Шеремет А.П. Криміналістика

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ II. Криміналістична техніка

шляхом застосування сенсибілізованих чорнобілих і кольоро

вих фотоматеріалів в процесі зйомки та їх обробки. Для чорно

білих матеріалів використовуються джерела монохроматично

го світла і світлофільтри.

При кольоророзрізняльній зйомці світлофільтр розміщують

перед об’єктивом, а при спостереженні – перед оком або джере

лом світла. Кольоророзрізняння дозволяє диференціювати коль

ори, близькі за відтінком, але непомітні для неозброєного ока.

Голографічний метод. Голографія – це фотографічний ме

тод фіксації, а потім і відновлення хвильового фронту, відобра

женого об’єктом світла когерентного джерела, використаного

для освітлення. Голографічна зйомка проводиться без фотока

мери. Об’єкт освічують пучком лазера і одночасно частину цьо

го променя спрямовують на фотопластину, розміщену перед

об’єктом, що фотографується.

Голограма має особливі властивості: кожна її ділянка

вміщує інформацію про весь об’єкт, тобто якщо фотоплівку

голограму розділити на частини, наприклад, розміром 1 мм

то з кожної з них можна одержати все зображення, зафік

соване на пластинці. Голограма дозволяє фіксувати зобра

ження, відновлене радіохвилями, рентгенівськими променя

ми. Голограму на товстошарових емульсіях можна

розглядати при звичайному освітленні. Тривимірне зобра

ження на голограмі дає можливість «заглядати» збоку і ба

чити предмети, закриті іншими об’єктами.

Електрографічний метод використовується в електрографії,

суть якої полягає в одержанні фотографічного зображення на

світлочутливому шарі, який називається фотопровідником. При

його освітленні він стає електропровідним пропорційно освіт

ленню. Таким чином на фотопровідниковому шарі виникає

заховане зображення.

За способами візуалізації захованого зображення на фото

провідниковому шарі розрізняють різні види електрографії.

Найбільш поширеним є ксерографія. Вона використовується в

різних підрозділах правоохоронних органів як техніка для ти

ражування документів. Кольорові ксерокси використовують

А.П. Шеремет «Криміналістика»

злочинці для копіювання грошових купюр, підробки різних

документів (виготовлення бланків).

Радіографічний метод відносять до фотографічного тільки

через те, що відтворене зображення об’єкта пучком швидких

нейтронів фіксують на фотошарах, оброблених хімічним спосо

бом. Для одержання зображення, наприклад невидимого сліду

пальця на документі, останній опромінюють швидкими нейтро

нами, в результаті чого елементи, які входять до складу потожи

рової речовини (фосфор, калій, кальцій, натрій та ін.), перетво

рюються на радіоактивні ізотопи. Потім документ притискають

до фотопластинки і залишають у контакті з нею. У тих місцях,

де розташований слід, фотопластинка під дією радіації утворених

ізотопів засвічується. Залишається проявити фотоплівку. На ній

буде темне зображення сліду пальця на абсолютно світлому фоні,

а позитив матиме темний фон і білий слід пальця.

Термографічний фотографічний метод фіксування зобра

ження являє собою процес одержання зображення в теплових

(інфрачервоних) променях. Приймачами теплового зображен

ня служать прилади тепловізори, прилади нічного бачення,

фотографічні матеріали, сенсибілізовані для дальньої інфрачер

воної зони. Термографічний метод застосовується для одержан

ня закритого барвниками тексту. Якщо на залитий текст накла

сти термоплівку і об’єкт підігріти з протилежного боку, то на

термоплівці буде зображення закритого барвниками тексту.

Термографічний метод фіксації поки що перебуває на стадії

впровадження, оскільки нема спеціальних тепловізорів для

виявлення та фіксації теплових слідів у слідчій практиці, хоча

така можливість існує, наприклад, виявлення слідів рук, ложа

трупа або будьякого предмета, який протягом деякого часу був

на місці події, а потім його прибрали.

Кінематографічний метод застосовується для фіксації дина

мічного стану об’єктів, подій спеціальними засобами – кіно

камерами. З допомогою кінематографічних методів розв’язують

ся такі завдання:

 з документальною точністю фіксуються події, явища в

динаміці;

Розділ II. Криміналістична техніка

 фіксується і зберігається динамічна інформація;

 фіксується не лише подія, а й час.

