Нерух О.О. Першооснови журналістської творчості

Подождите немного. Документ загружается.

РОЗДІЛ 11

ЖУРНАЛІСТ ТА ІНФОРМАЦІЯ. ЖУРНАЛІСТСЬКА ОПЕРАТИВНІСТЬ

МЕТА ЗАНЯТТЯ.

Ознайомившись із даним матеріалом, Ви повинні уміти:

1.Визначити поняття “новинної інформації”.

2.Охарактеризувати основні риси, які визначають цінність новини.

3.Пояснити, які новини гідні публікації.

4.Проаналізувати і уміти перерахувати складові структур редакції газети.

5.Розповісти про потоки інформації.

УВАГА!

НОВИНА – поняття багатозначне. Якогось загальприйнятого визначення цього поняття не існує. У

різних країнах, газетах, журналах, інформаційних агенствах, радіо та телебаченні склалися свої, теж далеко

не однозначні погляди на те, що таке новина. Перерахуємо найрозповсюдженіші визначення поняття

“новини”:

а) щось таке, про що досі не було відомо, нові дані та “свіжа” інформація;

б) повідомлення про щось нове чи про те, що відбулося зовсім недавно;

в) людина, факт, подія, проблема чи ще щось таке, до чого слід привернути увагу;

г) публікації в ЗМІ про поточні події, проблеми, про щось цікаве;

д) шпальти газет чи частина їх, де публікуються останні новини, на відміну від шпальт із редакційними

статтями та коментарями;

ж) назва чи частина назви дуже багатьох газет, журналів, бюлетенів, інформаційних агенств і т.ін.

Тлумачний словник В.Даля поняття “новини” пояснює як “якість, характерна всьому, що нове” на

відміну від “старого, минулого, стародавнього та ін.”

Енциклопедії, словники, підручники із журналістики наводять формулювання далеко не схожі одне

на одне і з точки зору лінгвістики, і того, як поняття розуміють самі журналісти.

Професіонали часто жартують: “новини сьогодення – безкоштовний додаток до вчорашніх газет”.

Біблійський вислів справедливий про “суєту суєт” всього, що оточує у світі людину: “Що було, те і буде, і

що робилося, те і буде робитися, і нема нічого нового під сонцем. Буває дещо, про що говорять: дивись, оце

нове. Але це було вже у віках, що були до нас”. Широко відоме англійське прислів”я: “Позитивна новина –

не новина”. І тут же у Великій Британії народилася у роки другої світової війни приказка: “Нема новин – це

вже добра новина”. Індійський підручник із журналістики говорить: “Новини – це проза повсякденного

життя. Це продукт діяльності людини. Це не література, а добре написане повідомлення про щось із

реального життя, що нас оточує”. А ще журналісти –професіонали жартують: “Коли собака вкусила людину

– це не новина. Це факт. А ось коли людина вкусить собаку – оце вже новина!”.

Кожен день і навіть кожну секунду відбувається у світі щось важливе або просто цікаве. Чи можуть

ЗМІ у своїх повідомленнях скласти ПОВНУ картину ВСІХ новин? Ясно, що не можуть. Людині властива

вибірковість. Для себе особисто ми обираємо те, що нам цікаве. Новинна інформація для читача – це, в

першу чергу, повідомлення про актуальні події та проблеми.

УВАГА!

НОВИННУ ІНФОРМАЦІЮ поділяють умовно на ТРИ КАТЕГОРІЇ: календарну,, пряму (“гарячу”) та

“організовану”.

Сама назва “календарна” інформація говорить сама за себе. Новини, які пов”язані із річницями тих чи

інших подій, національними та історичними святами, або з тими подіями, що обов”язково повинні

відбутися. Скажімо, чергове засідання Верховної ради. Такі матеріали готують заздалегідь. Тут можна дати

волю творчому пошуку: наприклад, розкопати якість цікаві історичні дані, фото, малюнки.

“ГАРЯЧІ” новини повідомляють про драматичні події, гострі проблеми, різного роду сенсації,

катастрофи. Така сенсація завтра уже вмирає, і “живе” вона стільки, скільки необхідно часу, щоб прочитати

статтю про новину. Проте “гаряча” тема може довго зберігати пріорітетну увагу, накочуватися подібно

хвилям. Наприклад, матеріали про землетрус у Туреччині, події у Дагестані.

