Рзаєва Т.Г. Економічний аналіз

Подождите немного. Документ загружается.

Іншим важливим показником, величину якого необхідно виз-

начати та прогнозувати, є показник питомої ваги частки ринку. Цей

показник розраховується як відношення обсягу продажу певного то-

вару даної організації до сумарного обсягу продажу цього товару всіма

суб’єктами господарювання, що діють на даному ринку. Цей показник

є ключовим для оцінки конкурентної позиції суб’єкта господарювання.

Аналіз системи розповсюдження товарів. Вибрані підпри-

ємством канали збуту та мережа розповсюдження товарів впливають

на всі інші рішення у сфері маркетингу.

Основні завдання аналізу [8]:

− оцінка динаміки, структури розповсюдження товарів та ка-

налів збуту;

− оцінка охоплення ринку та його невикористані резерви;

− розробка пропозицій щодо поліпшення мережі розповсюд-

ження товарів, покращення каналів збуту та збільшення обсягів ре-

алізації.

Визначені завдання формують такий порядок досліджень:

− оцінка обсягів та інтенсивності охоплення оптової та роз-

дрібної мережі;

− оцінка регіонального розподілу товарів;

− структура каналів збуту та їх динаміка;

− оцінка обсягів продажу за окремими каналами.

Важливим етапом аналізу системи розповсюдження товарів є

визначення вагомих причин погіршення каналів збуту. Основними з

них є:

− погіршення загальної економічної кон’юнктури;

− помилки керівництва суб’єктів господарювання, що орієн-

туються на виробництво без урахування попиту ринку;

− формування регіональної мережі збуту не на підставі ре-

тельних розрахунків конкретного попиту, а на підставі особистих

можливостей (контактів) працівників служби збуту;

− загальне скорочення чисельності працівників служби збуту

та обмеження її діяльності [7].

Доцільно відзначити основні напрямки збільшення обсягу

реалізації продукції, а саме:

1) модернізація та поліпшення продукції, на основі приве-

дення виробів, які випускаються, у відповідність із запитами спо-

живача; відмова від дефіцитних та надто коштовних матеріалів;

2) зняття з виробництва нерентабельних та виробів, що не

користуються попитом, та підготовка і організація виробництва нових

виробів, що користуються попитом;

3) зниження цін на окремі види продукції з урахуванням рівня

цін конкурентів, необхідний рівень зниження ціни на окремі види

продукції;

4) пошук нових сфер застосування та реалізації продукції;

5) виконання заходів для повернення втрачених у конкурент-

ній боротьбі споживачів: оптимізація каналів збуту, розширення

збутової мережі як в Україні, так і за її межами тощо [7].

Аналіз конкурентоспроможності продукції. Оцінка конку-

рентоспроможності ґрунтується на дослідженні потреб покупців та

вимог ринку. Мета аналізу конкурентоспроможності продукції, який

проводиться безперервно та систематично, досягається за допомогою

таких завдань [7]:

− оцінка конкурентоспроможності продукції;

− вивчення факторів що впливають на її рівень;

− розробка системи заходів для забезпечення необхідного

рівня конкурентоспроможності продукції.

Важливо відзначити, що порядок дослідження і оцінки

кон’юнктури ринку нового товару включає такі кроки:

− дослідження місткості ринку;

− визначення цінової політики;

− оцінювання конкурентоспроможності виробу;

− оцінювання збутової політики.

Структурно-логічна схема аналізу конкурентоспроможності

продукції може змінюватись залежно від мети та завдань аналізу.

Загальна схема має наступний вигляд:

1) формулювання вимог до виробу (аналіз ринку; даних про

конкурентів; вивчення запитів покупців);

2) визначення переліку параметрів, що підлягають оцінці (тех-

нічні; економічні; нормативні);

3) розрахунок одиничних та групових показників;

4) порівняння технічних, економічних, нормативних та інших

параметрів, розрахованих показників конкурентоспроможності;

5) розробка заходів для підвищення конкурентоспроможності

продукції.

