Щетинін А.І. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

141

10. Дайте визначення ринку капіталів і охарактеризуйте його скла-

дові частини (ринок середньо- і довгострокових позик і ринок цінних

паперів).

11. Дайте загальне визначення попиту на гроші.

12. Поясніть, чому попит на гроші — це попит на запас грошей, а

не на потік грошей?

13. Поясніть, чому в умовах існування грошей, які

мали товарну

форму, надлишковий попит на гроші не призводить до суттєвих пору-

шень у системі суспільного виробництва?

14. Чим у цілому визначається сукупний попит на гроші?

15. З розвитком кількісної теорії увага в дослідженні попиту на

гроші переноситься на мікрорівень. У зв’язку з цим поясніть, що озна-

чає трансакційний

попит на гроші і попит на гроші як на актив (спеку-

лятивний мотив за визначенням Дж. Кейнса)?

16. Розкрийте взаємозалежність між формуванням трансакційного

попиту на гроші і формуванням попиту на гроші як на активи.

17. Виведіть формулу сукупного попиту і поясніть, чому трансак-

ційний попит є функцією від доходу, а попит

на гроші як на активи є

функцією від норми відсотка?

18. Охарактеризуйте найбільш важливі чинники, що впливають на

зміну трансакційного попиту, і розкрийте механізм цього впливу.

19. Розкрийте суть попиту на гроші як на активи і поясніть, у чому

в населення і господарюючого суб’єкта проявляються альтернативність

їх мотивації в

попиті на гроші як на активи?

20. Поясніть, чому попит на гроші як на активи більш еластичний у

своїх параметрах, ніж трансакційний попит?

21. Поясніть, чому попит на гроші як на активи більшою мірою, ніж

трансакційний попит, залежить від зовнішніх чинників?

22. У чому полягає залежність попиту на гроші як на

актив від

кон’юнктури фінансового ринку?

23. Що таке портфельний підхід до формування активів і чи

пов’язаний він з проблемою диверсифікації розміщення активів?

24. Поясніть, як змінюється попит на гроші як на актив залежно від

зміни норми відсотка?

25. Виведіть кількісну формулу сукупного попиту на гроші через

складові маси

грошей (грошові агрегати).

26. Зробіть графічне відображення сукупного попиту в його залеж-

ності від процентної ставки і рівня доходу.

27. Поясніть, чому крива попиту не пересікає, ні осі ординат ні осі

абсцис?

28. Розкрийте основні фактори, що впливають на сукупний попит

на гроші, і поясніть механізми цього впливу.

29. З якими

новими поняттями в сучасних умовах пов’язаний роз-

виток теорії попиту на гроші?

30. Назвіть і охарактеризуйте основні особливості формування по-

питу на гроші в умовах нашої перехідної економіки.

142

31. Перелічіть основні положення монетаристської концепції, які

лежать в основі практичного формування пропозиції грошей.

32. Розкрийте спільні позиції і розбіжності між теоретичними по-

глядами Дж. Кейнса і монетаристів щодо питання про пропозицію гро-

шей.

33. Розкрийте політику уряду консерваторів у Великобританії в пе-

ріод прем’єрства М. Тетчер щодо питання пропозиції

грошей.

34. Доведіть, що починаючи з 1994 р. в Україні в питаннях пропо-

зиції грошей уряд і НБУ стали на позиції монетаризму.

35. Назвіть ті заходи уряду і НБУ в грошовій сфері, в період 1994—

2000 рр., які віддзеркалювали і певні постулати теорії Дж. Кейнса.

36. Виведіть формулу грошової маси через її залежність

від грошо-

вої бази і грошового мультиплікатора.

37. Виведіть формулу грошового мультиплікатора, врахувавши К

як співвідношення готівки до депозитів

⎛⎞

⎜⎟

⎝⎠

і К

, як співвід-

ношення обов’язкових резервів до депозитів

⎛⎞

⎜⎟

⎝⎠

38. Поясніть, що означає кредитний характер банкнотної емісії На-

ціонального банку України?

39. Як пов’язано зростання пропозиції грошей з випуском держа-

вою цінних паперів для покриття бюджетного дефіциту?

