Шеремет А.П. Криміналістика

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ II. Криміналістична техніка

Як видно із перерахованих галузей, в основі системи крим

іналістичної техніки лежить предметний принцип – типові

речові докази, що досліджуються методами криміналістичної

техніки: сліди, вогнепальна зброя, документи тощо.

Прийоми і методи дослідження речових доказів можуть за

стосовуватися в ході слідчих дій та спеціалістом у процесі ла

бораторного дослідження. До їх числа відносяться методи іден

тифікації осіб, тварин, знарядь злому, вогнепальної зброї,

джерел походження виробів тощо.

Криміналістична техніка використовується для вирішення

таких основних завдань:

 виявлення, фіксації та вилучення матеріальних слідів злочину;

 установлення умов, механізму та матеріальних причин

діяння, що спричинило утворення слідів;

 установлення родової належності об’єктів;

 установлення індивідуальної тотожності (ідентифікація).

Для вирішення перерахованих завдань методи криміналістич

ної техніки можуть використовуватись слідчим, спеціалістом, екс

пертом. У даному випадку одні й ті самі науковотехнічні методи

і засоби можуть застосовуватися будьяким згаданим об’єктом. Це

свідчить про єдність криміналістичної техніки.

Під час застосування криміналістичної техніки у ході розс

лідування злочинів необхідно дотримуватись таких принципів:

 законності;

 науковості;

 етичності застосування науковотехнічних засобів;

 цілісності об’єктів у незмінному вигляді;

 безпеки науковотехнічного засобу;

 ефективності використання науковотехнічного засобу.

§2. Основні засоби криміналістичної техніки

У криміналістиці розглядаються лише основні засоби збо

ру криміналістичної інформації, зокрема:

1) технічні засоби, що використовуються на попередньому

слідстві;

А.П. Шеремет «Криміналістика»

2) технічні засоби, що використовуються органами дізнання;

3) технічні засоби наукового дослідження;

4) техніка суду.

Технічні засоби, що застосовуються на стадії попереднього

слідства, часто називають криміналістичною технікою, або тех

нікою слідчого. Техніка слідчого доволяє розв’язувати завдан

ня щодо виявлення, фіксації, дослідження доказів.

У сучасній криміналістиці технічні засоби поділяються на

загальні і спеціальні. Загальні технічні засоби використовують

усі суб’єкти, які здійснюють слідчу, дізнавальну, судову і проф

ілактичну діяльність. Спеціальні технічні засоби призначають

ся для окремих напрямів діяльності, наприклад співробітників

карного розшуку, інспекторів Державної автомобільної

інспекції, служби безпеки, митниці тощо.

До загальних технічних засобів належать: засоби освітлен

ня, оптичні, вимірювальні, засоби фіксації, дослідження кримі

налістичної інформації.

Технічні засоби, що використовуються співробітниками

органів дізнання, називають порізному: оперативною технікою,

спеціальною технікою, спеціальними засобами, розуміючи у

даному випадку їх однакову сутність. Однак ці поняття мають

різне значення.

Оперативна техніка – це поняття умовне, що підкреслює

дві обставини: 1) техніка застосовується в оперативній діяль

ності; 2) застосування її здійснюється, головним чином, негласно,

до порушення кримінальної справи, під час оперативнорозшуко

вої діяльності. Оперативний характер збору інформації не дає дже

рел доказів. Одержана оперативна інформація слугує лише осно

вою для висунення версій і вибору найбільш ефективних

прийомів проведення слідчих дій. Застосування оперативної тех

ніки на стадії попереднього слідства проводиться органом дізнан

ня на вимогу слідчого і при безпосередньому нагляді прокурора.

Спеціальна техніка, як різновид технічних засобів оператив

норозшукової діяльності, становить собою систему приладів,

пристроїв, матеріалів і речовин, що використовуються для зби

рання інформації негласними прийомами. Така техніка, як пра

Розділ II. Криміналістична техніка

вило, має незначні розміри, замасковані під звичні предмети

обстановки, засоби праці, особистої гігієни, одягу. Це автома

тичні пристрої, що працюють в автономному режимі, або керо

вані дистанційно.

