Шеремет А.П. Криміналістика

Подождите немного. Документ загружается.

101

Розділ II. Криміналістична техніка

понятих, що були присутні під час провадження і зйомки

слідчої дії, про що складається окремий протокол. Під час засто

сування відеозапису в ході допиту окрім зробленого відеозапи

су до протоколу допиту бажано приєднати і стенограму допиту,

підписану допитуваним. Це не дозволить недобросовісному до

питуваному оганьбити зроблену під час його допиту відео та

звукозапис.

Застосування фотозйомки під час провадження криміналі

стичної експертизи повинно знайти відповідне відображення

в дослідницькій частині висновку експерта, де вказується вид

фотозйомки та основні її умови.

Фотознімки, що приєднуються до висновку експерта, офор

мляються на спеціальному бланку у вигляді фототаблиць. Під

кожним знімком робиться необхідний пояснюючий підпис.

Якщо на фотознімках робляться будьякі розмітки, то на фото

таблиці повинні наклеюватися контрольні фотознімки (тобто

ті самі фотознімки, але без розмітки).

Кожний фотознімок скріплюється печаткою експертної ус

танови. Такі фототаблиці також повинні мати заголовок, де

вказується, до якого висновку вони додаються.

У протоколі відповідної слідчої дії під час застосування зву

козапису вказується факт його здійснення та повідомлення про

це учасників слідчої дії, відомості щодо оператора і використа

ного магнітофона. Касета з пояснюючим надписом приєднується

до протоколу.

Контрольні запитання

1. Яке значення мають судова фотографія, кінозйомка та

відеозапис для розкриття і розслідування злочинів?

2. Які є види і методи фотозйомки?

3. Що собою становить судоводослідницька фотографія?

4. У чому полягають переваги і недоліки кінозйомки та віде

озапису під час їх застосування?

5. У чому полягає процесуальнокриміналістичне оформ

лення фотозйомки, кінозйомки та відеозапису?

А.П. Шеремет «Криміналістика»

102

Теми рефератів та курсових робіт

1. Поняття, значення і система судової фотографії,

кінозйомки і відеозапису.

2. Види та методи судовооперативної і судоводослідниць

кої фотографії та їх роль в розкритті, розслідуванні та

попередженні злочинів.

3. Місце та значення кінозйомки і відеозапису в розсліду

ванні злочинів.

Література

1. Криминалистика. Учебник / Под ред. Н.П. Яблокова. –

М., 1997. – С. 178–214.

2. Криминалистика. Учебник / Под ред. И.Ф. Пантелеева и

Н.А. Селиванова.– М., 1984. – С. 98–125.

3. Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – К.,

2001. – С. 70–89.

4. Салтевський М.В. Криміналістика. Навчальнодовідковий

посібник. – К., 1996. – С.36–41.

103

Тема 8.

Трасологія

 Поняття трасології, її наукові

основи і значення

 Механізм утворення слідів і їх класифікація

 Загальні правила виявлення, фіксації і

вилучення слідів та їх процесуальне

оформлення

 Сліди людини

 Сліди знарядь злому та інструментів

 Сліди транспортних засобів

А.П. Шеремет «Криміналістика»

104

§1. Поняття трасології,

її наукові основи і значення

Трасологія – галузь криміналістичної техніки, яка вивчає

теоретичні основи слідоутворення, закономірності виникнен

ня слідів, що відображають механізм скоєння злочину, роз

робляє рекомендації щодо застосування методів і засобів вив

чення слідів, їх вилучення та дослідження з метою

визначення обставин, що мають суттєве значення для розк

риття, розслідування та попередження злочинів. Трасологія

має відповідну систему (Схема 7).

Під час скоєння злочину на місці події виникають зміни, які

називають слідами злочину.

У криміналістиці слід в широкому значенні розуміється як

будьяке відображення, зміна, зникнення, з’явлення будьчого

на місці події. Це – слідивідображення, предмети або їх части

ни, різні речовини тощо.

