Шепітько В.Ю. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів

Подождите немного. Документ загружается.

171

виробника і споживача. Це особливо характерно для однорідної продукції, що

виготовляється різноманітними підприємствами, або такої, що поставляється

численними місцевими і зарубіжними фірмами.

Вирішуючи питання про наявність ознак розкрадання і їх достатність для

порушення кримінальної справи, слідчий здійснює перевірку загальних версій про

характер події. Поряд з цим перед ним постає завдання розробки і перевірки версій

щодо безпосереднього предмета посягання, способів розкрадання, кола осіб, при-

четних до них, та ін.

У процесі побудови конкретних робочих слідчих версій по злочину, що

розслідується, важливо не тільки спиратися на наявну фактичну інформацію і

особистий досвід слідчого, а й користуватися системами типових версій. Такі

версії являють собою припущення, побудовані на основі аналізу типових ситуацій.

В цьому зв'язку великого значення набувають схеми типових версій, зокрема,

про способи розкрадання. В роботі слідчого складається певна “технологія”

використання систем типових версій для вирішення конкретних слідчих завдань,

що дозволяє дати логічне пояснення конкретним фактичним даним по злочину і

сприяє побудові робочих версій.

Письмовий план є не тільки організуючим початком процесу розслідування

розкрадання, а й засобом, що сприяє логічному розвиткові планування на всіх

етапах провадження по справі, оптимальному поєднанню узагальненого досвіду і

фактичних даних щодо події, яка розслідується.

Основою плану розслідування розкрадання є версії. Найбільш раціональним є

план, окремі частини якого складаються за кожною версією, а після цього

зводяться в єдиний план з виділенням в його загальну частину питань, що

підлягають з'ясуванню по всіх версіях.

Для розслідування розкрадання характерно планування чотирьох основних

етапів розслідування: 1) проведення перевірочних дій і вирішення питання про

порушення кримінальної справи; 2) початок розслідування (проведення первісних

слідчих і організаційних дій, прийняття оперативно-розшукових заходів; 3) прове-

дення подальшого розслідування; 4) закінчення розслідування.

В межах планування кожного етапу в міру необхідності відбувається

уточнення і доповнення планів розслідування.

План розслідування розкрадання може намічатися вже в ході перевірочних

дій, коли стають очевидними ознаки злочину. Вихідна фактична інформація про

розкрадання і його обставини в поєднанні з аналізом системи типових версій

дозволяє прогнозувати основні напрямки розслідування, вузлові питання, що

підлягають з'ясуванню.

Планування первісних слідчих дій, тактичних операцій має забезпечити

вирішення завдань, спрямованих на пошук і збереження необхідних документів,

предметів, що можуть мати значення речових доказів завданих розкраданням

збитків та ін. Слідчі і організаційні дії, що проводяться у зв'язку з цим, мають

невідкладний характер і проводяться в першу чергу.

Результати первісних слідчих дій створюють основу для деталізації плану

подальшого розслідування, спрямованого на виявлення і розкриття всіх епізодів

розкрадання, співучасників злочину тощо. Планом передбачається перевірка

172

зібраних на початковому етапі фактичних даних шляхом проведення очних ставок,

судових експертиз та інших слідчих дій.

Планування закінчення розслідування пов'язане з перевіркою і

систематизацією матеріалів розслідування, необхідних для складання

обвинувального висновку. Планується порядок ознайомлення з матеріалами

справи обвинуваченого і його захисника, інших учасників процесу, що мають на

це право.

Планування розслідування розкрадання і складання письмового плану по

таких справах має низку особливостей, пов'язаних з багатоепізодністю даних

злочинів, застосуванням розкрадачами різноманітних засобів розкрадання.

Специфічним для планування є і те, що на початку розслідування (а інколи і

до його початку) досить повно відоме коло осіб, які можуть бути причетними до

розкрадання або мають про це відомості, у зв'язку з чим в плані розслідування

(перевірочних дій) передбачається отримання пояснень, допит цих осіб.