Криміналістична та оперативна техніка за цільовим призна

ченням являє собою в основному засоби польової криміналі

стики, тобто апаратура, пристрої, матеріали і приладдя, що зас

тосовуються безпосередньо слідчим прокуратури і органів

дізнання на стадії порушення кримінальної справи і проваджен

ня попереднього слідства.

Набори апаратури, приладів, інструментів і матеріалів, об’єдна

них однією метою і розміщених в одній коробці, називають

комплектом технічних засобів або валізою слідчого. Це універ

сальний переносний криміналістичний комплект слідчого, який

за своєю структурою складається з семи розділів:

1) пошукові прилади та пристосування (щуп для м’яких

меблів і великих ємкостей для сипучих і рідких речовин;

пристосування для взяття проб грунту, магнітний шукач,

викруткаіндикатор тощо);

2) вимірювальні прилади та пристосування (лінійки масш

табна та візирна; рулетка десятиметрова; рулетка двомет

рова; розсувний трикутник із транспортиром; циркуль

вимірювач; штангенциркуль; планшет із компасом);

3) інструменти (пасатижі комбіновані, ножиці, викрутка, ніж

складний, пінцет, склоріз алмазний);

4) засоби для виявлення невидимих і слобовидимих слідів

(акумуляторний ліхтар, лупи, йодна трубка, набір дакти

лоскопічних порошків; дактилоскопічна щіточка, пензель

магнітний; пенал із засобами для попереднього визначен

ня крові);

5) засоби фіксації та вилучення слідів (силіконові пасти у

тубах одноразового використання (пасти «К», «У4»),

каталізатори до силіконових паст у скляних флаконах із

крапельницею, пластмасова платівка і металева лопатка

для приготування силіконової суміші; скальпель, гіпс у

поліетиленовому пакеті; коробка пластмасова, в якій зна

А.П. Шеремет «Криміналістика»

ходиться гіпс, що використовується для приготування

гіпсової пасти; ложка пластмасова; флакони для розчину

синтетичних смол; пульверизатор із гумовою грушею;

універсальний розбризкуючий пристрій; дактилоскопічна

плівка – світла, темна);

6) засоби для дактилоскопіювання трупів і живих осіб (дру

карська фарба в тюбику, платівка скляна для нанесення

фарби, дактилоскопічний валик, пристосування для роз

гинання пальців рук трупа тощо);

7) папка з креслярськими пристосуваннями (лінійка масш

табна; лінійка візирна; розсувний трикутник; планшет;

циркульвимірювач; каталог кольорів).

До криміналістичної техніки відноситься також пересувна

криміналістична лабораторія (ПКЛ) – автомобіль спеціального

призначення (мікроавтобус).

Основними завданнями ПКЛ є:

 своєчасне транспортування науковотехнічних засобів до

місця провадження слідчої дії;

 забезпечення перевезення учасників слідчої дії на місце

її проведення;

 використання приміщення ПКЛ для провадження проце

суальних дій із застосуванням технікокриміналістичних

методів, фіксації їх ходу і результатів;

 проведення попередніх досліджень предметів, документів,

слідів.

Вміст ПКЛ, як правило, ділять на вісім відділів:

1) засоби електрообладнання;

2) засоби зв’язку і сигналізації;

3) прилади і засоби виявлення, фіксації, вилучення і попе

реднього дослідження речових джерел;

4) фототехніка і фотолабораторія;

5) відділ відеозапису та звукозапису;

6) копіювальна техніка;

7) протипожежні засоби та інструменти;

8) санітарні та інші засоби.

Розділ II. Криміналістична техніка

Салон ПКЛ має два відсіки: перший – для проведення

слідчих дій (допиту, впізнання на місці події), а другий – лабо

раторний, що дозволяє проводити попереднє дослідження до

казів на місці їх виявлення. Наявність сучасних засобів зв’язку

дозволяє оперативно передавати інформацію, робити запити в

банки даних, зв’язуватися з різними підрозділами, що взаємо

діють з попереднім слідством.

§3. Науково'технічні методи, що

використовуються у дослідженні

речових доказів

У практиці розслідування при збиранні інформації значне

місце посідають органолептичні методи, зокрема візуальні.

