Нечитайло В.А., Кучерява Л.Ф., Погребенник В.П. Систематика вищих рослин. Лабораторний практикум

Подождите немного. Документ загружается.

В.А. Нечитайло, Л.Ф. Кучерява, В.П. Поаребенник

326

Систематика вищих рослин. Лабораторний практикум

Рис 160 Кульбаба лікарська (Тагахасит оШсіпаІе): 1 - загальний вигляд

генеративної рослини; 2 - поздовжній розріз кошика, 3 - »"

™*

4 - тичинка- 5 - загальний вигляд сім'янки з летючкою, 6-7 сім янка

позбавлена летючки (вигляд з різних сторін); 8 - діаграма квітки

327

ванню На кінцях безлистих порожнистих квітконосних стебел — стрілок

розміщуються кошики діаметром кілька сантиметрів, складені з жовтих

лише язичкових маточково-тичинкових (плідних) квіток, оточених в

суцвітті подвійною зеленою обгорткою. Надвечір або в сиру погоду ко-

шики закриваються, покриваючись зверху листочками обгортки. Тим са-

мим захищається від змочування пилок. Як і в інших Складноцвітих 5

пиляків зрослися в трубку, всередину якої потрапляє пилок, а він виси-

пається туди раніше, ніж приймочка маточки підіймається над пиляка-

ми і виштовхує пилок з трубки, утвореної зрослими пиляками.

Відстовбурчені донизу зовнішні листочки обгортки не дають повзаю-

чим комахам доступу до кошика. Квітки в кошику розкриваються неод-

ночасно — спочатку дозрівають зовнішні, а потім внутрішні квітки. Після

відцвітання всіх квіток кошик закривається і поникає, а стрілка видов-

підродинами майже порівну. До того ж у авторів сучасних систем поділ на

підродини приблизно відповідає двом типам екзини пилкових зерен —

геліантоідному і антемоїдному.

Геліантоїдний тип пилкових зерен характеризується наявністю порож-

нини між колумелами і підстилаючим шаром в міжапертурних (тобто ме-

зокольпатних і мезопоральних) ділянках. Геліантоїдний тип, з наявністю

вище означених порожнин, притаманний в основному трибам, які тепер

відносять до підродини Азіегоісіеае.

Антемоїдний тип пилкових зерен не має згадуваних вище порожнин і

в основному характерний для триб, які нині відносять до підродини

іасіисоідеае, хоча в трибі іасіисеае та Уегпопіеае з підродини

Іасіисоідеае зустрічаються обидва типи екзини пилкових зерен.

Таким чином, в новітніх системах, в тому числі і в останній системі

А.Л. Тахтаджана родину Айстрових поділяють на дві майже однакових

за розміром підродини: Латукові та Айстрові, які ми розглядаємо далі.

Підродина Латукові

(ЬасіисоШеае)

Підродина включає 9 триб, з яких ми роозглянемо представників ли-

ше трьох, одна з яких має дві підтриби.

Матеріал для заняття: живі або гербарні зразки представників

найбільш поширених у флорі України родів з підродини Латукові, та-

ких як кульбаба, цикорій, нечуй-вітер, головатень, лопух, будяк, осот,

волошка, їх суцвіття та плоди.

Триба Латукові або Цикорієві

(Ьасіисеае, або Сіскогіеа)

Рід Кульбаба (Тагахасит)

Багаторічники з перисторозсіченими або зубчасте—лопатевими,

зібраними прикореневою розеткою листками і безлистими, дудчастими

квітконосними пагонами (стрілками). Кошики поодинокі; обгортка чере-

питчаста. Спільне квітколоже плоске, голе. Сім'янки циліндричні або ве-

ретеновидні, по всій довжині або лише вгорі з гострими горбочками, з

довгою верхівкою (пірамідкою) і тонким довгим носиком; чубок диско-

видний з зазублених волосків. В Україні відомо 13 видів кульбаби, з яких

розглянемо один.

Завдання: розглянути гербарні зразки та фіксовані матеріали

кульбаби лікарської, будову кошика, квітки (оцвітини, андроцею,

гінецею) та плоду.

Кульбаба лікарська {Тагахасит оШсіпаІе) (рис. 160). Трав'янистий

багаторічник заввишки 10-40 см з коротким, часто розгалуженим коре-

невищем (стеблова частина), яке переходить в м'ясистий довгий корінь.

Листки в прикореневій розетці, струговидні (виїмчасто-перисто-

надрізані). Розміщення листків в розетці допомагає конкурувати з інши-

ми видами за світло і вологу, а також до певної міри запобігає витопту-

В.А. Нечитайло, Л.Ф. Кучерява, В.П. Погребенник

328

Систематика вищих рослин. Лабораторний практикум

подібно-ліроподібні глибоко надрізані, з крупною непарною часткою,

нижні стеблові листки ланцетні напівстеблообгортні з широкою осно-

вою, гострозубчасті, а верхні — невеликі, цілокраї.