40. Чи призводить до зміни пропозиції грошей валютна інтервенція

центрального банку?

41. Поясніть, як залежить пропозиція грошей від депозитно-чекової

емісії

комерційного банку?

42. Розкрийте механізм дії кредитного мультиплікатора.

43. Чи може комерційний банк збільшити пропозицію грошей за

рахунок операцій з борговими зобов’язаннями (наприклад з векселем)?

44. У чому полягає економічний сенс депозитно-чекової емісії?

45. Чим обмежується для комерційного банку депозитно-чекова

емісія?

46. Поясніть, що таке рівновага на грошовому

ринку?

47. Відобразіть графічну модель рівноваги на грошовому ринку,

спираючись на монетаристську тезу про екзогенність пропозиції гро-

шей.

48. Дія яких чинників може привести до порушення рівноваги на

грошовому ринку?

49. Назвіть і дайте характеристику механізму автоматично діючих

факторів, які забезпечують стабілізацію грошового ринку.

50. Розкрийте обмеженість можливостей автоматично діючих

ста-

білізаторів у забезпеченні рівноваги на грошовому ринку.

51. Перелічіть ті можливі зовнішні чинники, які можуть вплинути

на розміри пропозиції грошей.

143

4 ГРОШОВІ СИСТЕМИ

РОЗДIЛ

Розвиток товарного виробництва і посилення економі-

чних взаємозв’язків у суспільстві привели до формування

регіональних, а потім і загальнонаціональних ринків. Ці

об’єктивні процеси вимагали й упорядкування грошового

обігу для створення гнучкої системи, яка б сприяла роз-

витку товарно-грошових відносин. Створення такої сис-

теми забезпечувала держава, що закріплювала відповід-

ними

законами об’єктивно сформовані елементи

грошового обігу та їх взаємодію.

Процес формування грошових систем має довгу й ціка-

ву історію. Спочатку це були грошові системи, що базува-

лись на загальному еквіваленті, який мав товарну природу.

В сучасних умовах грошові системи побудовані на базі за-

гального еквівалента, що має кредитну природу.

Грошові системи в різних країнах мають певні загальні

риси. В їх становленні й розвитку знаходять своє відобра-

ження певні об’єктивні закони й тенденції. Проте у кожної

країни й свої особливості формування і функціонування

грошової системи. Ці два моменти особливо важливо вра-

ховувати тим країнам, які через певні обставини не мали

власної грошової системи. Розбудовуючи свою грошову

систему (а це передусім стосується нашої держави) необ-

хідно не тільки виходити з загальних закономірностей,

притаманних цим системам і процесу їх розвитку, але і

враховувати національні особливості країни.

У сучасних умовах розвиток грошових систем по-

лягає перш за все в подальшому посиленні їхнього

впливу

на розвиток усього суспільного виробництва.

Саме грошова сфера зараз стає вирішальним важелем,

за допомогою якого держава втручається в ринкову

економіку з метою забезпечення її рівноваги та зрос-

тання.

144

ПОНЯТТЯ Й ТИПИ ГРОШОВИХ СИСТЕМ.

ЕТАЛЕВА ГРОШОВА СИСТЕМА

Грошова система — це конкретна форма організації гро-

шового обігу, визначена відповідним законодавством країни.

Грошові системи у своєму розвитку пройшли великий істори-

чний шлях, що відображає як характер і динаміку становлення

товарного виробництва, так і специфіку історичного розвитку то-

го чи іншого суспільства.

Спочатку, в умовах рабовласницького ладу, грошові системи

були представлені повноцінними і неповноцінними грошима, а

правове забезпечення їх функціонування зводилося до регламен-

тації

процесу карбування монет і боротьби проти фальшивомо-

нетників. Основи загальної організації руху грошей у різних кра-

їнах були різними, але подальший розвиток товарно-грошових

відносин привів до певної уніфікації грошових систем. Це дає

змогу класифікувати їх і виділити конкретні типи.

