТУ́РА (лат. colere — "населяти", "вирощувати", "сприяти",

"успадковувати") — сукупність матеріальних і духовних, нематеріальних

цінностей, створених людством протягом його історії. Рівень розвитку

суспільства у певну епоху. Те, що створюється для задоволення духовних потреб

людини. Освіченість, вихованість. Рівень, ступінь досконалості якої-небудь галузі

господарської або розумової діяльності. Алгоритми людської поведінки і

символічних структур, які надають цій поведінці сенсу і значимості. Поняття

культура об’єднує в собі науку (включно з технологією) і освіту, мистецтво

(літературу та інші галузі), мораль, уклад життя та світогляд.

Тема 7

ПРОСВІ́ТНИЦТВО — широка ідейна течія, яка відображала антифеодальні,

антиабсолютистські настрої освіченої частини населення у другій половині XVII

—XVIII століття. Представники цієї течії, вчені, філософи, письменники, вважали

метою суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства

відповідно принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії

природного права. Просвітники мали широкий світогляд, в якому виділялися

концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності людини, критика церкви,

патріотизм, осуд експлуатації людини людиною, утвердження самосвідомості й

самоцінності особи. Цим просвітники відрізняються від просвітителів, якими є всі

носії освіти і прогресу. Просвітництво зародилося практично одночасно в країнах

213

Західної Європи: Британії, Франції, Нідерландах, Німеччині, Італії, Іспанії,

Португалії, але швидко поширилося у всій Європі, включно з Річчю Посполитою і

Російською імперією. Велику роль в його становленні відіграв швидкий розвиток

природознавства та книгодрукування.

РО́ЗУМ (лат. ratio; грец. νους) — філософське поняття, яке виражає здатність

мислити: аналізувати, й робити висновки. Вища форма творчої інтелектуальної

діяльності, що полягає в усвідомленому оперуванні поняттями і опирається на

розкриття їхньої природи і змісту. У повсякденному сприйнятті «розумна істота»

— це істота що сприймає інформацію, мислить, навчається, володіє бажаннями й

емоціями, що робить вільний вибір й демонструє доцільну поведінку. Загальний

інтелектуальний розвиток, рівень пізнання, знань кого-небудь. Філософські й

наукові теорії розуму намагаються зрозуміти природу цієї психічної (або

ментальної) діяльності, її характеристики, а також природу «Я» або ж суб’єкта,

що володіє свідомістю й здійснює цю діяльність. На противагу розсудку — вищий

рівень раціонального пізнання, якому властиві творче оперування абстракціями та

рефлексією, спрямованість на усвідомлення власних форм та передумов,

самопізнання. Розум властивий розумним істотам, зокрема людині розумній

Homo sapiens. Одна з характеристик розуму — інтелект. Природний розум —

закладена від народження здатність людини мислити.