Як у кінозйомці, так і під час відеозапису робиться орієнту

юча, оглядова, вузлова і детальна зйомки.

§4. Роль криміналістичної техніки

в профілактиці злочинів

Засоби криміналістичної техніки широко застосовуються в

попередженні злочинів та профілактичній діяльності органів

дізнання, слідства та суду.

Відмінність технічних засобів профілактики від інших кри

міналістичних засобів полягає в тому, що вони застосовуються

до початку виникнення злочинного діяння. Використання та

ких засобів і методів має первентний характер. Вони перешкод

жають вчиненню злочину або допомагають його виявленню.

Вивчення судовослідчої практики свідчить, що в процесі

попередження, розкриття і розслідування злочинів використо

вується оперативна, криміналістична і спеціальна техніка. Тому

засоби і методи криміналістичної профілактики доцільно кла

сифікувати за видами профілактичних завдань на п’ять груп:

1) технічні засоби і методи, які використовуються для вияв

лення фактів, що сприяють скоєнню злочинів. До них

можна віднести: техніку спеціаліста, помічника слідчого,

а також технічні комплекти криміналістичної та опера

тивної техніки; засоби і методи експертного дослідження;

прийоми і методи непроцесуального використання кри

міналістичної та оперативної техніки;

2) технічні засоби і методи одержання інформації про злочи

ни, що готуються. Це засоби спеціальної техніки, що засто

совуються органами дізнання під час оперативнорозшуко

вої діяльності, наприклад, негласного документування

злочинної діяльності фотозйомкою, відеозаписом тощо;

3) технічні засоби і методи захисту різних об’єктів від зло

чинних посягань, наприклад, засоби охоронної сигналі

зації; засоби, які перешкоджають скоєнню злочину. Так,

А.П. Шеремет «Криміналістика»

криміналістами запропоновано використовувати в доку

ментах захисні засоби у вигляді нових захисних сіток,

реквізитів, особливого паперу, специфічних правил запов

нення документів і певних засобів письма, наприклад,

фарби, що застосовуються за рекомендаціями кримі

налістів для захисних сіток на деяких документах, дозво

ляють швидко виявляти травлення. Рекомендації щодо

вдосконалення контрольних замків, способів накладення

зліпків сургучних та пластмасових відтисків печаток доз

воляють уникнути несанкціонованого відмикання схо

вищ без порушення відтисків печаток;

4) технічні засоби допомагають розкрити злочини, і їхня

суть полягає у створенні умов виникнення на місці

вчинення злочину додаткових слідів, наприклад, рук,

звуку, запаху тощо. У спеціальній та оперативній

техніці є особливі пристрої, що називаються «пастка

ми», доторкування до яких залищає на одязі, тілі зло

чинця, руках і засобах учинення злочину невидимі

сліди, виявлення яких потребує спеціальних засобів

(ультрафіолетових променів тощо);

5) технічні методи і засоби справляння активного психоло

гічного впливу на осіб, схильних до вчинення злочину.

Наприклад, використання систем телевізійного спостере

ження, встановлених в місцях скупчення людей (вокза

ли, універсами тощо). Так, встановлення телевізійних ка

мер на ділянках доріг з інтенсивним рухом справляє

значний вплив на водія, який порушує правила дорож

нього руху.

Контрольні запитання

1. Які галузі входять в структуру криміналістичної техніки?

2. Якими принципами необхідно керуватися під час засто

сування криміналістичної техніки?

3. Дайте характеристику основним засобам криміналістич

ної техніки.

Розділ II. Криміналістична техніка

4. Перелічіть науковотехнічні методи криміналістичної

техніки.

5. Що собою являє валіза слідчого?

6. На які групи поділяються види профілактичних завдань

криміналістичної техніки?

Теми рефератів і курсових робіт

1. Загальні положення криміналістичної техніки: поняття,

завдання, структура, джерела.

2. Науковотехнічні засоби та методи криміналістичної тех

ніки, які застосовуються для виявлення, фіксації, вилучен

ня і дослідження слідів злочину і речових доказів у про

цесі слідчої та оперативнорозшукової діяльності.

3. Роль криміналістичної техніки в розробленні засобів по

передження злочинів.

Література

1. Криміналістика. Підручник / За ред. П.Д. Біленчука.– К.,

1998. – С.331–344.

2. Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – К.,

2001. – С. 56–69.

3. Салтевський М.В. Криміналістика. Навчальнодовідковий

посібник. – К., 1996. – С.31–36.

Тема 7.

Судова фотографія.

Кінозйомка та відеозапис

 Поняття, значення і система

судової фотографії

 Види та методи судовооперативної

фотографії

 Судоводослідницька фотографія

 Кінозйомка та відеозапис

 Процесуальнокриміналістичне

оформлення фотозйомки, кінозйомки

та відеозапису

Розділ II. Криміналістична техніка

§1. Поняття, значення і система

судової фотографії

Як галузь криміналістичної техніки судова фотографія ста

новить собою систему наукових положень і відповідних їм тех

нічних засобів та методів зйомки криміналістичних об’єктів з

метою розкриття і розслідування злочинів.

Фотографія застосовується в криміналістиці для фіксації

слідів, предметів, місця події та інших об’єктів, а також для дос

лідження речових доказів. У порівнянні з іншими засобами

фіксації (складання протоколу слідчої дії, виготовлення схем,

малюнків тощо) фотографія забезпечує більш високий ступінь

точності, повноти та наочності.

Судова фотографія застосовується під час проведення

слідчих дій відповідно до вимог Кримінальнопроцесуального

закону. Так, у частині третій ст. 191 КПК України передбачено,

що слідчий у ході огляду місця події в необхідних випадках про

водить вимірювання, складає план і креслення оглянутого місця

та окремих предметів, а також по можливості фотографує їх.

Криміналістична фотозйомка слугує одним із ефективних

засобів і методів наочної фіксації усієї чи частини обстановки,

в якій проводяться окремі слідчі дії, оперативнорозшукові за

ходи, а іноді й експертні дослідження, фіксація ходу їх прове

дення та результатів. Вона є надійним засобом і методом наоч

ного закарбування слідів злочину, окремих предметів та інших

матеріальних об’єктів, що мають значення для справи, а також

дослідження деяких речових доказів і тим самим сприяє вирі

шенню завдань об’єктивізації доказування.

До завдань судової фотографії відносяться:

 забезпечення технічними засобами та практичними

прийомами виявлення, фіксації та дослідження матеріаль

них джерел доказової інформації;

 здійснення об’єктивної фіксації слідчих дій та їх ре

зультатів;

 вдосконалення існуючих та розроблення нових технічних

засобів збирання і дослідження доказів;

А.П. Шеремет «Криміналістика»

 забезпечення принципу наочності в доказуванні та проф

ілактичній діяльності слідчого, органу дізнання.

Судова фотографія поділяється на фотографію судовоопе

ративну (фіксуючу) та судоводослідницьку (експертну).

Судовооперативна фотографія становить собою систему

прийомів застосування фототехнічних засобів і методів фото

графічної фіксації об’єктів, осіб, трупів, слідчих дій та оператив

норозшукових заходів під час розслідування злочинів. Судо

вооперативна фотографія як засіб фіксації під час

розслідування застосовується у поєднанні з оформленням про

токолу, схем і планів. Об’єктами судовооперативної зйомки є:

приміщення, окрема територія, ділянка місцевості, предмети,

сліди тощо. Судовооперативну зйомку здійснює слідчий, опе

ративний працівник органу дізнання або спеціаліст за допомо

гою фотографічної техніки.

Судоводослідницька фотографія становить собою систему

спеціальних методів, прийомів і засобів, що застосовуються для

одержання нових фактів під час провадження судових експертиз.

Фотозйомка під час провадження криміналістичних експер

тиз використовується в основному в трьох напрямах:

1) як спосіб фіксації загального виду і стану об’єктів, що

надходять на експертизу;

2) як спосіб ілюстрування результатів різних видів дослід

жень. Наприклад, для ілюстрування результатів почеркоз

навчої експертизи;

3) як один із способів дослідження, що значно розширює

можливості людського зору.

§2. Види та методи

судово'оперативної фотографії

Види і методи фотозйомки становлять систему судової

фотографії. Найчастіше вони застосовуються під час огляду

місця події. Вичерпна і точна фіксація обстановки місця події і

виявлених на ньому слідів злочину та інших речових доказів

становить одну із основних вимог слідчого огляду.