Квітконосні пагони з'являються лише на другий рік за рахунок нако-

пичення в перший рік запасних поживних речовин. Достатньо великі (діаме-

тром кілька сантиметрів) кошики розміщуються поодиноко на кінцях гілок і

в пазухах верхніх листків ( по 2-3). Знизу кошика знаходиться циліндрична

дворядна обгортка, 5 зовнішніх яйцеподібно-ланцетних листочків якої

вдвічі коротші за 8 внутрішніх, які мають лінійну форму. Обидва ряди об-

рис. 161. Цикорій дикий, або петрові батоги (СісЬогіит ІпіуЬиз):

1 - нижня частина рослини; 2 - верхівка квітконосного пагона; 3 - вигляд

кошика збоку; 4 - язичкова квітка; 5 - розгорнута трубка пиляка; 6-7 - сім'янка

(вигляд з різних боків)

329

жується. Зрілі плоди — сім'янки з летючками видозмінених чашечок

після відкривання обгорток з'являються у вигляді кулястих і пухнастих

голівок — суплідь. Від кожного плодика-сім'янки відходить (у вигляді

парасольки) чубок волосків, за допомогою якого плодики розносяться

вітром. А в сиру погоду голівки суплідь теж закриваються і захищають-

ся листочками обгортки. Всі тканини кульбаби містять білий молочний

клейкий сік, який захищає рослину від поїдання молюсками. Зацвітає

двічі: весною (в квітні-травні), а також восени. Хороший медонос. Дуже

поширена по всій Україні, на луках, вигонах, садах і парках та як бур'ян.

Підводячи препарувальну голку під зав'язь квітки, відокремимо її від

суцвіття і розглянемо під бінокуляром або під лупою. Добре помітна ниж-

ня зав'язь, а над нею знаходиться справжньо-язичковий віночок жовто-

го кольору, при основі якого є чимало тоненьких волосків, які являють со-

бою метаморфізовану чашечку. Власне віночок складається з нижньої

трубчастої та верхньої язичково-пластинчастої частини, яка відходить

вбік. 5 тичинок своїми нитками приросли до трубочки віночка. Пиляки ти-

чинок зрослі між собою в трубочку, крізь яку (як уже згадувалось) проро-

стає стовпчик маточки з двороздільною і вкритою щетинками приймоч-

кою. Зав'язь ребриста, шипувата по реберцях. На верхівці зав'язь має

витягнутий притуплений носик, на верхівці якого знаходиться чубок з

простих волосків. Із зав'язі формується сплюснуто-чотиригранна сім'ян-

ка (з поздовжніми реберцями і гострими горбочками на верхньому кінці).

На її верхівці, на вдвічі довшому за сім'янку носику знаходиться летюч-

ка ("парашутик"), дуже важлива для розповсюдження сім'янок кульбаби.

Корінь кульбаби вживали як сурогат цикорію, а молоді листки — в

якості салату. Корені використовуються також в медицині як засіб, що

підвищує апетит і збуджує травлення.

Рід Цикорій (СісЬогіит)

Кошики сидячі. Обгортка дворядна з п'яти коротких зовнішінх і вось-

ми довших, при основі зрослих, внутрішніх листочків. Спільне квітколо-

же плоске, в центрі коротко-щетинисте. Квітки блакитні, білі або роже-

вуваті. Сім'янки три-, п'ятигранні, з плівчатою коронкою на верхівці.

В Україні відомо два види, з яких розглянемо один.

Завдання: розглянути гербарні зразки та фіксовані матеріали

цикорію дикого, будову кошика, квітки (оцвітини, андроцею, гінецею)

та плоду.

Цикорій дикий, Петрові батоги (СісЬогіит ІпіуЬиз) (рис 161).

Це трав'янистий багаторічник висотою 15-120 см, який звичайно

росте по всій Україні біля доріг, по канавах, а також як бур'ян на засміче-

них місцях, маючи ксерофітні риси будови. Має глибоко проникаючий в

грунт потовщений веретеноподібний корінь. Стебло прямостояче,

циліндричне розгалужене жорстке і шершаво-волосисте. Листки теж

жорсткоопушені. Прикореневі листки -ісрані розеткою с>; уго-

В.А. Нечитайло, Л.Ф. Кучерява, В.П. Поаребенник

гортки з залозистими волосками. Ложе кошика з щетинковими плівками.

Після полудня кошики закриваються, а в погану погоду — зовсім не відкри-

ваються, запобігаючи від змочування водою внутрішніх частин квітки.

Всі квітки в кошику язичкові з лазурно-голубими віночками, втричі

довшими за обгортку. Віночок з короткою, злегка розширеною на

верхівці трубкою і лінійно-довгастим п'ятизубчастим язичковим відги-

ном. Тичинок 5, їх нитки між собою не зростаються, а їх пиляки (з стріло-

подібною основою і округлими придатками на верхівці) зрослися в тру-

бочку. Нижня зав'язь довгаста, гранчаста або сплюснута зі спинки, з ко-

ронкою з численних дрібних плівочок на верхівці. Стовпчик, який прохо-

дить через зрослу з пиляків трубку, закінчується двороздільною прий-

мочкою з довгими тонкими лопатями і має на верхівці комірець з так

званих вимітаючих волосків. Сім'янки видовжені, 3-5 гранні з корончас-

тим чубком з дуже коротких

плівочок.

Рослина цвіте в другій поло-

вині літа (від липня до верес-

ня). Добрий медонос, що дає

багато нектару і пилку. Корінь в

підсмаженому вигляді вжива-

ють як сурогат кави, а також ви-

користовують в медицині.

Рід Нечуй-вітер (Ніега-

сіит)

Багаторічники. Обгортка

черепитчаста. Спільне квітко-

ложе голе. Квітки жовті, рідко

оранжеві до пурпурових.

Сім'янки циліндричні, з деся-

тьма реберцями, без носика;

чубок — з одного чи двох

рядів звичайно жовтува-

то-білих, ламких, жорстких

волосків.

