Шеремет А.П. Криміналістика
Подождите немного. Документ загружается.
141
Розділ II. Криміналістична техніка
поступально і утворюється слід ковзання. Слід зачіпа викида
ча, вікна ствольної коробки є комбінованими слідами: спочат
ку слід об’ємний, а наприкінці – ковзання.
В основі механізму утворення слідів вогнепальної зброї ле
жать одні й ті ж форми механічного руху, які розглядалися вище
і характерні для утворення слідів злочину взагалі. Проте мето
дика їх експертного дослідження відрізняється лише деякими
нюансами, насамперед, прийомами одержання мікроскопічно
малих зразків для порівняльного дослідження і оцінкою резуль
татів порівняння. В методиці судовобалістичної експертизи
використовуються ті ж самі стадії дослідження: роздільна, по
рівняльна, оціночна і формулювання висновків.
Тут застосовуються ті ж самі прийоми порівняння: зістав
лення, накладення, сполучення, така ж використовується техн
іка. Відмінність полягає в рівнях дослідження – макроскопіч
ному і мікроскопічному, причому об’єкти досліджуються і
порівнюються як безпосередньо, так і опосередковано. У пер
шому випадку виготовляють об’ємну копію, наприклад, бойка,
і порівнюють її безпосередньо з бойком зброї, або ж поміщають
їх в поле порівнюючого мікроскопа. Але частіш за все порівнян
ню підлягають сліди зброї на гільзі (снаряді), виявленій на місці
події, зі слідами на гільзах (снарядах), одержаних експеримен
тально з ототожнюваної зброї. При цьому можливі всі прийо
ми порівняння і технічні засоби. Таким чином, методика іден
тифікаційного дослідження слідів вогнепальної зброї на гільзах
багато в чому схожа з трасологічною методикою дослідження
слідіввідображень взагалі.
Коло завдань неідентифікаційного дослідження широке,
воно стосується питань, пов’язаних з установленням не тотож
ності об’єктів, а лише зі встановленням системи, моделі зброї,
визнання її вогнепальною, встановленням придатності зброї для
стрільби і її бойових якостей (убивчої сили, дальності уражан
ня); з’ясування, з якого боку пробитий отвір кулею, з якої сис
теми зброї відстріляна гільза (куля), знайдена на місці події; для
якої зброї призначені боєприпаси, виявлені і вилучені у підоз
рюваного; яким способом виготовлена зброя, боєприпаси –
А.П. Шеремет «Криміналістика»
142
заводським, кустарним чи саморобним і з допомогою яких
інструментів; чи не використовувались предмети, пристрої для
спорядження боєприпасів; де був той, хто стріляв. Як ідентиф
ікаційні, так і неідентифікаційні дослідження проводяться в
рамках судовобалістичної експертизи, тому розгляд їх прово
диться одночасно.
Ототожнення зброї за слідами на кулях і гільзах. На бал
істичну експертизу слідчий подає: зброю, патрони з осічка
ми, кулі, дріб, пижі, прокладки, боєприпаси (патрони для
нарізної і мисливської зброї) для одержання експерименталь
них порівняльних зразків. Не можна слідчому самому одер
жувати порівняльні зразки і надсилати їх на експертизу
замість боєприпасів. Останні повинні бути аналогічні дослі
дним гільзам, кулям.
Експериментальний відстріл досліджуваної зброї проводить
експерт в спеціальних умовах, застосовуючи кулеуловлювачі,
які дозволяють одержувати порівняльні зразки.
Порівняльне дослідження дослідної і експериментальної
гільз проводиться за всіма слідами зброї, відображеними на
гільзах, передусім бойка, переднього зрізу затвора (щитка ко
лодки), які є на всякій гільзі, відстріляній з будьякої зброї.
Методика ототожнення зброї за кулями більш складна, ос
кільки слід на кулі плоскісний, утворений при ковзанні по до
статньо довгій поверхні каналу ствола і являє собою складну
систему відображень багатьох його профілів. Безпосереднє по
рівняння слідоутворюючого об’єкта зі слідом на кулях не про
водиться, тому що реально здійснити його неможливо. Для
порівняльного дослідження одержують експериментальні кулі
шляхом відстрілу ототожнюваної зброї. Порівняння здійснюєть
ся опосередковано – сліда зі слідом.
