Нечитайло В.А., Кучерява Л.Ф., Погребенник В.П. Систематика вищих рослин. Лабораторний практикум

Подождите немного. Документ загружается.

В. А. Нечитайло, Л.Ф. Кучерява, В.П. Погребенник

Рис. 6. Сфагн болотний (Зрпадпит раІи$(ге): 1 - загальний вигляд;

2 - поперечний переріз стебла (а - гіалодерма, б - склеродерма, в - серцевина);

3 - зовнішні клітини гіалодерми з порами (а) і спіральними потовщеннями (б);

4 - листки (а - гілочкові, б - стебловий); 5 - клітини листка: водоносні (а) з по-

товщеннями оболонки (б) і порами (в) і хлорофілоносні (г);

6 - водоносні клітини гілочкового листка з порами (а) - з внутрішнього боку;

7 - поперечні перерізи листків (а - водоносні клітини, б - хлорофілоносні кліти-

ни)

Систематика вищих рослин. Лабораторний практикум

Рис. 6 (продовження): 8 - верхня частина рослини зі спорогоном (с), ан-

теридіальними (а) та архегоніальними (б) гілочками; 9 - гілочка з антеридіями

(а); 10 - розкритий антеридій; 11 - сперматозоїд; 12 - гілочка з архегоніями в

повздовжньому розрізі; 13 - молодий спорогон в повздовжньому розрізі

(а - спорангій, б - колонка, в - стопа); 14 - зрілий спорогон на псевдоніжці (д)

(а - кришечка, б - коробочка, в - стопа, г - покривало); 15 - пластинчаста про-

тонема з молодою рослиною (р)

В.А. Нечитайло, Л.Ф. Кучерява, В.П. Погребенник

Систематика вищих рослин. Лабораторний практикум

ма ні судин, ні трахеїд. Периферійна частина пучка відповідає флоемі і скла-

дається з тонкостінних клітин, схожих на ситовидні трубки, але без ситовид-

них перегородок. Між цими двома тканинами в пучку розташована крохмало-

носна піхва, утворена двома-трьома шарами клітин з крохмалем.

Листкова пластинка має тонкі одношарові краї і товсту багатошаро-

ву середину з добре розвиненою жилкою, що проходить в листку до са-

мої верхівки. На угнутому верхньому боці листкової пластинки розташо-

вані поздовжні зелені пластинки-асимілятори (рис. 7.3-4).

Зозулин льон розмножується спорами, які формуються в спорогонах.

Як і маршанція, зозулин льон—дводомна рослина. На верхівках чоловічих

рослин навесні утворюється розетка червонувато-жовтих листочків, в якій

з'являються антеридії і парафізи між ними. Ці рослини (рис.7.5-6) після

опадання антеридіїв продовжують свій ріст, залишаючи на стеблі листочки

розеток. В наступному році розвивається нова розетка з антеридіями.

Розглядаємо верхівки чоловічих рослин, відокремлюємо антеридії та

парафізи. Далі досліджуємо верхівки жіночих рослин з архегоніями.

Розглядаючи в бінокуляр рослину, помічаємо зібрання архегоніїв. Вони

мають довгу шийку, товсту яйцеклітину і велику кількість канальцевих

клітин (рис.7.7-8). Сперматозоїди з краплинами дощу потрапляють на

жіночі рослини і запліднюють яйцеклітину, яка в результаті багаторазо-

вого поділу утворює спорогон (рис. 7.1а, 9-13).

Дозрілий спорогон зозулиного льону складається з коробочки, довгої

ніжки і стопи, що закінчується в тканині гаметофіта гаусторією. Коробоч-

ка зверху прикрита волосистим ковпачком, який утворився із стінки ар-

хегонія (рис.7.9). В коробочці добре видно кришечку, урну і апофізу. На

анатомічному препараті коробочки бачимо багатошарову стінку, в сере-

дині коробочки згори донизу проходить колонка, навколо якої на тонких

зелених нитках підвішений кільцеподібний спорангій з дрібними жовто-

зеленими одноклітинними спорами. Якщо зняти з коробочки гос-

трокінцеву кришечку, то можна побачити тоненьку плівку — епіфрагму,

що прикріплюється до верхівки урни і закриває вхід всередину коробоч-

ки (рис. 7.13). По краю урни розташований один ряд дрібних зубців з за-

кругленими кінцями. Це перистом, який надзвичайно чутливий до воло-

гості повітря. В суху погоду зубці перистому відгинаються, відкриваючи

вихід для спор, у вологу — притиснуті до краю епіфрагми і закривають

вихід для спор. Потрапляючи на фунт, спори проростають і дають про-

тонему, на якій утворюються бруньки і далі формуються листкостеблові

пагони, тобто дорослі рослини (рис.7.14-15).

