Шепітько В.Ю. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів

Подождите немного. Документ загружается.

181

розкрадання.

Щодо криміналістичної характеристики кредитно-фінансових злочинів,

доцільно виділити основні її елементи і розглянути їх на графічній моделі (рис.

20).

Дана схема може бути використана як базова модель для розгляду системи

взаємозв'язку елементів криміналістичної характеристики інших злочинів,

вчинених у галузі господарської діяльності. Особливістю криміналістичної

характеристики даних злочинів є мета злочину і особа злочинця (ці два елементи

графічно поєднані). Залежно від мети злочину посягання на фінансові ресурси

можуть бути кваліфіковані або за ст. 148

КК (при існуванні на момент обману

мети обернення майна на користь винного або інших осіб), або за ст.ст. 83 чи 143

КК (стосовно приватного кредитного утворення).

З усіх елементів криміналістичної характеристики кредитно-фінансових

злочинів необхідно особливо виділити способи їх вчинення.

Способи злочинів у кредитно-фінансовій сфері, що склалися в кримінальній

практиці, можна класифікувати залежно від особи злочинця (кредитор,

позичальник), який діє самостійно або в змові.

Першу групу складають способи посягань позичальника на фінансові ресурси

кредитно-фінансових установ.

Спосіб 1. Громадянин-підприємець (який зареєстрований як підприємець за

місцем проживання та має документи на здійснення підприємницької діяльності),

власник, засновник, посадова особа підприємства-позичальника надають

кредитно-фінансовій установі фіктивну інформацію (договір виконання робіт,

послуг, постачання) з неіснуючим або фіктивно створеним суб'єктом

господарювання (з внесенням свідомо фіктивних свідчень до техніко-

економічного обґрунтування кредиту, з фальсифікованими даними балансу, на-

данням фіктивних документів на майно, що віддано у заставу, та ін.) з метою

одержання кредиту та його розкрадання. З метою приховання злочину винні особи

вдаються до фіктивного банкрутства, ліквідації, реорганізації підприємства,

надання підробних і фіктивних документів тощо.

Спосіб 2. Громадянин-підприємець або засновник чи власник суб'єкта

підприємницької діяльності, посадова особа суб'єкта підприємницької діяльності

надає свідомо фіктивну інформацію кредитно-фінансовій установі з метою

одержання кредиту для його використання в підприємницькій діяльності: купівлі

основних засобів, сировини, матеріалів, різноманітної продукції, інвестування та

ін.

Спосіб 3, Посадова особа, як правило державного підприємства, організації,

установи, філії та структурних підрозділів, одержавши законний пільговий

грошовий кредит, використовує його не за призначенням, а шляхом передачі під

відсотки комерційній структурі з відповідними штрафними санкціями. Одержувач

кредиту використовує його в комерційному обігу.

Спосіб 4. Посадові особи (див. спосіб 3) підприємства, отримавши звичайний

або пільговий кредит, переадресують його на свій розсуд певному контрагенту під

виглядом відсутності можливості розрахуватися за одержаний кредит і надають

право розрахунку за кредит комерційній організації. Варіант 1. Комерційна

182

структура одержує за підприємство всю продукцію у постачальника, реалізує її за

більш високою ринковою ціною, розраховуючись з банком за наданий

підприємству кредит, різниця між ціною продажу продукції та сумою повернутого

кредиту і відсотків по ньому матеріалізується та привласнюється посадовими

особами підприємства та комерційною структурою. Варіант 2. Комерційна

структура одержує за підприємство тільки частину продукції, але вже за ринковою

ціною в розмірі кредиту і відсотків по ньому, реалізує одержану продукцію та

розраховується за підприємство з банком за наданий кредит. При цьому у

постачальника перебуває частина кредитних коштів, що є власністю підприємства,

які: а) на прохання посадових осіб підприємства перераховуються комерційній

структурі для матеріалізації, при цьому товарно-матеріальні цінності

привласнюються і на підприємстві не оприбутковуються; б) підприємство-

постачальник видає у відповідності з передаточним актом продукцію, яка

привласнюється і на підприємстві не оприбутковується; в) підприємство-

постачальник видає у відповідності з передаточним актом продукцію, яка

оприбутковується на підприємстві, привласнюється і знищується за фіктивними

документами.

