Напрєєнко О.К. Психіатрія

Подождите немного. Документ загружается.

Частина третя

Клінічна психіатрія

Ушкодження електричним струмом і розрядами. Змінний

струм небезпечний за постійної такої самої напруги. За знач-

ного збільшення частоти небезпека його зменшується. Ушко-

дження електричним струмом відбувається внаслідок безпосе-

реднього його проходження через організм, а також дії ін-

ших видів енергії (тепло, світло, звук), на які перетворюється

електричний струм під час розрядів неподалік тіла людини.

Важливе значення мають психічний стан та загальна реакти-

вність організму постраждалого в момент впливу електрич-

ного струму. Так, в стані сну, сп'яніння, наркозу організм

менш чутливий до дії струму. Відомо, що коли людина свідо-

мо торкається джерела його, тобто знає про можливий удар і

чекає цього, може витримати вплив струму навіть надвисокої

напруги.

У клінічній картині електротравми чільне місце посідають

розлади дихання, серцево-судинної системи і нервово-психіч-

ної сфери. У момент електричного удару відчувається сильний

біль, на обличчі з'являється вираз жаху, шкіра блідне, різко

скорочуються м'язи скелета (тетанічні судоми), утруднюється

дихання, пригнічується серцева діяльність. Постраждалий мо-

же знепритомніти. Майже раптово може настати так звана

уявна смерть. Після припинення дії струму виявляють розлади

з боку ЦНС, зумовлені набряком мозкових оболонок і підви-

щенням внутрішньочерепного тиску. Звертають на себе увагу

депресія, іноді — епілептиформні судоми. Уражені скаржать-

ся на головний біль, запаморочення, дехто — на блювання,

пронос. Характерні так звані знаки струму — різної форми

безболісні сіруватого кольору плямки на шкірі в місці дії елек-

тричного струму. Особливістю опіків при електротравмі є те,

що вони неболісні. Це пояснюється анестезією, зумовленою

струмом.

Внаслідок впливу електроенергії можуть розвиватися зміни

з боку низки органів і систем, а також спостерігаються усклад-

нення електротравми. А саме: ретроградна амнезія, посттрав-

матична енцефалопатія, мозкові крововиливи, вегетативні роз-

лади, неврит, різні соматичні розлади, атрофія зорового нерва,

катаракта, ураження органів слуху, вестибулярного, кохлеар-

ного і отолітового апарату.

За ураження блискавкою (розрядом атмосферної електри-

ки великої сили й напруги) часто бувають непритомність, су-

дома, параліч і смерть.

Глава 25

Екологічна психіатрія

Електричний струм може спричинити особливий стан, по-

в'язаний з глибоким порушенням ЦНС, кровообігу та дихан-

ня,— так звану удавану смерть. При цьому припиняються

дихання, серцева діяльність і втрачаються рефлекси. Відомі

випадки, коли постраждалих оживляли після того, коли вже

не було ознак життя. Є припущення, що така "смерть" є

своєрідним охоронним гальмуванням, що розвивається вна-

слідок впливу електричного струму (М. А. Ковнацький, 1963).

ХІМІЧНІ Й БІОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ

Деякі хімічні та біологічні речовини здатні зумовити пси-

хічні розлади. Усі вони різні, а тому неможливо детально опи-

сати психотропні ефекти кожного з них. Ці відомості містяться

у довідниках з токсикології та фармакології. Тут схарактери-

зовано технічні отруєння, які найчастіше спостерігаються у

наш час.

Галюциногени (психодизлептики, "фантастики", психото-

міметики, або психоделічні речовини). Є клас препаратів, що

зумовлюють симптоми, які нагадують психоз. Наприклад, га-

люцинації, втрату відчуття реальності й нездатність орієнтува-

тися, онейроїдний стан та ін. До таких речовин належить по-

над 100 природних і синтетичних препаратів. Вважають, що

психоделічні речовини "розширюють або підвищують рівень

свідомості" (S. Crof, 1988; Г. І. Каплан, Б. Дж. Сєдок, 1994). Га-

люциногени діють на катехоламінову систему, дофамін, алеп-

тилхолін, серотонін і ГАМК. Можливо, у мозку є специфічні

для цих речовин рецептори.

