Рзаєва Т.Г. Економічний аналіз

Подождите немного. Документ загружается.

Існує тісний зв’язок економічного аналізу з політичною

економією, оскільки саме аналіз досліджує дію економічних законів за

конкретних умов господарювання і встановлює прямі та зворотні

зв’язки між явищами, які досліджуються. Базуючись на відповідній

системі економічних показників та понять, що потребують постійного

перегляду та удосконалення, відповідно до умов господарювання, що

існують, економічний аналіз встановлює їх відхилення і зміни, виявляє

невикористані резерви та розробляє цілу систему шляхів та заходів для

покращення ситуації на підприємстві.

Не менш важливий зв’язок між економічним аналізом та

бухгалтерським обліком і який носить подвійний характер. З одного

боку дані оперативного, управлінського та фінансового обліку,

бухгалтерська й статистична звітність є головним джерелом інфор-

мації для економічного аналізу діяльності суб’єкта господарювання,

оскільки питома вага інформації, яку отримано через систему управ-

лінського та фінансового обліку становить близько 75 – 80 %. З іншого

боку, економічний аналіз вимагає постійної зміни та удосконалення

процесу документообігу, фінансової та статистичної звітності, з метою

наближення до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку

(МСБО) ставить до інформації підвищені вимоги щодо повноти даних,

оперативності, достовірності, порівнянності, безперервності, доступ-

ності, які забезпечує бухгалтерський облік.

Використання методології визначення та розрахунку значної

частини показників, окремих статистичних прийомів та статистичної

інформації (особливо це стосується звітності) в економічному аналізі

підкреслює тісний зв’язок його зі статистикою. Саме статистика

розробляє, обґрунтовує та вдосконалює правила й можливості застосу-

вання тих чи інших прийомів (метод аналітичних групувань, індексний

метод, прийоми кореляції), а також можливість використання середніх

та відносних величин у конкретних виробничих ситуаціях, обумовлює

вимоги до таблиць і способів їх побудови тощо. Економіко-

статистичний аналіз широко вивчає масові явища для одержання

певних узагальнень та виявлення загальних тенденцій і закономір-

ностей розвитку суб’єктів господарювання.

Фінансово-кредитні дисципліни також мають зв’язок з еконо-

мічним аналізом, що полягає у застосуванні методичних положень

аналізу для вивчення фінансових можливостей підприємства, способів

покращення його фінансового стану та закріплення фінансових пози-

цій за умов функціонування у ринковому середовищі.

Не менш важливе значення набуває зв’язок економічного ана-

лізу та аудиту. Перевірка достовірності і повноти фінансової звітності

та її відповідності вимогам чинного законодавства, документальна

перевірка правильності та своєчасності ведення бухгалтерського

обліку, перевірка обґрунтованості складеного підприємством бізнес-

плану, та економічний аналіз фінансового стану суб’єкта господарю-

вання, аналіз його платоспроможності, фінансової стійкості, ліквід-

ності балансу, інших фінансових показників підприємств різних форм

власності являють собою важливі напрями аудиту та обумовлюють

мету його проведення.

Економічний аналіз з його розрахунками та висновками слу-

жить основою для розробки і складання науково-обґрунтованих планів

(прогнозів) як в цілому по підприємству, так і за окремими його

підрозділами, що саме і підкреслює його тісний зв’язок з плануванням.

Важливо відзначити, що саме економічний аналіз сприяє удоско-

наленню методів розробки планів та організації їх виконання шляхом

встановлення основних тенденцій зміни вагомих показників за даними

аналітичних розрахунків з метою обґрунтування та остаточного

формування плану (прогнозу) на майбутнє.

Аналіз виробництва продукції відповідно до потреб покупців з

урахуванням ринкової ситуації, аналіз реалізації продукції та послуг на

певних ринках у встановлені терміни і у запланованих обсягах, роз-

робка і контроль маркетингових програм за даними проведення

економічного аналізу підкреслює його зв’язок з маркетингом.

Зв’язок математики та економічного аналізу спостерігається,

перш за все, у вигляді економіко-математичного моделювання, а також

поширюється на область змінних величин, пов’язаних між собою

функціональною залежністю.