Слід у вузькому розумінні є матеріальнофіксоване відобра

ження зовнішньої будови одного об’єкта на іншому, а також

нашарування, відшарування та інші подібні їм результати ме

ханічного, термічного, хімічного та інших впливів.

Тому вчення про сліди в широкому розумінні слова необхід

но називати слідознавством, а у вузькому – власне трасологією.

Щодо практичної сфери криміналістичної діяльності дані

трасології в теперішній час успішно використовуються для ви

рішення таких груп завдань, що входять у предмет розслідуван

ня і доказування за кримінальною справою:

1. Ідентифікація осіб і предметів за залишеними ними слідами.

2. Установлення групової (видової) належності об’єктів, зок

рема типу інструмента, виду і марки автомобіля, зброї тощо.

3. Установлення деяких анатомофізіологічних особливос

тей (ознак), властивих особі, що залишила сліди (визна

чення статі, віку, зросту, особливостей ходи, професійних

навичок тощо).

4. Вияснення механізму слідоутворення і пов’язаних з ним

обставин події, що розслідується.

105

Розділ II. Криміналістична техніка

Установлення цілого за

частинами

Установлення джерела

походження предметів за сліда-

ми виробничих механізмів

Визначення стану окремих

предметів

Дослідження предметів як

слідів злочину

Дослідження речовин як

слідів злочину

Загальні питання

Трасологія

Дослідження

слідів-відображень

Транспортних

засобів

Знарядь злому Зубів Ніг Рук

Схема 7. Система трасології (за Ф.П. Совою)

А.П. Шеремет «Криміналістика»

106

Можливість та успішне вирішення перерахованих та інших

завдань визначається тим, що криміналістичне дослідження

слідів грунтується, з одного боку, на загальнометодологічних

основах пізнання, зокрема теорії відображення, теорії інфор

мації та даних інших наук, з іншого – на криміналістичному

вченні про ідентифікацію і вченні про сліди, їх класифікацію і

слідоутворення.

Наукові основи трасології складають філософські концепції

матеріалістичної діалектики:

 у світі немає двох речей, які були б однакові, тобто кож

ний об’єкт матеріального світу – індивідуальний;

 слідвідображення не може існувати без того, хто його

відобразив, тобто якщо є слід, то є й об’єкт, що його зали

шив;

 під час взаємодії твердих тіл слідвідображення є конфор

мним до об’єкту, з яким контактує.

Індивідуальність матеріальних об’єктів і конформність

слідіввідображень дозволяють ототожнювати об’єкт за його

слідом (пальця, взуття, каналу ствола на кулі тощо). Значне

число об’єктів подібні за рядом ознак зовнішньої будови, однак

вся сукупність ознак робить їх неповторними. Особливо важ

ливі окремі ознаки, до яких у трасології відносять деталі, особ

ливості зовнішньої будови тих чи інших частин об’єктів.

Стійкість зовнішньої будови об’єкта – це його властивість

зберігати на певний період часу надану йому форму та інші

особливості, що його індивідуалізують.

Як у слідоутворюючих, так і у слідосприймаючих об’єктів ця

властивість виражена порізному. Так, сліди зубів на надкуше

ному яблуці змінюють початковий вигляд на протязі декількох

годин, а сліди сокири на зрубаній гілці змінюються мало. Не

обхідно також врахувати, що умови зберігання, ремонт інстру

мента, фарбування та інші фактори суттєво впливають на

слідозберігаючий об’єкт і слід. У зв’язку з негативним впливом

цих факторів слідчому необхідно вживати заходів щодо забез

печення незмінності і збереження слідів.

107

Розділ II. Криміналістична техніка

§2. Механізм утворення слідів і їх класифікація

Слід у трасології – це матеріальний об’єкт, який відображає

зовнішню будову об’єкта, що взаємодіє. Відображення одного

предмета на іншому виникає внаслідок їхньої взаємодії. У ме

ханізмі взаємодії беруть участь обидва об’єкти: той, що утворює

слід, і той, що його сприймає. Взаємодія може бути контактною

і безконтактною. Сліди відповідно також поділяють на кон

тактні (локальні), тобто ті, що утворюються в місці контакту, і

безконтактні (периферичні), наприклад, сліди кіптяви на пред

меті, на підлозі під час пожежі.