Другу групу складають способи посягання працівників кредитно-фінансових

установ на фінансові ресурси, що зберігаються в цих установах на рахунках

клієнтів.

Спосіб 5. Посадова особа кредитно-фінансової установи без повідомлення

клієнта знімає кредитні грошові кошти з його розрахункового рахунку (якщо

кредитні кошти перебувають на розрахунковому рахунку якийсь час без руху) і

використовують в інтересах банку. Частіше за все ця операція відбувається, коли

банк у результаті невдалих операцій потрапляє в скрутне фінансове становище.

Коли виникає необхідність у перерахуванні коштів, працівники кредитно-

фінансових установ вживають заходів щодо приховання зловживань: знімають

грошові кошти в необхідній кількості з рахунку іншого клієнта або відтягують

строк перерахування під приводом того, що: установа перебуває на картотеці;

вичерпано щоденну можливість перерахування коштів; були невірно оформлені

платіжні документи та ін.

Спосіб 6. Посадові особи кредитно-фінансових установ без повідомлення

клієнта знімають кредитні кошти з його рахунку для використання в комерційному

обігу шляхом: надання кредиту іншим підприємствам, організаціям, установам;

надання фінансової допомоги; участі в угодах на валютній біржі та ін. У разі необ-

хідності винні вживають заходів щодо приховання зловживань, аналогічні тим, що

передбачені у способі 5.

Третя група способів посягань на кредитно-фінансові ресурси пов'язана із

злочинною змовою представників кредитора та позичальника.

Спосіб 7. Працівник кредитно-фінансової установи видає незаконний кредит

(без належної перевірки платоспроможності, можливості повернення та ін.)

позичальнику, з яким перебуває у змові. За допомогою кредитора відтягується

строк повернення кредиту (підроблення документів, надання фіктивної інформації

про неможливість повернення кредиту та ін.).

183

Спосіб 8. Працівник кредитно-фінансової установи незаконно надає

пільговий кредит позичальнику, який суму у розмірі різниці у відсотках між

звичайним та пільговим кредитом перераховує на певний рахунок.

Спосіб 9. Працівники кредитно-фінансових установ у змові з позичальником

створюють підприємство з метою одержання кредиту. Одержані безготівкові

кредитні кошти переводяться в готівку в самій кредитно-фінансовій установі за

допомогою працівників цієї установи шляхом фіктивного договору позики, ма-

теріальної допомоги тощо. Вказаними особами відтягується строк повернення

кредиту (підроблення документів, надання фіктивної інформації про неможливість

виконання зобов'язань у строк з різних причин). Після проведення такої операції

можлива зміна засновників, власників, посадових осіб позичальника.

Одним із важливих компонентів наслідків кредитно-фінансових злочинів є їх

сліди-ознаки, що відображуються в діях, у сталих зв'язках між учасниками

кредитних операцій і особливо в документах. Такі сліди як факти створюються на

стадіях: 1) видачі та одержання кредиту, 2) його використання та 3) повернення.

1. Видача кредиту кредитором — одержання кредиту позичальником.

Факти: видача кредитів підприємствам, організаціям, що не передбачені як

позичальники; складання документів із свідомо фальшивими свідченнями

(інтелектуальна фальшивка); наявність у документах слідів виправлень, підчисток,

травлення тощо (матеріальна фальшивка); надання неіснуючої адреси; сприяння у

наданні звичайного або пільгового кредиту; позаслужбові зв'язки між

позичальником та працівниками банку, що здійснюють фінансові, правлінські та

контрольні функції (надання кредиту, створення пільгових умов кредитування і

повернення кредиту, послаблення контролюючих функцій та ін.); нецільове

надання кредиту.

2. Використання кредиту позичальником.

