Рзаєва Т.Г. Економічний аналіз

Подождите немного. Документ загружается.

виявленням резервів. Це надто вузьке визначення. Більш вдалим і

науково обґрунтованим є наступне [7]:

Мета економічного аналізу – сприяння виконанню бізнес-

планів підприємств і їх підрозділів, а також господарських форму-

вань шляхом пошуку можливих резервів, сприяння дальшому роз-

витку і поліпшенню економічної роботи з метою підвищення

ефективності діяльності підприємств та поліпшення показників

їх діяльності завдяки підготовці проектів оптимальних управлінсь-

ких рішень.

Основними завданнями економічного аналізу є:

− об’єктивна оцінка роботи підприємства і його підрозділів

через порівняння результатів з витратами;

− оцінка реальності, напруженості та оптимальності бізнес-

планів і обґрунтованості норм споживання ресурсів;

− виявлення забезпеченості підприємства фінансово-вироб-

ничими ресурсами;

− виявлення впливу відповідних факторів на показники, які

аналізуються, і вивчення причинних зв’язків між ними;

− пошук наявних резервів підвищення ефективності вироб-

ництва;

− опрацювання конкретних заходів щодо використання ви-

явлених резервів та здійснення контролю за їх виконанням;

− узагальнення результатів аналізу для прийняття раціо-

нальних управлінських рішень [8].

Основні поняття та терміни економічного аналізу включають

специфічні (що несуть головне змістове навантаження) категорії –

ресурси, фактори, причини, резерви виробництва.

Характеризуючи ресурси виробництва в навчальній літера-

турі, як правило, дотримуються загальновживаного за радянських

часів поділу їх за складовими частинами на трудові, матеріальні та

засоби праці. Проте, за ринкових умов цей поділ потребує уточнення і

корегування відповідно до світового досвіду, який виділяє такі групи

ресурсів: трудові, матеріальні

, фінансові та земельні. Стосовно

П(С)БО, що запроваджені в Україні, доцільно використовувати термін

“фінансово-виробничі ресурси”, оскільки, виходячи з загальновідо-

мого кругообігу ресурсів, у сучасних умовах фінансові ресурси

неможливо розглядати окремо від виробничих, причому, виробничі

ресурси на певному етапі є похідною від фінансових і навпаки.

Функціонування підприємства передбачає використання

й відтворення

необоротних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Вихідним

моментом діяльності будь-якого підприємства є кругообіг та пере-

творення ресурсів. Фінансові ресурси формуються із власних, запо-

зичених та резервних сум ресурсів, являють собою джерела форму-

вання економічних (виробничих та інших) ресурсів і відображаються в

пасиві балансу підприємства. Економічні ресурси являють собою суму

виробничих та інших ресурсів і групуються в активі балансу. Вироб-

ничі ресурси складаються з необоротних, матеріальних та трудових і

безпосередньо беруть участь у процесі виробництва. До складу еконо-

мічних ресурсів суб’єктів господарювання належать інші ресурси, які

являють собою грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторську забор-

гованість, фінансові інвестиції тощо,

тобто ті ресурси, які безпосе-

редньо не задіяні у виробничій сфері.

Фінансово-виробничі ресурси – це комплексна взаємозалеж-

ність та взаємозв’язок складових ресурсного потенціалу підприємства,

що формується залежно від потреб виробництва з метою отримання

економічних вигод у майбутньому.

Класифікації факторів і резервів виробництва в теорії еко-

номічного аналізу завжди надавалося багато уваги, проте й досі на це

питання немає однозначної відповіді.

Розглянемо такі визначення:

Фактори – це рушійні сили розвитку будь-яких процесів і

явищ, які відбуваються на підприємстві і визначають їх характер і

результат. Фактор – це причина, яка впливає на певний результат

(наслідок).

Причини – умови здійснення окремих явищ, які більш гли-

боко, ніж фактори, розкривають зміни рівня ресурсів і їхнього складу,

а також показників роботи; вони деталізують вплив факторів. На

результати діяльності підприємств впливають численні та різноманітні

фактори. В економічній літературі фактори виробництва групуються за

різними ознаками [8].