Важкий для визначення

великий рід з багатьма

більш-менш сталими пере-

хідними формами між основ-

„ ,, „ . . ними видами, які часто опису-

Рис. 162. Нечуи-вітер волохатииі «г

Іи:

, , ., „ . \

Аа,ии

1 ються як види або підвиди.

(Ніегасіит рііозеїіа): 1 -загальний вигляд „ " ,

м м

.„ Останні види об єднують мор-

рослини, 2 - поздовжній розріз кошика; , . .

о . .

фолопчні ознаки двох або

З - квітка, 4 - тичинка; 5 - верхня частина „„,. .

„„,.„

. „

ДеКІЛЬКОХ ОСНОВНИХ ВИДІВ.

маточки, 6 - сім янка з чубком

330

Систематика вищих рослин. Лабораторний практикум

331

В Україні відомо аж 158 видів, з яких розглядаємо один.

Завдання: розглянути гербарні зразки та фіксований матеріал

нечуй-вітру волохатого, будову кошика, квітки (оцвітини, андроцею,

гінецею) та плоду.

Нечуй-вітер волохатий (Ніегасіит рііозеїіа) (рис. 162) — трав'яни-

стий багаторічник, заввишки 8-30 см. Належить до роду дуже багатого

видами, які часто важко відрізнити один від одного, що викликає дискусії

з приводу кількості цих видів. Квітки нечуй-вітру дещо схожі з квітками

кульбаби: зібрані в кошики, жовті, язичкові. Крайові квітки в кошику

крупніші, від чого кошики стають помітнішими. Квітки протерандричні, тоб-

то пиляки дозрівають раніше від приймочок. Ввечері, а також в погану по-

году кошики закриваються. Плоди мають 10 ребер, без носика на верхівці,

притуплені, чубок — з простих жорстких але ламких волосків

Росте по схилах, горбах, на достатньо сухих відкритих місцях. Має

повзуче кореневище, розетку прикореневих листків, ланцетних з обох

боків, а крім того знизу листки густо біло- або рижувато-повстисті.Має

повзучі улиснені пагони, а квітковий пагін безлистий, з одним блідо-жов-

тим кошиком. Розмножується вегетативно, нерідко утворюючи дернинки.

Рід Жовтий осот (ЗопсЬиз)

Включає близько 50 видів однорічних або багаторічних рослин, які

містять молочний сік, з кореневищем або довгими горизонтальними ко-

ренями, котрі дають паростки. Стебла прямостоячі. Листки цілісні,

виїмчасто-лопатеві, перисто-надрізані, перистороздільні (ліровидні

або струговидні), колючезубчасті. Кошики багатоквіткові, з дзвониковид-

ною або яйцевидною обгорткою з черепитчасто розміщених листочків.

Суцвіття — щиткоподібна волоть, гілки якої іноді розміщені зонтиком.

Спільне квітколоже голе. Всі квітки язичкові, жовті. Сім'янки в кошику

однакові, сплюснуті,без носика, видовжені; чубок з перистих волосків

без зовнішнього кільця. Представники роду 8опспиз є переважно

бур'яновими, важко викорінюваними трав'янистими багаторічниками,

що зростають на полях, огородах, луках.

В Україні відомо 4 види, з яких розглянемо один.

Завдання: розглянути гербарні зразки та фіксований матеріал осоту

польового, будову кошика, квітки (оцвітини, андроцею, гінецею) та плоду

Ж. осот польовий (З.ап/епзіз) (рис. 163) — трав'янистий бага-

торічник висотою 60-150 см. Має довгі горизонтальні кореневища, які ут-

ворюють велику кількість додаткових бруньок. Кореневища при переорю-

ванні легко розламуються на шматочки, з бруньок яких розвиваються нові

самостійні рослини. Листки перисто-роздільні, надрізано-виїмчасті, ши-

пувато- або війчасто-зубчасті, при основі пластинки з вушками, які охоп-

люють стебло. В погану погоду не лише закриваються кошики, а й пони-

кають стебла. Звичайно стебло, гілки, квітконіжки і листки усіяні жовтими

або темно-бурими залозистими волосками. Росте майже по всій Україні.

В.А. Нечитайло, Л.Ф. Кучерява, В.П. Погребенник

Рис. 163. Жовтий осот польовий (Зопспив ап/епвіз): 1 - 3 загальний

вигляд рослини, верхня (1) середня (2) та нижня (3) частини рослини;

4 - язичкова квітка; 5 - сім'янка з чубком; 6 - сім'янка,позбавлена чубка

(вигляд з різних боків)

332

Систематика вищих рослин. Лабораторний практикум

Триба Головатневі (ЕсИгпореае)

Рід Головатень (Еспіпорз)

Багаторічники з колючими, перисторозсіченими листками. Кошики

зібрані в кулясті головки; кожна окрема квітка в кошику оточена обгорт-

кою з черепитчастих листочків. Зовнішні листочки обгортки розсічені на

Рис. 164. Головатень круглоголовий (Еспіпорз зрпаегосерпаїиз)

1 - верхня частина квітуючої рослини; 2 - деталь стебла з листком;

3 - схематичне зображення голівки з окремих підпорядкованих суцвіть;

4 - окреме суцвіття

."і.

і. і

В.А. Нечитайло, Л.Ф. Кучерява, В.П. Поаребенник

вузенькі часточки, середні — лопатковидні, такої ж довжини, як і

зовнішні; внутрішні листочки обгортки лінійно-ланцетні, двші за середні,

по краях щетинисто-війчасті. Всі квітки трубчасті, маточково-тичинкові,

з голубуватим віночком.