Факти: нецільове використання кредиту і матеріальних цінностей

позичальником; демпінгові розрахунки з покупцями продукції, виконавцями робіт

та послуг; встановлення документів з фіктивними свідченнями; безтоварне

оформлення документів: неоприбутку-вання на склад товарно-матеріальних

цінностей; відсутність документації сдачі — отримання поставленої продукції,

виконаних робіт, наданих послуг; виявлення у позичальника листів, претензій на

недопоставлену продукцію, кредиторську заборгованість; використання

необлікованих бланків суворої звітності і заміна їх іншими бланками; завищення

списання на видаток матеріальних цінностей під виглядом втрат на природні

збитки, відходи, псування та інші втрати; оприбуткування не одержаних товарів;

складання фіктивних документів на списання малоцінних товарів на видаток;

нестача матеріальних цінностей; встановлення підроблених підписів в актах на

списання товарно-матеріальних цінностей.

3. Повернення кредиту позичальником.

Факти: заплутування звітності; надсилання листів про неможливість

повернення кредиту; закриття офісу позичальником; розпродаж майна

позичальником; підготовка або від'їзд позичальника в іншу державу; існування у

звітних документах даних, що викривлюють свідчення про виконання

позичальником обов'язків щодо повернення кредиту.

184

2. Розслідування злочинів.

Серед питань розслідування злочинів, які розглядаються, виділити: 1)

питання, які необхідно з'ясувати під час розслідува 2) види документів, які містять

інформацію про кредитні опері

1. Питання, які необхідно з'ясувати під час розслідування. ливим джерелом

свідчень про вчинені кредитні операції є пр; ники кредитно-фінансовіх установ

(кредитної, операційної сл' і представники позичальника. Працівники кредитної

служби жуть мати певні свідчення, зокрема: хто і коли звернувся з про ням про

надання кредиту; чи знайома ця особа з позичальни: в яких стосунках з ним

перебуває; в яких стосунках перебува* рівництво кредитної установи з

позичальником; чи здійснював небудь з працівників кредитної установи протекцію

у наданні диту; які документи були надані позичальником для одержа кредиту, хто

безпосередньо працював з документами позичал; ка; які документи було надано

для забезпечення кредиту; де ходяться ці документи і хто має право доступу до

них; хто в рішення про надання кредиту; куди було перераховано кред; кошти; хто

повинен здійснювати контроль за використанням : диту і хто фактично його

здійснював; які документи складаю' кредитором для реєстрації наданого кредиту і

контролю за І ким складаються і ведуться такі документи, де вони знаходяті хто

має право доступу до них; хто з працівників кредитної устан брав участь в

інвентаризації предмету застави; коли були повері кредитні кошти; чи були

свідчення про неплатоспроможність зичальника, гаранта; чи надходили свідчення

про розпродаж й на позичальником, закриття офісу; ким, коли і які заходи вжива

ся для забезпечення кредиту; хто і коли готував претензійні докуі“ ти в суд.

Позичальник має такі свідчення: хто і коли приймав рішеї про необхідність

одержання кредиту; хто і чому запропонував д кредитну установу; чи

пропонувались інші варіанти і ким; в я: стосунках з працівниками кредитної

установи перебуває позича ник; які документи були надані для одержання кредиту

і коли; існує власне майно і в яку суму воно оцінюється; які докумеї

підтверджують право власності на майно і де вони знаходяті умови їх зберігання;

хто має до них доступ; яким майном забез чувався кредит; документи на право

власності на це майно; ко] ким була укладена кредитна угода; чи передбачалося

виконаї укладеного договору; хто приймав рішення про використання к диту; кому

і коли були перераховані кредитні кошти; що (сиро на, готова продукція, товари та

ін.) одержано, ким і за якими, кументами і де вони знаходяться; хто, коли і куди

здійснював перевезення; у відповідності з якими документами здійснювалося пе-

ревезення; де знаходяться перевезені предмети; хто, коли, відповідно до яких

документів одержував продукцію (приймав виконані роботи, надані послуги); ким

і коли оприбутковувалася продукція по бухгалтерії; якими документами і ким,

коли оприбутковувалася продукція на складі, де знаходяться ці документи; яку

продукцію одержували і в якій кількості; яку продукцію оприбутковували і в якій

кількості; ким, куди (кому) і відповідно до яких документів здійснювався відпуск

продукції; ким і коли було здійснено повернення кредиту, відповідно до яких

документів.

2. Документи, що містять інформацію про кредитні операції, можна поділити

на дві основні групи: 1) ті, які вилучаються під час вирішення питання про

185

порушення кримінальної справи, і 2) ті, що містять певну інформацію про

кредитно-фінансові операції.