Типи грошових систем розрізняються між собою насамперед

залежно від тієї

форми грошей, яку вони мають у даному суспі-

льстві. Якщо гроші виступають у формі товару, то цей тип гро-

шової системи називається металевим

. Металева грошова сис-

тема — це така система, основу якої складають повноцінні

металеві гроші. У такій системі згодом з’являються банкноти, які

розмінювались на золото, і паперові гроші, але визначальним

елементом залишались благородні метали. Коли ж повноцінні

гроші виходять з обігу і повністю замінюються паперовими, по-

чинає діяти паперова грошова система.

У період існування металевих систем уже в середньовіччя

грошові системи являють собою досить складну форму організа-

ції грошового обігу, яка включає такі елементи:

⎯

Повноцінні гроші.

⎯

Неповноцінні гроші.

⎯

Банкноти.

⎯

Казначейські білети.

У процесі розвитку грошей до появи грошової форми вартості роль загального ек-

вівалента відігравали не тільки метали, а й інші товари (худоба, хутро, шкіри, сіль і т.

ін.). Тому ці первісні, зародкові грошові системи належали до металевих тільки умовно.

Але то була, по суті, ще передісторія становлення грошових систем. Їх

розвиток саме як

систем починається з грошової форми вартості, коли роль загального еквівалента оста-

точно закріплюється за благородними металами.

4.1

145

Повноцінні гроші

−

це гроші, що мають свою вартість, і саме

цю вартість покладено в основу виконання ними ролі загального

еквівалента.

Повноцінні гроші — це той товар, який завдяки сво-

їм фізичним і хімічним властивостям найбільш придатний для

такої ролі. Як відомо, у процесі історичного розвитку товарного

виробництва роль загального еквівалента виконували різні това-

ри. Однак у кінцевому рахунку це місце зайняли благородні ме-

тали — золото й срібло, а з переходом країн

до монометалізму

повноцінними грошима стало золото.

Золото, що є загальним еквівалентом, уже в сиву давнину по-

трапляло в обіг у вигляді монет, тобто певної вагової кількості

металу, на якому стояв знак держави або правителя, що засвідчу-

вав кількість цього металу і його якість. У цьому сенсі карбуван-

ня монет вважалося важливим

моментом в організації грошового

обігу, воно з самого початку здійснювалося під наглядом держа-

ви. Оскільки повноцінні гроші являлися товаром і до того ж до-

сить рідкісним, то держава була зацікавлена в його постійному

збільшенні. Унаслідок цього стосовно повноцінних грошей існу-

вало право вільного карбування.

Це право зводилося до того, що

кожний, хто мав у злитку зо-

лото чи срібло, а в часи системи золотомонетного стандарту —

тільки золото, мав можливість вільно карбувати з нього відпові-

дну кількість монет. Зацікавленість держави в збільшенні кілько-

сті повноцінних грошей в обігу виявлялася в тому, що витрати,

пов’язані з карбуванням монет, держава або цілком брала

на се-

бе, або обмежувалася символічною платою. У Росії, наприклад,

ця плата складала 0,2 % від вартості злитка металу.

Повноцінні гроші постійно були в обігу і тому зношувались.

Це робило їхній обіг дорогим і змушувало вдаватись до заходів,

які б протидіяли зношуванню. Найпоширенішим засобом боро-

тьби з цим явищем у багатьох країнах

стали домішки до грошо-

вого металу більш стійкого до зношування металу. Ця домішка

називалася

лігатурою, а кількість грошового металу (золота або

срібла) у монеті одержала назву

проби.

Вагове співвідношення між чистим грошовим металом і до-

мішкою інших металів установлювалося державою й виражалося

в тисячних частках або за каратною системою. У більшості країн

використовувалася система тисячних часток. Відповідно до цієї

системи монетне золото, наприклад 900 проби, являло собою мо-

нету, де на 900 вагових частин чистого золота припадало 100 ча-

стин домішки

. При каратній системі чистий дорогоцінний метал

відповідав 24 каратам і тому, якщо в монеті було 12 каратів, то це

146

означало, що вона містила половину чистого дорогоцінного ме-

талу, а половину — домішки.

