Щетинін А.І. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

191

кулятивних операцій було обмежено відсотки по кредитах і мар-

жу комерційних банків. Для торговельно-посередницьких фірм

уведено обмеження націнок, що не повинні бути більше 50 % від

відпускної ціни промисловості. Наведені й інші заходи призвели

до суттєвого зменшення динаміки зростання цін і дали можли-

вість 2 вересня 1996 р. почати грошову реформу в Україні.

Третій

етап антиінфляційної політики починається з кінця

1996 і по кінець 1999 р. Він характеризується тим, що інфляція

в її розмірах у ці роки вже не була ворогом номер один і осно-

вний акцент в антиінфляційній політиці було зроблено на

створенні умов для виходу з економічної кризи. Антиінфля-

ційна політика базувалась на жорстких

монетарних принципах

і це призвело до придушення інфляції, яка в 1997 р. склала

110 %.

Проте обмеження приросту грошової маси мало й негативні

наслідки. Вони виявились у кризі неплатежів, у зростанні взаєм-

ної та бюджетної заборгованості, у підвищенні частки бартерних

розрахунків.

З початку 2000 р. в економіці України почалось зростан-

ня виробництва. У цих

умовах антиінфляційна політика була

спрямована на забезпечення підйому економіки. Того часу по-

чали застосовуватись різні, переважно непрямі антиінфляційні

заходи.

У сучасних умовах в Україні для здійснення виваженої анти-

інфляційної політики слід, передусім, навчитись точно прогнозу-

вати інфляцію. Для цього необхідно на основі чіткого статистич-

ного відображення основних макроекономічних показників у

сфері товарного і грошового обігу розробляти моделі можливих

інфляційних змін у грошовій сфері. Але розробка моделі розвит-

ку інфляційних процесів з огляду на заплановані основні макро-

економічні показники розвитку нашої економіки являє собою

тільки теоретичне обґрунтування здійснення антиінфляційних

заходів. Їх реалізація вимагає постійного пошуку з боку НБУ

шляхів найефективнішого застосування цього

інструментарію.

Останнє передбачає максимальне врахування особливостей і реа-

льного стану нашої економіки. Досвід показує, що в наших умо-

вах традиційні антиінфляційні заходи не завжди дають відповідні

результати.

Так, в останні роки для посилення стимулів до економічного

зростання, НБУ чітко проводить політику зниження облікової

ставки. Якщо в 1996 р. вона склала 40 %, то

в 2000 р. — 27 %, а у

2007 р. — 8 %. Проте з огляду на високий рівень інфляції в 2007

192

р. НБУ з січня 2008 р. підняв облікову ставку до 10 %. Загальна

тенденція облікової ставки дозволяє знижувати вартість кредитів,

що надаються суб’єктам господарювання. Це підтверджує той

факт, що середньозважена ставка за кредитами комерційних бан-

ків у 2001 р. склала 30—35 %, в 2004 р. — 18 % а у 2007 р. вже

14,4 %, що стимулює інвестиційні процеси.

Важливим напрямком здійснення

антиінфляційної політики

мають стати операції центрального банку на ринку цінних папе-

рів. Активний продаж цінних паперів і реанімація цього ринку в

Україні — необхідна передумова зменшення інфляційних нас-

лідків від збільшення заробітної плати, пенсій, стипендій тощо.

Нині цей ринок в Україні малоефективний і слабкий. Посилення

його роботи стає неодмінною умовою як розвитку

економіки в

цілому, так і вдосконалення системи антиінфляційних заходів

держави.

Суттєве місце в Україні щодо стримування інфляційних про-

цесів має зайняти і організація державного управління. Як відо-

мо, на сьогодні маємо великий і обтяжливий для країни управ-

лінський апарат. І якщо його скорочення в більш-менш помітних

масштабах на даному

етапі малореальне, то треба хоч би підви-

щити ефективність використання коштів, які виділяються на цей

апарат з державного бюджету. Великий резерв ще є і в царині

функціонування всієї бюджетної сфери, де проблема не тільки в

оптимізації витрат бюджетних коштів, але й в удосконаленні її

організаційної структури.

У країнах з перехідною економікою

, а саме такою є економіка

нашої держави, важливий антиінфляційний захід — це контроль

за рухом іноземної валюти. Справа в тому, що перехідна еконо-

міка характеризується, як правило, високим рівнем доларизації.