До першої групи належать:

а) документи, безпосередньо пов'язані із злочинною подією, в тому числі ті,

що є предметом злочинного посягання (фальшиві документи, документи із слідами

виправлень, що приховують незаконні операції та ін.);

б) документи, що встановлюють певні обставини, пов'язані з подіями, про які

одержано повідомлення (статистична, аналітична та інша документація);

в) матеріали перевірок, проведених установами Національного банку

України, податкової адміністрації, контрольно-ревізійної служби — акти ревізій,

івентаризацій, відомчих експертиз та ін.).

До другої групи належать:

а) документи для відкриття розрахункового рахунку в банку: засновницькі

документи позичальника (статут, положення, установчий договір, рішення), надані

банку; свідоцтво про реєстрацію позичальника у виконавчому комітеті за місцем

знаходження; договір з позичальником про банківське обслуговування; копії кар-

ток зі зразками підписів керівника і бухгалтера; довідки з податкової адміністрації

про постанову на облік; довідка статистичного управління про присвоєння кодів;

б) документи позичальника, надані банку для одержання кредиту: прохання

про надання кредиту із зазначенням суми, строку повернення і забезпечення його;

коротка характеристика угоди, розрахунку економічної ефективності угоди; копія

договору-кон-тракту, для здійснення якого береться кредит; детальний розрахунок

економічної ефективності угоди, для якої береться кредит; копії інших договорів

та угод, пов'язаних з договором, для якого береться кредит (оренди, купівлі-

продажу, проведення робіт тощо); бухгалтерські статистичні звіти (про фінансові

результати, декларації про прибуток та ін.); договір-поручительство (гарантійний

лист);

в) документи і свідчення, що підтверджують забезпечення повернення

кредиту і платоспроможність позичальника: документи, що підтверджують право

власності на земельні ділянки, право оренди земельних ділянок, обладнання,

транспортних засобів та ін.; виписки з рахунків позичальника, розрахунковий

рахунок якого знаходиться в іншій кредитній установі; бухгалтерські звіти (ба-

ланси, декларації про прибутки та ін.); забов'язання-поручитель-ство погашення

кредиту; повідомлення позичальника про прийняття гарантійного листа як

забезпечення кредиту; документи, що підтверджують кредитоспроможність

гаранта; договір застави; документи, що підтверджують право власності на

заставлене майно; виписка з балансу з розшифровкою балансової вартості пред-

мету застави; страховий поліс на страхування посівів у випадку надання кредиту

під заставу майбутнього врожаю; договір іпотеки, засвідчений нотаріально із

забороною на відчуження; акт інвентаризації об'єкту незавершеного будівництва,

відданого під заставу; акт оцінки реальної вартості цінних паперів, відданих під

заставу; акт передачі банку цінних паперів для зберігання; договір страхування

заставленого майна, що знаходиться у позичальника та здається ним в оренду;

г) документи про використання кредиту: книга запису застав; повідомлення

кредитної установи про здачу позичальником заставленого майна в оренду;

186

виписки із розрахункового рахунку позичальника про наявність і рух грошових

коштів; платіжне доручення на переведення грошових коштів; товаротранспортні

документи на постачання продукції; договори, листи про відпуск продукції;

платіжні документи на оплату продукції; видатковий касовий ордер та інші

документи, пов'язані з переведенням коштів у готівку та її використанням; лист

постачальнику про переадресування залишків коштів позичальника іншій

комерційній структурі; доручення на одержання продукції; доручення

автотранспортного підприємства на одержання продукції та інші

товаротранспортні документи на одержану продукцію; журнали реєстрації

платіжних доручень і вихідних документів в автотранспортному підприємстві, що

здійснює перевезення продукції; документи складського обліку та зберігання;

ґ) документи на повернення кредиту: платіжне доручення позичальника про

повернення боргу у розмірі кредиту та відсотків по ньому або распорядження

банку про списання коштів з рахунку позичальника після завершення строку

зобов'язань за кредитним договором; додаткова угода про збільшення строків за

кредитним договором разом зі змінами договору-поручительства; додаткова угода

про збільшення відсоткових ставок за кредит у випадку неповернення кредиту

(відсотків) у строк; лист про неспроможність виконання зобов'язань; претензія (з

повідомленням про одержання); заява до суду про визнання позичальника

банкрутом; рішення суду про визнання позичальника банкрутом; матеріали, що

свідчать про фіктивне банкрутство, шахрайскі дії позичальника.