“ОРГАНІЗОВАНА” новина – штучна сенсація. Сутність її в тому, щоб відповідно дозованою

інформацією, спеціально підібраною, привернути увагу читача. Як це широко використовуєься під час

виборчих кампаній! Тут присутній і штучний підбір тенденційних новин, і штучне роздування псевдофактів,

і відвертання уваги від дійсно актуальної теми. А ще журналісти підкреслюють: “ Сила друку в

замовчуванні”.

ЦІННІСТЬ НОВИН – це поняття, як і поняття самої новини, таке ж багатозначне. Теоретики

журналістики користуються науковим критерієм для визначення цієї цінності – “коефіцієнт

прочитуваності”. З цією метою у західній журналістиці проводять регулярні і часті дослідження не просто

кількості читачів газети, а їхньої уваги до того чи іншого матеріалу. Сьогодні в цьому плані серед

найактивніших видань на Україні слід виділити газету української буржуазії “Бізнес”. Такі дослідження

подають загальну картину популярності видання. Виявляється, що лише 50% інформації у будь-якій газеті

привертають увагу читача. Є такі матеріали, які не прочитуються зовсім. Для кожної категорії читачів може

бути цікавою далеко не вся інформація. А як же забезпечити найвищий “коефіцієнт прочитуваності”?

УВАГА!

Класифікація критеріїв високого “коефіцієнта прочитуваності”:

1. Близкість теми новин з точки зору читача і у просторі, і у часі.

2. Відомість когось чи чогось – все те, що може отримати популярність з тої чи іншої причини.

3. Своєчасність. Чи може новина “тримати” всю інформацію, доки не втратить своєї актуальності, чи ні.

4. Вплив новини за її можливими наслідками. Чи співзвучна вона справам і турботам читачів.

5 Масштабність новини за ступенем її важливості, вагомості, значимості.

6. Конфлікт у найширшому значенні – тобто уся інформація із знаком мінус, яка, вважається, якнайшвидше

“продає” газету.

7 Незвичність, ексцентричність, ненормальність події.

8. Персоніфікація – чи дає новина можливість акцентувати увагу на цікавих подробицях за допомогою

посилання на конкретних людей.. Цей критерій особливо широко можна використовувати, поєднуючи його

із іншими критеріями, що характеризують цінність інформації.

Марк Фабій Квінтіліан, римський ритор та вчитель красного мовлення першого сторіччя д.н.е.,

автор 12-томної праці “Настанови в ораторському мистецтві” основними достоїнствами оратора вважав

простоту і щирість мови. А в одній із своїх рекомендацій відзначав, що про будь-яку подію чи вчинок можна

скласти достовірне уявлення лише в тому випадку, коли відомі відповіді на запитання: “хто” і “що” зробив,

“коли” і “де” це відбувалося, “як і “чому” це відбулося. У наш час ці шість “класичних запитань” складають

основу підготовки новинної інформації. Дейл Карнегі, відомий американський спеціаліст у галузі психології

людських стосунків, писав, що з часів Громадянської війни в США у відповідності з духом часу мова стала

ясною і простою, як телеграма. У наші часи адиторія тим більше чекає, щоб із нею розмовляли так просто,

як в особистій бесіді. Ці думки багато в чому перегукуються сьогодні із сучасними тенденціями в

журналістиці. У сьогоднішньому динамічному темпі життя новинна інформація повинна нести максимум

даних, викладених в економному “телеграфному” стилі.

Один із постулатів сучасної журналістики вимагає, щоб новина подавалася читачеві у абсолютно

чистому вигляді – тобто вільною від особистої думки автора. Тобто репортер повинен зібрати факти про

події чи проблему і викласти їх за “класичною” схемою, давши відповіді на запитання: хто, що, де, коли , як.

А подальше пояснення з відповідями на запитання чому – це вже завдання коментатора.

