Шеремет А.П. Криміналістика
Подождите немного. Документ загружается.
191
Розділ II. Криміналістична техніка
Сліди'запахи – це газові утворення, суміш повітря з молеку
лами пахучої речовини, якщо в даному місці відсутнє безпосе
реднє джерело запаху. Наприклад, запах парфумів в кімнаті, де
реально відсутне джерело, але колись воно було і залишило сліди.
У слідчій практиці найчастіше звертаються до слідів запаху
людини. Всі об’єкти, яких так чи інакше торкалась людина, або
частки, які відокремлились від її тіла або одягу, несуть запахо
ву інформацію. Такими носіями запахових слідів є:
шматки тканини, волосся, кров, потожирові речовини,
слина та інші виділення, які відділились від тіла людини і
пов’язані з її фізіологічною діяльністю;
предмети постійного контакту з тілом людини: одяг, взут
тя, особисті речі;
об’єкти тимчасового контакту з тілом людини – знаряд
дя виникнення злочину, предмети праці та інструменти,
речі матеріальної обстановки, яких торкалась людина.
Таким чином, розділ науки криміналістики, який досліджує
закономірності механізму утворення, прийоми, засоби і мето
ди виявлення, збирання, дослідження і використання запахо
вих слідів для отримання інформації для розкриття і розсліду
вання злочинів, називається криміналістичною одорологією.
На основі даних криміналістичної одорології вирішується
широке коло завдань:
встановлення людини за запахом її особистих речей;
виявлення наркотичних речовин;
виявлення вибухових речовин;
виявлення слідів злочинця;
затримання озброєних злочинців.
§2. Способи і методи виявлення,
фіксації і вилучення запахових слідів
Джерелами запаху є матеріальні об’єкти або їх частини, які
причинно пов’язані з діями злочинця на місці події. Такі об’єкти
поділяються на два види: предметиносії особистого запаху; та
предметиносії запаху людини.
А.П. Шеремет «Криміналістика»
192
До першої групи відносять предмети або їх частки (тверді,
сипучі, рідкі речовини у вигляді плям або частки, які відділи
лись від тіла людини, – шматки епідермісу шкіри, волосся,
зрізані або відламані нігті, плями крові, сечі, інші виділення.
До другої групи запахових джерел відносяться предмети, які
зберігають запах людини (сліди рук, ніг тощо), предмети по
стійного контакту – одяг, взуття, предмети туалету, супутні
речі, предмети праці, інструменти, засоби вчинення злочину,
які були в руках злочинця.
Робота з джерелами запаху потребує стерильності. Тому на
руки треба надягати рукавички; дрібні джерела потрібно брати
пінцетом, який спочатку протерти спиртом. Дрібні об’єкти
вміщують у скляні пробірки, а громіздкі – в поліетиленові куль
ки, скляні ємкості, які потім герметично упаковують.
Одним із ефективних і розповсюджених способів виявлен
ня запахових слідів у ході розслідування злочину є викорис
тання біологічного детектора – нюху службоворозшукової со
баки. Тут відомі два способи: переслідування злочинця за його
запаховими слідами з допомогою службоворозшукової собаки
під управлінням кінолога; фіксація запахового сліду злочинця
на місці події для наступного дослідження його з метою вста
новлення злочинця шляхом вибірки.
Кінолог – це фахівець із службового собаківництва. Він
навчає і дресирує собаку, знає її навички, реагування на різні
подразники, може їх науково пояснювати. Кінолог входить до
складу слідчооперативної групи і виїздить на місце події.
До способів вилучення запахових слідів відноситься відка
чування молекул запаху шприцом. Враховуючи, що речови
ни сліду безперервно випаровуються, то її молекули постійно
знаходяться над слідом, змішані з молекулами повітря. Це по
вітря засмоктується щприцом, а потім переноситься в герме
тично закритий посуд. Ця процедура повторюється декілька
разів, щоб збільшити концентрацію зразка. У посуд перед за
качуванням запахового сліду рекомендується помістити неве
личкі тампони стерильного бинта, які зменшують рух запаху
і слугують його адсорбентом.
193
Розділ II. Криміналістична техніка
Забір запаху можна здійснити безпосередньо посудом. На
приклад, поліетиленову пляшку здавлюють і шийку підносять
до поверхні сліду. Під час вивільнення пляшка розправляється
і засмоктує повітря з молекулами запаху. Пляшку швидко зак
ривають й опечатують.