Причиною взаємодії є будьяка енергія – механічна, терміч

на, хімічна, біологічна.

Внаслідок дії механічної енергії сліди утворюються за раху

нок переміщення об’єктів у просторі, відокремлення частини від

цілого, розділення цілого на частини, залишкової деформації.

Під час дії термічної енергії сліди утворюються внаслідок

закоптіння, обвуглення, спопеління.

Хімічна енергія сприяє утворенню слідів внаслідок окислен

ня, розкладання та сполучення.

Під час дії біологічної енергії виникають сліди внаслідок

розмноження, відмирання, розкладання, гниття тканини біоло

гічних об’єктів.

Сліди в трасології класифікуються за різними підставами.

Тому існує кілька класифікацій. Найбільш загальною серед них

є поділ слідів на три групи:

1) слідивідображення (передають зовнішню будову контак

туючої частини слідоутворюючого об’єкта);

2) слідипредмети (матеріальні об’єкти особистого, побутово

го, виробничого призначення, залишені або винесені з

місця події);

3) слідиречовини (частина різних категорій матеріальних

тіл – лакофарбних покриттів, потожирової речовини, си

пучих, рідких та газоподібних тіл, які залишаються на

предметах на місці події або зникають з місця події).

А.П. Шеремет «Криміналістика»

108

За видом слідоутворюючих об’єктів сліди поділяються на

сліди: людини; сліди зброї; знаряддя; інструментів; виробничих

механізмів; сліди транспортних засобів тощо.

За механізмом утворення сліди поділяються на сліди: наша

рування, відшарування, локальні, периферичні, об’ємні та по

верхневі.

Слід нашарування утворюється в результаті відокремлен

ня частинок від слідоутворюючого об’єкта та нашарування їх

на слідосприймаючому. Типовими прикладами цього виду

слідів є потожирові сліди пальців рук, сліди забрудненої

підошви взуття тощо.

Слід відшарування утворюється внаслідок відокремлення

частинок від слідосприймаючого об’єкта. Характерними сліда

ми цього виду є, наприклад, сліди пальців рук, що доторкнули

ся до свіжовикрашеної поверхні будьякого об’єкта.

Локальний слід утворюється у місці контакту, а периферич

ний – за його межами. У першому випадку – це слід взуття в

межах контакту, а в другому – сліди пилу на підлозі за межами

підошви взуття.

Об’ємні сліди утворюються за рахунок зміни форми (руй

нування) слідосприймаючої поверхні у тій її частині, яка всту

пала в контакт зі слідоутворюючим об’єктом. Утворення об

’ємного сліду може здійснюватись як за рахунок пластичної

деформації матеріалу слідосприймаючого об’єкта (сліди ніг на

грунті, сліди пальців рук на свіжопофарбованому предметі), так

і за рахунок відокремлення і виносу частини матеріалу слідос

приймаючого об’єкта.

Поверхневі сліди поділяються на забарвлені та незабарвлені.

Забарвлені – це ті, на які нанесена фарбуча речовина. Вони

можуть бути слідами нашарування та відшарування. Безбарвні

сліди утворюються безбарвною речовиною – потожировим без

барвним розчином.

В залежності від характеру речовини, що утворює слід, і

поверхні, на якій він знаходиться, поверхневі сліди поділяють

ся на видимі, тобто забарвлені; маловидимі (слабовидимі), тоб

то такі, що спостерігаються у певних умовах (наприклад, на

109

Розділ II. Криміналістична техніка

просвіт, при боковому освітленні); невидимі, тобто сліди, які не

можна побачити не лише візуально, але й за допомогою оптич

них засобів (лупи, мікроскопа).

