Рзаєва Т.Г. Економічний аналіз

Подождите немного. Документ загружается.

матеріальними ресурсами на виконання плану обсягу випуску

продукції;

− проаналізувати якість матеріально-технічного забезпечен-

ня, вказати можливі джерела покриття потреби підприємства в

матеріальних ресурсах;

− охарактеризувати основні показники ефективності вико-

ристання ресурсів, визначити їх економічний зміст, проаналізувати їх

динаміку та виявити фактори, що вплинули на їх зміну;

− проаналізувати ефективність використання матеріальних

ресурсів та визначити їх вплив на зміну обсягу випуску продукції та

визначити резерви його оптимізації.

Питання для контролю знань

1. Значення, завдання та джерела інформації аналізу забезпеченості

та використання матеріальних ресурсів.

2. Основні напрями аналізу забезпеченості підприємства матеріаль-

ними ресурсами.

3. Основні показники ефективності використання матеріальних ре-

сурсів, їх економічний зміст, переваги та недоліки.

4. Методика визначення впливу ефективності використання мате-

ріальних ресурсів на обсяг випуску та результати діяльності підприємства.

Література: [6, с. 177, 194-200; 7, с. 404-427; 8, с. 405-433;

10, с. 69-76; 17, с. 145-185; 20, с. 96-105; 30, с. 252-272].

3.4. Аналіз витрат на виробництво та собівартості продукції

 Значення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу

собівартості продукції.

 Загальна оцінка собівартості продукції за статтями та

елементами витрат.

 Показники собівартості продукції та методика їх аналізу.

 Аналіз матеріальних статей витрат.

 Аналіз трудових статей витрат.

 Аналіз витрат на управління виробництвом та

обслуговування виробничого процесу.

 Резерви зниження собівартості продукції.

Основні терміни: економічні елементи операційних витрат,

калькуляційні статті собівартості, собівартість реалізації, адмініс-

тративні витрати, витрати на збут, загальновиробничі витрати,

прямі та непрямі витрати, постійні та змінні витрати, матеріальні

статті витрат, зворотні відходи, трудові статті витрат, витрати

на одну гривню товарної продукції, непродуктивні витрати, виправ-

дані та невиправдані перевитрати.

3.4.1. Значення, завдання та інформаційне

забезпечення аналізу собівартості продукції

Собівартість продукції відноситься до якісних показників

діяльності підприємства. Останнім часом все більше уваги надається

аналізу собівартості продукції, оскільки саме від зниження темпів

зростання собівартості залежать темпи зростання прибутку підпри-

ємства, його стійкий фінансовий стан та рівень конкурентоспромож-

ності. Процеси виробництва та реалізації продукції потребують певних

витрат виробничих ресурсів, які об’єднують в собі витрати, пов’язані з

предметами праці (матеріальні витрати), засобами праці (амортизація)

та оплатою праці, витрати на збут та інші витрати, що формують со-

бівартість продукції.

Завдання аналізу:

− оцінка виконання плану (прогнозу) собівартості продукції

як в цілому на підприємстві, так і за окремими його виробами, у тому

числі: для порівняльної і непорівняльної продукції;

− дослідження основних причин відхилення фактичних вит-

рат від планових та з’ясування основних факторів, що зумовили ці

відхилення;

− аналіз виконання плану витрат на одну гривню товарної

продукції та визначення впливу факторів, що зумовили його зміну;

− пошук та підрахунок можливих резервів подальшого зни-

ження собівартості продукції як за окремими виробами, так і в цілому

на підприємстві;

− дослідження та експрес-оцінка обґрунтованості оператив-

них управлінських рішень щодо зниження собівартості;

− розробка системи заходів щодо мобілізації наявних резер-

вів на підприємстві та використання їх у його діяльності шляхом роз-

робки можливих і оптимальних оперативних управлінських рішень.

