Шеремет А.П. Криміналістика
Подождите немного. Документ загружается.
51
Розділ I. Теоретичні і методологічні основи криміналістики
Порядок висунення версій повинен охоплювати усі невідомі
та сумнівні обставини злочину, що розслідується. Відносно
кожної із цих обставин необхідно висунути всі можливі на да
ний момент розслідування обгрунтовані версії.
Гіпотетичний метод розкриття злочину передбачає, як пра
вило, спочатку оцінку події, що розслідується, в цілому і вису
нення загальних версій, кожна з яких потім деталізується, роз
діляється на ряд окремих за окремими обставинами, що
охоплюються цією загальною версією. Наприклад, якщо вияв
лено труп людини з ознаками насильницької смерті, то ро
зумова діяльність слідчого починається зазвичай з загальної
оцінки одержаної інформації про цей факт та висунення
трьох можливих у даному випадку загальних версій: 1) убив
ство; 2) нещасний випадок; 3) самогубство. Кожна з них перед
бачає висунення і перевірку ряду окремих версій. Так, версія
про вбивство розділяється на версії про час і місце вбивства,
виконавця злочину, співучасників, знаряддя вбивства, мету, мо
тиви та інші обставини злочину.
Зміст, обсяг окремих слідчих версій різний: версія може
відноситись до якоїсь однієї обставини події, що перевіряється,
чи охоплювати дві і більше взаємопов’язаних обставин. Нерідко
в одній окремій слідчій версії об’єднується декілька передбачень
слідчого щодо різних обставин злочину (наприклад, стосовно
суб’єкта і мотивів злочину, щодо часу, місця і способу його скоє
ння). Аналіз і перевірка таких, значних за обсягом, слідчих
версій посильні лише слідчому, який володіє великим профес
ійним досвідом.
Більш привабливі, особливо за складними, багатоепізодни
ми справами, окремі версії, що охоплюють якусь одну обстави
ну злочину, що розслідується. В цей час збільшується кількість
версій, але спрощується їх аналіз і перевірка.
Аналіз змісту версії. Головним у логічному аналізі змісту
версії є уявлення про те, які факти, явища, обставини повинні
існувати в реальній дійсності, якщо висунута версія виражає
об’єктивну істину. Визначення конкретних висновків, що вип
ливають із кожної версії, – основне завдання аналізу версій.
А.П. Шеремет «Криміналістика»
52
Важливо передбачити усі висновки із допустимого перед
бачення, оскільки ступінь надійності версії тим вища, чим
більше у ній висновків, що підтверджуються в ході перевірки.
Висновки, що випливають із висунутої версії, повинні бути
максимально деталізовані, щоб полегшити їх зіставлення з фак
тами реальної дійсності.
Висновки, що логічно виводяться із зробленого слідчим
передбачення стосовно тієї чи іншої обставини розслідуваного
злочину, відображаються у сформульованих ним питаннях, що
підлягають з’ясуванню. Визначити стосовно кожної версії ви
черпну сукупність питань, що підлягають з’ясуванню в ході
перевірки, в практичному аспекті важливо, оскільки це є однією
із умов всебічності і повноти розслідування. Джерела упущень
і недоліків у розслідуванні найчастіше виявляються на стадії
аналізу версій. В багатьох випадках недоліки обумовлені повер
ховим аналізом змісту слідчих версій і нечітким визначенням
сукупності питань, що підлягають з’ясуванню.
§3. Основні правила і методи
перевірки слідчих версій
Перевірка версій на відміну від процесу їх побудови є
практичною діяльністю осіб, що висунули ці версії. Мета пе
ревірки – підтвердити чи спростувати припущення, що
містяться у версії, та зроблені із них висновки щодо будьяких
подій або фактів, і забезпечити встановлення істини за спра
вою. У зв’язку з цим перевірка версій полягає в цілеспрямо
ваному збиранні доказів шляхом слідчих дій.
Засоби і методи перевірки криміналістичних версій різні
і відрізняються від методів і засобів перевірки гіпотез, що за
стосовуються в науковому пізнанні закономірностей приро
ди і суспільства. Ці відмінності пояснюються перш за все тим,
що, являючись засобами і методами практичного пізнання
конкретного соціального явища – злочину, повинні відпові
дати суворим критеріям надійності, правомірності і мораль
ної допустимості.
53
Розділ I. Теоретичні і методологічні основи криміналістики
Своєрідність засобів і методів перевірки криміналістичних
версій залежить від різновидності останніх. Слідчі і судові версії
перевіряються в основному шляхом провадження відповідних
слідчих і судових дій. В даному випадку використовуються
також оперативнорозшукові засоби і методи, але вони носять
допоміжний характер. У ході перевірки ж оперативнорозшу
кових версій застосовуються головним чином засоби і методи
оперативнорозшукової діяльності, а процесуальні засоби мо
жуть бути використані лише настільки, наскільки застосовують
ся під час паралельного розслідування кримінальної справи.
