Рзаєва Т.Г. Економічний аналіз

Подождите немного. Документ загружается.

зростання активної частини основних засобів над пасивною, що

безпосередньо впливає на зміну обсягу випуску продукції.

Обсяг основних засобів на підприємстві не є постійним і

змінюється за рахунок їх надходження та вибуття, а саме:

− введення в дію основних виробничих будівель, верстатів,

машин та іншого обладнання;

− реконструкції основних фондів;

−

модернізації основних фондів;

− безоплатної передачі від інших підприємств.

В процесі аналізу вибуття основних засобів, доцільно визна-

чити причини як в цілому за фондами, так і за окремими групами

(об’єктами).

Аналіз руху основних фондів доцільно проводити за такими

коефіцієнтами:

− оновлення;

− надходження;

− вибуття;

− приросту.

Коефіцієнт оновлення

– являє собою частку введених в дію

нових основних засобів до вартості основних фондів на кінець звітного

періоду і характеризує інтенсивність їх введення.

Коефіцієнт надходження – являє собою частку основних

фондів, що надійшли протягом звітного періоду до вартості основних

засобів на кінець звітного періоду і характеризує інтенсивність їх

введення.

Коефіцієнт вибуття – це частка вибулих основних фондів в

їх вартості на початок звітного періоду, характеризує інтенсивність

вибуття основних фондів із сфери виробництва (розраховується як для

всіх основних фондів, так і для окремих груп основних фондів, їх

активної частини, основних видів обладнання тощо).

Коефіцієнт приросту – відношення різниці між надходжен-

ням та вибуттям основних фондів до первісної вартості основних

засобів на початок звітного періоду, характеризує рівень приросту

основних фондів в цілому або за окремими групами.

Проаналізувавши динаміку, структуру та рух основних фон-

дів, необхідно проаналізувати технічний стан фондів, який значною

мірою впливає на зміну обсягу випуску продукції.

Для характеристики технічного стану основних фондів вико-

ристовуються такі основні показники: коефіцієнт зносу та придатності.

Розрізняють два види зносу – фізичний і моральній [7].

Фізичний знос – поступова втрата засобами праці своїх пер-

вісних техніко-експлуатаційних властивостей в процесі їх викорис-

тання або бездіяльності, а також під впливом сил природи та над-

звичайних подій.

Моральний знос – знецінення технічних та експлуатаційних

якостей об’єктів основних засобів за рахунок досягнень науково-

технічного прогресу.

Амортизаційні відрахування – частина вартості основних

фондів, що перенесена на витрати підприємства та включена до вар-

тості виготовленої продукції.

Коефіцієнт зносу – розраховується за даними розділу І активу

балансу на початок і кінець звітного періоду, як відношення суми

зносу до первісної вартості основних засобів, це частка вартості основ-

них фондів списаної на витрати виробництва в попередніх періодах.

Коефіцієнт придатності – розраховується за даними розділу І

активу балансу на початок і кінець звітного періоду як відношення

залишкової вартості основних засобів до їх первісної вартості, і

відображає частку неперенесеної вартості основних фондів на витрати

виробництва. Між коефіцієнтом зносу та коефіцієнтом придатності

існує обернена залежність. Зменшення коефіцієнта придатності та

збільшення коефіцієнта зносу свідчить про погіршення технічного

стану основних засобів. Коефіцієнти придатності та зносу доцільно

розраховувати за декілька років та аналізувати в динаміці. Технічний

стан основних фондів залежить не тільки від середнього строку експ-

луатації але і від своєчасного та якісного ремонту.

Доцільно проаналізувати планові та фактичні витрати на

ремонт як за основними фондами основного виду діяльності, так і за

витратами на активну частину основних фондів, а саме машин та

обладнання. За цією методикою важливо проаналізувати аналогічні

показники минулого року, визначити їх зміну та порахувати темпи

зростання. Після закінчення аналізу необхідно дати висновки щодо

впливу зміни суми витрат на ремонт, порівняно з планом та минулим

роком, на технічний стан основних фондів та їх активної частини, а

також на рівень фондоозброєності та технічної озброєності праці.

Наступним етапом аналізу є вивчення забезпеченості підпри-

ємства основними фондами основного виду діяльності, що характери-

зується показниками фондоозброєності та технічної озброєності праці.

Фондоозброєність праці (

) розраховується як відношення

середньої вартості основних виробничих фондів основного виду діяль-

ності до кількості робітників у найбільшу зміну або до їх середньо-

облікової чисельності (показує рівень забезпеченості робітників під-

приємства основними фондами основного виду діяльності).

Рівень технічної озброєності праці (

Т ) розраховується як

відношення середньої вартості активної частини основних фондів до

кількості робітників у найбільш численну зміну або до їх середньо-

облікової чисельності (показує рівень забезпеченості робітників під-

приємства активною частиною основних фондів).