Економічний аналіз можна назвати синтезованою наукою, яка

ґрунтується на знаннях інших дисциплін і вдало використовує їх

окремі елементи. У свою чергу, результати економічного аналізу

широко використовуються іншими науками. Важливо відзначити, що

ці зв’язки є різноплановими і потребують подальшого розвитку та

удосконалення з метою подальшого покращення ситуації як на

окремих суб’єктах господарювання, так і у країні в цілому [7].

Узагальнення

Вивчення та закріплення матеріалів теми дасть можливість:

− орієнтуватись у класифікаційних ознаках видів економіч-

ного аналізу;

− визначати переваги та недоліки певних видів економічного

аналізу та вміло використовувати їх залежно від потреби та у тісному

зв’язку з поставленою метою;

− дотримуватись принципів економічного аналізу при про-

веденні досліджень стану суб’єкта господарювання;

− знати та вміло використовувати принципи та напрями

формування блоку інформаційного забезпечення;

− дотримуватись послідовності основних етапів формування

блоку інформаційного забезпечення;

− обґрунтувати та підготувати відповідну схему підготовки

інформації відповідно до поставленої мети аналізу;

− визначити вхідну інформацію, що відповідає поставленій

меті і завданням, та охарактеризувати її складові;

− забезпечити зіставлення, відповідність, порівняння та ана-

ліз вихідної інформації відповідно до поставленої мети аналізу;

− довести та обґрунтувати зв’язок економічного аналізу з

іншими науковими дисциплінами.

Питання для контролю знань

1. Економічний аналіз та його зв’язок з іншими науковими дисцип-

лінами.

2. Роль діалектики та політичної економії в економічному аналізі.

3. Предмет економічного аналізу.

4. Види економічного аналізу.

5. Інформаційне забезпечення економічного аналізу.

6. Принципи аналітичного дослідження.

Література: [4, с. 9-43, 60-92; 7, с. 7-51, 126-158; 8, с. 9-50,

128-159; 10, с. 9-21, 32-40; 20, с. 6-36, 55-64; 28, с. 27-43, 81-118;

30, с. 6-29, 43-179].

Розділ 2. АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ

ПРОДУКЦІЇ, РОБІТ, ПОСЛУГ

2.1. Аналіз виробництва продукції, робіт, послуг

 Значення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу

виробництва продукції, робіт, послуг.

 Аналіз динаміки показників обсягу випуску продукції.

 Аналіз асортименту та структури випуску продукції.

 Аналіз якості та ритмічності випуску продукції.

Основні терміни: реалізована, валова, товарна продукції;

асортимент та номенклатура випуску; способи середнього відсотка,

недоданої продукції, найменшого відсотка, питомої ваги виконаних

позицій; якість продукції, сума браку, втрати від браку, обсяг зарек-

ламованої продукції, ритмічність випуску, аритмічність.

2.1.1. Значення, завдання та інформаційне забезпечення

аналізу виробництва продукції, робіт, послуг

За ринкових умов господарювання суб’єкти господарювання

отримали відносну самостійність, а саме: підприємство само визначає,

яку випускати продукцію, як і скільки, з ким співпрацювати і кому

продавати свою продукцію, як організовувати і здійснювати процес

виробництва з урахуванням зміни попиту та кон’юнктури ринку. Вірно

обрана стратегія забезпечить необхідні обсяги виробництва та реа-

лізації продукції, від чого буде залежати фінансовий результат суб’єк-

та господарювання і його фінансовий стан.

Завдання аналізу:

− визначення виконання планів (прогнозів) виробництва, ди-

наміки обсягів виробництва як в цілому по підприємству, так і за

окремими його підрозділами;

− оцінка темпів зростання основних показників обсягу випус-

ку продукції та пояснення причин розбіжностей між ними;

− комплексне та системне вивчення дії факторів, що впли-

нули на зміну загальних обсягів виробництва протягом періоду, що

досліджується;

− визначення порушень та змін асортименту випуску про-

дукції і дослідження причин і наслідків цих відхилень;

− оцінка якості продукції та визначення шляхів її покра-

щення;

− вивчення ритмічності випуску продукції та пошук мож-

ливих резервів ритмічної роботи підприємства;

− визначення внутрішньогосподарських резервів зростання

обсягів випуску продукції та реалізації, а також розробка основних

заходів щодо їх використання.

Інформаційне забезпечення: “Звіт промислового підприєм-

ства з продукції”, № 1-П; “Звіт про основні показники діяльності під-

приємства, № 1-Підприємництво; “Баланс”, № 1; “Звіт про фінансові

результати”, № 2; примітки до річної фінансової звітності, а також пла-

нові матеріали відповідних відділів, бухгалтерські дані про випуск,

відвантаження і реалізацію продукції, інші оперативні дані виробничої

діяльності.