Принципи групування факторів, які рекомендуються в літе-

ратурі, мають ряд суттєвих недоліків: вони або не охоплюють усіх

факторів, або допускають їх повторюваність у різних групах

(порушується принцип економічної однорідності, надмірне дроблення,

та звуження або спрощення).

Однією з найбільш вдалих класифікацій факторів виробництва

є класифікація подана в (табл. 1.3):

Таблиця 1.3 – Схема класифікації факторів економічного аналізу [7]

За економічним змістом

1) виробничо-економічні;

2) соціально-економічні

За мірою впливу

на результати роботи

1) основні; 2) другорядні

За рівнем залучення резервів 1) інтенсивні; 2) екстенсивні

За внутрішнім змістом 1) кількісні; 2) якісні

За часом дії 1) постійні; 2) тимчасові

За рівнем деталізації 1) прості; 2) складні

За рівнем охоплення 1) загальні; 2) специфічні

За порядком дії

1) першого;

2) другого;

...

n-го порядку

За характером дії

1) об’єктивні;

2) суб’єктивні

За способом визначення впливу

1) прямі;

2) розрахункові

За об’єктами маркетингового

середовища

1) демографічні; 2) економічні;

3) природні; 4) науково-технічні;

5) політичні; 6) культурного порядку

Резерви – це невикористані можливості підвищення ефектив-

ності виробництва за рахунок поліпшення використання фінансово-

виробничих ресурсів та внаслідок запровадження певних заходів.

Класифікація резервів підвищення ефективності виробницт-

ва [7] за:

− місцем утворення: внутрішньовиробничі, галузеві, регіо-

нальні, національні;

− простими моментами процесів праці: поліпшення вико-

ристання трудових ресурсів; засобів праці; предметів праці;

− способами виявлення: явні (негативні відхилення і втрати,

які відображені в звітності), приховані

(виявлені через порівняння з

іншими об’єктами);

− напрямами мобілізації на базі вдосконалення: якості

продукції на стадії її проектування і виготовлення; підготовки і техні-

ки виробництва; технології виробництва; організації виробництва,

праці і управління; економічного стимулювання;

− строками використання: поточні, перспективні.

Узагальнення

Вивчивши інформаційні матеріали студент повинен засвоїти

та закріпити набуті знання та орієнтуватись в перспективах розвитку

економічного аналізу, чітко засвоїти основні специфічні терміни та

категорії економічного аналізу та вміло їх використовувати в процесі

вивчення курсу. Засвоєння цих положень дасть можливість:

− визначити та обґрунтувати роль, значення економічного

аналізу за умов ринкових відносин;

− знати інформацію щодо основних етапів та перспектив

розвитку економічного аналізу;

− закріпити основні теоретичні знання щодо предмету, ме-

тоду та завдань курсу;

− засвоїти, вільно володіти та доцільно використовувати ос-

новні категорії та терміни курсу в процесі досліджень з економічного

аналізу.

Питання для контролю знань

1. Суть та значення економічного аналізу за умов ринкових відносин.

2. Етапи розвитку економічного аналізу та їх характеристика.

3. Перспективи розвитку економічного аналізу.

4. Предмет, мета й завдання економічного аналізу.

5. Основні категорії економічного аналізу та їх значення при вив-

ченні курсу.

6. Поняття факторів та їх класифікація.

7. Поняття резервів та їх види.

8. Поняття ресурсів та їх класифікація за сучасних умов господарю-

вання.

Література: [4, с. 9-43, 60-92; 7, с. 7-51, 126-158; 8, с. 9-50,

128-159; 10, с. 9-21, 32-40; 20, с. 6-36, 55-64; 28, с. 27-43, 81-118;

30, с. 6-29, 43-179].

1.2. Метод і прийоми економічного аналізу

 Метод економічного аналізу та його особливості.

 Способи та прийоми економічного аналізу.

Основні терміни: аналіз, синтез, індукція, дедукція, групуван-

ня, моделювання, прийом середніх величин, прийом відносних величин,

ряди динаміки, графічний спосіб, табличний метод, прийоми фактор-

ного аналізу: елімінування (абсолютні різниці, ланцюгові підстановки,

відносні різниці), балансовий.

