Щетинін А.І. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

161

Назву наша національна валюта отримала від гривні — гро-

шової одиниці Київської Русі, а щодо розмінної монети, то її на-

зву залишили за звичною копійкою. Ескізи гривні виготовив

український художник В. І. Лопата.

Уведення гривні означало завершення процесу становлення в

Україні власної паперово-грошової системи. Однак це не привело

до остаточного вирішення

всіх проблем, пов’язаних з функціону-

ванням грошової системи незалежної держави. Зараз перед Укра-

їною стоїть складне завдання укріплення національної валюти,

забезпечення її стабільності і досягнення як внутрішньої, так і

зовнішньої конвертованості гривні. Вирішення цих завдань

пов’язане з удосконаленням грошового обігу, а також розвитку і

зміцнення всіх перспективних і

позитивних тенденцій у ринковій

економіці України.

. НОВІ КАТЕГОРІЇ ТА ПОНЯТТЯ

Грошова система;

Повноцінні гроші;

Неповноцінні гроші;

Лігатура;

Проба;

Ремедіум;

Біметалева система;

Золотий монометалізм;

Золотомонетний стандарт;

Золотозлитковий стандарт;

Золотодевізний стандарт;

Девізи;

Золотий блок;

Латинський союз;

Паперова грошова система;

Паперові гроші.

. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що являє собою грошова система?

2. Дайте визначення металевій грошовій системі.

3. Які системи можна назвати паперовими грошовими системами?

4. Перелічіть основні елементи металевої грошової системи на ета-

пі її достатньо високого рівня розвитку (пізнє середньовіччя).

5. Охарактеризуйте повноцінні гроші.

162

6. У чому суть і економічний сенс правила вільного карбування по-

вноцінних грошей?

7. Що таке лігатура, і що таке проба?

8. Що означає термін ремедіум?

9. Чому правило вільного карбування не може бути застосовано до

неповноцінних грошей?

10. Поясніть причини появи й існування неповноцінних грошей.

11. Розкрийте причину історичної події

, яка відома під назвою «Мі-

дний бунт».

12. Як відбувається процес перетворення банкнот у паперові гроші?

13. Що являють собою казначейські білети і чим вони спочатку від-

різнялись від банкнот?

14. Дайте визначення біметалевої та монометалевої грошових систем.

15. Поясніть, у чому полягав основний недолік біметалічної грошо-

вої системи.

16.

Розкрийте механізм витіснення з обігу кращих грошей гіршими

грошами.

17. Сформулюйте закон Т. Грешема і розкрийте історію відкриття

явища, яке визначається цим законом.

18. Коли і в якій країні почався перехід до золотого монометалізму?

19. В якому році і де була підписана міжнародна угода, котра закрі-

пила основні положення золотого монометалізму

20. Розкрийте історію виникнення, склад і мету створеного низкою

країн Латинського союзу.

21. Дайте визначення золотому стандарту і назвіть основні, базові

його положення.

22. Коли і за яких обставин уперше було припинено дію золотомоне-

тного стандарту?

23. Коли було відновлено золотий стандарт?

24. Коли і де було проведено міжнародну конференцію

з приводу

відновленого золотого стандарту?

25. Дайте характеристику золотозлитковому стандарту.

26. Охарактеризуйте особливості й механізм дії золотодевізного ста-

ндарту.

27. Коли зник золотий стандарт і що було головною причиною краху

цієї системи?

28. Коли, з якою метою і якими країнами було утворено Золотий блок?

29. Перелічіть додаткові причини, які сприяли краху

золотого стан-

дарту.

30. Чи є країни, які в сучасних умовах випускають в обіг золоті мо-

нети?

31. Коли і де Україна почала карбувати золоті монети і ювілейні мо-

нети зі срібла і нойезільбера?

32. У чому економічний сенс випуску золотих монет та ювілейних

монет з інших металів, і чи

відіграють такі монети значну роль у гро-

шовому обігу країни, яка їх випустила?

163

33. Дайте визначення паперовій грошовій системі.

34. Визначте таку категорію як паперові гроші і дайте їм характери-

стику.

35. Назвіть основні етапи і моменти в налагодженні незалежною

Україною власного випуску банкнот.

36. Поясніть, з чим пов’язана можливість заміни повноцінних гро-

шей паперовими.

37. Розкрийте історію виникнення паперових грошей.