На структурі плану відбивається необхідність враховувати різні місця

вчинення розкрадання (джерело розкрадання, місця реалізації викраденого та ін.).

В ході розроблення плану розслідування, що охоплює декілька об'єктів і

епізодів розкрадання, вчинених різними особами різноманітними способами,

доцільно виділити загальні питання, що підлягають з'ясуванню по всіх намічених

напрямках і включаються до загальної частини плану розслідування. Звичайно до

цієї частини плану включаються дії, спрямовані на реалізацію загальних завдань,

що постають на початку розслідування, тактичних опе-ірацій. Загальні питання,

що підлягають з'ясуванню по всій справі, ;повинні конкретизуватися в межах

окремих планів (частин плану), що передбачаються розслідуванням по окремих

об'єктах, епізодах, Іспособах злочину і особах.

Специфіка розслідування багатоепізодних розкрадань визначає форму плану

розслідування по таких справах: його основу склада-їоть окремі епізоди

розкрадання.

Планування розслідування вимагає складання схем взаємозв'язку певних

даних: окремих епізодів, співучасників, об'єктів, Способів руху грошових коштів і

матеріальних цінностей, документів, технологічного процесу виробництва,

механізму злочину та ін. Дані матеріали використовуються при підготовці до

прове-пення слідчих дій та при складанні обвинувального висновку.

§ 6. Роль ревізійного контролю і аудиту у виявленні і розслідуванні

розкрадань

Факти злочинного посягання на майно можуть виявлятися органами

фінансового контролю, здійснюваного відповідними контрольно-ревізійними

службами, аудитом, а також незалежним фінансовим контролем.

Однак перевірки, ревізії та інвентаризації, що проводяться ними, не завжди є

ефективним способом виявлення розкрадань. Цей висновок підтверджується

наявністю латентних розкрадань, частина яких, як показує наступне

розслідування, вчиняється порівняно нескладно і досить відомими способами.

Виділяються такі недоліки в здійсненні внутрішнього контролю: неякісність

ревізій та інвентаризацій; огріхи в організації ревізій, що виявляються у невірному

підборі ревізорів (за компетентністю, об'єктивністю), підміна ревізій вибірковими

173

тематичними перевірками; відсутність перевірок впродовж тривалого часу.

Матеріали аудиторської перевірки є важливим джерелом для проведення їх

криміналістичного аналізу з метою виявлення ознак розкрадання та інших

економічних злочинів. Для цього використовують результати порівняння даних

аналітичного і синтетичного обліків, перевірки правильності кореспондентських

рахунків тощо. На практиці склалася певна система: ревізія (в порядку фінансово-

господарського контролю, аудит) — ревізія, яка проводиться на вимогу слідчого,

— судова експертиза (виробничо-господарської, фінансової діяльності), елементи

якої пов'язані єдністю мети виявлення ознак розкрадання і встановлення обставин

їх вчинення.

Ревізії і аудит, що здійснюються в порядку господарського контролю,

спрямовані на встановлення випадків порушень у витрачанні коштів та матеріалів,

проведенні господарських операцій, дотриманні фінансової дисципліни, веденні

бухгалтерського обліку, заповненні документів, бухгалтерських записах та ін.

Ревізії, які проводяться на вимогу слідчого, мають цільове спрямування, що

визначається вихідними даними і конкретними завданнями розслідування. В

експертизі ще більшу конкретизацію одержує вирішення окремих питань, що

залишилися нез'ясовани-ми через різноманітні обставини в ході ревізії, що їй

передувала.

В практиці розслідування посадових розкрадань, що звичайно являють собою

провадження по складних кримінальних справах, виникає потреба у проведенні на

вимогу слідчого ревізії вже в ході до-судового слідства, а також призначенні

відповідних судових експертиз.