1.2.1. Метод економічного аналізу та його особливості

Методика економічного аналізу являє собою єдність методу,

що ґрунтується на способах і прийомах аналізу, які обумовлені

особливостями економічного аналізу та етапів аналітичного дослі-

дження.

Економічний аналіз, як будь-яка наукова дисципліна, має свій

метод дослідження. Це означає, що розв’язок та вирішення певних

завдань проводиться в визначеній послідовності, спеціальними спо-

собами і прийомами.

На рівні суб’єкта господарювання метод економічного аналізу

являє собою науково обґрунтовану єдність категорій, принципів,

способів та спеціальних прийомів дослідження, які базуються на

діалектичному методі пізнання, а системне та комплексне викорис-

тання їх дасть змогу приймати обґрунтовані управлінські рішення.

Особливості методу економічного аналізу [7]:

1) системний та комплексний підхід до діяльності суб’єктів

господарювання;

2) застосування системи показників та дотримання взаємоза-

лежності та взаємозв’язку між ними;

3) динамічне дослідження економічних процесів з урахуван-

ням дії економічних законів;

4) аналітичній підхід до загальних показників та їх деталізація

відповідно до плану аналітичної роботи;

5) узагальнення результатів аналітичних досліджень для роз-

робки оперативних управлінських рішень з можливим використанням

їх на перспективу.

Значне місце в методиці економічного аналізу займає послі-

довність проведення аналітичної роботи, етапи її проведення, а саме:

− визначення об’єктів дослідження, мети, завдань аналізу та

розробка плану її проведення;

− обґрунтування системи показників, що характеризують

об’єкт дослідження;

− збір та перевірка інформації, що відповідає розробленому

плану;

− розрахунок допоміжних показників та порівняння їх;

− дослідження невикористаних резервів та пошук можливих

шляхів їх використання;

− вивчення факторів щодо підвищення ефективності вико-

ристання фінансово-виробничих ресурсів;

− розробка можливих варіантів оперативних управлінських

рішень, відповідно до висновків аналітичної роботи.

1.2.2. Способи та прийоми економічного аналізу

Способи та прийоми дослідження є вагомим елементом мето-

ду дослідження економічного аналізу. Сукупність способів і прийомів

являють собою інструментарій економічного аналізу, окремі елементи

якого запозичені і можуть бути використані в інших економічних

науках та специфічні, що використовуються лише в економічному

аналізі.

Розглянемо класифікацію прийомів економічного аналізу. Ос-

новними з них є: логічні, статистичні, прийоми факторного впливу,

абстрактні, економіко-математичні.

Логічні прийоми: аналіз, синтез, індукція, дедукція, порів-

няння, групування, економічна діагностика.

Аналіз – це розчленування, розбір, розмежування окремих

явищ, що досліджуються на складові частини та окремі елементи за

певними ознаками та можливостями і на цій основі розробка логічних

висновків.

Синтез – зворотний спосіб, що являє собою узагальнення

окремих однорідних явищ у загальні групи за характерними ознаками

з метою розробки узагальнених висновків щодо діяльності суб’єкта

господарювання.

Індукція – це спосіб вивчення явищ від часткового до загаль-

ного, від окремих факторів до узагальнень, від причин до наслідків.

Дедукція – це зворотній спосіб вивчення явищ від загального

до часткового, від наслідків до причин.

Порівняння – це метод, що характеризує економічне явище

або предмет через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими

предметами або явищами, які мають певні якісні ознаки (нормативи,

норми, середні показники тощо).

Групування – метод визначення та виділення із досліджуваної

сукупності предметів та явищ однорідних груп за визначеними

ознаками та характеристиками.

Економічна діагностика – спосіб з’ясування виду та харак-

теру відхилень від нормального загальноприйнятого стану процесу або

явища за основними типовими ознаками.

Статистичні прийоми: середні та відносні величини, ряди

динаміки, структурні групування, табличний метод, графічний спосіб.

Середні величини – прийом використовується з метою вияв-

лення загальних закономірностей та ознак досліджуваної кількості

загальних показників, процесів та явищ. (прості арифметичні, зважені

арифметичні, середні хронологічні, середні гармонійні тощо).