Класичним представником галюциногенів є мескалін (ацте-

ки називали його пейотлом) — алкалоїд кактуса Lophophora

Williamsi або Anhalonim Lewinii, що росте в Північній Амери-

ці. З давніх-давен до сьогодні американські індійці використо-

вували пейотл у релігійних церемоніях і ритуалах. У нашій

країні після видання книг Карлоса Кастанеди відбулася "попу-

ляризація" і "романтизація" психофармакологічних ефектів

пейотла. Якщо приймати мескалін невеликими дозами, вини-

кають такі психічні зміни, як після гашишу або опію. Можуть

бути симптоми шизофренії. Через ЗО—45 хв після прийому

0,1—0,3 г пейотлу виникають озноб, нудота, головний біль,

відчуття припливу крові до голови, хворобливі парестезія і се-

нестопатія, переважно в кінцівках. Вони швидко змінюються

29*

Частина третя Клінічна психіатрія

незначною збудливістю, метушливістю й балакучістю, підви-

щенням чутливості до світла і т. ін. Всі речі здаються яскрави-

ми, з дивною формою, а потім долучаються ілюзорні й галю-

цинаторні образи. Іноді виникають калейдоскопічні картини.

Образи надто нестійкі. Одночасно спостерігаються надзви-

чайно химерні тілесні ілюзії з порушенням схеми тіла та мета-

морфопсіями. Загострюється звукове сприйняття. З часом

змінюється сприйняття простору і часу, аж до безпредметно-

екстатичного стану. Через роздвоєння особистості людина ди-

виться на себе начебто збоку. Психоз завершується різким

збудженням з нестримною балакучістю, крайньою метушли-

вістю, схильністю до брехні й витівок. Пережите зберігається

в пам'яті чітко. Тривалий прийом речовини призводить до по-

слаблення волі, фізичного маразму, психічної деградації. Спо-

стерігалися також випадки раптової смерті.

Псилоцибін і псилоцин виділив із священного мексикансь-

кого гриба швейцарський хімік А. Гофман. Ці галюциногени

зумовлюють гострий інтоксикаційний делірій зі зміною свідо-

мості і сприйняття оточення, зоровими ілюзіями та яскравими

галюцинаціями. Середня доза, що зумовлює такий ефект,—

б мг. Псилоцибіновий психоз нагадує психоз мескаліновий.

ISD (детиламід лізергінової кислоти) виділили з ріжок Штоль

і Гофман у 1938 р. Середня доза — 75 мг. Починає діяти через

годину після прийому, ефект триває від 8 до 12 год. Фізичні

симптоми: мідріаз, тахікардія, пітливість, зниження гостроти

зору (мов туман перед очима) і тремор. Спостерігається делі-

ріозний стан. Іноді пацієнтам здається, що вони божеволіють і

що вже ніколи не стануть нормальними. Коли виникає хибне

переконання в тому, що сприйняття не порушене, а правдиве,

реальні речі бачаться надзвичайно яскравими. Кольори зда-

ються багатшими, контури предметів — різкими, музика —

емоційно насиченою, а запахи та смак загострюються. Зви-

чайним явищем вважають синестезії, коли кольори можна чу-

ти, а звуки — бачити. Інколи виникають розлади схеми тіла і

порушення сприйняття часу та простору. Галюцинації найчас-

тіше бувають зоровими, зазвичай мають вигляд геометрич-

них форм і цифр, але іноді спостерігаються також слухові або

тактильні. Емоції стають надто інтенсивними і можуть часто

змінюватися. В один і той самий час пацієнт може мати два

протилежних відчуття. Дуже посилюються навіюваність і чут-

ливість до невербальних сигналів. Інколи з'являється прагнен-

Глава 25 Екологічна психіатрія

ня до єднання з іншими людьми або, навпаки, до самотності.

Відновлюється пам'ять на події раннього дитинства, оживають

ситуації з далекого минулого. Типовим є враження про глибо-

ке розуміння релігійних і філософських ідей. Змінюється від-

чуття самого себе, іноді — до стану деперсоналізації й злиття

із зовнішнім світом. Це супроводжується відокремленням вла-

сного Я від тіла і розчиненням у містичному екстазі. Симпто-

матика лізергінової інтоксикації нагадує маніакальну, гебеф-

ренічну, депресивну, параноїдну та кататонічну.