Ідентифікація гладкоствольної зброї за слідами на снарядах
(дробу, картечинах, спеціальних кулях). Саморобна вогнепаль
на зброя, яку застосовують злочинці, майже вся гладкостволь
на. Тому ототожнення гладкоствольної зброї за слідами на дро
бу набуває особливого значення для слідства. Методика
143
Розділ II. Криміналістична техніка
ототожнення довгий час залишалась не розробленою. Вона не
відома і в зарубіжній літературі. У 1958–1960 рр. така методи
ка була розроблена Ф.В. Гущиним, співробітником Харківсько
го науководослідного інституту судових експертиз, і впровад
жена в практику. Методика дослідження надто складна і
трудомістка, вона описується у спеціальній літературі для су
дових експертів. Суть її полягає в одержанні зразків каналу
ствола зброї на експериментальному снаряді, який порівнюєть
ся із слідами на дробу, вилученому із трупа. Для порівняння ви
користовуються порівняльні мікроскопи і профілограми.
Ототожнення цілого за частинами зброї, боєприпасів. На
місці події нерідко залишаються слідипредмети, які утворили
ся внаслідок ділення цілого на частини, тому ототожнення ціло
го за частинами є важливим фактором при розслідуванні зло
чинів. У зв’язку з цим постають такі запитання: чи складали
куля і гільза до розділення один патрон; чи дана зброя зберіга
лась в кобурі, виявленій і вилученій у підозрюваного; чи скла
дали одне ціле дерев’яна щочка і револьвер, вилучений у зви
нуваченого. Оскільки сліди розчленування різні за механізмом
утворення (механічне, хімічне, біологічне), остільки і методики,
що використовуються, визначаються залежно від слідів. На
приклад, щоб установити факт зберігання зброї в даній кобурі,
використовують трасологічні методики, а для встановлення
слідів металізації і змазки на кобурі – фізикохімічні.
Неідентифікаційні судово'балістичні дослідження дозво'
ляють визначити: 1) стан вогнепальної зброї і боєприпасів;
2) обставини, за яких виконувалися певні дії; 3) можливість ви
конання певних дій; 4) механізм виникнення пошкоджень і
мікрочастинокнакладень. Розглянемо їх докладніше.
1. Судовобалістичне дослідження зброї для визначення її
стану дозволяє встановити: чи є даний предмет вогнепальною
зброєю, чи придатний він для стрільби і які його балістичні
характеристики (убивча сила, дальність польоту кулі та ін.); яка
давність пострілу із даної зброї; чи є даний предмет снарядом,
якого зразка, для якої зброї.
А.П. Шеремет «Криміналістика»
144
2. Значну групу задач неідентифікаційного дослідження
складає встановлення обставин, за яких відбулись певні дії,
наприклад, з якого боку зруйнована перешкода (розбите скло,
зроблена пробоїна); з якої відстані стріляли, як була розташо
вана зброя відносно потерпілого, яка черговість кульових по
шкоджень, яка послідовність пострілів.
Так, дистанція пострілу (близького) визначається за особ
ливостями відкладень продуктів пострілу (кіптяви, змазки, по
рошинок, металізації); напрямок польоту кулі встановлюють на
місці події шляхом візування з участю спеціаліста, а також за
допомогою експертизи, якщо зібрані необхідні вихідні дані.
Для візування потрібні дві відмітки (пробоїни) кулі. Ці сліди
з’єднують ниткою (шпагатом), напрямок якого вкаже траєкто
рію польоту кулі; уявно продовжуючи її, можна визначити
місце, з якого стріляли. Якщо кульові пробоїни точно зафіксу
вати відносно площини землі і об’єкта, в якому вони знаходять
ся, то з допомогою експертизи можна розв’язати це завдання.
Відносне положення потерпілого і зброї визначається комплек
сним дослідженням, як правило, судовим медиком і криміналістом
балістом. Для цього треба пред’явити всі матеріали справи.
3. Трапляється, що звинувачений посилається на не
справність зброї і висуває версію про те, що постріл стався без
натиску на спусковий крючок внаслідок, наприклад, падіння,
трясіння зброї.
Таку зброю необхідно вилучати з особливою обережністю,
не можна змінювати положення частин зброї, можна лише роз
рядити її (витягти магазин і патрон із патронника), зазначив
ши всі виконані дії в протоколі.