§ 7. Особливості провадження слідчих дій і тактичних операцій по справах

про розкрадання

У ході розслідування посадових розкрадань виникає необхідність у

проведенні різноманітних слідчих дій: огляду (місця події, предметів, документів),

відтворення обстановки та обставин події (слідчий експеримент, перевірка

показань на місці), обшуку, виїмки, накладення арешту на майно, допиту, очної

ставки, пред'явлення для впізнання, отримання зразків для експертного

дослідження, експертизи.

Специфіка проведення окремих слідчих дій, їх комплексів визначається

особливістю даного виду злочинів, пов'язаного з порушенням документального

обліку майна, його рухом, технологією виробництва, особливостями постачання,

збуту і реалізації матеріальних цінностей та ін. Розглянемо особливості тактики

проведення таких слідчих дій, як допит, огляд і судова експертиза.

Особливості тактики допиту по справах про розкрадання полягають у

специфіці посадового і матеріально відповідального становища допитуваних осіб.

При допитах, що проводяться у зв'язку з притягненням особи як обвинуваченого, і

допитах інших осіб по справах про розкрадання характерно пред'явлення їм

документів з метою з'ясування даних, що зафіксовані в них. Поєднання запитань

до допитуваного з використанням документів дозволяє встановити епізоди

розкрадання, способи їх підготовки, вчинення і приховування, причетність певних

осіб до даного злочину, розмір матеріальних збитків, завданих розкраданням.

Результати такого допиту часто сприяють встановленню важливих для справи

174

обставин, які вимагають інколи перевірки іншими слідчими, організаційними

діями. У ході допиту, який проводиться з пред'явленням документів, може бути

присутній експерт (ст. 77 КГІК), спеціаліст (ст. 128' КПК).

Допит матеріально відповідальної особи по справі про розкрадання є

первісною слідчою дією, тому вимагає з'ясування позиції допитуваного з вузлових

питань справи, що розслідується. Оскільки мова йде про матеріально

відповідальну особу, з'ясовуються передусім, чи згідна особа з розмірами

встановленої нестачі (лишків), причини утворення нестачі (лишків).

Показання осіб, що визнали себе винними в розкраданні, повинні ретельно

перевірятися аналізом документів, допитом інших осіб, проведенням судових

експертиз та іншими необхідними слідчими діями.

Серед свідків по справах про розкрадання виділяються наступні групи:

товариші по службі (за місцем вчинення розкрадання, із суміжних організацій —

постачальних, переробних, субпідрядних, збутових та ін.); особи, які працювали

на даному підприємстві до вчинення розкрадання, і ті, які заміщали

обвинувачених; працівники головних установ (керівних, виробничих, фінансових

підрозділів та ін.); працівники контрольно-ревізійних органів, інспекцій; особи, які

реалізували викрадене, і ті, які постачали розкрадачам сировину, не працюючі на

даному підприємстві; особи, які знають обвинувачених за місцем проживання,

знаходження гаражів, дачних і садових ділянок, за колом уподобань, покупці,

замовники та ін.

Окрім питань з фактичних обставин справи у свідків з'ясовуються: стосунки

між ними і обвинуваченими; наявність в їх розпорядженні документів,

неофіційних записів, що підтверджують показання; чи відомі їм інші факти

незаконних дій і особи, які можуть підтвердити правильність показань.

Велике значення в системі розглядуваних слідчих дій має огляд, зокрема такі

його види, як огляд місця події, предметів і документів. Огляд місця події як

первісна слідча дія (яка проводиться у невідкладних випадках до порушення

кримінальної справи) дає можливість перевірити версію про інсценування

розкрадання, пожежі, аварії водопроводу, стихійних явищ з метою приховати

розкрадання, вчинене шляхом привласнення, розтрати або зловживання посадовим

становищем.

У ході розслідування злочинів, пов'язаних з випуском неврахованої продукції,

виникає необхідність в огляді певних ділянок місцевості і приміщень, які не є

місцем події в криміналістичному значенні, однак являють собою об'єкти, що

своїм розташуванням, призначенням, станом, наявністю або відсутністю змін у

матеріальній обстановці викликають необхідність безпосереднього обстеження.