До психодизлептиків належать також Ecstasy (3,4-метилен-

діоксиметамфетамін, МДМА), натуральні речовини гармін, гар-

малін, богаїн, диметилтриптамін та інші синтетичні препарати,

що мають структуру триптаміну або метоксильованого амфе-

таміну.

Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами {Amanita

muscarica і Amanita panterina). Мешканці Крайньої Півночі

для сп'яніння приймають порошок сушеного мухомора. У цьо-

му разі психоз перебігає у вигляді делірію з онейроїдними еле-

ментами. Свідомість порушується. Хворі спочатку нагадують

п'яних. Вони співають, безпричинно сміються. У той же час

немов настає роздвоєння особистості: хворим здається, буцім-

то співають не вони, а зовсім сторонні люди. Отож починають

кричати, виникають множинні зорові галюцинації (зайці, пес-

ці, олені, зірки, померлі родичі, знайомі). Іноді їм здається, що

літають у повітрі, мандрують під землею, бачать інші країни

тощо. Недужі відчувають страх, неспокій, тривогу. Бояться га-

люцинаторних образів, які безперервно змінюються. Зовні

поведінка може бути спокійною, але іноді вони стають агреси-

вними, нападають на оточуючих, погрожуючи вбити. Надто

балакучі, співають, розмовляють з галюцинаторними образами.

Мислення паралогічне й уривчасте. Це триває майже 12год,

потім хворі засинають і сплять до б год. Після цього настає

просонний стан, і вони знову починають співати, причому го-

лоси ніби долинають здалеку. Астеновегетативні розлади спо-

стерігаються ще 2—5 діб. У разі отруєння мухоморами поси-

люється слинотеча, іноді на губах з'являється піна, тремтять

руки або й усе тіло. Пульс прискорений, слабкого наповнення.

За тяжкого отруєння мухоморами нерідко настає летальний

кінець (І. В. Стрельчук, 1970).

Атропіновий психоз. Атропін міститься в листках і коренях

деяких видів рослин з родини Solanacea, зокрема беладони

Частина третя Клінічна психіатрія

(Atropa belladonna), дурману (Datura stramonium). Він блокує

холінергічні системи мозку. В разі гострого отруєння психічні

розлади з'являються на тлі розширення зіниць, парезу ако-

модації, диплопії. Слизові оболонки і шкіра сухі, температура

тіла підвищена. Можуть бути затримка сечі і головний біль.

Психотична симптоматика обмежується зазвичай деліріозним

синдромом, хоча може бути й присмерковий стан свідомості.

Делірій починається з приголомшення. Згодом порушується

орієнтування в часі, місці й безпосередньо стосовно власної

особи. Спочатку хворий перебирає руками, потім ніби щось

"ловить" у повітрі, "скидає" з себе. Зорові галюцинації яскра-

ві, пацієнти бачать людей, тварин. Можуть бути й тактильні

ілюзії (за типом парестезій — мов повзають мурашки), галю-

цинації. Властиві страх, настороження. Маячні ідеї епізодичні,

зумовлені викривленням сприйняття. Повна або часткова ам-

незія. Триває психоз від кількох годин до 2—3 діб, а потім роз-

вивається астенія (І. В. Стрельчук, 1970).

Деліріозні, деліріозно-оніричні, деліріозно-аментивні пси-

хічні розлади з психомоторним збудженням спостерігаються

при гострому отруєнні кокаїном, циклосерином, фосфорорга-

нічними сполуками, психостимуляторами, радіоактивними ре-

човинами, бойовими отруйними речовинами психотоксичної 1

дії, тетурамом (М. Є. Бачериков і співавт., 1989). Психоген-

ними можна вважати майже всі фармацевтичні препарати,

що володіють генералізованим метаболічним або токсичним

впливом на організм, особливо на гормональну систему. Пси-

хотичними розладами можуть супроводжуватися лікування кор-

тикостероїдами. Описано психотичні, неврозоподібні, в тому

числі депресивні розлади, спричинені протизаплідними стеро-

їдними препаратами. Психостимулятори (амфетаміни) можуть

зумовити амфетаміновий психоз, що має шизофреноподібну

симптоматику. Отруєння препаратами брому перебігають у

формі бромідного делірію з дезорієнтацією. У разі тривалої ін-

токсикації бромом іноді спостерігається "бромідна шизофре-

нія" без ознак потьмарення свідомості. Є інформація про ви-

никнення психотичних станів після введення нейролептичних

засобів, транквілізаторів та антидепресантів.