Адсорбування запахового сліду на нейтральний носій є
найбільш прогресивним способом фіксації. Для цього достатньо
на повехню джерела запаху накласти сорбент, наприклад, сте
рильну фланелеву серветку, шматок активованої вугільної тка
нини, марлевий бинт накрити шматком фольги або склом і за
лишити в контакті з джерелом на 15–20 хвилин. Оскільки
запахова речовина постійно випаровується, то її молекули бу
дуть адсорбуватись на сорбенті. Після цього сорбент пінцетом
поміщають у посуд і герметично закривають.
Робота з предметами, які несуть одорологічну інформацію, з
процесуальної точки зору не має ніяких винятків і найчастіше
виконується під час провадження невідкладних слідчих дій щодо
встановлення і закріплення слідів злочину. Тому дії слідчого або
дізнавача щодо виявлення і фіксації джерел одорологічної інфор
мації необхідно фіксувати в протоколі слідчої дії.
§3. Дослідження і використання запахових
слідів у практиці розслідування злочинів
Джерела одорологічної інформації (грунт із слідами запаху
речовин, плями крові, нігті, волосся тощо) досліджуються в
експертних установах сучасними науковотехнічними метода
ми. Однак запахову інформацію із тих самих джерел можна
одержувати з допомогою біологічних детекторів – нюху соба
ки чи людини. В даному випадку результат дослідження поки
що не породжує доказів з процесуальної точки зору, хоча одер
жана інформація і використовується для розкриття злочину,
наприклад, розшуку злочинця і речей, визначення джерела
походження запаху.
Діями собаки керує спеціалісткінолог. Слідчий рекомендує
кінологу сліди, які можна використати, фіксує це в протоколі,
А.П. Шеремет «Криміналістика»
194
попереджуючи його у даному разі не залишати своїх слідів і не
пошкоджувати місця події. Якщо собака на місці події «взяла»
слід, то це не виключає необхідності відбору запахових слідів і
консервації їх для використання як ініціюючих. Одержана від
службоворозшукової собаки одорологічна інформація в кінце
вому підсумку повинна мати процесуальне значення. Отже, відо
мості, які повідомляє кінолог під час використання службово
розшукової собаки, повинні надалі одержати статус доказів.
У ході розкриття злочинів за «гарячими слідами» широко
використовуються запахові сліди для вибірки джерела запаху
серед виявлених запахів або тих, що зберігаються в картотеках
(банках) запахів.
Вибірка – це оперативнотактичний захід щодо застосуван
ня спеціалістом біологічного «інструмента» – нюху службово
розшукової собаки для дослідження одорологічної інформації з
метою встановлення джерела за запахом. Практична суть вибір
ки полягає в знаходженні собакою серед декількох подібних за
пахів того, який був сприйнятий нею як зразок. Ця фізіологічна
діяльність собаки схожа з роботою сучасного технічного при
строю, який виділяє за даними ознаками предмет – джерело
запаху із сукупності йому подібних. У цьому плані аналогічна
діяльність дегустатора, який визначає конкретний запах пар
фумів серед багатьох зразків.
Вибірка – це діяльність слідчого щодо кінолога. Вона відбу
вається в спеціальному приміщенні, захищеному скляною пе
регородкою від присутніх осіб; об’єкти вибірки повинні бути
однаковими за матеріалом – носієм запаху, наприклад, флане
леві серветки, шматки тканини, активована вугільна тканина,
схожі речі – носії запаху. Наприклад, не можна шапку вибира
ти серед рукавиць, серветок, які використовуються, як зразки
носії. Забороняється здійснювати вибірку безпосередньо людей.
Хід вибірки здійснюється за участю понятих. Їм та іншим
учасникам роз’яснюється мета вибірки, пред’являються предме
ти – джерела запаху, які були законсервовані на місці події. Під
час огляду перевіряються цілісність упаковки, її печатки. Учас
ники переконуються в безпосередності об’єктів – джерел запа
195
Розділ II. Криміналістична техніка
ху. Якщо у вибірці бере участь підозрюваний, то перенос його
запаху на серветку виконується негайно в присутності всіх
учасників вибірки, крім кінолога.