Узагальнення

Вивчення теми щодо оцінки рівня виконання плану (прогнозу)

та динаміки обсягів реалізації продукції, визначення впливу різних

факторів на їх зміну; дослідження маркетингової діяльності підпри-

ємства дасть змогу студенту набути такі навички:

− уміти оцінити темпи зростання обсягів реалізації продукції

за її видами за місяць (квартал, рік) та розрахувати вплив зміни обсягу

реалізації за рахунок впливу можливих факторів;

− проводити аналіз виконання договірних зобов’язань щодо

поставок продукції за асортиментом і якістю, а також за строками

поставки за місяць та наростаючим підсумком у цілому по підпри-

ємству щодо окремих споживачів та видів продукції;

− проводити оцінку обґрунтованості складання та виконання

договірних замовлень у відповідності до загальної стратегії підпри-

ємства та визначення основних причин невиконання договірних

замовлень;

− проводити аналіз місткості ринків збуту та окремих його

сегментів, оцінку динаміки продажу щодо підприємств споживачів та

дослідження маркетингової діяльності підприємства;

− робити оцінку динаміки, структури розповсюдження това-

рів та каналів збуту, оцінку охоплення ринку та його невикористані

резерви, розробку пропозицій щодо поліпшення мережі розповсюд-

ження товарів та каналів збуту.

Питання для контролю знань

1. Основні завдання та джерела аналізу реалізації продукції.

2. Основні фактори, що впливають на зміну обсягу випуску про-

дукції, та обґрунтування методики їх аналізу.

3. Основні показники аналізу виконання договірних зобов’язань,

методика їх розрахунку, а також переваги та недоліки.

4. Характеристика основних завдань аналізу ринків збуту та виз-

начення основних напрямків дослідження.

5. Характеристика основних показників оцінки місткості ринків

збуту та методика їх розрахунку.

6. Основні завдання, напрямки, показники системи розповсюдження

товарів.

7. Основні завдання та напрями аналізу конкурентоспроможності

продукції.

Література: [7, с. 315-347; 8, с. 317-350; 17, с. 238-245;

28, с. 285-318; 30, с. 199-204].

Розділ 3. АНАЛІЗ ВИРОБНИЧИХ РЕСУРСІВ ТА ВИТРАТ

НА ВИРОБНИЦТВО І РЕАЛІЗАЦІЮ ПРОДУКЦІЇ

3.1. Аналіз ефективності використання трудових ресурсів

 Завдання та інформаційне забезпечення аналізу

ефективності використання трудових ресурсів.

 Аналіз чисельності, складу та руху робочої сили.

 Аналіз використання робочого часу.

 Аналіз показників продуктивності праці.

 Аналіз впливу трудових факторів на зміну обсягу

випуску продукції.

Основні терміни: категорії персоналу, працівники основної

діяльності, невиробничий персонал, робоча сила, робочий час, рівень

кваліфікації робітників та управлінського персоналу, відносне відхи-

лення, внутрішньозмінні та цілоденні втрати робочого часу, плин-

ність та рух робочої сили, коефіцієнт обороту прийому та звільнення,

загальний коефіцієнт обороту, коефіцієнт плинності, структура

персоналу, середньорічний виробіток одного працюючого (робітника),

середньоденний виробіток одного робітника (середньогодинний), тру-

дові фактори зміни обсягу випуску продукції.

3.1.1. Завдання та інформаційне забезпечення аналізу

ефективності використання трудових ресурсів

Трудові ресурси є вагомою складовою виробничих ресурсів

підприємства, а також складовою його фінансово-виробничих ресур-

сів, які при взаємодії з іншими ресурсами сприяють випуску продукції

та виконанню виробничої програми.

Слід наголосити, що аналіз складу, структури, забезпеченості

підприємства робочою силою проводиться в тісному зв’язку з аналізом

ефективності використання робочого часу, продуктивності праці та

обсягу випуску товарної продукції. При цьому важливо забезпечити

наявність промислово-виробничого персоналу, суб’єкта господарю-

вання, який володіє відповідною освітою та кваліфікацією, вагомою

складовою якого є робітники. Вони беруть участь у процесі вироб-

ництва шляхом взаємодії основних засобів і матеріальних ресурсів,

створюючи при цьому продукт, вартість, додаткову вартість.

Використовуючи характеристики трудових ресурсів, які

відповідають визначенню фінансово-виробничих ресурсів та можуть

бути використані при оцінці ефективності їх використання, вважаємо

можливим запропонувати таке визначення трудових ресурсів на рівні

підприємства.