Інтоксикація окисом вуглецю (чадним газом). За легкого

отруєння CO спостерігаються астеновегетативні розлади. У ра-

зі ж тяжкої інтоксикації порушується свідомість (аж до коми),

з'являються епілептичні напади. Смерть настає від паралічу

Глава 25

Екологічна психіатрія

дихання. За сприятливого перебігу інтоксикації CO хворий

опритомнює, але згодом може з'явитися низка психопатологіч-

них синдромів, деякі з них — навіть через кілька діб. Найчас-

тіше буває делірій з галюцинаціями, переважно — з нюхо-

вим і різким збудженням. Рідше спостерігаються амнестичний

симптомокомплекс за типом симптому Корсаковського (але

без конфабуляцій), псевдодементний синдром, явища паркін-

сонізму. Характерні кататоно-шизофреноподібний й гебе-

френічний синдроми, маніакальне збудження, депресія, іс-

теричні реакції, невроз, стани, що нагадують прогресивний

параліч. У тяжких випадках отруєння чадним газом хворі

одужують повністю, але іноді ще довго спостерігаються асте-

нія, слабкість судження і запам'ятовування. Хронічне отру-

єння CO супроводжується загальною слабкістю, безсонням,

пригніченим настроєм, іпохондрією. Ці стани нагадують це-

ребрастенію. Можуть бути тривожна депресія, фіксаційна

амнезія з порушенням уваги. Тривалий період залишається

зниженим інтелект. Подібні симптоми спостерігаються при

отруєнні бензолом, нітробензолом, аніліном (Г. В. Морозов

і співавт., 1988).

Інтоксикація свинцем. У разі психотичних ускладнень сви-

нцевої енцефалопатії можуть спостерігатися епілептиформні

напади, деліріозні стани, розлад пам'яті, аж до синдрому Кор-

саковського.

Інтоксикація бензином. Психопатологічна симптоматика

отруєння бензином: ейфорія, потьмарення свідомості, гіпнаго-

гічні галюцинації. Інколи поведінка нагадує істероїдну.

Інтоксикація тетраетилсвинцем (ТЕС). Розрізняють такі

форми інтоксикації ТЕС: блискавичну; галопуючу, що призво-

дить до летального кінця; із затяжним протрагованим перебі-

гом; абортивну з летальним кінцем, сприятливу, з видужан-

ням (І. В. Стрельчук, 1970).

За блискавичного перебігу інтоксикації ТЕС виникає де-

лірій. Порушуються свідомість, орієнтування в місці й часі.

Все, що оточує, хворий сприймає зміненим. Виникає багато

зорових галюцинацій, пацієнт занурюється в світ фантасти-

чних переживань. Іноді галюцинації мають онейроїдний ха-

рактер. Зорові галюцинації подеколи нагадують такі, як при

білій гарячці. Хворим здається, буцімто вони здійснюють між-

планетні мандрівки, живуть на іншій планеті, або ж що вони

померли й від них тхне трупом. Найчастіше хворі "бачать"

Частина третя Клінічна психіатрія

дрібних тварин, комах, невеликі предмети (нитки, павутиння)

і відчувають сторонні тіла в роті, глотці, м'язах, під шкірою.

При галюцинаціях вони озираються навколо, щось "лов-

лять" руками, "витягують" з рота, захищають окремі части-

ни тіла. З'являються страх, тривога, маячіння переслідування,

ставлення, провини. Нерідко бувають іпохондричний синд-

ром, прояви деперсоналізації, зрідка — добросердя або грай-

ливості.

За менш тяжкого перебігу інтоксикації виникають тривога,

боязкість, настороження, метушливість, головний біль, фізич-

на слабкість, гіпнагогічні галюцинації. Порушується сон. Іноді

у початковий період отруєння маніфестують органічні розла-

ди: атаксія, розлад мови, зниження критики, ейфорія. Часто

спостерігається переддє-ліріозний стан з гіпнагогічними галю-

цинаціями, страхом, розладами сну.

Розрізняють психосенсорну, онейроїдну, галюцинаторну та

галюцинаторно-параноїдну форми делірію. Іноді спостеріга-

ються кататонічні симптоми і гебефренічний симптомокомп-

лекс (кататоно-гебефренічнии статус), які нагадують такі при

шизофренії (І. Г. Равкін, 1948). При органічному симптомоком-

плексі виділяють атактичну, з хореотетозними проявами, псев-

допаралітичну та інші форми. На висоті інтоксикаційного

ТЕС-психозу виявляється психомоторне збудження, нерід-

ко — епілептиформні напади.