Потреба в таких оглядах виникає у випадках, коли необхідно обстежити

виробничі, торгові, складські, жилі та інші приміщення, ділянки території

підприємств, під'їзних шляхів, навантаж -но-розвантажувальних майданчиків,

місць вивезення відходів виробництва (підприємств переробки відходів, смітників,

місць поховань худоби та ін.). Так, по справах про розкрадання матеріальних

цінностей може виникнути версія про неналежні умови на складі для зберігання

виробів, внаслідок чого значно збільшився відсоток їх вологості чи інші

показники.

175

У перевірці версій про незаконне списання у витрати сировини, матеріалів,

що не піддаються подальшому використанню, важливу роль має огляд місць їх

складування, знищення (як зіпсованих) шляхом спалювання, закопування.

Відсутність слідів таких дій може вказувати на те, що даної кількості відходів не

було або ж вони не знищувалися зовсім і могли використовуватися як сировина

для випуску іншої продукції.

Істотні результати дає також огляд виробничих приміщень, технологічного

обладнання для перевірки версій, що виникають у зв'язку із посиланням

відповідальних за випуск продукції осіб на неналежні умови виробництва, дефекти

обладнання тощо. В ході таких оглядів може виникнути необхідність у

дослідницьких діях для перевірки ходу і результатів певних виробничих процесів,

операцій. У цих випадках слідчий після закінчення огляду (або пізніше, коли

визнає за необхідне) може призначити слідчий експеримент, для участі в якому

доцільно залучити фахівців у даній галузі виробництва.

Якщо обставини, що перевіряються, пов'язані з обліком складних процесів,

пояснення яких вимагає наукових знань, спеціальних розрахунків у галузі техніки,

слідчий призначає відповідні судові експертизи.

У методиці розслідування посадових розкрадань склалася наступна система

судових експертиз: економічні (бухгалтерські, фінансово-економічні,

ціноутворення); інженерно-технічні (промислово-технічні, будівельно-технічні,

транспортно-технічні); інженерно-технологічні (технологічних процесів,

товарознавчі); сільськогосподарські (агротехнічні, зоотехнічні, ветеринарні);

біологічні (ботанічні, зоологічні); криміналістичні (почеркознавча, технічна

експертиза документів, різновиди трасологічної експертизи).

Такі експертизи в ході розслідування призначаються в різноманітному

поєднанні залежно від особливостей галузі виробництва, в якій були вчинені

розкрадання, предмета посягання, застосування розкрадачами певних способів

вчинення і приховування злочину і ряду інших обставин.

Судово-екопомічпа експертиза с найбільш типовою експертизою у методиці

розслідування розкрадань. Необхідно враховувати, що хоча судово-бухгалтерська

експертиза і залишається одним з розповсюджених видів експертиз, необхідність

повного і своєчасного розкриття і розслідування розкрадання вимагає проведення

інших експертиз даного класу. В багатьох випадках без висновку експертів з

питань фінансування і кредитування, ціноутворення не можна встановити в

повному обсязі ряд важливих для розслідування обставин, зокрема розмір збитків,

завданих злочином, особливо по складних справах про розкрадання, пов'язаних з

виготовленням і реалізацією неврахованої продукції, зловживанням в сфері

приватизації, отриманням кредитів та ін. У цьому зв'язку стає очевидною

необхідність призначення у відповідних випадках не тільки судово-бухгалтерсь-

кої, але й інших видів судово-економічної експертизи.

Економічна експертиза в сфері виробництва може призначатися для

встановлення системи виробничих показників, взаємозв'язків між ними, а також

для з'ясування причин і наслідків зміни цих показників на основі дослідження

господарських планів, графіків, виробничих завдань, нарядів, кошторисів,

розцінок, нормативів та інших документів. При цьому аналізуються фактичні дані

176

про виконання завдань і дотримання встановлених нормативів.