Але різні прийоми відбору та подачі новин можуть забезпечити досить широкий спектр “підсвітки”

для хроніки подій і новин. Сьогодні досить часто, особливо у західній пресі, яскраво виявлена тенденція

зростання кількості таких матеріалів, які готуються за формулою “інформація плюс аналіз”. Теоретики

журналістики називають їх “репортажем із інтерпретацією” (interpretative reporting). Такі матеріали ще

можна класифікувати як “звіт” по “гарячих слідах”. Багато матеріалів підготовлених по формулі

“інформація плюс аналіз” на заході називають не репортажем, не кореспонденцією, і навіть не статтею чи

коментарем, а “оповіданням про новини” (рассказ о новостях) NEW STORY). І головна в ньому не новина

сама по собі, а всілякого роду додаткові відомості, що допомагають її зрозуміти.. Завдання такого

“оповідання про новини” – допомогти зайнятим людям позбавитися зайвого читання і разом з тим бути у

курсі життя навколо. Самі новини і аналіз ідуть у такому стислому вигляді, що важко відрізнити новину від

коментаря. Для того, щоб не так вже явно тенденційно виглядали “оповідання про новини “ слід володіти

дуже корректним стилем і мати виважені оцінки. Це, до речі, суттєвий показник рівня журналістського

професіоналізму.

Великі переваги перед щоденною газетою має щотижневий “журнал новин” – NEWS MAGAZINE.

В ньому, як правило, зібрані разом “репортажі з інтерпретацією”, “оповідання про новини”, “журналістські

розслідування”, статті експертів та інші елементи формули “інформація плюс аналіз”. Такий журнал має

можливість підбити підсумки всього, що відбулося за попередній тиждень і всі накопичені факти “

розкласти по поличках”. І читач таким чином отримує узагальнену інформацію з актуальних тем. На

додаток до того, про що дізнається із щоденної преси, радіо та телебачення. Вперше така концепція

отримала найповніше втілення в американському журналі “Таймс”, заснованому в 1923р. Апробована у

“Таймсі” концепція обробки і подання інформації виявилася настільки ефективною, що уже в 1933 р. за

такою ж формулою в США майже одночасно почали виходити два щотижневики новин “Ньюсуік” та “Ю.С.

ньюс енд Уорлд ріпорт”.До таких журналів відносяться щотижневі журнали новин “Шпігель” у Німеччині,

“Експрес” у Франції.

Редакція газети приймає до друку всі новини, придатні для публікації. Як же на практиці зрозуміти,

яка новина придатна до публікації? А яка непридатна? У редакціях газет матеріали приймають до друку і

готують до публікації штатні професіонали-журналісти. Як правило, це люди досвідчені, найбільш

ініціативні. Саме вони повинні “виловити” із усього потоку новин максимально оперативні, цікаві,

безумовно достовірні, ті, що легко читаються, матеріали. Саме редактор повинен володіти особливим даром

на “відчуття новин”. Робота з позаштатними авторами дуже важлива ланка роботи. Бо читач скоріше

сприйме свою, читацьку статтю, аніж статтю штатного співробітника. Журналіст, який турбується про

престиж свого видання, повинен сприяти стабільності його тиража. А значить – дорожити думкою читача,

добре знати специфіку своєї аудиторії, добре пам”ятати, що без її врахування будь-яку інформацію можна

загубити і звести нанівець зусилля багатьох людей, що її готували. Часто буває так, що підготовлений без

необхідної уваги матеріал, якщо і буде опублікований, то уваги читача не приверне, або навпаки виклике

негативну реакцію Все це говорить про те, наскільки важким є рішення – “гідна публікації” та чи інша

інформація.

УВАГА!

Журналіст - член виробничого та творчого колективу редакції .

Редакція - складна динамічна система, що будується на двох організаційних принципах:

принцип розподілу та кооперації праці,

принцип одноосібного керівництва колективом (тобто єдиноначальність).

Структура редакції залежить від типу газети, періодичності її виходу, обсягу номера, поставлених

завдань.

Колектив редакції складається з двох частин:

перша, куди входять підрозділи., що здійснюють підготовку номера,

а)ланка управління (редактор, його заступники, редакційна колегія, секретаріат на чолі із

відповідальним секретарем).

б)ланка виконавча (відділи редакції, власні та спеціальні кореспонденти).

друга, куди входять різноманітні служби..

Чергова,

служба випуску,

коректорська,

друкарська,

стенографічне бюро,

бюро перевірки,

довідкове бюро,

бібліотека,

редакційний архів,

технічний секретаріат.

Існує інший поділ:

Апарат редакції- а) частина управлінська, б)частина виконавча.

До першої відносяться редактор, його заступники, секретаріат, редакційна колегія. До другої - відділи

редакції, спеціальні кореспонденти, редакційні служби. Поза апаратом - власні кореспонденти.

