Панцир С. Система органів влади та місцевого самоврядування в стратегії громадського лобіювання. Навчальний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

221

регулювання є цілковита прив’язка роботи дорадчого органу до порядку прове-

дення консультацій із громадськістю, визначеного цією ж Постановою.

Питання регулювання роботи дорадчих органів при органах місцевого са-

моврядування не врегульовано на рівні нормативних актів, в чому власне і не

має потреби. ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні” передбачає створення

дорадчих органів на базі комісій органів місцевого самоврядування. Крім того,

ці питання можуть бути врегульовані у статутах місцевих громад, як і питання

проведення громадських слухань.

Контрольні запитання

Які законодавчі та нормативні акти регулюють питання створення та функ-

ціонування дорадчих органів в Україні?

Назвіть ініціативи по створенню дорадчих органів, висунуті Президентом

України. В чому їх особливості та проблеми реалізації?

Як регулюється діяльність дорадчих органів при органах виконавчої влади?

Яка процедура проведення та форми консультацій із громадськістю, перед-

бачені Постановою КМУ №1378?

Які завдання, права та функції визначені для Громадської ради при Кабінеті

Міністрів України?

Які завдання, права та функції визначенні для громадських рад при цент-

ральних та місцевих органах виконавчої влади?

Як координується діяльність громадських рад при органах виконавчої вла-

ди?

222

Розділ 2. Діяльність дорадчих органів

на центральному рівні

Ідея створення дорадчих органів при центральних органах виконавчої влади

почала реалізовуватись досить давно. Наприклад, ще у 1994 році за ініціативою

Союзу організацій інвалідів України при Кабінеті Міністрів України було створе-

но Раду у справах інвалідів, діяльність якої регулювалась окремим Положенням.

За статусом Рада є громадським консультативним органом, створеним з метою

сприяння у розв’язанні проблем інвалідів. Рада виконує наступні функції:

• сприяє діяльності органів державної виконавчої влади і громадських

організацій у вирішенні правових, економічних, соціально-психоло-

гічних питань соціально-трудової реабілітації інвалідів;

• вивчає та аналізує проблеми інвалідів;

• здійснює за дорученням КМУ аналіз дотримання органами державної

виконавчої влади законодавства з питань захисту прав інвалідів, а та-

кож у разі потреби подає КМУ пропозиції про вдосконалення цього

законодавства;

• розробляє рекомендації щодо вдосконалення механізму взаємодії ор-

ганів державної виконавчої влади з підприємствами, установами та

організаціями у галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів

і громадськими організаціями інвалідів;

• вивчає та аналізує досвід зарубіжних країн у розв’язанні соціальних

проблем інвалідів з метою використання його у вітчизняній практиці,

сприяє налагодженню та розширенню співробітництва з відповідними

міжнародними органами та організаціями зарубіжних країн.

Рада має право запитувати відомості в державних органах та інших устано-

вах. Організаційно-технічне забезпечення Ради здійснює Мінпраці. Склад ради

є досить представницьким. До складу Ради входять заступники Міністра пра-

ці та соціальної політики, Міністра охорони здоров’я, Міністра освіти і науки,

Міністра фінансів, Міністра економіки, Міністра у справах сім’ї, молоді та спор-

ту, Міністра транспорту та зв’язку, Міністра будівництва, архітектури та житло-

во-комунального господарства, директор Фонду соціального захисту інвалідів,

народний депутат України – представник профільного Комітету ВРУ з питань

соціального захисту інвалідів (за згодою), представник структурного підрозділу

Секретаріату Кабінету Міністрів України з питань соціального захисту інвалідів,

а також представники всеукраїнських громадських організацій інвалідів, чи-

сельність яких не перевищує кількості представників центральних органів ви-

конавчої влади.

223

Робота Ради здійснюється у форматі засідань, які відбуваються за планом

роботи. Рішення Ради приймаються протоколів, експертних висновків, реко-

мендацій та пропозицій.

Варто відзначити, що політична роль Ради у справах інвалідів не завжди од-

накова. В окремі періоди вищі посадові особи ігноруються засідання і більшість

із таких засідань були не правочинними. Протягом різних періодів часу створю-

вались і інші дорадчі утворення при КМУ, але на постійній основі більше десяти

років поки що діє тільки Рада у справах інвалідів.

Інформації про створення Громадської ради при КМУ немає, а тому можна

стверджувати, що у одному із своїх принципових положень Постанова №1378 не

виконана. По-іншому склалось із громадськими радами при міністерствах та ін-

ших центральних органах виконавчої влади.