Наявність лігатури зменшувала швидкість зношування монет,

але не могла усунути його причину. Тому монета в процесі три-

валого користування могла втратити частину своєї ваги і через це

вартість її була менше, ніж та, що позначена в її номіналі. Щоб

упорядкувати грошовий обіг з урахуванням цього моменту, дер-

жава встановлювала межу зношування, за порогом якого монета

переставала бути обов’язковою для прийому. Ця межа називала-

ся

ремедіумом і в різних країнах була різною, але, як правило,

встановлювалася у межах 1 % від ваги монети.

Другий елемент металевої грошової системи — це

неповно-

цінні гроші,

тобто ті гроші, що викарбувані з негрошового ме-

талу

. При золотому монометалізмі, коли роль загального еквіва-

лента закріплена тільки за золотом, до таких металів, крім міді,

бронзи й інших металів належить також срібло. Неповноцінні

гроші мають власну вартість, але вона менше тієї вартості, яку

вони становлять, тому стосовно до них неможливо застосування

правила вільного карбування.

Походження неповноцінних грошей пов’язане з тим, що в

процесі історичного розвитку такі метали, як срібло, мідь і брон-

за раніше за золото виконували роль загального еквівалента. Ін-

шою причиною, що обумовила необхідність існування неповно-

цінних грошей, було те, що для обслуговування дрібних платежів

карбувати дрібні монети з золота було

технічно дуже складно.

З’явилася потреба у розмінній монеті, яку й задовольняли непов-

ноцінні гроші.

Виступаючи засобом обігу і платежу нарівні з повноцінними

грошима, неповноцінні, маючи власну вартість нижче їх купіве-

льної вартості, являли собою гірші гроші. Це викликало прагнен-

ня розрахуватися гіршими грошима і могло призвести до витис-

нення з

обігу повноцінних грошей. Щоб цього не сталося,

держава часто встановлювала межу розміру платежів, які можна

було здійснювати тільки неповноцінними грошима. Так, напри-

клад, у Росії срібними монетами номіналом від 25 коп. до 1 крб.

можна було оплатити покупки вартістю до 25 крб., а більш дріб-

ною срібною й мідною монетою — покупки до 3 крб.

Загальна кількість випущених в обіг неповноцінних грошей

визначається законами грошового обігу і при їх порушенні в ре-

зультаті, наприклад, надмірного випуску таких грошей, відбува-

ється їхнє знецінювання з усіма наслідками, що випливають із

цього.

147

Яскравим історичним прикладом цього можуть бути події в

Росії в період правління царя Олексія Михайловича (1645

—

1676 рр.). У 1656 р. уряд царя Олексія Михайловича випустив в

обіг срібну карбованцеву монету, яка за вагою була вдвічі мен-

шою попереднього срібного карбованця. А невдовзі були випу-

щені мідні монети номіналом 1 карбованець. Вони швидко витіс-

нили цей знецінений срібний рубель. Операція з карбування

мідних грошей була дуже вигідна царському уряду.

Купуючи

фунт міді (409,6 г) за 12 коп., він карбував із нього мідних гро-

шей на 10 руб. і цими грошима розраховувався з купцями, воя-

ками, та державними чиновниками. Усього було випущено непо-

вноцінних грошей на величезну на той час суму — 20 млн руб.

Це призвело до розладу грошового обігу і спричинило у 1662 р.

повстання

населення Москви, що одержало назву «мідний бунт».

Після жорсткого придушення заколоту цар змушений був відмо-

витись від мідних рублів і їх було вилучено з обігу по одній ко-

пійці за рубель.

У сучасних умовах неповноцінні гроші у вигляді монет виго-

товляються з міді, срібла, алюмінію, нікелю й інших металів та

їх

сплавів.

Важливим елементом грошової системи є також банкнота.

Вона виникає з розвитком товарного обміну різними шляхами,

але, врешті-решт, її існування пов’язується з тим, що банкір ви-

дає її у підзвіт комерційних векселів.

Банкнота як одна з форм кредитних грошей відрізняється від

паперових грошей тим, що не має примусового

ходіння і забез-

печується золотом та іншими активами банку. Згодом банкнота

втрачає ці особливості і, по суті, нічим не відрізняється від папе-

рових грошей.

Трансформація банкнот у паперові гроші, тобто в нерозмінні

на золото, пов’язана зі складними процесами розвитку кредитних

відносин. Серед безлічі причин цього явища до найбільш важли-

вих слід зарахувати емісію комерційними банками банкнот понад

реальне забезпечення їх золотом і широке використання для їх

забезпеченості облігацій державних позик.

