Шеремет А.П. Криміналістика
Подождите немного. Документ загружается.
161
Розділ II. Криміналістична техніка
Вологе копіювання з оригиналу відбитка має дзеркальне
зображення, тому цей спосіб використовують рідко.
Копіювання з плоского мальованого кліше має всі ознаки
безпосереднього малювання відбитка на документі, для нього
характерні також зволоження паперу та порушення проклей
ки у місцях відбитка.
Ознаки відбитків, нанесених вологим копіюванням з про
міжного кліше, проявляються в тому, що форма й розміри літер
хоча й відповідають стандарту, однак відбиток за насиченістю
барвника блідий, краї штрихів літер розпливчасті, папір в
місцях відбитка матовий, клейовий прошарок порушений.
Якщо злочинець наводить проміжне кліше для того, щоб
надати відбитку насиченості барвника, то відбиток матиме всі
ознаки наведення – викривлення та нерівномірне розташуван
ня барвника в штрихах, зеркальне зображення окремих літер.
Відбитки, нанесені з вирізаного кліше, характеризуються
нестандартною формою букв, неоднаковою шириною штрихів,
вугластістю овалів, відсутністю відсічок, слідами перерізання
штрихів, різними інтервалами й нахилами знаків.
Якщо відбиток нанесений з набірного або гравірованого
кліше, то перш за все спостерігається нерівномірне розташуван
ня барвника в штрихах, а також неоднакові інтервали між бук
вами, різні радіальні нахили знаків. Крім того, металеві кліше
залишають на папері сліди тиснення, сліди витиснення барв
ника зпід літер, і тому штрих у центрі має менш інтенсивне
забарвлення, ніж з країв, де зосереджений барвник.
Криміналістичне дослідження відбитків печаток і штампів
здійснюється з метою визначення способу нанесення
відбитків та встановлення тотожності печаток і штампів за
їхніми відбитками.
Дослідження у всіх випадках починається з вивчення ознак,
що свідчать про спосіб нанесення відбитка: плоским чи рельє
фним кліше, печаткою саморобною чи заводського виготовлен
ня. Тотожність печаток за відбитками встановлюється внаслі
док вивчення загальних ознак, до яких відноситься розмір,
А.П. Шеремет «Криміналістика»
162
форма, зміст і розташування тексту друку й інших його еле
ментів, та часткових – дефектів зображення, що виникли в
процесі виготовлення та експлуатації друку.
§7. Дослідження матеріалів документів
До матеріалів документів відносяться: папір; картон та
вироби з нього; чорнило та пасти для авторучок, штем
пельні фарби, мастика; чорнило для фломастерів, туш; коп
іювальний папір; клей; захисні покриття; коригуюча речо
вина типу «штрих».
Технікокриміналістичне дослідження матеріалів письма
експертними методами дозволяє вирішити такі завдання:
встановити вид матеріалу або виробу з нього;
визначити споживацьке призначення матеріалу виробу;
встановити джерело походження матеріалу;
визначити приблизний час виготовлення матеріалу.
Бумага як основний матеріал документів досліджується для
вирішення питань, пов’язаних з встановленням належності
окремих шматків розірваних документів єдиному цілому; кла
су, виду, споживацького призначення паперу, використаного
під час виготовлення певного виду документів; єдиного дже
рела походження листків паперу, вилучених у різних підозрю
ваних; належності паперу до певного обсягу; часу виготовлен
ня паперу. Одночасно з папером у чистому вигляді
досліджуються і паперові вироби.
В ході дослідження паперу вивчаються його фізикоме
ханічні властивості (вага, товщина, колір, внутрішня будова,
структура поверхні), склад за волокнами, вид і ступінь проклей
ки, які речовини використані в якості наповнювачів, визнача
ються ознаки, що характеризують виріб із паперу.
Письмові засоби, що застосовуються при виготовленні
документів, досить різноманітні. Останнім часом з’явились
нові барвникові матеріали, що використовуються для виго
товлення підроблених документів: полімерні олівці, кольоро
ва крейда тощо.
163
Розділ II. Криміналістична техніка
Для дослідження складу письмових засобів вживають спец
іальні модифікації хімічних та фізикохімічних методів, що ви
користовуються у відповідних галузях матеріалознавства і хімії
для аналізу тих самих матеріалів, окремих речовин чи їх аналогів,
з урахуванням специфіки криміналістичного дослідження. Роз
роблені спеціалістами методики дозволяють значно звузити об
сяг груп, до яких відносяться письмові засоби, що досліджують
ся, а в ряді випадків виділити індивідуально визначені об’єми цих
речовин. Це стало можливим з використанням таких високочут
ливих методів, як спектрофотометрія, мікроспектрофотометрія,
лазерний аналіз, хроматографічні методи.
Для найбільш розповсюджених матеріалів письма (паст,
чорнил, фарб) розроблені методики криміналістичного дослід
ження барвників у штрихах письмових матеріалів та в ємкос
тях, що дозволяють диференціювати одноколірні письмові ма
теріали у штрихах різних родів, одного роду, що відрізняються
за якісним складом барвників. Для письмових засобів, що
містять штемпельну фарбу, фіолетове канцелярське чорнило,
пасти синього і фіолетового кольорів, розроблені методики, що
дають змогу диференціювати письмові засоби, виготовлені за
однією рецептурою і відносяться до різних випусків продукції.