Фінансово-економічна експертиза проводиться для з'ясування питань щодо

фінансування і кредитування: чи за призначенням витрачалися кошти, отримані в

порядку фінансування; чи дотримувалися правил обчислення податків, зборів та

інших платежів; чи є порушення щодо фінансування і кредитування та ін.

Експертиза ціноутворення дозволяє вирішити питання, пов'язані з

формуванням цін, калькуляцією виробів, з'ясувати, чи порушувався порядок

формування торговельної надбавки на певні види товарів, чи правильно

складалася калькуляція виробів, чи робилася націнка на продукцію, чи

змінювалися ціни на виготовлену продукцію з урахуванням різниці в залежності

від ринкової кон'юнктури, сезонності та ін.

Зараз створені передумови для впровадження економіко-мате-матичної

експертизи, мета якої — з'ясувати міри впливу розкрадання на зміни в системі

техніко-економічних показників (ТЕП) підприємства, встановити виробничі

підрозділи (цех, дільниця) і тимчасові періоди виникнення суперечностей в ТЕП,

причини їх відхилення від тенденцій, що склалися на виробництві.

Судова інженерио-техпічна експертиза проводиться для визначення стану

виробничого і лабораторного обладнання (потужність, справність, ефективність

тощо), контрольно-вимірювальних приладів, облікових механізмів, апаратів

(касові апарати, лекала, трафарети тощо). В залежності від основних сфер

виробництва, особливостей об'єктів досліджень даний клас експертизи поділяється

на два види: промислово-технічну і будівельно-технічну експертизи. Перша

охоплює сферу виробництва різноманітних галузей (м'ясного, молочного,

текстильного, швейного, шкіряного, взуттєвого), побутового обслуговування

населення, торгівлі; друга дозволяє вирішувати питання, пов'язані з

проектуванням, будівництвом, монтажними і ремонтними роботами, прийманням

споруджених об'єктів.

Інженерно-техпологічпі експертизи стосуються технології виробничого

процесу обробки (переробки сировини, напівфабрикатів, виготовлення готової

продукції, її складування, лабораторного дослідження, зберігання,

транспортування, матеріалознавчого і товарознавчого дослідження промислових,

продовольчих товарів та інших виробів. До цього класу (як види) належать техно-

лого-матеріалознавча і товарознавча експертизи. Перша стосується стану

технології, її впливу на кількість і якість продукції, що випускається, відповідність

її умовам стандартизації і сертифікації; друга спрямована на дослідження товарів,

продукції або документів, що відбивають відомості про товари.

Судова агропромислова експертиза призначається при розслідуванні

злочинів, що вчиняються в сфері сільськогосподарського виробництва, заготівлі і

переробки продукції рослинництва, тваринництва та ін. Специфіка об'єктів

дослідження даної експертизи визначає відповідні її види.

Агротехнічна експертиза проводиться для встановлення норм і фактичного

висіву культур на певній площі зібраного урожаю; правильності списання

посівного матеріалу тощо.

Біологічна (ботанічна) експертиза призначається для встановлення виду

(роду, сімейства) рослин; однаковості ботанічного складу рослин, виявлених у

177

певному місці, і зразків, вилучених у певної особи. При призначенні таких

експертиз необхідно враховувати, що їх об'єкти можуть досліджуватися іншими

експертизами, зокрема судово-біологічною, що поділяється на судово-ботанічну і

судово-зоологічну експертизи.

Загальними об'єктами для зоотехнічної, ветеринарної і біологічної

(зоотехнічної) експертиз є тварини і продукція тваринництва. Перша вирішує

питання, пов'язані з встановленням приросту поголів'я тварин, його обліку,

кількістю виходу і видів продукції і т.ін.; друга — питання щодо правильності

умов догляду, годування і використання тварин, визначення причин виснаження,

мору тварин; третя призначається з метою встановлення родової, видової

належності часток, однаковості зоологічного складу вовни, волосся, кісткових

залишків, виявлених у певному місці, і наявних зразків. Слід мати на увазі, що до

складу зоологічної експертизи входить також її орнітологічні та іхтіологічні

різновиди.