Порядок Політрихові (Роїуігіскаїез)

Багаторічні акрокарпні (верхоплідні) мохи, що ростуть дернинками або

групами, щільно покривають фунт в лісах, на болотах, у тундрі. Перистом

простий, з 16, 32, 64 зубців, з'єднаних зверху округлою епіфрагмою. Вклю-

чає дві родини: Політрихові (Роїуігіспасеае) і Даусонієві (Оашзопіасеае).

Родина

Політрихові

(РоїуігісИасеае)

Стебло в підземній частині кореневищеподібне, горизонтальне, без-

листе; в надземній — прямостояче, просте або розгалужене, з най-

складнішою для мохоподібних будовою, диференційоване на тканини,

часто з ризоїдною повстю. Листки розташовані багаторядно. Стеблові

листки звичайно з піхвою та асиміляційними пластинками.

У родині 19 родів і близько 350 видів, поширених в усіх частинах

світу. У флорі України є 4 роди і 18 видів.

Матеріал для заняття: гербарні зразки політриха зі спорогона-

ми, фіксовані у спирті верхівки чоловічих та жіночих рослин, спорого-

ни, препарати поперечного та поздовжнього зрізів стебла, гербарні

зразки інших видів родини.

Завдання: розглянути гербарні зразки зозулиного льону, препара-

ти зрізу стебла, гербарій різних видів, відпрепарувати листок, архе-

гонії та антеридії з верхівок рослин, спорогон, знайти піхву листка

та асиміляційні пластинки, перистом, епіфрагму.

Рід Політрих, або Зозулин льон (Роїуігіспит).

Це один з найбільших родів, що налічує близько 100 видів, з них в

Україні — 8. Досить часто у вогких лісах зустрічається Політрих

звичайний, або Зозулин льон звичайний {Роїуігіспит соттипе).

Розглядаючи гербарні зразки зозулиного льону, бачимо прямостояче

нерозгалужене стебло 10-30 см заввишки, кругле, прикріплене до грун-

ту ризоїдами (рис. 7). Стебло несе численні загострені до верхівки

лінійні листки з гострими зубцями по краях. Пластинка листка

закінчується широкою плівчастою піхвою, що охоплює стебло (рис. 7.3).

Ці особливості спостерігаються на відпрепарованих листках.

На поперечному зрізі стебла добре помітні дві частини — кора і провідний

пучок. Периферійний шар кори складається з дрібних клітин з товстими чер-

воними стінками — це поверхневий механічний циліндр. Над ним розташо-

вана епідерма. Ближче до провідного пучка клітини кори стають тоншими і

безбарвними — це основна тканина кори з крохмальними зернами і крапли-

нами олії в клітинах. У провідному пучку в центрі можна побачити водо-

провідну тканину, утворену товстостінними клітинами, з тонкими косими

внутрішніми перегородками. Ця тканина відповідає ксилемі, але в ній ще не-

В.А. ШЧйтайло, Л.Ф. Ку^еряв^ В.П. Погребенник

Рис. 7. Політрих звичайний, або зозулин льон звичайний (Роїуігіспит

соттипе). 1 - загальний вигляд (а - жіноча, б - чоловіча рослина); 2 - попе-

речний переріз стебла (а - епідерміс, б - механічне кільце, в - кора, г - про-

відні тканини, д - радіальний тяж, е - крохмалоносний шар, є - ризоїд);

3 - листок з піхвою (а) та поздовжніми асиміляційними пластинками (б);

4 - листок в розрізі (а - клітини поздовжніх пластинок); 5 - верхівка чоловічої

рослини з антеридіями та парафізами; 6 - антеридій (а) та парафізи (б);

7 - верхівка жіночої рослини з архегоніями (а); 8 - архегоній (а - черевце,

б - шийка)

ЗО

Систематика вищих рослин. Лабораторний практикум

Рис. 7 (продовження): 9 -10 - коробочка з ковпачком - каліптрою-(а) і без

нього, 11 - коробочка в розрізі (б - кришечка, в - апофіза, г/Л урна,

й - колонка, е - спорангій, є - ніжка спорогона); 12 - перистом; 13 -і'леристом

з епіфрагмою (а); 14-15 - протонема з брунькою (а) , ' ^'

Порядок Дикранові (Оісгапаїез)

Сюди відносять грунтові, скельні та епіфітні акрокарпні (верхоплідні)

мохи, що ростуть фупами або утворюють дернинки і дернини, -

В склад порядку входить 8 родин і близько 1500 видів. У флорі Ук-

раїни є 64 види з чотирьох родин.

