Шепітько В.Ю. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів

Подождите немного. Документ загружается.

261

представників громадських об'єднань до проведення окремих слідчих дій:

встановлення свідків, потерпілих, охорони місця події, обстеження території й

акваторії з метою виявлення

слідів злочину, його наслідків, з'ясування обставин, що сприяли порушенням

правил охорони навколишнього середовища, та ін.

На наступному етапі розслідування і в заключній його стадії виникає

необхідність здійснення тактичних операцій, що мають завдання встановити

важливі для даної категорія справ обставини. До подібних операцій належать:

встановлення функцій посадових осіб і технічного персоналу, причинних зв'язків

між їх діяльністю і наслідками, що настали; визначення фізичної, матеріальної та

моральної шкоди, заподіяної злочином; з'ясування причин і умов, що сприяли

порушенням екологічних стандартів і нормативів.

У ході розслідування екологічних злочинів слідчий, використовуючи дані

криміналістичного аналізу, обставин і слідів, з'ясовує умови, що сприяли

злочинним порушенням правил охорони навколишнього середовища, до яких

можуть належати:

виробничі недоліки в забезпеченні технологічної дисципліни, проектування,

спорудження і експлуатації очисних споруд, використання контрольних приладів

та ін;

організаційні недоліки в підготовці й підвищенні кваліфікації працівників, які

відповідають за додержання екологічних правил на даному об'єкті, контроль за

дотриманням цих правил та ін.; організаційно-правові недоліки, що виявляються в

неповноті нормативної регламентації діяльності, пов'язаної з використанням

очисних споруд;

особливості психофізиологічних властивостей осіб, відповідальних за

дотримання екологічних правил, що призводить до їх порушення (через

недостатню працездатність, відсутність швидкої реакції на умови, що швидко

змінюються, тощо). На основі виявлених у ході розслідування причин і умов, що

призвели до злочинних порушень правил охорони навколишнього середовища,

слідчий вносить подання у відповідні інстанції (ст. 23

КПК). У випадках, які не

припускають зволікання, таке подання вноситься до закінчення слідства, в міру

встановлення причин та умов порушення екологічних правил.

Глава XXVI

Основи методики розслідування злочинів, які вчиняються організованими

злочинними групами

§ 1. Законодавчі основи боротьби з організованою

злочинністю і завдання криміналістичної методики

Організована злочинність як найбільш небезпечна форма кримінальних

проявів викликала необхідність створення системи законодавства про боротьбу з

даним явищем. До законодавчих актів, що регулюють цю проблему, передусім

належить Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з

організованою злочинністю”, а також відповідні норми законів України “Про

опера-тивно-розшукову діяльність”, “Про міліцію”, “Про Службу безпеки

України”, “Про прокуратуру”, “Про боротьбу з корупцією” та інших нормативно-

правових актів, міжнародно-правових угод, учасником яких є Україна.

262

Під організованою злочинністю розуміється сукупність злочинів, що

вчиняються у зв'язку з створенням та діяльністю організованих злочинних

угруповань (п. 1 ст. 1 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби

з організованою злочинністю”). Види та ознаки цих злочинів, а також

кримінально-правові заходи щодо осіб, які вчинили такі злочини, встановлюються

КК.

У науці кримінального права співучасть за попередньою змовою

розглядається у двох формах: 1) у вигляді простої згоди про сумісне вчинення

злочину між кількома особами та 2) у вигляді організованої групи. Стаття 41 КК

серед обставин, що обтяжують відповідальність, називає “вчинення злочину

організованою групою” (п. 2). Деякі норми чинного КК містять дану ознаку (ст. 70

“Контрабанда”, ч. З ст. 86

“Вимагательство державного або колективного майна”,

п. “і” ст. 93 “Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах”, ч. З ст. 144

“Вимагательство”, ч. З ст. 155

“Протидія законній підприємницькій діяльності” та

ін.).

