Шеремет А.П. Криміналістика

Подождите немного. Документ загружается.

421

Розділ IV. Методика розслідування окремих видів злочинів

У другу групу входять свідки, які добре знають про роботу

обвинуваченого. Це перш за все працівники бухгалтерії, еконо

місти, які можуть пояснити, які порушення фінансової дисцип

ліни допускались, обгрунтувати спричинену матеріальну шко

ду, розповісти про злочинні дії службової особи тощо.

Третя група свідків – це особи, які знають про конкретні

обставини зловживань службової особи (працівники, які вико

нували його незаконні розпорядження, що потерпіли від його

неправомірних дій).

Четверту групу становлять службові особи вищестоящих

організацій, керівники підприємств, де працював обвинуваче

ний. Ці свідки можуть пояснити, коли їм стало відомо про зло

вживання і які з їхнього боку вживалися заходи щодо недопу

щення шкідливих наслідків, дати характеристику повединці

службової особи на службі.

Відомі випадкі обмови свідками підозрюваних, обумовленої

особистими корисливими інтересами. Тому в кожному випад

ку необхідно намагатися вияснити, де відображені ті чи інші

факти, які свідчать про дії службової особи проти інтересів

служби, порушення прав громадян тощо.

§5. Особливості розслідування

службової недбалості

Недбалість – діяння не умисне. Цим в основному воно

відрізняється від інших службових злочинів. Спосіб скоєння

даного злочину виражається в бездіяльності службової особи

на службі або неналежному виконанні службових обов’язків, у

злочиннонедбалому відношенні до зберігання майна, що вик

ликало його псування чи розкрадання. Найбільш розповсюд

женим видом шкоди, спричиненої недбалістю, є недостача гро

шових коштів або товарноматеріальних цінностей тощо.

Під час розслідування недбалості, крім загальних обставин роз

слідування службових злочинів, необхідно додатково встановити:

 чи належать до службових обов’язків дії, невиконання

яких призвело до службової недбалості;

А.П. Шеремет «Криміналістика»

422

 у чому виражається факт службової недбалості;

 підстави та обставини призначення на цю посаду даної

особи;

 чи могла службова особа передбачити настання певних

наслідків у результаті невиконання або неналежного ви

конання своїх службових обов’язків;

 освіту, кваліфікацію і професійний досвід обвинуваченого;

 кому конкретно заподіяний істотний збиток;

 види майна і характер заподіяних збитків;

 умови зберігання сировини і готової продукції, товарів;

 норми природного убутку сировини і готової продукції;

 у чому виражається істотна шкода, заподіяна недбалістю;

 чи мав можливість обвинувачений вжити необхідних за

ходів щодо усунення шкоди.

Кримінальна справа за фактом недбалості порушується най

частіше на підставі матеріалів ревізії, повідомлень про виявле

ну недостачу товарноматеріальних цінностей, публікацій в за

собах масової інформації про шкідливі наслідки недбалості.

Недбалість характеризується такими ознаками, як недбале

ведення обліку, приймання та відпускання товарноматеріаль

них цінностей без зважування, допуск до матеріальних цінно

стей сторонніх осіб, недотримання умов зберігання і транспор

тування вантажів, невиконання правил будівельних робіт тощо.

У ході розслідування злочинів висуваються версії щодо

розміру і характеру збитків, причин, що призвели до таких

наслідків, ролі окремих службових осіб у вчиненні злочину.

Перевіряються також версії про те, чи не була використана си

туація, що виникла внаслідок допущеної службової недбалості,

для вчинення іншого злочину або його приховування.

На початковому етапі розслідування проводиться огляд

місця події, а також огляд документів, зразків продукції, сиро

вини, матеріалів, освідування потерпілих. Подальший хід розс

лідування повинен бути спрямований на вияснення кола фун

кціональних обов’язків службової особи, встановлення змісту

допущеного порушення. Для цього слідчий допитує свідків,

підозрюваного, вивчає правила, інструкції та інші нормативні

423

Розділ IV. Методика розслідування окремих видів злочинів

документи. Якщо службова особа пояснює допущену нею нед

балість відсутністю досвіду або посилається на службову не

обхідність чи необережність поведінки самих потерпілих, необ

хідно уточнити і ретельно перевірити її повідомлення на допиті

вищестоящих службових осіб та інших свідків, ознайомитися

з особливостями роботи організації, де допущена недбалість,

одержати консультації в спеціалістів, призначити з урахуван

ням характеру наслідків недбалості проведення судових експер

тиз (технічної, медичної, ветеринарної, бухгалтерської тощо).