Родина Дикранові (Оісгапасеае)

Здебільшого багаторічні дернинні мохи з простим або розгалуженим

стеблом, густо вкритим жорсткими, часто односторонніми або серпо-

подібними, до верхівки шиловидно загостреними листками. Коробочка

у них прямостояча або зігнута та нахилена. Кришечка має §*к»ьш-або

менш загострений дзьобик. _ ' *"

Родина включає більше 50 родів і 450 виді&;'поширених переважно

в північних і помірних широтах, високо в горах — в йівденни^<ий}ротах.

Представники родини беруть помітну участь в.утворенні рослинного по-

криву, особливо в хвойних лісах, на високогірних луках В Україні-^:

І)ііи.)ько 50 видів.

Зі

В.А. Нечитайло, Л.Ф. Кучерява, В.П. Погребенник

Рис. 8. Дикран: 1-3 дикран зморшкуватий (Оісгапит гидозит): 1 - запальний

вигляд, 2 -листок (в - вушки), 3 - коробочка; 4-6 - д. віничний (О. зсорагіит)

4 - загальний вигляд, 5 - листок, 6 - коробочка з ковпачком

Систематика вищих рослин. Лабораторний практикум

Матеріал для заняття: гербарні зразки представників роду дикран.

Завдання: розглянути дернини, виготовити препарати листків

стебел, коробочок.

Рід Дикран (йісгапит)

Об'єднує понад 50 видів (в Україні з них 12), поширених в тундрі, на бо-

лотах та високопрних луках, в хвойних лісах Голарктики. Переважно великі

(до 15 см заввишки) рослини в блискучих зелених дернинах, з ризощною

повстю на стеблі і шиловидними серповидноодносторонніми листками.

Одним з найбільш поширених в Україні є дикран зморшкуватий (О.

гидозит), який нерідко домінує у хвойних лісах (рис.8.1-3).

Рослини заввишки до 10 см, утворюють жовто-зелені дернини На

препаратах бачимо листки довгошиловидно загострені, односторон-

ньозігнуті або прямі, сильно поперечнохвилясті, гостропилчасті по краю,

з багатошаровими паренхімними клітинами вушок при основі. Клітини

листка вгорі прозенхімні, ромбічні. Жилка закінчується перед верхівкою

листка, на спинці вгорі має поздовжні пилчасті зелені пластинки.

Розглянемо спорогони. їх від одного до п'яти на верхівках рослин, з

жовто-червоними тонкими ніжками. Коробочка циліндрична, нахилена,

зігнута, має кришечку з одним довгим дзьобиком. Знявши кришечку,

роздивляємось перистом. Зубців перистому 16, майже до основи навпіл

розщеплених, червоних внизу і блідих вгорі, на зовнішньому боці поз-

довжньо покреслених.

Розглядаючи інші види дикранів, відмічаємо їх морфологічні

відмінності.

Дикран віничний (О. зсорагіит) (рис. 8, 4-6) теж поширений в лісах,

відрізняється від д. зморшкуватого нехвилястими серповидними листка-

ми, біло-коричневою повстю на стеблі, коричнево-зеленими дернинами

і завжди одиничними спорогонами.

Д. Бонжана (О.Ьол/еал/), поширений на заболочених луках та боло-

тах України, має слабко поперечнохвилясті листки з зубчастою на спинці

жилкою (але без пластинок!) і жовто-зелені блискучі біло-коричневопов-

стисті дернини висотою до 15 см.

Порядок Гіпнобрієві (НурпоЬгуаІез)

В цьому порядку представлені грунтові, скельні та епіфітні плевро-

карпні (бокоплідні) мохи, які утворюють окремі дернинки або килими.

Спорогони у них бічні.

Порядок включає 12 родин і понад 3 000 видів. В Україні з них є по-

над 150 видів.

Родина

Ентодонтові

(Епіосіопіасеае)

В склад родини входять досить великі мохи, часом до 10-15 см зав-

вишки, з блискучими дернинами. Стебло у них повзуче, висхідне або

прямостояче, здебільшого перистогіллясте. Листки у верхівці тупі або

коротко загострені, з короткою простою загостреною жилкою, рідко без

жилки, з вушками.

Родина представлена переважно в тропічних та помірних широтах і

нараховує понад 150 видів. В Україні є шість видів з п'яти родів.

Матеріал для заняття: гербарні зразки плевроція Шребера.

Завдання: розглянути дернини та окремі рослини плевроція Шре-

'»7м, їх стебла, виготовити препарати листків.