А це робить грошовий обіг дуже чутливим до всіляких зовнішніх

і внутрішніх змін в економіці, і за певних умов може стати

чин-

ником посилення інфляції. Принаймні вітчизняні фахівці дово-

дять, що, наприклад, між курсом гривні до долара і рівнем ін-

фляції є досить тісний зв’язок, який відбивається у високому

значенні коефіцієнта кореляції.

З огляду на це слід дуже ретельно розробляти і реалізовувати

валютну політику в усьому різноманітті її напрямків. Політика в

галузі курсоутворення, організації руху іноземної валюти, її за-

лучення до інвестиційного процесу, способи та організація її кон-

вертації у вітчизняну грошову одиницю і т. ін. — усе це має ве-

лике значення як для всього процесу відтворення, так і для стану

й динаміки інфляційних процесів.

193

Наша молода незалежна держава робить ще тільки перші кро-

ки в напрямку розробки антиінфляційних програм. Але вже пер-

ші заходи в цій площині показують, що при концентрації зусиль

науковців у поєднанні з дією владних структур можна, дійсно,

досить швидко набути гарного досвіду в боротьбі з таким гріз-

ним явищем, як інфляція

. НОВІ КАТЕГОРІЇ ТА ПОНЯТТЯ

Інфляція

Рівень інфляції

Повзуча інфляція

Галопуюча інфляція

Гіперінфляція

Збалансована інфляція

Незбалансована інфляція

Крива Філіпса

Грошова реформа

Деномінація

Дефляція

Антиінфляційні заходи

. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Дайте визначення інфляції і охарактеризуйте її зовнішній прояв.

2. Поясніть, у чому причини інфляції, яка мала місце в умовах ме-

талевих грошових систем.

3. Розкрийте суть поняття «інфляція попиту».

4. Охарактеризуйте таке явище, як інфляція витрат.

5. У чому суть монетаристського підходу до інфляції?

6. Назвіть найбільш типові причини інфляції

7. Які причини інфляції можна визначити як внутрішні, а які як зо-

внішні?

8. Розкрийте способи визначення рівня інфляції.

9. Як розрахувати індекс інфляції за формулою Ласпейреса?

10. Поясніть, як можна визначити показник рівня інфляції викорис-

товуючи індекси цін на окремі групи товарів?

11. Як можна визначити термін (кількість років)

подвоєння цін (пра-

вило 70)?

12. Як класифікують інфляцію за рівнем динаміки зростання цін?

13. Охарактеризуйте повзучу інфляцію.

194

14. Що таке галопуюча інфляція, до яких наслідків вона веде?

15. Дайте стислу характеристику гіперінфляції.

16. Поясніть, що означають терміни «збалансована» і «незбалансо-

вана» інфляція?

17. Чому значна емісія грошей на першому етапі не супроводжуєть-

ся пропорційним знецінюванням грошей?

18. Наведіть приклади значного відставання динаміки росту цін від

динаміки зростання випуску

(емісії) грошей?

19. Поясніть, за яких умов можлива ситуація, коли темп знеціню-

вання грошей перевищує темп їх емісії?

20. Поясніть, чому інфляція у відносно невеликих розмірах сприяє

розвитку виробництва?

21. Чому інфляція в певних розмірах може бути вигідною уряду?

22. Поясніть, за яких умов інфляція може бути вигідною підпри-

ємцям?

23. Чому при певних масштабах інфляції від неї може виграти екс-

портер і землевласник?

24. Які верстви населення програють від інфляції навіть в умовах її

відносно невеликих розмірів?

25. Назвіть основні негативні наслідки інфляції.

26. Розкрийте взаємозв’язок між інфляцією і безробіттям і поясніть,

чому залежність, що отримала назву кривої Філіпса

діє тільки в корот-

костроковому періоді?

27. Дайте кількісну характеристику інфляційному процесу в Украї-

ні починаючи з 1991 р.

28. Розкрийте основні причини інфляції в Україні.

29. Поясніть, що розуміють під поняттям «грошова реформа»?

30. Яка різниця між формальною, деномінаційною і конфіскацій-

ною грошовими реформами?

31. Розкрийте суть такого методу здійснення

грошової реформи, як

реставрація.

32. Що означає термін дефляція?

33. Поясніть механізм здійснення грошової реформи методом уве-

дення паралельних валют.

34. Розкрийте історію реформування (створення) власної грошової

системи України в період існування Української Народної Республіки.