З класу криміналістичної експертизи необхідно виділити почеркознавчу і

технічну експертизу документів, оскільки значна частина розкрадань вчиняється

шляхом внесення до документів тих або інших змін; трасологічну, зокрема

дактилоскопічну експертизу, яка проводиться для ідентифікації особи за слідами

папілярних візерунків на документах, чорнових записах, упаковках, відношення до

яких особа, яка підозрюється, заперечує; транспортно-трасологіч-ну експертизу,

що призначається, наприклад для ідентифікації або встановлення групової

належності шини автомобіля, на якому було перевезено невраховану сировину або

готову продукцію без належного оформлення документів. Можливі також

експертизи з визначення джерела походження конкретних предметів шляхом

ідентифікації, наприклад штампу верстату за особливостями його відбитків на

виробах, встановлення цілого за частинам того або іншого виробу та ін.

У розслідуванні розкрадань виділяються тактичні операції, які мають

загальне методичне значення: “Пошук”, що проводиться з метою забезпечення

відшкодування матеріальних збитків; “Документ” — виявлення необхідних

документальних даних; “Затримання на місці вчинення злочину” тощо.

До числа операцій у відповідності з їх тактичною метою можуть бути

віднесені такі: а) встановлення злочинних зв'язків конкретних розкрадачів; б)

виявлення окремих фактів випуску неврахованої продукції; в) виявлення

відхилень від технологічного процесу та ін.

Проведення тактичних операцій вимагає розробки спеціальних планів,

узгоджених з загальним планом розслідування. План тактичної операції

“Забезпечення відшкодування матеріальних збитків”, наприклад, включає такі

слідчі, організаційні дії та оператив-но-розшукові заходи:

1) встановлення способу життя підозрюваного, його зв'язків у період

вчинення розкрадання і після порушення кримінальної справи; наявність у нього

майна, нажитого злочинним шляхом, його місцезнаходження;

2) запити в усі установи, де офіційно може зберігатися майно особи, яка

підозрюється, або ведеться облік прав на це майно;

3) допит підозрюваних (обвинувачених) з метою отримання показань, що

можуть вказувати на наявність майна і місця його знаходження;

178

4) допит членів сім'ї, сусідів, співробітників, знайомих з означених питань;

5) обшук за місцем проживання, службовим (робочим) місцем особи, яка

підозрюється, іншими місцями можливого зберігання майна;

6) накладення арешту на виявлене майно;

7) виявлення осіб, що переховують майно підозрюваного;

8) обшук за місцем проживання цих осіб;

9) проведення повторного обшуку (з урахуванням недоліків пер вісного

обшуку і додаткових фактичних даних, отриманих } ході розслідування);

10) забезпечення недоторканності описаного майна від псування, підміни

(здача на зберігання, опечатування, фотографування)

Глава XIX

Основи методики розслідування злочинів у сфері господарської діяльності

§ 1. Поняття і класифікація злочинів у сфері господарської діяльності та

методики їх розслідування

Злочини у сфері господарської діяльності мають єдиний родовий об'єкт і

являють собою широку класифікаційну групу діянь. У межах даної групи злочинів

виділяються підгрупи на підставі особливостей їх видового об'єкту, до яких можна

віднести передбачені КК злочини у сфері:

1) виконання бюджету: порушення законодавства про бюджетну систему

України (ст. 80

); видання нормативних актів, які змінюють доходи і видатки

бюджету всупереч встановленому законом порядку (ст. 80

);

2) фінансових відносин: виготовлення або збут підроблених грошей чи

цінних паперів (ст. 79); порушення правил про валютні операції (ст. 80);

приховування валютної виручки (ст. 80

); ухилення від сплати податків (ст. 148

);

порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів (ст. 148

); підробка

знаків поштової оплати та проїздних квитків (ст. 153); незаконне виготовлення,

підробка, використання або збут незаконно виготовлених і отриманих або

підроблених марок акцизного збору (ст. 153

);

3) підприємницьких відносин: заняття забороненими видами підприємницької

діяльності (ст. 148); порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю (ст.