Контрольні запитання

1. На які види поділяються службові злочини?

2. У чому сутність загальної методики розслідування зло

чинів у сфері службової діяльності?

3. Які обставини підлягають встановленню під час розсліду

вання службових злочинів?

4. Які особливості криміналістичної характеристики служ

бових злочинів?

5. Які типові матеріальні сліди залишаються під час скоєн

ня службових злочинів?

6. Які типові обставини сприяють скоєнню службових

злочинів?

7. У чому полягає криміналістична характеристика хабар

ництва?

8. Які типові ситуації виникають під час розслідування ха

барництва?

9. Які обставини підлягають встановленню під час розсліду

вання хабарництва?

10. Які особливості тактики проведення окремих слідчих дій

під час розслідування хабарництва?

11. Які особливості розслідування зловживання владою або

службовим становищем?

12. У чому полягають особливості розслідування службової

недбалості?

А.П. Шеремет «Криміналістика»

424

Теми рефератів і курсових робіт

1. Актуальність та особливості боротьби зі злочинами у

сфері службової діяльності (службові злочини).

2. Криміналістична характеристика злочинів у сфері служ

бової діяльності.

3. Особливості розслідування хабарництва, зловживання

владою або службовим становищем, а також службової

недбалості.

Література

1. Кримінальний кодекс України. – К., 2001. – С. 242–248.

2. Криминалистика. Учебник / Под ред. И.Ф. Пантелеева и

Н.А. Селиванова.– М., 1984. – С. 472–486.

3. Советская криминалистика. Методика расследования от

дельных видов преступлений / Под ред. В.К. Лисиченко. –

К., 1988. – С. 265–299.

4. Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – К.,

2001. – С. 504–525.

425

Тема 31.

Розслідування злочинних порушень

правил безпеки дорожнього руху

 Криміналістична характеристика

злочинних порушень правил

безпеки дорожнього руху

 Початковий етап розслідування

 Особливості тактики проведення

окремих слідчих дій

А.П. Шеремет «Криміналістика»

426

§1. Криміналістична характеристика злочинних

порушень правил безпеки дорожнього руху

Важливою особливістю криміналістичної характеристики

злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху є те, що

вони можуть бути вчинені лише з необережності.

Дорожньотранспортна подія – це злочинне порушення пра

вил безпеки руху і експлуатації автотранспорту, трамваїв, тролей

бусів, тракторів, самохідних машин та інших механічних транс

портних засобів, внаслідок якого завдані легкі, середньої тяжкості,

тяжкі тілесні ушкодження чи наступила смерть потерпілого.

Кримінальний кодкс України передбачає такі види злочин

них порушень правил безпеки дорожнього руху:

 порушення правил безпеки дорожнього руху або експлу

атації транспорту особами, які керують транспортними

засобами (ст. 286);

 випуск в експлуатацію технічно несправних транспорт

них засобів або інше порушення їх експлуатації (ст. 287);

 порушення правил, норм і стандартів, що стосуються за

безпечення дорожнього руху (ст. 288);

 порушення чинних на транспорті правил (ст. 291).

Найбільш поширеними дорожньотранспортними подіями є:

1) наїзд транспортного засобу на перешкоду, пішохода, ве

лосипедиста, гужовий транспорт тощо;

2) зіткнення транспортних засобів під час зустрічного чи

попутного руху;

3) перекидання транспортного засобу на повороті чи під час

руху з великою швидкістю;

4) падіння пасажира з транспортного засобу з тяжкими на

слідками для його здоров’я;

5) інші дорожньотранспортні події, що скоюються внаслідок

грубого порушення правил руху чи експлуатації транс

портних засобів самими постраждалими.

До елементів крміналістичної характеристики відносяться:

спосіб вчинення дорожньотранспортної події; інформація про

типові сліди події; особа злочинця; особа потерпілого.