38. Перелічіть

і коротко охарактеризуйте основні структурні елеме-

нти сучасної паперової грошової системи.

39. Розкрийте передумови становлення власної грошової системи

України, що склалися з отриманням нашою Батьківщиною незалеж-

ності.

40. Дайте коротку характеристику першим історичним спробам

української держави в розбудові власної грошової системи (Київська

Русь і Українська Народна Республіка).

41. Охарактеризуйте основні

етапи становлення сучасної грошової

системи України.

164

5 ІНФЛЯЦІЯ І ГРОШОВІ РЕФОРМИ

РОЗДIЛ

Одним із неодмінних атрибутів грошового обігу в

країнах, де основу суспільного виробництва складає ри-

нкова економіка, є інфляція. Це явище, власне кажучи,

супроводжувало товарне виробництво на всьому істо-

ричному шляху його розвитку, але з особливою часто-

тою і негативними наслідками для економіки інфляція

стала проявлятися у ХХ столітті, коли країни

перейшли

до паперово-грошових систем. Інфляція як явище охоп-

лює практично всі напрямки і сфери виробництва і мо-

же призводити до дуже гострої соціальної напруженості

у суспільстві. Прикладом є Німеччина початку 20-х ро-

ків, Югославія — в кінці 80-х років, Україна — на поча-

тку 90-х років минулого століття. Водночас значна за

своїми масштабами інфляція підриває економічні пози-

ції держави, ослаблює її роль у світовому поділі праці.

Проте в останні десятиліття в розвинутих країнах

капіталізму вдалося розробити систему заходів держа-

вного регулювання, яка, не усуваючи самого явища,

все ж дозволяє стримувати інфляційні процеси і пев-

ною мірою управляти ними.

5.1 СУТНІСТЬ І ПРИЧИНИ ІНФЛЯЦІЇ

Інфляція (лат. Inflatio — роздмухування) — це

порушення грошового обігу, що виявляється у перепов-

ненні грішми сфери обігу.

Це явище знаходить свій ви-

яв у знецінюванні грошей. Уперше термін інфляція

відносно порушень грошового обігу було застосовано

у США в період громадянської війни 1861—1865 рр.

165

Зовнішнім виявом інфляції є підвищення цін — пряме відо-

браження знецінювання грошей. Як явище інфляція вже була ві-

дома в рабовласницькому суспільстві в умовах дії монетних гро-

шових систем. Причиною знецінювання монет було навмисне

зменшення в них грошового металу. Так, у Римській імперії ім-

ператором Семптимієм Севером у 198 р. вміст міді в

срібних мо-

нетах було збільшено на 50—60 %, що призвело до знецінювання

грошей і зростання цін.

Приклади монетно-грошової інфляції мали місце й у більш пі-

зні періоди. Однак у докапіталістичних формаціях і в період ка-

піталізму, аж до скасування золотого стандарту, інфляція була

явищем спорадичним і найчастіше викликалася зміною в монеті

співвідношення між грошовим металом і лігатурою. За відсутно-

сті масової фальсифікації монет в умовах золотомонетного стан-

дарту інфляція практично була неможлива, тому що кількість

грошей в обігу регулювалася стихійно шляхом їхнього відпливу

в скарби або їх припливу звідти, хоча справедливо зазначити, що

після відкриття Америки і масового напливу в XVІ ст

. в Європу

золота й срібла, награбованого європейцями у народів Америки,

ціни в Європі різко зросли. Але то було явище певною мірою

особливе і воно, по суті, визначалось факторами, що лежали ско-

ріше за межами власне самого суспільного виробництва. Але вже

у ХХ ст. з переходом до паперово-грошових систем інфляція

ста-

ла частим і грізним явищем для економіки більшості країн.

Інфляція виявляється в зростанні цін, однак це не означає, що

будь-яке підвищення цін — це інфляція. Так, підвищення цін

може бути викликано зміною вартості грошового металу внаслі-

док зниження витрат на його виробництво. Воно може стати й

наслідком масового зменшення довіри

населення країни до наці-

ональної валюти з огляду на ті чи інші конкретні політичні події.

У цих випадках має місце зростання цін, але воно не пов’язане з

переповненням каналів обігу грошима.