У пропозиціях щодо удосконалення кримінального законодавства України

злочин визначається вчиненим організованою злочинною групою (ОЗГ), якщо в

цьому брали участь дві або більше особи, які попередньо об'єдналися у стійку

групу для вчинення одного або кількох злочинів. Злочин визначається вчиненим

злочинною організацією, якщо він вчинений згуртованою організованою групою,

яка створена для вчинення тяжких злочинів, або об'єднанням організованих груп,

створених з цією ж метою.

Як видно з наведених положень, основними ознаками організованої

злочинної групи є попереднє об'єднання та стійкість такої групи, а злочинної

організації-згуртованість організованої групи або об'єднання організованих груп,

створених для вчинення тяжких злочинів. Ефективна боротьба з організованою

злочинністю, своєчасність виявлення і розкриття таких злочинів, повного і

всебічного їх розслідування вимагають встановлення найбільш повних ознак

організованих злочинних груп.

Згідно з методичними рекомендаціями з складання статистичної звітності про

результати боротьби з ОЗГ щодо закінчених провадженням кримінальних справ

(1994 р.) до основних ознак злочинної групи належать: тривалість

функціонування, корислива спрямованість, внутрішньогруповий розподіл ролей,

планування злочинів. Для організованої корумпованої групи обов'язковою

ознакою є також співучасть у протиправних діях представників влади та уп-

равління, правоохоронних або господарських органів. Для ОЗГ, які вчиняють

злочини у сфері економіки, корумпованість є обов'язковою ознакою. У залежності

від характеру злочинної діяльності такі групи можуть мати додаткові ознаки:

наявність міжрегіональних злочинних зв'язків, спільних грошових та матеріальних

коштів, озброєність та ін. (рис. 21).

Нормативно-правові основи боротьби з організованою злочинністю

визначають завдання криміналістичної методики розкриття та розслідування таких

злочинів:

розроблення криміналістичної характеристики-з урахуванням її комплексної

основи, яка враховує особливості криміналістичної характеристики певного виду

263

злочинів, та специфічної характеристики ОЗГ, злочинної організації, їх злочинної

діяльності;

визначення типових слідчих ситуацій на стадіях перевірочних дій і

наступного розслідування:

рекомендації щодо організації та планування розслідування, взаємодії

слідчого, спеціальних підрозділів, наділених функцією боротьби з організованою

злочинністю, інших правоохоронних та контролюючих органів.

§ 2. Криміналістична характеристика злочинів,

які вчиняються організованими злочинними групами

Організована злочинність розглядається у науках криміналь-но-правового

циклу у цілому як найбільш небезпечне виявлення групової професійної

злочинності з вираженою корисливою спрямованістю, що досягається будь-якими

кримінальними засобами і способами.

У період докорінного реформування економіки, легалізації і стимулювання

підприємницької діяльності різних видів організована злочинність зазнає змін,

адаптуючись до нових умов. Виявляється прагнення ОЗГ до зв'язків та

співробітництва з нелегальним, тіньовим сектором економіки, на структуру і

динаміку організованої злочинності впливають можливості використання

кримінального досвіду зарубіжних злочинних формувань, встановлення з ними

зв'язків, можливості легалізації (відмивання) коштів шляхом відкриття рахунків на

підставних осіб у зарубіжних банках, заснування фірм, придбання нерухомості та

ін. Однак не можна проводити паралель між зарубіжною організованою

злочинністю (яка має істотну структурну неоднаковість, наприклад італійська,

американська, східноазіатська та ін.) та тією, що склалася у післяра-дянський

період. Мафіозні асоціації ряду країн за рівнем організації і діяльності (сімейно-

кланові системи, структури пірамід та ін.) відрізняються особливостями

кримінальної традиції і практики.