В.А. Нечитайло, Л.Ф. Кучерява, В.П. Погребенник

Рід Плевроцій (РІеигогіит)

Представлений єдиним видом. — п. Шребера (Р. всНгеЬегі) (рис.

9.1-3), поширеним у хвойних лісах Голарктики і лише з одиничними

місцезнаходженнями в горах Південної Америки. Звичайний в Україні

вид — характерний компонент мохового покрову зеленомохових лісів.

Рослина утворює нещільні зелені або жовто-зелені блискучі дернини,

місцями килими. Розглянемо стебла.

1~^3 ^_

Рис. 9. Плевроцій та гілокомій: 1-3 плевроцій Шребера (РІеигогіит зспге-

Ьегі): 1 - загальний вигляд, 2 - гілочка, 3 - листок (в - вушко); 4-8 - гілокомій

блискучий (Нуіосотіит зріепсіепз): 4 - загальний вигляд, 5 - листок,

6 - парафілія, 7 - коробочка з перистомом, 8 - ковпачок (каліптра)

Систематика вищих рослин. Лабораторний практикум

с.ісбло рослини має лежачу основу, від неї вище стає висхідним або

і і|»імосгоячим і досягає у довжину 10-15 см (рис. 9). Стебло правильно

мгрисгорозгалужене, з тупими здутими або довгими тонкими гілками, з ри-

.юідами. Знявши листки, бачимо коричнево-червоне стебло, що є харак-

терною ознакою виду. Розглянемо листки. За формою вони досить

м.іріабельні. Стеблові листки черепитчасті, дуже жолобчасто опуклі, злег-

ка поздовжньоскладчасті, із ледь звуженої жовтої або оранжево-червоної

основи, широкояйцеподібні або продовгуватояйцеподібні, на верхівці за-

округлені, тупі, з короткою відіпнутою пилчастою верхівкою. Жилка тонка і

коротка, подвійна або взагалі відсутня. Клітини листка вузьколінійні, вгорі

ромбічні, внизу у вушках квадратні або багатокутні, жовті чи оранжеві. Ли-

<лки на гілках іншої форми — значно вужчі, довгасті або ланцетні, загост-

рені до верхівки. Коробочки (утворюються рідко) нахилені, здебільшого

циліндричні, преважно на червоній ніжці, з подвійним перистомом.

Родина

Гілокомієві

(Нуіосотіасеае)

До родини відносяться здебільшого великі жорсткі наземні мохи з ба-

іаторазовоперистими лежачими або рідше висхідними стеблами, до 20

см завдовжки. Вони утворюють блискучі нещільні дернинки.

В родині є 7 родів і 17 видів, поширених лише в північній півкулі. В

Україні є 3 види.

Матеріал для заняття: гербарні зразки гілокомія блискучого.

Завдання: розглянути дернини та окремі рослини гілокомія блис-

кучого, виготовити препарати листків та стебла.

Рід Гілокомій (Нуіосотіит)

Представлений двома видами, з яких г. блискучий (Н. зріепйепз) —

це звичайний вид Голарктики в Україні. Він росте в соснових і мішаних

піоах, де утворює зеленомохові синузії. Лежачі або висхідні стебла цьо-

іо моху заввишки до 20 см утворюють поверхи, і кожен поверх

иідповідає річному пагону. Ці пагони внизу безлисті, нагорі з численни-

ми плоско розміщеними гілками і бічними гілочками. На стеблі і гілках

розміщуються численні парафілії (рис. 9.6). Це багатократно розгалу-

жені шиловидно-нитковидні зелені вирости, які утримують вологу і про-

ікідять її вгору. Крім того, вони беруть участь у фотосинтезі. Листки гіло-

комія черепичасті, злегка поздовжньоскладчасті, під верхівкою попе-

рсчнозморшкуваті (рис. 9.4-5). Коробочка нахилена або горизонтальна,

і коипачком (каліптрою) (рис. 9.4, 7, 8).

В.А. Нечитайло, Л.Ф. Кучерява, В.П. Погребенник

ВІДДІЛ ПЛАУНОПОДІБШ, або ЛІКОПОДІОФІТИ

(і, УС ОРОШОРНУТА )

Багаторічні трави, що розмножуються спорами, з чергуванням незалежних

фаз розвитку — спорофіта та гаметофіта — і переважанням в циклі розвитку

спорофіта. Останній має корені (первинно гоморизна коренева система),

стебло і листки. Стебло дихотомічно або моноподіально розгалужене, рідше

не галузисте. Листки (філоїди) вузькі і маленькі, чергові або супротивні, розта-

шовані в густій спіралі або зібрані в мутовки. Спорангії в пазухах спорофілів

або приросли до основи спорофіла. Гаметофіт (заросток) тонкий, у вигляді та-

лому, зелений або безбарвний, пронизаний гіфами гриба і тоді бульбо-

подібний. Розглянемо представників двох класів, що об'єднують сучасні пла-

уноподібні: Плауновидні (іусородіорзіда) та Молодильниковидні (ІзоеЬрзіда).