§ 3. Особливості криміналістичної характеристики і розслідування

податкових злочинів

1. Криміналістична характеристика злочинів

Склад вказаного виду злочину визначений ст. 148

КК. Об'єктом злочинного

посягання даного виду є суспільні податкові відносини, які виникають у процесі

економічної діяльності і покликані сприяти нормальному функціонуванню

податкової системи держави.

Під податком, збором, іншим обов'язковим платежем (далі — податок) слід

розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного

цільового фонду, який здійснюється платниками у порядку і на умовах,

визначених законодавчими актами.

Згідно з чинним законодавством об'єктами оподаткування є доходи

(прибутки), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт,

послуг), майно юридичних та фізичних осіб та інші об'єкти, визначені

законодавчими актами України.

Податки та інші обов'язкові платежі поділяються на загальнодержавні та

місцеві. Стаття 14 Закону України “Про систему оподаткування” виділяє

загальнодержавні податки, до яких, зокрема, належать податок на додану вартість,

акцизний збір, податок на прибуток підприємства, податок на доходи фізичних

осіб, плата за землю, збір за спеціальне використання природних ресурсів тощо.

Перелік місцевих податків і зборів визначений у ст. 15 цього Закону. До них,

зокрема, належать податок з реклами, комунальний податок, готельний збір, збір

за парковку автотранспорту, ринковий збір та ін.

Ухилення від сплати податків як корисливий злочин характеризується

187

наявністю взаємопов'язаних ознак: а) діянням у вигляді ухилення від .сплати

податків; б) злочинними наслідками (спричинення шкоди державним інтересам у

вигляді значних, великих та особливо великих збитків); в) наявністю прямого

причинного зв'язку між діянням і наслідками, що настали. Податкове

законодавство визначає порядок і строки сплати відповідного податку. Діяннями

з ухилення від сплати податків є: неподання податкових декларацій;

приховування об'єктів оподаткування; заниження вартості об'єктів оподаткування.

Неподання податкових декларацій характеризується тим, що посадові особи

суб'єкта підприємницької діяльності І фізичні особи у встановлений законом строк

не подають до територіальних податкових адміністрацій відповідні податкові

декларації та розрахунки, маючи на меті ухилення від сплати податків. Прихован-

ня об'єктів оподаткування виражається в тому, що посадові особи суб'єкта

підприємницької діяльності і фізичні особи не сплачують податки та інші

неподаткові платежі, які вони відповідно до чинного законодавства повинні були

внести до бюджету. Заниження об'єктів оподаткування характеризується

частковою несплатою податків та неподаткових платежів.

На платників податків покладається відповідальність за правильне

обчислення, своєчасність сплати податків і дотриманння законодавства про

оподаткування, за порушення якого в залежності від ступеня суспільної небезпеки

і розміру спричинених матеріальних збитків передбачається адміністративна

відповідальність (ст. 164

КпАП “Ухилення від подання декларації про доходи”, ст.

165

КпАП “Ухилення від реєстрації в органах Пенсійного фонду України, Фонду

соціального страхування України платників обов'язкових страхових внесків та

порушення порядку обчислення і сплати внесків на соціальне страхування”) або

кримінальна відповідальність за ст. 148

КК.

За ухилення від сплати податків до кримінальної відповідальності

притягуються посадові особи суб'єктів підприємницької діяльності (підприємств,

організацій, установ незалежно від форм власності), на які згідно із

законодавством покладено обов'язок ведення бухгалтерського обліку та складання

звітів про фінансово-господарську діяльність, подання податкових декларацій та

інших документів, пов'язаних з обчисленням, сплатою податків до бюджету

(керівники підприємств, їх заступники, головні бухгалтери та виконуючі їх

обов'язки). Суб'єктом злочину, що розглядається, можуть бути також фізичні

особи.