Структура злочинів, вчинених ОЗГ в Україні, починаючи з 1994 р.,

характеризується такими видами діянь, як крадіжки, розкрадання, вимагательство,

розбої, грабежі, хабарництво, операції з валютними цінностями, злочини, пов'язані

з наркотиками, зберіганням, виготовленням і збутом вогнепальної зброї і

боєприпасів. До таких злочинів належать також вбивства.

Злочини, вчинені ОЗГ, відбивають тенденцію зростання ряду сфер і галузей

економики: банківської, кредитно-фінансової, підприємств, які здійснюють

зовнішньоекономічну діяльність, та ін.

Значення розробки криміналістичної характеристики злочинів, вчинених

ОЗГ, обумовлюється складністю доведення факту участі у них членів даної ОЗГ

поряд з встановленням обставин певного вчинку, частіше - вчинків, які

кваліфікуються за сукупністю (економічних та загальнокримінальних злочинів). У

зв'язку з цим на початку розслідування того або іншого злочину не завжди оче-

видні ознаки участі в ньому ОЗГ.

Криміналістична характеристика злочинів, вчинених ОЗГ, повинна

відобразити органічний зв'язок окремих характеристик і в цілому методик

264

розслідування на основі особливостей кримінальної діяльності ОЗГ.

Криміналістична характеристика злочинів, які вчиняються ОЗГ, об'єднує дві

взаємопов'язані системи даних: 1) криміналістичну характеристику певних видів

злочинів, вчинених ОЗГ, з виділенням основного напряму злочинної діяльності

такої групи і 2) криміналістичну характеристику ОЗГ як організованого

злочинного формування. Перша з названих систем складає основу об'єднаної

криміналістичної характеристики злочину; друга виступає її специфічним

елементом, що характеризує ОЗГ і окремих її членів - суб'єктів злочину (особа

злочинця), злочинну співучасть.

Важливішим елементом криміналістичної характеристики злочинів, що

вчиняються ОЗГ, є сама група, злочинна організація, її члени.

Залежно від спрямованості злочинної діяльності - корисливо-насильницька,

загальнокримінальна або корислива (у сфері економічної діяльності), а також

інших чинників ОЗГ можуть бути віднесені до різних типів (видів). Серед них

виділяються ОЗГ за видом кримінально-професійної діяльності - ті, що

спеціалізуються на виготовленні (підробленні) грошових знаків, цінних паперів,

документів, крадіжках автомобілів, рекеті та ін.; або на кримінальній діяльності у

сфері економічних відносин (фінансово-кредитній, зовнішньоекономічній

діяльності та ін.); за територіальною ознакою злочинної діяльності (регіональні і

міжрегіональні внутрішні і такі, що виходять за межі країни) та ін.

У характеристиці ОЗГ необхідно передусім виділити організаційну

структуру, яка визначає саму сутність даної форми злочинності, без чого вона

перетворюється у звичайну злочинну групу. Даний елемент характеристики

знаходить прояв у внутрішньогру-повому розподілі функцій учасників злочинної

групи, в організованій системі, яка предбачає ієрархічність, кримінальне

лідерство, дисципліну, норми поведінки, неформальну нормативність, систему

санкцій та заохочень.

Структура ОЗГ (як основна ознака) будується на кримінальному

професіоналізмі, кримінальній кооперації, інформованості, системі конспірації,

організації внутрішньої та зовнішньої безпеки.

Тривалість функціонування ОЗГ виявляється у певних ознаках: згуртованості,

стійкості, постійності злочинного спілкування, нейтралізації соціального

контролю, мінімізації ризику, приховуванні слідів злочину та ін.

Корислива спрямованість діяльності ОЗГ - одна з цільових і мотиваційних її

ознак - виявляється у використанні для вчинення злочинів легального (у вигляді

кредиту та ін.) і кримінального капіталу; максималізації доходу; у виборі і

монополізації найбільш доходних сфер підприємництва та кримінального бізнесу;

легалізації (“відмиванні”) кримінальних доходів та ін.