КЛАС ПЛАУНОВИДНІ, або ЛІКОПОДІОПСИДИ

(Ь УС ОРООІОРЗЮА )

Листки плауновидних ланцетні, гострі, шилоподібні або лускоподібні,

без язичка. Спорофіли не відрізняються або мало відрізняються від вегета-

тивних листків. Спори однакові за розміром. Гаметофіт у тропічних рослин

надземний, у рослин помірного клімату підземний, бульбоподібний, без-

барвний, з мікоризою. Сперматозоїди з двома джгутиками. У сучасній

флорі близько 200 видів, що належать до 5 родів, 2 родин, одного порядку.

Порядок Плаунові (Ьусоро<ИаІез)

Багаторічні трав'янисті рівноспорові, наземні або епіфітні рослини, без

ризофорів. Гаметофіти двостатеві, підземні і напівпідземні, сапрофітні

. або напівсапрофітні, дозрівають протягом одного року або за 3-15 років.

Родина

Плаунові

(Ьусороіїіасеае)

Стебла плаунових дихотомічно розгалужені, лежачі і повзучі, а у

тропічних форм — звисаючі. Листки у них дрібні лінійні, шиловидні або

ланцетні, розміщені спірально.

Спорофіли зібрані в стробіли на верхівках пагонів. 4 роди об'єдну-

ють близько 50 видів, поширених в різних частинах земної кулі.

Матеріал для заняття: гербарні зразки плауна булавовидного,

баранця та інших видів, фіксовані стробіли плауна булавовидного,

спори, анатомічні препарати поперечного перерізу стебла.

Завдання: розглянути гербарні зразки, анатомічні препарати

стебла, спори, відпрепарувати спорофіл та спорангій.

Систематика вищих рослин. Лабораторний практикум

Рід Плаун (іусородіит)

Нічнозелені рослини з лінійно-ланцетними притиснутими або відхилени-

ми листками, часом лускоподібними. 10 видів у роді, два з них — в Україні.

Плаун булавовидний (І.усороа'іит сІа\ґа(ит) (рис.10) — бага-

юрічна вічнозелена рослина, що має дихотомічно розгалужене повзуче

смїбло, вкрите розташованими по спіралі численними загостреними си-

дячими листками. Вздовж листка проходить середня жилка. Від повзу-

чою стебла відходять прямостоячі або висхідні пагони, вкриті листками

(рис. 10). Стебло прикріплюється до фунту міцними дихотомічно розга-

луженими коренями (рис.10.16).

На поперечному зрізі стебла плауна (рис.10.9)добре розрізняється

одношарова епідерма, паренхіматична кора, центральний циліндр, що

складається з окремих ділянок ксилеми, оточених флоемою. Провідний

циліндр відокремлений від кори ендодермою, оточеною зовні ме-

ханічним кільцем. Ксилема побудована трахеїдами драбинчастого типу.

Флоема складається із ситовидних трубок з загостреними кінцями і си-

говидними пластинками.

Розглядаючи органи розмноження, відмічаємо, що вертикальні або

висхідні пагони плауна булавовидного несуть від 2 до 5 стробілів, в яких на осі

зібрані спорофіли. Спороносні пагони дуже витяпнуті, листки на них менші від

звичайних і розташовані значно рщше. Розглядаючи відпрепаровані окремі

спорофіли, відмічаємо їхню листкову форму. Спорофіл має розширену ниж-

ню частину, до якої прикріплений ниркоподібний спорангій на ніжці, та шило-

подібну верхівку (рис.10.2). Молоді спорофіли зелені, дозрілі стають жовтими.

Спорангій після утворення гаплоїдних спор розкривається зверху щілиною.

Спори всі однакові, округиотетраедричної форми, із сітчастим малюнком на

фанях. Вони легкі — містять до 50% олії, плавають, легко спалахують, коли

піднести сірник. Тому спори плауна раніше використовували в піротехніці під

час виготовлення вибухових речовин та влаштування фейєрверків. Крім того,

їх застосовували для обсипання форм у ливарному виробництві та в меди-

цині як натуральну дитячу присипку під назвою "лікоподій".