У системі елементів криміналістичної характеристики слід виділити способи

ухилення від сплати податків. У практиці розслідування і криміналістичних

публікаціях визначилось понад п'ятдесят способів вчинення таких злочинів. Однак

вони недостатньо систематизовані за видами податків, суб'єктами злочину та

іншими підставами, які дозволяють більш ефективно використовувати відомості

про способи вчинення злочинів у їх розслідуванні.

Одним з основних критеріїв систематизації таких способів є особливості виду

податку, пов'язаного з певною сферою діяльності, типовою обстановкою і умовами

досягнення злочинного результату. Виходячи з цього критерію, способи ухилення

від податків можна систематизувати за чотирма основними групами.

І. Способи, загальні для усіх видів податків.

188

1. Неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій, розрахунків по

них (усі види податків).

2. Недоплата податків.

3. Пред'явлення у податкову адміністрацію неправдивих відомостей про

тимчасове припинення або неведення господарської діяльності.

4. Проведення значної кількості операцій на велику суму з подальшою

ліквідацією підприємства без сплати податків.

5. Вчинення розрахунків по господарських операціях через додатково

відкриті рахунки.

II. Способи приховання валового доходу.

6. Невключення оподатковуваного обігу бартерних операцій (податок на

прибуток, податок на додану вартість, інноваційний фонд та ін.).

7. Проплата однією організацією за іншу в рахунок взаємних вимог (за третю

особу).

8. Оформлення фіктивних документів про передачу товару на зберігання або

повернення прийнятого на реалізацію товару.

9. Завищення даних про ціну придбаного товару, продукції.

10. Неоприбуткування отриманої виручки від проданого товару, виконаних

робіт, наданих послуг.

III. Способи ухилення від сплати податку па прибуток.

11. Завищення витрат, віднесених на собівартість товарів, робіт, послуг.

12. Невключення до обсягу оподатковуваного прибутку грошових коштів,

отриманих від проведення позареалізаційних операцій (товарний, комерційний,

фінансовий кредит).

13. Невключення до обсягу оподатковуваного прибутку грошових коштів,

отриманих від здачі майна в оренду.

14. Заниження суми балансового прибутку під виглядом відрахувань до

благодійних фондів та інших організації, що користуються пільгами при

оподаткуванні.

15. Внесення до звітності завищених даних про частку іноземного капіталу

(інвестицій) в статутному фонді підприємств з іноземними інвестиціями.

16. Фальсифікація даних про наявність на підприємстві працівників, які

мають пільги з податку на прибуток.

IV. Інші види податків.

17. Завищення на підприємстві кількості певної категорії працівників, які

користуються податковими пільгами (прибутковий податок).

18. Здійснення розрахунків з працівниками підприємства в натуральній формі

(комунальний податок, платежі до різних фондів, соцстраху).

19. Невключення до штатного розкладу фактично працюючих на

підприємстві осіб.

20. Неподання даних про наявність у власності підприємства транспортних

засобів (податок на транспортні засоби).

21. Продаж без дорожнього збору паливно-мастильних матеріалів кінцевому

споживачеві (шляховий збір).

189

22. Продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного

збору (акцизний збір).

23. Фальсифікація митних декларацій імпортерами — платниками акцизного

збору (акцизний збір).

24. Фальсифікація даних про кількість виробленої продукції підприємствами

— виробниками підакцизної продукції (акцизний збір).

2. Розслідування злочинів

Під час розслідування ухилень від сплати податків необхідно встановити

низку обставин.

1. Факт ухилення від сплати податків.

2. Відомості про суб'єкта підприємницької діяльності (найменування,

місцезнаходження, вид діяльності, структура, його цілі й завдання).

3. Підстави і дотримання встановленого порядку реєстрації суб'єкта

господарської діяльності.

4. Дотримання порядку, встановленого для реєстрації суб'єкта

підприємницької діяльності у територіальних органах податкової адміністрації та

інших установах.

5. Відповідність діяльності, що виконується господарюючим суб'єктом,

статуту.

6. Відомості про майно підприємства, наявність розрахункових рахунків в

установах банку і рух грошових коштів.

7. Характер і зміст операцій, що виконуються.

8. Місце, час, мета, спосіб злочинної діяльності.