427

Розділ IV. Методика розслідування окремих видів злочинів

Причини й умови, що впливають на виникнення дорожньо

транспортних подій, можна умовно поділити на чотири групи:

1. Порушення певними особами правил руху та експлуатації

транспорту: водіями – правил руху та експлуатації транспорту

(перевищення швидкості, неправильні прийоми керування, пере

везення пасажирів у необладнаних для цього вантажних автомо

білях тощо); пішоходами, велосипедистами, водіями гужового

транспорту – правил руху, пасажирами – правил користування

транспортом (перехід вулиці поблизу транспорту тощо); праців

никами автогосподарств (механіками, диспетчерами, завідувачами

гаражів тощо) – правил експлуатації транспорту.

2. Несправності транспортних засобів: що виникли під час

руху раптово; заводські чи конструкторські дефекти (невдоско

налена гальмівна система).

3. Несприятливі дорожні умови та неякісне утримання

доріг: пошкодження дорожнього покриву; порушення правил

ремонтних робіт на дорозі чи вулиці (відсутність світлових

знаків уночі тощо); недостатнє освітлення вулиці; не

відповідність параметрів дороги діючим стандартам.

4. Випадкові причини.

Правильне визначення характеру дорожньої обстановки, в

якій діяв водій, має велике значення під час дослідження пи

тання про провину особи в порушенні правил безпеки руху.

Для дорожньотранспортних пригод характерна наявність

слідів, які є джерелом відомостей про характер і механізм події,

її учасників, причини і умови, що сприяли виникненню події:

 на дорожній ділянці – сліди вільного котіння і гальмуван

ня коліс, ковзання і заносу, крові, волочіння потерпілих,

осколки скла фар, підфарників, лобового скла, дзеркал,

залишки фарби, бруду, тканин людського організму, речі

потерпілого, відламані деталі велосипедів, інших трансор

тних засобів;

 на предметах дорожньої обстановки – вид зовнішніх де

талей транспорту (подряпини, нашарування тощо), сліди

витікання води і пальномастильних матеріалів;

А.П. Шеремет «Криміналістика»

428

 у потерпілих (крім тілесних ушкоджень) – відбитки ма

люнка протектора чи інших частин транспорту на одязі,

сліди мастильної речовини, фарби, частинок скла і мета

лу, пошкодження тканини тощо;

 на транспортних засобах – сліди удару в перепону, ков

зання чи тиснення, розриви чи ламання окремих деталей,

сліди крові, волокна тканини, волосся, відбитки структу

ри тканини одягу, відбитки пальців рук, несправності

систем, що безпосередньо впливали на безпеку руху.

Важливо своєчасно виявити і зафіксувати всі сліди, що ма

ють відношення до події, яка розслідується.

В ході розслідування дорожньотранспортних подій можуть

виникати такі слідчі ситуації: водій і транспорт знаходяться на

місці події; транспорт залишився на місці події, а водій зник;

водій сховався разом з транспортом.

У випадку, коли водій і транспорт знаходяться на місці

події, основна увага під час розслідування спрямовується на

дослідження обстановки та слідів на місці події, вияснення об

ставин порушення правил безпеки руху, експлуатації транс

порту, механізму події.

У випадку, якщо транспорт залишився на місці події, а водій

зник, досліджуються не лише обставини виникнення події і

сліди, а й причини зникнення водія, вживаються заходи щодо

його розшуку та затриманню (це також може бути особа, що

скоїла угон транспорту).

У разі, якщо водій скривається разом з транспортом, зусил

ля слідчого повинні бути спрямовані на встановлення факту

дорожньотранспортної події, обставин її виникнення, розшук

водія і транспорту, а також можливих очевидців події.

Під час розслідування порушень правил безпеки руху та

експлуатації транспорту необхідно вияснити певне коло обста

вин, що підлягають доказуванню і характеризують подію зло

чину, провину та особу обвинуваченого, характер і розмір спри

чиненої шкоди; коли, де, ким, яким чином, при яких обставинах

і які саме правила безпеки руху чи експлуатації транспорту

429

Розділ IV. Методика розслідування окремих видів злочинів

порушені, наслідки події, їх зв’язок з порушенням відповідних

правил, а також обставини, що їм сприяли.