Під час проростання спор плауна утворюється безбарвний двостате-

вий гаметофіт, пронизаний гіфами фиба (рис.10.10). Форма його нага-

дує дзиґу. Від проростання спори до формування спорофіта на зарост-

ку проходить 15-18 років.

На відміну від плауна булавовидного плаун однорічний (І.усоро-

(Ііит аппо(іпит) має вузько-ланцетні, загострені до верхівки, горизон-

і.ільно або вниз відігнуті листки. Стробіли на кінцях пагонів поодинокі.

Зустрічається в ялинових, соснових, вільхових лісах. Зникаюча в Ук-

р.нні рослина, внесена до Червоної книги (1996).

В.А. Нечитайло, Л.Ф. Кучерява, В.П. Погребенник

Рис. 10. Плаун булавовидний ЦусоросПит сіауа(ит): 1 - загальний вигляд

(а - стробіл, б- корінь); 2 - спорофіл зі спорангієм (а); 3 - спори; 4 - антеридій-

5 - сперматозоїди; 6, 7 - архегонії; 8 - молода рослина

Рід Діфазіаструм [ОірЬазіазігит)

Рослини з вилчасто розгалуженими пагонами та лускоподібними ли-

стками. Стробіли верхівкові, тупі, в кількості один-чотири. В роді 20-25

видів, поширених по всій земній кулі. З них в Україні — 5 видів. Розгля-

даючи діфазіаструм сплющений (ОірЬазіазігит сотріапаіит),

помічаємо супротивні лускоподібні листки і дорзовентрально сплющені

гілки. Росте в зеленомохових сосняках і сухих ялинниках. В Україні

рідкісна рослина, охороняється, внесена в Червону книгу (1996).

Систематика вищих рослин. Лабораторний практикум

Родина

Баранцеві

(Ниреггіасеае)

Трав'янисті рослини з правильним двічі дихотомічно розгалуженим

стеблом. Стебла вкорінюються біля основи. Спорангії пазушні. До роди-

ни належить лише один рід.

Баранець (Ниреггіа)

Налічує понад 150 видів. В Україні 1 вид.

Баранець звичайний (Ниреггіа зеїадо). На гербарних зразках ба-

чимо рослину до 25 см заввишки, з ланцетоподібними притиснутими

або відхиленими листками. Отруйна рослина. Застосовується в меди-

цині при хронічному алкоголізмі та нікотинізмі. Охороняється. Внесена

до Червоної книги України (1996).

КЛАС МОЛОДИЛЬНИКОВИДНІ, або

ІЗОЕТОПСИДИ (ІЗОЕТОР8ЮА)

Різноспорові рослини з одностатевими редукованими гаметофітами.

Пистки цілісні, з язичком. Близько 800 видів, які належать до двох по-

рядків та двох родин.

В.А. Нечитайло, Л.Ф. Кучерява, В.П. Погребенник

Систематика вищих рослин. Лабораторний практикум

і;іння утворює антеридій, де розвиваються численні сперматозоїди (рис.

11.15). Жіночий заросток, який розвивається з мегаспори, як і чоловічий,

не виходить з оболонки спори, але на відміну від чоловічого він бага-

Рис 11. Плаунки (ЗеІадіпеІІа): 1-4, 9-18 - п. плауновидний (5. зеїадіпо-

1 - загальний вигляд (а - стробіл); 2, 3 - поперечний переріз стебла (а -

епідерміс, б - кора, в - трабекули, г - ендодерма, а - стела, е - флоема,

<• ксилема); 4 - листок; 5-6 - п. швейцарський (5. пе^еііса): 5 - диморфні ли-

« іки (гілочка з верхнього боку), 6 - стробіл; 7 - ЗеІадіпеІІа зр.з ризофорами (а)

і норонями (б); 8 - стробіл в поздовжньому розрізі (схема): а - мегаспорангій,

Гі мікроспорангій, в - спорофіл, г - язичок

Порядок Плаункові {8еІадіпеІІаІе$)

Родина

Плаункові

(Зеїадіпеїіасеае)

Монотипний порядок, що об'єднує близько 700 видів, поширених по всій

земній кулі, з найбільшою різноманітністю видів у тропіках. Трав'янисті

сланкі або виткі рослини з дрібними листками, розміри яких не перевищу-

ють 5 мм. Спорофіли зібрані у верхівкові стробіли. Мегаспор одна-чотири.

Родина представлена лише одним родом — плаунок (ЗеІадіпеІІа).

Матеріал для заняття: живі рослини, їх гілки зі стробілами, ана-

томічні препарати стебла та стробілів, гербарні зразки різних видів

плаунків.