Можливості технікокриміналістичного дослідження мате
ріалів документів значно підвищується під час використання
банків даних щодо цих матеріалів, що створюються в експерт
нокриміналістичних установах МВС України.
Контрольні запитання
1. Що таке документ у криміналістиці та правила поводжен
ня з ним?
2. У чому полягає слідчий огляд документів?
3. Назвіть способи змін у документах та їх встановлення.
4. Які є методи виявлення залитих текстів документів?
5. Які застосовуються способи копіювання підписів?
6. Перерахуйте способи виготовлення злочинцями печаток
і штампів.
7. У чому полягає суть дослідження матеріалів документів?
А.П. Шеремет «Криміналістика»
164
Теми рефератів і курсових робіт
1. Поняття, види та наукові основи криміналістичного дос
лідження документів.
2. Ідентифікація засобів і матеріалів, використаних для ви
готовлення документів.
3. Дослідження машинописних текстів. Розшук та ідентиф
ікація друкарської машинки.
4. Технікокриміналістична експертиза документів: поняття,
коло питань, що вирішуються нею, підготовка матеріалів
для дослідження.
Література
1. Криминалистика. Учебник / Под ред. В.А. Образцова. –
М., 1995. – С. 193–209.
2. Криминалистика. Учебник / Под ред. Н.П. Яблокова. –
М., 1997. – С. 285–303.
3. Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – К.,
2001. – С. 126–140.
165
Тема 11.
Криміналістичне
дослідження письма
Судове почеркознавство та його
наукові основи
Ідентифікаційні ознаки письма
та їх класифікація
Піготовка матеріалів для с
удовопочеркознавчої експертизи
Методика судовопочеркознавчої
експертизи
Особливості авторознавчого
дослідження
А.П. Шеремет «Криміналістика»
166
§1. Судове почеркознавство
та його наукові основи
Судове почеркознавство – це галузь криміналістичної тех
ніки, яка вивчає закономірності письма, процес його досліджен
ня, можливість ідентифікації людини за почерком та вирішує
інші завдання почеркознавчої експертизи.
Наукові основи судового почеркознавства складають:
психофізіологічне вчення академіка І.П. Павлова про
вищу нервову діяльність людини та її динамічний сте
реотип;
вчення про навички письма, їх стійкість та відносну
незмінність;
вчення про індивідуальність письма, яка відображена у су
купності ознак письма, що фіксуються на матеріальних
носіях.
У структуру судового почеркознавства входять такі понят
тя, як: письмо, почерк, навик, ознака. Письмо – один із способів
матеріальної фіксації думок і мови людини. Розрізняють письмо
ву та усну мову. Відмінність писемної від інших способів фіксації
мови полягає в тому, що зміст мови відображається у вигляді
літер, символів, знаків. У письмі визначені дві сторони: змістов
на – писемна мова та графічна – почерк. Писемна мова – це
зміст документа, виконаний мовними засобами; почерк – сис
тема автоматизованих рухів, які використовуються для вико
нання письмових знаків.
Основу письма складає навик, тобто рух, який характе
ризується високим ступенем засвоєння та відсутністю поеле
ментної свідомої регуляції. Навик письма формується під
впливом мовного середовища, навчання та виробничої пись
мової діяльності, фізичних та психологічних особливостей,
а також людини. Для формування навика необхідне свідоме,
цілеспрямоване зусилля вибору лексичних засобів із дотри
манням граматичних та стилістичних норм і правил виконан
ня письмових знаків. Розрізняють навики перцептивні (по
167
Розділ II. Криміналістична техніка
чуттєві), інтелектуальні та рухові (що лежать в основі фор
мування ознак письма).
У результаті тривалого тренування навик письма стає автома
тичним, тобто під час виконання письмового документа увага лю
дини зосереджується не на графічному виконанні, а на змістовній
стороні тексту. Автоматичність навику письма обумовлена діяльн
істю вищої нервової системи людини. Зазначені посилання склада
ють основу індивідуального та постійного навиків письма.
Динамічний стереотип – це розроблене І.П. Павловим пси
хофізіологічне вчення стосовно формування навиків. І.П. Пав
лов довів, що сформований навик письма становить «кістяк»,
тобто майже ніколи не змінюється, закріпившісь у вищій не
рвовій системі у вигляді динамичного стереотипу. Саме це
вчення про динамічний стереотип навиків письма покладено
в основу криміналістичної ідентифікації людини за почерком.
Письмо – це засіб фіксації думки людини за допомогою
системи спеціально створених умовних знаків – алфавітів
(абеток). Системи письма (літерні, клиноподібні, ієрогліфічні
тощо) забезпечують спілкування людей, обмін інформацією,
дозволяють кожній особі набувати нові знання. До особли
востей літерного письма належить просте опанування ним та
зв’язок його з фонетикою мови, що дозволяє під час дослід
ження вирішити багато питань, які пов’язані з станом особи
в момент мовного спілкування чи висловлювання, зафіксо
ваного на магнітних носіях.