Після розрахунку показників доцільно порівняти фактичні їх

значення з планом або з фактичними показниками за минулий рік та

визначити темпи і напрямки зростання цих показників. Темпи зростан-

ня фондоозброєності (

Ф ) доцільно порівняти із темпами зростання

продуктивності праці (

П ), оскільки ці показники пов’язані нас-

тупною формулою:

ов

ПФФ

⋅ ,

де

– фондовіддача основних фондів.

3.2.3. Аналіз використання обладнання та

виробничих потужностей на підприємстві

Значний вплив на фондовіддачу має ефективність викорис-

тання активної частини основних засобів, а саме машин і обладнання

за потужністю та в часі.

При аналізі використання машин і обладнання важливо дос-

лідити:

− забезпеченість підприємства обладнанням шляхом порів-

няння звітного та базового фондів робочого часу обладнання в розрізі

календарного, режимного і фактичного;

− витрати часу на простої обладнання з технічних, техно-

логічних і організаційних причин та виявити способи їх скорочення;

− визначити причини відхилень виробничих фондів для окре-

мих технологічних груп обладнання; проаналізувати коефіцієнт екс-

тенсивного навантаження обладнання; визначити вплив поліпшення

використання обладнання в часі на обсяг випуску продукції.

Розрізняють обладнання: наявне, яке рахується на балансі і

занесене в інвентарні відомості (книги); встановлене – здане в

експлуатацію, працює та використовується у виробничому процесі; об-

ладнання в запланованому ремонті – перебуває у ремонті відповідно

з планом-графіком; резервне – те, що перебуває в резерві; простійне –

таке, що за планом мало було працювати, але фактично не працює [7].

В процесі аналізу важливо дослідити наявну кількість облад-

нання за названими групами та його зміни. Основні напрямки дос-

лідження:

− порівнюють кількість наявного і встановленого обладнання

за планом та звітом, визначають рівень виконання плану здачі

обладнання в експлуатацію (розраховують коефіцієнт використання

наявного обладнання як відношення кількості встановленого облад-

нання до загальної кількості наявного); визначають питому вагу

встановленого обладнання у наявному;

− порівнюють кількість встановленого обладнання з тим, яке

фактично працює (розраховують коефіцієнт використання встановле-

ного обладнання, як відношення кількості фактично працюючого

(діючого) обладнання до загальної кількості встановленого); визна-

чають питому вагу діючого обладнання у встановленому;

− порівнюють кількість встановленого обладнання з тим, яке

знаходиться у простої (розраховують коефіцієнт використання вста-

новленого обладнання, як відношення кількості простійного, облад-

нання до загальної кількості встановленого); визначають питому вагу

простійного обладнання у встановленому;

− порівнюють кількість наявного і резервного обладнання за

планом і звітом, (розраховують коефіцієнт використання резервного

обладнання, як відношення кількості резервного обладнання до

загальної кількості наявного), визначають питому вагу резервного

обладнання у наявному.

Після розрахунку та аналізу перерахованих коефіцієнтів вияв-

ляють причини розходжень між плановими і фактичними показниками

цих груп, резерви збільшення обсягу випуску продукції за рахунок

покращення використання наявної кількості обладнання.

Доцільно у процесі аналізу з’ясувати причини, що заважають

встановленню обладнання, введенню його в дію або продажі, якщо

воно є непотрібним, проведенню ремонту тощо. Важливу увагу нада-

ють обладнанню, що знаходиться у ремонті та резерві, а саме: з’ясо-

вують основні причини збільшення кількості обладнання у цих групах

та розробляють систему заходів для його зменшення (поновлення

парку обладнання, ліквідація, здача в оренду, продаж, введення в

експлуатацію тощо).

Аналіз використання обладнання тісно пов’язаний з аналізом

балансу часу його роботи. При аналізі використовують календарний,

режимний, плановий, фактичний фонди часу.

Календарний фонд часу (

Ф ) – це максимально можливий

час роботи обладнання, визначається множенням кількості календар-

них днів (за рік, квартал, місяць) на 24 години.

Режимний фонд часу (

Ф ) розраховується як добуток кіль-

кості одиниць певного виду обладнання на тривалість робочого

періоду (рік, квартал, місяць) та на тривалість робочого дня (зміни).

Режимний фонд часу одиниці обладнання визначається як добуток

тривалості робочого періоду (рік, квартал, місяць) на тривалість

робочого дня (зміни) або на кількість робочих годин у зміні. Кількість

робочих змін (тривалість робочого періоду) визначається згідно з

діючим на підприємстві режимом роботи.

Плановий фонд часу (

Ф ) роботи обладнання визначається

як різниця між режимним фондом роботи обладнання та часу пере-

бування обладнання в плановому ремонті та технічному огляді.