Органолептичні методи – це процедури, в яких основним

інструментом є органи чуттів – зір, слух, нюх, дотик. Тому ор

ганолептичне спостереження (нагляд) служить головним мето

дом початку дізнання для всякого суб’єкта правоохоронної

діяльності. Методи органолептичного спостереження іманентні,

а тому і суб’єктивні, їх результати потребують корекції відпов

ідно до суб’єктивних і об’єктивних факторів. Тому при вико

ристанні джерел особистісної інформації, наприклад, під час

допиту, пред’явлення для впізнання, відтворення обстановки і

обставин події і т.ін., необхідно встановлювати, хто і в якому

стані спостерігав, в яких умовах зовнішнього середовища.

Методи вимірювання діляться на органолептичні та інстру

ментальні. Суть перших у порівнянні величини, що спостері

гається, з уявним образом метричної міри або будьяким зраз

ком. Такі вимірювання приблизні, результати їх виражаються

термінами: високий, низький, середній, великий, вище за се

редній, нижче від середнього тощо, що використовуються при

опису зовнішніх ознак людини. Не рекомендується проводити

приблизні вимірювання на місці події, а матеріальні джерела

потребують точної кількісної фіксації.

Інструментальний метод вимірювання полягає в порівнянні

об’єкта зі стандартною метричною мірою (м, см, кг, г, см

, та ін.).

А.П. Шеремет «Криміналістика»

Інструментальні методи існують трьох видів: контактні, безкон

тактні і комбіновані.

Контактні методи. Суть контактного методу полягає в приве

денні вимірювального засобу в контакт з вимірюваним об’єктом і

таким чином у порівнянні його з одиницею виміру. Так, пред

мети, відстані між ними, сліди вимірюють, використовуючи для

цього масштабні лінійки, рулетки, складні метри.

Безконтактні методи вимірювання. Суть процедури безкон

тактного вимірювання полягає в порівнянні одиниці вимірюван

ня (масштабу) з оптичним зображенням вимірюваного об’єкта,

наприклад, збільшеного мікросліду в полі мікроскопа із шкалою

окулярмікрометра. До безконтактних відносяться і фотографічні

методи вимірювання, що виконані спеціальними фотоапаратами

і пристроями, розміщеними поряд з об’єктом при фотозйомці

(масштабна лінійка, метр, глибинний масштаб і т.ін.).

Комбіновані методи вимірювання. Суть процедури комбінова

ного метода вимірювання зводиться до того, що спочатку контак

тним або безконтактним шляхом вимірюють об’єкт, а потім

справжні його розміри визначають безконтактно. Метод має дек

ілька варіантів, в одному з них об’єкт вимірюється безпосередньо

і контактно, наприклад, ширина сліду нарізу на кулі масштабною

лінійкою, штангенциркулем або безконтактно в мікроскопі оку

лярмікрометром, а потім обчислюється розмір. В іншому разі кон

тактно вимірюється не сам об’єкт, а якась величина, закономірно

зв’язана з вимірюваним об’єктом. Так вимірюють висоту предметів,

визначаючи контактно довжину тіні об’єкта і кут розміщення

джерела відкидуваної тіні. В криміналістиці застосовується метод

визначення відстаней до віддалених об’єктів методом засічок (за

рубок) з двох точок. Для цього спочатку вибирають на місцевості

дві точки і вимірюють контактно відстані між ними. Цей розмір –

базу вимірювання – відкладають у масштабі на планшеті з кожної

точки бази візують на віддалений об’єкт, а на планшеті будують

таким чином трикутник, в якому відомі розмір основи (бази) і два

прилеглих кути. Потім шляхом нескладних тригонометричних

розрахунків підраховують відстань до об’єкта, що знаходиться у

вершині побудованого трикутника.

Розділ II. Криміналістична техніка

Вимірювальні методи дозволяють отримувати об’єктивну

інформацію про факти і обставини злочину, відображені у

слідах на місці події. Тому фіксація картини місця події шля

хом проведення різних вимірів контактними, безконтактними

і комбінованими методами дозволяє в протоколі і схемі місця

події відобразити реально матеріальну обстановку, що склала

ся, в якій виникла і розгорталась подія злочину.