Трудові ресурси – це складова виробничих ресурсів, що

ототожнюється промислово-виробничому персоналу суб’єкта госпо-

дарювання, чисельність якого може змінюватись у випадку потреби

виробництва. Ця складова у процесі виробництва вступає у взаємодію

з основними засобами та матеріальними ресурсами, створюючи при

цьому продукт,

вартість та додаткову вартість.

Завдання аналізу:

− контроль за ефективним використанням трудових ресурсів,

(робочої сили, робочого часу та продуктивності праці);

− дослідження складу, структури, руху, ефективності вико-

ристання робочої сили, а також визначення дії основних факторів, що

впливають на їх зміну;

− аналіз ефективності використання робочого часу та фак-

торів, що на нього впливають;

− факторний аналіз показників продуктивності праці, дослід-

ження причин розбіжностей в темпах їх зростання та визначення

резервів підвищення показників продуктивності праці;

− аналіз трудових факторів, що впливають на зміну обсягу

випуску продукції, та пошук резервів її збільшення;

− пошук резервів та розробка системи шляхів та заходів щодо

підвищення ефективності використання робочої сили, робочого часу та

продуктивності праці.

Інформаційне забезпечення: “Звіт із праці” № 2-ПВ; “Звіт

промислового підприємства з продукції” № 1-П; “Звіт про основні

показники діяльності підприємства” № 1-Підприємництво; “Чисель-

ність окремих категорій працівників підприємства і підготовка кадрів”

№ 6-ПВ; “Звіт про використання робочого часу” № 3-ПВ; дані обліко-

вого складу (служби кадрів); інші оперативні дані; первинні документи

(накази та розпорядження про прийом, переведення, звільнення,

надання відпусток; а також дані планово-нормативної, облікової та

оперативної інформації із звітів підрозділів підприємства тощо).

3.1.2. Аналіз чисельності, складу та руху робочої сили

Працівники підприємства за характером участі у виробничому

процесі розподіляються на працівників основної діяльності, які зайняті

безпосередньо виготовленням продукції, і невиробничий персонал,

який зайнятий в обслуговуючих та інших господарствах.

До працівників основної діяльності відносять такі категорії

працівників: робітники, службовці (керівники, спеціалісти), інже-

нерно-технічний персонал, молодший обслуговуючий персонал,

персонал охорони і учні.

Завдання аналізу робочої сили – це:

− дослідження складу працюючих відповідно за категоріями;

− вивчення можливих зрушень у структурі працюючих та

оцінки стану загальної забезпеченості підприємства робочою силою;

− дослідження зміни кваліфікаційного рівня освіти працю-

ючих в розрізі категорій, відповідно до стажу роботи, віку, освіти;

− дослідження відповідності кваліфікації робітників склад-

ності та рівню виконуваних робіт та її впливу на зміну якості про-

дукції;

− дослідження кваліфікаційного рівня, ділових якостей,

відповідності рівня освіти управлінського персоналу (керівників,

спеціалістів) посаді, яку вони обіймають;

− вивчення плинності та руху робочої сили;

− аналіз впливу забезпеченості підприємства робочою силою

на зміну обсягу виробленої продукції;

− пошук шляхів, резервів та розробка заходів щодо покра-

щення ефективності використання робочої сили.

Важливими показниками використання трудових ресурсів є

дані про чисельність персоналу різних категорій і професій, його

кваліфікацію та освітній рівень, про витрати робочого часу, кількість

виробленої продукції або виконаних робіт, а також відомості про рух

особового складу підприємства.

Аналіз використання робочої сили доцільно розпочати як з

загального забезпечення суб’єкта господарювання працюючими в

розрізі категорій, так і за існуючими підрозділами. В процесі аналізу

розраховуються як абсолютні, так і відносні відхилення. Абсолютне

відхилення розраховується шляхом порівняння фактичних показників

за звітний період з відповідними плановими показниками за минулий

рік. Оскільки аналіз забезпеченості підприємства тісно пов’язаний з

обсягом виробництва продукції, то доцільно в процесі аналізу

розрахувати і відносні відхилення відносно темпів зростання обсягу

випуску як у вартісному, так і у трудовому вимірнику. Відносне

відхилення розраховується як різниця між фактичною чисельністю

робітників та плановою, скоригованою на відсоток виконання плану з

обсягу випуску продукції (у вартісному або трудовому вимірнику)

поділене на 100 %. Розрахунок відносних відхилень дасть змогу

зробити висновки щодо забезпеченості підприємства робочою силою

відповідно до виконання (недовиконання) плану з обсягу випуску

продукції та зміни її структури з трудомісткості. Важливо відзначити,

що відносне відхилення розраховується за категорією робітників,

оскільки вони займають найбільшу питому вагу в чисельності

працюючих і безпосередньо зайняті випуском продукції.

