Шепітько В.Ю. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів

Подождите немного. Документ загружается.

161

криміналістикою важливе завдання, яке полягає у розробці методик не тільки

розслідування, а й виявлення латентних злочинів. <

Боротьба з латентними злочинами набуває особливої актуальності у сучасних

умовах розвитку економічних відносин, захисту майна від злочинних посягань.

Криміналістичний аспект дослідження латентних діянь міститься у

розробленні і вдосконаленні засобів і методів виявлення і наступного розкриття

вказаних злочинів. Дослідження даної проблеми вимагає міжнаукової взаємодії,

участі криміналістів, кримінологів, фахівців інших юридичних галузей знань

разом з економістами, математиками, кібернетиками тощо.

Розроблені в результаті комплексних досліджень методики раннього

виявлення прихованих розкрадань можуть застосовуватися у діяльності не тільки

органів боротьби з економічною злочинністю, а й прокурора, що здійснює нагляд

за виконанням законів про охорону власності, контрольно-ревізійних та інших

контролюючих органів.

Криміналістичній практиці відомий так званий економічний аналіз, основна

ідея якого полягає у виявленні серед групи однорідних підприємств (учасників

економічної діяльності) таких господарських об'єктів, функціонування яких за

деякими показниками відрізняється від більшості учасників даної групи, що відби-

вається у системі техніко-економічних показників, за якою можуть

простежуватися певні ознаки вчинення злочинів.

Поряд з цим розроблена методика економіко-криміналістично-го аналізу,

заснованого на ретельному вивченні даних з метою виявлення можливих

суперечностей у наявних масивах техніко-економічних показників, які дають

достатньо детальну картину даного явища. У зв'язку з цим перспективним є

розроблення експрес-методик, які б не вимагали спеціальної кваліфікації

користувачів і дозволяли дати загальну оцінку стану об'єкта, що контролюється,

наприклад в обстановці опсративно-пошукових чи перевірочних дій слідчого, а

також таких, що здійснюються державними органами, наділеними наглядовими та

контрольними повноваженнями.

Такий підхід можна назвати математико-криміналістичним, оскільки його

основою є достатньо формалізований комплекс алгоритмів та процедур. Роботи у

цьому напрямку вже були апробовані, деякі з них дали практичні результати з

виявлення ознак латентних розкрадань за допомогою методів теорії розпізнавання

образів. Відзначаючи позитивні результати, пов'язані з використанням зазначених

підходів, слід вказати на притаманні їм недоліки. В основу всіх зазначених

підходів покладені ідеї статистичного аналізу, надійність висновків якого значною

мірою залежить від вихідних даних. Оскільки у реальних умовах практичної

діяльності такі дані фактично часто не мають повної інформації, то виникають

проблеми з інтерпретацією отриманих результатів. Вихід з подібної ситуації

можна відшукати, спираючись на ідеї структурно-лінгвістичного аналізу

емпіричних даних і методи теорії штучного інтелекту. У цьому напрямку вже

проводяться наукові дослідження. Такі методи добре зарекомендували себе в

соціології, психології, медичній і технічній діагностиці, що підтверджує

можливості використання їх у криміналістичних дослідженнях економічних

162

об'єктів.

Глава XVIII

Основи методики розслідування привласнення, розтрати майна або

заволодіння ним шляхом зловживання посадовим становищем (розкрадання)

§ 1. Загальна та окремі методики розслідування привласнення, розтрати

майна або заволодіння ним шляхом зловживання посадовим становищем

(розкрадання)

Боротьба з посяганнями на відносини власності є одним з головних завдань

здійснення кримінальної політики держави, однією з найважливіших її функцій —

забезпечення економічної безпеки, захисту права власності (ст.ст. 17, 41

Конституції України). Вивченню проблем розслідування злочинів проти власності,

особливо розкрадань, у криміналістиці радянського періоду приділялася велика

увага, внаслідок чого були розроблені окремі методики розслідування розкрадань,

що вчиняються у різних галузях виробництва, сфери обслуговування.