Маловидимі сліди виникають на полірованій поверхні (нікель

ований метал, скло, поліроване дерево тощо); невидимі – на шор

стких поверхнях (папір, картон, фанера, пофарбовані стіни тощо).

З урахуванням особливостей взаємодії слідоутворюючого і

слідосприймаючого об’єктів сліди, що в цей час утворюються,

поділяються на статичні і динамічні.

Статичними є сліди, що утворилися в момент, коли слідо

утворюючий і слідосприймаючий об’єкти перебували у статич

ному стані, стані спокою. Такі сліди найбільш повно відобража

ють зовнішню будову слідоутворюючого об’єкта. В даному

випадку оптимальними умовами для одержання відбитка є

дрібнозернисте пластичне середовище зі значною залишковою

деформацією.

Статичні сліди відображають форму, розміри, а у випадку спри

ятливих умов – й індивідуальні особливості зовнішньої будови

слідоутворюючого об’єкта. Типовими випадками статичних слідів

є відбитки пальців рук під час доторкання до предмета.

Динамічні сліди (ковзання, різання, сверління) утворюють

ся внаслідок руху одного чи обох об’єктів слідоутворення і

виникають у вигляді борозен, валиків, горбиків тощо.

§3. Загальні правила виявлення, фіксації і

вилучення слідів та їх процесуальне оформлення

Виявлення, фіксація та вилучення матеріальних слідів

здійснюються найчастіше у ході огляду місця події. Сліди мо

жуть бути залишені на різних ділянках місця події. Тому під час

їх пошуку необхідно врахувати обстановку місця злочину, вла

стивості слідосприймаючих об’єктів, механізм утворення слідів.

Так, сліди пальців рук найчастіше удається виявити на дверях

біля замків, дверних ручках, скляних та полірованих поверхнях;

сліди взуття – у місцях можливого проникнення в приміщен

ня (біля вхідних дверей, в коридорі, на городі тощо).

А.П. Шеремет «Криміналістика»

110

Під час виявлення слідів необхідно вжити заходів щодо їх

збереження до вилучення. Для цього сліди рекомендується

накрити підручними предметами, матеріалами. Як правило, з

місця події рекомендується вилучати всі виявлені сліди. Прак

тика показує, що навіть недостатньо чітки сліди можуть бути

матеріалом для дослідження, оскільки в своїй сукупності вони

дають найбільш точне уявлення про слідоутворюючий об’єкт.

Виявлені сліди повинні бути вивчені і зафіксовані, тобто

необхідно одержати від них усю важливу інформацію і зберег

ти для подальшого дослідження, для експертизи і суду.

Вивчення сліду на місці його виявлення дозволяє, попер

ше, одержати відомості про об’єкт, що залишив слід. Подруге,

визначити місце кожного сліду в обстановці місця події, «при

в’язати» його до предметів, що знаходяться в приміщенні, чи

ознак місцевості, що має суттєве значення для встановлення

окремих епізодів чи обставин події злочину, а також наступно

го описування сліду в протоколі процесуальної дії.

Під час огляду необхідно спробувати визначити механізм

утворення слідів. Нерідко він має суттєве значення для уста

новлення обставин події, що розслідується. В даному випадку

доцільно звертатись за допомогою до спеціаліста.

Сліди, виявлені на місці події, підлягають фіксації. Закон

передбачає такі способи фіксації слідів: фотографування, скла

дання малюнків і схем, виготовлення відбитків і зліпків, прото

колювання, копіювання, моделювання, вилучення предмета

разом зі слідом, опис тощо.

Під час огляду предмета з метою відшукування слідів доц

ільно дотримуватися такої послідовності:

 першими фіксувати сліди запаху та мікрочасточок;

 виявити та фіксувати сліди пальців рук;

 останніми фіксують видимі сліди;

 не можна на слідоутворюючий об’єкт наносити сторонні

сліди;

 якщо фіксація сліду пов’язана з ризиком його пошкод

ження, треба здійснювати вилучення сліда з предметом;