Напрєєнко О.К. Психіатрія

Подождите немного. Документ загружается.

Тлумачний словник психіатричних термінів

Вагінізм — рефлекторний спазм пі-

хви та тазового дна, що утруднює

статевий акт або гінекологічне до-

слідження.

Вагітність хибна — переконання хво-

рої в тому, що вона вагітна, яке

супроводжується характерними

відчуттями й ознаками.

Вампіризм — некросадизм.

Вербігерація — безладне повторен-

ня одних і тих самих слів.

Вербоманія — хвороблива пристрасть

до балаканини.

Вимушений сміх, плач — почуття,

що виникають без видимого при-

воду, з якими хворий не може

справитися.

Вихор ідей — наплив ідей, що надто

швидко змінюють одна одну.

"Відчинених дверей система" — одна

з форм утримання психічно хво-

рих, за якої їм дають максималь-

ну волю.

Відреагування -— психічна реакція

на подразнення.

Відсталість розумова — відставання

в психічному розвитку.

Відтворення — у свідомості віднов-

люється те, що колись сприйма-

лося та трималося в пам'яті.

Відхилення — те чи те відхилення

від психічної норми.

Відчуження почуттів — переконан-

ня хворого в тому, що його по-

чуття не залежать від його волі.

Відчуття — відображення властивос-

тей предметів і явищ.

Внутрішнє мовлення — звучання ду-

мок, "мова" в голові — різновид

асоціативного автоматизму.

Вольова дія — дія, що спрямована

на досягнення мети.

Воскова гнучкість (каталепсія) — збе-

реження хворим будь-якої нада-

ної йому пози.

Впізнавання — відтворення зафік-

сованого в пам'яті.

"Втеча у хворобу" — захисна істе-

рична реакція.

Вуаєризм — підглядання за сексу-

альним актом, актом дефекації, се-

човипускання з метою одержати

статеве задоволення.

Галопуючий перебіг — швидкий пе-

ребіг хвороби.

Галюцинація — уявне сприйняття,

яке виникає без дії подразника.

Галюцинація аделоморфна — ледве

помітні зорові галюцинації.

Галюцинація антагоністична — конт-

растні за змістом галюцинації, що

виникають водночас.

Галюцинація гіпногагічна — галю-

цинація, що виникає під час за-

синання.

Галюцинація гіпнопомпічна — галю-

цинація, яка спостерігається під

час прокидання.

Галюцинація екстракампічна — га-

люцинаторний образ, що виникає

за межами поля зору.

Галюцинація елементарна — щонай-

простіша безпредметна галюцина-

ція (акоазми, фотопсії).

Галюцинація імперативна — слухо-

ва галюцинація, яка має характер

наказу.

Галюцинація проста — галюцинація,

за якої уявний образ "сприйма-

ється" одним аналізатором.

Галюцинація складна — галюцинація,

що охоплює кілька аналізаторів.

Галюцинація справжня — галюци-

нація, за якої образи сприймаю-

ться як реальні і проектуються в

оточенні.

Галюцинація функціональна — га-

люцинація, що утворюється під ді-

єю реального подразника на пев-

ний аналізатор.

Галюциноз — постійні галюцинації.

Гамбринізм — пивний алкоголізм.

Гензерівський стан потьмарення —

істеричні сутінки.

Тлумачний словник психіатричних термінів

Гарячка біла (лихоманка біла) — ал-

когольний делірій.

Гашишизм — наркоманія, залежність

від гашишу.

Гвіздок істеричний — гострий, що

пронизує наскрізь, біль у голові,

зумовлений істерією.

Гебефренія — один із підвидів ши-

зофренії.

Гебоїд — психопатоподібна особли-

вість, що має схильність до пус-

тощів.

Геніальність — найвищий рівень роз-

витку здібностей.

Генотип — сукупність генів певного

організму.

Генуїнний — природжений, власний.

Геронтофілія — статевий потяг до

осіб старечого віку.

Гідротерапія — водолікування.

Гінекофобія — хворобливий страх

перед жінками.

Гіпербулія — стан патологічного по-

силення вольової діяльності.

Гіперестезія — підвищення інтенсив-

ності відчуттів.

Гіперкінези — мимовільні посилені

рухи.

Гіперметаморфоз — підвищена від-

волікальність.