Однак докорінні перетворення у сфері економіки, перехід до ринкових

відносин, реформування власності та низка інших причин соціального та

правового характеру привели до істотних змін у стані, динаміці та структурі

злочинних посягань на відносини власності. Відмічаються певні особливості у

механізмі злочинів, способах приготування до їх вчинення та приховування у

сфері підприємницької діяльності, кредитування, приватизації та ін. Цьому

сприяють також недоліки у встановленому порядку обігу грошових коштів,

матеріальних цінностей, їх обліку, звітності, документообігу та ін.

Методика розслідування злочинів, кваліфікованих за ст. 84, 86

КК, містить

загальні наукові рекомендації у справах про злочини, які називають посадовими

розкраданнями. Дана методика в основних її положеннях може розглядатись як

базова для розслідування всієї групи економічних злочинів. Галузевий критерій

класифікації окремих методик виявився найбільш доцільним, оскільки у

побудованих на цьому принципі методиках найбільш повно і всебічно відбита

специфіка основних елементів криміналістичної характеристики розкрадань,

передусім щодо предмета розкрадання, умов та обстановки розкрадання, які

визначають інші її елементи.

Проте наукові рекомендації щодо методики розслідування розкрадань у такій

сфері народного господарства, як промисловість, є надто загальними. Тому у

галузевих методиках розслідування враховуються особливості залежно не тільки

від сфери, а й від виду виробництва. Необхідна також конкретизація у межах

означених галузей, наприклад, у текстильній галузі є особливості трикотажного

виробництва, що визначають специфіку способів посягання на материальні

цінності. У розслідуванні розкрадань в аграрній галузі та сфері переробки

продукції класифікація окремих методик проводиться щодо специфіки

виробничих та переробних підприємств (молокозавод, м'ясокомбінат та ін.). Такі

методики зазнають певних змін під впливом зміни форм власності, акціонування,

господарчо-виробничих, організаційно-управлінських перетворень. Поряд із

такими методиками розслідування використовують методики, побудовані на

спільності предмета посягання, способах злочину, особах, які можуть бути

причетними до розкрадання (посадових, матеріально відповідальних).

163

Необхідність диференціації методик розслідування розкрадань за ознакою

предмета посягання визначається тим, що розкрадачі у більшості своїй, посягаючи

на грошові кошти, вчиняють це шляхом прямого привласнення, розтрати

грошових коштів, які є у їх розпорядженні, або при сприянні посадових осіб

оформляють одержання цих коштів (з банку, інших джерел) чи роблять це за раху-

нок реалізації розкрадених матеріальних цінностей.

У системі методик розслідування розкрадань виділяються такі, що містять

рекомендації, які випливають з особливостей способу вчинення злочинів.

Звичайно це методики розслідування розкрадань способами, що мають

“міжгалузевий” характер та часто застосовуються розкрадачами. Серед таких

виділяється методика розслідування розкрадань, що вчиняються шляхом випуску

та реалізації неврахованої продукції, здійснення безтоварних операцій, а також

шляхом створення лишків у процесі прийняття, зберігання, відпуску,

транспортування матеріальних цінностей та ін.

Розробляються також рекомендації з розслідування розкрадань, основу яких

складає специфіка суб'єкта таких злочинів за посадовим становищем та

професійними функціями (завідувачі сховищами, складами, керівники та

робітники виробничих підрозділів, технологічного обслуговування,

бухгалтерського обліку та ін.), злочинними зв'язками, їх роллю у злочинній групі.

Розробка найбільш повної системи окремих методик розслідування

розкрадань дозволить всебічно враховувати специфіку типових слідчих ситуацій,

особливо тих, що виникають на початковому етапі розслідування.

§ 2. Криміналістична характеристика розкрадань

Загальна криміналістична характеристика посадових розкрадань може бути

розглянута як система, що складається з таких елементів, котрі містять у собі

підсистеми компонентів (рис. 16):

а) суб'єкт розкрадання (категорії посадових, матеріально відповідальних осіб,

технічного персоналу та інших осіб, які можуть бути причетними до злочину);

чинники, які вплинули на формування та здійснення злочинної мети, утворення

злочинної групи, розподіл ролей між співучасниками та ін.;

