Щетинін А.І. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

131

полягає в тому, що держава продає свої боргові зобов’язання ко-

мерційним банкам і центральному банку, а це саме і приводить

до зростання пропозиції грошей.

Так, центральний банк, купуючи в уряду його боргові зо-

бов’язання, випускає в обіг нову масу грошей, збільшуючи їх

пропозицію, тобто має місце кредитування уряду під

його борго-

ві зобов’язання. Цей шлях покриття бюджетного дефіциту небез-

печний, бо він є емісійним і тому може призвести до посилення

інфляційних процесів. Але він досить ефективний для уряду з

погляду залучення коштів для покриття дефіциту бюджету. Тому

частіше уряд розміщує свої цінні папери серед комерційних бан-

ків. До

речі, це часто робиться за допомогою центрального бан-

ку. Дана ситуація пов’язана з тим, що Національний банк Украї-

ни є представником емітента (Міністерства фінансів) щодо

розміщення облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП).

Державні боргові зобов’язання, які отримали комерційні бан-

ки, можуть бути придбані і центральним банком. У цьому разі

він

створює певну базу для зростання депозитної емісії комер-

ційних банків, а значить і для збільшення пропозиції грошей.

Пропозиція грошей в обігу зростає й тоді, коли центральний

банк скуповує іноземну валюту. Найчастіше це пов’язано з реалі-

зацією політики стосовно курсу національної валюти і здійсню-

ється у вигляді валютних інтервенцій.

Таким

чином, центральний банк формує пропозицію грошей

за трьома каналами: випуск готівкових грошей, обслуговування

державного боргу і, нарешті, через операції на валютному ринку.

Грошова маса, що складає грошову пропозицію, включає як

готівкову (банкнотну) масу, так і безготівкові (депозитні) гроші.

При цьому депозитні гроші часто перетворюються в готівкові. І

хоч у цього процесу

є й зворотний бік, коли готівкові гроші зда-

ні, наприклад, у банк, перетворюються в безготівкові, бо на від-

повідному рахунку господарюючого суб’єкта робиться відповід-

ний запис, проте часто виникає додаткова потреба в готівкових

грошах. У цьому випадку центральний банк змушений переказу-

вати готівкові гроші на рахунки комерційних банків, парабанків

та державної скарбниці.

Незважаючи на монополію центрального банку на емісію гро-

шей, певну участь у цьому процесі, а відтак, і у формуванні пропо-

зиції грошей, беруть комерційні банки. Ця емісія має назву депо-

зитно-чекової емісії і по суті виступає вторинною емісією грошей.

Процес депозитно-чекової емісії відбувається таким чином.

Комерційні

банки, і це їх головне призначення, акумулюють тим-

132

часові вільні кошти у вигляді депозитів населення і юридичних

осіб і надають кредити. Залучені до банку кошти — це його кре-

дитний ресурс. Частина цього ресурсу відповідно до встановле-

ної центральним банком норми обов’язкового резервування ре-

зервується у центральному банку, а решту комерційний банк

використовує для надання кредитів. Саме у зв

’язку з цим і має

місце депозитно-чекова емісія. Розглянемо це на конкретному

прикладі.

Припустимо, банк акумулював у вигляді депозитів 10 000 грн.

З цієї суми вилучається певна частка грошей у вигляді

обов’язкових банківських резервів. Якщо норма цих резервів до-

рівнює, наприклад, 10 %, то тоді для надання кредитів банку за-

лишається 9000 грн.