2.1.2. Аналіз динаміки показників обсягу випуску продукції

Основні показники обсягу випуску та реалізації продукції:

товарна, валова, реалізована продукція, товарна продукція у трудовому

вимірнику тощо [30].

Валова продукція (

В ) – вартість всієї виробленої продукції

та виконаних робіт з урахуванням незавершеного виробництва.

Товарна продукція (

) – готова продукція, що пройшла всі

стадії виробництва і здана на склад, або валова продукція зменшена на

суму залишків незавершеного виробництва та внутрішньогосподарсь-

кого обороту.

Реалізована продукція (

Р ) – продукція, що відпущена спо-

живачам і оплачена ними, чи відвантажена продукція, що відправлена

на адресу споживача, але ще не оплачена, визначається за першою

подією.

При необхідності, відповідно до мети аналізу, доцільно

розглядати товарну продукцію у трудовому вимірнику, а саме: за

нормованою заробітною платою, за нормо-годинами тощо.

При динамічній, ритмічній та злагодженій роботі підпри-

ємства темпи зростання за названими показниками не повинні різко

відрізнятись один від одного. Але існує ряд причин, які порушують цю

рівновагу. Розглянемо основні з них.

Причину розбіжностей у темпах зростання

В та

Т можна

пояснити за рахунок зміни суми залишків незавершеного виробництва.

Причину розбіжностей у темпах зростання

Р та

Т можна

пояснити за рахунок зміни залишків нереалізованої товарної продукції.

Причину розбіжностей у темпах зростання товарної продукції

у вартісному і трудовому вимірниках можна пояснити за рахунок

зміни структури продукції за трудомісткістю та матеріаломісткістю.

Показники обсягу випуску продукції можуть досліджуватись у

натуральних (використовують при аналізі окремих видів однорідної

продукції); умовно-натуральних (для характеристики обсягів вироб-

ництва з метою поточного планування); у вартісних (використовують

для узагальненої характеристики обсягів виробництва продукції).

Аналіз показників обсягу випуску проводять за наступними

напрямами:

− оцінка виконання річного плану (прогнозу) з випуску

продукції як за окремими виробами, так і в цілому для підприємства;

− оцінка динаміки випуску продукції за певний період часу

(базові та ланцюгові темпи зростання);

− дослідження виконання плану (прогнозу) з асортименту та

аналіз ритмічності випуску продукції і визначення факторів, що

впливають на це виконання;

− визначення впливу факторів на зміну обсягу випуску

продукції (в розрізі фінансово-виробничих ресурсів підприємства) та

пошук резервів його збільшення.

2.1.3. Аналіз асортименту та структури випуску продукції

Аналіз асортименту і структури випуску продукції один із

важливих напрямів дослідження обсягу випуску продукції. Під

асортиментом розуміють перелік видів продукції, що виробляється,

із зазначенням обсягів випуску. Більш вузьким поняттям є номен-

клатура випуску, яка характеризує тільки кількість, різноманітність

продукції, що виробляється [8].

Основні показники аналізу асортименту продукції – це

коефіцієнт або відсоток асортиментності, коефіцієнт оновлення асор-

тименту. Коефіцієнт оновлення асортименту являє собою питому

вагу нових видів продукції у вартісному вимірнику в загальній сумі

товарної продукції (розраховується, як відношення кількості нових

виробів до загальної суми виробів).

Існує декілька способів визначення відсотка виконання з

асортименту:

− середнього відсотка;

− недоданої продукції;

− найменшого відсотка;

− питомої ваги виконаних позицій.

Спосіб середнього відсотка – суть способу полягає в тому, що

за кожним виробом вибирається найменша сума між плановим та

фактичним показником, яка зараховується в виконання плану з

асортименту (використовується при незначній номенклатурі виробів).

Коефіцієнт асортиментності дорівнює відношенню фактичного випус-

ку в межах плану до планового завдання.

Спосіб недоданої продукції – за всіма виробами додається

сума недоданої продукції, яка співвідноситься до планового обсягу –

так визначається відсоток недоданої продукції. Потім від 100 % відні-

маємо відсоток недоданої продукції і отримаємо коефіцієнт асор-

тиментності (використовується при великій номенклатурі виробів).