Інфляція є складним економічним явищем і як таке не має од-

нозначного тлумачення серед економістів. Щодо причин інфляції

існує кілька теорій. Одна з найпоширеніших — теорія інфляції,

засновником якої був Дж. Кейнс. Ця теорія інфляції є складовою

його загальної економічної теорії, що, як відомо, базується на ви-

вченні проблем попиту. У цьому сенсі Дж. Кейнс пов’язував ін-

фляцію, перш за все, зі зростанням попиту і його переважанням

над пропозицією

. Саме це він уважав головною причиною ін-

фляції. Такий підхід до пояснення цього явища отримав назву

«теорія інфляції попиту».

166

Дещо інше тлумачення причин інфляції у тих економістів, які

пов’язують це явище з витратами. Це так звана теорія інфляції

витрат. Її суть у тому, що витрати виробництва суттєво зроста-

ють, передусім через позицію профспілок, які змушують робото-

давців підвищувати заробітну плату за відсутності зміни або за

меншої динаміки зростання попиту

. Це, у свою чергу, змушує

роботодавців підвищувати ціни. Така низка причин, на думку

прихильників цієї теорії, і викликає інфляцію.

Дещо особлива позиція у монетаристів. М. Фрідмен вважав

інфляцію суто грошовим феноменом, а її основну причину пов’я-

зував з відносно надмірною масою грошей порівняно з валовим

внутрішнім продуктом.

У сучасних

умовах серед економістів досить поширеним є

комплексний підхід до аналізу інфляції як явища. Його суть по-

лягає в тому, що інфляція — це наслідок дії цілої низки причин,

які лежать як у сфері грошового обігу, так і у сфері самого виро-

бництва. Зрозуміло, що чинники інфляції не діють окремо, вони

неоднорідні і

різні за своєю спрямованістю. Проте незважаючи

на їх велике різномаїття, у цілому їх можна певним чином кла-

сифікувати. До найбільш істотних причин інфляції належать:

⎯

Емісія грошей, що викликає диспропорцію між реальною

потребою народного господарства в грошах і реальною грошо-

вою масою.

⎯

Прискорення обороту грошей, що може бути викликано рі-

зними обставинами. До них належить, наприклад, широке впро-

вадження системи безготівкових розрахунків, застосування нової

техніки у процесах, пов’язаних з організацією грошового обігу.

⎯

Значне скорочення товарообігу, обумовлене, наприклад,

скороченням виробництва через кризовий стан економіки, не-

врожай або якесь стихійне лихо.

⎯

Кредитна експансія, що стає причиною збільшення безготі-

вкового грошового обігу, тобто емісії кредитних грошей. Вона

може бути викликана депозитно-чековою емісією, здійснюваною

комерційними банками. Але оскільки така емісія завжди обме-

жена можливостями банку, то ця причина якщо й буває, то має

скоріше допоміжний характер. Головна ж причина, як правило,

емісія, яка

є наслідком певної політики центрального банку.

⎯

Значне збільшення попиту (інфляція попиту), яке може бу-

ти викликане, наприклад, різким збільшенням заробітної плати,

що не супроводжується таким самим або більшим за динамікою

зростанням продуктивності суспільної праці. До такого ж наслід-

ку може призвести також збільшення попиту, викликане міліта-

167

ризацією економіки, що знаходить своє вираження у зростанні

військових замовлень держави.

⎯

Кризові явища у виробництві базових матеріальних ресур-

сів. Прикладом може бути енергетична криза, що почалася у світі

в 1973 р. і була пов’язана, головним чином, з політикою країн-

членів ОПЕК з обмеження видобутку нафти.

Перелічені причини інфляції діють не ізольовано, а часто пе-

реплітаються, доповнюючи одна одну і надаючи інфляції харак

тер затяжного і часто дуже глибокого за своїми наслідками про-

цесу. На виникнення інфляції і особливо на її розвиток

впливають також інші численні чинники. Їх можна класифікува-

ти на внутрішні й зовнішні. Так, до внутрішніх чинників, що

сприяють розвитку інфляційних процесів, належать високий рі-

вень монополізації економіки. За наявності великих

монополіс-

тичних об’єднань, тобто при зосередженні виробництва того чи

іншого товару на одному або кількох великих підприємствах, які

зосереджують переважну частину виготовлення чи збуту товарів,

у них з’являється реальна можливість штучно підвищувати ціни.

До цієї групи чинників можна зарахувати і значні обсяги розмі-

щення державних цінних паперів. Їх покупці

— переважно коме-

рційні банки. Дуже часто вони реагують на це випуском кредит-

них грошей під забезпечення їх державними цінними паперами.