Інформаційне забезпечення: “Звіт про фінансові результати”

(ф. № 2), “Звіт з праці” (ф. № 1-ПВ), “Звіт підприємства з продукції”

(ф. № 1-П) (розділи 3, 5, 8), “Баланс” (ф. № 1); “Звіт про фінансові

результати” (ф. № 2); примітки до річної фінансової звітності (розділи

V, VІІІ), планові та звітні калькуляції собівартості продукції, норми та

нормативи витрачання ресурсів, дані оперативного обліку (первинні

документи, реєстри відпуску матеріалів, табель для нарахування

заробітної плати, розрахунково-платіжні відомості, дані щодо норм

витрат матеріалів та відхилень за ними, окремі дані щодо зміни

трудомісткості продукції, технологічна документація, дані нарад, спос-

тережень, перевірок тощо).

3.4.2. Загальна оцінка собівартості продукції

за статтями та елементами витрат

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку

інформації про витрати підприємства та її відображення у фінансовій

звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського об-

ліку 16 “Витрати”.

Залежно від мети аналізу існують різні класифікаційні ознаки

витрат. Розглянемо окремі з них, а саме за:

− видами діяльності підприємства;

− економічними елементами операційних витрат;

− калькуляційними статтями собівартості на одиницю продукції;

− ознакою залежності розміру витрат від обсягів виробництва;

− способом віднесення на собівартість продукції тощо.

За видами діяльності підприємства витрати відображаються

у “Звіті про фінансові результати” (ф. № 2), розділ І “Фінансові резуль-

тати”. Запропонована класифікація застосовується з метою узагаль-

нення інформації про витрати від операційної, інвестиційної, фінансо-

вої діяльності та запобігання надзвичайним подіям і ліквідації їх

наслідків. Відповідно до запропонованої класифікації доцільно виділи-

ти такі витрати:

− собівартість реалізації;

− загальновиробничі;

− адміністративні;

− на збут;

− від іншої операційної діяльності;

− фінансові;

− втрати від участі в капіталі;

− інші;

− надзвичайні.

Класифікація за економічними елементами операційних вит-

рат відображається у “Звіті про фінансові результати” (ф. № 2),

розділі ІІ “Елементи операційних витрат”. Запропоновану класифіка-

цію використовують з метою:

− аналізу структури витрат (проводиться вертикальний ана-

ліз) та дослідження і порівняння зміни структури собівартості про-

дукції за економічними елементами;

− визначення типу підприємства та його галузевих особли-

востей відповідно до структури використаних ресурсів (матеріало-

містке, трудомістке, фондомістке);

− дослідження динаміки економічних елементів витрат у часі

порівняно з попередніми періодами, іншими підприємствами галузі та

виявлення тенденцій їх зміни.

Згідно з запропонованою класифікацією введені такі елементи

операційних витрат:

− матеріальні;

− на оплату праці;

− відрахування на соціальні заходи;

− амортизація;

− інші операційні витрати.

Класифікація за калькуляційними статтями собівартості

на одиницю продукції (робіт, послуг) здійснюється з метою:

− оцінки загального виконання плану (прогнозу) собівартості

продукції та дослідження темпів зростання собівартості за статтями

витрат порівняно з попереднім періодом;

− комплексного дослідження відхилень у розрізі окремих

витрат, визначення можливих чинників цих змін, оскільки негативна

зміна одного виду витрат призводить до зміни

позитивної чи

негативної інших елементів витрат та дослідження впливу відхилень за

окремими статтями витрат на загальну зміну собівартості;

− аналізу калькуляції у динаміці та порівняння її з діючими

на даний період часу ринковими цінами; оцінки прибутковості (збит-

ковості) конкретного виду продукції; оцінки рівня конкурентоспро-

можності продукції (робіт, послуг).

Собівартість реалізованої продукції складається з виробничої

собівартості (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного

періоду; нерозподілених постійних загальновиробничих та наднорма-

тивних виробничих витрат.

Згідно до П(С)БО 16 “Витрати” виробнича собівартість включає:

− прямі матеріальні витрати (вартість сировини та основних

матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів,

допоміжних та інших матеріалів);

− прямі витрати на оплату праці;

− інші прямі витрати, які можуть бути безпосередньо відне-

сені на конкретний об’єкт витрат;

− змінні загальновиробничі та постійні розподілені загально-

виробничі витрати (витрати на управління виробництвом; амортизація

основних засобів загальновиробничого призначення; витрати на

удосконалення технології та організації виробництва; витрати на

охорону праці, техніку безпеки тощо).