Відносні величини – прийом кількісного відношення між

окремими абсолютними показниками, соціально-економічними явища-

ми і процесами (індекси

, відсотки, коефіцієнти).

Ряди динаміки – прийом дослідження однорідних показників,

предметів та явищ за певні періоди.

Структурні групування – прийом дослідження внутрішньої

будови предметів, явищ, показників шляхом співвідношення їх складо-

вих до загальної суми сукупності.

Графічний спосіб – наглядне, масштабне зображення зміни

певних економічних показників (графіки, діаграми).

Табличний метод накопичення, опрацювання і зберігання

цифрової інформації як основної і порівняльної, так і проміжні під-

сумкові розрахунки (відхилення, відсотки) [7].

До

основних прийомів факторного аналізу належать: елімі-

нування (абсолютні різниці, ланцюгові підстановки, відносні різниці)

та балансовий.

Елімінування (від лат. – виключати, усувати) суть методу елі-

мінування полягає у послідовному вивченні впливу кожного фактора

на загальний результативний показник при умові незмінності інших

факторів.

Ланцюгові підстановки – являє собою процес послідовної

заміни базової величини кожного

чинника на фактичні данні звітного

періоду, який відбувається, поки в останньому рядку не будуть усі

фактичні значення факторів, вплив яких вивчається.

Побудуємо таблицю, де розглядаються усі необхідні фактори,

починаючи з кількісних і завершуючи якісними: добуток факторів

який являє собою певний результативний показник, відповідно до

обраної підстановки, величину впливу фактора (спочатку вивчаємо

вплив кількісних, а потім якісних факторів). Кількість підстановок

визначається кількістю факторів, що впливають на результативний

показник плюс один.

В перший рядок таблиці (нульова підстановка) записують

планові чи базові показники. Другий рядок таблиці (перша під-

становка) – перший фактор замінюють на фактичну величину. Третій

рядок таблиці (друга підстановка) – другий фактор замінюють також

на фактичну величину при умові, що перший теж залишився фак-

тичним. Відповідні підстановки робимо до повної заміни факторів

впливу на фактичні (остання підстановка). Розраховуємо добутки

факторів відповідно за кожною підстановкою. Розрахувавши добутки,

визначимо вплив кожного з факторів. Вплив першого фактора визна-

чається як різниця між розрахунковими показниками

P і

P . Вплив

другого фактора визначається як різниця між розрахунковими показ-

никами

P і

P . Вплив третього фактора – як різниця між розра-

хунковими показниками

. Вплив четвертого фактора – як різ-

ниця між розрахунковими показниками

P і

P . Запропонований про-

цес розрахунку наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 – Розрахунок впливу факторів способом ланцюгових

підстановок

Фактори, які

впливають на

показник

Номер підстановки

та назва фактора

1-й 2-й 3-й 4-й

Добуток

факторів

Величина

впливу

фактора

Нульова підстановка П П П П

–

Перша підстановка

Перший фактор Ф П П П

P–

Друга підстановка

Другий фактор Ф Ф П П

P –

Третя підстановка

Третій фактор Ф Ф Ф П

P–

Четверта підстановка

Четвертий фактор Ф Ф Ф Ф

P–

Примітка: П – базові (планові, за минулий рік тощо); Ф – фак-

тичні;

фn

,3,2,1,

– результат відповідної підстановки (результативний по-

казник).

Отже, за умови дії чотирьох факторів здійснюються п’ять

підстановок, величина кожного фактора визначається як різниця між

наступним і попереднім розрахунковими показниками.

Спосіб абсолютних різниць дає можливість спростити роз-

рахунки вищерозглянутого способу ланцюгових підстановок. Розраху-

нок впливу факторів здійснюють шляхом добутку абсолютного відхи-

лення за фактором, що вивчається (фактичне значення мінус базове) на

абсолютне значення (фактичне, базове) інших взаємопов’язаних чин-

ників.