Рис. 16. Взаємодія елементів криміналістичної характеристики розкрадань

б) спосіб приготування до розкрадання (прийоми створення неврахованих

лишків сировини, готової продукції, грошових коштів та ін.), його вчинення

(прийоми заволодіння майном, його вилучення, збуту, реалізації), приховування

злочинів, маскування злочиних дій; обставини, що обумовили вибір розкрадачами

певних способів (загальних для різних галузей, характерних для даної

164

галузі виробництва, технології виготовлення певних видів сировини,

напівфабрикатів, готових виробів та ін.);

в) предмет посягання — грошові кошти, матеріальні цінності у вигляді

сировини, матеріалів, пального, продукції, напівфабрикатів, готових виробів з

урахуванням їх споживчої вартості, що можуть бути віднесені до різних джерел

розкрадання (підзвітні цінності, невраховані цінності, створені на підприємстві, в

організації, установі за рахунок лишків, що надійшли зі сторони, від

співучасників);

г) обстановка розкрадання — місце (галузь виробництва, обслуговування,

виробнича дільниця, структурний підрозділ організації, підприємства та ін.);

умови, що визначаються технологічним процесом або операцією, системою обліку

та звітності, зберігання та руху грошових коштів та матеріальних цінностей,

документобігом (оформлення та рух управлінських, проектних, облікових, бухгал-

терських, лабораторних, технічних, технологічних, виробничо-господарчих,

статистичних та інших документів), видом продукції, що використовується; час

(астрономічний), сезонність робіт; канали збуту, реалізації здобутого злочинним

шляхом;

ґ) наслідки розкрадання, відображені у матеріальній обстановці злочину

(характерні сліди, їх локалізація та взаємозв'язок), викликані службовими та

позаслужбовими діями та зв'язками розкрадачів, способом життя, поведінкою у

побуті, особистими зв'язками.

Кожний елемент системи пов'язаний з іншими прямо та опосередковано, що

визначає характер зв'язків між ними залежно від рівня та обсягу завдання, що

вирішується слідчим. Наприклад, у будь-якому випадку можна простежити зв'язок

між елементами “суб'єкт розкрадання” та “спосіб розкрадання”, що виражається в

тому, що лише певні категорії посадових чи матеріально відповідальних осіб

можуть використовувати певний спосіб розкрадання.

У той же час на даний зв'язок впливають побічні обставини, які стосуються

предмета злочинного посягання та обстановки розкрадання. Тому для аналізу

прямого зв'язку, що розглядається, обумовленого чинниками, які впливають на

вибір розкрадачами способу злочину, важливо враховувати вид та особливості

предмета посягання, характер і особливості обстановки розкрадання. Надаючи

особливого значення способу розкрадання, зупинимося на даному елементі

165

криміналістичної характеристики цих злочинів.

Спосіб вчинення злочину є об'єктом вивчення низки наук кримінального

циклу: кримінального права, кримінології, кримінального процесу,

криміналістики. Кримінально-правове поняття способу, що розробляється на

основі кримінального закону, є базовим для інших наук. В криміналістиці

великого значення надається дослідженню способу злочину і, зокрема, способу

вчинення розкрадань. При цьому він розглядається не тільки як спосіб вчинення

злочину, що виявляється у заволодінні майном, а й як спосіб приготування

(створення резервів для розкрадання) і його приховування. Такий підхід до

розуміння способу злочину, не порушуючи змісту кримінально-правового поняття

способу, вводить до нього елементи, що найбільш повно відбивають механізм

злочину. Найбільш точним видається визначення способу посадового розкрадання

як прояв злочинної діяльності, що виявляється в об'єднаній загальним задумом

системі дій розкрадачів із створення умов для розкрадання, вилучення майна

(шляхом використання або зловживання посадовим становищем) з відповідних

фондів, обернення його на свою користь або на користь інших осіб та приховання

злочину.

Встановлений спосіб вчинення розкрадання, що проявився у злочинному

заволодінні майном, може слугувати одним з доказів вини обвинуваченого. В

кожному випадку розслідування, за кожним епізодом розкрадань спосіб має бути

повністю доведений із зазначенням прийомів створення резервів для розкрадання,

вилучення майна і приховування злочину.

Значення встановлення способу розкрадання визначається

• важливістю завдань з його розкриття, доказування в кримінальній

справі (ст. 64 КПК), належної кваліфікації, з'ясування обтяжуючих

обставин, особливо коли застосування способу пов'язано з участю

в розкраданні організованої групи (п. 2 ст. 41 КК).