Форми застосування спеціальних знань для перевірки
слідчих та оперативнорозшукових версій також різні: для пе
ревірки слідчих і судових версій вони використовуються пере
важно в формі експертизи і залучення спеціаліста до участі в
провадженні слідчих дій, а для перевірки оперативнорозшуко
вих версій характерна адміністративноправова форма застосу
вання спеціальних знань.
Експертні версії перевіряються також в умовах певної пра
вової регламентації і в основному з застосуванням природни
чонаукових методів і технічних засобів.
Загальні правила перевірки криміналістичних версій зво
дяться до наступного. Перш за все рекомендується принцип
паралельної (одночасної) перевірки версій, що забезпечує
найбільш оптимальний темп розслідування, економію робочо
го часу слідчого, сил і засобів, що ним витрачаються. Послідов
на, почергова перевірка версій не лише не гарантує одержання
цих переваг, але й приховує загрозу втрати слідів злочину,
цінної доказової інформації, викликає необхідність проведення
повторних слідчих дій, затягує розслідування.
Під час перевірки версії ні одне із припущень, що виплива
ють з неї, не може бути залишено без уваги слідчого. До того
часу, доки висунута версія не спростована і не відпала, кожний
факт, що випливає з неї, повинен бути перевірений з позиції
відповідності чи невідповідності його реальній дійсності. Обме
ження перевірки дослідженням лише якоїсь частини припу
А.П. Шеремет «Криміналістика»
54
щень (висновків) зменщує ступінь упевненості в тому, що ви
сунута версія виражає об’єктивну істину.
В разі одержання суперечливих фактів, коли один із них
підтверджує версію, а інші спростовують, необхідно продовжи
ти перевірку, щоб з’ясувати та усунути протиріччя, що виникли.
Черговість виконання слідчих дій та оперативнорозшуко
вих заходів під час перевірки версій визначається рядом фак
торів. У якості першочергових виконуються дії, спрямовані на
виявлення і фіксацію слідів злочину, схильних до швидких
змін, на фіксацію доказів, які можуть бути втрачені чи видозм
інені. В числі перших також здійснюються заходи, розраховані
на те, щоб присікти злочини, що готуються, і завадити злочин
цю сховатися чи знищити речові докази.
У разі наявності рівних умов раніше інших виконуються дії,
результати яких мають значення для перевірки декількох версій,
а також ті, що наперед можуть дати суттєві і надійні результа
ти. Заходи, спрямовані на з’ясування більш ранніх епізодів зло
чину, доцільніше виконувати раніше тих, які розраховані на
перевірку більш пізніх обставин.
Як відмічалось, версія перевіряється до тих пір, доки вона
не буде спростована або доки не з’являться умови, при наяв
ності яких її можна вважати такою, що відповідає дійсності.
Припущення стосовно будьякого факту перетворюється в
достовірне знання про нього, якщо можливо доказати, що із
цього факта і лише із нього випливають установлені висновки.
Версія стає достовірною, якщо:
1) всі можливі передбачення стосовно обставини злочину
були висунуті і ніякої іншої версії щодо тієї самої обста
вини в ході розслідування не виникало;
2) усі висунуті версії про дану обставину були переврені і
всі, за виключенням однієї, що об’єктивно підтвердилась,
були спростовані і відпали;
3) всі висновки з версії були всебічно досліджені та знайш
ли підтвердження зібраними матеріалами;
4) версія, що підтвердилася, знаходиться у повній відповід
ності щодо інших обставин справи.
55
Розділ I. Теоретичні і методологічні основи криміналістики
Лише в разі наявності сукупності згаданих умов можна
визнати версію, що підтвердилася, такою, що відповідає
дійсності. Перераховані умови достовірності застосовні лише
до однорідних версій, тобто версій, що відносяться до однієї і
тієї ж обставини злочину, що розслідується.
Контрольні запитання
1. У чому полягає вчення про криміналістичну версію?
2. Які Ви знаєте види криміналістичних версій?
3. Назвіть етапи побудови слідчих версій.
4. Що собою являє аналіз змісту версій?
5. Дайте характеристику основним правилам і методам пе
ревірки слідчих версій.
Теми рефератів і курсових робіт
1. Поняття, значення та логічна природа версії як виду
пізнання у ході розслідування злочину.
2. Підстави й етапи процесу побудови версій.
3. Правила і методи перевірки версій. Оцінка результатів пе
ревірки висунутої версії.