Спосіб відносних різниць ґрунтується на наступних принципах:

− визначення відсотків виконання плану;

− обчислення різниць у відсотках, причому від першого від-

сотка віднімається 100 %, а далі від наступного – попередній відсоток,

за умови дотримання певної послідовності факторів (кількісні і якісні

множники);

− визначення розміру впливу кожного фактора шляхом до-

бутку отриманих різниць в рівнях (відсотках) на базовий (плановий)

результативний показник, що досліджується;

− відхилення за результативним показником: сумарний вплив

всіх факторів дорівнює абсолютному відхиленню за показником на

який вони впливають.

Балансовий метод – прийом зіставлення взаємопов’язаних

показників діяльності підприємства, коли зв’язок між показниками

відображено рівними сумарними підсумками – балансом. Сальдовий

метод є різновидом балансового, використання якого дає можливість

визначити вплив останнього фактора, коли відомі загальна і окремі

суми впливу факторів.

Абстрактні способи: експертні оцінки, моделювання, евріс-

тичні.

Експертні оцінки застосовують у випадках, коли немає дос-

татньої інформації для вивчення того чи іншого явища, або процес її

отримання ускладнений.

Моделювання використовується при дослідженні складних

процесів, явищ, предметів і являє собою їх масштабне зменшення, що

сприяє оперативному накопиченню необхідних знань, розробці

висновків та певних рішень.

Еврістичні – способи активізації творчості, нестандартного

мислення, що базуються на інтуїції та досвіді дослідників.

Економіко-математичні способи: кореляційний прийом,

дисперсійний прийом, регресійний аналіз тощо.

Кореляційний прийом застосовується у випадках, коли між

значенням факторів (показників) є кореляційний зв’язок.

Дисперсійний прийом використовується у випадках, коли

ускладнений процес визначення кількісного впливу факторів.

Регресійний аналіз – це дослідження чинників, зв’язок яких з

результативним показником є неповним.

Узагальнення

Вивчення та засвоєння матеріалу дасть можливість студентам

вміло використовувати існуючи способи та прийоми економічного

аналізу; провести порівняльний аналіз отриманих результатів з

використанням різних методів та зробити висновки щодо доцільності

їх використання; розв’язувати практичні завдання можливими відоми-

ми способами і методами залежно від поставленої мети, відповідно до

поставлених завдань з метою найбільш точних та оперативних

розрахунків для прийняття управлінських рішень.

Вивчивши матеріали теми студент повинен вміти:

− розробити програму та план аналітичної роботи відповідно

до обраного напрямку;

− визначити та обґрунтувати основні етапи аналітичної

роботи та обумовити послідовність її проведення;

− визначити основні напрямки дослідження з обраної теми,

виділити вагомі показники, які дадуть найбільш точну характеристику

об’єкта, що досліджується;

− узагальнити та оформити результати аналізу та зробити

необхідні висновки за ними;

− виділити основні підрозділи та служби, які займаються

цими питаннями на підприємстві;

− засвоїти організацію аналітичної роботи, порядок її

проведення та узагальнення результатів;

− використовувати способи та методи економічного аналізу

відповідно до визначеної мети та поставлених завдань.

Питання для контролю знань

1. Визначення методу курсу економічного аналізу.

2. Роль діалектики та політичної економії в економічному аналізі.

3. Суть методу порівняння.

4. Прийоми, які поліпшують порівнянність показників.

5. Моделювання економічних процесів.

6. Балансовий і сальдовий методи.

7. Елімінування і його технічні прийоми.

8. Статистичні методи дослідження.

9. Застосування в аналізі економіко-математичних методів.

Література: [4, с. 44-59; 7, с. 52-99; 8, с. 54-100; 10, с. 21-32;

20, с. 36-55; 28, с. 44-80; 30, с. 29-43].

1.3. Види економічного аналізу та

його інформаційне забезпечення

 Види і напрямки економічного аналізу.

 Принципи економічного аналізу.

 Інформаційне забезпечення економічного аналізу.

 Зв’язок економічного аналізу з іншими науковими дисциплінами.

Основні терміни: види економічного аналізу: фінансово-еко-

номічний, управлінський, фінансовий, попередній, оперативний, поточ-

ний; принципи економічного аналізу; блок інформаційного забезпе-

чення; вхідна інформація; вихідна інформація.