Слід враховувати й те, що спосіб вчинення злочину береться до уваги судом

для індивідуалізації покарання винного, оскільки він характеризує не тільки сам

вчинок, а й суб'єкта злочину. Все це зумовлює необхідність зазначення способу

злочину в описовій ча-

стині обвинувального висновку і в мотивувальній частини

обвинувального вироку (ст.ст. 223, 334 КПК).

На суть і особливості способів розкрадання було звернуто увагу в зв'язку з

розвитком наукових основ розслідування цієї категорії злочинів, внаслідок чого

зроблено висновок про те, що знання способу розкрадання дає можливість вчасно

виявити і припинити злочин, прийняти правильне рішення про порушення

кримінальної справи, забезпечити якісне планування розслідування.

У системі закономірних зв'язків елементів криміналістичної характеристики

спосіб розкрадання часто посідає ключове місце як об'єкт встановлення і засіб

з'ясування різноманітних обставин злочину.

Вибору способів розкрадання властиві певні закономірності, пов'язані з

впливом таких обставин, як ставлення певних категорій осіб до ввіреного їм

майна, вигляд і особливості цього майна, обстановка і умови виробництва,

зберігання, обліку та ін. Тому знання слідчим чинників, що зумовлюють вибір і

застосування розкрадачами способів підготовки до розкрадання, їх вчинення і при-

166

ховування, дозволяє йому висунути версії про механізм злочину в цілому, зв'язок

даного розкрадання з іншими злочинами.

Відомо, що кожному способу розкрадання притаманна своя внутрішня логіка

розвитку. Наприклад, вчинення дій з метою використання створених резервів

матеріальних цінностей вимагає застосування прийомів з вилучення неврахованих

лишків і приховування їх, інших дій (у певній послідовності, за участю певних

осіб).

Спосіб розкрадання має свою структуру, що містить систему певних

прийомів За структурою способи можуть бути: простими, складатися із дій,

спрямованих на вилучення майна (без підготовки, утворення резервів і

приховування розкрадання); складними, що містять комплекс дій із створення

неврахованих лишків, їх вилучення шляхом вивезення за межі місця легального

знаходження (зберігання), приховання як самих способів, так і наслідків

розкрадання в цілому.

Аналіз кримінальних справ про розкрадання показує, що способи їх

підготовки, вчинення і приховування різноманітні. Разом з тим вони мають певну

стабільність, повторюваність, хоча й видозмінюється під впливом певних чинників

(зміни системи обліку, звітності, технології виробництва, постачання і збуту, норм

списання витрат та ін.). Дані обставини вимагають упорядкування знань про

способи розкрадання з метою розробки оптимальних систем типових версій про їх

застосування розкрадачами у відповідних кримінальних ситуаціях.

Для цього і проводиться класифікація способів вчинення таких злочинів з

урахуванням форм розкрадання: привласнення, розтрати, зловживання посадовим

становищем, що використовуються розкрадачами залежно від того, є вони

матеріально відповідальними, посадовим особами і безпосередньо

розпоряджаються ввіреним їм під звіт майном, чи є особами, що вчиняють

розкрадання шляхом використання своїх службових повноважень. У залежності

від цього відбувається вибір розкрадачами певних способів злочину. Тут можливі

різні варіанти. Залежно від означених чинників у розкраданні можуть брати участь

службові особи — керівник господарського підрозділу, матеріально відповідальна

особа, бухгалтерські працівники.

Найбільш загальними критеріями класифікації способів розкрадання є:

1) предмет злочинного посягання — способи розкрадання матеріальних

цінностей і грошових коштів;

2) ступінь спільності способів — способи, типові для всіх галузей народного

господарства, і способи, характерні для окремих галузей, видів виробництва;

3) документальне оформлення (облік) майна — способи розкрадання

врахованих і неврахованих цінностей.

При очевидній відмінності означених критеріїв всі вони, будучи пов'язаними

між собою, в комплексі складають основу для побудови класифікації способів

розкрадання з перевагою того або іншого критерію.