Наступним напрямом аналізу робочої сили є дослідження

структури персоналу, а саме: працівники основної діяльності вивча-

ються в розрізі категорій персоналу; робітники вивчаються у розрізі

основних та допоміжних.

Важливим етапом аналізу робочої сили є аналіз кваліфі-

каційного рівня. З метою аналізу відповідності рівня кваліфікації

робітників розряду та ступеню складності робіт, що виконуються,

розраховують середній розряд робітників та середній розряд робіт за

формулою середньоарифметичної зваженої, де як вага виступає

чисельність робітників відповідних розрядів, а як усереднена величина

є розряд робіт (робітників).

Паралельно із забезпеченістю підприємства робочою силою

досліджують закріплення та рух кадрів на підприємстві, а саме:

вивчають зміни загального коефіцієнта обороту, коефіцієнти обороту з

прийому, звільнення та плинності кадрів. Коефіцієнт обороту з

прийому розраховується як відношення кількості прийнятих праців-

ників до середньооблікової чисельності; коефіцієнт обороту з звіль-

нення визначається як відношення чисельності звільнених працівників

до середньооблікової чисельності працівників; загальний коефіцієнт

обороту визначається як відношення кількості прийнятих та звільне-

них працівників до середньооблікової чисельності працівників.

Коефіцієнт плинності кадрів визначається шляхом ділення чисель-

ності працівників, звільнених за власним бажанням, за порушення

трудової дисципліни, у випадку невідповідності кваліфікації, а також

самовільне залишення роботи без поважних причин, до середньооблі-

кової чисельності.

Під час дослідження вивчаються основні причини звільнення

за власним бажанням (низькі заробітки, тяжкі умови праці, відсутність

перспектив професійного зростання, незадовільний психологічний

клімат, недосконале та невміле керівництво тощо).

Основні причини зміни структури персоналу та його плин-

ності:

− скорочення штатів за ініціативою підприємства та звіль-

нення за власним бажанням;

− вихід працівників на пенсію;

− переміщення на посадах у межах структурних підрозділів;

− прийом нових робітників замість вибулих (у зв’язку з

розширенням виробництва, реструктуризацією підприємства) [7].

Коливання складу та структури персоналу призводять до

негативних наслідків та додаткових витрат, а саме: витрат на під-

готовку та перепідготовку нових робітників; погіршення показників

продуктивності праці тільки що прибулих робітників, а також тих, які

звільнилися і протягом певного часу знайомляться та пристосовуються

до нових умов праці тощо.

Важливо наголосити, що в сучасних умовах скорочення ви-

робництва відбуваються помітні скорочення робочої сили. Гостро

стоїть проблема скорочення робочих місць, з одного боку, та забез-

печення кваліфікованими кадрами, з іншого. Існуючу проблему можна

частково розв’язати такими способами:

− реальна оцінка потреби заходів щодо скорочення трива-

лості робочого тижня;

− забезпечення кваліфікованими кадрами на майбутнє (вра-

ховуючи вікову структуру персоналу, тобто частку працівників пен-

сійного та похилого віку);

− впровадження додаткових відпусток;

− регулювання рівня заробітної плати тощо.

3.1.3. Аналіз використання робочого часу

Важливим напрямом аналізу використання трудових ресурсів

є аналіз ефективності використання робочого часу.

Завдання аналізу:

− дослідження ефективності використання робочого часу;

− визначення надпланових втрат робочого часу;

− виявлення непродуктивного використання робочого часу;

− визначення впливу факторів на ефективність використання

робочого часу;

− пошук невикористаних резервів та розробка системи шляхів

та заходів щодо підвищення ефективності використання робочого часу.

Інформаційним джерелом даних для аналізу ефективності

використання робочого часу є: “Звіт про використання робочого часу”

(№ 3-ПВ); дані табельного обліку, плановий (номінальний) баланс

робочого часу, дані оперативного та вибіркового обліку (фотографії,

самофотографії робочого дня окремих робітників, хронометраж опе-

рацій і робочих процесів, вибіркові спостереження та опитування в

підрозділах підприємства, цехах і на дільницях).