148

); фіктивне підприємництво (ст. 148

); шахрайство з фінансовими ресурсами

(ст. 148

); виготовлення спиртних напоїв і торгівля ними (ст. 149); спекуляція (ст.

154); незаконна торговельна діяльність (ст. 155

); протидія законній

підприємницькій діяльності (ст. 155

); приховування банкрутства (ст. 156

);

фіктивне банкрутство (ст. 156

);

4) захисту від монополізму та недобросовісної конкуренції: незаконне

збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять

комерційну таємницю (ст. 148

); розголошення комерційної таємниці (ст. 148

);

штучне підвищення і підтримання високих цін на товари народного споживання та

послуги населенню (ст. 155

); зговір про фіксування цін (ст. 155

); примушування

до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань (ст. 198

);

5) обслуговування населення: випуск або реалізація недоброякісної продукції

(ст. 147); обман покупців (ст. 155); обман замовників (ст. 155'); отримання

незаконної винагороди від громадян за виконання робіт, пов'язаних з

обслуговуванням населення (ст. 155

); порушення правил торгівлі (ст. 155

);

179

6) регулювання переміщення майна через митний кордон Украї-

ни:_контрабанда (ст. 70).

Проміжне положення у вказаних підгрупах злочинів посідають діяння, що

належать за основними критеріями до економічних злочинів, однак

характеризуються наявністю насильницького елементу. До таких злочинів

належать діяння, передбачені статтями КК: ст. 155

— примушування особи до

штучного підвищення чи підтримання високих цін шляхом насильства, завдання

шкоди або погрози їх застосування; ч. 2 ст. 155

— насильство, завдання шкоди чи

погроза ними з метою штучної зміни або штучного фіксування цін; ст. 155

—

протидія законній підприємницькій діяльності, поєднана з погрозою насильства,

пошкодження чи знищення майна при відсутності ознак вимагательства; ст. 198

— примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань

під погрозою насильства, пошкодження чи знищення майна при відсутності ознак

вимагательства. Дані злочини в криміналістичній методиці складають окрему

підгрупу, у розслідуванні яких використовуються методики розслідування

вимагательства (ст.ст. 86

, 144), пов'язаного з економічною діяльністю потерпших.

Загальна методика розслідування злочинів у сфері господарської діяльності

складає основу розслідування таких діянь і є результатом узагальнення слідчої

практики.

Загальна методика розслідування злочинів у сфері господарської діяльності

пов'язана з попереднім розробленням видових криміналістичних методик. Такі

видові методики потребують подальшої диференціації на підгрупи.

Найбільш широкою за складом є підгрупа методик розслідування злочинів у

сфері підприємницьких відносин, що містить десять складів злочинів, з яких

значні труднощі у розслідуванні становить шахрайство з фінансовими ресурсами

(ст. 148

КК).

Серед злочинів, що входять в підгрупу діянь, які вчиняються у сфері

фінансових відносин, найбільшу складність у розслідуванні являють приховування

валютної виручки (ст. 80

КК) та ухилення від сплати податків (ст. 148

КК).

Певні особливості є і в розробці та зостосуванні методик розслідування інших

видів злочинів цієї групи, до яких можна віднести:

1) методики розслідування злочинів, що застосовуються в залежності

БІД

підслідності та підвідомчості слідчих та оперативно-розшукових органів

внутрішніх справ (по лінії ДСБЕЗ, УБОЗ та ін.). Тут виділяються методики

розслідування контрабанди (ст. 70 КК), виготовлення або збуту підроблених

грошей чи цінних паперів (ст. 79 КК), порушення правил про валютні операції (ст.