На цю суму він відкриває кредит клієнту і

виписує останньому чеки на цю суму. Отримавши чеки, клієнт

розраховується ними. Припустимо, що ці чеки на всю суму на-

дійшли до одного банку і в останнього кредитний ресурс збіль-

шився на 9000 грн. З цієї суми цей другий банк депонує у вигляді

обов’язкових

банківських резервів 10 %, а під останню суму

(8100 грн) виписує іншому своєму клієнту чеки. Останній розра-

ховується ними, наприклад, з третім банком, у якого депозитний

ресурс зросте на 8100 грн. Залишивши частку грошей у вигляді

обов’язкових ресурсів (при 10 % це буде складати 810 грн), на

залишок 7290 грн, він теж може надати чековий кредит. Клієнт

який отримав цей кредит, знову передає їх в інший банк, і опера-

ція повторюється знову. Таким чином, маса грошей в обігу бага-

торазово зростає. У цьому й полягає емісія депозитних грошей

комерційними банками. Цей ефект називають кредитним муль-

типлікатором. Завдяки таким операціям комерційні банки мо-

жуть суттєво збільшити пропозицію грошей

на ринку.

Окрім емісії депозитних грошей, банки збільшують пропози-

цію грошей і завдяки операціям з борговими зобов’язаннями.

Так, наприклад, якщо клієнт банку обліковує в комерційному ба-

нку вексель, то банк замість векселя видає певну суму і цей потік

грошей збільшує їх пропозицію на ринку. Проте цій операції про-

тистоїть протилежна

операція, а саме та, під час якої боржник

повертає свій борг у банк. У цьому разі грошова маса, а відповід-

но й пропозиція грошей зменшуються. Аналогічною буде й опе-

рація з купівлі комерційним банком на фондовому ринку держа-

вних цінних паперів. І в цьому випадку при їх купівлі комер-

ційним

банком пропозиція грошей зростає, і відповідно

зменшується у разі продажу або погашення державою своїх бор-

гових зобов’язань. Проте незважаючи на ці два різні за напрям-

133

ками грошові потоки, вони не призводять у певному часі до ба-

лансування, тому що боргові зобов’язання випускаються все-

таки частіше, ніж повертаються у вигляді грошей, тому грошова

маса має певну тенденцію до зростання.

Таким чином, комерційні банки збільшують пропозицію гро-

шей на ринку і це треба завжди враховувати. Економічний сенс

цього явища в цілому пов’язаний з тим, що за допомогою такої

емісії грошовий ринок реагує на зміни, які відбуваються на лока-

льному (регіональному) ринку. Тим самим підвищується еласти-

чність грошової сфери, її здатність пристосовуватись до тих реа-

льних змін у суспільному виробництві, які ще не набули

загальносуспільного характеру.

Як

було розглянуто, депозитна емісія грошей комерційними

банками може призводити до багаторазового зростання пропози-

ції грошей. Але за цих обставин така депозитно-чекова емісія має

певні обмеження.

З одного боку, комерційний банк здійснює таку емісію під

розмір своїх резервів, а вони завжди обмежені певним обсягом.

З іншого

— банк, емітуючи чеки, повинен на кожний момент

мати певну суму грошей, аби забезпечити їх погашення. Це сто-

сується не тільки чеків, але й інших боргових зобов’язань, на-

приклад, грошових сертифікатів, які випускає банк. Вони до-

сить тривалий час можуть функціонувати, як і чек, в якості

безпосереднього платіжного засобу, але через

певний термін їх

однаково треба покривати грішми. Тому, здійснюючи депозит-

но-чекову емісію, комерційний банк повинен постійно дбати

про спроможність покривати свої боргові зобов’язання, тобто

він повинен мати достатню ліквідність свого балансу і саме не-

обхідність її підтримки постійно обмежує комерційний банк у

його депозитно-чековій емісії. Щоправда, у

разі неспроможнос-

ті покрити свої зобов’язання (через низьку ліквідність свого ба-

лансу), комерційний банк може отримати кредит у центрально-

му банку або в інших комерційних банках, проте такі позики, як

правило, дорого коштують і вони можуть стати для банку про-

блемними.

Що ж стосується небанківських кредитних установ, то вони

практично

ніяк не впливають на емісійні процеси і не збільшу-

ють маси грошей, але вони включають в обіг ті гроші, що знахо-

дяться у населення і не задіяні в розрахункових операціях. Щодо

цього парабанки відносно збільшують пропозицію грошей, але

це відбувається в межах тієї маси грошей, яка вже знаходиться в

обігу.

