В.А. Нечитайло, Л.Ф. Кучерява, В.П. Погребенник
18
Систематика вищих рослин. Лабораторний практикум
19
мальних клітин дна кошика виростають виводкові тільця, помітні неозб-
роєним оком. Тільце відпрепаровуємо і розглядаємо в мікроскоп. Воно
має вигляд зеленої пластинки з двома виїмками по краях, де розташо-
вана зона росту. Виводкове тільце може дати одночасно два таломи,
що ростуть в протилежні боки. Виводкові тільця вимиваються з кошиків
краплинами води під час дощу і проростають на вільному субстраті, ут-
ворюючи спочатку ризоїди, а пізніше тканини.
Статевий процес у маршанції відбувається на початку літа. З весни
на сланях маршанції утворюються спеціальні підставки, на яких форму-
ються гаметангії. Розглядаємо їх. Жіночі гаметангії— архегонії — утво-
рюються на архегоніальних підставках — архегонієфорах, що мають ко-
ротку ніжку і багатопроменеву зірку із звисаючими донизу променями.
Антеридіальні підставки — антеридієфори — утворюються на інших
рослинах — на чоловічих. Підставки несуть диски з виїмчастим краєм.
Далі детально розглянемо підставку і зробимо поздовжній розріз. Звер-
ху на злегка угнутому диску чоловічої підставки помітні отвори, що ве-
дуть в порожнину (рис. 4.8-9). Розглядаючи мікроскопічні препарати
диска, в порожнинах бачимо темні овальні антеридії, що мають коротку
ніжку, одношарову стінку і численні спермагенні клітини всередині, кож-
на з яких утворює два дводжгутикових сперматозоїди. З краплинами до-
щу сперматозоїди потрапляють з чоловічих підставок на жіночі.
Архегонії добре помітні на молодих жіночих підставках, коли промені
зірки притиснуті до ніжки. У такої підставки треба до половини зрізати
промені, а потім покласти зірку ніжкою
догори.
Голкою вискоблюємо ос-
нови променів разом з архегоніями та покривалами і робимо препарат.
При великому збільшенні добре видно будову архегонія (рис. 4.10-11).
Він має форму колби з розширеною частиною — черевцем — та звуже-
ною — циліндричною шийкою, яка звисає вниз уздовж ніжки підставки.
В порожнині черевця розташована яйцеклітина з великим ядром. В ка-
налі шийки знаходяться витягнуті канальцеві клітини. Останні при
дозріванні яйцеклітини ослизнюються, розсовують клітини шийки архе-
гонія і допомагають заплідненню. В результаті запліднення утворюється
зигота, що дає початок спорофіту — диплоїдному поколінню. Спорофіт
у маршанції представлений спорогоном, в якому утворюються спори
(рис. 4.13-16). Стиглі спорогони помітні неозброєним оком, мають ви-
гляд жовтих кульок на нижньому боці променів. Спорогони розкрива-
ються зубцями і висипають велику кількість спор і елатер (рис. 4.15,
4.17-18). На вологому грунті спори проростають, екзина розривається,
а інтина витягується в нитку. В кінцевій клітині нитки з'являються хлоро-
пласти. Ця клітина ділиться і дає пластинку з жіночими або чоловічими
підставками.
вид. Ознаки роду та родини можна розглянути на прикладі маршанції
поліморфної (МагсЬапІіа роїутогрпа), яка часто зустрічається на си-
рих глинистих і болотистих фунтах, на схилах канав, на болотах, біля
джерел та в інших вологих місцях.
Талом маршанції (рис. 4.1-2) має вигляд темно-зеленої гіллястої
сланкої пластинки з нерівними краями. У центрі пластинки і її лопатей
видно дихотомічно розгалужену темну жилку. На верхівках кожного роз-
галуження жилки (напроти її кінця) знаходиться невелика виїмка, де роз-
ташована твірна тканина. При поділі її клітин утворюється два нових роз-
галуження талому з такими самими виїмками на верхівках. Старі части-
ни талому відмирають, нові розгалуження дають нові особини. Розгляда-
ючи талом в лупу, бачимо п'яти-, шестикутні ділянки з блискучими пля-
мами (продихами) та крапкою в центрі (продиховий отвір). На нижньому
боці талому помічаємо численні ризоїди з гладенькими стінками. Ці ри-
зоїди відходять від жилки, прикріплюють слань до субстрату і дістають з
нього воду з мінеральними солями. На нижньому боці талому від сере-
дини до країв і верхівки розташовані інші ризоїди — язичкові, що мають
складчасті потовщення на внутрішній поверхні оболонки. Під лупою та-
кож помітні численні дрібні листкоподібні вирости на нижній поверхні та-
лому — амфігастрії.
Вивчаючи внутрішню будову маршанції на поперечних анатомічних
зрізах слані, бачимо дві частини: верхню зелену та нижню майже без-
барвну, від якої відходять ризоїди (рис. 4.6). Зверху та знизу слань вкри-
та епідермісом. До верхнього епідермісу безпосередньо примикають
повітряні камери, бічні стінки яких утворені яскраво-зеленими клітина-
ми-асиміляторами, зібраними у вертикальні ряди. Порожнина камери
з'єднується з навколишнім середовищем крізь продиховий отвір, що
знаходиться в епідермальній стінці камери (рис. 4.7). Продиховий апа-
ратна відміну від одношарового епідермісу складається з чотирьох або
п'яти шарів клітин, розташованих одна над одною. Вони утворюють уг-
нуту стінку каналу, що нагадує бочку без дна. Замикаючих клітин в та-
ких продихах немає. Повітряні камери разом з клітинами-асимілятора-
ми утворюють асиміляційну тканину, до якої знизу прилягає паренхімна,
або основна тканина, що виконує одночасно провідну та запасаючу
функції. Ця тканина безбарвна, містить у клітинах крохмальні зерна.
Примикаючи до нижньої епідерми, вона проводить мінеральні розчини
від ризоїдів до асиміляційної тканини та інших частин слані. Неод-
норідність нижньої та верхньої частин слані маршанції свідчить про її
дорзовентральну будову.
Розглядаємо органи розмноження маршанції: виводкові кошики, ар-
хегонії та антеридії, спорогони. На верхньому боці слані маршанції
помічаємо виводкові кошики, що мають вигляд мисочок з торочкуватим
краєм (рис. 4.3-4). Це органи вегетативного розмноження. З епідер-