За інформацією КМУ з 19 міністерств громадські ради створені та функціо-

нують при 9. При Міністерстві транспорту та зв’язку України громадська рада

створюватись не буде, оскільки діють інші дорадчо-консультативні органи. Не

сформовані, проте знаходяться у процесі формування ради при таких міністерс-

твах як:

Міністерство культури і туризму України.

Міністерство архітектури, будівництва та житлово-комунального господарс-

тва України(реорганізується).

Міністерство закордонних справ України.

Міністерство промислової політики України.

Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту.

Міністерство фінансів України.

Інші ради практично сформовані, проте не працюють через відсутність при-

значених керівників. Зокрема, це ради при таких міністерствах як:

Міністерство юстиції України.

Міністерство палива та енергетики України.

Міністерство економіки України.

Серед 36 інших центральних органах виконавчої влади громадські ради не

створені серед десяти:

Державний комітет з промислової безпеки, охорони праці та гірничого на-

гляду.

Державне агентство з інвестицій та інновацій.

Національне агентство України з питань забезпечення ефективного вико-

ристання енергетичних ресурсів.

Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації.

224

Національна комісія регулювання електроенергетики України.

Державний комітет України з державного матеріального резерву.

Державний комітет телебачення і радіомовлення України.

Державний комітет статистики України.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

В наступних главах подаються відомості про діяльність деяких типових гро-

мадських рад при найбільш принципових для інститутів громадського суспільс-

тва центральних органах виконавчої влади. При цьому, додатково звертатиметь-

ся увага на ті громадські ради, діяльність яких позначена певною специфікою чи

оригінальністю.

Глава 1. Громадська рада при Міністерстві внутрішніх

справ України

Громадська рада створена 27 грудня 2005 наказом Міністра внутрішніх справ.

На даний момент співголовами Ради від громадськості є Євген Захаров (Хар-

ківська правозахисна група), від МВС – міністр Василь Цушко.

Положення про Громадську раду при МВС з питань забезпечення прав людини

істотно відрізняється від типового положення, передбаченого Постановою КМУ

№1378, оскільки позначене правозахисною специфікою діяльності Ради.

Громадська рада є консультативно-дорадчим органом, який надає консуль-

тативно-методичну допомогу МВС України в реалізації завдань МВС щодо до-

тримання прав людини, здійснює громадський контроль за дотриманням прав

людини та діяльністю органів внутрішніх справ.

Основними завданнями Ради є:

• сприяння впровадженню та дотриманню принципів прав людини в

діяльності органів внутрішніх справ;

• аналіз ефективності діяльності органів внутрішніх справ у напрямку

дотримання прав людини, реалізації принципів відкритості й гласності

в діяльності міліції, сприяння підвищенню її авторитету в суспільстві;

• розроблення, обговорення та сприяння впровадженню громадських

ініціатив щодо укріплення законності та дотримання прав людини в

діяльності органів внутрішніх справ;

• сприяння вдосконаленню механізмів співпраці Міністерства внут-

рішніх справ України з органами державної та представницької влади,

Уповноваженим ВРУ з прав людини, комітетами ВРУ, політичними

партіями, громадськими організаціями, ЗМІ, науковими установами

225

щодо поліпшення ситуації із захисту прав громадян, дотримання за-

конності та правопорядку, формування правової культури населення;

• здійснення експертизи програм, ініціатив, окремих напрямків діяль-

ності Міністерства стосовно дотримання прав людини, укріплення за-

конності та правопорядку.

Консультування керівництва Міністерства з проблем забезпечення прав лю-

дини, складних поточних проблем політики, економіки, соціології, інших пи-

тань, що стосуються діяльності МВС України.