Менший масштаб газети - зменшується її штат, змінюється структура, Наприклад, у штаті

багатотиражки, що виходила колись раз на тиждень чотирьохполоскою лише два співробітники - редактор і

кореспондент.

Редактор газети - керівник що відповідає за планування, за все несе особисту відповідальність. Під

його началом кадри, на ньому - підготовка та випуск номера. В залежності від типу газети і вимоги до

редактора - різні. Але в обов”язковому порядку - редактор дає оцінку матеріалам і підписує номер до друку.

Досвідчений редактор не прагнутиме зробити роботу інших. Його справа - організувати. Справжній

редактор - досвідчений журналіст. Щоб керувати, слід самому знати справу і бути готовим самому написати.

Заступник редактора - перший помічник редактора і його права рука. Він керує редакційним

апаратом. Звичайно його справа - літучки, планьорки...

Редакційна колегія - це орган колегіального керівництва редакцією. Коло його обов”язків досить

широке - від планування до прийняття різноманітних рішень. В редакційній колегії центральної газети - 12-

15 чол., крайової, обласної - 8-10. Редактор - керівник редколегії.

Секретаріат редакції - творчий штаб редакції, центр планування роботи редакції і центр контролю за

виконанням редакційних планів. Замінити статтю, змінити макет, переверстати шпальту - все це швидко і

чітко зобов”язаний зробити секретаріат. Звичайно тут працюють найдосвідченіші співробітники. До

секретаріату входять відповідальний секретар, його заступники та випускаючі. Особливо відповідальний

день підготовки і день випуску номеру, підготовка оригіналів до набору, складання макету - все це теж у

компетенції секретаріату.

ТЕМАТИЧНЕ планування редакції. ЗАГАЛЬНЕ планування роботи редакції газети.

Редактор та відповідальний секретар розробляють систему планування роботи редакції газети. Усі

відділи представляють до секретаріату свої робочі плани. На основі планів відділів секретаріат складає

єдиний загальноредакційний план. Так складається і тижневе планування. Існує квартальний, двомісячний

плани. Після обговорення та затвердження редколегією план набирає сили.

Поточне планування номерів. Звичайно в роботі два номери газети - один випускається, інший -

готується. На планьорці вони обговорюються одночасно, уточнюються. Відповідальний секретар контролює

підготовку тематичних сторінок, найважливіших проблемних виступів. Існує графік випуску номера і

звичайно (особливо у старі часи) його суворо дотримуються. Редакція кожної газети має свою власну

собкорівську мережу. Редакції районних, багатотиражок - мережу позаштатних кореспондентів. “Від нашого

власного кореспондента” - читаємо в газеті. Власний кореспондент - це повноправний представник редакції

газети на місцях, представник, що виступає від її імені. Спеціальний кореспондент - це будь-який

співробітник редакції, якого надіслали із спеціальним завданням у відрядження.

Редакційний план - це конкретна програма діяльності редакції на даний період. У ньому визначена

мета роботи, вказані шляхи та засоби їх досягнення, названо виконавців. Власкор працює за індивідуальним

планом, який враховує загальноредакційний план.

Тематичний план роботи редакції. Звідки беруться чудові журналістські теми? Із життя , звичайно.,

із здібності журналіста спостерігати, співставляти, думати. “Перш ніж написати, - радив журналісту-

початківцю А. Екзюпері,- слід потрудитися не над виробленням стилю, а над умінням мислити та бачити.”

Народження теми - це завжди народження думки, злободенної, громадсько важливої. Та

трапляється, що не відшукавши серйозних причин, журналіст “висмоктує” тему із пальця.

Що найважче всього побачити?- запитав себе одного разу Гете. І сам собі відповів: “Те, що лежить

перед твоїми очима.” Слід бачити не за типом “виїденого яйця”, а за типом “сильного магніту”. Тема

конденсується із потоку вражень. Кожен газетний номер несе читачу потік інформації. Схематично всю

інформацію, що несуть засоби масової інформації, можна поділити на шість видів:

офіційна інформація: промови, постанови. звіти, розпорядження , резолюції, виступи - все це

приходить до газети офіційно. Ця інформація не підлягає редагуванню, змінам, скороченням редакції;

подієва інформація: оперативні повідомлення приходять з двох джерел: готові з телетайпу від

інформаційних агенств та від власних кореспондентів. Без подієвої інформації не виходить жоден номер;

власне публіцистика: це аналітичні матеріали різних жанрів: від коментаря до статей, оглядів,

очерків;

ділова інформація: різного роду поради, консультації, виступи спеціалістів, Тут можуть бути і

малюнки, і схеми;

естетична інформація: підбірки поезії, тексти та ноти пісень, уривки із творів;

довідкова інформація: програми радіо та телепередач, погода, репертуар театрів, кіно, розклад руху

поїздів, лотереї;

реклама..