Суть способу найменшого відсотка полягає у виборі най-

меншого відсотка виконання плану серед усіх виробів.

Спосіб питомої ваги виконаних позицій пропонує знаходити

співвідношення кількості виробів з повним виконанням плану і кіль-

кості планових позицій (питома вага продукції, за якою виконано план

з асортименту). Цей показник тісно пов’язаний з номенклатурою

продукції, тому його називають коефіцієнтом номенклатурності.

Структура – це співвідношення окремих виробів у загаль-

ному обсязі виробництва, вираженому, здебільшого, у відсотках. Зміна

асортименту в порівнянні з планом приводить до асортиментних, а

структури випуску – структурних зрушень обсягу випуску продукції.

Взагалі ці явища тісно пов’язані одне з одним, і тому ми маємо єдині

асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції [8].

Нерівномірність виконання плану призводить до негативних

змін у структурі продукції. Дотримання планової структури – це

дотримання у фактичному обсязі запланованих співвідношень між

окремими її видами. Виконання плану за структурою та вплив її зміни

на обсяг випуску можна розрахувати як способом прямого розрахунку,

так і способом середньої ціни.

Основні причини невиконання плану з асортименту та

структури підрозділяються на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні причини – це недоліки в організації виробництва;

поганий технічний стан обладнання; нестача електроенергії; недоліки

в системі управління та стимулювання; низька культура виробництва.

Зовнішні причини – це зміна попиту на окремі види про-

дукції; стан матеріально-технічного постачання; несвоєчасне впровад-

ження в дію виробничих потужностей; кон’юнктура ринку.

2.1.4. Аналіз якості та ритмічності випуску продукції

За умов конкуренції великого значення набуває поліпшення

якості виробленої продукції. Якість продукції – це поняття, яке єднає в

собі експлуатаційні, споживчі, технологічні, дизайнерські властивості

виробів, рівень їх стандартизації та уніфікації, надійність, термін

використання. Всі властивості характеризують певні показники.

Існують узагальнені, специфічні, непрямі показники якості продукції.

Узагальнені показники характеризують якість виробленої про-

дукції незалежно від її виду та призначення, а саме питому вагу

продукції:

− сертифікованої, в загальному її обсязі;

− що відповідає стандартам ближнього та дальнього зару-

біжжя;

− що відповідає світовим стандартам;

− що реалізується в межах України;

− що експортується за межі України;

− що експортується в розвинуті капіталістичні країни.

Специфічні – це показники, що характеризують окремі влас-

тивості продукції, а

саме:

− корисність (жирність продукту, його енергетична цінність;

міст вуглеводів у продуктах);

− сортність (легка, харчова, хімічна та інші галузі промисло-

вості);

− надійність (довготривалість, безвідмовність в роботі);

− вміст корисних речовин або шкідливих домішок (відсоток

до загального обсягу або ваги);

− естетичні якості продукції тощо.

У процесі аналізу вивчають такі непрямі показники якості

продукції:

− втрати від браку;

− питома вага зарекламованої продукції у загальному обсязі

реалізації;

− питома вага продукції, що повернена з метою виправлення

дефектів;

− питома вага продукції, що не відповідає умовам договору;

− сума штрафів за неякісну продукцію та її повернення;

− питома вага анульованих договорів та замовлень на про-

дукцію та послуги;

− кількість ремонтів на протязі гарантійного строку;

− питома вага продукції, на яку попит виріс порівняно з ми-

нулим роком тощо.

Існують різні способи визначення відсотка виконання плану за

сортністю, а саме: першосортних одиниць; середньозважених цін;

порівняння відсотків виконання плану у вартісному та кількісному

вираженнях [8].

Спосіб першосортних одиниць є найбільш точним, оскільки

виключає вплив зміни асортименту і базується на розрахунку

перевідних посортових коефіцієнтів. Для цього беруть ціну першого

сорту за базову і розраховують відповідні коефіцієнти шляхом ділення

ціни кожного сорту на ціну першого (базового) сорту. Далі за

формулою середньої арифметичної розрахуємо середній коефіцієнт

сортності відповідно за плановий та фактичний період. Відношення

планового та фактичного коефіцієнтів сортності свідчить про вико-

нання плану з сортності. У випадку, коли фактичний коефіцієнт

сортності менший за плановий, можна стверджувати, що план за

сортністю не виконано.