З двадцяти функцій Ради варто виділити наступні:

• розгляд заяв фізичних і юридичних осіб або їхніх асоціацій про не-

дотримання органами внутрішніх справ прав і свобод людини, закріп-

лених у Конституції, міжнародному праві і національному законодав-

стві;

• інформування заявника про його права і наявні можливості правового

захисту і сприяння йому в доступі до цих засобів;

• здійснення посередницьких функцій для відновлення порушених прав

і свобод за допомогою погоджувальної процедури;

• направлення заяв (від імені заявника або від свого імені) компетент-

ним посадовим особам МВС для вирішення по суті;

• проведення громадських розслідувань щодо порушень прав людини

працівниками органів внутрішніх справ, дотримуючись принципу

невтручання в оперативно-службову діяльність; прийняття висновків

за результатами проведеного громадського розслідування з передачею

їх керівництву органів внутрішніх справ;

• участь у розробці навчальних планів, методик і програм викладання

прав людини для вищих навчальних закладів системи МВС, училищ

та курсів початкової підготовки;

• організація та проведення спеціалізованих семінарів з прав людини для

співробітників органів внутрішніх справ та громадських організацій;

• сприяння зміцненню зв’язків МВС України із ЗМІ, висвітленню його

діяльності;

• сприяння науковим дослідженням у сфері держави, права, дотриман-

ня прав людини;

• підготовка висновків стосовно законів, законопроектів та інших нор-

мативно-правових актів і програм, пов’язаних з діяльністю органів

внутрішніх справ у контексті забезпечення прав людини;

• моніторинг законодавства, судової й адміністративної практики в

контексті дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх

справ.

226

• спостереження за відповідністю національного законодавства і пра-

возастосувальної практики, які стосуються органів внутрішніх справ,

міжнародним зобов’язанням у галузі прав людини.

• підготовка і надання парламенту, уряду й іншим органам державної

влади та управління доповідей, аналітичних записок, рекомендацій й

пропозицій, що стосуються будь-яких питань, пов’язаних з правами

людини в контексті діяльності органів внутрішніх справ.

• підтримання робочих стосунків із правозахисними організаціями та

організаціями, які здійснюють нагляд за дотриманням прав людини.

До складу Ради можуть входити представники органів законодавчої, вико-

навчої, судової влади, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, представ-

ники органів місцевого самоврядування, представники громадських організацій

правозахисного спрямування, засобів масової інформації, науковці. Кількість

членів Ради визначається Міністром. Кожен член Ради може долучати до своєї

діяльності експертів, які працюють на громадських засадах.

Рада може створювати робочі групи з пріоритетних напрямків діяльності, до

роботи в яких може залучати сторонніх експертів за погодженням з усіма члена-

ми Ради. Кількість членів експертних груп, а також основні напрямки, за якими

вони створюються, визначаються співголовами Ради за погодженням з усіма її

членами.

Відповідальний секретар, який затверджується Міністром внутрішніх справ,

очолює секретаріат Ради, організовує поточну взаємодію Ради зі службами і

підрозділами центрального апарату Міністерства, головними управліннями

МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області,

управліннях МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті, забез-

печує підготовку та проведення засідань Ради, організаційно-технічне та доку-

ментальне забезпечення діяльності Ради, у тому числі формує порядок денний,

який виноситься на затвердження членів Ради, та список запрошених осіб (за

погодженням з членами Ради). Для проведення цієї роботи в разі необхідності

відповідальний секретар за згодою співголів Ради може залучати спеціалістів

відповідних служб МВС України.

Повноваження Ради є вражаючими і кореспондуються із повноваженнями,

які повинні належати органу державної влади або Уповноваженого ВРУ з прав

людини. Проте скористатись такими повноваженнями можуть не всі бажаючі

інституції громадянського суспільства. Громадська рада є закритим органом і

пересічні правозахисники можуть сподіватись тільки на посади громадських ек-

спертів при членах Ради. Принцип представництва у Раді правозахисної спіль-

ноти не виписаний у Положенні, а тому є по суті „ручним”.

Склад Громадської ради при МВС (станом на 23.03.2007):

Цушко Василь Петрович – Міністр внутрішніх справ, співголова Громадсь-

кої ради.

227

Захаров Євген Юхимович – голова правління Української Гельсінської спіл-

ки, співголова Громадської ради.

Білозуб Ігор Дмитрович – перший заступник Міністра – начальник ГУ-

БОЗ.

Бєлоусов Юрій Леонідович – заступник начальника науково-дослідної ла-

бораторії Харківського національного університету внутрішніх справ.

Боднар Василь Євгенович – заступник Міністра – начальник Головного

слідчого управління.

Бущенко Аркадій Петрович – Харківська правозахисна група, адвокат.

Вербенський Михайло Георгійович – радник Міністра.

Галенко Олег Анатолійович – співголова ВДГО „Громадський контроль”.

Гройсман Дмитро Леонідович – Вінницька правозахисна група.

Доній Олександр Сергійович – директор Центру екстремальної політики.