РЕЗЮМЕ.

Отже, НОВИНА і НОВИННА ІНФОРМАЦІЯ поняття не однозначні. Новинні матеріали умовно

поділяються на три категорії: календарні, прямі та організовані. Поняття “цінність новин” таке ж

багатозначне і складне. Для визначення цієї цінності журналісти користуються критерієм, який називається

“коефіцієнтом прочитуваності”. Для його зростання визначено свої вісім критеріїв. Основа підготовки

новинної інформації – відповіді на шість “класичних запитань”: ХТО, ЩО, КОЛИ, ДЕ, ЯК і ЧОМУ.

Журналістика сьогоднішнього дня користується при підготовці новинної інформації не просто “класичною

схемою”, а різними прийомами відбору та подачі новини: “репортаж з інтерпретацією”, “оповіданнями про

новини”, “журналами новин”. Вибрати новини “придатні для публікації” справа дуже відповідальна і

серйозна, бо читач – справжній господар редактора і газети. Саме читач складає запоруку стабільності

тиража газети, престижність видання. Журналіст – член виробничого і творчого колективу редакції. Це

серйозна і складна структура. Кожен номер газети несе потоки інформації. Їх сім.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ. ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ.

1.Доведіть, що редакція – складна, динамічна система.

2.Визначте два організаційні принципи, за якими будується діяльність редакції.

3.Чому секретаріат називають творчим штабом редакції?

4.Прокоментуйте і перерахуйте потоки інформації.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ, ЩО ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ У ДРУГОМУ РОЗДІЛІ.

“РЕПОРТАЖ З ІНТЕРПРЕТАЦІЄЮ”, INTERPRETATIVE REPORTING– такий жанр новинної

інформації, в якому конкретні факти викладено спільно із зваженими судженнями про них.

“ОПОВІДАННЯ ПРО НОВИНИ”, NEWS STORY - матеріал, підготовлений за формулою

“інформація плюс аналіз”, який вимагає високого рівня журналістського професіоналізму.

“ЖУРНАЛ НОВИН”, NEWS MAGAZINE, – де разом зібрані всі жанри новинної інформації,

побудовані за формулою “інформація плюс аналіз”.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДРУГОГО РОЗДІЛУ.

1.Що таке новина і новинна інформація.

2.Шість запитань “класичної побудови” новинної інформації.

3.Навіщо редакція газети має таку складну структуру.

4.Як виявити новини, гідні публікації.

РОЗДІЛ 111

ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ “НОВИННИХ МАТЕРІАЛІВ”,

ОСОБЛИВОСТІ ПУБЛІЦИСТИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ.

МЕТА ЗАНЯТТЯ

Ознайомившись із даним матеріалом, Ви повинні уміти:

1.Визначити методи подачі “новинних матеріалів”.

2.Користуватися шістьма класичними запитаннями і “перевернутою пірамідою”.

3.Зупинитися на різниці між заголовком і хедлайном.

4.Пояснити, чому лід – активний початок.

5.Проаналізувати, чому – публіцистика – серцевина журналістики.

Есть у меня шестерка честных слуг,

Проворных, удалых.

И все, что может быть вокруг,

Я знаю именно от них.

Я их гоняю как собак,

Им нет покоя в дождь и тьму –

Всем этим КТО и ЧТО, КОГДА и КАК,

А вместе с ними ГДЕ и ПОЧЕМУ.

Р.КИПЛИНГ.