Почерк – це технічна сторона письма, зафіксована в руко
пису системи звичних рухів, в основі формування якої лежить
письмоворуховий навик. Почерк – це система рухів під час
виконання письмових знаків. Почерк – це зороворуховий об
раз графічної техніки письма, який реалізується за допомогою
системи рухів у рукопису.
Почерк має дві властивості: індивідуальність та відносну
стійкість. Криміналістичне дослідження почерку складає само
стійне вчення – судове почеркознавство, що є окремою теорією
науки криміналістики.
А.П. Шеремет «Криміналістика»
168
§2. Ідентифікаційні ознаки письма
та їх класифікація
Для ідентифікації людини за її почерком користуються іден
тифікаційними ознаками (Схема 13).
Ідентифікаційна ознака письма – це особливість письмово
рухових навиків, що відображнені в рукопису. Ідентифікаційні
ознаки поділяють на ознаки письмової мови та ознаки почер
ку. Для ідентифікації людини необхідно спочатку визначити
ознаки письмової мови і почерку, а потім сформувати їх комп
лекс, який оцінити як неповторний. Лише це дає підстави зро
бити висновок стосовно тотожності виконавця тексту.
Ідентифікаційні ознаки за ступенем відображення рухо
вих навиків поділяють на загальні та окремі. Загальні харак
теризують об’єкт, що досліджується, в цілому, наприклад,
письмову мову або почерк. Вони дозволяють поділити об
’єкти за класами, видами, групами, тобто визначити групову
належність. Окремі ознаки – це індивідуальні особливості,
властивості окремого об’єкта. Окремі ознаки у сукупності із
загальними утворюють ідентифікаційне поле, характерне для
конкретного об’єкта.
Ознаки писемної мови – це письмовомовні навики, які
поділяються на граматичні, лексичні та стилістичні.
Граматичні ознаки – це ступінь володіння правилами нор
мованого ладу мови. Вони виявляються в порушенні правил
орфографії, пунктуації, синтаксису, граматичного ладу мови.
Лексичні ознаки – це ступінь володіння сукупністю мов
них засобів для вираження думок на папері. До цих засобів
відносять фразеологію, тобто стійке поєднання слів, зворотів,
виражальних засобів – метафор, гіпербол, алегорій. Вира
жальні засоби посилюють дію мови, створюють образ люди
ни, події, що запям’ятовуються. Вони дозволяють робити
висновок щодо загального розвитку та ступеня грамотності
людини, про її навики володіння мовними засобами під час
письма, і за цими ознаками робити висновок про належність
автора до будьякої професії.
169
Розділ II. Криміналістична техніка
Ознаки почерку
Окремі Загальні
форма
напрям
протяжність
кількість
послідовність
безперервність
розподіл зусиль
форма
напрям
протяжність
безперервність
розподіл зусиль
ступінь і характер
сформованості писемно-
рухових навиків
структура транскрипції
ру
хів
просторова орієнтація
Схема 13. Ідентифікаційні ознаки почерку
А.П. Шеремет «Криміналістика»
170
Стилістичні ознаки характеризують манеру викладання ав
тором своїх думок, побудови речень у тексті в цілому, викори
стання різних мовних стилів – наукового, публіцистичного,
офіційнодокументального, канцелярського, виробничотехніч
ного, художнього, епістолярного, побутового.
Граматичні, лексичні та стилістичні ознаки письмової мови
складають загальні ознаки письма. Окремими ознаками можуть
бути стійки граматичні, стилістичні особливості письмової
мови, які постійно повторюються у великому обсязі матеріалу
і слугують основою для встановлення автора.
До топографічних ознак письма відносяться форма і розмір
полів, відступів, розташування рядків, наявність нових, перено
си слів, розташування вставок у пропущених словах, нумера
ція сторінок тощо.
Топографічні ознаки відносяться до загальних ознак пись
ма. Вони відображені в рукописних і друкарських текстах. Цим
вони відрізняються від ознак усної та письмової мови, які мо
жуть і не мати графічної форми.
Ознаки почерку поділяють на загальні й окремі. Загальні
ознаки характеризують у цілому. До них відносять:
виробленість почерку – здатність до швидкого, біглого
письма. За цією ознакою почерк поділяється на високий,
середній та низький;
загальний тип почерку характеризується його побудовою –
учнівський, вигадливий, ускладнений, стилізований;
загальний напрям рухів. Більшість українських почерків
мають лівоокружний рух (за годинниковою стрілкою),
правоокружні рухи зустрічаються рідко, головним чином
у підрядкових петлях;
розмір – висота рядкових елементів літер. Крупний по
черк – висота літер складає 5 мм і більше, середній – від
2 до 5 мм, дрібний – менше 2 мм;
нахил почерку – буває прямий, правий, лівий;
розгін – відношення двоштрихової букви до її ширини.
За розгоном почерк поділяють на розмашистий, середній,
стислий;