35. Коли і як в Україні була здійснена грошова реформа, внаслідок

якої була введена сучасна гривня

36. Розкрийте основні позитивні наслідки грошової реформи 1990-х

років в Україні.

37. У чому суть антиінфляційної політики держави?

38. Які цілі має за мету держава розробляючи антиінфляційні заходи?

39. Розкрийте можливі антиінфляційні заходи, які мають монетари-

стське підґрунтя.

40. Охарактеризуйте такі антиінфляційні заходи, як заморожування

заробітної плати і реформування цін.

195

41. Перелічіть адміністративні методи здійснення антиінфляційної

політики.

42. Розкрийте особливості проведення антиінфляційних заходів, які

здійснювались у США в період президенства Р. Рейгана.

43. Розкрийте досвід боротьби з інфляцією в Бразилії (уряд Ф. Кол-

лора) та в Польщі.

44. Охарактеризуйте антиінфляційні заходи в Україні в період з

1991 р. по 1993 р.

45.

Розкрийте характер і особливості боротьби з інфляцією в Украї-

ні в період з 1993 по 1996 р.

46. Які особливості антиінфляційної політики України в період з

1996 по 2000 р.?

47. Розкрийте специфіку сучасної (після 2000 р.) антиінфляційної

політики в Україні.

48. Які проблеми слід вирішити в Україні для здійснення активної і

високоефективної антиінфляційної політики?

196

ВАЛЮТНИЙ РИНОК

І ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ

РОЗДІЛ

Розвиток міжнародних економічних відносин, що ви-

ступає наслідком подальшого поглиблення міжнародно-

го поділу праці і викликаної цим явищем інтернаціоналі-

зації виробництва, спричиняє посилення і ускладнення

міжнародних валютних відносин. Ці відносини є не-

від’ємною складовою міжнародних економічних відно-

син і формуються на основі постійно зростаючого між-

народного обміну. Останній вимагає

визначення вартості

товарів, які надходять в обмін, і розрахунків за обмінни-

ми операціями. В умовах, коли кожна держава має влас-

ну валюту, складно визначати співвідношення окремих

валют і забезпечити еквівалентний обмін товарів та по-

слуг на світовому ринку.

У період існування золотомонетного стандарту фор-

мування валютних відносин мало свою основу

і не ви-

магало якихось спеціальних механізмів. Кожна валюта

мала золоте визначення, паперові гроші вільно обміню-

вались на золото, а останнє, у свою чергу, вільно пере-

міщувалося з однієї країни в іншу. За цих обставин то-

вар, який виходив на світовий ринок і ставав об’єктом

обміну, маючи вираження своєї вартості

в національній

грошовій одиниці, мав і інтернаціональну оцінку в золо-

ті. Отже, саме золото ставало основою визначення спів-

відношення валют, або валютного курсу. Він установ-

лювався на основі золотого паритету, а це забезпечувало

досить чітке визначення вартості однієї валюти щодо

іншої, а зміну курсу робило прогнозованою.

З крахом золотого стандарту

у визначенні валютно-

го курсу і загалом в організації і здійсненні міжнарод-

ного товарного обміну виникли великі труднощі. З

розвитком міжнародних економічних відносин вони

посилювались і вимагали пошуку шляхів вирішення.

197

Розв’язання складних питань, які ставило життя, врешті-решт

призвело до формування регіональних та міжнародних валютних

систем і становлення світового валютного ринку. Саме ці явища

допомагають у розвитку економічних стосунків між державами і

вирішенні проблем посилення взаємовигідних економічних від-

носин між ними.

Проте об’єктивна закономірність розвитку міжнародних еко-

номічних відносин

не знімає з порядку денного ті суперечності,

які виникають між країнами в процесі товарного обміну. Вони

реалізуються через валютні відносини, і за певних обставин саме

валютні відносини дають змогу перерозподіляти частину націо-

нального багатства однієї країни на користь іншої. Це свідчить

про велике теоретичне і практичне значення аналізу та вирішен-

ня проблем, які виникають на валютному ринку.

Для України становлення й розвиток валютних відносин з ін-

шими країнами набуває особливого значення. Воно пов’язане з

новизною цих відносин для молодої незалежної держави, з

величезною відкритістю нашої економіки, а також дуже сильною

залежністю нашої держави від поставок енергоносіїв із сусідніх

країн.

ОНЯТТЯ ВАЛЮТИ.