Завдання: розглянути пагони плаунків, звернувши увагу на

стробіли, корені, ризофори, листкорозташування, відпрепарувати

листки і спорофіли, зробити поперечні зрізи стебла.

Рід Плаунок (ЗеІадіпеІІа)

Здебільшого ніжні трав'янисті рослини зі сланкими або висхідними,

рідше прямостоячими, дихотомічно розгалуженими стеблами і дрібними зе-

леними листками. Листки у них дрібні, одножилкові, цілокраї або слабкозуб-

часті, однакові або диморфні, розташовані спірально або в чотири ряди.

Біля основи листкової пластинки є дрібна лусочка, яка називається язич-

ком. У фунті рослина утримується дихотомічно розгалуженими кореня-

ми, які часто розвиваються на закінченнях ризофорів (рис. 11.7).

В роді близько 800 видів. З них в Україні є 2 види, що зустрічаються дуже

рідко в Карпатах і внесені в Червону книгу України (1996).

Плаунок плауновидний (ЗеІадіпеІІа зеїадіпоівез) (рис. 11). Невелика

(5-10 см заввишки) багаторічна рослина з округлими висхідними стеблами і

однаковими спірально розміщеними листками, війчастими по краю, інколи з

2-4 зубцями з кожного боку. Стебло зовні вкрите одношаровою епідермою

без продихів. За нею розташована кора з однакових клітин. В порожнині

кори на хлорофілоносних нитках-трабекулах підвішений провідний пучок

(протостела), відокремлений від кори ендодермою та перициклом.

На кінцях вегетативних пагонів утворюються стробіли, в яких зібрані

спорофіли з мікро- та мегаспорангіями (рис.11.9-10). Червонуваті або

оранжеві мікроспорангії з численними мікроспорами розміщуються

здебільшого у верхній частині стробіла, а блідо-жовті мегаспорангії з чо-

тирма мегаспорами — в нижній. Спорангії мають коротку ніжку і двоша-

рову стінку, форма їх ниркоподібна або оберненояйцеподібна. При про-

ростанні спор утворюється два типи заростків (гаметофітів) — чоловічі з

мікроспор та жіночі з мегаспор (рис.11.14, 16). Шляхом поділу мікроспо-

ра дає дві клітини — проталіальну (ризоїдальну) та антеридіальну. Ос-

В.А. Нечитайло, Л.Ф. Кучерява, В.П. Погребенник

Рис.11 (продовження): 9 - спорофіл з мегаспорангієм; 10 - спорофіл з

мікроспорангієм; 11 - мегаспорангій; 12 - мікроспорангій; 13 - мікроспори,

14 - чоловічий гаметофіт (заросток) з антеридієм (б); 15 - сперматозоїди;

16 - проросла мегаспора (жіночий гаметофіт з архегонієм); 17 - жіночий заро-

сток із зародком (а) і архегонієм (б); 18 - молода рослина

токлітинний, стає зеленим, здатним до фотосинтезу, утворює ризоїди,

що прикріплюють його до грунту. Архегонії занурені в тканину гаметофіта

(рис. 11.16). Запліднення відбувається у вологому середовищі. Із зиготи

розвивається підвісок і зародок, що має листочки, ніжку, стебло, корінь.

У деяких видів плаунків розвиток жіночого заростка і запліднення відбу-

ваються на материнській рослині в мегаспорангіях, у інших пророслі

мікроспори переносяться вітром до жіночого гаметофіта.

Плаунок швейцарський {ЗеІадіпеІІа пеЬейса) має плоскі стебла,

диморфні листки в чотирьох рядах і вузькоциліндричні стробіли (рис. 11.5, 6)

Отже, плаунок — представник різноспорових плауноподібних. Мікро-

та мегаспори у нього розвиваються на одній рослині. Гаметофіти утво-

рюються одностатеві.

При великій кількості видів в роді лише деякі використовуються лю-

диною. Стебла кількох плаунків застосовуються в народній медицині,

тропічні види вирощують як красиві оранжерейні рослини. Деякі з них

потребують суворої охорони як рідкісні рослини.

Систематика вищих рослин. Лабораторний практикум

ШДДІЛ ХВОЩЕПОДІБНІ, або ЕКВІЗЕТОФІТИ

(Е0Ш8ЕТОРНУТА)

Для хвощеподібних характерне почленування пагонів на міжвузля і

му ши, мутовчасте розташування листків та гілок і в міжвузлях порожни-

. п- сіебло. Спорангії прикріплені до спорангієфорів. До сучасних хво-

щеподібних належить один клас.