Література
1. Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – К.,
2001. – С. 209–217.
2. Криминалистика. Учебник / Под ред. Н.П. Яблокова. –
М., 1997. – С. 100–119.
3. Салтевський М.В. Криміналістика. Навчальнодовідковий
посібник. – К., 1996. – С.27–28.
56
Тема 5.
Історія криміналістики
в Україні
Становлення та розвиток криміналістики
Криміналістичні та експертні установи
в Україні
57
Розділ I. Теоретичні і методологічні основи криміналістики
§1. Становлення та розвиток криміналістики
Становлення та розвиток криміналістики нерозривно пов’я
зані з розвитком кримінальнопроцесуальної науки. Саме в
працях процесуалістів порушувались питання стосовно
прийомів збирання, виявлення і дослідження речових доказів,
тактики проведення окремих слідчих дій тощо.
Активного розвитку наукові дослідження засобів боротьби
зі злочинністю одержали у другій половині ХІХ ст. Цьому спри
яли судова реформа 1864 р. та досягнення науки, в першу чер
гу, в галузі хімії та медицини. В цей час з’являються як вітчиз
няні так і перекладні зарубіжні роботи, присв’ячені різним
аспектам криміналістики. Серед них – двотомна праця А.А.К
вачевського «Про кримінальне переслідування, дізнання і по
переднє дослідження злочинів Судовими Статутами 1864 р.»,
у якій автор велику увагу приділив розгляду криміналістичних
засобів розкриття злочинів, підкреслюючи, що їх якість «повин
на бути такою, щоб ними не порушувався закон». У 1868 р.
побачила світ книга І.М. Угрюмова «Розширене керівництво з
проведення кримінальних слідств», а через два роки – робота
судового слідчого П.В. Макалінського «Практичне керівницт
во для судових слідчих, що перебувають при окружних судах»,
де розглядалися різноманітні криміналістичні прийоми і реко
мендації щодо роботи з доказами і давалась докладна аргумен
тація їх застосування.
Серед опублікованих у той час робіт були і праці українсь
ких вчених. У 1870 р. вийшла монографія доцента криміналь
ного права Харківського університету Л.О.Владимирова «Про
значення лікарівекспертів у кримінальному судочинстві», де
автор, розглядаючи роль і значення експертів у судовому про
цесі, зокрема стверджував, «що експерт не є свідок, а науковий
суддя спеціальної сторони справи» і ставив питання про не
обхідність закріплення в законодавстві процесуального поло
ження експерта як учасника судового процесу, де «повинні
бути вироблені його права і обов’язки».
А.П. Шеремет «Криміналістика»
58
В 1871 р. кандидат законодавства Київського університету
В. Сокольський видав моногріфію «Найголовніші моменти в
історії повального обшуку». Професор психіатрії при Харківсь
кому унівеситеті П.І. Ковалевський підготував наукову працю
для медиків та юристів «Судовопсихіатричні аналізи» (1880 р.),
в якій наводив багато прикладів із своєї довголітньої експерт
ної практики.
Серед зарубіжних праць в кінці ХІХ ст. значний вплив на
розвиток вітчизняної криміналістики мали роботи Г. Гроса, Р.
Рейса, А. Вейнгарда та багатьох інших вчених, які досліджува
ли засоби і методи збирання доказів, особливості розслідуван
ня злочинів. Так, Г.Грос започаткував термін «криміналістика»
і розкрив його зміст у своїх працях.
Важливим напрямом розвитку криміналістики було розроб
лення методів дослідження речових доказів. Першою криміна
лістичною установою в Росії була судовофотографічна лобо
раторія Є.Ф. Буринського (1889 р.). Фундаментальна праця
цього вченого «Судова експертиза документів» (1903 р.) є ак
туальною й зараз.
На початку ХХ ст. відповідний вклад у розвиток кримі
налістики вніс один із засновників криміналістичного напря
му в судовій медицині професор Харківського університету
М.С. Бокаріус. Протягом життя він провів велику кількість
судовомедичних та криміналістичних експертиз. Головними
науковими працями його є «Короткий курс судової медицини»,
«Судова медицина у викладі для юристів», «Довідковий підруч
ний альбом для працівників карного розшуку і міліції при скла
данні словесного портрета» тощо.
У 1920–1940 р. виходить ряд фундаментальних праць з
криміналістики: «Дактилоскопія як метод реєстрації» (1923, П.С.
Семеновський), «Техніка розслідування злочинів» (1925, М.П.
Макаренко), «Судова фотографія» (1926, С.М. Потапов). У цей
самий час виходить перший вітчизняний підручник з криміна
лістики І.М. Якимова «Криміналістика. Керівництво по кримі
нальній техниці і тактиці» (1925).