Істотне значення у грошовій системі мають також казначейсь-

кі білети — нерозмінні грошові знаки, що випускаються казна-

чейством. Держава використовує їх для покриття бюджетного

дефіциту. Головна відмінність казначейських білетів від банкнот

зводиться до примусового характеру їх обігу і нерозмінності на

золото. Однак згодом їх відмінності від кредитних грошей (банк-

нот) зникають через трансформацію останніх у паперові гроші.

148

В умовах капіталізму, коли товарне виробництво набуває за-

гального характеру, повноцінні гроші поступово втрачають своє

значення у грошовому обігу й у ХХ сторіччі практично цілком

виходять з обігу. Водночас банкноти втрачають свою здатність

обміну на золото і перетворюються у паперові гроші. Відбува-

ється важлива трансформація грошових систем, головною озна-

кою якої

стає їх перетворення в паперово-грошові системи.

4.2 ВИДИ МЕТАЛЕВИХ ГРОШОВИХ СИСТЕМ

У процесі історичного розвитку металеві грошові системи на-

бували певних ознак і особливостей. І хоч грошові системи різ-

них країн мали багато спільних рис, що пов’язано з

об’єктивними закономірностями їх розвитку, з огляду на деякі

відмінності можна виділити два основних види металевих гро-

шових систем: а) біметалічна; б)

монометалічна.

Біметалічні системи — це такі системи, в яких роль загально-

го еквівалента виконують два грошових метали: золото й срібло.

Монометалічні

— це грошові системи, в яких роль загального екві-

валента закріплюється за одним металом

(золотом або сріблом).

Починаючи з сивої давнини, у світі панували металеві грошо-

ві системи. При цьому вже з раннього середньовіччя і практично

до середини ХІХ ст. переважали біметалічні системи, в яких як

грошовий метал одночасно виступали і золото, і срібло, хоча в

окремих країнах у певні періоди існування мав місце й срібний

монометалізм. Наприклад

, він існував у Росії з 1843 по 1852 р., в

Індії — з 1852 по 1893 р. Однак панівною системою у період з

XVI до кінця ХІХ ст. був біметалізм.

Наявність двох грошових металів, що істотно розрізнялись за

своєю вартістю, спричинила існування двох цін товарів: у золоті

й у сріблі. Це було пов’язано з тим

, що кожний із цих металів ви-

конував роль загального еквівалента, а отже, і функцію міри вар-

тості. У свою чергу дві ціни на один і той самий товар створюва-

ли деяку незручність у процесі обміну. Проте цей недолік, що

став наслідком наявності двох грошових металів, не був істотною

перешкодою для

розвитку товарно-грошових відносин.

Глибинним і дійсно об’єктивним недоліком біметалічної сис-

теми, який зрештою привів до її заміни монометалічною систе-

мою, виявилось те, що в такій системі постійно порушувався за-

149

кон вартості. Це було викликано тим, що умови видобутку золо-

та й срібла постійно змінювалися, а це призводило до зміни вар-

тості цих металів. Уловлювати цю зміну і постійно відображати у

співвідношенні цін, яке фіксувалося державою у золоті й сріблі,

було практично неможливо. У цих умовах один метал стосовно

до іншого

виявлявся недооціненим, а другий — переоціненим,

що спонукало суб’єктів господарювання розраховуватися пере-

оціненим грошовим металом, а недооцінений — скуповувати.

Яскравим прикладом цього служать процеси грошового обігу

між Англією, Францією і Голландією, що склалися у XVIII ст.

Законами Англії у XVIII ст. співвідношення між золотом і срі-

блом було встановлено в пропорції 1 : 15,5. У цей

же період у

Франції і Голландії співвідношення даних грошових металів за-

фіксовано в пропорції 1:15. У цих умовах в Англії купцям із Гол-

ландії і Франції стало вигідно продавати свій товар за срібло й

вивозити його в Голландію або Францію, де за нього можна було

купити більше золота. Це призводило до того

, що недооцінений

метал (кращі гроші) зникали з обігу, витискувались переоціне-

ним грошовим металом (гірші гроші). Підтвердженням цього

став той факт, що в Англії за 15 років у період із 1702 по 1717 р.