Гіпермнезія — загострення пам'яті.

Гіперстенія — підвищена збудли-

вість.

Гіперсомнія — нападоподібна сонли-

вість.

Гіпобулія — ослаблення цілеспрямо-

ваної діяльності.

Гіпоманія — підвищення настрою,

що не відповідає ситуації.

Гіпомнезія — ослаблення пам'яті.

Гіпсофобія — нав'язливий страх пе-

ред висотою.

Глосалгія — біль у язику.

Гнівлива манія — підвищення наст-

рою, що супроводжується гнівли-

вістю.

Гомоцидальні тенденції — болісний

потяг до вбивства.

Гомосексуалізм — сексуальний по-

тяг до осіб однієї статі.

Госпіталізм — погіршення психіч-

ного стану здоров я під впливом

тривалого перебування на стаціо-

нарному лікуванні.

Графоманія — хвороблива пристрасть

до писання.

"Гумор вішальника" — алкогольний

гумор.

Дебільність — легкий ступінь розу-

мового недорозвинення.

Дебют — перший прояв хвороби.

Дегенерація — зниження органічних

та психічних якостей особи.

Деградація психічна — прогресуюче

зниження рівня психічного стану.

Дієздатність — наявність психічної

можливості використання своїх

прав.

Дезорієнтування — порушення орі-

єнтування.

Дії нав'язливі — нав'язлива потреба

в реалізації певної дії.

Делірій — потьмарення свідомості з

порушенням орієнтування в нав-

колишньому середовищі та зоро-

вими галюцинаціями.

Деменція — набуте недоумство.

Деперсоналізація — порушення са-

мосвідомості, втрата єдності особи.

Депресія — пригнічення настрою, що

не відповідає ситуації.

Дереалізація — порушення сприй-

няття реальності, її викривлення.

Дефект психіки — стійке випадіння

або порушення психічної функ-

ції, пов'язане з хворобою.

Дисгармонія особистості — пору-

шення принципу гармонійності.

Дипсоманія — напади запійного пи-

яцтва, між якими є періоди ремі-

сії.

Дисмнезія — розлад пам'яті.

Дисморфофобія — думки про вирод-

ливість власного тіла та окремих

його частин.

Дисоціація особи — в одній особі од-

ночасно співіснує кілька Я.

Тлумачний словник психіатричних термінів

Дистимія — короткочасне порушен-

ня настрою.

Дисфанія — розлад акту ковтання,

Дисфорія — розлад настрою, що ха-

рактеризується дратливістю.

Дромоманія — нестримний потяг до

бродяжництва.

Дуга істерична — поза хворого під

час істеричного нападу.

Егоцентризм — бажання бути в цен-

трі подій.

Ейдетизм — здатність відтворити яс-

кравий образ.

Ейфорія — стан піднесеного наст-

рою, що не відповідає ситуації.

Еквівалент епілептичний — епізо-

дичні порушення психічної діяль-

ності при епілепсії.

Екзальтація — збудження, надмірна

радість, захоплення.

Екзогенний тип реагування — пси-

хічна реакція на зовнішні подра-

зники.

Екмнезія —- порушення пам'яті, за

якого стирається межа між ми-

нулим і сучасним.

Ексгібіціонізм — досягнення стате-

вого збудження шляхом демон-

страції оголених статевих органів.

Експансивність — нестриманість

емоцій.

Експлозивність — підвищена збуд-

ливість, вибуховість.

Експресивні рухи — виразні рухи,

що засвідчують переживання.

Екстаз — найвищий ступінь захоп-

лення.

Екстраверсія — спрямування пере-

живань до зовнішнього світу.

Ембріональна поза — поза, що нага-

дує позу ембріона. Симптом ка-

татоиічного ступору.

Емоції — суб'єктивне тло психічних

переживань, ставлення до оточен-

ня й себе.

Емоційна інертність — надмірна стій-

кість емоцій.

Емоційна лабільність — швидка змі-

на емоцій.

Емоційна слабкість — легкодухість.

"Емоційна тупість" — збіднення по-

чуттів.

Ендогенний тип реагування — ви-

никнення хвороби внаслідок змін,

що відбуваються в організмі.

Енурез — нетримання сечі.

Епідемія психічна — психічні розла-

ди, що набули масового характеру.