У разі хронічного отруєння хворий худне, шкіра стає блі-

дою. Характерні брадикардія, гіпотермія, гіпотензія, зниження

рівня гемоглобіну, втрата апетиту, підвищене слиновиділення,

головний біль, зниження працездатності, активності, млявість,

нервозність, дратливість, немотивований страх, тактильні і гіп-

нагогічні галюцинації, зниження пам'яті.

У тяжких випадках пацієнт може померти, а в разі легшо-

го отруєння він одужує або ж хвороба переходить у затяж-

ний психотичний стан з кататоно-гебефренічним, апатико-

абулічним або акінетичним синдромом. У стадію одужання ще

довго спостерігається астенічний стан, іноді — резидуаль-

ні прояви делірію з яскравими сновидіннями-жахами, гіпнаго-

гічними галюцинаціями, недостатньою критикою пережито-

го галюцинаторно-маячного стану, а нерідко — резидуальне

маячіння.

Інтоксикація ртуттю. У легких випадках спостерігаються

дратливість зі сльозливістю, безсонням і кошмарними снови-

Глава 25

Екологічна психіатрія

діннями, млявість, апатія, аспонтанність. Інколи виникають де-

ліріозні стани.

Інтоксикація сірководнем. За гострого отруєння розви-

ваються маніакальноподібні стани з імпульсивністю, судом-

ними нападами, кататоноподібними симптомами. У разі хро-

нічного отруєння можуть спостерігатися шизофреноподібні

картини.

Інтоксикація сірководнем може супроводжуватися деліріоз-

ними станами з різким психомоторним збудженням і галюци-

націями.

Інтоксикація світильним гаслом (сумішшю метану та інших

вуглеводів) супроводжується появою деліріозноподібного ста-

ну з дратливістю, збудженням або насильницькими діями.

Інтоксикація пестицидами (фосфорорганічними речови-

нами). Отруєння зумовлюється інактивацією холінестерази.

Крім неврологічних ознак інтоксикації (слинотеча, ядуха, тре-

мор і судоми, атаксія, параліч), спостерігаються астенія, поть-

марення свідомості, епілептиформні напади. При гострому

отруєнні фосфорорганічними пестицидами психічні зміни

відбуваються в дві фази. Спочатку спостерігаються підвищена

збудливість, гіперактивність, неадекватна поведінка, сильний

головний біль, запаморочення, послаблення уваги, зниження

пам'яті, дезорієнтація в оточенні, інкогерентність мислення.

Можуть також виникати порушення мови, тремор, підвищу-

ватися сухожильні рефлекси. З часом долучаються емоційна

лабільність, тривожне напруження, немотивований страх, га-

люцинації, а в деяких випадках — депресія. Психічні пору-

шення поєднуються з вегетативними розладами (сльозотеча,

гіпергідроз, гіперсалівація, міоз, спазм м'язів бронхів і кишеч-

нику, а також фібриляція серцевого м'яза, гіперадренемія, гі-

пертензія, адинамія і ін.). За тяжкої інтоксикації симптоматика

розвивається злоякісно і може призвести до летального кінця.

Смерть настає внаслідок зупинки дихання.

Отруєння хлорорганічними речовинами супроводжується

головним болем, нудотою і блюванням, підвищенням кров'я-

ного тиску, судомами і болем у м'язах, порушеннями свідомос-

ті (від приголомшення до деліріозного стану), з подальшим

астеновегетативним синдромом. У разі хронічної інтоксикації

хлорорганічними пестицидами спостерігаються астенічний,

епілептоїдно-експлозивний, неврозоподібний та гіперсомніч-

ний синдром.

Частина третя Клінічна психіатрія

Діагностика

Диференціальна діагностика складна, особливо на початку

хвороби, коли немає симптомів, що типові для дії того чи то-

го екологічного чинника. У такому разі діагностика повинна

ґрунтуватися на об'єктивному виявленні цього чинника в дов-

кіллі й, по можливості, в організмі постраждалих, а також на

результатах ретроспективної біологічної або фізичної індиві-

дуальної дозиметрії. Треба мати на оці й поступовий розвиток

порушень, зазвичай на тлі астеновегетативного синдрому, а

також наявність у клінічній картині проявів ураження внутріш-

ніх органів, що характерні для певного екологічного чинника.