золотих монет накарбували у 32 рази більше, ніж срібних.

Це явище увійшло в економічну літературу як економічний закон,

суть його зводиться

до того, що «гірші гроші» витискують з обігу

«кращі». Відкриття цього закону шотландський економіст ХІХ ст.

Г. Маклеод приписує англійському державному діячеві і фінансисту

XVI ст. Т. Грешему (1519—1579 рр.), і в науці він широко відомий як

закон Грешема. Однак фахівцями з історії економічної думки встано-

влено, що цей закон сформульовано у

1526 р. польським ученим

М. Коперником, а ще раніше, у 1300 р., цей причинно-наслідковий

зв’язок виявив французький економіст Н. Орезм.

Дія закону Грешема особливо чітко виявляється в умовах бі-

металізму. Однак він має місце і в грошових системах, в яких є

вільний обмін паперових грошей на золото. Особливо це помітно

під час інфляції, коли гірші гроші (паперові) витискають з обігу

кращі (золоті монети), які перетворюються в скарби.

З розвитком товарного виробництва зазначене протиріччя,

об’єктивно закладене в біметалічній грошовій системі, стало га-

льмувати товарний обмін і в підсумку привело до заміни її мо-

нометалічною грошовою системою. У другій половині ХІХ ст

країни почали переходити до монометалічної грошової системи.

Однією з перших держав, що перейшла до золотого мономе-

талізму, була Англія. Однозначного визначення початку цього

150

процесу серед учених немає. Інколи говорять про те, що цей пе-

рехід відбувся у 1816 р., коли було законодавчо встановлено зо-

лотий монометалізм, інколи називають роком початку золотого

стандарту 1821 р. — коли Британська імперія зробила свій фунт

стерлінгів конвертованим у золото. Називається як початковий і

1865 р. Але це вже не має суттєвого

значення, бо десь на середи-

ну ХІХ ст. Англія перейшла до золотого монометалізму.

Єдиним грошовим металом визнавалося тільки золото. Моне-

ти із срібла переходили в розряд неповноцінних. Після цього, а

саме у 1867 р., міждержавною угодою, яку укладено в Парижі кі-

лькома країнами, золото визнавалося єдиною формою світових

грошей. Ця система дістала

назву Паризької валютної системи.

Росія перейшла до золотого монометалізму після грошової рефо-

рми 1895—1897 рр.

Перехід до монометалізму був явищем досить революційним і

наштовхувався на інерційний опір окремих країн. Прикладом

цього може бути створення в 1865 р. Латинського монетного со-

юзу, до якого входили такі країни, як Франція, Італія, Бельгія та

Швейцарія.

Пізніше до них приєдналися також Греція і Румунія.

Ці країни з метою підтримки стійкого грошового обігу на базі

біметалізму, уніфікували карбування золотих і срібних монет.

Вони домовилися про введення загальної грошової одиниці —

франка, зобов’язалися карбувати золоту й срібну монету однако-

вої ваги і проби й установили єдине співвідношення золота й

срі-

бла у пропорції 1 : 15,5. Однак уведення золотого монометалізму

в більшості європейських країн привело до значних масштабів

карбування п’ятифранкової срібної монети, потік якої заполонив

країни Латинського монетного союзу і став серйозно загрожува-

ти відпливу золота з цих країн. Тому в 1878 р. вони припинили

карбування срібних монет, що означало фактичний перехід

країн

союзу до золотого монометалізму й розпад союзу, хоча формаль-

но він перестав існувати лише в 1926 р.

Монометалізм, заснований на використанні золота як єдино-

го грошового металу, привів до формування грошової системи,

що дістала назву золотого стандарту.

Її головні особливості

можна звести до таких моментів:

⎯

Золото вільно оберталося, а золоті монети виконували всі

функції грошей.

⎯

Неповноцінні гроші вільно і в необмеженій кількості обмі-

нювалися на золото.

⎯

Вивезення і ввезення золота з однієї країни в іншу було ві-

льним.