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості

продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством самостійно, з

урахуванням особливостей його діяльності.

Розглянемо можливий перелік калькуляційних статей:

1) сировина і матеріали;

2) зворотні відходи;

3) купівельні напівфабрикати;

4) основна та додаткова заробітна плата виробничих робітників;

5) відрахування на соціальне страхування;

6) загальновиробничі витрати;

7) втрати від браку;

За ознакою залежності розміру витрат від обсягів вироб-

ництва вони поділяються на змінні та постійні. Запропонована

класифікація використовується з метою складання калькуляцій на

одиницю продукції, а також для розподілу непрямих витрат за еконо-

мічними елементами.

Змінні витрати – змінюються прямо (або майже прямо) про-

порційно до зміни обсягу діяльності.

Постійні витрати – витрати, що залишаються незмінними при

зміні обсягу випуску (діяльності).

За способом віднесення на собівартість продукції витрати

класифікуються на прямі, непрямі.

Прямі витрати – це витрати, що можуть бути прямо віднесені

на конкретний вид продукції (роботу, послугу).

Непрямі витрати – витрати, що не можуть бути віднесені

безпосередньо на конкретний об’єкт і потребують їх попереднього

розподілу.

Аналіз собівартості продукції

(робіт, послуг), відповідно до

поставленої мети може проводитись за такими напрямами:

− оцінка структури собівартості продукції за статтями та

елементами витрат;

− дослідження динаміки рівня витрат на одну гривню товар-

ної продукції та визначення впливу чинників, що викликали ці зміни;

− оцінка динаміки собівартості порівняльної та непорів-

няльної продукції;

−

аналіз рівня витрат на одну гривню товарної продукції;

− аналіз матеріальних статей витрат;

− аналіз трудових статей витрат.

− аналіз загальновиробничих статей витрат;

− аналіз інших статей витрат;

− пошук невикористаних резервів та розробка системи шля-

хів і заходів з метою подальшого зниження собівартості.

Відповідно до поставленої мети аналізу собівартості продукції

проводять оцінку виконання плану та визначають більш вагомі статті,

за якими відбулося понадпланове зниження (збільшення) витрат. Нас-

тупним етапом аналізу є аналіз структури собівартості продукції.

Після загальної оцінки зміни собівартості за статтями витрат про-

водять більш детальний аналіз за окремими статтями, особливо за

якими спостерігалися значні зміни (перевитрати, економія). Важливу

увагу надають статтям, за якими відбулися перевитрати. Проводять їх

аналіз з точки зору виправданих та невиправданих перевитрат. Значна

увага приділяється аналізу втрат від браку, особливо при його

зростанні. Доцільно нагадати, що саме втрати від браку є наявним

резервом зниження собівартості продукції. Завершальним етапом ана-

лізу є пошук невикористаних резервів та розробка системи шляхів та

заходів з метою подальшого зниження собівартості, збільшення рівня

прибутку і, як наслідок, покращення фінансового стану підприємства.

3.4.3. Показники собівартості продукції та методика їх аналізу

Визначимо окремі важливі показники аналізу собівартості

продукції, а саме:

− операційні витрати;

− собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);

− собівартість товарної продукції;

− витрати на одну гривню товарної продукції;

− собівартість окремих видів продукції тощо.

Одним з основних показників аналізу собівартості є витрати

на одну гривню товарної продукції. Цей показник надає такі можли-

вості:

− дослідити зниження собівартості продукції підприємства в

цілому, в розрізі порівняльної та непорівняльної продукції;

− комплексно дослідити зв’язок обсягу випуску продукції,

витрат на її виготовлення (собівартість) та отриманого прибутку на

одну гривню обсягу випуску продукції;

− простежити динаміку рівня витрат за період, що аналізу-

ється;

− дослідити вплив факторів на зміну рівня витрат на одну

гривню продукції та визначити невикористані резерви.

Витрати на одну гривню розраховуються як відношення собі-

вартості продукції до обсягу її випуску в порівняльних цінах. Першим

етапом аналізу витрат на одну гривню товарної продукції є оцінка

загального виконання плану (прогнозу) за відповідним рівнем витрат.