Радярд Кіплінг шлях до вершини слави починав як газетний репортер. І цей свій вірш про шість

класичних запитань назвав віршем про шість вірних “чесних слуг”, які навчили його всьому, про що він знав

і про що писав.. Ми вже з вами говорили про те, що будь-який новинний матеріал повинен обов”язково дати

відповіді на дані щість класичних запитань у будь-якій послідовності в залежності від обставин. Журналіст-

професіонал не замислюється про дані запитання, коли пише про чергову новину. Це ази, як, скажімо,

таблиця множення для математика чи правила дорожного руху для автомобіліста. Слід абсолютно

автоматично, як підказує ситуація, виконувати вимоги шести класичних запитань. Їх може бути менше чи

більше, вони можуть стояти у різних граматичних формах: ХТО - КОМУ, ЯК - ЯКИЙ…Різними можуть

бути акценти, форми їх подання, стиль викладення. Все це підказує журналісту здоровий глузд і професійна

компетентність.

Поряд із даними шістьма класичними запитаннями у світовій журналістській практиці склалися

загальноприйняті форми подачі новинних матеріалів. Графічне зображення ідеальної побудови є

перевернута піраміда:

ХЕДЛАЙН – ХЕДЛАЙН – ХЕДЛАЙН

лід – лід – лід – лід – лід – лід

лід – лід – лід – лід - лід

корпус - корпус

корпус

УВАГА!

ЛІД – буквальний переклад із англійської “перший хід” або “увідна частина”.

ХЕДЛАЙН – буквальний переклад із англійської “заголовний рядок”.

КОРПУС – увесь текст, що залишається після хедлайна і ліда.

Ці професійні терміни західної журналістики значать значно більше, ніж просто заголовок і початок

матеріалу. На думку теоретиків журналістики до 70% “ваги”, тобто загального смислу інформації,

приходиться саме на лід та хедлайн. І лише 30% на все інше – незалежно від кількості рядків.

Хедлайн у газеті – зірка, що вказує шлях. Це яскрава вітрина. Хедлайн навіть у порівнянні із

найкращими заголовками, що відповідають найвищим вимогам журналістської майстерності, має дуже

багато переваг. Чим же відрізняється він від заголовка? Заголовок, навіть вдалий, як правило, окреслює

лише тему матеріалу, про зміст у ньому практично нічого не сказано. А хедлайни виділяють головну

новину, найцікавіше, найголовніше, найважливіше, найдраматичніше в інформації, що заслуговує на увагу

читача.

Статистика свідчить, що в умовах нинішньої “інформаційної революції” більшість землян отримують

новинну інформацію з радіо та телебачення. А на читання газет вони витрачають всього 40 хвилин на день.

Журнали залишають на вихідні, та і то, коли залишається час від більш необхідних і цікавих справ. Ми не

можемо сьогодні відшукати людину, яка б щоденно читала газету від початку до кінця. Ось чому деякі

газети, особливо тижневики, у спеціально відведених місцях дають своєрідний перелік найзначніших статей

із вказаними сторінками. Але це ще не хедлайн. Це просто своєрідні анонси.

Звернімося до ретроспективи. Перші газети були порівняно невеликими і читалися легко від початку

до кінця. І заголовки там означали всього лиш тематичні рубрики. Наприклад: “Університетська хроніка”,

“Навчальна робота”, “Наукова робота”, “Профспілкове життя”. В міру того, як росли потоки інформації і

вона ставала все різноманітнішою для кожного матеріалу в таких рубиках слід було давати окремий

заголовок. Спочатку це була лише одна коротка фраза. Потім заголовки стали складатися із кількох фраз з

якимось елементом інформації. І розставлялися ці заголовки один під другим. Їх стали називати в газетній

справі “деками”. В дослівному перекладі з англійської – “палуба”. Заголовки ставали все

інформативнішими, і саме в цьому напрямку пішов їх розвиток, доки вони не стали сучасними хедлайнами.

А у західних професіоналів журналістів і досі термін “дек” залишається у використанні. Саме у тих, хто

пише хедлайни і верстає їх на полосі.

Кількість деків може бути різною – від одного до двох десятків. У сучасних американських газетах

найрозповсюдженіші хедлайни від одного до чотирьох деків. Основна вимога до хедлайну: максимум

смислу в минімумі слів, коротких і простих за значенням. Хедлайн, як правило, будують на основі

динамічних дієслів в телеграфному стилі.

УВАГА!

Максимальна кількість літер у слові, що сприймається моменально і без напруги , звичайно не

перевищує шести. І “схоплювати” відразу людина може не більше п”яти-шести слів.