АЛЮТНИЙ КУРС І СПОСОБИ ЙОГО ВИЗНАЧЕННЯ

Валюта в широкому розумінні цього слова — це націона-

льна грошова одиниця тієї чи іншої країни. Проте в практиці

грошового обігу валютою називають грошову одиницю, яка ви-

конує функції міжнародного платіжного і резервного засобу. У

цій ролі можуть виступати як окремі національні валюти, так і

колективні гроші, наприклад екю або євро

Національна валюта більшості країн, особливо тих, чия валю-

та не є конвертованою в процесі міжнародних обмінних опера-

цій, повинна мати свій курс, тобто співвідношення, за яким вона

обмінюється на іншу. Отже, валютний курс — це ціна грошової

одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни

або в міжнародній грошовій одиниці.

При цьому слід мати на

увазі, що на практиці користуються різними визначеннями курсу.

Це може бути офіційний, ринковий, аукціонний курси, курс клі-

рингових валют та ін.

Валютний курс забезпечує зв’язок національної валюти з ін-

шими валютами і дає змогу здійснювати порівняння основних

6.1

198

макроекономічних показників однієї країни (продуктивності пра-

ці, темпів економічного зростання і т. ін.) з такими самими пока-

зниками в інших країнах. Валютний курс визначається купівель-

ною спроможністю конкретної валюти. В умовах золотого

стандарту він визначався досить точно завдяки тому, що базував-

ся на золотому паритеті. Наприклад, якщо в 20-ті рр. минулого

століття долар містив 1,5 г золота, а фунт стерлінгів майже 7,5 г,

то золотий паритет визначався у співвідношенні 5:1. На цій осно-

ві формувався і курс валюти, який міг відхилятись від золотого

паритету на відносно невелику величину. Ці відхилення мали мі-

сце в межах так званих золотих крапок, досить чітко прогнозува-

лись і

були відносно невеликими (у межах 1%). Купівельна

спроможність однієї валюти стосовно до іншої досить точно ві-

дображалась у валютному курсі. При більш-менш помітному від-

хиленні валютного курсу від золотого паритету починалося сти-

хійне переливання золота з однієї країни в іншу, що врешті-решт

призводило до вирівнювання валютного курсу. Якщо, наприклад,

за

якихось умов курс фунта стерлінгів у США значно б відхилив-

ся від золотого паритету в бік завищення, то тоді вигідно було б

не міняти долари на фунти, а обміняти їх на золото, а потім це

золото вивезти в Англію і там виміняти на відповідну кількість

фунтів стерлінгів.

Коли національні грошові

системи стали паперовими, а гроші

не розмінювались на золото, національна валюта втратила ту ос-

нову, що давала можливість досить точно зіставити її купівельну

спроможність з купівельною спроможністю інших валют. За та-

ких обставин виникла реальна можливість суттєвого відхилення

курсу валюти від її реальної купівельної спроможності. Валюти

окремих країн мають занижений курс

, а інших — завищений. За

розрахунками фахівців, відхилення курсу від реальної купівель-

ної спроможності для промислово розвинених країн становить

близько 40 %. Зрозуміло, що таке завищення курсу викликає від-

повідне заниження курсу національних валют слаборозвинених

країн якщо їх порівняти з валютою провідних країн.

Валютний курс стає важливим елементом у механізмі міжнаро-

дних економічних

відносин, і тому сучасна наука і практика приді-

ляють велику увагу методам курсоутворення. Єдиного механізму

встановлення валютного курсу немає. Крім того, на процес курсоу-

творення впливає багато різних чинників (попит на ту чи іншу ва-

люту, відсоток за депозитами, політична ситуація в країні тощо).

Серед конкретних методів визначення валютного курсу слід

назвати метод визначення, що ґрунтується на порівнянні вартості

199

споживчого кошика різних країн за один і той самий період часу.

Так, якщо треба визначити курс гривні, наприклад, до російсько-

го рубля, то слід узяти стандартний набір товарів та послуг і ви-

значити вартість цього кошика в гривнях і в рублях за відповід-

ний період

рубляхвкошикаЦіна

гривняхвкошикаЦіна

рубляхвгривніЦіна =

Інший спосіб визначення валютного курсу полягає у порів-

нянні національного валового внутрішнього продукту, виміряно-

го в національній одиниці (наприклад у гривні) і в якійсь інозем-

ній валюті (наприклад у рублях). Цей метод аналогічний

першому, бо базується на порівнянні купівельної спроможності

валют, але він значно складніший за розрахунками, бо важко об-

рахувати весь внутрішній продукт країни в цінах іншої держави.