Епілептичний статус — часті епіле-

птичні напади, в інтервалах між

якими хворий не опритомнює.

Еритрофобія — нав'язливий страх

перед червоним кольором.

Еротизм — підвищений статевий по-

тяг.

Ехолалія — автоматичне повторен-

ня слів співрозмовника.

Ехопраксія — безтямне повторюван-

ня дій інших людей.

Ефіроманія — токсикоманія, потяг

до ефіру.

Жаргонофазія — беззмістовний на-

бір слів, логорея.

"Життя в мріях" — хвороблива мрій-

ливість.

"Жуйка розумова" — схильність до

безплідного розмірковування.

Журба — стурбованість, туга.

Забування — зменшення обсягу за-

пам'ятованого.

Задоволення — відповідність потреб

особистості наслідкам її взаємо-

дії з оточенням.

"Закупорювання мови" — зупинка,

обривання думки.

Запам'ятовування — закріплення об-

разів, сприйняття уявлень, думок,

переживань та зв'язків між ними.

Заціпеніння — притуплення інтелек-

ту, відчуттів і припинення дій ін-

дивіда.

Тлумачний словник психіатричних термінів

Звичка — закріплений стереотип по-

ведінки.

Звуження поля свідомості — у фо-

кусі свідомості міститься обмеже-

не коло уявлень.

Здібність — здатність до виконання

певного виду діяльності.

"Зиск з хвороби" — більшою чи ме-

ншою мірою усвідомлення бажан-

ня використовувати хвороби з ко-

рисливою метою.

"Зоопатія внутрішня" — маячіння

одержимості.

Зоофілія (содомія) — сексуальний

потяг до тварин.

Зоофобія — відчуття страху, який

виникає під час зустрічі з твари-

нами.

Ідіотія —' крайній ступінь приро-

дженого недоумства.

Ілюзія — хибне сприйняття об'єкти-

вного світу за наявності реальних

подразнень.

Ілюзія афективна — хибне сприй-

няття, яке виникає в стані напру-

женого чекання, страху.

Ілюзія вербальна — перекручене

сприйняття змісту розмови.

Ілюзія парейдолічна — у сприйнят-

тя об'єкту вносять елементи фан-

тазії.

Імбецильність — середній ступінь

природженого недоумства.

Імпотенція — статева слабкість.

Імпульсна дія — несвідома, не по-

в'язана із ситуацією дія, часто

руйнівного характеру.

Індиферентність — байдуже, нейт-

ральне ставлення до чогось чи до

когось

Інкогерентність — порушення мис-

лення, що проявляється безглуз-

дим набором слів.

Інтелектуальні почуття — вищі по-

чуття, які пов'язані з мисленням.

Інтермісія — стан між нападами пси-

хічної хвороби, що близький до

одужання.

"Інтоксикація філософська" — ак-

тивне звернення хворого до пи-

тань, яких він через брак відпо-

відної освіти не може осмислити.

Інтраверсія — спрямування психіч-

них процесів людини переважно

у власний внутрішній світ.

Інфантилізм — збереження в психі-

ці та поведінці дорослого особли-

востей, характерних для дитячого

віку.

Інцест — статевий контакт між бли*

зькими родичами.

Іпохондрія — надмірний страх за своє

здоров'я.

Істерія — психічна хвороба (невроз,

психопатія), що супроводжуєть-

ся характерними змінами в сфері

емоцій.

Канцерофобія — нав'язливий страх

перед онкологічною хворобою.

"Каска неврастеніка" — відчуття

хворим стискування голови (мов

кашкет чи каска).

Каталепсія — воскова гнучкість.

Катамнез —- сукупність відомостей

про хворого після основного кур-

су лікування.

Катарсис — психотерапевтичний ме-

тод, за яким змушують заново пе-

режити певну ситуацію, що спри-

чинила невроз хворого з метою

підсвідомо позбутися хворобливих

комплексів.

Кататонія — розлади моторно-вольо-

вої сфери (очищення).

Кататонічне збудження — відсут-

ність цілеспрямування рухів, їх-

ня нєкоординованість і дисгармо-

нійність.

Кататонічний ступор — скутість ру-

хів, рухове заціпеніння.

Кверулянство — хвороблива схиль-

ність до написання скарг.

Клаустрофобія — нав'язливий страх

перед перебуванням у закритому

просторі.