80 КК), незаконного виготовлення підробки, використання або збуту незаконно

виготовлених і отриманих чи підроблених марок акцизного збору (ст. 153

КК);

2) методики розслідування таких “традиційних” господарських злочинів,

розробці яких раніше приділялася увага, як спекуляція (ст. 154 КК), злочини в

сфері торгівлі та обслуговування населення: обман покупців (ст. 155 КК), обман

замовників (ст. 155' КК), порушення правил торгівлі (ст. 155

КК) та іншіх, які у

більшості випадків не становили складності в розслідуванні, через що спеціальна

розробка таких методик зводилася в основному до методичних рекомендацій по

лінії відповідних служб органів внутрішніх справ;

180

3) методики розслідування злочинів у господарській сфері з числа

криміналізованих найбільш небезпечних правопорушень.

Необхідність розробки таких методик пов'язана з появою нових видів діянь,

що вчиняються в сфері економічних відносин раніше невідомими способами, з

недостатньою підготовленістю оператив-но-розшукових та слідчих органів до їх

виявлення та розслідування. Тут розрізняються дві ситуації щодо дії кримінально-

правових норм: а) кримінально-правові норми, що є “працюючими” (стосовно

діянь, пов'язаних з ухиленням від сплати податків, шахрайством з фінансовими

ресурсами, з порушенням порядку заняття підприємницькою дільністю та ін.); б)

норми, поки що недостатньо “працюючі” (наприклад ті, що встановлюють

відповідальність за діяння, пов'язані з маніпуляцією цінами, банкрутством,

розголошенням комерційної таємниці та ін.).

§ 2. Особливості криміналістичної характеристики і розслідування злочинів,

вчинених шляхом кредитно-фінансових операцій

1. Криміналистична характеристика злочинів

В умовах формування ринкових відносин кредитно-фінансова діяльність

повинна виконувати важливу функцію у сфері економіки. Особливу роль у цій

діяльности відіграє одна з основних функцій банку — кредитування суб'єктів

господарської діяльності й громадян. Крім банків кредиторами можуть виступати

й інші кредитно-фінансові установи (фонди, асоціації, ломбарди та ін.).

Кредитно-банківська діяльність регулюється низкою законодавчих актів,

основу яких складає Закон України “Про банки і банківську діяльність”. Маючи

великі можливості позитивного впливу на розвиток економіки, кредитна система в

той же час відчуває на собі негативний вплив неврегульованості певних правових

положень, недоліків кредитно-фінансових технологій, документообігу, недо-

статнього рівня професіоналізму працівників кредитної галузі, а також існування

можливості зловживань як з боку працівників кредитно-фінансових установ, так і

позичальників. Вказані обставини загострюють криміногенну обстановку,

сприяють зростанню злочинних посягань на кредитно-фінансові ресурси.

Норми КК про відповідальність за заволодіння майном шляхом обману чи

зловживання довір'ям (ст.ст. 83, 143), деякі супутні посадові злочини (ст.ст. 165,

168, 172 та ін.) в умовах формування нових кредитних відносин виявилися

недостатніми для криміналістичного захисту законних інтересів сторін у цих

стосунках. Виникла необхідність доповнити КК нормами про відповідальність за

злочини, що так чи інакше пов'язані з посяганнями на фінансові ресурси

кредитних установ: ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових

платежів (ст. 148

); фіктивне підприємництво (ст. 148

); шахрайство з фінансовими

ресурсами (ст. 148

); приховування банкрутства (ст. 156

); фіктивне банкрутство

(ст. 156

). Із вказаних норм слід виділити ст. 148

КК “Шахрайство з фінансовими

ресурсами”, в якій особливо підкреслено спеціальний характер складу злочину, що

передбачає відповідальність за надання громадянином — підприємцем або

засновником чи власником суб'єкта підприємницької діяльності, а також

посадовою особою суб'єкта підприємницької діяльності завідомо неправдивої

інформації державним органам, банкам або іншим кредиторам з метою одержання

субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків за відсутності ознак