Шеремет А.П. Криміналістика

Подождите немного. Документ загружается.

131

Розділ II. Криміналістична техніка

Ударноспусковий механізм – взаємозв’язана система час

тин зброї, призначена для зарядження (подачі і досилання пат

рона в патронник), замикання каналу ствола в момент пострілу,

запалення капсуля (спуску курка з бойового зводу) і розрядки

(виймання відстріляної гільзи з патронника). Ударноспуско

вий механізм приводиться в дію енергією порохових газів, що

виникають під час пострілу, або вручну. За цією ознакою вся

вогнепальна зброя ділиться на автоматичну, напівавтоматичну

і неавтоматичну.

В автоматичній зброї енергією порохових газів викидаєть

ся снаряд, проводиться перезарядка і установка зброї на бойо

вий звід. Під час натискання на спусковий гачок відбувається

один постріл, і весь цикл повторюється знову. Така зброя на

зивається самозарядною автоматичною, наприклад, пістолет

Токарева 7,62 мм (ТТ); пістолет Макарова 9,0 мм (ПМ); пісто

лет «Парабелум» 9,0 мм та ін. Якщо при натисканні на спуско

вий гачок відбувається кілька пострілів, така зброя називаєть

ся самострільною автоматичною, наприклад, пістолет Стєчкіна,

автомати АК, ППШ, ППС тощо.

Перезарядка і установка затвора на бойовий звід неавтома

тичної зброї провадиться вручну. Так, для підготовки гвинтівки

до стрільби слід відвести затвор назад, потім послати вперед і

замкнути ствол. У мисливській рушниці розімкнути ствол, вкла

сти в нього патрон і замкнути ствол. Неавтоматична зброя – це

бойові гвинтівки, карабіни, револьвери. Останнім часом

спортивна і мисливська зброя зустрічається напівавтоматична.

Вогнепальна зброя, яка застосовується із злочинними ціля

ми, за способом виготовлення ділиться на перероблену заводсь

ку і атипічну. Інколи зброю розподіляють на стандартну, нестан

дартну і атипічну. Перероблена заводська – це стандартна,

виготовлена відповідно до вимог Держстандарту в спеціальних

умовах, вона має деякі відхилення від стандартної, наприклад, по

довжині ствола, прикладу, кількості стволів. Атипічна зброя – це

нестандартна, її виготовляють, перероблюючи заводську зброю,

наприклад, вкорочуючи ствол гвинтівки, мисливської рушниці,

або конструюють заново кустарним способом. Саморобна зброя

А.П. Шеремет «Криміналістика»

132

виготовляється з підручних матеріалів, іноді з використанням

деталей заводської зброї або пристроїв. Кустарна зброя

відрізняється від саморобної тим, що вона виготовляється в

майстернях, як правило, кустарями. Часом кустарну зброю важ

ко відрізнити від заводської.

До атипічної – переробленої зброї – відносять обрізи (уко

рочення ствола або ж відокремлення прикладу). Щоб визнати

обріз за вогнепальну зброю, важливо знати, з якої стандартної

зброї він виготовлений. Для мисливської зброї (в тому числі і

спортивної) – укорочення ствола повинно бути менше ніж 50

см (включаючи патронник). Менша довжина ствола порушує

бойові властивості обріза, оскільки втрачається головне – убив

ча сила. Якщо довжина ствола більше ніж 50 см, а приклад не

змінено, то таку зброю відносять до полегшеної.

Тепер вогнепальну зброю в судовій балістиці класифікують

за різними підставами, на які можна натрапити в підручниках

з криміналістики. Тому нижче наведені різні класифікації, які

являтимуть певний інтерес для студентів (Схема 11).

За цільовим призначенням розрізняють: військову, цивіль

ну, спортивну, мисливську, промислову, тренувальну, цільову,

поліцейську (міліцейську).

За ступенем автоматизації: неавтоматичну, автоматичну,

напівавтоматичну.

За ступенем зарядження: однозарядну, багатозарядну.

За довжиною ствола: одноствольну, двоствольну, багато

ствольну.

За калібром: малокаліберну, середньокаліберну, крупнока

ліберну (малокаліберна – до 6,5 мм, середньокаліберна – 6,5–

9,0 мм; крупнокаліберна – понад 9,0 мм).