Наступним етапом є дослідження та оцінка зміни рівня витрат на одну

гривню за період, який аналізується. Важливим напрямом аналізу

рівня витрат на одну гривню товарної продукції є дослідження та

визначення впливу чинників, що викликали їх зміни за звітний період.

Завершальним етапом аналізу є пошук резервів зниження рівня витрат

на одну гривню товарної продукції.

На відхилення фактичного рівня витрат від планового впли-

вають зміни:

− структури та асортименту випуску продукції;

− собівартості продукції;

− ціни на сировину, матеріали, продукцію.

З метою факторного аналізу рівня витрат на одну гривню

товарної продукції доцільно розрахувати допоміжні показники, а саме:

1) рівень витрат на одну гривню товарної продукції, розра-

хований за планом на плановий обсяг випуску;

2) рівень витрат на одну гривню товарної продукції, розра-

хований на фактичний обсяг випуску, при плановій собівартості та

планових цінах на сировину та продукцію;

3) рівень витрат на одну гривню товарної продукції, розра-

хований на фактичний обсяг випуску, при фактичній собівартості та

планових цінах на сировину і продукцію;

4) рівень витрат на одну гривню товарної продукції, розрахо-

ваний на фактичний обсяг випуску, при фактичній собівартості та

фактичних цінах на сировину та продукцію.

Розрахуємо вплив зміни структури та асортименту випущеної

продукції як різницю між показниками 2) та 1). Відхилення з знаком

“+” свідчить про зміну структури продукції в бік збільшення питомої ваги

менш рентабельної продукції, продукції невигідної для підприємства, і

навпаки, відхилення з знаком “–” свідчить про зміну структури продукції

в бік більш рентабельної та вигідної для підприємства. Вплив зміни

собівартості продукції розрахуємо як різницю між показниками 3) та 2).

Відхилення з знаком “+” свідчить про негативний вплив собівартості на

витрати підприємства і навпаки. Вплив зміни цін на сировину,

матеріали, продукцію розрахуємо як різницю між показниками 4) та 3).

Сумарний вплив трьох факторів повинен дорівнювати абсолютному

відхиленню рівня витрат на одну гривню товарної продукції, тобто

показник 4) мінус показник 1). Це в свою чергу дорівнює сумарному

впливу всіх трьох факторів, що являє собою баланс факторів, які

впливають на рівень витрат на одну гривню товарної продукції, а саме:

впливу зміни обсягу випуску за структурою та асортиментом, собівар-

тості продукції та цін на сировину та продукцію.

3.4.4. Аналіз матеріальних статей витрат

Аналіз матеріальних витрат доцільно розпочати з визначення

належності підприємства до матеріаломістких галузей промисловості,

оскільки саме належність підприємства до певної галузі визначає

рівень матеріальних витрат в собівартості продукції.

При аналізі матеріальних витрат доцільно виділити два важ-

ливі етапи, а саме:

− визначення загальної суми відхилень, шляхом порівняння

фактичного обсягу витрат за звітний період з плановими або прогно-

зованими;

− визначення впливу окремих факторів на виявлене відхи-

лення витрат.

Важливо відзначити, що вплив факторів обумовлюється, перш

за все, специфікою виробництва, особливостями технологічного про-

цесу, а також видами сировини та матеріалів, що використані у

виробництві продукції.

Доцільно нагадати, що існує два фактора, дослідження яких є

найбільш поширеними в практичній діяльності підприємств, а саме:

фактор норм витрат матеріалів на один виріб, фактор цін одиниці

сировини, що впливають на суму матеріальних витрат, що пов’язані

формулою:

.мат

⋅

де

.мат

S – сума матеріальних витрат, Ц – ціна одиниці мате-

ріалу,

– норма витрат певного виду матеріалу.

Співставлення фактичних витрат матеріалів з витратами за

нормою дає можливість визначити ефективність використання сирови-

ни кожного виду. Аналіз проводиться в розрізі виробів на одну

одиницю або один виріб.

Вплив зміни фактора норм і цін на суму витрат матеріалів на

конкретний вид продукції можна визначити як способом абсолютних,

так і відносних різниць. Розглянемо спосіб відносних різниць. Для

кращого розуміння цього способу необхідно виконати наступні під-

становки:

..мат п п п

⋅

– перша підстановка;

100

.1мат ф п

S НЦ

⋅ – друга підстановка;

..мат ф ф ф

S НЦ

⋅ – третя підстановка.