Фактичний фонд часу (

Ф ) роботи обладнання включає час

фактичної його роботи. Як правило фактичний фонд часу менший за

плановий фонд, оскільки розраховується як плановий фонд часу

обладнання за мінусом відповідних внутрішньозмінних та цілодобових

втрат робочого часу.

Рівень використання виробничого обладнання за часом харак-

теризується такими показниками, що вимірюються в машино-годинах:

− коефіцієнтом використання календарного фонду часу (

)

(розраховують як відношення фактично відпрацьованого фонду часу

до загального календарного фонду (

Ф ) часу:

;

− коефіцієнтом використання режимного фонду часу (

К )

(розраховують як відношення фактично відпрацьованого фонду часу

до загального режимного фонду часу (

Ф ):

;

− коефіцієнтом використання планового фонду часу (

)

(розраховують як відношення фактично відпрацьованого фонду часу

до загального планового фонду часу (

Ф ):

Запропоновані коефіцієнти розраховуються як в цілому, так і

за окремими групами обладнання у динаміці за декілька звітних

періодів, що дасть можливість встановити тенденцію зміни (збіль-

шення, зменшення) коефіцієнтів використання обладнання в часі.

При аналізі використання режимного фонду часу доцільно

провести аналіз коефіцієнта змінності, який впливає на його зміну і

показує, скільки змін у середньому щодня працює кожна одиниця

обладнання.

Коефіцієнт змінності можна розрахувати:

− як відношення загальної кількості відпрацьованих машино-

змін до кількості машино-днів, відпрацьованих обладнанням;

− як відношення кількості відпрацьованих годин за період

аналізу одиницею обладнання до тривалості однієї зміни, помноженої

на кількість діб роботи за цей самий період.

На зміну часу роботи одиниці обладнання (

год

∑

) вплива-

ють такі показники:

− кількість днів роботи верстата за період

Д ;

− кількість годин роботи верстата за зміну

;

− коефіцієнт змінності

Зв’язок факторів, що впливають на зміну часу роботи одиниці

обладнання можна визначити наступною формулою:

год з

P ДТК

⋅⋅

∑

Розрахунок впливу можна зробити як способом абсолютних

різниць, так і способом ланцюгових підстановок.

Використання обладнання за потужністю аналізується на

основі зіставлення фактичних показників виробництва продукції за

одну машино-годину з плановими, а також з показниками минулих

років споріднених підприємств, підприємств конкурентів за групами

спорідненого обладнання.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання – ха-

рактеризує рівень використання обладнання за потужністю, який

визначається як відношення фактичної часової продуктивності одини-

ці обладнання до планової.

При аналізі рівня використання обладнання за потужністю

доцільно визначити фактори, що впливають на його зміну, а саме:

− технічний стан;

− якість обладнання та інструменту;

− якість

та склад сировини та матеріалів;

− кваліфікація кадрів та рівень їх трудової дисципліни;

− складність технологій;

− зміна номенклатури, структури, асортименту продукції;

− рівень організації виробничого процесу, робочих місць,

управління [7].

Важливо розрізняти проектну (планову) і фактичну потуж-

ності. Фактична потужність може бути більшою за проектну (планову)

у зв’язку з позитивним впливом факторів, зазначених вище, але до-

цільно зауважити, що фактичний обсяг виробництва не може бути

вищим за фактичну потужність підприємства.

У процесі аналізу визначають ступінь використання виробни-

чих потужностей. У випадку, коли коефіцієнт менший 0,45...0,55,

ретельно досліджують причини такого становища і розробляють

систему заходів для його покращення. За умов ринкового середовища

склалася ситуація, коли підприємства, з одного боку, повинні макси-

мально використовувати свої потужності, а з другого боку – мати

резерв потужності, що дасть можливість забезпечити його стійку робо-

ту та оперативно реагувати на зміни ринку і в такий спосіб задоволь-

нити його потреби.

В процесі аналізу важливо визначити основні причини, що

можуть мати негативний вплив на використання виробничих потуж-

ностей, а саме:

− неякісне і неповне виконання будівельно-монтажних робіт;

− конструктивні недоліки в устаткуванні та його неякісний

або некомплектний монтаж;

− нестача кваліфікованої робочої сили та невідповідність

розряду робітників розряду робіт, що виконуються;

− недостатня забезпеченість необхідними матеріалами та

паливно-енергетичними ресурсами;

− відсутність належного обсягу попиту на ринку;

− незабезпеченість управлінським персоналом та помилки в

організації та управлінні.

Загальну оцінку використання обладнання за часом дає кое-

фіцієнт інтегрального навантаження (

інт

), який визначається як

добуток коефіцієнтів екстенсивного (

) та інтенсивного (

)

навантажень:

інт е і

КК

⋅ .