Під час перевірки версій про самогубство з вогнепальної
зброї необхідно встановити, чи міг потерпілий власноручно
завдати ушкодження, яке при цьому повинне бути положення
зброї? Відповідати на це належить комплексній експертизі, для
якої необхідні матеріали справи і точне розташування ранево
го каналу на тілі потерпілого.
4. Установлення механізму виникнення вогнепальних уш
коджень має принципове значення для практики розслідуван
145
Розділ II. Криміналістична техніка
ня злочинів. Чи є ушкодження кульовим? Яка причина дефор
мації снаряда і які перешкоди він подолав? Відповіді на ці за
питання дозволять будувати розшукові версії і можуть зміни
ти напрямок слідства. На твердих предметах (листовий метал,
сухе дерево) розмір наскрізного отвору, як правило, відповідає
діаметру кулі, а на дні «сліпої» пробоїни відображається мікро
рельєф передньої частини кулі.
§6. Поняття і класифікація холодної зброї
Холодна зброя – це зброя активного захисту і нападу в
рукопашному бою. Використання злочинцями холодної зброї
в злочинній діяльності найрозповсюдженіше порівняно з інши
ми засобами вчинення злочину. Тому холодна зброя нерідко є
речовим джерелом доказової інформації. Для кримінальнопра
вової кваліфікації злочинних дій необхідно, насамперед, уста
новити, чи є даний предмет холодною зброєю.
Холодна зброя – це спеціальний пристрій, призначений для
багаторазового застосування для ураження людини або звіра,
він являє собою відносно міцний, повністю або частково твер
дий з достатньо зручною рукояткою предмет, який діє на уш
коджене тіло своєю поверхнею в результаті удару і який нано
ситься безпосередньо зусиллям мускулів людини.
Класифікація холодної зброї будується на різних основах
(Схема 12). Так, за місцем виготовлення розпізнають зарубіж
ну і вітчизняну, а за способом – заводську, кустарну і самороб
ну. Заводська зброя виготовляється згідно з державними стан
дартами або технічними умовами для певних цілей. За цільовим
призначенням холодну зброю розрізняють як бойову, мис
ливську і спортивну. Крім того, існує так звана національна
холодна зброя, яка виготовляється заводським способом.
Саморобна зброя виділяється примітивністю виготовлення,
інколи це якінебудь предмети, наприклад, напилок, шабер,
викрутка, які переробляють шляхом спеціального загострення,
спрощення форми – зменшення довжини, вдосконалення ру
коятки та ін.
А.П. Шеремет «Криміналістика»
146
перероблена саморобна кустарна заводська
міліцейська військова
За способом виготовлення
Холодна зброя
За конструктивною будовою За цільовим призначенням
За способом дії
неклинкова
клинкова
бойова
службова
цивільна
самооборони мисливська
колючо- і
рублячо-ріжуча
ударно-
роздроблююча
рублячо-ріжуча колючо-ріжуча колюча
надолонники
булави
кийки
кастети
кистені
біти
нунчаки
шашки
тесаки
ятагани
папаші (мечі)
штики-тесаки
крупні кинджали
шаблі
бойові сокири
ножі
кинджали
штики ножові
шпаги
стилети
кортики
штики
Схема 12. Класифікація холодної зброї
147
Розділ II. Криміналістична техніка
Щодо конструкції, то холодна зброя існує така: клинкова
(ножі, кинджали, кортики, штики, шаблі та ін.), ударно'роздроб'
лююча (кастет, булава, дубинка, биток, пернач, шестипір, пали
ця, кистень) і комбінована, яка в одному пристрої вмішує еле
менти клинкової, ударнороздроблюючої зброї, а інколи і
вогнепальної.
Сліди холодної зброї на дереві, металі, пластмасах, гумі, шкірі
та інших матеріалах є слідами тиску, ковзання, розрубу, проко
лу, а часом й розпилу. Прийоми роботи зі слідами і одержання
інформації для розшуку слідоутворюючих об’єктів аналогічні
викладеним рекомендаціям для інших трасологічних слідів і
засобів учинення злочину. Складніше працювати зі слідами
холодної зброї на тілі людини. В судовій медицині такі сліди
класифікують як колючі, ріжучі, рубаючі, колючеріжучі, розри
ви тканин, осаднення та ін. У трасологічному плані це сліди
ковзання і тиску, але внаслідок специфіки живої тканини вони
відрізняються від слідів на твердих предметах. Вони менш
інформативні, але завжди повно відображають ознаки слідоут
ворюючого предмета, а після слідоутворення нерідко змінюють
форму та інші ознаки. Наприклад, у слідах розрубу і розрізу не
відображаються всі ознаки леза знаряддя. Тому ідентифікація
холодної зброї за слідами ковзання (розрубу і розрізу) на м’я
ких тканинах – явище надто рідке. Якщо сліди розміщені на
хрящах або кістках, то ідентифікація можлива для встановлен
ня, яким саме знаряддям розчленований труп.