Калашник Ольга Анатоліївна – віце-президент Міжнародного жіночого

правозахисного центру „Ла Страда-Україна”.

Кіхтенко Олександр Тимофійович – начальник ГУВВ – командувач внут-

рішніх військ.

Корнієнко Михайло Васильович – перший заступник Міністра.

Куп’янський Микола Григорович – заступник Міністра – начальник кримі-

нальної міліції.

Левицький Олег Володимирович – адвокат, експерт Київського юридично-

го товариства, секретар Громадської ради від громадськості.

Левченко Катерина Борисівна – народний депутат України.

Мармазов Василь Євгенович – заступник Міністра у зв’язках з Верховною

Радою та іншими органами державної влади.

Мартиненко Олег Анатолійович – радник Міністра з прав людини та ген-

дерних питань, відповідальний секретар Громадської ради.

Онищук Анатолій Семенович – голова Профспілки атестованих працівни-

ків ОВС України.

Плеханов Микола Антонович – заступник Міністра з питань кадрової робо-

ти та внутрішньої безпеки.

Попков Сергій Єгорович – заступник Міністра – начальник Головного штабу.

Попов Ігор Володимирович – голова Комітету виборців України.

Романов Роман Валерійович – менеджер програми „Верховенство права”

Міжнародного Фонду „Відродження”.

228

Свистович Михайло Богданович – редактор інтернет-видання „Майдан”.

Сенченко Андрій Борисович – координатор українсько-канадського проек-

ту „Розбудова демократії”.

Суслов Віктор Іванович – заступник Міністра.

Сухоруков Андрій Олександрович – голова правління „Міжнародне това-

риство прав людини – Українська секція”.

Тарановська Антоніна Юріївна – виконавчий директор представництва

Міжнародної організації „Міжнародна Амністія” в Україні.

Толопіло Андрій Павлович – голова правління Одеської правозахисної гру-

пи „Верітас”.

Фатхутдінов Василь Гайнулович – заступник Міністра – начальник міліції

громадської безпеки.

Чемерис Володимир Володимирович – член правління інституту „Респуб-

ліка”.

Жодного звіту про діяльність Громадської ради на офіційному сайті МВС

не розміщено. Рішення Ради стосуються переважно організаційних питань по

створенню робочих органів.

Глава 2. Громадська експертна рада при Міністерстві економіки

України

Положення про Громадську експертну раду затверджено 5 липня 2005 року.

За своїм змістом положення максимально наближене на Типового положення

про громадські ради при центральних та місцевих органах виконавчої влади.

В своїй діяльності Рада зосереджується на питаннях обговорення нормативно-

правових актів та підготовці пропозицій за результатами консультацій із громад-

ськістю.

З боку Мінекономіки діяльність Ради координує Відділ зв’язків із громад-

ськістю. Відповідно, порівняно із Громадською радою при МВС, її статус не є

досить високим.

На сайті Мінекономіки наявна інформація про формування 8 секцій Ради,

які відповідають напрямкам діяльності Міністерства:

Інвестиційно-інноваційний сектор, в якому представлені такі 6 організації:

Асоціація роботодавців торгівлі та комерційної сфери економіки України; Все-

українська громадська організація „Недержавний аналітичний центр „Інститут

Реформ”; Європейська бізнес асоціація; Американська торговельна палата в

229

Україні; Міжнародний інститут приватизації, Управління власністю та інвести-

цій; The Bleyzer Foundation.

Прогнозно-програмний сектор, 12 організацій, з яких (крім зазначених вище):

Інститут економічних досліджень та політичних консультацій; Аналітично-до-

радчий центр Блакитної стрічки ПРООН; Громадська організація „Федерація

профспілок України”; Асоціація українських банків; Міжнародний центр перс-

пективних досліджень (МЦПД); Рада конкурентоспроможності України; Центр

Соціально-економічних досліджень CASE Україна; Міжнародний інститут при-

ватизації, управління власністю та інвестицій; Громадське об’єднання підприєм-

ців „Нова Формація”; Український центр економічних і політичних досліджень

ім. О. Разумкова; Всеукраїнської профспілки працівників і підприємців торгівлі,

громадського харчування та послуг;

Зовнішньоекономічний сектор, 12 організацій, з яких (крім зазначених вище):

Міжнародна громадська асоціація „Автомобільна федерація України”; Громад-

ська Організація „Інститут Євро Атлантичного співробітництва”; Український

Національний комітет міжнародної Торгової палати (УНК МТП); Міжнародна

громадська організація „Український центр міжнародної інтеграції” (УЦМІ);