134

3.4 РІВНОВАГА НА ГРОШОВОМУ РИНКУ

Ринок грошей, як і будь-який ринок, залежить від попиту і

пропозиції. Між попитом та пропозицією грошей завжди є певне

співвідношення. Найбільш бажаною на цьому ринку є рівновага

між попитом на гроші (Md) та їх пропозицією (Мз). Іншими сло-

вами, рівновага наступає тоді, коли Md = Мз. Саме за такої рів-

новаги створюються

умови для ефективного розвитку суспільно-

го виробництва, якщо ж така рівновага порушується, то сфера

грошового обігу дестабілізується і у виробництві виникають пев-

ні труднощі. Тому в сучасній ринковій економіці держава через

свою банківську систему намагається створювати таку ситуацію

на грошовому ринку, яка б характеризувалась його стійкою рів-

новагою, або ж наближалась

до неї.

Рівновагу на грошовому ринку можна зобразити у вигляді пе-

вної графічної моделі. Але при цьому слід зауважити, що сама

модель і характеристика основних взаємозв’язків, які вона графі-

чно віддзеркалює, залежатимуть від тієї теоретичної тези, що по-

кладена в основу аналізу рівноваги на грошовому ринку.

Так, з позицій

кейнсіанського підходу до попиту і пропозиції

грошей та їх взаємозв’язку з нормою відсотка остання є величи-

ною екзогенною. З урахуванням цього моменту графічну модель

взаємодії попиту і пропозиції грошей можна подати в такому ви-

гляді (рис. 3).

Рис. 3

135

На осі ординат відкладено норму відсотка, а на осі абсцис — кіль-

кість грошей. Знаходячись в точці

, норма відсотка визначає рівень

попиту на гроші. Він дорівнюватиме кількості грошей, що визнача-

ється точкою М

. Слід зауважити, що в кейнсіанській моделі рівень

відсотка визначає й рівень пропозиції грошей. Проте це тільки зага-

льні припущення, бо, скажімо, рівень попиту, який спирається на бо-

ргові зобов’язання суб’єктів господарювання і населення, може змі-

нюватись залежно від фази промислового циклу і набувати

положення похилої

(зменшення попиту) або положення M

(збі-

льшення попиту). Відповідно до цих змін і точка рівноваги (

Е) буде

переміщуватись у положення

, або Е

з відповідною зміною норми

відсотка. Останнє чітко демонструє наявність діалектичного зв’язку

між нормою відсотка, який дано екзогенно, і який не тільки визначає

рівень попиту на гроші, але певною мірою й сам залежить від остан-

нього.

Розглянута графічна модель рівноваги на грошовому ринку

базується на кейнсіанських теоретичних засадах. Вони дозволя-

ють розглянути цю рівновагу на певному рівні. Але така модель

поступається новій, яка базується на монетаристських підходах.

Основна відмінність цієї моделі в тому, що пропозиція грошей є

екзогенною і встановлюється центральним емісійним центром.

Суть цього визначення така: центральний банк утримує пропози-

цію грошей у тих розмірах, які спрогнозовані раніше на даний

період. Ця визначеність пропозиції, а відтак, і певна моментна

незмінність пропозиції грошей не є абсолютною. Обсяг пропози-

ції грошей (за незмінності тих чинників, які суттєво впливають

на цей показник) може змінюватись, але в передбачуваних розмі-

рах. Так, скажімо, приріст доданої вартості обумовлює і параме-

три приросту пропозиції грошей. У цій

моделі, побудованій на

монетаристських засадах, і рівень відсотка не є екзогенною вели-

чиною. Графічну модель рівноваги на грошовому ринку подано

на рис. 4.