Фотографічні методи отримання кількісної інформації ма

ють цілу низку переваг порівняно із звичайними вимірюван

нями, протоколюванням та іншими способами фіксації, а саме:

досить високою точністю і об’єктивністю відтворення. Фото

графічні методи криміналістичної техніки ділять на фіксуючі,

вимірювальні, контрастуючі, сигналітичні, кольоророзрізняльні,

стереоскопічні, голографічні, електрографічні, термографічні,

радіографічні, кінематографічні.

Фіксуючі методи – це методи фотографічної фіксації слідчих

дій, оперативних і профілактичних заходів. До них відносять

ся панорамний, стереоскопічний, сигналітичний, репродукцій

ний, рефлексний, мікроскопічний. Методи фотографічної

фіксації не треба змішувати з видами зйомок: орієнтуючої, ог

лядової, вузлової і детальної. Методика виконання зйомок і

застосування фіксуючих методів викладена в курсі «Судова

фотографія».

Фотографічні вимірювальні методи одержання криміналі

стичної інформації – це фіксування об’єкта, події разом з мет

ричною одиницею, наприклад, мірою довжини, часу. Так, поруч

зі слідом, об’єктом, як правило, кладуть масштабну лінійку, а у

разі значних ділянок місцевості, приміщення, наприклад, при

зйомці трупа, доріжки слідів ніг, транспортних засобів, викори

стовують глибинний масштаб – рулетку. Подібні вимірювальні

знімки передають такі деталі об’єктів, описування яких утруд

нено. Крім того, на місці події не завжди можна визначити

віднесеність окремих предметів та слідів до подій злочину.

Нерідко доказове значення сліду виявляється значно пізніше

огляду, коли обстановка на місці огляду порушена, а необхідні

предмети втрачені або порушено їх взаємне розташування.

А.П. Шеремет «Криміналістика»

Вимірювальна зйомка дозволяє зафіксувати, а згодом по фото

знімку точно відновити обстановку, розміри знятих предметів

і відстані між ними.

У криміналістиці і судовій фотографії розрізняють такі ви

мірювальні фотографічні методи: 1) планововимірювальний;

2) перспективногоризонтальний; 3) перспективнопохилий;

4) стереофотограмметричний.

Планово'вимірювальний метод зводиться до фотографуван

ня об’єкта при такому положенні фотоапарата, коли його оптич

на вісь перпендикулярна предметній площині. Поряд з об’єктом

зйомки (в площині, що знімається) вміщують масштаб або

фіксують відстань до об’єкта, який знімають, і одержані дані

заносять до протоколу. Останнє дозволяє визначити необхідні

розміри за фотознімком шляхом підрахунків. Планововимірю

вальний метод іноді ділять на масштабний і великомасштабний.

Перспективно'горизонтальний метод вимірювальної фо

тографії проводиться при такому положенні фотоапарата,

коли його оптична вісь розташована паралельно предметній

площині. Метод застосовується при зйомці обстановки місця

події для оглядової і вузлової зйомки. Як масштаб викорис

товуються фішки, розміщені на місцевості, квадратні масш

таби, масштабрулетка, які називаються найпростішими ви

мірювальними засобами.

Перспективно'похилий метод вимірювальної фотографії

відрізняється від двох попередніх тим, що фотоапарат можна

розташовувати під будьяким кутом нахилу оптичної осі до

предметної площини, що створює можливість проводити зйом

ку в обмеженому просторі (у кімнаті, коридорі, ванній). На

місцевості розміщують глибинний масштабрулетку або метрич

ний квадрат по центру внизу кадра. За одержаними таким чи

ном знімками можна визначити відстань між предметами і їх

лінійну протяжність тільки в площині, де знаходиться масштаб

(зазвичай це горизонтальна площина). Щодо висоти предметів,

то бажано доручати її визначати спеціалісту.

Стереоскопічний вимірювальний фотографічний метод –

класичний, суть його полягає в одержанні стереопари знімків і

Розділ II. Криміналістична техніка

математичної їх обробки для одержання дійсних розмірів. Ме

тод широко використовується в геодезії, космонавтиці,

військовій справі та інших галузях, де існує потреба у швидко

му і точному визначенні відстаней.