Тлумачний словник психіатричних термінів

Клептоманія — нездоланне прагнен-

ня до злодійства. Украдені речі не

мають для хворого цінності.

Кокаїнізм — наркоманія, пристрасть

до кокаїну.

Кома — повна непритомність.

Конвульсії — клонічні судоми.

Копролалія — засмічення мови лай-

ливими словами.

Кохання лесбійське — жіночий го-

мосексуалізм.

Крикливиця — хвора на істерію зі

схильністю до потьмарення свідо-

мості та нападів.

Криптомнезія — порушення пам'я-

ті, за якого прочитане або почуте

здається пережитим насправді.

Ксантопсія — предмети, які оточу-

ють хворого, в уяві його набува-

ють жовтого забарвлення.

Лабільність психічних станів — здат-

ність до швидкої зміни психічного

стану.

Легковажність — несерйозне став-

лення до своїх висловлювань, дій,

поведінки.

Легкодухість — страх перед трудно-

щами, зниження здатності до

опору.

Лібідо — статевий потяг.

Логіка афективна — щонайвищий

ступінь залежності суджень від

емоцій.

Логоклонія — різновид заїкання.

Логорея — потік мови хворого, який

неможливо зупинити ("словесний

пронос").

Лунатизм — ходіння уві сні.

Лють — крайній вияв гніву.

Мазохізм — статеве збудження, що

виникає від відчуття болю, завда-

ного особою протилежної статі.

Макропсія — предмети, що оточу-

11 і 1S1Q

ють, сприймаються як пропорцій-

но збільшені.

Манірність — стан, коли прості дії

стають химерними.

Мантизм (ментизм) — МИМОВІЛЬНИЙ

безперервний некероваиий потік

думок.

Маразм — фізичний та ПСИХІЧНИЙ

розпад особистості.

Маячіння, маячні ідеї — неправиль-

не судження, що спотворено ві-

дображує дійсність, повністю ово-

лодіває свідомістю і не піддасться

корекції.

Маячіння величності — хворий пе-

реконаний у власній винятковос-

ті, неабияких здібностях, можли-

востях, багатстві тощо.

Маячіння винахідництва та відкрит-

тя — хворобливе уявлення про

власне авторство низки винахо-

дів, у тому числі й видатних.

Маячіння високого походження —

твердження хворого, що він ро-

дич відомих усьому світові людей.

Маячіння впливу — твердження хво-

рого, що причина змін в його ор-

ганізмі залежить від певних дій.

Маячіння втрати — заява хворого,

буцімто всі ті, хто його оточує,

завдають шкоди.

Маячіння еротичне •— переконання,

що особа протилежної статі від-

чуває сильний потяг і тому нама-

гається привабити до себе.

Маячіння індуковане — маячні ідеї,

що розвиваються у людей, які не

спроможні критично оцінити ма-

ячні висловлювання хворих і вва-

жають їх за істину.

Маячіння іпохондричне — безпід-

ставні переконання хворого, що

в нього невиліковна недуга.

Маячіння кверулянтське — непере-

борна потреба відстоювати свої

права шляхом численних скарг,

позовів, заяв.

Маячіння мегаломанічне — химер-

ні, безглузді маячні ідеї грандіоз-

ного характеру.

Маячіння метаморфози — хворий

Тлумачний словник психіатричних термінів

твердить, що він може обернути-

ся на тварину, птаха, міфічну іс-

тоту або будь-який неживий пре-

дмет.

Маячіння несистематизоване — ма-

ячні ідеї, що не мають послідов-

ної системи доказів.

Маячіння нігілістичне — тверджен-

ня хворого, що його внутрішні

органи атрофовані, гниють.

Маячіння образно-чуттєве — маяч-

ні ідеї, що супроводжуються афек-

тивністю.

Маячіння одержимості — своєрідні

іпохондричні маячні ідеї; хворий

вважає, що в його тіло вселилася

інша істота.

Маячіння отруєння — твердження

хворого, що йому підсипають в

їжу отруту, дають отруйні ліки

іт. ін.

Маячіння параноїдне — несистема-

тизоване, уривчасте, безглузде ма-

рення (за змістом маячні ідеї сто-

сунку, впливу, переслідування,

отруєння тощо). На початку по-

яви параноїдних ідей можуть бути

слухові, нюхові та інші галюци-

нації. Див. Синдром парано'ідний.