Як зразок запаху можна використовувати запах учасників
вибірки. Для цього достатньо кожному з них дати однакові сер
ветки і запропонувати витерти ними руки, обличчя, шию. Сер
ветки із зразками запаху поміщаються в скляні банки. Особі,
запах якої підлягає вибірці, пропонують вказати місце, як і де
поставити банку з її зразком запаху. Ця дія фіксується фотозй
омкою і в протоколі. Потім запрошують кінолога і передають
йому зразок законсервованого на місці події запаху і дають
наступне завдання щодо вибірки.
Під час вибірки в приміщенні, де розміщені потрібні об’єкти,
знаходиться лише кінолог з собакою. Всі інші учасники спос
терігають за вибіркою через прозору перегородку або відкриті
двері. Як правило, вибірка проводиться тричотири рази, а роз
шукуваний запах вибирається із 5–6 зразків. Також рекомен
дується використовувати не одну, а двітри собаки для забез
печення надійності результатів вибірки.
Оцінки доказового значення результатів вибірки треба про
водити комплексно, виходячи з таких наукових положень:
газоподібні речовини – це рівнопорядкові речові джере
ла доказів;
вибірка – це знаряддєва діяльність спеціаліста;
результати вибірки інколи можуть бути перевірені сучас
ними технічними засобами;
надійність результатів вибірки може бути визначена імо
вірнісностатистичним методом.
Контрольні запитання
1. Що відноситься до запахових слідів і чим вони відрізня
ються від трасологічних?
2. Які властивості запахових слідів?
3. Перерахуйте носіїв запахових слідів.
4. Яку роль у виявленні запахових слідів відіграє службово
розшукова собака?
А.П. Шеремет «Криміналістика»
196
5. Охарактеризуйте способи виявлення і фіксації запахових
слідів?
6. У чому полягає суть дослідження запахових слідів?
7. У чому полягає процес вибірки запахових слідів?
Теми рефератів і курсових робіт
1. Поняття, наукові засади, завдання та можливості кримі
налістичної одорології в розкритті і розслідуванні зло
чинів.
2. Проблемні питання призначення та проведення одороло
гічної експертизи.
Література
1. Криміналістика. Підручник / За ред. П.Д. Біленчука.– К.,
1998. – С.197–210.
2. Салтевский М.В. Криминалистическая одорология. – К.,
1976.
3. Биленчук П.Д., Лукьянчиков Е.Д., Сало В.Д. Методика об
наружения и использования одорологической информа
ции в процессе раскрытия преступлений. – К., 1993.
197
Тема 14.
Судова акустика
Поняття і властивості звукових слідів
Засоби і тактичні прийоми
фіксації звукових слідів
Судовоакустичне дослідження
матеріалів звукозапису
А.П. Шеремет «Криміналістика»
198
§1. Поняття і властивості звукових слідів
Людина живе у світі звуків, які несуть неосяжну інформа
цію про зовнішнє середовище. Звук був і залишається одним з
найбільш розповсюджених засобів спілкування між людьми і
звуковим каналом зв’язку в біологічних системах.
Під час вчинення злочину злочинець та інші суб’єкти при
водять у взаємодію засоби вчинення злочину і таким чином
породжують звуки, які в сукупності стоворюють звукове сере
довище. Сприймаючи це середовище, людина моделює матері
альну обстановку і відтворює уявний образ слідової «картини»
місця події, тобто, які предмети звучали на місці події, скільки
їх було, як розташовувалися. Навіть на підставі життєвого дос
віду ми без великих зусиль виділяємо голос людини, впізнає
мо її і розрізняємо серед інших. За забарвленням звуку визна
чають емоційне навантаження людини: хвилювання, радість,
гнів тощо. Звукове середовище на місці події досить докладно
відображає характер злочинної діяльності.
Звук – це нове нетрадиційне джерело доказової інформації,
яке потребує специфічної методики його виявлення, фіксації і
подання у ході доказування. За звуковою мовою, яка записана
на магнітному носії, не лише ідентифікують людину, а й розв’
язують багато прогностичних питань, наприклад, установлюють
наявність у розмовляючого емоційної напруженості і подають
її у вигляді кількісних характеристик спектрального складу
мови. Криміналістична комплексна фонетична експертиза за
участю психолінгвіста може за фонограмою встановити соціо
логічний портрет злочинця.
Отже, звук – це своєрідний слід, що залишає зміни в матері
альному середовищі. Оскільки звукова мова становить собою
певну послідовність слів, які складаються з фонемзвуків, то їх
відображення в матеріальному середовищі доцільно називати
слідами звуку або звуковими слідами.