За характером обробки ствола: нарізну, гладкоствольну

(ненарізну), комбіновану (гладконарізну).

За способом виготовлення: заводську, кустарну, саморобну.

За особливостями конструкції: стандартну, нестандартну,

атипічну.

У слідчій практиці до стандартної зброї найчастіше відносять:

автомати, пістолети, пістолетикулемети, револьвери, штуцери.

133

Розділ II. Криміналістична техніка

Авіаційний кулемет Танковий кулемет Єдиний кулемет Станковий кулемет Ручний кулемет

Нарізна

Гладкоствольна

Комбінована

За способом

управління

За будовою дула

Вогнепальна зброя

За кількістю

стволів

Одноствольна

Двоствольна

Багатоствольна

За характером

пострілу

Одиночного

вогню

Безперервного

вогню

Серійного

вогню

Комбінованого

вогню

За обслугову-

ванням в бою

За ступенем

автоматизації

За кількістю

зарядів

За характером

снаряда

За розташуван-

ням стволів

За калібром

Мало-

каліберна

З горизонталь-

ними стволами

Кульова Однозарядна Неавтоматична Індивідуальна

Нормального

калібру

З вертикаль-

ними стволами

Дробова Багатозарядна Самозарядна Групова

Крупно-

каліберна

Куле-дробова Автоматична

Схема 11. Класифікація вогнепальної зброї

А.П. Шеремет «Криміналістика»

134

Нестандартна зброя – обрізи гвинтівок, мисливських руш

ниць, багатоствольні пістолети, револьвери.

Серед атипічної вогнепальної зброї поширені саморобні

зразки, замасковані під побутові предмети.

До атипічної зброї слід віднести стріляючі предмети, при

строї нетипової конструкції.

Боєприпаси – це боєзаряди, без яких неможливі постріли.

Боєзаряд складається із вибухової речовини, снаряда і пижа,

гільзи для з’єднання заряду в одне ціле. Старовинні зразки

вогнепальної зброї, деякі мисливські і сучасні саморобні є дуль

нозарядними. Тобто зарядження провадиться через дульну

частину ствола – спочатку засипають порох, потім закладають

пиж, на який помішують снаряд (кулю чи дріб) і прикривають

його знову пижом. Для пострілу необхідно через спеціальний

отвір у казенній частині ствола запалити порох і лише тоді

відбудеться постріл. Подібну запальну зброю виготовляють, як

правило, неповнолітні. У практиці її називають самопалами.

Всі складові частини сучасного заряду об’єднані в одному

пристрої, який називають патроном. Патрон – це боєзаряд, що

об’єднує всі елементи, необхідні для пострілу. Такий патрон

називають унітарним. За формою і конструкцією патрони ма

ють різні розміри, наприклад, неоднакові розміщення ініціюю

чої речовини для запалення порохового заряду. З цього при

воду розрізняють патрони центрального і бокового займання.

Вітчизняні патрони до бойової вогнепальної зброї виготов

ляють із сталі, лакують міддю і покривають антикорозійним

лаком. Форма гільз – пляшкоподібна, конічна або циліндрич

на. Гільзи старих зразків (для гвинтівок), мисливські і малока

ліберних спортивних патронів на денці мають шляпку, а нових

зразків – кільцеву проточку (канавку). В центрі денця є кап

сульне гніздо, в яке поміщають капсуль з ударновибуховою

речовиною (ініціюючою).

Снаряд (куля) закріплюється в дульці гільзи шляхом обжи

му (7,62 мм гвинтівочний, пістолетнокулеметний патрон зраз

ка 1943 р.; 5,6 мм малокаліберний спортивний патрон; 5,45 мм

бойовий патрон); шляхом кернування (7,62 мм револьверний

135

Розділ II. Криміналістична техніка

та пістолетнокулеметний патрон зразка 1930 р.) і щільної по

садки (9,0 мм патрон).

Патрони для мисливської зброї мають циліндроподібні мета

леві або ж картонні гільзи багаторазового використання. Після

першого пострілу гільзу можна спорядити вручну, використову

ючи спеціальні пристрої, наприклад «Діана». Кулі військових

зразків за формою конічної частини бувають гострокінцеві, плоскі

і напівсферичні. Хвостова частина у деяких куль конічна (важ

ка, бронебійна). За конструкцією кулі розрізняють оболонкові та

безоболонкові. Оболонкові мають стальну оболонку, всередині

якої розміщується свинець або ж осердя для посилення пробійної

сили. Безоболонкові кулі – це моноліт із металу (свинець, чавун).