Не зайве також виключити дію інших причин, котрі можуть

зумовити аналогічні розлади.

Для правильного планування лікувальних і реабілітаційних

заходів слід проводити диференціальну діагностику психоген-

них і екзогенно-органічних хворобливих змін. При цьому слід

пам'ятати, що за несприятливого впливу екологічних чинни-

ків у більшості випадків виникають і психогеннотравмівні об-

ставини. Тому, проводячи диференціацію, доцільно говорити

про переважання невротичних, психогенних, психотичних,

неврозоподібних, психопатоподібних та інших розладів.

На користь переважання порушень екзогенно-органічного

характеру свідчать:

• наявність у анамнезі соматогенних патогенних чинників;

• відсутність під час дії чинника і в подальшому психотрав-

мівної ситуації;

• відсутність відображення у змісті хворобливих пережи-

вань обставин, пов'язаних з ситуацією-стресором;

• стабільність, монотонність клінічних проявів психічного

розладу, його відносна незалежність від динаміки психо-

геннотравмівної ситуації;

• відсутність характерної для невротичних відхилень ста-

дійності перебігу хвороби (реакція — стійкий невротич-

ний стан — невротичний розвиток);

• церебрастенічний прояв як осьовий симптомокомплекс, а

в тяжких випадках — тенденція до формування психоор-

ганічного синдрому (аж до неспецифічної органічної де-

менції) .

Певні складнощі має диференціальна діагностика випадків

видозміненого у цього контингенту хворих перебігу ендоген-

Глава 25

Екологічна психіатрія

ного психозу і ендоформного органічного. Наприклад, органіч-

ного маячного, тобто шизофреноподібного (F06.2).

Лікування і профілактика

У разі гостро виниклих екологічних катастроф виявляють

психічно хворих, надають їм першу медичну допомогу, сорту-

ють за ступенем психічної патології (легший, середній і тяж-

кий). За потреби — евакуюють і надають первинну лікарську

допомогу. Слід зауважити, що само- і взаємодопомога у пси-

хічно хворих малоефективні.

Важливим компонентом лікувального комплексу є дифе-

ренційоване застосування дезінтоксикаційної і антидотної

терапії.

Під час надання першої медичної допомоги слід звернути

увагу на хворих, які перебувають у гострому психотично-

му стані; подбати про безпеку самих пацієнтів і оточення, за-

побігти їхній взаємній індукції і розвитку масових панічних

реакцій. За психомоторного збудження, якщо немає розладів

серцево-судинної діяльності, рекомендують внутрішньом'язо-

во вводити: аміназин — по 2—4 мл 2,5 % розчину; клопіксол —

по 1—2 мл 20 % розчину; тизерцин — по 2—4 мл 2,5 % розчину;

седуксен — по 2—6 мл 0,5 % розчину. Часто хворі потребують

тимчасової фіксації до носилок, ліжка та ін. При пароксиз-

мальній дискінезії внутрішньом'язово вводять кофеїн-бензоат

натрію (по 1—2 мл 10% розчину); призначають циклодол у

таблетках (по 0,004—0,01 г) або паркопан (по 0,005—0,01 г на

добу). За наявності супровідної соматоневрологічної патології

бажано призначати відносно низькі дози психотропних пре-

паратів, особливо аміназину. Можна використати потенцію-

ючу дію димедролу (по 1—3 мл 1 % розчину) і дегідратуючий

ефект магнію сульфату (по 5—10 мл 25 % розчину). їх уводять

у суміші з нейролептиками і транквілізаторами.

У разі психомоторного гальмування (ступору) призначають

внутрішньом'язові ін'єкції кальцію хлориду (по 10—ЗО % роз-

чину), аміназину (по 1 мл 2,5 % розчину), тизерцину (по 1 мл

2,5 розчину), галоперидолу (по 1—2 мл 0,5 % розчину), клопіксо-

лу (по 1—2 мл, або 200—400 мг), седуксену (по 1—2 мл 0,5 % роз-

чину). За потреби психофармакологічні засоби поєднують з

серцево-судинними і дихальними препаратами, а також корек-

торами (паркопан, циклодол).