На осі абсцис відкладено кількість грошей, на осі ординат —

відсоток. Як уже було розглянуто раніше, попит на гроші (він

представлений кривою

Мd) значно залежить від норми банківсь-

кого відсотка. Чим нижче цей відсоток, тим більше попит на гро-

ші, і навпаки. Пряма

зображує пропозицію грошей, яка в ці-

лому є екзогенною величиною.

Точка перетину кривої попиту і пропозиції (точка

Е) і буде

точкою рівноваги. Вона означає, що за даної норми відсотка (

)

попит на гроші дорівнюватиме показнику

. З іншого боку, ця

норма відсотка передбачає і відповідну масу пропозиції грошей.

136

Отже, точка Е за даних умов віддзеркалює, з одного боку, стан

рівноваги на грошовому ринку, а з іншого — відображає величи-

ну рівноважного відсотка.

MзMз

Mз

∫

⎩

Рис. 4.

Якщо центральний банк вирішує зменшити пропозицію гро-

шей, а це він може зробити, наприклад, за рахунок операцій на

відкритому ринку, продаючи, скажімо, боргові зобов’язання дер-

жави, то тоді попит на гроші за відсотка

не буде задовольня-

тись і це викличе зростання відсотка до рівня

. Таке його збі-

льшення, у свою чергу, призведе до зменшення попиту на гроші і

встановлення нової точки рівноваги на грошовому ринку (точка

Якщо ж центральний банк здійснює купівлю цінних паперів,

то пропозиція грошей зростає. У зв’язку з цим норма відсотка

зменшується. Лінія пропозиції грошей переміститься праворуч у

положення Мз

, а точкою рівноваги буде точка Е

Рівновага на грошовому ринку може порушуватись під дією

багатьох чинників. Найбільш поширеними щодо цього є випадки,

коли змінюється попит. Так, наприклад, він зростає, якщо збіль-

шується обсяг виробництва. Зростання попиту спричинить пере-

міщення кривої попиту в положення

Мd

. У цій ситуації рівнова-

жна ставка відсотка за однієї й тієї самої пропозиції (наприклад

тієї, що позначена прямою

) зросте (точка Е

). Попит на гроші

може викликати й підвищення цін. У цьому випадку суб’єктам

137

господарювання і населенню для задоволення своїх потреб на

попередньому (до підвищення цін) рівні потрібно буде більше

грошей. Графічно ця зміна попиту на гроші знайде своє відобра-

ження у переміщенні кривої

Мd угору праворуч і зростанні рів-

новажної ставки відсотка.

У разі зниження попиту на гроші, а це може бути викликано,

наприклад, зменшенням обсягів суспільного виробництва, крива

попиту переміститься вниз. Водночас це призведе до зменшення

рівноважної ставки відсотка. На рис. 2 зменшенню попиту відпо-

відатиме крива

Мd

У даному разі розглянуто тільки зміни в попиті на гроші і пору-

шення рівноваги на грошовому ринку за найбільш типових змін у су-

спільному виробництві. В реальному житті діє значно більша кіль-

кість чинників, що впливають на рівновагу на грошовому ринку і

діють не окремо, а в тісному взаємозв’язку.

Так, наприклад, змен-

шення обсягів виробництва посилюється одночасним зростанням

цін, що збільшує попит на гроші. У той же час прискорення швидко-

сті обігу грошей, а це, як правило, неодмінний супутник при значних

темпах інфляції, навпаки пом’якшує попит на гроші.

Серед вітчизняних науковців, що досліджують сферу грошо-

вого ринку, досить поширена

думка про те, що цей ринок здат-

ний до саморегулювання. При цьому останнє є основою, визна-

чальним моментом в організації функціонування грошового

ринку, хоча в цілому він більш чутливий, ніж інші ринки до дії

зовнішніх чинників.

До власних важелів саморегулювання на цьому ринку, тобто

до важелів, які певною мірою автоматично

забезпечують рівно-

вагу між попитом і пропозицією, слід зарахувати так званий ці-

новий стабілізатор. Його дія полягає в тому, що за надлишкової

пропозиції грошей відбувається знецінення грошей, а відтак, на

грошовому ринку встановлюється певна рівновага.