В Україні відомо 4 види, з яких розглядаємо один.

Завдання: розглянути гербарні зразки та фіксований матеріал

головатня круглоголового, будову загального суцвіття, окремого

кошика, квітки (оцвітини, андроцею, гінецею) та плоду.

Головатень круглоголовий (ЕсЬіпорз зрЬаегосерпаїиз) (рис.

164). Аналізуючи гербарний зразок, відзначаємо, що це багаторічна

трав'яниста рослина. Стебло 50-150 см заввишки, на верхівці розгалу-

жене, борозенчасте, білувато-повстисте. Листки колючі, перисто-

розсічені, зверху з клейкими золозками, зісподу сірувато-повстисті.

Розглянемо будову органів розмноження. Головка, яка міститься на

квітконосному стеблі — це зібрання окремих кошиків. В цьому легко пе-

ресвідчитись, відпрепарувавши кілька таких кошиків. Кожен кошик ото-

чений обгорткою і має одну квітку. Неважко помітити, що вона трубчас-

та, маточково-тичинкова, з білуватим 5-зубчастим віночком і 5 тичин-

ками з голубими пиляками і майже голою трубочкою. Маточка з двома

перистими приймочками. Цвіте в червні-липні.

Росте на відкритих місцях, між чагарниками в Степу і Лісостепу.

Триба Будякові

(Сагсіиеае)

Підтриба Будякові

(Сагйиіпае)

Рід Лопух (Агсїшт)

Це високі багаторічники і дворічники з прямостоячими борознистими

дуже розгалуженими стеблами і черешковими, виїмчасто-зубчастими

листками, зверху зеленими, а знизу більш-менш сіроповстистими. Ко-

шики кулеподібні, 10-35 мм в діаметрі, зібрані в щитковидне або кити-

цевидне суцвіття. Листочки обгортки кошиків численні, лінійно-лан-

цетні, голі або павутинисті, середні з відхиленим гачкоподібним загост-

ренням. Спільне квітколоже кошиків має щетинки. Всі квітки маточко-

во-тичинкові, трубчасті пурпурові. Сім'янки видовжені, сплюснуті, реб-

ристі, з чубком з неоднакових шорстких щетинок. Це бур'янові і медо-

носні рослини, а їх корені використовуються з лікарською метою.

Нараховує 8 видів, в Україні відомо чотири, з яких розглянемо один.

Завдання: розглянути гербарні зразки та фіксований матеріал

лопуха павутинистого, будову кошика, квітки (оцвітини, андроцею,

гінецею) та плоду.

Лопух павутинистий (Агсііит Іотепіозит) (рис. 165). Звичайна

рудеральна рослини, яка зустрічається біля житла на смітних місцях і

біля доріг практично в усій Україні. Рослина дворічна, висотою 50-150

см, що зацвітає на другому році життя. Кошики невеликі, 2-3 см в

В.А. Нечитайло, Л.Ф. Кучерява, В.П. Поаребенник

в генеративній стадії; 2 - кошик з квітками в поздовжньому розрізі: 3 - кошик і

видаленими квітками (залишено дві з ьих.і в поздовжньому розрізі

4 - листочки обгортки. 5 - окрема квітка, 5 - д-=грама квітки

діаметрі, гомогамні, в щиткоподібних плейохазіях, з більш-менш куляс-

тою злегка звуженою вгорі, звичайно павутинистою обгорткою з багато-

рядних ланцетних або лінійних листочків. Зовнішні і середні листочки

обгортки трав'янисті, загострені, відхилені назовні і закінчуються гач-

ком; внутрішні — більш прямі, розширені, на верхівці пурпурові, усічені

або виїмчасті, з гострим закінченням. Ложе кошика злегка випукле, ви-

повнене, м'ясисте, з численними лінійними довгими щетинками.

Всі квітки в кошиках трубчасті, з багаторядним чубком із щетинок

різної довжини. Віночок пурпурово забарвлений, з довгою, більш-менш

прямою або (у крайових квіток) дуже зігнутою трубкою, злегка розшире-

В.А. Нечитайло, Л.Ф. Кучерява, В.П. Погребенник

ною при основі, а у верхній частині з п'ятьма загостреними зубцями. Тичин-

ки прикріплені до трубки віночка в середній її частині. Пиляки лінійні, при

основі стрілоподібні з простими або двороздільними нитковидними придат-

ками, на верхівці з загостреними придатками. Трубка пиляків під час

цвітіння майже наполовину виступає з віночка. Зав'язь обернено-конусо-

видна, усічена при основі, з поздовжніми реберцями і поперечними мор-

щинками. Стовпчик з нектароносним валиком при основі, злегка потовще-

ний на верхівці із вимітаючими волосками. Сім'янка несе нектарний диск на

усіченій верхівці і має опадаючий чубок з коротких жорстких волосків.

Замість лопуха паву-

тинистого можна взяти

для вивчення лопух ве-

ликий (А. Іарра) або ло-

пух малий (А. тіпиз).

Рід Будяк (Сагдииз)

Переважно багаторічні

і дворічні трави з чергови-

ми, частіше перисто-

роздільними або виїмчас-

то-лопатевими і колючи-

ми по краю листками. Ко-

шики 1-4 см в діаметрі

нечисленні або поодинокі

на кінцях пагонів, бага-

токвіткові, з майже куляс-

тою, яйцевидною, цилін-

дричною, чашоподібною

або дзвоникоподібною

багаторядною обгорткою.