Крім цього, способи розкрадання можуть бути класифіковані за загальним

механізмом злочинної операції при випуску неврахованої продукції: 1) операції,

які проводяться без офіційного оформлення документів (або з фіктивним

документальним прикриттям), — “бездокументні” операції та 2) операції, які

167

здійснюються без фактичного руху товарів, — “безтоварні” операції.

У сучасних умовах виробництва продукції і збуту товарів вказані способи зі

всіма модифікаціями зберігають кримінальну “привабливість” для розкрадачів,

оскільки дозволяють не тільки викрадати матеріальні цінності і грошові кошти в

державному і колективному секторі, а й приховувати прибутки від оподаткування

у легальній частині виробничої і комерційної діяльності, здійснювати незаконні

бартерні операції з порушенням правил валютного регулювання, прикривати

фіктивне підприємництво тощо.

Перший з означених злочинних механізмів (рис. 17) характерний для

розкрадань, пов'язаних з випуском неврахованої продукції, її збутом.

Другий злочинний механізм (рис. 18) — розкрадання, що вчиняються шляхом

“безтоварних” операцій.

Оскільки даний спосіб має безтоварний характер, покупець і продавець, які

перебувають у злочинній змові, виконують наступні фіктивні операції.

Продавець вилучає з каси свого підприємства суму грошей, яка дорівнює

сумі, перерахованій покупцем через банк (з касового виторгу), або вилучає на ту ж

суму частину товарів (нібито призначених для покупця).

Покупець оформляє документи на матеріальні цінності, що надійшли нібито

від продавця, і списує їх у видаток за встановленими правилами, використовуючи

для цього додаткові злочинні способи приховування. Таким чином операція

вчиняється без руху (переміщення) матеріальних цінностей і приховується

фіктивними звітами і обліковими документами.

Описані способи можна назвати “універсальними” для ситуацій, коли

розкрадач зазіхає на чуже майно, що ввірене йому у зв'язку з виконанням

посадових обов'язків, або у випадках розпорядження цим майном.

Велике значення для розкриття розкрадань має знання слідчим типових

способів створення лишків для розкрадання, збуту і реалізації неврахованої

продукції в різноманітних галузях промислового і аграрного виробництва,

торговельних (рис. 19) та інших підприємствах.

Недосконалість правового регулювання, відсутність належних чинників

захисту підприємництва від незаконних посягань викликали активізацію злочинів,

які, з одного боку, характеризуються корисливо-насильницькими діями

(вимагательства, штучне підвищення і підтримання високих цін та ін.), а з другого

боку — завдяки припливу до злочинного середовища осіб, які володіють еконо-

мічними знаннями, використовують вади у законодавстві та вивірені способи

злочинної діяльності (типу добре відомих “пірамід”, фальшивих авізо та ін).

§ 3. Тактика перевірочних дій при встановленні ознак розкрадання

Справа про розкрадання може бути порушена тільки в тих випадках, коли є

достатньо даних, що вказують на ознаки злочину.

В разі необхідності перевірити заяву або повідомлення про розкрадання до

порушення справи в строк не більше десяти днів проводяться передбачені ст.ст.

94, 97 КПК дії шляхом відібрання пояснень від окремих громадян або службових

осіб або витребування необхідних документів. Такі дії мають перевірочний

характер і спрямовані на виявлення ознак розкрадання і вирішення питання про

достатність підстав для обґрунтованого порушення кримінальної справи або для

168

відмови в її порушенні.

Відібрання пояснень і витребування документів може бути пов'язано з

необхідністю проведення інвентаризацій фінансової і господарської діяльності,

отримання консультацій фахівців (бухгалтерів, товарознавців, технологів),

вивчення нормативних матеріалів, що регулюють фінансову і господарську

діяльність підприємства, організації, ознайомлення з особливостями їх діяльності.

При аналізі ознак, що вказують на розкрадання, вчинене певними особами,

необхідно всебічно враховувати обставини, які вплинули на їх поведінку в сфері

фінансово-господарської діяльності в обстановці виробничого ризику,

необхідність виконання термінових робіт, усунення перешкод, які призвели до

відступу від нормативів, що регламентують рух матеріальних цінностей, грошових

коштів, оформлення документів та ін.