Дещо в протилежному напрямку впливає на співвідношення

пропозиції і попиту на гроші кредитний мультиплікатор. Його

дія

розглянута у цьому розділі. Кредитний мультиплікатор до-

зволяє автоматично підвищити пропозицію грошей тоді, коли її

помітно випереджає попит. У цьому разі депозитно-чекова емісія

підвищує еластичність пропозиції грошей і тим самим сприяє

встановленню рівноваги на грошовому ринку.

Дослідники вважають, що швидкість обігу грошей належить

до автоматично діючих факторів забезпечення стабілізації

гро-

шового ринку (Гальчинський А. Теорія грошей. — К.: Основи,

1998. — С. 160). Схематично цей важіль саморегулювання діє та-

138

ким чином. При появі надлишкової пропозиції грошей, яка є ек-

зогенною, швидкість руху грошей зменшується, а це призводить

до вирівнювання співвідношення між пропозицією і попитом на

гроші.

Наведені вище автоматично діючі стабілізатори грошового

ринку безсумнівно мають місце. Але їх дія має свої межі як у

просторі, так і в часі. Автоматичне

регулювання рівноваги на

грошовому ринку може бути забезпечено тільки у відносно неве-

ликих масштабах. Це пояснюється тим, що такий ринок особливо

чутливий до дії дуже великої кількості факторів, сполука яких

часто призводить до непрогнозованих наслідків. Те ж саме мож-

на сказати і про дію стабілізуючих чинників у часі. Як правило,

вони спроможні дати позитивний ефект через досягнення рівно-

ваги на грошовому ринку тільки в короткостроковому періоді.

Так, наприклад, збільшення пропозиції грошей на певному

відрізку часу може і не порушувати рівноваги на грошовому ри-

нку. Це дійсно пов’язано з тим, що певний надлишок грошової

маси приводить до збільшення розрахунків готівкою, що

помітно

зменшує швидкість обігу грошей, а відтак, сприяє встановленню

рівноваги. Окрім цього, на початковому етапі порушення рівно-

ваги між попитом і пропозицією за рахунок зростання останньої

населення і суб’єкти господарювання ще не усвідомлюють цієї

ситуації і тому частка надлишкової грошової маси йде на збіль-

шення заощаджень. При цьому ми

розглядаємо певною мірою

ідеальну ситуацію, за якої всі інші чинники діють сприятливо в

напрямку формування мотивації до нагромадження грошей. Це

можливо лише в умовах досить розвиненої ринкової економіки,

де суб’єкт господарювання має широкі можливості для ефектив-

ного використання своїх грошей, тобто це стає реальним лише в

потужній економіці, що характеризується

пропозицією великої

кількості різноманітних і якісних товарів та послуг.

Проте розглянута дія автоматичних стабілізаторів за наявності

великих порушень між пропозицією і попитом на гроші стає ма-

лозначущою, а врешті-решт, і недієвою. Так, в умовах значного

зростання пропозиції грошей і порушення на цій основі рівнова-

ги на грошовому ринку, швидкість

обігу грошей не тільки не

зменшується, а навпаки, дуже зростає. Показовим щодо цього є

досвід нашої держави. Так, тільки в період 1992—1993 рр. гро-

шова маса (

) зросла (у гривневому еквіваленті) з 25,22 до 481,5

млн грн, тобто більше ніж у 19 разів. І це тільки за один рік. У

поєднанні з великим спадом виробництва продукції це призвело

до величезної інфляції і дуже прискорило швидкість обігу гро-

139

шей, бо населення намагалось якомога швидше позбутися гро-

шей, знецінення яких було катастрофічним.

Те ж саме можна сказати і про дію цінового стабілізатора.