Листочки обгортки чере-

питчасто розміщені, при-

тиснуті або відігнуті, нижні

яйцеподібні, верхні ліній-

ні. Спільне ложе кошика

плоске, вкрите щетинка-

ми. Всі квітки в кошику

трубчасті, маточково-ти-

чинкові, пурпурові, рідко

білі. Нитки тичинок воло-

„,„ _ хаті. Сім'янка сплюснута,

Рис. 166. Будяк Термера (Сага'ииз Іпоегтегі): 3-6 мм завдовжки, на

1 нижня частина рослини,2 - верхня частина верхівці з облямівкою у

рослини з суцвіттями; 3 - квітка, вигляд збоку; вигляді комірця. Чубок до-

4 - сім'янка з чубком

В.А. Нечитайло, Л.Ф. Кучерява, В.П. Погребенник

337

вший за сім'янку, складений з багаторядних простих, виразно зазубрених

щетинок, з'єднаних унизу. Відомо до 120 видів роду, з яких в Україні є 14.

Розглянемо два види.

Завдання: розглянути гербарні зразки та фіксований матеріал

будяка Термера, або б. пониклого, будову кошика, квітки (оцвітини,

андроцею, гінецею) та плоду.

Будяк Термера (Сагдииз ІЬоегтегі) (рис. 166) Дуже колюча дворічна

рослина 30-100 см заввишки, що росте як рудеральний бур'ян на Лівобе-

режжі і в Криму звичайно. Цвіте в червні-вересні. Листки з обох боків

цілком голі. Середні листочки обгортки колінчасто відігнуті споччатку до-

низу, потім набік і скоса вгору. Кошики під час цвітіння пониклі, великі,

майже кулясті, три-шість см у діаметрі. Сім'янки до 4.5 мм завдовжки.

Для вивчення можна взяти також будяк пониклий (Сагдииз пи-

іапз), який в Україні росте на Поліссі і в Карпатах та переважно в

західних районах до р. Дніпро.

Будяк пониклий (Сагдииз пиіапз). До осені утворюється прилегла до

фунту колюча прикоренева розетка листків, яка перезимовує під снігом, а

наступного року формується квітконосний пагін заввишки 30-90 см.

Стебло високе, переважно з колюче-зубчатими крилами низбігаю-

чих листків. Листки також мають колючки на верхівках зубців або час-

ток, що служать захистом від поїдання тваринами. Листки звичайно по-

ставлені косо так що дощова вода стікає по них до стебла. Рослини ут-

ворюють кошики лілово-пурпурних квіток. Зовнішні листочки обгортки в

кошиках будяка пониклого мають колючу верхівку. Стовпчики, які закінчу-

ються неглибоко-дволопатевими приймочками підіймаються над труб-

кою, утвореною зрослими пиляками.

Чубок сім'янок складається з простих волосків (на відміну від роду

Сігзіит, у якого волоски чубка перисті). Коли підхоплені вітром плодики сти-

каються з якимись твердими предметами, то чубок відокремлюється і

насінина падає на землю, тому будяк часто виростає біля огорожі парканів.

Рід Осот (Сігзіит)

Колючі дворічники або багаторічники з поодинокими або більш-менш чис-

ленними кошиками, 1-8 см в діаметрі, похилими або прямостоячими. Лис-

точки обгортки численні черепитчасті, зовнішні яйцеподібні, внутрішні

лінійні. Спільне квітколоже щетинисте. Квітки численні, трубчасті, з прямою

або зігнутою трубкою, різного кольору. Сім'янки голі, у верхній частині тро-

хи стиснуті, з облямівкою у вигляді комірця. Чубок багаторядний з спарених

біля основи перистих щетинок. З відомих в світі 250-300 видів осоту в Ук-

раїні росте 20 видів, тобто близько 7%. Розглянемо один з них.

Завдання: розглянути гербарні зразки та фіксований матеріал осоту

польового, будову кошика, квітки (оцвітини, андроцею, гінецею) та плоду

Осот польовий (Сігзіит ап/епзе) (рис. 167) — трав'янистий бага-

торічний бур'ян висотою 60-120 см, який росте на полях, луках, біля

336

В.А. Нечитайло, Л.Ф. Кучерява, В.П. Поаребенник

доріг тощо. На відміну

від будяків у осоту чубок

сім'янок перистий, а не

простий. Рослина з пря-

мим, але досить розга-

луженим стеблом. Ко-

рінь глибоко проникаю-

чий і сильно розгалуже-

ний, здатний навіть на

коротких відрізках утво-

рювати бруньки віднов-

лення. Листки продовгу-

вато-ланцетні, цілісні

або виїмчасто-надрі-

зані, по краю щетинис-

то-війчасті. Кошики

лілових квіток невеликі,

яйцевидні, зібрані в

значній кількості на вер-

хівці стебла пухкою во-

лоттю, добре помітні в

своїй масі для комах. В

кожному кошику квітки

або лише маточкові,

або лише тичинкові. Ут-

ворюється велика кіль-

кість насіння, яке розно-

ситься вітром на значні

відстані завдяки спе-

ціальному пристосуван-

ню — чубку з волосків.

При зіткненні насінини з

Рис. 167. Осот польовий (Сігзіит ап/епзе): якимось предметом від

1 - верхня частина квітконосного пагона; 2 - ок- струсу чубок легко

ремі квітки; 3 - сім'янка з чубком; 4-5 - сім'янки з відділяється, а насінина

видаленим чубком (вигляд з різних боків) падає на землю.