Планування злочинів, які вчиняються ОЗГ, також належить до основних її

ознак і характеризується: цілеспрямованістю та старанністю планування злочинної

діяльності, кримінальною спеціалізацією і в той же час варіантністю та

універсальністю; розповсюдженням дезінформації про злочинну діяльність;

залученням фахівців для розроблення планів та ін.

Особиста типологія членів ОЗГ визначається соціально-демографічними

чинниками. За даними опублікованих досліджень у злочинних організаціях

265

загальнокримінального типу переважають особи (переважно чоловіки) віком від

20 до 35 років, непрацюючі, з різними ступенями освіти. У групах, що вчиняють

злочини у сфері економіки, віковий ценз учасників вищий, більш високі спеціаль-

на підготовка, трудовий і посадовий професіоналізм. Виділяються певні типи

лідерів організованих злочинних формувань: натхненник (виконуючий функції

радника, консультанта з планування та реалізації кримінальних планів як

психологічно сильний авторитет), ініціатор, організатор, а також лідери змішаного

типу. Серед виконавців виділяються активні члени групи, які входять до орган-

ізованої мережі, та рядові виконавці.

Спрямованість (профіль) злочинної діяльності ОЗГ характеризується

загальною метою отримання великих кримінальних доходів і конкретизується

сферами їх добування, виявленням кримі-* нальних інтересів, які можуть

розмежовуватись на: внутрішні (регіональні і міжрегіональні), зовнішні

(зарубіжні), змішані (на базі створення спільних виробництв, комерційних,

посередницьких фірм тощо); найбільш доходні і перспективні галузі виробництва,

торгівлі, сфери побутового, технічного обслуговування; різні види кримінальної

діяльності (наркобізнес, торгівля зброєю, крадіжки автомобілів та ін.).

Вибір напрямку злочинної діяльності, з одного боку, залежить від обстановки

і умов, у яких ОЗГ планує здійснювати свою діяльність в наміченому регіоні,

обраній галузі, сфері, а з іншого - визначає конкретний предмет замаху та способи

дії ОЗГ.

Обстановка і умови, які обирає ОЗГ для вчинення злочину, охоплює: місце

(регіон, галузь, сфера діяльності); час (сезон, звітні періоди, час року тощо);

ситуацію на ринку виробництва і споживання; неефективність діяльності

контролюючих, правоохоронних органів.

Предметом злочинного замаху ОЗГ є майново-грошові кошти та матеріальні

цінності. Останні становлять інтерес не тільки як великі товарні маси споживчих

виробів, котрі реалізуються з ухиленням від сплати податків, але й предмети, які

мають попит на світовому ринку: коштовності, цінна сировина, антикваріат тощо.

У коло кримінальних інтересів входять також об'єкти права інтелектуальної

власності: комп'ютерні програми, книжкова продукція, аудіо-, відеотвори та ін.

Предметом злочинних спрямувань стають також встановлення корумпованих

стосунків з певними посадовими особами, просування їх по службі з метою

розширення необхідних для ОЗГ сфер впливу.

Потерпілими по таких справах стають особи, які займаються

підприємницькою (звичайно середнього та великого обсягу) діяльністю, мають

значні кошти, а також особи, дії яких по службі або економічній діяльності стають

перешкодою для досягнення кримінальної мети ОЗГ.

Способи дії ОЗГ характеризуються плануванням підготовки до вчинення

злочинів і заходів щодо їх приховуванню, особливо у сфері економіки. У цих

випадках застосовуються старанно і кваліфіковано розроблені схеми проведення

господарчих і фінансових операцій, розподілу ролей учасників ОЗГ, використання

нормативно-правових, організаційних недоліків функціонування економічних

систем. В той же час при вчиненні насильницьких злочинів ОЗГ діє нерідко

шляхом зухвалих нападів з застосуванням найновіших засобів.