Якщо зростання пропозиції грошей відбувається занадто велики-

ми темпами і ніяк не корелюється зі зростанням ВВП, то дія цьо-

го стабілізатора стає миттєвою, неприйнятною для економіки, бо

можливості

хоч якось спрогнозувати зміну цін навіть на корот-

кий період у суб’єкта господарювання немає. Тому цей важіль

саморегулювання грошового ринку якщо й спрацьовує, то вже в

умовах, які не несуть ніяких позитивних наслідків для економіч-

них суб’єктів.

Рівновага на грошовому ринку дуже вразлива щодо дії зовні-

шніх чинників.

Це обумовлено тим, що один з вирішальних мо-

ментів її забезпечення, а саме пропозиція грошей, є екзогенною, а

вона, у свою чергу, залежить від дії цілої низки чинників. Це сту-

пінь незалежності головного емісійного центру країни (центра-

льного банку), рівень наукової обґрунтованості кредитно-

грошової політики держави, стан платіжного балансу, наявність

дефіциту

державного бюджету і правові обмеження щодо джерел

його покриття, політичні чинники і багато інших факторів. І як-

що аксіоматичним для визначення розмірів і динаміки збільшен-

ня пропозиції грошей є приріст доданої вартості в сукупному

ВВП, то реальні розміри цієї пропозиції можуть досить суттєво

відрізнятись від тих розмірів, що обумовлені першопричиною

зростання грошової пропозиції. Це може бути обумовлено саме

дією тих чинників, що вже названі і які є, по суті, зовнішніми до

процесу збільшення пропозиції грошей на грошовому ринку.

У короткостроковому періоді, в умовах, коли діючі автомати-

чно стабілізатори не можуть забезпечити рівновагу на грошово-

му ринку, центральний банк може вжити певних

заходів з метою

нормалізації ситуації на грошовому ринку. В його арсеналі до-

сить широкий спектр дій. Це може бути регулювання за допомо-

гою зміни облікової ставки, операції на відкритому ринку, певна

політика щодо норми банківського відсотка та ін. Більш детально

дії центрального банку в реалізації кредитно-грошової політики і

забезпеченні

рівноваги на грошовому ринку розглядатимуться в

розділі 8.

Таким чином, неодмінною умовою сталого розвитку суспіль-

ного виробництва є досягнення рівноваги між попитом на гроші і

їх пропозицією. Ця рівновага певною мірою є умовною, бо вона

формується як наслідок постійного її порушення. Реакція на ці

порушення і цільові дії центрального банку в напрямку

досяг-

140

нення оптимального співвідношення між попитом на гроші і їх

пропозицією стають головним способом реалізації політики мо-

нетаризму, а відтак, і забезпечення ефективного функціонування

суспільного виробництва і досягнення економічного зростання.

. НОВІ КАТЕГОРІЇ ТА ПОНЯТТЯ

Грошовий (фінансовий ринок);

Ринок капіталів;

Ринок грошей;

Обліковий ринок;

Міжбанківський ринок;

Валютний ринок;

Ринок цінних паперів;

Ринок середньо- і довгостроко-

вих позик;

Інвестор;

Емітент;

Трансакційний попит на гроші;

Попит на гроші як на актив;

Дефлятор ВВП;

Портфельний підхід у розміщенні

активів;

Трансферти;

Пропозиція грошей;

Кредитний мультиплікатор;

Рівновага на грошовому ринку;

Автоматичні стабілізатори гро-

шового ринку.

. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Дайте визначення грошовому (фінансовому) ринку.

2. Що є об’єктом і хто виступає суб’єктом грошового ринку?

3. Охарактеризуйте структуру грошового (фінансового) ринку.

4. Дайте визначення ринку грошей і охарактеризуйте його особли-

вості.

5. Дайте визначення ринку капіталів і розкрийте його характерні

риси.

6. Дайте стислу характеристику процесу становлення ринку

грошей

і ринку капіталів в Україні з моменту її незалежності.

7. Охарактеризуйте обліковий ринок.

8. Розкрийте призначення і роль міжбанківського ринку.

9. Дайте визначення валютному ринку.