Звук виникає внаслідок коливань будьякого фізичного тіла,
наприклад, струни, голосових зв’язок, працюючого верстата.
Тіло, яке коливається, спричиняє пружні хвилі, які розповсюд
199
Розділ II. Криміналістична техніка
жуються в повітрі, рідинах чи твердих об’єктах і сприймаються
органами слуху як певний звук. Отже, звуковий слід з фізич
ної точки зору – це коливальний рух матеріального середови
ща, а з суб’єктивної – уявний образ, «слід пам’яті» про конк
ретний звук.
Звуковий слід як коливальний рух матеріального середови
ща потрібно відрізняти від його відображення, наприклад, на
магнітній плівці. Магнітний слід – це перетворене і закріплене
на манітному носії механічне коливання джерела звуку.
Звукове середовище – це сукупність звукових слідів, які од
ночасно генеруються різними джерелами. Злочин учинюється в
матеріальному середовищі, де кожний об’єкт є джерелом звуко
вих слідів, якщо він потрапляє в сферу енергетичної взаємодії.
Так, у квартирі під час убивства можна зафіксувати мову – кри
ки жертви про допомогу, грюкіт від падіння предметів тощо.
Якщо подія зафіксована на магнітному носії, то її звукові сліди
будуть накладені на фон звукового середовища, аналіз якого
може дати додаткову інформацію про такі обставини, які не
матимуть відображення в звичайних матеріальних слідах. Тому,
перебуваючи на місці події, потрібно знати джерела можливих
звукових слідів, які іноді залишаються на місці події, хоча без
посередньо звукові сліди відсутні.
Джерелами звуку є всі матеріальні об’єкти органічної і не
органічної природи, які можна поділити на чотири групи:
1) люди (звукова мова, немовні звуки);
2) живі організми (звуки тварин, птахів);
3) неживі об’єкти та їх системи (звуки музичних інстру
ментів, працюючих верстатів, агрегатів, інструментів,
транспорту, знарядь злому, пострілу тощо);
4) явища природи (звук грому, шум водопаду, прибою, об
валу, горіння тощо).
До властивостей звукових слідів відносяться: динамічність,
розсіюваність та подільність.
Динамічність означає рухомість сліду. Оскільки звук – це
хвиля, яка в повітрі рухається зі швидкістю 340 м/сек., а у твер
дих тілах – до 6 000 м/сек., то звуковий слід у конкретному
А.П. Шеремет «Криміналістика»
200
місці – це певний енергетичний стан, миттєва зміна. Після вип
ромінювання звукової хвилі об’єкт перестає робити коливаль
ний рух, тобто повертається в попередній стан, і слід, як коли
вання, зникає. Об’єкт не звучить.
Отже, слід постійно переміщається, відділяється від джерела.
Розсіюваність. Звукова хвиля в однорідному середовищі
розповсюджується з однаковою швидкістю в усі боки, оскільки
коливається одне джерело. Однак у міру віддалення від джере
ла енергія звукової хвилі зменшується і на певній відстані хви
ля затухає, тобто слід звуку розсіюється і зникає. Тому під час
фіксації звукових слідів приймач необхідно якомога ближче
розташувати до джерела.
Ділимість. Оскільки звукові сліди мають властивість розсі
юватись і точно не фіксовані в певній точці, то звуковий слід
можна «розділити» на частоти, які будуть ідентичні цілому.
Наприклад, помістити навколо джерела кілька приймачів і та
ким чином один і той самий слід звуку буде зафіксовано кілька
разів, тобто буде отримано одночасно зі сліду кілька копій, що
відображають звуковий слід. Такі фонограми за своїм інформа
ційним значенням будуть абсолютно тотожні.
Однією з властивостей звукового сліду є відображення.
Подібно до світла звукова хвиля може бути спрямована спец
іальним відображувачем у певну точку, тобто звуковий слід
можливо перенести з одного місця в інше, при цьому власти
вості сліду залишаються незмінними.
Звуковий слід, як фізичний рух, характеризується ще цілим
рядом властивостей, закрема: довжиною хвилі, частотою коливань,
амплітудою, періодом коливання. За довжиною хвилі звуки ділять
на короткохвильові – ультразвукові та довгохвильові – інфраз
вукові. За допомогою технічних пристроїв звуковий слід мож
на підсилити або зменшити його інтенсивність без його якіс
них змін.