266

Сліди злочину звичайно відображають особливості як видового діяння

(розкрадання у певній галузі, розбою, вимагательства та ін.), так і специфіку дій

ОЗГ. Такі ознаки виступають не тільки у вигляді сполучення слідів, що вказують

на кількість учасників злочину, характер їх дій, але і як основа для аналізу їх

логічного співвідношення, встановлення закономірних зв'язків між ними. Що

стосується слідів-відображень (трасологічних та балістичних слідів), то вони, як і

взагалі, є неминуючими наслідками насильницьких, корисливо-насильницьких

злочинів та інших діянь. Особливе значення мають сліди, утворені в результаті дії

ОЗГ при захопленні заложників, актах тероризму, бандитському нападі.

Окремі групи залишають сліди фальсифікації документів різних видів, а

також сліди у вигляді речовин, матеріалів і виробів (різних предметів). До перших

належать сліди в оперативно-облікових, бухгалтерських, технологічних та інших

видах документів. Другу групу складають наркотичні, фармацевтичні, вибухові та

інші речовини і матеріали.

§ 3. Основні положення методики розслідування злочинів, які вчиняються

організованими злочинними групами

Особливості методики розслідування злочинів, що розглядаються,

визначаються значною мірою участю у їх вчиненні ОЗГ. Це викликає необхідність

дослідження криміналістичних ситуацій, які характеризуються специфікою

протистояння органу розслідування організованого злочинного формування. Таке

протистояння носить спланований активний, нерідко зухвалий характер. У зв'язку

з цим перш за все необхідно виділити ситуації, що створюються в ході

оперативно-розшукової діяльності, яку проводять повноважні органи відповідно

до законів України “Про оператив-но-розшукову діяльність” і “Про організаційно-

правові основи боротьби з організованою злочинністю”. При цьому враховується

криміногенна обстановка, у якій здійснюється діяльність ОЗГ, і кримінальна

ситуація, що створюється внаслідок вчинених ОЗГ дій. Правильна оцінка таких

ситуацій необхідна для прийняття опе-ративно-розшукових рішень, у тому числі із

запобігання злочинів, їх припинення, забезпечення можливості контролювати

ситуацію.

На початковому і наступних етапах розслідування слідчі ситуації

характеризуються різним змістом і обсягом інформації про склад ОЗГ та її

злочинну діяльність.

На початковому етапі діяльності оперативно-розшукових органів можуть

встановлюватись не тільки ознаки, характерні для дій ОЗГ, а й відомості про

конкретних їх членів.

Складність розслідування кримінальних справ визначається їх

багатоепізодністю та участю у вчиненні злочинів організованої групи. У виді

злочинів, що розглядається, обидва зазначені чинники поєднуються. Такі складні

справи звичайно розслідуються слідчо-оперативними групами.

Організація і планування розслідування значною мірою залежить від

встановлення обставин, які вказують на діяльність ОЗГ, її кримінальну

спрямованість, участь її членів у вчиненні злочинів певного виду.

В ситуації, коли виявлено ознаки створення ОЗГ, але обмежені дані про її

267

діяльність, планування розслідування іде шляхом з'ясування її складу, ієрархії,

зв'язків. Поряд з цим планується встановлення обставин прояву основної

кримінальної спрямованості групи, вчинення конкретних злочинів.

У разі, коли кримінальну справу порушено за ознаками конкретно вчинених

злочинів, планування їх розкриття здійснюється в межах методики розслідування

певних видових злочинів, звичайно у ситуаціях, характерних для діяльності ОЗГ

(розбій, крадіжка, вимагательство, розкрадання та ін.). Разом з цим перевіряються

версіі про діяльність певної ОЗГ з усіма характеризуючими її ознаками.