9. Звітний період, за який вчинено ухилення від сплати податків.

10. Розмір прихованих доходів (прибутків) і несплачених податків, інших

платежів по окремих звітних періодах, видах податків, загальний розмір

спричинених державі матеріальних збитків.

11. Найменування і зміст нормативних актів, положення яких були порушені

при вчиненні злочину.

12. Коло осіб, які брали участь у виконанні конкретної фінансово-

господарської операції (як суб'єкт даного злочину, так і інші особи), їх посадові та

функціональні обов'язки.

13. Діяння, що виконувались конкретними особами при здійсненні фінансово-

господарських операцій і здійсненні ухилення від сплати податків.

14. Ознаки інших злочинів, що є в діяннях вказаних осіб (халатність,

посадовий підлог, шахрайство з фінансовими ресурсами та ін.).

15. Професійна та кримінальна характеристика осіб, які брали участь у

діяльності господарюючого суб'єкта.

16. Обставини, що сприяли вчиненню злочину. ' При порушенні справ про

ухилення від сплати податків можливі дві групи слідчих ситуацій.

До першої належать ситуації, при яких початкові дані про вчинений злочин

отримані: а) внаслідок проведеної документальної перевірки працівниками

територіальної податкової адміністрації; б) внаслідок оперативно-розшукових

заходів підрозділів податкової міліції; в) внаслідок спільних заходів податкової

міліції та відділу документальних перевірок територіальної податкової

190

адміністрації.

До другої групи входять ситуації, в яких інформація про вчинення злочинів

отримана внаслідок розслідування інших злочинів.

Перша група являє собою типові ситуації, які найчастіше зустрічаються в

практичній діяльності і є більш сприятливими для розслідування. В таких

ситуаціях слідчий вирішує наступні завдання: а) вивчення отриманих первинних

матеріалів; б) документальне підтвердження виявлених фактів порушення

податкового законодавства; в) забезпечення виконання цивільного позову та

можливості конфіскації майна; г) перевірку актів перерахування грошових коштів,

не відображених у звіті підприємства; ґ) виявлення та вилучення матеріальних

цінностей і грошових коштів, не відображених у звіті підприємства; д) перевірку

діяльності господарюючого суб'єкта з метою виявлення ухилення від сплати

податків; е) ознайомлення з необхідними нормативними актами, що регламенту-

ють порядок відрахування та сплати податків.

Вирішення вказаних завдань можливо шляхом проведення комплексу слідчих

дій та оперативпо-розшукових заходів:

1) допиту ревізора, який проводив документальну перевірку фінансово-

господарської діяльності суб'єкта, для з'ясування змісту та результатів перевірки;

2) виїмки та огляду документів (письмових, інформації на магнітних носіях);

3) допиту посадових осіб, відповідальних за^ обчислення

;

сплату податків та

своєчасне подання декларацій та розрахунків податків;

4) обшуку за місцем проживання і роботи посадових осіб об'єкту, що

перевіряється;

5) накладення арешту на вклади та майно з метою забезпечення можливої

конфіскації та відшкодування спричинених матеріальних збитків;

6) припинення операцій з використання грошових коштів, що (знаходяться на

розрахунковому рахунку підприємства;

7) допиту свідків (осіб, які тією чи іншою мірою брали участь у здійсненні

фінансово-господарських операцій, посадових осіб, з якими підприємство

здійснювало економічні взаємовідносини);

8) допиту посадових осіб органів Державної податкової адміністрації, що

здійснювали контроль за діяльністю господарюючого суб'єкта, а також проводили

документальні перевірки;

9) очної ставки;

10) оперативно-розшукових заходів для виявлення матеріальних цінностей та

грошових коштів, які належать посадовим особам, підприємствам, що

перевіряються, встановлення осіб, які переховуються від слідства.

У необхідних випадках доручається проведення додаткової та повторної

документальної перевірки фінансово-господарської діяльності господарюючих

суб'єктів, з якими підприємство, що перевіряється, вступало у взаємовідносини;

призначення відповідних судових експертиз (економіко-податкової,

бухгалтерської та ін.).

Слідча ситуація у разі, коли інформація про факт ухилення від сплати

податків отримана внаслідок розслідування інших злочинів, відрізняється від