На місці події детально виясняються умови руху транспор

ту: основні параметри дороги (тип покриття, його стан, шири

на дороги, наявність дорожніх знаків, ліній безпеки, пішохідних

переходів тощо), інтенсивність руху і пішоходів, спосіб регулю

вання руху, освітленість ділянки вночі, стан перепон (наприк

лад, ремонт дороги).

Досліджуються також: технічний стан транспорту і

відповідність його нормативним вимогам; дії водія щодо керу

вання транспортом і недопущення пригоди; в цілому його по

ведінка у зв’язку з подією, що розслідується (швидкість руху

транспорту, момент виникнення небезпеки, вжиті водієм захо

ди щодо зупинки, стану водія, заходи щодо надання допомоги

потерпілим тощо); чи не знаходився водій у стані сп’яніння; чи

не застосовувались до нього раніше заходи адміністративного

впливу за керування транспортним засобом у нетверезому

стані; умисно чи з необережності порушені правила руху чи

експлуатації транспорту.

Під час розслідування наїздів на пішоходів детально вияс

няється поведінка потерпілого, оскільки це має суттєве значен

ня для вирішення питання щодо провини водія: напрям і темп

руху пішохода по відношенню до автомобіля, що наїхав на ньо

го, швидкість руху автомобіля, ступінь тяжкості одержаних

тілесних пошкоджень, чи бачив пішоход транспорт, що набли

жався до нього, і якими сигналами світлофора керувався.

§2. Початковий етап розслідування

У випадку скоєння дорожньотранспортної пригоди підста

вами для порушення кримінальної справи є: повідомлення і

заяви, що надходять в органи внутрішніх справ від лікарняних

установ, водіїв, потерпілих, службових осіб автогосподарств або

окремих громадян.

Розслідування справ необхідно починати негайно. Праців

ники ДАІ зобов’язані негайно повідомити слідчому про вияв

А.П. Шеремет «Криміналістика»

430

лену подію, а слідчий – виїхати на місце, провести огляд і вир

ішити питання щодо порушення кримінальної справи.

Після порушення справи проводяться першочергові слідчі

дії та оперативнорозшукові заходи, що забезпечують виявлен

ня, фіксацію і збереження доказів; попередження можливості

ухилення злочинця від слідства і суду.

У справах про дорожньотранспортні пригоди до типових

слідчих ситуацій та версій відносяться:

1. Обстановка в момент ДТП зафіксована без особливих

змін в такому стані, коли на місці події присутні всі її складові.

Слідчі версії в такій ситуації: а) подія стала результатом злочин

них порушень водієм правил безпеки дорожнього руху; б)

подія стала наслідком порушення цих правил потерпілою осо

бою; в) подія стала результатом порушення службовою особою

правил випуску на лінію транспорту чи результатом технічної

несправності, що з’явилась раптово на транспорті.

2. Обстановка ДТП змінена учасниками події, що були при

сутні. В такій ситуації поряд зі згаданими версіями необхідно

висунути версію про те, що таке порушення обстановки могло

бути проведено з метою поновлення умов нормального і безпеч

ного руху або з метою знищення окремих слідів, що вказують на

провину того чи іншого учасника події. В даному випадку доц

ільно також висунути версії щодо мотивів знищення цих слідів.

3. Обстановка, в якій збереглися фактичні ознаки ДТП, але

водій зник з місця події на транспорті. Така ситуація зобов’я

зує слідчого побудувати версію про те, який конкретно транс

портний засіб брав участь у події і хто ним керував. Крім того,

необхідно висувати версії, перераховані в першій ситуації.

4. Обстановка, в якій у зоні дорожнього руху відображається

злочинний факт (наприклад, на обочині є труп, але нема явних

ознак ДТП). В такій ситуації можуть бути висунуті версії про те,

що в даному випадку має місце: а) інсценування ДТП для прихо

вування іншого злочину; б) приховування реального місця ДТП.

5. Обстановка, в якій труп виявляється за межами зони руху

транспортних засобів (у лісі, в полі тощо), але характер по

шкоджень на ньому та на його одязі специфічний для транс