Маячіння паранояльне — систе-

матизовані маячні ідеї, спочатку

надцінні, згодом — тлумачення з

афективним напруженням, пере-

оцінкою власної особистості. При

цьому не буває розладів сприй-

няття та інтелектуально-мнестич-

них функцій. Див. Синдром пара-

нояльний.

Маячіння парафренічне — система-

тизовані маячні ідеї, пов'язані з

разноманітними галюцинаціями,

явищами психічного автоматиз-

му, що виникає в зрілому віці.

Протягом тривалого часу (роки,

десятиліття) не помічають інтелек-

туально-мнестичного та емоційно-

вольового зниження. Див. Синд-

ром парафренічний.

Маячіння переслідування — маячні

ідеї, коли хворий вважає, що його

переслідують, стежать за ним, хо-

чуть убити і т. ін.

Маячіння ревнощів — безпідставне

звинувачення хворим дружини

(чоловіка) у зраді, причому фак-

ти, які мають бути доказом її, ча-

сто нереальні, фантастичні.

Маячіння резидуальне — маячні

ідеї, коли хворий деякий час пе-

вен у істинності хворобливих (ма-

ячних) переживань, що спостері-

галися в гострий період недуги на

тлі порушеної свідомості.

Маячіння реформаторства — хво-

робливі судження, які ґрунту-

ються на системі суб'єктивних

формальних логічних доведень, що

виникли у процесі "розробки" і

"впровадження" різних реформ

(від незначних до глобальних),

спрямованих людям на добро.

Маячіння самозвинувачення — різ-

новид маячних ідей, які спостері-

гаються при інволюційній мелан-

холії та інших депресивних станах.

Хворі звинувачують себе в поми-

лках, аморальних вчинках, дум-

ках, бажаннях, за які їх тяжко по-

карають.

Маячіння самоприниження — мая-

чні ідеї, коли хворий вважає себе

нездарою, нікчемою, неповноцін-

ною людиною.

Маячіння систематизоване — маяч-

ні ідеї, які групуються певним чи-

ном довкола центральної думки.

Маячні судження стають систе-

мою поглядів, що визначають сві-

тогляд особи. На цих судженнях

зосереджується все психічне жит-

тя хворого. Спотворюються внут-

рішні зв'язки між явищами ре-

ального світу. Одне хворобливе

судження пов'язується з іншим,

викристалізовуючи маячну схему.

Систематизованим є паранояль-

не та парафренічне маячіння.

Маячіння стосунку — маячні ідеї,

коли хворий вважає, що навко-

лишнє якоюсь мірою стосуєть-

ся його і має особливий сенс: на

Тлумачний словник психіатричних термінів

нього багатозначно дивляться, всі

вчинки, жести, висловлювання,

радіо- і телевізійні передачі, а іно-

ді й явища природи — все те не

просто так.

Маячноподібні ідеї — хворобливі

ідеї недооцінки або переоцінки

особистості, що виникають на тлі

зміненого настрою (підвищеного

або зниженого). В основі їх по-

яви є певна реальна підстава. Ці

ідеї деякою мірою можна коригу-

вати, але не завжди й не надовго.

Вони ніколи не бувають безглуз-

дими.

Меланхолія, меланхолічний стан —

психічний розлад, що проявляєть-

ся пригніченням настрою з тугою,

відчуттям безвиході, скорботи,

відчаю. Супроводжується гальму-

ванням мислення і рухів, іноді —

посиленням рухових реакцій —

меланхолічний "вибух". Див. Синд-

ром депресивний.

Метаморфопсія -— перекручене, спо-

творене зорове сприйняття реаль-

но існуючих об'єктів із збережен-

ням їх впізнавання і значення.

Розрізняють макро-, мікро- та дис-

морфопсію.

Метод Роршаха — проективний тест

для дослідження особистості, роз-

роблений швейцарським психо-

логом і психіатром Г. Роріиахом

(1921). Досліджуваному послідов-

но показують 10 аморфних (сла-

боструктурованих) кольорових і

чорно-білих зображень (плями

Роршаха), і той повинен відповіс-

ти на запитання: "Що це таке? Та

на що воно схоже?"