Підтриба-Волошкові (Сепґиигеіпае)

Рід Волошка (Сепіаигеа)

Великий рід, який об'єднує понад 500 видів багаторічних • дворічних,

рідше однорічних рослин з прямостоячими, висхідними або лежачими

стеблами і листками від цілісних до перисторозсічених. Кошики пооди-

нокі на кінцях пагонів або скупчені по 2-3. малоквіткові чи бага-

токвіткові. Обгортки від кулястих до короткоциліндричних, черепичаоті,

Систематика вищих рослин. Лабораторний практикум

339

338

голі або опушені. Листочки обгортки шкірясті або перетинчасті з ціло-

країми, зубчастими або частіше правильно торочкуватими придатками,

іноді з колючкою. Спільне квітколоже кошика щетинисте. Квітки різного

кольору; серединні трубчасті або трубчасто-лійковидні, маточокво-ти-

чинкові; крайові — лійковидні, неплідні, часто більші за серединні.

Сім'янки вгорі з косим рубчиком і дворядним чубком: зовнішній ряд із

зубчастих щетинок, внутрішній — з коротких плівок або щетинок, скла-

дених конусом. Іноді чубок дуже короткий або відсутній. В Україні росте

65 видів волошок. Розглянемо один з них.

Завдання: розглянути гербарні зразки та фіксований матеріал

волошки синьої, будову кошика, квітки (оцвітини, андроцею, гінецею)

та плоду.

Волошка синя (Селгаигеа суапив) (рис. 168). Однорічна павутини-

сто-щетиниста рослина заввишки 25-60(100)см, що росте переважно

на сухих полях, особливо в житі як бур'ян, а також на залежах по всій

Україні, але на півдні рідше. Квітує з червня по вересень. Має стрижне-

вий корінь і прямостоячі, від середини розгалужені стебла. Прикореневі

листки черешкові, зубчасті або перисто-роздільні, верхні, а іноді і всі

листки сидячі, лінійні, цілокраї, загострені. Кошики поодинокі, яйце-

подібні, гетерогамні, в плейохазіях, зібрані на кінцях стебел і гілок на

довгих спільних квітконосах.

Обгортка яйцеподібна, черепитчаста, злегка павутиниста 12-15 мм

завдовжки і 5-9 мм завширшки. Листочки обгортки трав'янисті,

рівномірно черепитчасті; зовнішні — яйцеподібні, з торочкувато-пилча-

стим, звичайно сріблястим окрайком; серединні — видовжено-яйце-

видні зі сріблястим або буруватим, торочкувато-пилчастим придатком;

внутрішні — вгорі лілово-пурпурові, видовжені або ланцетні з бурувато

дрібнозубчастим низбігаючим придатком. Ложе кошика майже плоске, з

тонкими щетинками.

Крайові квітки в кошику трубчасто-косолійковидні, значно розширені і

відігнуті назовні, зигоморфні, звичайно сині, з редукованою зав'яззю,

неплідні. Вони більші за розміром за серединні і роблять суцвіття дуже

помітним завдяки яскравому блакитно-синьому кольору. Серединні квітки

синьо-фіолетові, трубчасті, п'ятичленні, правильні, маточкво-тичинкові,

протерандричні. Вони мають довгу, іноді зігнуту трубку, дзвоникувато роз-

ширену догори, з п'ятьма відстовбурченими вузькими частками. Нитки

п'яти тичинок прикріплені до трубочки віночка поблизу зіву, з короткими во-

лосками під лінійними фіолетовими пиляками, з видовженими, злегка

зігнутими придатками вгорі і стрілоподібні з нитковидними придатками при

основі. Пиляки як і віночок синьо-фіолетові, зрослі в тичинкову трубку, яка

виступає з віночка. Стовпчик проходить крізь трубку зі зрослих пиляків і

виносить над нею роздвоєну приймочку з рядом волосків під нею.

Сім'янки обернено-яйцевидні, завдовжки 3-5 мм, при основі з рубчи-

В.А. Нечитайло, Л.Ф. Кучерява, В.П. Погребенник

ком і золотистим або брудно-пурпуровим чубком на верхівці, складеним

з кількох рядів щетинок, і ряду коротеньких, зложених конусом плівок,

трохи коротших від сім'янки, або однакових з нею. Якщо в молоду сере-

Рис. 168. Волошка синя (Сепіаигеа суапиз): 1 - нижня частина рослини;

2 - верхня частина квітуючої рослини; 3 - поздовжній розріз кошика з

частково видаленими квітками; 4 - загальний вигляд лійковидної квітки;

5 - загальний вигляд трубчастої квітки; 6 - тичинка; 7 - листочок обгортки;

8 - кошик з плодами; 9 - окремі плодики (вигляд з різних сторін); 10 - схема

будови суцвіття

Систематика вищих рослин. Лабораторний практикум

341

динну квітку ввести паличку і доторкнутися нею до тичинкових ниток, то

вони скоротяться, зросла з пиляків трубка опуститься і пилок з неї буде

видавлений ще не піднятим над пиляками стовпчиком маточки. Те ж са-

ме відбувається при відвіданні квітки волошки комахами, які подразню-

ють тичинкові нитки своїм хоботком і тоді пилок прилипає до них. В цей

період приймочка у даної квітки ще не розкрита і таким чином відбу-

вається лише перехресне запилення. Навіть в суху погоду квітки волош-

ки дають бджолам багатий взяток нектару. З квіток волошки синьої одер-

жують синю фарбу, яку використовують для фарбування шерсті.