Основними показниками аналізу робочого часу є:

− загальна сума людино-годин, відпрацьованих всіма робіт-

никами;

− тривалість робочого періоду (загальна кількість днів, від-

працьованих одним робітником за звітний період: рік, квартал, місяць,

декаду);

− тривалість робочого дня.

Фактори, що впливають на тривалість робочого періоду:

− цілоденні втрати робочого часу (прогули, простої з вини

робітника та підприємства);

− кількість днів, пов’язаних з відпустками (чергової відпуст-

ки, учбові, по вагітності та родах, що передбачені законодавством);

− кількість вихідних та святкових днів;

− кількість днів непрацездатності;

− виконання державних та громадських обов’язків (прогно-

зовані);

− неявка на роботу з дозволу або ініціативи адміністрації [10];

− невиходи на роботу в масштабі всього підприємства (страй-

ки) тощо.

Основні фактори, що впливають на тривалість робочого

дня (зміни):

− внутрішньозмінні втрати робочого часу, які відображені в

обліку (прогнозовані та не прогнозовані);

− години понаднормових робіт (збільшують тривалість робо-

чого дня);

− скорочення тривалості робочого дня, що передбачені зако-

нодавством (пільгові години за шкідливі умови праці, для підлітків,

матерів-годувальниць).

Під час аналізу доцільно порівняти фактичний вплив зазначе-

них факторів з впливом за планом, а також за попередній період.

Важливо визначити конкретні причини існуючих відхилень та винайти

можливі резерви підвищення ефективності використання робочого часу.

В процесі аналізу важливо дослідити непродуктивні втрати

робочого часу та визначити причини їх виникнення. До основних

непродуктивних втрат робочого часу, що відображені в обліку, відно-

сяться: втрати в зв’язку з зміною умов роботи; цілодобові та

внутрішньозмінні втрати робочого часу як з вини підприємства, так і з

вини робітника; втрати на виправлення браку тощо. Вагомі причини

виникнення непродуктивних втрат робочого часу:

− простої устаткування через повне або часткове відклю-

чення електроенергії, незабезпеченість робочого місця необхідними

інструментами та сировиною, несправність обладнання;

− низька трудова дисципліна;

− недосконалість в організації управління та виробництва;

− непродуктивна робота (випуск бракованої продукції, не-

комплектних вузлів та деталей; списання на збитки загублених та

вкрадених деталей) [10].

Основним показником аналізу ефективності використання

робочого часу є загальна сума людино-годин, відпрацьованих всіма

робітниками. Доцільно розрахувати влив факторів на зміну вище-

згаданого показника, а саме: чисельності персоналу (

.пр

Ч ); тривалості

робочого року (

рокуроб

); тривалості робочого дня (

дняроб

). Сума

відпрацьованих людино-годин, відпрацьованих всіма робітниками

(

год

∑

) дорівнює добутку перерахованих показників і виражається

наступною формулою:

.. . . .

год пр роб року роб дня

B ЧТ Т

⋅⋅

∑

Визначити вплив зміни факторів можна як способом абсо-

лютних та відносних різниць, так і ланцюгових підстановок. Вико-

ристаємо спосіб абсолютних різниць. Доцільно нагадати, що вплив

зміни чисельності робітників дорівнює добутку абсолютного відхи-

лення чисельності на базову тривалість робочого року та робочого дня.

Вплив зміни тривалості робочого року визначається як добуток

абсолютного відхилення тривалості робочого року на чисельність

робітників за звітом та базову тривалість робочого дня. Вплив зміни

тривалості робочого дня дорівнює добутку абсолютного відхилення

тривалості робочого дня на фактичну чисельність та фактичну

тривалість робочого року. Сумарний вплив названих факторів

дорівнює абсолютному відхиленню за показником, на який вони

впливають, а саме абсолютному відхиленню за загальною сумою

людино-годин, відпрацьованих всіма робітниками. Визначення впливу

факторів докладніше розглядається в розділі 1, п. 1.2.2.

По завершенню факторного аналізу, за отриманими резуль-

татами доцільно розробити систему заходів, спрямованих на підви-

щення ефективності використання робочого часу, тобто скорочення

внутрішньозмінних та цілодобових втрат робочого часу, які призве-

дуть до непродуктивних втрат робочого часу, перевитрат фонду

оплати праці тощо.