Саме характер таких дій, їх наслідки суб'єктивно можуть сприйматися як

очевидні ознаки порушень, пов'язаних з розкраданнями. В цьому зв'язку важливо

підкреслити, що вже на самому початку розгляду матеріалів, що вказують на

ознаки розкрадань, як правило, відомі посадові, матеріально відповідальні особи,

які розпоряджаються майном. У такій ситуації відсутність достатньо повного і

об'єктивного врахування пояснень цих осіб з приводу виявлених порушень,

з'ясування обставин, які призвели до них, і висування можливих для даної ситуації

слідчих версій про характер події, мотиви дій осіб, яким ввірене майно, може

призвести до необгрунтованого порушення справи про розкрадання.

Причинами прорахунків у подібних слідчих ситуаціях (як і в розслідуванні в

цілому) стають помилки в збиранні, аналізі і об'єктивній оцінці фактичних даних,

у тому числі протидоказів, що вказують на відсутність у даної особи мотиву для

вчинення злочину.

Ознаки розкрадання як відбиття різноманітних властивостей злочинів є

численними і різноманітними і вимагають певної систематизації, що забезпечила б

повноту охоплення всіх значущих для розслідування слідів.

У криміналістиці ознаки розкрадання систематизуються на основі різних

чинників: за формою прояву, змістом, місцем прояву. Залежно від цього можна

виділити наступні джерела при виявленні ознак даного виду злочинів: виробничі

підрозділи підприємств, де виготовляється (вирощується, заготовляється,

переробляється) продукція, звідки надходить сировина, місця збуту готових

виробів, реалізації товарів; транспортні підприємства, які здійснюють перевезення

сировини, готової продукції, товарів; бухгалтерія підприємств, установ,

організацій; планові, статистичні, технологічні підрозділи, їх вищі органи, а також

суміжні структури; контрольно-ревізійні органи; органи державних інспекцій;

органи стандартизації і сертифікації, пробірного нагляду та ін.; контролюючі

органи (Національний банк, Антимонополь-ний комітет, Фонд державного майна,

Державна податкова адміністрація, Державна митна служба, Державний комітет у

справах захисту прав споживачів та ін.); правоохоронні органи; аудиторські фірми.

Виявлення ознак розкрадання у стадії перевірки повідомлень про вчинені

злочини в порядку, передбаченому ст. 97 КПК, можна уявити в такому вигляді

(табл. 2).

Розкрадання в більшості випадків вчиняється групою осіб, дії яких при

169

відповідних підставах кваліфікуються за сукупностю з іншими злочинами за

статтями КК: “Порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю” (ст.

148

), “Незаконна торговельна діяльність” (ст. 155

), “Обман покупців” (ст. 155),

“Обман замовників” (ст. 155

), “Порушення правил торгівлі” (ст. 155

) та ін.

Дана обставина важлива з точки зору розширення можливостей розкриття

розкрадань шляхом виявлення інших пов'язаних з ними злочинів, ознаки яких у

більшості випадків не завжди враховуються. В той же час такий всебічний підхід

до дослідження обставин забезпечує розкриття не тільки розкрадань, а й інших

злочинів, вчинення яких передує їм або спрямоване на приховання розкрадання.

Характерно, що ознаки певних злочинів збігаються з ознаками розкрадання (табл.

3). Тому проведення первісних слідчих дій необхідно для диференціації злочинних

вчинків, пов'язаних з розкраданнями.

§ 4. Типові слідчі ситуації при розслідуванні розкрадань

Одним з характерних видів слідчих ситуацій по даній категорії справ є

обстановка, що характеризується недостатньою поінфор-

мованістю про обставини розкрадання, що підлягають встановленню,

великою кількістю перешкод в отриманні такої інформації. Найбільш істотними в

цьому відношенні є труднощі, що виникають при отриманні відомостей про спосіб

вчинення злочину, джерела розкрадання, зв'язки між співучасниками та ін.

Вирішення таких слідчих ситуацій має значення і для розслідування конкретного

розкрадання.

У більшості випадків важливо враховувати можливості вирішення завдань у

певній слідчій ситуації, наприклад, з використанням “чинника раптовості”.