Підродина

Айстрові

(Азіегоійеае)

З сімнадцяти триб з усієї родини Лзгегасеае вісім триб відносяться

до підродини Азіегоідеае, з яких тут буде розглянуто представників

п'яти триб.

Матеріал для заняття: живі або гербарні зразки представників

найбільш поширених у флорі України родів з підродини Айстрові, та-

ких як підбіл, соняшник, котячі лапки, королиця, пижмо, злинка тощо,

їх суцвіття та плоди.

Триба

Жовтозіллєві

(Зепесіоіеіеае)

До триби Зепесіоідеае відноситься близько 115 родів та не менш як

З 200 видів, розповсюджених по всій земній кулі. Розглянемо один з них.

Рід Підбіл, або Мати-й-мачуха (Тиззіїадо)

Багаторічник з довгими повзучими кореневищами. Прикореневі ли-

стки серцеподібні, вуглуваті, довгочерешкові, шкірясті, знизу білопов-

стисті; листки квітконосних пагонів лусковидні. Кошики поодинокі з од-

норядними листочками обгортки. Крайові квітки несправжньоязичкові,

маточкові, плідні; серединні трубчасті, маточково-тичинкові, безплідні.

Сім'янки з чубком із довгих простих волосків. До цього роду належить

лише один вид, який є також і в Україні.

Завдання: розглянути гербарні зразки та фіксований матеріал підбілу

звичайного, будову кошика, квітки (оцвітини, андроцею, гінецею) та

плоду.

Підбіл звичайний, або Мати-й-мачуха звичайна (Тиззіїадо їаг-

Іага) (рис 169). Це трав'янистий багаторічник висотою 10-25 см, який

росте переважно на глинистих схилах по днищах балок, берегах рік, об-

ривах тощо, по всій Україні. За часом квітування це найраніша трав'яни-

ста весняна рослина але з тривалим періодом вегетації. Ще не встигає

зійти сніг, як на пригрітих сонцем місцях з'являються жовті квіткові ко-

шики мати-й-мачухи, які розміщені на кінцях опушених пагонів з

дрібними буруватими лускоподібними листочками. Квітує з березня по

травень. Такий дуже ранній розвиток квітконосних пагонів з кошиками

пов'язаний з тривалим накопиченням органічних речовин протягом ми-

нулорічного вегетаційного періоду в сильно розвиненому, повзучому,

340

В.А. Нечитайло, Л.Ф. Кучерява, В.П. Погребенник

Рис. 169. Підбіл звичайний, або Мати-й-мачуха звичайна (Тиззіїадо їаг-

їага): 1 - вигляд рослини влітку з розеткою листків та кореневою системою;

2 - квітуюча ранньої весни рослина; 3 - квітконос з дозрілими сім'янками;

4-5 - окремі квітки; 6 - сім'янка з чубком; 7-сім'янки, позбавлені чубку (вигляд

3 різних сторін)

342

Систематика вищих рослин. Лабораторний практикум

розгалуженому кореневищі, на якому ще з осені закладаються генера-

тивні (квіткові) бруньки. Кореневище, яке постійно подовжується з одно-

го кінця, з іншого — відмирає.

Кошики поодинокі, вночі і в похмуру погоду поникають і закриваються

при допомозі листочків обгортки. Те ж саме відбувається і після закінчен-

ня цвітіння, коли наступає дозрівання плодів і квітконосний пагін видов-

жується. Квітки золотисто-жовті. Крайові квітки в кошику язичкові,

розміщені в кілька рядів, лише маточкові, плодущі; серединні — лійко-

видно-трубчасті, маточково-тичинкові, безплідні, бо функціонують лише

як тичинкові, оскільки насінні зачатки в їх зав'язі недорозвиваються. Са-

мозапиленню запобігає протерогінія, тому запилення, як правило, пере-

хресне. Лише під кінець цвітіння, при закриванні кошиків можливе запи-

лення квітками того ж кошика (гейтоногамія). Після дозрівання плодів

формуються супліддя у вигляді пухнастої голівки (як у кульбаби), які

розвиваються вже на видовженому до того часу квітконосному пагоні і

плоди вільно розносяться вітром. Плоди — сім'янки з летючками з дов-

гих шовковистих волосків. Після дозрівання плодів квітконосні пагони

в'януть, на заміну розвиваються великі, вуглуваті округло-серцевидні

листки, які спочатку опушені з обох сторін, а пізніше — лише з нижньої.

Опушення молодих та ніжних листків з верхньої сторони захищає їх від

надмірного перегріву сонячним промінням. У старіших і щільних листків

з більш розвинутою шкіркою таке нагрівання не є небезпечним. Опу-

шення нижнього боку листкової пластинки, де переважно розміщені

продихи, захищає їх від надмірного випаровування води. Верхній бік ли-

стка, який не має опушення, при доторкуванні його до щоки, справляє

враження більш холодного в порівнянні з нижнім боком, звідки походить

і назва рослини (мати — більш теплий нижній бік листкової пластинки,

а мачуха — холодніший верхній). Рослина має лікарське, вітамінне та

медоносне значення. Зокрема листки мати-й-мачухи мають лікарське

застосування і входять до складу так званого грудного чаю (від кашлю).