Для груп однорідного обладнання розраховується вплив

факторів на зміну обсягу виробництва продукції (

ВП), які пов’язані

формулою, а саме [7]:

ПКДКТV

⋅⋅ ⋅⋅,

де

– кількість і-го обладнання;

Д – кількість відпрацьованих днів одиницею обладнання;

– коефіцієнт змінності роботи обладнання;

– середня тривалість зміни;

V – випуск продукції за одну машино-годину на і-му облад-

нанні.

Завершальним етапом аналізу ефективності використання

основних фондів є розробка цілої системи оперативних управлінських

рішень, щодо збільшення показників фондовіддачі та машиновіддачі і

як наслідок збільшення обсягу випуску продукції. Основними з них

можуть бути наступні [8]:

1) введення в дію невстановленого обладнання або реалізація

зайвого устаткування, плановий ремонт, своєчасній технічний огляд

тощо;

2) зменшення цілоденних та внутрішньозмінних простоїв об-

ладнання та збільшення середньої тривалості зміни;

3) підвищення коефіцієнта змінності через покращення орга-

нізації виробництва;

4) підвищення середньоденного виробітку обладнання за ра-

хунок його модернізації, інтенсивнішого використання тощо.

Розглянемо основні напрями дослідження щодо підвищення

ефективності використання основних фондів основного виду діяль-

ності підприємства (рис. 3.2).

Рис. 3.2 – Основні напрями дослідження підвищення

ефективності використання основних засобів

Підвищення рівня спеціалізації суб’єкта господарювання – це

один із основних шляхів оптимізації рівня ділової активності та

мінімізації ризикової ситуації щодо основних засобів, який накладає

свій відбиток як на організацію виробництва, так і на обґрунтування

капітальних вкладень за умов відповідності темпів науково-технічного

прогресу оптимальним темпам оновлення основних засобів на основі

удосконалення методів оперативного календарного планування та

прискорення комплексного проектування виробничих потужностей.

В умовах нестабільної економіки значна увага надається

системі використання норм амортизації, яка вимагає постійного роз-

витку та трансформації відповідно до вимог часу. В умовах науково-

технічного прогресу увага повинна надаватись впровадженню нових

прогресивних видів основних засобів, збільшенню питомої ваги

прогресивних типів обладнання і на цій основі – удосконаленню тех-

нологічних процесів відповідно до досягнень часу.

Основні засоби

Прогнозування технічного розвитку виробничого

устаткування та перелік його потреби

з перспективою від 1 до 5 років

Відповідність темпів технічного прогресу

оптимальним темпам оновлення основних засобів

Підвищення темпів оновлення провідного устаткування

Поліпшення структури використання

устаткування за віком та потужністю

Гнучка система використання норм амортизації

Підвищення рівня спеціалізації суб’єкта господарювання

Безперервне забезпечення необхідною, об’єктивною,

достовірною та неупередженою інформацією

Організація системи моніторингу

за використанням засобів праці

3.2.4. Аналіз показників ефективності використання

основних фондів та їх впливу на обсяг випуску продукції

Загальним показником ефективності використання основних

фондів є фондовіддача – обсяг випуску продукції, який приходиться

на 1 гривню основних фондів і розраховується як відношення обсягу

продукції у грошовому вираженні, виготовленої підприємством, цехом

або дільницею (V ), до середньорічної вартості основних виробничих

фондів основного виду діяльності (ОФ ). Розраховується показник

фондовіддачі (

Ф ) за формулою:

ОФ

Фондомісткість – обернений до фондовіддачі показник, який

показує, скільки використовується на підприємстві основних виробни-

чих фондів для випуску 1 гривні продукції і розраховується за

формулою:

ОФ

Показники фондовіддачі та фондомісткості розраховуються як

для всіх основних фондів, так і для аналізу їх активної частини (у

формулі середньорічна вартість фондів замінюється на середньорічну

вартість машин та обладнання). При необхідності аналогічні показ-

ники основних фондів використовуються для аналізу ефективності

використання окремих груп основних фондів як у натуральному (для

підприємств з випуском однорідної продукції або груп продукції), так і

у вартісному вимірниках (узагальнені – для декількох видів продукції).

У процесі аналізу вивчається динаміка показників, їх темпи

зростання, а також проводиться порівняльний аналіз з аналогічними

показниками інших підприємств галузі, з середніми показниками

галузі, з показниками підприємств-конкурентів, з показниками кращих

підприємств галузі.

Наступним етапом аналізу основних фондів є вивчення їх

впливу на зміну обсягу випуску продукції. Для аналізу ефективності

використання основних фондів та їх впливу на зміну обсягу випуску

продукції використовується залежність:

V ОФ Ф=⋅.