Для встановлення конкретних елементів складу ОЗГ планується з'ясування

даних про членів групи, всіх характеризуючих її ознак, що мають кримінально-

правове значення. Щодо злочинної діяльності планується встановлення

спрямованості ОЗГ, сфери кримінальних інтересів, виду злочинів (основні,

супутні, випадкові), територіального чинника (певний регіон, міжрегіональні

зв'язки); тривалості і обсягу криміналістичної діяльності (багатоепізодність),

можливої латентності.

Особливо ретельно повинно плануватися виявлення кримінального

потенціалу протидіі ОЗГ, її корупційних зв'язків, розрахованих на одержання

конфіденційної інформації з державних органів, суперницьких угруповань,

знищення слідів злочину, в тому числі документів.

У системі планування розслідування доцільно виділити криміналістичні

операції і проведення інших комплексів слідчих, організаційних дій, оперативно-

розшукових заходів, пов'язаних з розшуком, затриманням на місці злочину членів

ОЗГ, встановленням місць приховання майна, документів, утримання заручників,

нейтралізацією протидії розкриттю злочинів, охороною оперативної і слідчої

інформації про хід розслідування.

При плануванні розслідування потрібно враховувати необхідність

забезпечення взаємодії спеціальних підрозділів з боротьби з організованою

злочинністю з іншими державними органами, регламентованої ст.ст. 16, 17, 18

Закону України “Про організа-ційно-правові основи боротьби з організованою

злочинністю”. Така взаємодія здійснюється між правоохоронними і контролю-

ючими органами: Національним банком, Міністерством фінансів, Міністерством

зовнішніх економічних зв'язків і торговлі, Державною митною службою, Фондом

державного майна, Антимоно-польним комітетом, Державним комітетом охорони

державного кордону, Державною податковою адміністрацією, Державною

контрольно-ревізійною службою та ін.

Особливості проведення слідчих дій при розслідуванні злочинів даного виду

визначаються труднощами отримання показань як від учасників ОЗГ, так і від

свідків і потерпілих, які побоюються по мсти. Цим обумовлена необхідність

ураховувати специфіку тактики допиту підозрюваних і обвинувачених у

конфліктній ситуації, забезпечення гарантій безпеки особи потерпілих і свідків,

особливо якщо вони дають викривальні свідчення. У зв'язку з цим на початковому

етапі розслідування при наявності суперечностей у показаннях слідчий вирішує

питання про доцільність проведення очних ставок та заміну їх іншими слідчими

діями (наприклад допитами з оголошенням показань, пред'явленням документів,

речових доказів, висновку експерта та ін.). При цьому у необхідних випадках

268

слідчий має право оголошувати фрагменти протоколів, що

не містять даних про особу, яка дала показання, про важливі обставини

діяльності ОЗГ, конкретних її членів.

У зазначених випадках пред'явлення для впізнання свідку обвинуваченого

(підозрюваного) можна проводити за фотознімками, відео записами або із

застосуванням системи, коли той, хто впізнає, спостерігає осіб, яких йому

пред'явили, залишаючись для них невидимим. Особливості розслідування

вимагають зосередження особливої уваги на слідчих діях (слідчому огляді,

обшуку, виїмці), метою яких є пошук та збирання речових слідів злочину.

Огляд місця події дає можливість по обстановці і окремих слідах передбачити

дію групи осіб у певній послідовності для досягнення основної злочинної мети.

Маючи на увазі можливості старанної підготовки до вчинення злочину, члени

ОЗГ, які є кримінально підготовленими, вживають заходів щодо запобігання за-

лишенню слідів, їх знищенню або створенню удаваних слідів. Необхідно

розраховувати на виявлення слідів рук, взуття, застосування вогнепальної зброї,

крові, часток речовин, матеріалів та ін.

Не слід недооцінювати огляди ділянок місцевості і приміщень, які не є у

криміналістичному розумінні місцем події, у ході котрих можуть бути виявлені

сліди перебування певних осіб у тому або іншому місці (місці відпочинку на

пляжі, у квартирі, готелі, купе вагона тощо).