Триба Соняшникові (Неііапікеае)

Триба Неііапіпеае включає понад 210 родів, більшість з яких абори-

гени американського континенту. В економічному відношенні найваж-

ливішим є американський рід Соняшник.

Рід Соняшник [НеІіап(Ьиз)

Налічує близько 100 видів з Південної і Північної Америки. Однорічні

та багаторічні здебільшого високі рослини з жовтими або ліловими

квітками, зібраними у великі кошики з трубчастими серединними квітка-

ми та несправжньоязичковими крайовими.В Україні вирощують 5 видів,

з яких розглянемо один.

Завдання: розглянути гербарні зразки та фіксований матеріал

соняшника однорічного, будову кошика, квіток (оцвітини, андроцею,

гінецею) та плоду.

343

В.А. Нечитайло, Л.Ф. Кучерява, В.П. Поаребенник

Рис. 170. Соняшник однорічний (Неііапіпиз аппииз): 1 - верхня частина

квітуючої рослини; 2 - частина суцвіття кошик в поздовжньому розрізі;

3-4 серединна трубчаста квітка, зовнішній вигляд (3) та її поздовжній розріз

(4); 5-7 - плід-сім'янка, зовнішній вигляд (5,6) та в поздовжньому розрізі (7);

8 - схема будови кошика

344

Систематика вищих рослин. Лабораторний практикум

345

Соняшник однорічний (Неііапіпиз аппиив) (рис. 170). Однорічна

рослина з жорстким опушенням, заввишки до 2-2,5 м і більше. Соняш-

ник має міцний глибоко проникаючий стрижневий корінь з великою

кількістю відносно коротких бокових коренів, які відходять від головного.

Високе, прямостояче, міцне і, як правило, нерозгалужене стебло має

пухку серцевину і за будовою трохи схоже з порожнистим стеблом

злаків. І стебло і листки жорсткі, грубі, що, очевидно, частково захищає

їх від поїдання тваринами. Листки з великими пластинками і в цілому

створюють велику асиміляційну поверхню, за рахунок чого створюється

багато органічних речовин, за рахунок яких відбувається значний та

швидкий ріст рослин. Листки цілісні, по краю зарубчасто-зубчасті, че-

решкові, розміщені на стеблі по спіралі, еліптичні, з пилчастим краєм.

Великі листкові пластинки знаходяться на довгих рухомих черешках і

при сильному вітрі відхиляються вбік, але не розриваються, оскільки

окрім головної центральної жилки є ще міцні бокові. Листкові пластинки

нахилені назовні донизу, внаслідок чого сонячні промені падають на них

більш прямо; причому листки в цілому розміщені таким чином (спіраль-

но) , що нижні мало затінюються верхніми. При вище означеному поло-

женні пластинок дощова вода стікає з них не до основи стебла, а далі від

нього, якраз на те місце, де закінчуються бокові корені, тобто туди, де зо-

середжується головним чином всисна поверхня кореневої системи.

Квітки двох типів зібрані у плоскі поникаючі кошики діаметром 25-30

(70) см. Великий кошик з квіток під час цвітіння завжди обернений в бік

сонця. Такий кошик має черепитчасту обгортку, зовнішні листочки якої

листуваті. Загальне ложе плоске. Крайові квітки жовті, псевдоязичкові

(несправжньоязичкові), неплідні однорядні. Вони не мають тичинок і,

маючи яскраво-жовтий колір і значні розміри, відіграють у суцвітті роль

реклами. Серединні квітки трубчасті, правильні, маточково-тичинкові,

плідні, протерандричні. Раніше дозрівають квітки, які знаходяться по

краю суцвіття.

Відокремимо за допомогою голки трубчасту квітку і розглянемо її.

Вона актиноморфна (правильна) з нижньою зав'яззю та редукованою

чашечкою, а біля основи віночка бачимо дві плівчасті лусочки. Віночок

зрослолистий, трубчастий, на верхівці закінчується п'ятьма зубцями.

Розірвемо вздовж трубочку віночка і, розпластавши її, побачимо 5 тичи-

нок, які своїми нитками приросли до трубочки віночка, але нитки між со-

бою не зрослі (вільні), а пиляки, зростаючись між собою, утворюють

трубочку. Стовпчик, проходячи під час свого росту через цю трубочку,

виштовхує зібраний до того часу в ній пилок, який причіплюється до

щіточки з волосків, яка знаходиться на кінці стовпчика. Пилок, виштовх-

нутий стовпчиком з трубочки переноситься комахами на квітки з уже

розкритими приймочками. Стовпчик на верхівці роздвоюється в різні бо-

ки приймочкою, а при його основі розташований нектарник. Трубчасті

квітки соняшника дають бджолам багато нектару, проте поряд з цим на

квітках виділяється також смолистий клей, який для комах являє певну

небезпеку. Цвіте соняшник в червні-липні (іноді до вересня). Плоди

довгасті, чотиригранні або стиснуті з боків однонасінні сім'янки з двома

щетинками.

Культивують соняшник в усій Україні на полях і огородах як одну з ос-

новних олійних рослин. Це найважливіша для нашої країни і для

Південно-Східної Європи жиро-олійна рослина, яка містить у сім'янках

40-50% високоякісної жирної олії. Сім'янки гризових сортів соняшника

використовуються і для безпосереднього вживання в їжу. Вегетативну

масу, вирощувану при спеціальному, дещо загущеному посіві, викорис-

товують для силосування. Крім того, це прекрасний медонос і хороша

декоративна рослина.