У порівнянні із суцільним текстом яскраві за шрифтом і розташуванням на газетних полосах

хедлайни сприймаються легко. А ще – ефективна їх форма побудови. Але написати хедлайн – велика

майстерність. Звичайно їх пишуть редактори відділу новин та спеціально навчені журналісти, які добре себе

зарекомендували. Як вони їх пишуть?

По-перше, уміють добре редагувати матеріал. По-друге, особливу увагу звертають на лід.. Часто саме

із добре написаного ліда можна вибрати ключові слова для хедлайна. Відбір фактів для хедлайна та його

тональність повинні строго відповідати основному змістові матеріалу. Недопустимі натяжки,

необгрунтовані узагальнення. Слід відчути архітектоніку хедлайна – узгоджений ритм окремих слів, фраз,

гармонічне співвідношення його загальної структури із взаємним балансом складових його рядків. Для

хедлайна важливо, щоб кожна фраза і її думка вміщувалися в одному рядку. Смислові зв”язки розривати не

можна. Рядки не повинні закінчуватися сполучником, прикметником та прийменником. Добре написаний

хедлайн – прояв вершини журналістської майстерності: сплав високого рівня професійної компетенції та

таланту.

Кожна газета, кожен жанр традиційно формують свій тип хедлайну. Найвиразніші хедлайни у

репортажу та нарису. У кореспонденції, як правило, у хедлайні викладено лише факти про якість проблеми

чи події. Дуже обережно слід поводитися із “смішними” хедлайнами.. Небезпечні “сенсаційні” хедлайни.

Отже, якщо хедлайн, можна образно сказати, висікає іскру інтересу у читача, то

ЛІД – повинен допомогти цій іскрі розгорітися. Якщо іскра затухне, то читач переверне сторінку і

зупинить свій погляд на іншому матеріалі.

УВАГА!

ЛІД – АКТИВНИЙ ПОЧАТОК. Саме він дає можливість відразу зрозуміти, про що піде мова далі. У

коротких оперативних повідомленнях ліди не можуть перевищувати 30-50 слів. Оскільки суть вже

позначена у хедлайні. У більш значних за розміром та змістом матеріалах лід може бути і ширшим. Але

найефективніший лід короткий і динамічний. Перші рядки ліду набираються, як правило, жирним шрифтом.

Найчастіше використовувані ліди складаються із одного абзацу. А ось елітарні видання можуть дозволити

собі лід, який складатиме і половину матеріалу. Отже, повторивши матеріал попереднього розділу, ще раз

підкреслимо для себе, що залучає увагу “середньостатистичного” читача: близкість, популярність,

своєчасність, вплив, масштабність, конфлікт, незвичайність, персоніфікація. Саме ці акценти слід ставити і в

активному початку матеріалу – ліді. І ще раз запам”ятати: для “конструювання” ліду слід відшукайти перш

за все “серцевину новини”, “свій кут зору”

. Журналістика – професія творча. Ніякі рекомендації, найдетальніші, найдосконаліші, ніякі

“класичні схеми” не дадуть вам рецептів творчості на все життя. Вони лише дають загальні орієнтири.

Варіантів подачі новинних матеріалів – безкінечна різноманітність. Оскільки, пам”ятаємо третю ознаку

журналістського твору: повторюваність тем і неповторність життя і життєвих ситуацій. Але для того, щоб

акцентувати вашу увагу, перерахуємо “типові” ситуації “конструювання” лідів:

КОНСПЕКТИВНИЙ лід найчастіше зустрічається в матеріалах про поточні події та проблеми. У

ньому містяться всі відповіді на “класичні” запитання.

“КАПСУЛА” – такий лід розрахований на “вибуховий” ефект. Він виділяє важливу кульмінацію.

“СТАККАТО” – ще більш динамічний, ніж “капсула”. Серія його коротких фраз звичайно

підкреслює миттєвість розвитку якоїсь несподіваної події, бурю емоцій, шквал наслідків.

ДРАМАТИЧНИЙ - суть його в драматизації початку розповіді.

“ФОТОГРАФІЧНИЙ” – описовий, немов би малюнок події. Часто використовується у новинних

репортажах. Він “малює” реальну сцену, яку читач, можливо, уже побачив по телебаченню.

КОЛОРИТНИЙ – схожий на фотографічний, але більш яскравий. Він привертає увагу читачів

спокійною, розмовною мовою.