Безоболонкові кулі використовуються в спортивних і мисливсь

ких патронах. При виготовленні боєприпасів злочинці найчаст

іше користуються безоболонковими кулями.

Спеціальні безоболонкові кулі використовуються для споряд

жання патронів мисливської зброї. Інколи спеціальні кулі вико

ристовують злочинці для стрільби із обрізів мисливської зброї.

§3. Сліди пострілу вогнепальної зброї та їх види

Сліди пострілу – це матеріальні предмети, які несуть озна

ки застосування вогнепальної зброї та боєприпасів. До них

відносяться: зброя, боєприпаси, кулі, патрони, гільзи, снаряди,

кіптява, порошинки, поясок обтирання, сліди зберігання тощо.

Під час пострілу розрізняють три стадії: зарядження зброї;

здійснення пострілу; вилучення (екстрагування) гільзи із пат

ронника. На всіх стадіях можуть утворюватись сліди пострілу.

Тому механізм їх утворення необхідно розглядати разом з ме

ханізмом пострілу.

Утворення слідів під час зарядження зброї. Під час заряд

ження зброї патрон вставляється у патронник, затвор доси

лається вперед і замикається ствол. На денці гільзи утворюють

ся сліди ковзання від нерівностей щитка колодки, інколи сліди

від бойка у вигляді трас. Коли патрон повністю увійде у пат

ронник, зачіп викидача заскочить у кільцеву проточку і зали

А.П. Шеремет «Криміналістика»

136

шить слід ковзання на ребрі денця гільзи. Рух затвора зупи

ниться, патронник виявиться закритим, а зброя зарядженою.

Утворення слідів зброї під час пострілу. Для здійснення

пострілу необхідно натиснути на спусковий крючок, внаслідок

чого ударник зривається з бойового зводу, під дією бойової

пружини рухається вперед і бойком натикається на капсуль,

утворюючи на ньому об’ємний статичний слід, який за своєю

формою схожий на бойок. Від удару бойка капсуль загоряєть

ся і запалює порох у патроні. Під час горіння пороху утворю

ються гази і виникає високий тиск, під дією якого із ствола

виштовхується снаряд. В цей час гільза з великою силою при

тискується до затвора і на її денці утворюються сліди тиску, які

називаються слідами переднього зрізу затвора – це борозенки

і валики. На денці гільзи з’являються сліди відбивача; на дні та

ребрі кільцевого паза – сліди від зачіпки викидача. На корпусі

гільзи можуть відбитися сліди патронника у вигляді поздовжніх

трас і дрібні вм’ятинки від країв кожуха затвора.

Під час пострілу з нарізної зброї на кулі утворюються сліди

від стінок каналу ствола – це дрібні валики і борозенки. Число

смуг (слідів) на кулі відповідає кількості нарізів каналу ствола.

Ці сліди називаються повторними слідами каналу ствола.

У гладкоствольній зброї сліди каналу ствола залишаються

на дробу і спеціальних кулях. У дробовому заряді не всі дро

бинки торкаються ствола, а лише крайні, до того ж не всією

поверхнею, а лише окремими ділянками (точками). На цих

ділянках утворюються сліди каналу ствола у вигляді площадок

на сферичній частині дробин. На дробинках, розміщених все

редині заряду, слідів каналу ствола не залишається, але інколи

зустрічаються незначні поглиблення від контакту з сусідними

дробинками. Такі сліди називають контактними полями.

Залишені на гільзах і снарядах сліди атипічної зброї

рідко відповідають стандартним слідам, оскільки типічна

зброя, як правило, ненарізна, неавтоматична, не має відки

дача. Щодо саморобної зброї, яка найчастіше виготовляєть

ся під 5,6 мм малокаліберний патрон, то все залежить від

якості виготовлення.

137

Розділ II. Криміналістична техніка

Сліди контакту снаряда з перешкодою. Під час зіткнення

кулі чи дробу з перешкодою виникають сліди у вигляді пробої

ни, вм’ятини, тріщини, розриву, слідів кіптяви у вигляді пояс

ка обтирання, тобто частинок змазування.