До слідів застосування холодної зброї інколи відносять сліди
крові, різних виділень на одязі потерпілого і злочинця. Таке
тлумачення слідів холодної зброї не зовсім точне, оскільки сліди
мають інше походження.
Розшук особи, яка застосовувала холодну зброю, провадить
ся на основі комплексу слідів, залишених на місці події, в тому
числі і слідів, які могли залишитись на злочинці. Проте є
спірним питання, чи відносити їх до слідів холодної зброї. Під
час виявлення холодної зброї на місці події або ж під час об
шуку треба мати на увазі, що на ній є сліди власника і сліди
застосування, тобто інформація про те, кому належала зброя, її
А.П. Шеремет «Криміналістика»
148
походження, спосіб виготовлення тощо. Тому зброю з усіма
подробицями описують, називають всі її частини, маркувальні
позначення, де і які мікрочастки виявлені. Передусім виявля
ють сліди рук, сліди крові і різних забруднень. Під час виявлен
ня піхов (чохлів), у яких зберігалась холодна зброя, проводиться
ототожнення цілого за його частинами – чи зберігався ніж у
даному чохлі? Особливу увагу треба звертати на дослідження
внутрішньої поверхні піхов, де можуть бути частки крові, во
локна тканини одягу. У ході експертизи колоторізаних ушкод
жень досліджують не лише холодну зброю і ушкодження на тілі,
а й взаємне розташування пошкоджень одягу, тому надсилан
ня останньої на експертизу обов’язкове.
Одним із складних досліджень холодної зброї є визначен
ня мускульного зусилля, необхідного для нанесення конкрет
ного пошкодження. Так, механічні пошкодження зброї – згин,
злам клинка свідчать про неабияку фізичну силу злочинця.
Особливості розчленування та розташування ран на важливих
для життя ділянках тіла інколи свідчать про знання злочинцем
анатомії людини.
На поверхні ударнороздроблюючої зброї особливо уважно
слід шукати мікрочастки тканин, забруднень, які знаходяться у
кишенях одягу злочинця, де зберігався кастет, надолонник, бита
тощо. Встановлення їх походження сприяє цілеспрямованому
розшуку злочинця і розслідуванню злочину взагалі.
Контрольні запитання
1. Що називається судовою балістикою?
2. Які є види вогнепальної зброї?
3. Які є види боєприпасів?
4. Що таке калібр нарізної і гладкоствольної зброї?
5. Що являють собою сліди вогнепальної зброї, їх види.
6. Які питання вирішуються під час огляду вогнепальної
зброї?
7. У чому суть судовобалістичної експертизи?
8. Назвіть класифікацію холодної зброї.
149
Розділ II. Криміналістична техніка
Теми рефератів і курсових робіт
1. Судова балістика: поняття, наукові засади, роль у розслі
дуванні злочинів.
2. Засоби і методи виявлення, огляду, фіксації та вилучен
ня об’єктів балістичного дослідження.
3. Питання, які вирішує судовобалістична експертиза, підго
товка матеріалів для її проведення і сучасні можливості
таких досліджень.
Література
1. Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – К.,
2001. – С. 11–125.
2. Салтевський М.В. Криміналістика. Навчальнодовідковий
посібник. – К., 1996. – С.54–57.
3. Ухаль А.М., Шеремет А.П.. Експертнокриміналістична служ
ба: структура та діяльність. Навчальний посібник з методич
ними рекомендаціями. – Ужгород, 2000. – С. 52–62.
150
Тема 10.
Техніко=криміналістичне
дослідження документів
Поняття документа у криміналістиці
та правила поводження з ним
Слідчий огляд документів
Способи змін у документах та
їх встановлення
Поновлення змісту документів
Встановлення технічних способів
підроблення підписів
Дослідження відбитків печаток і штампів
Дослідження матеріалів документів