Тим самим вони можуть суттєво збільшувати обсяг цих платіж-

них засобів у загальній грошовій масі.

До зовнішніх чинників належать, наприклад, імпорт інфляції з

однієї країни в іншу. Високий ступінь інтеграції

економіки бага-

тьох країн, а це особливо характерно для країн, що входять у ре-

гіональні економічні блоки (Європейський союз, СНД та ін.),

складає основу, на котрій інфляційний процес з однієї країни

швидко переходить в іншу. Як правило, імпорт інфляції здійсню-

ється через ціни імпортованих товарів, хоча при цьому можливі й

інші

способи її імпорту.

Інфляція в її відкритому варіанті виявляється у підвищенні

цін, але їх зростання може бути різним. Тому для вимірювання

інфляції використовують її показник. Він розраховується різними

способами.

Насамперед рівень інфляції можна визначити через порівнян-

ня вартості валового внутрішнього продукту у звітному і базис-

ному періоді. Але при цьому

треба виходити з незмінності фізи-

чного об’єму валового внутрішнього продукту. Розрахований у

такий спосіб показник рівня інфляції називають ще дефлятором

валового внутрішнього продукту.

168

Досить поширеним способом визначення рівня інфляції є його

визначення через зміну оптових цін. При цьому беруть оптові ці-

ни окремих товарних груп, наприклад, оптові ціни на промисло-

ву продукцію або на продукцію сільського господарства.

Однак найпоширенішим способом є визначення рівня інфляції

за зміною цін на товари, що входять у так званий

споживчий ко-

шик. Цей показник має найбільш чітко виражений соціальний

аспект, оскільки він відбиває зміну цін за товарами кінцевого

споживання.

Рівень інфляції, що визначається за споживчим кошиком мо-

жна розрахувати за такою формулою:

инф

= P

: P

× 100,

де I

инф

— індекс інфляції;

— вартість споживчого кошика в поточному році;

— вартість споживчого кошика у попередньому році.

Якщо, наприклад, вартість споживчого кошика в 1999 р. скла-

ла 70 грн, а в 1998 р. — 65 грн, то індекс інфляції становитиме:

инф

= 70 : 65 × 100 = 116,6 %, тобто ціни за рік зросли на 16,6 %.

У західній літературі розрахунок індексу інфляції часто здійс-

нюють аналогічним методом через розрахунок змін у вартості

життя. Для цього використовують формулу Ласпейреса:

100,

=×

де p

— ціни у базисному році;

— товари у базисному році;

— ціни у звітному році.

Визначити індекс інфляції за споживчим кошиком можна не

тільки способом зіставлення його загальної вартості на початок і

на кінець якогось періоду. Якщо зміна цін на товари, що входять

у цей кошик, не була рівномірною щодо тих чи інших товарів,

або взагалі характеризувалася різнонаправленістю, то тоді індекс

інфляції можна визначити, використовуючи індекси цін на кожну

групу товарів. Але при цьому необхідно враховувати питому ва-

гу витрат середнього споживача на конкретну групу товарів у за-

гальних витратах на його споживання. Розглянемо це на конкре-

тному прикладі.

Припустимо, що середній споживач у загальних витратах на

задоволення своїх потреб 50 % витрачає на

придбання продово-

льства. На інші товари в нього йде 40 % усіх витрат і, нарешті,

169

залишок 10 % своїх витрат він витрачає на послуги. Припустимо,

що за рік ціни на товари, які входять у цей кошик, змінилися в

такий спосіб. На продовольство ціни знизилися на 10 %, тобто їх

рівень наприкінці року склав 90 % від цін на початку року. Ціни

на інші товари зросли за той самий період на 10 %, склавши

110 %

наприкінці року відносно його початку, і на послуги від-

повідно на 30 %, 130 % — на кінець року. Розрахуємо індекс ін-

фляції, помноживши (зваживши) індекс цін на питому вагу ви-

трат за кожною товарною групою.

90 × 0,5 + 110 × 0,4 + 130 × 0,1 = 102 %.

Отже, інфляція, розрахована в такий спосіб, за рік склала 2 %.