Мислення — психічний процес, за

допомогою якого людина здатна

відображати істотне, головне у

явищах зовнішнього світу й роз-

кривати вагомі, закономірні зв'яз-

ки між явищами. Мислення як

пізнання суті явищ є вищою фор-

мою відображення дійсності, ак-

тивною функцією інтелекту.

Мислення атактичне — патологія

мислення, неправильне, парадок-

сальне поєднання понять, думок,

що без логічних зв'язків нанизу-

ються одна на одну. ІїрОЯВЛЯЄТЬ-

ся атактичним мовним безладом.

Мислення аутистичне, аутизм —

мислення, відірване від реалій

життя. Коло асоціацій з навколи-

шнім світом обмежене. Асоціації

виникають переважно на підста-

ві ідей, уявлень, відчуттів, пов'я-

заних із хворобою, під час якої до-

мінують внутрішні переживання.

Хворі замикаються в собі, трима-

ються осторонь, ні з ким не спіл-

куються. Мислення і відповіді на

запитання формальні. Фантазія

межує з реальністю, бажане

сприймається за дійсне.

Мислення незв'язане (безладне) —

глибокий розлад мислення, що

проявляється непоєднанням по-

нять, суджень. Навколишній світ

сприймається фрагментарно, дум-

ки уривчасті, мова безладна. Здат-

ність до аналізу і синтезу втрачена.

Орієнтування у довкіллі немож-

ливе. Див. Мислення інкогерентне.

Мислення деталізоване (деталізова-

ність мислення) — процес мис-

лення, що характеризується в'яз-

кістю, туторухомістю та втратою

здатності відокремити головне

від другорядного. У судженні пе-

реважають випадкові деталі, які

не стосуються головного.

Мислення загальмоване — процес,

що супроводжується сповіль-

ненням асоціацій. Кількість ідей

зменшується, думки й уявлення

формуються повільно. Мова стає

уривчастою, паузи між словами

тривалі.

Мислення затримка, зупинка — рап-

това короткочасна спонтанна зу-

пинка плину думок. Під час роз-

мови хворий раптом замовкає, а

потім пояснює це тим, що затри-

малося мислення. Спостерігається

у хворих на шизофренію.

37*

Тлумачний словник психіатричних термінів

Мислення інкогерентне — втрата

здатності утворювати асоціатив-

ні зв'язки між сприйняттям, уяв-

ленням, поняттями, відображати

дійсність у зв'язках. Втрата здат-

ності до елементарних узагаль-

нень, аналізу й синтезу. Мова

стає безладною. Див. Мислення

незв'язане (безладне).

Мислення паралогічне — патологія

мислення, за якого порушується

логіка. Певне поняття замінюєть-

ся символом, знаком, зрозумілим

тільки хворому, через що він ро-

бить необгрунтовані й безглузді

висновки. Умовиводи не відпо-

відають судженням, з яких їх ви-

водять. Таке мислення втрачає

логіку і стає незрозумілим для ін-

ших. Властиве хворим на шизоф-

ренію.

Мислення персевероване — одно-

манітне повторення одних і тих

самих думок, відповідей за різ-

кого утруднення й сповільнення

асоціативних процесів. Спостері-

гається при шизофренії й органіч-

них ураженнях мозку.

Мислення прискорене — стан мис-

лення, за якого збільшується кіль-

кість асоціацій, думок і приско-

рюється їх перебіг. Одне уявлення

одразу змінюється іншим. Мова

стає непослідовною: не закінчив-

ши однієї думки, хворий перехо-

дить до іншої ("стрибки думок").

Мислення резонерське — мислення,

що характеризується доводами,

які не ґрунтуються на фактах,

порожніми вербальними поси-

ланнями, котрі не відповідають

темі розмови й не досягають ме-

ти. Беззмістовні і бідні судження

можуть бути викладені у прави-

льній формі.

Мислення розірване — патологія

мислення, яка проявляється роз-

риванням смислових зв'язків між

поняттями із збереженням гра-

матичної та синтаксичної форм

речення. Розірваність доходить

до так званої мовної мішанини —

шизофазії, що характерна для ши-

зофренії. Див. Мислення атак-

тичне. Мислення інкогерентне.

Атактична мовна безладність.

Мислення символічне — стан мис-

лення, за якого одне поняття стає

символом іншого. Іноді має випад-

кові, другорядні ознаки. Характер-

не для шизофренії.