Розділ II. Криміналістична техніка

Фотозйомка, виконана на місці пригоди, повинна:

 дати повне уявлення про обстановку місця події в ціло

му і про окремі його частини;

 зафіксувати обстановку з максимальною кількістю дета

лей;

 у разі необхідності дати уявлення щодо розмірів сфотог

рафованих об’єктів (масштабна зйомка);

 перед внесенням в обстановку будьяких змін необхідно

сфотографувати загальний вигляд місця події і взаємне

розташування об’єктів.

Фотозйомка місця події поділяється на чотири види: орієн

туючу, оглядову, вузлову та детальну (Схема 5).

Орієнтуюча зйомка використовується для закарбування

загального вигляду місця події із навколишньою обстановкою.

Якщо дільниця (об’єкт) протяжні, зйомку виконують панорам

ним методом або з використанням ширококутової оптики.

Оглядова зйомка проводиться для фіксування безпосеред

нього місця пригоди ізольовано від навколишньої обстановки.

Точка зйомки вибирається так, щоб у кадрі було зображення

виключно об’єкта (припустимо, магазина), у якому була скоє

на крадіжка. Оглядових знімків виготовляють кілька, фотогра

фуючи місце пригоди з різних боків.

Вузлова зйомка фіксує окремі частини (вузли) місця при

годи, наприклад групу слідів ніг, злому, зброї біля руки трупа

тощо. Вузлову зйомку рекомендується виконувати масштабним

способом. Наявність лінійного масштабу на фотозйомці дозво

лить визначити, наприклад, елементи ходи, відстань між сліда

ми, знаряддя злому, а також розташування в загалі. Вузлова

зйомка доріжки слідів ніг і транспортних засобів здійснюється

панорамним способом (лінійна панорама).

Детальна зйомка виконується для закарбування окремих

предметів або їхніх ознак великим планом обов’язково масш

табним способом. Мікрооб’єкти та мікрочастини фотографують,

використовуючи великомасштабний або мікроскопічний метод

(наприклад, волокна, порошинки, частки наркотичної сирови

ни, вміст нігтьового ложа тощо). Якщо об’єкт знаходиться у

А.П. Шеремет «Криміналістика»

важкодоступному місці (наприклад, на висоті), використову

ються телеоб’єктиви МТО300, МТО1000.

Макрофотографією називається зйомка дрібних об’єктів

(кулі, штрихи букви, цифри, сліди підчистки, вставки, дописки

у тексті). Вона здійснюється фотоапаратом із застосуванням

видовжуючих кілець. Можливе збільшення – до 5 разів. Мак

рофотозйомка межує з детальною, адже, наприклад, куля або

відбиток сліда папілярного узору – це деталь, як і вміст нігтьо

вого ложа або волокон. Тому розмежовуються ці види зйомки

тільки за ступенем збільшення.

Методи судовооперативної фотографії: панорамний, ви

мірювальний, широкомасштабний, сигналетичний, репродук

ційний, макроскопічний та мікроскопічний. Методи судової

фотографії не слід змішувати з видами судової зйомки, до

якої відносять орієнтувальну, оглядову, вузлову, детальну.

Метод – це спосіб зйомки, а вид – реалізація мети зйомки.

Наприклад, оглядову зйомку можна виконати вимірюваль

ним способом, стереоскопічним, панорамним. Вид зйомки

залежить від задачі фіксації.

Панорамний метод – прийом фотографування протяжних

об’єктів частинами, шляхом переміщення фотоапарата паралельно

об’єкту. Такий метод називають лінійною панорамою. Якщо об’єкт

високий, використовується метод вертикальної панорами. Панорам

ну зйомку можна виконати із однієї точки, повертаючи фотоапарат

навкруги. Такий прийом називають круговою панорамою.

Окремі знімки зклеюють по загальних точках. Одержана

панорама може мати 3, 4 і більше фотознімків.

Протяжні об’єкти можна фотографувати звичайним спосо

бом, використовуючи ширококутову оптику (МИР1, Зодіак та

ін.). Для панорамної зйомки потрібні спеціальні фотокамери

(«Горизонт», ФТ1, ФТ2).

Суть вимірювального методу полягає у фотографуванні об’єкта

(слідів, документів, знарядь злому) з розташованим поруч масш

табом, що дозволяє на одержаному знімку визначити його дійсні

розміри шляхом співставлення з одиницею масштабу. Цей метод

також називають масштабним, а процес – масштабною зйомкою.