Певним методом визначення валютного курсу є метод зістав-

лення ефективних витрат виробництва. До них зараховують за-

робітну плату (V), показник продуктивності праці (PR), норму

відсотка (r) та земельну ренту (ЗR). Однією з формул визначення

курсу валюти однієї країни (країна А) до

валюти іншої країни

(країна Б) може бути формула:

Бкраїнивалютидо

АкраїнивалютиКурс

⋅=

Досить часто валютний курс визначається на основі відно-

шення двох валют до валюти третьої країни. Наприклад, якщо

нам потрібно визначити курс гривні до російського рубля, то

спочатку візьмемо відношення як гривні, так і рубля до якоїсь

однієї валюти, скажімо, до долара. Наприклад, 5,33 грн дорівню-

ють 1 дол. США. У той же

час 31,98 рубля дорівнюють 1 дол.

США. Тоді курс гривні до рубля буде дорівнювати:

1 гривня = 31,98 : 5,33 = 6,00 російським рублям.

У такий спосіб часто визначають курс валюти в операціях на

міжбанківському ринку.

З прийняттям Ямайської валютної угоди було знято заборону

на приватні операції зі шляхетними металами, що привело до по-

тужного розвитку ринку золота. Це

відкрило можливість визна-

чати курс валюти з урахуванням ціни такого товару, як золото.

Розглянемо такий приклад. Ціна унції золота на Лондонській бі-

ржі дорівнює 377 дол. США, 735 фунтів стерлінгів Англії, 40 764

єни Японії. З огляду на це, якщо взяти за одиницю ціну золота в

200

доларах, то тоді 1 дол. буде дорівнювати 1,95 фунта стерлінгів і

132 єнам.

Курс валюти залежить не тільки від купівельної спроможності

певної валюти на даний момент порівняно з купівельною спро-

можністю іншої країни. Він може помітно коливатися залежно

від цілої низки чинників. Серед таких чинників слід назвати стан

платіжного балансу країни, темпи інфляції,

розміри та інтенсив-

ність спекулятивних валютних операцій, норму відсотка і рівень

доходів за цінними паперами, а також ті чинники, які безпосере-

дньо не пов’язані з грошовою сферою (політична ситуація в краї-

ні, ступінь довіри населення до національної валюти тощо). Роз-

глянемо механізм впливу деяких з цих чинників на зміни у

валютному курсі.

Одним з найважливіших макроекономічних показників є по-

казник стану платіжного балансу країни. Він, як правило, знахо-

дить відображення або в активному, або в пасивному сальдо. За

наявності і зростання активного сальдо пропозиція іноземної ва-

люти в країні підвищується. Це може бути наслідком збільшення

її ввезення національними експортерами. Збільшення

пропозиції

іноземної валюти на внутрішньому ринку країни призводитиме

до зменшення її курсу і підвищення курсу валюти країни зі зрос-

таючим активним сальдо платіжного балансу. І навпаки, в умо-

вах наявності і збільшення пасивного сальдо курс національної

валюти падатиме.

Цей теоретичний висновок про наявність чіткої залежності між

зміною курсу національної валюти країни

залежно від наявності і

змін у стані платіжного балансу є дещо загальним. Він певною мі-

рою відображає зміни в платіжному балансі країни. Але сам стан

платіжного балансу залежить, як відомо, від таких чинників, як

кон’юнктура світового ринку, рівень продуктивності праці в наці-

ональному виробництві, співвідношення попиту на вітчизняні та

імпортні товари, конкурентоспроможність національної продукції

і т. ін. А це означає, що досить значні зміни будь-якого з наведе-

них чинників будуть впливати на курс національної валюти.

До важливих курсовпливаючих чинників слід зарахувати та-

кож динаміку зміни цін на внутрішньому ринку. Якщо ціни помі-

тно зростають, тобто якщо в країні починається

інфляція, то нас-

лідком і проявом цього виступає падіння платоспроможності

валюти. Якщо ж таке падіння (тобто рівень інфляції) буде пере-

вищувати темп інфляції в країні, до національної валюти якої ви-

значається курс, то це призведе до зменшення курсу валюти кра-

їни з більшими показниками інфляційного процесу.