Проведення обшуку і виїмки вимагають відповідної підготовки з

урахуванням заходів, що вживаються злочинцями щодо приховання об'єктів

пошуку і забезпечення безпеки учасників даних слідчих дій.

Обшук може поєднуватися із затриманням осіб, які перебувають у місці його

проведення, при цьому мають бути вжиті заходи з проведення особистого обшуку

затриманих, забезпечення спостереження за ними, їх охорони під час обшуку і у

разі необхідності - ізоляції. У цих випадках можливо проведення освідування та

огляд одягу і речей особистого вжитку, інших, можливо захованих, предметів. При

підготовці до проведення обшуку у подібних випадках необхідно враховувати

можливість опору, у тому числі озброєного, з боку членів ОЗГ. У таких ситуаціях

необхідна участь групи затримання.

При підготовці до розшуку члена ОЗГ, який переховується, вживаються

заходи щодо встановлення розшукових даних з реєстраційно-аналітичних джерел,

шляхом опитування родичів, знайомих, сусідів, товаришів по службі, інших осіб

про її зовнішність (фотографії, відеозаписи) та інші прикмети, можливі місця її по-

яви, знаходження, маршрути (звичайного і цільового переміщення), використання

засобів зв'язку, що використовуються членами ОЗГ для контакту з родичами та

іншими особами.

У розслідуванні даних злочинів може бути потрібним застосування

практично всіх традиційних у криміналістиці спеціальних знань шляхом залучення

до участі у розслідуванні відповідних фахівців та експертів. До судових експертиз,

які призначаються по таких справах, належать: трасологічні, судово-балістичні,

судово-почеркознавчі, судово-медичні, судово-психологічні, судово-мате-

ріалознавчі, фоноскопічні та ін. По справах, пов'язаних з діяльністю членів ОЗГ у

сфері економіки, можливе проведення економічних експертиз (залежно від сфери

269

злочинної діяльності) і передусім судово-бухгалтерської, а також судової

товарознавчої та ін. Важливу роль у вирішенні складних питань при переговорах зі

злочинцями, які утримують заручників, погрожують підірвати захоплений об'єкт

тощо, має залучення фахівців-аналітиків: психологів, психіатрів, соціологів,

конструкторів і експлуатаційників відповідних об'єктів та ін.

Рекомендована література

Алешп Ю.П., Тищенко В. В. Особенности расследования тяжких преступ-

лений против личности: Учеб. пособие. - Одесса: АО БАХВА, 1996.

Бахін В., Гончаренко В. Як розкриваються злочини (Криміналістика у

питаннях і відповідях). -К.: Хрещатик, 1996.

Бахін В.П., Весельський В.К. Тактика допиту: Навч. посібник. -К.: НВТ

Правник, 1997.

Белкип Р.С. Криминалистика: проблеми, тенденции, перспективи. Общая й

частньїе теории. -М.: Юрид. лит., 1987.

Белкип Р.С. Криминалистика: проблеми, тенденции, перспективи. От теории -

к практике. -М.: Юрид. лит., 1988.

Белкин. Р.С. Очерки криминалистической тактики: Учеб. пособие. - Вол-

гоград: ВСШ МВД РФ, 1993.

Белкип Р.С. Криминалистическая знциклопедия. -М.: Изд-во БЕК, 1997.

Белкин Р.С. Курс криминалистики. В 3-х т. -М.: Юристь, 1997.

Гончаренко В.Г. Науково-технічні засоби в роботі слідчого. -К.: Вид-во

Київського ун-ту, 1972.

Гончаренко В.Г., Сокиран Ф.М. Тактика психологічного впливу на попе-

редньому слідстві: Навч. посібник. -К.: Укр. акад. внутр. справ, 1994.

Грошевой Ю.М. Профессиональное правосознание судьи й социалисти-

ческое правосудне. -X.: Вища школа, 1986.