Інфляція в її відкритому вигляді завжди виявляється

в зростанні

цін. Прогноз їх збільшення можна зробити на основі даних серед-

нього річного рівня інфляції. При цьому знаходження терміну по-

двоєння цін базується на так званому правилі 70. Це правило дає

змогу визначити, через яку кількість років за даного середньо річ-

ного рівня інфляції відбудеться подвоєння цін. Для обчислення не-

обхідно

число 70 поділити на відсоткове вираження інфляції. На-

приклад, якщо темп щорічного збільшення рівня цін становить

10 %, то подвоєння цін відбудеться через 70 : 10 = 7 років.

Знецінювання грошей, як найважливіша форма прояву інфля-

ції, може мати різну динаміку. Щодо цього інфляцію прийнято

класифікувати, розрізняючи такі її види, як: повзуча, коли темп

зростання цін коливається у

межах 5—10 % на рік; галопуюча —

10—100 % на рік, і гіперінфляція з річним зростанням цін понад

100 %. Щоправда, в економічній літературі ці види інфляції іноді

розмежовують і на основі дещо інших показників зростання цін,

однак, це не дуже суттєво. Головне те, що різниця між повзучою,

галопуючою і гіперінфляцією характеризується якісно різною

динамікою зростання

цін. Знецінювання грошей у рамках гіпер-

інфляції може бути дуже великим, воно вимірюється цифрою

1000 відсотків і більше. Найбільшу у світі інфляцію зафіксовано

після Другої світової війни в Угорщині, коли в червні 1946 р. бу-

ли випущені банкноти вартістю в егімільярд більйонів (один мі-

льярд мільярдів).

Повзуча інфляція не призводить до значного

зростання цін. У

цих умовах господарюючі суб’єкти і населення використовують

певний надлишок грошей для нагромадження, що уповільнює

швидкість їх обігу і діє як антиінфляційний фактор. До того ж

така інфляція має певні позитивні моменти, стимулюючи вироб-

ництво. Вона не спричиняє помітних негативних явищ і тому

170

може тривати протягом довгого часу. Її негативний потенціал

накопичується поступово і за інших незмінних умов вона врешті-

решт переростає в галопуючу.

Галопуюча інфляція характеризується стрімким зростанням цін.

Воно посилюється зростанням споживчого попиту, бо споживач

прагне швидше витратити гроші, поки вони не знецінились ще бі-

льше. Довіра до грошей різко падає і

господарюючим суб’єктам

стає невигідно тримати свої активи в грошовій формі. Гроші зі

сфери нагромадження переходять у сферу обігу і тим самим при-

скорюють швидкість руху грошей, що, у свою чергу, стає додатко-

вим стимулом до нарощування цін. Сфера грошового обігу розла-

днується, гроші втрачають свою купівельну спроможність, і

суб’

єкти господарювання переходять до бартерних операцій.

У цих умовах держава втрачає контроль над грошовим обігом

і постає перед необхідністю знову й знову здійснювати емісію.

Це, у свою чергу, прискорює зростання цін і врешті-решт при-

зводить до виникнення інфляційної спіралі, унаслідок якої гало-

пуюча інфляція переростає в гіперінфляцію.

Гіперінфляція характеризується повним

розладом грошового

обігу. Емісія грошей уже не покриває потребу в них і держава

вдається до випуску банкнот великих номіналів, але й це не вга-

мовує голоду на гроші. Водночас втрачають свою вартість і ак-

тиви, розміщені в цінні папери, депозити тощо. Особливо неза-

хищеними виявляються заощадження. Вони знецінюються і

втрачають

свій сенс.

Повний розлад у грошовій сфері призводить до руйнування

всього господарського механізму. Ринок стає хаотичним, у виро-

бництві виникають великі диспропорції, суб’єкт господарювання

втрачає стимул до виробництва.

На цьому етапі інфляція супроводжується і масштабним пере-

розподілом багатства. Ті, хто зумів укласти гроші в найбільш за-

хищені від знецінення активи

(у землю, нерухомість та ін.), бага-

тіють, бо вартість цих об’єктів зростає, а ті, хто не мав змоги

зробити це, бідніють і навіть можуть стати банкрутами. Помітно

виграють боржники і програють кредитори. Заощадження знеці-

нюються і цей процес робить бідними значні верстви населення.

Унаслідок названих негативних процесів у суспільстві

зростає

напруга, яка може призвести як до гострих соціальних конфлік-

тів, так і до зміни політичної ситуації в країні.

Зростання цін на різні товари і товарні групи відбувається по-

різному. Воно може характеризуватися відносно рівним і одно-

направленим зростанням цін на всі товари. Таку інфляцію часто