Регіональний сектор, 3 організації: Центр політико-правових реформ; Інсти-

тут регіональних та євроінтеграційних досліджень „ЄвроРегіо Україна”; Всеук-

раїнської громадської організації „Недержавний аналітичний центр „Інститут

Реформ”;

Регуляторний сектор, 22 організації, з яких (крім зазначених вище): Феде-

рація роботодавців України; Асоціація „Союз оптовиків і виробників алкоголю

та тютюну” (СОВАТ); Українська асоціація бізнес-інкубаторів та iнноваційних

центрів; Незалежний аналітичний центр „Академія”; Федерація профспілок

працівників кооперації та інших форм підприємництва; Громадська організація

„Інститут конкурентного суспільства”; Український союз промисловців і під-

приємців; Українська Асоціація виробників тютюнових виробів „Укртютюн”;

Реформування відносин власності, 6 організацій, з яких (крім зазначених

вище): Асоціація підприємців та промисловців-постачальників товарів, робіт і

послуг для державних потреб; Національна професійна спілка арбітражних ке-

руючих України; Всеукраїнська громадська організація „Спілка кризис-менед-

жерів України”; Міжнародний інститут приватизації, управління власністю та

інвестицій;

Сектор державних закупівель, 12 організацій, з яких (крім зазначених вище):

Українське товариство сліпих; Підприємство „Редукціон” ВПСП „Не байдужі”;

Спілка громадських організацій „Тендерна палата закупівель за кошти бюджетів

всіх рівнів”; Інтернет видання e-uradnyk; Товариство червоного хреста України;

Всеукраїнська Асоціація диcтриб’юторів і продавців професійного звукового та

світлового обладнання, музичних інструментів; Промислова палата м. Донець-

ка; Спілка юристів України; Львівська міська громадська організація „Спілка

консультантів” Експерт група; Науково-виробниче підприємство „Ідея”;

230

Сектор з питань антидемпінгових розслідувань та захисту внутрішнього рин-

ку, 17 організацій, з яких (крім зазначених вище): Українська аграрна конфе-

дерація Українська асоціація виробників тютюнових виробів УКРТЮТЮН;

Асоціація виробників паркету; України Асоціація українських підприємств це-

люлозно-паперової галузі „УКРПАПІР”; Асоціація українських автомобілеви-

робників „УКРАВТОПРОМ”; Асоціація фармацевтичних виробників України;

Українська асоціація хутровиків; Українська асоціація підприємств чорної ме-

талургії (УкрМет); Асоціація „УКРЦЕМЕНТ”; Асоціація підприємств скляної

промисловості „Скло України”; Асоціація „УКРРУДПРОМ”; Спілка молочних

підприємств України; Національна асоціація цукровиків України; Союз хіміків

України; Український союз промисловців і підприємців; Асоціація промислово-

го арматуробудування України; Українська зернова асоціація.

Серйозним позитивом Громадської експертної ради є її відкритість для при-

єднання нових громадських організацій. Проте, підтвердити активну діяльність

Ради досить важко, оскільки жодних звітів на офіційному сайті Мінекономіки

не розміщено. Доступний тільки план роботи на третій квартал 2006 року.

Глава 3. Громадська рада Міністерства оборони України

Одразу варто відзначити, що діяльність громадської ради при Міноборони є

найбільш прогресивною та новаторською і заслуговує на особливу увагу.

Положення про Громадську раду при Міноборони цілком відповідає вимо-

гам Типового положення, затвердженого Постановою КМУ №1378, при цьому

максимально визначає специфіку відомства та діяльності НУО у сфері оборон-

ної політики.

Основними завданнями Ради, крім тих, що визначені у Типовому положенні є:

• Участь у вивченні громадської думки та надання пропозицій для підго-

товки і організації виконання Міністерством оборони рішень органів

державної влади у військовій сфері;

• Сприяння формуванню та підтримка позитивного іміджу Збройних

Сил у суспільстві;

• Участь у розробленні та поданні на розгляд Міністру оборони України

пропозицій щодо проведення консультацій з громадськістю;

• Сприяння практичній реалізації програм, спрямованих на вирішення

соціально-економічних проблем військовослужбовців, ветеранів вій-

ськової служби та членів їхніх сімей;

• Сприяння соціальній та професійній адаптації військовослужбовців,

які звільняються з лав Збройних Сил України;