У 70і р. стереоскопічний метод був впроваджений в слідчу

практику у вигляді стереофотограмметричного методу зйом

ки місць дорожньотранспортних подій. Метод був реалізова

ний у вигляді пересувної установки, змонтованої на шасі ав

томобіля УАЗ. У салоні автомобіля встановлена стереокамера

SМК120, яка піднімається вверх на штативі.

На місці події перспективногоризонтальним методом виго

товляють декілька знімківстереопар, які розміщують на столи

ках спеціального приладу «Технокарт» (стереокомпаратор), і

оператор в автоматичному режимі викреслює масштабний план

місця події. Використання стереофотограмметричного методу

дозволяє до мінімуму скоротити час огляду (до 3–5 хв), до того

ж будьякі розміри предметів і відстаней можуть бути одержані

на вимогу слідчого або суду у вигляді довідки спеціаліста.

Сигналітичний метод – це певною мірою вимірювальний

метод зйомки живих осіб для впізнання, ідентифікації і ство

рення криміналістичних фотокартотек. Стандартним апаратом

зйомка проводиться з відстані 1 м (в масштабі 1:19), а знімки

виготовляються у фас і профіль в 1:7 природної величини.

Контрастуючий метод – це спеціальний прийом зйомки і

обробки фотоматеріалу, що дозволяє одержувати відображен

ня підвищеної контрастності. Контрастуючою зйомкою можна

зафіксувати слабовидимі або невидимі деталі, наприклад, удав

лені сліди тексту, мікросліди, сліди підчищення, дописування,

наведення тексту і т.ін.

Репродукційний метод полягає в фотографуванні

об’єктів, головним чином документів (текстів, креслень,

схем), звичайною або спеціальною апаратурою. Наприклад,

для слідчого призначені спеціальні репродукційні установ

ки, «Ель» (С60), РУ1, РУ2 та ін. У лабораторних умовах

використовуються більш складні репродукційні установки

МРК, «Белар», «Спектомас», ФМН2.

А.П. Шеремет «Криміналістика»

Репродукцію документа можна одержати безпосередньо на

фотоматеріалі без фотоапарата, рефлексним і контактним спо

собом, ксерокопіювальними апаратами, фотопринтерами та

іншими приладами сучасної розмножувальної техніки.

Кольороділильний фотографічний метод був розроблений

засновником судової фотографії Є.Ф. Буринським для віднов

лення невидимих (згаслих) і покритих барвниками текстів.

Є.Ф. Буринський відновив вицвілі тексти в грамотах Дмитра

Донського, які пролежали в землі майже два століття.

Суть методу полягала у суміщенні двох однакових негативів,

з яких виготовлялись контратипи, і знову суміщалися. Цей тру

домісткий процес повторювався декілька разів до появи тексту.

При сучасних технічних засобах метод кольороділення не

використовується в його первісному варіанті. Зараз це завдан

ня розв’язується значно швидше, наприклад, дослідженням в

УФП або ІКП, зйомкою з світлофільтрами та ін.

Фотографічний кольоророзрізняльний метод. Кольороділиль

ний і кольоророзрізняльний методи не треба ототожнювати,

вони за своєю суттю різні. Є.Ф.Буринський процес відновлення

невидимих текстів, які згасли через тривалий час зберігання,

назвав кольороділенням. Кольоророзрізняння – це фотографіч

ний процес, під час якого встановлюють різницю між двома

близькими за кольором текстами, штрихами, наприклад, допису

вання в документі, виправлення іншим чорнилом і т.ін.

В основі фотографічного кольоророзрізняння лежить фізич

ний закон можливості відтворення всієї гами кольорів за допо

могою комбінації тільки трьох – червоного (пурпурного), жов

того і синього. Всі предмети сприймаються кольоровими тому,

що в основному вони відбивають тільки промені властивого їм

кольору. Тканина здається червоною, оскільки вона відбиває

червоні промені, а всі інші поглинає. Якщо світлу, що падає на

об’єкт, бракує променів однойменного з ним кольору, то об’єкт

сприймається білим.

Ефект кольоророзрізняння досягається при спостереженні

зафарбованого предмета у певній зоні спектра, що і називаєть

ся оптичним кольоророзрізнянням. Останнє досягається також