Мислення сповільнене — порушен-

ня мислення, що характеризуєть-

ся обмеженням асоціацій, одно-

манітністю думок, сповільненням

мови. Спостерігається при депре-

сивних станах.

Міксеофобія — нав'язливий страх

перед статевим актом, що вини-

кає внаслідок необхідності оголю-

вати статеві органи, торкатися ті-

ла і т. ін.

Міміка — рухи м'язів обличчя; одна

із форм виявлення психічного ста-

ну людини. Міміка є особливою

образною "мовою" для передаван-

ня різноманітних відтінків почут-

тів, оцінки, ставлення до подій і

явищ.

Мова — суспільно зумовлена систе-

ма словесних знаків, що служить

засобом спілкування. Форма існу-

вання думок, почуттів і пережи-

вань людини.

Мовна безладність — патологія мов-

лення, спричинена безладним мис-

ленням, коли хворі втрачають

здатність до аналізу, синтезу,

до елементарних узагальнень та

логічних висновків. Розрізняють

такі типи мовної безладності:

аментивна, хореатична, атактич-

на, маніакальна (репродуктивна,

егоцентрична, екстрасигнальна,

співзвучна).

Монофобія — психічний стан, що

проявляється боязкістю залиша-

тися на самоті. Нав'язливий страх

перед самотністю.

Морія — стан безглуздої веселості з

втратою ініціативних спонукань.

Спостерігається при органічних

Тлумачний словник психіатричних термінів

ураженнях лобних частин голов-

ного мозку.

Мотив — спонукальна причина дій і

вчинків людини (те, що штовхає

до дії).

Мотивація — система мотивів, яка

визначає конкретні форми діяль-

ності або поведінки людини.

Мутизм — порушення мовного спіл-

кування внаслідок психічного за-

хворювання; проявляється безпід-

ставним мовчанням.

Навичка — психічна субстанція, за-

вдяки якій індивід спроможний

виконувати певну дію раціональ-

но, з належною точністю і швид-

кістю, без зайвих витрат фізич-

ної та психічної енергії.

Навіювання (сугестія) — будь-який

психічний вплив однієї людини

на іншу (прохання, наказ, пере-

конування), що має за мету ак-

туалізувати або змінити певні

установки, ціннісні орієнтації чи

вчинки людини, котра є об'єктом

навіювання.

Нав'язливі ідеї — думки, що вини-

кають у людини, які не відповіда-

ють стану її свідомості в даний

момент. Супроводжуються кри-

тичним ставленням до них і бо-

ротьбою з ними, тобто хворий хо-

че позбутися їх. Спостерігаються

при неврозі нав'язливих станів,

деяких формах шизофренії, це-

ребральному атеросклерозі, пси-

хастенії.

Нав'язливі потяги і дії — потреба в

реалізації певної дії, що раптово

виникла, до якої хворий ставить-

ся критично, тобто розуміє без-

глуздий її характер і намагається

боротися з нею.

Нав'язливі стани — хворобливі по-

рушення у вигляді постійного по-

вторювання думок, спогадів, сум-

нівів, уявлень, страхів, потягів

або дій незалежно від волі й ба-

жання хворого, який усвідомлює

їх як нісенітниці і прагне позбу-

тися.

Надцінні ідеї — думки, що доміну-

ють, переважають над усіма ін-

шими. Виникають вони внаслідок

реальних обставин, але потім на-

бувають надмірного емоційного

забарвлення, починають доміну-

вати в свідомості людини, впли-

ваючи на процес мислення зага-

лом. Всі інші думки гальмуються

або, навпаки, концентруються, по-

силюючи надцінну ідею. Надцін-

ними стають ідеї, які особливо за-

чіпають особу хворого.

Наркологія — галузь медицини, що

вивчає хвороби, спричинені вжи-

ванням психоактивних речовин.

Наркоманія — хворобливий потяг

людини до наркотиків, що зумов-

лює порушення життєдіяльності

організму та глибокі розлади пси-

хіки.

Нарцисизм — сексуальне збочення,

яке характеризується сексуаль-

ною самозакоханістю, милуванням

власним оголеним тілом, його

окремими частинам, інколи — з

мастурбацією.

Насильницькі дії — нескладні дії або

рухи, які людина здійснює, хоча

й розуміє, що цим завдає болю.