Спосіб порівняння відсотків виконання плану у вартіс-

ному і натуральному вираженнях. Відставання рівня виконання

плану у вартісному вираженні порівняно з натуральним свідчить про

невиконання плану за сортністю, а коли темпи зростання у вартісному

вимірнику вищі ніж у натуральному, можна стверджувати про

виконання плану за сортністю. При подальшому аналізі доцільно

визначити вплив зміни сортності на зміну обсягу випуску продукції,

для чого різницю у темпах зростання обсягу випуску продукції в

вартісному та натуральному виразах необхідно помножити на вартість

всієї продукції за плановий (базовий період).

Спосіб порівняння середньозважених цін дає можливість

провести аналіз сортності без розрахунку перевідних коефіцієнтів за

кожним сортом. Аналіз сортності проводиться через розрахунок се-

редньозваженої ціни. При чому, важливо відзначити, що якщо ціна

фактична (

Ц ) вища ніж ціна планова (

Ц ) тобто

Ц >

Ц , то

план за сортністю вважається виконаним і навпаки. Для розрахунку

середньої ціни використаємо формулу середньоарифметичної

зваженої. Зниження середньої зваженої ціни свідчить про невиконання

плану з сортності. Спосіб порівняння середньозважених цін простий в

розрахунку, але існує обмеженість його використання для розрахунку

загального показника по підприємству.

Наступним етапом виконання плану (прогнозу) з сортності є

визначення впливу факторів на зміну обсягу випуску продукції, а саме:

кількості і якості продукції, що виражається через вплив зміни ціни

продукції. Вплив цих факторів розрахуємо способом абсолютних

різниць. Вплив зміни кількості випущеної продукції розрахуємо як

добуток відхилення кількості продукції

на базову (планову) її ціну.

Вплив зміни сортності (середньої ціни) продукції розрахуємо як

добуток відхилення середньої ціні одного виробу на фактичну його

кількість. Сумарний вплив зміни кількості продукції та її сортності

(ціни) повинен дорівнювати абсолютному відхиленню обсягу випуску

продукції.

Проведемо наступний аналіз окремих непрямих показників

якості продукції: показники аналізу рекламацій, браку тощо. Аналіз

якості за рекламаціями проведемо за такими показниками: обсяг

реалізованої продукції в цінах відповідного року; кількість одержаних

рекламацій; сума зарекламованої продукції; питома вага суми

зарекламованої продукції в загальному обсязі

реалізованої продукції –

основний показник аналізу якості реалізованої продукції в динаміці,

що більш точно і конкретно характеризує якість продукції. Збільшення

питомої ваги суми зарекламованої продукції в загальному обсязі

реалізації свідчить про погіршення її якості, а зменшення цього

показника порівняно з минулим роком свідчить про покращення якості

реалізованої продукції. Допоміжними показниками можуть

бути

кількість та сума зарекламованої продукції, визнаної підприємством;

питома вага продукції, яка пішла на виправлення дефектів; сума

штрафів за поставку неякісної продукції тощо.

Розглянемо не менш важливий непрямий показник аналізу

якості – брак у виробництві.

Брак може бути остаточним і виправним. При аналізі виз-

начають: собівартість забракованих виробів; витрати на виправ-

лення браку; загальну суму браку і відносну його величину – по-

казники, що характеризують втрати підприємства.

В процесі аналізу досліджують показники, які зменшують

втрати від браку, а саме: суми отримані з винуватців браку, як на

підприємстві так і з постачальників за поставки неякісних матеріалів і

комплектуючих, вартість браку за ціною використання тощо.

Аналіз браку завершується розрахунком узагальнених по-

казників аналізу: питома вага браку в собівартості продукції; питома

вага втрат від браку в собівартості продукції, які вивчаються в

динаміці. У випадку покращення якості продукції питома вага браку в

собівартості продукції та питома вага втрат від браку в собівартості

продукції зменшується в порівнянні з минулим роком, а зростання

названих показників порівняно з базою порівняння свідчить про

погіршення якості продукції.

Важливим при аналізі браку є обов’язкове з’ясування причин

його виникнення, місця знаходження та винуватців. Основними

причинами виникнення браку є: погана якість сировини; низький

рівень технології та організації виробництва; недостатній рівень квалі-

фікації робітників; несправність устаткування та його невідповідність

вимогам часу; аритмічність виробництва; низька якість сировини,

матеріалів тощо.