Сліди кіптяви є не лише на поверхні перешкоди, а й на

інших об’єктах, які були в зоні дії порохових газів, а саме – на

тілі й одязі особи, яка здійснювала постріл, та осіб, які були

присутні в цей час.

Для встановлення різних обставин пострілу важливе зна

чення має характер наявної пробоїни. Розрізняють пробоїни

наскрізні, коли снаряд подолав перешкоду на всю його товщи

ну, та сліпі, коли він зупинився всередині перепони.

У сліпій пробоїні розрізняють вхідній отвір і канал, а в

наскрізній – ще й вихідний отвір. Вхідний кульовий отвір у

сухому дереві, листовому металі близький до калібру кулі; в

еластичних перешкодах він має трохи менший діаметр, ніж діа

метр кулі; у ламких твердих перепонах (скло, цегла) отвір може

бути навіть трохи більшим, ніж діаметр кулі; на тілі людини

діаметр вхідного отвору, як правило, менший за діаметр кулі.

Під час вивчення пробоїн, пояска обтирання та слідів близь

кого пострілу можна встановити вид снаряду, його калібр, вид

пороху, напрямок, відстань пострілу та місцезнаходження осо

би, яка здійснювала постріл.

Вид і кількість снарядів, що влучили в об’єкт, визначають

за ознаками пробоїн – їх кількістю, розмірами та формою.

Розмір снаряда найбільш точно вдається встановити за діа

метром пояска обтирання, який відповідає діаметру снаряда.

§4. Виявлення та огляд вогнепальної

зброї і слідів пострілу

Виявлена на місці події вогнепальна зброя оглядається слідчим.

Цю слідчу дію рекомендується здійснювати за участю спеціаліста.

Огляд зброї, боєприпасів і слідів пострілу здійснюється

відповідно до з вимог статтей 190–193, 195 Кримінальнопро

цесуального кодексу України.

А.П. Шеремет «Криміналістика»

138

Місце виявлення зброї ретельно оглядається з метою вияв

лення інших слідів: ніг, взуття, транспорту тощо. На зброї та

кож можуть бути виявлені сліди рук. Зброю перш за все необ

хідно сфотографувати, додержуючись правил вузлової зйомки:

зафіксувати положення зброї на місці, розміщення окремих

частин зброї – ствола, запобіжника; оглянути навколо зброї

місцевість, зафіксувати всі предмети, плями тощо. Після

фіксації на місці зброю беруть так, щоб не залишити на ній своїх

слідів, розряджають магазин, перед цим ще раз фіксуючи поло

ження курка, кожуха, затвора, запобіжника, наявність патронів

у патроннику. Потім оглядають зброю на предмет виявлення

слідів рук та мікрочасток; з рукоятки відбирають сліди запаху.

Результати огляду заносять у протокол.

Якщо зброю одразу не можна відправити на експертизу, то

необхідно виконати такі роботи: бинтом чи ватою протерти

ствол зброї, а потім бинт чи вату покласти в пробірку (конверт);

ствол змазати; дульну частину закрити паперовим ковпачком,

зав’язати і закріпити липкою стрічкою. Якщо потрібно буде

вирішувати питання щодо давності пострілу, чистку зброї ні в

якому разі проводити не можна.

У протоколі огляду місця події ретельно фіксується місце

виявлення зброї, її частин, вид, систему, наявність і зміст мар

кувальних позначок, номер зброї, її загальний стан, положення

курка, запобіжника, кожуха затвора тощо.

Для виявлення снарядів (кулі, картечі, дробу тощо) необхі

дно оглянути головний вражений об’єкт та пробоїну. Якщо вона

наскрізна, то треба оглянути сусідні об’єкти.

Під час виявлення кулі необхідно описати об’єкт, в яко

му вона знайдена, відмітити положення, форму, розміри про

боїни, напрям каналу пошкодження. При можливості снаряд

вилучається разом з пошкодженим предметом або його час

тиною. Якщо це зробити неможливо, снаряд вилучають із пе

решкоди, але спочатку на об’єкті крейдою малюють коло,

центром якого є пробоїна. Під час вилучення снарядів повер

хня їх не повинна бути пошкодженою. Під час огляду кож

139

Розділ II. Криміналістична техніка

ну кулю чи групу дробин упаковують окремо. Упаковки за

віряють підписами слідчого.