КЛАС ХВОЩЕВИДНІ, або ЕКВІЗЕТОПСИДИ

(Е01Л8ЕТОР8ЮА)

Листки у рослин дрібні, дуже редуковані, з однією серединною

ЖИЛ-

КОЮ, зрослись біля основи. Всі сучасні хвощі — рівноспорові рослини.

І .їмсгофіти одностатеві, зрідка двостатеві. Сперматозоїди багатоджгу-

іикові. В класі один порядок, що об'єднує сучасні хвощеподібні.

Порядок Хвощові (Ециізеіаіез)

Стебла у рослин здебільшого гіллясті, в міжвузлях мають додаткові

порожнини. Продихи розташовані вздовж жолобків. Листки лускоподібні,

ірослися у піхви. Монотипний порядок.

Родина

Хвощові

(Ециі&еіасеае)

Багаторічні рослини з галузистими підземними кореневищами. Стеб-

п,і іимують або на зиму відмирають, гіллясті, рідше нерозгалужені. Спо-

р.щгієфори щиткоподібні, несуть по 5-10 спорангіїв. Монотипна родина.

Матеріал для заняття: гербарні зразки хвоща польового та

інших видів, фіксовані у спирті стробіли, анатомічний препарат по-

пгрочного зрізу стебла, спори.

Завдання: розглянути гербарні зразки хвоща польового і інших

чінШі, звернути увагу на розташування та форму листків, стробіли,

чниірпііарувати спорангієфор, розглянути спори.

Рід Хвощ (Ещиізеіит)

Стробіли верхівкові, розвиваються на спороносних пагонах, які

ікідіоні до вегетативних або різко від них відрізняються. Стебла часто

|)о шинаються в різні періоди року.

Н роді 29 видів, поширених переважно в лісовій зоні північної півкулі.

Н Україні — 9 видів, з яких розглянемо один.

Хнощ польовий (Ещиізеїит ап/епзе) — типовий і досить пошире-

ний представник хвощових , що зустрічається на полях, випасах, луках,

у иіпмпняках. Це рослина з членистим гіллястим стеблом та галузис-

іим кореневищем (рис. 12). На кореневищі помітні мутовки зрослих лу-

і кииодіЬних листків без хлорофілу, від вузлів відходять пучки чорних,

мідної но коротких коренів.«Коренева система первинно гоморизна. За-

ініі ні поживні речовини, накопичені за вегетаційний період, відклада-

В.А. Нечитайло, Л.Ф. Кучерява, В.П. Погребенник

ються в кореневищах та бульбах, які є дуже потовщеними та видозміне-

ними вкороченими міжвузлями гілок. Інколи утворюється ланцюжок та-

ких бульб (рис. 12.2). Це видозмінені сусідні міжвузля. Надземні пагони,

(а - листки, б- гілки, в - кореневище, г - бульба), 2 - частина кореневища з

бульбами (а), 3, 4 - поперечний переріз стебла (а - епідерміс, б - механічна

тканина - склеренхіма, в - продих, г - асиміляційна тканина - хлоренхіма,

а - основна тканина, е - ендодерма, є - флоема, ж - метаксилема, з - проток-

силема, / - валекулярна порожнина, к - карінальна порожнина в пучку,

л - центральна порожнина), 5 - частина стебла з гілками (а) та листками (б)

Систематика вищих рослин. Лабораторний практикум

і 'иі 1^ (продовження): 6 - спороносний пагін, 7 - стробіл, 8 - спорангієфо-

і>и н спорангіями (а), 9, 10 - спора з елатерами — суха та волога,

11 проростання спор, 12 - чоловічий заросток (гаметофіт) з антеридіями (а),

І і чмтридій, 14 - сперматозоїд, 15 - жіночий заросток (гаметофіт) з архе-

МІНІПМИ

(/'). 16 - поділ зиготи всередині архегонія

ті) підходять від кореневища, двох типів. Один пагін, що утворюється

ноиссні (він рожево-бурого кольору), називається весняним, або споро-

носним (рис. 12.6). Другий пагін — вегетуючий, зелений, з мутовками

цмок, з'являється в кінці весни і називається літнім, або асимілюючим,

>ІІК> негетативним (рис. 12.1).

Асимілюючий пагін складається з довгих міжвузлів та вузлів. Кожен

•півник стебла легко відламується в своїй нижній частині над вузлом.

Іуі розташована зона росту міжвузля — інтеркалярна, або вставна, ме-

рисісма, схована в трубку із зрослих основами мутовчастих дрібних,

спрямованих вгору гострих листків. На внутрішній поверхні листків є

пд.пода, яка виділяє краплиннорідку воду. Зовні вона має вигляд

і ні і поі ділянки на листку. Тут розташовані відкриті водяні продихи.