Перша підстановка являє собою планову суму матеріальних

витрат

..мат п

S , що розрахована як добуток планової норми витрат

на планову ціну матеріалу

. Друга підстановка являє собою суму

матеріальних витрат

.1мат

S , що розрахована як добуток фактичної

норми витрат

Н на планову ціну матеріалу

. Третя підстановка

являє собою фактичну суму матеріальних витрат

..мат ф

S , що розрахована

як добуток фактичної норми витрат на фактичну ціну матеріалу

Різниця між сумою матеріальних витрат, що розрахована при другій

підстановці

.1мат

S , та сумою матеріальних витрат, яка отримана при

першій підстановці

..мат п

S , дасть змогу визначити вплив фактора

норм на зміну суми матеріальних витрат:

..1..мат Н мат мат п

SSS

− .

Різниця між сумою матеріальних витрат, що розрахована при

третій підстановці

..мат ф

S , та сумою матеріальних витрат, яка отри-

мана при другій підстановці

.1мат

S , дасть змогу визначити вплив

фактора цін на зміну суми матеріальних витрат, що описується

виразом:

....1.мат Ц мат ф мат

SSS

−

Сумарний вплив фактора норм та фактора цін дорівнює

абсолютному відхиленню суми матеріальних витрат, розрахованих за

третьою та першою підстановками, а саме:

.. .. . .мат ф мат п мат Н мат Ц

SSSS

−

=+,

що становить баланс факторів, які вплинули на зміну суми мате-

ріальних витрат.

Вплив нормативного та ціннісного факторів визначимо також

способом абсолютних різниць. Вплив нормативного фактора визна-

101

чається як добуток відхилення за нормою витрат (фактичні витрати за

мінусом витрати за нормою) на планову середню ціну одиниці виробу.

Вплив ціннісного фактора визначається як добуток відхилення за

ціною (фактична ціна мінус планова) на фактичну суму витрат

матеріалу на один виріб. Важливо підкреслити, оскільки аналіз впливу

факторів проводиться в розрахунку на один виріб, то з метою

отримання загальної суми економії або перевитрат, отримані суми

впливу факторів норм та ціни на один виріб необхідно помножити на

фактичний випуск продукції конкретного виду в натуральному виразі.

З аналізом матеріальних статей витрат тісно пов’язаний аналіз

зворотних відходів, які в окремих галузях промисловості, враховуючи

особливості виробництва, виносяться в окрему статтю. Розмір зворот-

них відходів залежить від рівня техніки, технології, асортименту

продукції, якості та характеру сировини, що використовується у

виробництві. На суму зворотних відходів зменшується стаття

матеріальних витрат, від чого складається враження, що зворотні

відходи зменшують витрати на сировину і, як наслідок, зменшують

собівартість продукції. Важливо відзначити, що ціни сировини і

зворотних відходів різні, хоча підприємство купувало їх за однаковими

цінами, тобто зворотні відходи купувались, як повноцінна сировина.

Аналіз відходів базується на різниці цих цін. Перед аналізом зворот-

них відходів стоїть завдання перерахувати ціни можливого викорис-

тання зворотних відходів у ціни первинної сировини, таким чином

визначити витрати підприємства і суму невиправданого підвищення

собівартості.

Послідовність аналізу зворотних відходів:

1) розрахунок понадпланової суми зворотних відходів за ці-

ною можливого використання, шляхом порівняння фактичного та

планового показників;

2) розрахунок коефіцієнта перевищення цін первинної сиро-

вини над цінами можливого використання, шляхом ділення фактичних

зворотних відходів за цінами первинної сировини на фактичні зворотні

відходи за цінами можливого використання;

3) визначення суми зворотних відходів у цінах первинної

(повноцінної) сировини, шляхом множення понаднормової суми зво-

ротних відходів у цінах можливого використання (перший етап) на

коефіцієнт перевищення цін (другий етап);

4) розрахунок витрат підприємства (визначення суми резерву

та можливостей подальшого зниження собівартості) проводиться як

різниця між надплановими зворотними відходами в цінах первинної