Іщенко А.В. Методологічні проблеми криміналістики. -К.: НВТ Правник -

НАВСУ, 1997.

Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика

преступлеиий: Учеб. пособие, -X.: Юрид. ин-т, 1985.

Колесниченко А.Н., Найдис И.Д. Судебная фотография. -X.: Вища школа,

1981.

Коновалова В. Е., Шепитько В.Ю. Криминалистическая тактика: теории й

тенденции: Учеб. пособие. -X.: Гриф, 1997.

Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Обнск: тактика й психология: Учеб.

пособие. -X.: Гриф, 1997.

Коновалова В. О. Правова психологія: Навч. посібник. -X.: Основа, 1997.

Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. И.Ф. Герасимова, Л.Я.

Драпкина. -М.: Внсш. школа, 1994.

Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. Н.П. Яблокова. -М.: Изд-во

БЕК, 1995.

Криминалистика: Расследование преступлений в сфере зкономики: Учебник /

Под ред. В.Д. Грабовского, А.Ф. Лубина. -Ниж. Новгород: Нижегор. ВШ МВД

России, 1995.

270

Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. В. А. Образцова. -М.: Юристь,

1995.

Ларин А.М. Криминалистика й паракриминалистика. -М.: Из-во БЕК, 1996

Ларичев В.Д. Преступления в кредитно-денежной сфере й противодействие

им: Учебно-практ. пособие. -М.: ИНФРА-М, 1996.

Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции й

органов предварительного расследования / Под ред. Т.В. Аверьяно-вой й Р.С.

Белкина. -М.: Новий юрист, 1997.

Рекомендована література

Лукашевич В.Г. Криминалистическая теория общения: постановка проблеми,

методика исследования, перспективи использования К.: Укр. акад. внутр. дел,

1993.

Лукьянчиков Е.Д., Кузьмичев В. С. Тактические основи расследования пре-

ступлений: Учеб. пособие. -К.: КВШ МВД СССР, 1989.

Матусовский Г.А. Методика расследования хищений: Учеб. пособие. -К.:

УМКВО, 1988.

Матьшевский П. С. Преступления против собственности й смежнне с ними

преступления. -К.: Юринком, 1996.

Образцов В.А. Криминалистика: Курслекций. -М., 1996.

Осмотр места происшествия: Справочник следователя. -2-е изд. -М.: Юрид.

лит., 1982.

Основи борьби с организованной преступностью / Под ред. В.С. Овчин-ского,

В.Е. Зминова, Н.П. Яблокова. -М.: ИНФРА-М, 1996.

Паиов Н.И. Способ совершения преступления й уголовная ответствен-ность. -

X.: Вища школа, 1982.

Перепелица А.Й. Уголовная ответственность за хозяйственние преступления

в сфере предпринимательской деятельности. Комментарий к дей-ствующему

законодательству. -X.: Рубикон, 1997.

Расследование хищений государственного или общественного имуще-ства

(проблеми тактики й методики). -X.: Вища школа, 1987.

Руководство для следователей / Под ред. Н.А. Селиванова, В.А. Снетко-ва.-

М.: ИНФРА-М, 1997.

Руководство по расследованию убийств / Отв. ред. С.И. Гусев. -М.: Юрид.

лит., 1977.

Салтевский М.В. Криминалистика. В современном изложении юристов: Учеб.

й практич. пособие. X.: Рубикон, 1997.

Следственнне действия (процессуальная характеристика, тактические й

психологические особенности): Учеб. пособ. для вузов МВД СССР. -Волгоград,

1984.

Советская Криминалистика. Методика расследования отдельннх видов

преступлений / Под ред. В.К. Лисиченко. -К.: Вища школа, 1988.

Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. Глава

III УК Украйни с научно-практическим комментарием. -Симферополь: Таврида,

1996.

Стрельцов Е.Л. Зкономическая преступность в Украине: Курс лекций. -