До початку розслідування може скластися три види основних типових

ситуацій залежно від обізнаності (настороги) розкрадачів щодо загрози викриття

їхньої злочинної діяльності і можливості використання слідчим “чинника

раптовості”:

1) по справах, порушених внаслідок документальної ревізії, інвентаризації,

перевірок, які проводяться органами прокуратури, контрольними органами, коли

можливий початок розслідування не є раптовим для осіб, які можуть виявитися

причетними до зловживань;

2) по справах, порушених внаслідок проведення оперативно-розшукової

діяльності і виявлення ознак розкрадання безпосередньо органом внутрішніх справ

(співробітниками служби боротьби з економічними злочинами, боротьби з органі-

зованою злочинністю), коли складається стан, при якому підозрілі в розкраданні та

інших злочинах особи не обізнані про можливий початок розслідування, в зв'язку з

чим особливого значення набуває “чинник раптовості”;

3) по справах, які порушуються у випадках затримання на місці злочину

співробітниками органів, що не проводять цільові оперативно-розшукові дії (ДАІ,

ППС, служби дільничних інспекторів та ін.), осіб за порушення ними певних

правил, що викликає підозру в причетності до злочинних дій. В даних умовах

“чинник раптовості” хоча і виявляється щодо осіб, які підозрюються, однак його

здійснення пов'язане з обмеженою інформацією про можливі злочинні дії.

Виділяється також ситуація, коли кримінальна справа порушується в зв'язку з

перевіркою заяв, повідомлень (громадян, службових осіб, у засобах масової

170

інформації), явки з повинною. У залежності від конкретних обставин в подібних

випадках “чинник раптовості” не має звичайної ефективності, особливо при зволі-

канні з ОРД і порушенням кримінальної справи.

Врахування даних ситуацій дозволяє точніше визначити умови збирання

інформації, намітити порядок і послідовність проведення перевірочних дій,

підготовчих, організаційних заходів.

При очевидній відмінності наведених вихідних ситуацій загальними

негайними завданнями на початку розслідування, є:

1) встановлення номенклатури і місця знаходження документів (ручного і

машинного обліку), в яких могли відобразитися ознаки злочину, і забезпечення їх

цілості.

При цьому слід звернути увагу на необхідність дослідження не тільки

документів первинного (оперативного) обліку і бухгалтерської документації, але й

планових, технологічних, виробничо-управлінських, статистичних, податкових та

інших документів, бланків, етикеток тощо. Велике значення має аналіз змісту

неофіційних документів (записки, нотатки, чорнові записи, розрахунки та ін.);

2) встановлення місця знаходження сировини, напівфабрикатів, матеріалів,

готової продукції, товарів і забезпечення їх цілості;

3) виявлення вимірювальних приладів, що використовуються, — вагів,

дозаторів, лекал, трафаретів, штампів, касових апаратів, їх перевірка, фіксація

показань, опечатування (при необхідності — з урахуванням інтересів

виробництва);

4) перекриття доступу до електронно-обчислювальних засобів;

5) встановлення місця знаходження майна і грошових коштів, що належать

розкрадачам, з метою забезпечення відшкодування матеріальних збитків, завданих

злочином.

Вирішення зазначених завдань не вичерпується початковою стадією

розслідування і стадією, що безпосередньо передує порушенню кримінальної

справи, оскільки в подальшому провадженні по справі можуть бути виявлені дані

про раніше не виявлені епізоди розкрадання і інших злочинів, причетних до нього

осіб та ін.

Виходячи з зазначених слідчих ситуацій, можливе застосування наступних

основних комплексів первісних слідчих та організаційних дій, оперативно-

розшукових заходів, що в разі необхідності можуть взаємно доповнюватися.

§ 5. Побудова слідчих версій і планування розслідування

Побудова слідчих версій про характер подій та інші обставини і планування

основних напрямків розслідування починається в стадії перевірки в міру

виявлення ознак розкрадання. По справах даної категорії в основу версій можуть

бути покладені різноманітні вихідні дані. В одних випадках відомо місце

розкрадання (певного його епізоду), але неясно, яким чином і куди збувалося

викрадене; в інших слідчий володіє відомостями про реалізацію викрадених

матеріальних цінностей у певному місці, однак не відоме джерело розкрадання.

Обставини можуть скластися і так, що відомими стають факти неофіційної

реалізації сировини з підприємства-вироб-ника чи бази або факти переміщення

готової продукції без належного її оформлення, в той час як не встановлено її