Ні боротися з ними, ні подолати

їх не спроможна.

Насолода — психічний стан, що ви-

никає від задоволення потреби,

бажання чи пристрасті до чогось.

Настрій — відносно тривалий душев-

ний стан, більш-менш тривала

установка почуттів, в основі якої

лежать емоції (почуття) — пози-

тивні чи негативні.

Невдоволення — психічний стан

людини, позначений негативним

настроєм та самопочуттям; харак-

теризується морально-психічним

напруженням, певним диском-

фортом.

Неврози — ситуаційно-психогенні

хвороби, що виникають унаслідок

Тлумачний словник психіатричних термінів

функціонального розладу ("зриву")

вищої нервової діяльності через

перенапруження сили, втрату рів-

новаги та рухомість основних нер-

вових процесів (збудження і галь-

мування) й сигнальних систем.

Проявляються порушенням нер-

вово-психічних функцій, переваж-

но в емоційній сфері, за збере-

ження самосвідомості та критики.

Виділяють такі типи неврозів:

неврастенія, істерія, невроз на-

в'язливих станів тощо.

Негативізм — немотивований про-

тиімпульс, безглузда протидія,

опір будь-якій дії ззовні, відмова

виконувати її. Іноді непереборне

бажання зробити наперекір. Ви-

діляють негативізм активний (дії,

протилежні щодо інструкції або

пасивного руху лікаря) і пасив-

ний (відсутність будь-яких дій за

відповідної інструкції.

Недоумство — стійке зниження пі-

знавальної діяльності, неможли-

вість користуватися збереженою

інформацією й утруднення на-

буття нової. Див. Деменція. Олі-

гофренія.

Недоумство концентричне — тип

недоумства, що характеризується

поступовим зосередженням інте-

ресів хворого на власній особис-

тості, функціях свого організму.

Мислення стає загальмованим,

малорухомим, в'язким, деталізо-

ваним, конкретним. Думки фік-

суються на дрібницях. Хворий не

може відокремити головне від дру-

горядного. Погіршується пам'ять,

випадають окремі слова, внаслі-

док чого мова стає збіднілою і од-

номанітною. Інтереси поступово

звужуються і зосереджуються на

соматичній сфері. Втрачаються

наукові, громадські та професій-

ні інтереси. Процес розриваєть-

ся поступово, концентрично. Ха-

рактерне для епілепсії.

Недоумство лакунарне — тип недо-

умства, що характеризується зни-

женням пізнавальної діяльності.

Переважає розлад пам'яті та ува-

ги. Ядро особистості, критика та

поведінка довго залишаються не-

змінними. Спостерігається най-

частіше при осередковому ура-

женні головного мозку.

Недоумство тотальне — тип недо-

умства, що характеризується пов-

ним зниженням усіх форм пізна-

вальної діяльності. Проявляється

слабкістю інтелекту, пам'яті, уваги,

зниженням почуттів, насамперед

вищих, а також волі. Знижується

рівень суджень, порушуються кри-

тика, поведінка та ядро особисто-

сті хворого. Спостерігається при

старечому недоумстві, прогреси-

вному паралічі та інших недугах.

Недоумство транзиторне — тип не-

доумства, що характеризується

слабкістю пізнавальної діяльності.

Патологія розвивається повільно

внаслідок інтенсифікації деструк-

тивного процесу. Функціональні

порушення вищої нервової діяль-

ності демонстративні, глибокі.

Розвивається на тлі зниження

енергетичного потенціалу. Попри

відсутність розладів пам'яті, до-

статній рівень формальних знань,

хворий повністю соціально дез-

адаптований, неспроможний до

будь-якої практичної діяльності.

Порушення єдності психічних про-

цесів супроводжується бездіяль-

ністю. Характерний для шизоф-

ренії (шизофренічне недоумство).

Нейролептики — психотропні пре-

парати різної структури. Основ-

ними властивостями нейролепти-

ків є їх антипсихотична дія. Вони

блокують або редукують галюци-

наторні та маячні розлади, змен-

шують афективні напругу, психо-

рухове збудження і нормалізують

патологічно змінену поведінку.

Нейротизм — характерологічна особ-

ливість людини, що виражається

в її схильності до невротичних ре-

акцій, нервових "зривів", стану

тривоги тощо.