Гільзи також нерідко залишаються на місці події. Під час

польоту із автоматичної зброї гільза може вдаритись у перепо

ну і відлетіти вбік. Тому виявити її інколи важко.

Під час огляду фіксують місце виявлення гільзи, її форму, роз

міри, колір металу, маркирування та інші заводські знаки, які є на

корпусі гільзи і капсулі. Необхідно описати сліди на гільзі, їх ха

рактерні ознаки. Кожну гільзу упаковують окремо. На упаковці

здійснюються відповідні надписи, завірені підписом слідчого.

Під час використання мисливської зброї на місці події за

лишаються пижі чи їх замінники (папір, пакля тощо). В ході їх

огляду встановлюють матеріал, з якого вони виготовлені, діа

метр і товщину, наявні забруднення і місце виявлення. Кожний

пиж упаковують окремо.

Пошкоджений об’єкт також підлягає ретельному огляду.

Встановлюють його місце знаходження, призначення, матеріал,

з якого він виготовлений, та інші особливості. Ретельно огля

дається пробоїна і ділянка перепони навколо неї, оскільки тут

можуть бути виявлені ознаки пострілу. Необхідно також виз

начити кількість пробоїн, їх місцезнаходження та основні озна

ки (розмір, форму, наявність слідів близького пострілу). Під час

пакування частину об’єкта зі слідами пострілу накривають чи

стою ганчіркою.

В ході огляду місця події визначається напрям пострілу і

місце, звідки він був здійснений. Місце пострілу визначається

за допомогою виявлення гільз та за слідами вогнепальних по

шкоджень. Напрям польоту кулі визначається шляхом візиру

вання (спостереження крізь канал пробоїни). Наявність двох

пробоїн дозволяє визначити напрям польоту кулі з достатньою

точністю. Візирування може здійснюватися за допомогою ви

готовленої з паперу трубки або пртягуванням шнура крізь про

боїни. Місце пострілу, встановлене за допомогою візирування,

фотографують. Під час здійснення пострілу з великої відстані

необхідно враховувати траєкторію польоту кулі.

А.П. Шеремет «Криміналістика»

140

§5. Судово'балістична експертиза

Судовобалістична експертиза в класі криміналістичних

експертиз є однією з найпоширеніших для розв’язання іденти

фікаційних і неідентифікаційних завдань, які виникають під час

розслідування злочинів з використанням вогнепальної зброї.

Об’єктами судовобалістичної експертизи є: вогнепальна зброя

(бойова короткоствольна, спортивна, мисливська, кустарна, са

моробна); боєприпаси (патрони, вибухові речовини, кулі, гільзи,

дріб, картеч, спеціальні кулі, пижі, прокладки); предмети зі

слідами пострілу (пробоїни, вм’ятини, кіпоть, порошинки).

Ідентифікаційне дослідження проводиться з метою визна

чення групової належності об’єктів, а також установлення

індивідуальної тотожності. Ідентифікація зброї виконується за

слідамивідображеннями, які утворюються на боєприпасах при

пострілі – на патронах, гільзах, а також по частинах цілого,

розрізненого в момент учинення злочину, наприклад, загуб

лений магазин, заряджений патрон, дерев’яна щочка від ре

вольвера, шомпол.

Більшість слідів на гільзах, снарядах і пошкоджених пред

метах утворюються внаслідок механічної взаємодії з наведе

ними вище його частинами, тому вони являють собою об’ємні

сліди тиску, ковзання, тертя, обертанняковзання. Таким чи

ном, сліди бойка, переднього зрізу затвора, відбивача, кульові

вм’ятини, пробоїни є слідами тиску, які утворені при прямол

інійному русі, їх форма і розміри конформні слідоутворюючо

му об’єкта, що використовується під час ідентифікації. Особ

ливість деяких слідів зброї пояснюється їхньою складністю,

поєднанням в одному сліді декількох простих форм, наприк

лад, тиску і ковзання. Так, слід бойка на гільзі, відстріляної з

пістолета ТТ, має форму круглої вм’ятини зі зривом «язич

ком», спрямованим вверх, і який являє собою слід ковзання.

У зв’язку з цим слід бойка має загальну краплеподібну фор

му, що нагадує «кому». Такий слід утворюється внаслідок двох

форм руху: спочатку бойок рухається прямолінійно – утво

рюється слід тиску, потім він починає рухатись прямолінійно