59
Розділ I. Теоретичні і методологічні основи криміналістики
Розшук злочинця здійснювався в основному за ознака
ми словесного портрета, для чого була прийнята «Інструк
ція по складанню словесного портрета», рекомендовані пра
вила фотографування злочинців і трупів сигналетичним
методом. Таким чином, ще до входження України до складу
СРСР на її території передбачались три види реєстрації зло
чинців: абетковий, фотографічний і дактилоскопічний. Ство
рювались відповідні картотеки, альбоми, колекції розшукува
них злочинців, злодіїврецидивістів. Випадки крадіжок
реєструвалися за способом учинення злочину, створювали
ся картотеки за прізвиськами тощо.
У 1923–1925 р. губернські відділи розшуку були обладнані
засобами дактилоскопіювання і фотографування. В Україні
формувалась єдина дактилоскопічна десятипальцева картотека,
в якій карти класифікувалися за основною і додатковою фор
мулами ГальтонаГенрі.
У 1940–1960 р. започатковується становлення ряду кримі
налістичних теорій. Так, у 1940 р. видані монографія А.І. Вінбер
га «Криміналістична експертиза письма»; у 1946 р. – навчаль
ний посібник С.М. Потапова «Вступ до криміналістики»; у
1947 р. – праця Б.І.Шевченко «Наукові основи трасології»; у
1949 р. – книга М.В. Терзієва «Вступ до криміналістичного
дослідження документів»; у 1955 р. – робота М.О. Селіванова
«Судовооперативна фотографія»; у 1956 р. – книга С.Д. Кус
тановича «Судова балістика»; у 1958 р.– монографія Р.С. Бел
кіна «Теорія і практика слідчого експерименту»; у 1965 р. –
монографія М. Пещака «Слідчі версії» тощо.
У 1965–1980 р. вченікриміналісти свої зусілля зосереджу
вали на розвиток теорії криміналістичної тактики (Р.С. Бєлкін,
О.М. Васильєв, А.В. Дулов, В.О. Коновалова, М.І.Порубов), на
укових основ судової експертизи (Л.Ю. Ароцкер, О.Р. Шляхов,
О.О. Ейсман). З 60х років розпочинається розроблення мето
дологічних проблем криміналістики, що знайшло відображен
ня у виданих працях: С.М. Митричева «Теоретичні основи ра
дянської криміналістики» (1965); Р.С.Бєлкіна і А.І. Вінберга
А.П. Шеремет «Криміналістика»
60
«Криміналістика і доказування» (1969); О.М. Васильєва і
Н.П. Яблокова «Предмет, система і теоретичні основи кримі
налістики» (1984); Р.С. Бєлкіна «Криміналістика: проблеми,
тенденції, перспективи» у двох частинах (1987, 1988) тощо.
Криміналістична тактика в теперішній час переживає новий
етап піднесення і розвитку, викликаний необхідністю подальшого
удосконалення методів розслідування. Виникла необхідність в
теоретичному обгрунтуванні деяких тактичних рекомендацій,
формуванні тактичних комбінацій і тактичних операцій, розроб
ляються наукові, правові та моральні основи слідчої тактики, че
кають свого вирішення проблеми тактики судового слідства.
На початку 70х років значно активізувались зусилля крим
іналістів у галузі дослідження загальних теоретичних і методо
логічних проблем методики розслідування, в тому числі і з пи
тань її предмета. З цих питань був опублікований ряд змістовних
робіт А.Н. Колєсніченка, В.Г. Танасєвича, А.Н. Васильєва,
Н.П. Яблокова, В.А. Образцова, І.М. Лузгіна, Н.А. Селіванова,
І.А. Возгріна, І.Ф. Герасимова, А.В. Дулова, В.П. Лаврова.
Сучасна методика розслідування злочинів розвивається за
рахунок вивчення криміналістичних особливостей різних видів
злочинної діяльності, способів скоєння злочинів, формування
типових моделей злочинної діяльності, типових слідчих ситу
ацій і типових версій, узагальнення досвіду конкретних видів
злочинів. Активно формуються наукові основи даного розділу
криміналістики, розробляються методики розслідування зло
чинів, що скоюються організованими групами.
За часів незалежності України стан розвитку криміналісти
ки характеризується формуванням загальної теорії криміналі
стики, розробленням і впровадженням сучасних науковотех
нічних засобів та інформаційних технологій у практику
боротьби зі злочинністю, удосконаленням прийомів кримінал
істичної тактики, запропонуванням методик розслідування
нових видів злочинів. Розвиток криміналістики пов’язаний з
формуванням певних наукових шкіл криміналістів. Інтенсив
но розвиваються всі розділи криміналістики, виникають нові
напрями, теорії та вчення.