Напрєєнко О.К. Психіатрія

Подождите немного. Документ загружается.

Частина третя Клінічна психіатрія

КЛІНІЧНІ

прояви.

Після 4—б міс нормального розвитку в ди-

тини з'являються немотивований монотонний плач, млявість,

адинамія. Маля нездатне тримати голову. Водночас виявляється

підвищена реакція на звуки ("старт-реакція"), що є ранньою

ознакою недуги.

З часом з'являються ністагм, косоокість, нерівномірність зі-

ниць, парези і паралічі кінцівок, підвищується м'язовий тонус,

приєднуються тоніко-клонічні пароксизми. Через кілька міся-

ців наростає недоумство до ступеня глибокої розумової від-

сталості (ідіотії).

Швидкими темпами знижується гострота зору, аж до пов-

ної сліпоти. Під час дослідження очного дна виявляють такі

патогномонічні ознаки, як атрофія зорового нерва й у макуля-

рній ділянці вишнево-червону пляму. Поступово фізичне ви-

снаження доходить до стадії кахексії. Хворі помирають у віці

З—4 років.

Лікування. Терапія не розроблена. Основою профілактики

амавротичної ідіотії є виявлення прихованих носіїв, а також

проведення пренатальної діагностики за допомогою амніо-

центезу.

Синдром Мартіна—Белла. Атипову розумову відсталість

було описано в 1943 р. Дж. Мартіном і Дж. Беллом. Лише

в 60-х роках до цієї патології було привернуто увагу, а в 90-х

її виділили в самостійну хворобу. Частота синдрому Марті-

на—Белла становить 1:2000 новонароджених хлопчиків, а се-

ред хлопчиків з вираженою розумовою відсталістю — 6—10 %.

Успадковується за рецесивним типом, зчепленим з поломками

Х-хромосоми. Є також гіпотеза про роль порушення форму-

вання чи обміну сполучної тканини в генезі цієї недуги.

Етіологія і патогенез. На підставі появи феномена поломки

ділянки Х-хромосоми в середовищі з низьким змістом фолі-

євої кислоти передбачається, що в патогенезі розумової від-

сталості певну роль відіграє дефіцит фоліатів.

Клінічні прояви. Інтелектуальне недорозвинення відповідає

незначній і помірній розумовій відсталості, що часто поєдну-

ється з емоційною нестриманістю, збудливістю й руховим роз-

гальмуванням. Попри затримку інтелектуального розвитку,

відносно зберігається емоційна сфера. Це виявляється в адек-

ватних реакціях у різних ситуаціях, а також глибокій прихи-

льності до певних осіб. На тлі клінічних проявів у 40 % хворих

виявляють шизофреноподібну симптоматику у вигляді аутизму

Глава 29 Розумова відсталість (олігофренія)

і таких кататонічних ознак, як вигадливі стереотипні пози й

одноманітні рухи (підстрибування, поплескування, постукуван-

ня тощо).

Спостерігаються нечіткі диспластичні ознаки. У пацієнта ве-

лика голова з високим і широким чолом, великі відстовбурчені

вуха. Обличчя видовжене, нижня щелепа збільшена, середня

частина обличчя сплощена за рахунок широкого носа з заок-

ругленим кінчиком. Пальці рук і ніг, долоні й стопи широкі.

Шкіра легко розтягується, суглоби надто легко розгинаються.

Головною соматичною ознакою є макроорхізм, не пов'язаний

з ендокринними розладами.

Неврологічні прояви характеризуються гіпотонією м'язів,

незначним порушенням координації рухів. У 10% випадків спо-

стерігаються епілептичні напади. Характерні ознаки виявля-

ються на електроенцефалограмі у вигляді відсутності а-ритму

і посилення активності 6-діапазону.

Діагностика. Діагноз встановлюють на підставі психопато-

логічних, соматичних і електроенцефалографічних особливос-

тей, а також з урахуванням результатів каріологічних дослі-

джень (поломка Х-хромосоми).

Лікування. Зважаючи на роль дефіциту фоліатів у патогене-

зі синдрому Мартіна — Белла, лікування проводять великими

дозами фолієвої кислоти (2—ЗО мг/добу), що сприяє зникнен-

ню шизофреноподібної симптоматики, але не усуває розумо-

вої відсталості.

Форми розумової відсталості

спадково-екзогенного генезу

(мікроцефалія, кретинізм)

Розрізняють пренатальні, перинатальні та постнатальні па-

тогенні впливи, що призводять до недоумства.

До перинатальних ушкоджень мозку належать такі інфе-

кції у матері, як цитомегалія, корова краснуха, герпес, ток-

соплазмоз, лістеріоз, сифіліс. Розвитку енцефалопатії у дити-

ни можуть сприяти гестоз, гіпотиреоз, маткові кровотечі,

функціональна слабкість плаценти, променеві ураження, емб-

ріофетальний алкогольний синдром, тератогенна дія ліків.

Вони можуть зумовлюватися пологовими травмами, асфік-

сією, ацидозом, гіпоглікемією, гіпонатріємією та термічни-

ми впливами.

Частина третя Клінічна психіатрія

Постнатальні ушкодження мозку різноманітні. Це інфекції

дитячого віку, порушення харчування, наслідки щеплень, білі-

рубінова жовтяниця тощо.

Окрім органічних причин недоумства, слід також врахо-

вувати соціокультуральні та екологічні впливи. Дефіцит інте-

лектуальної стимуляції зазвичай зумовлює недоумство легкого

ступеня.

Мікроцефалія. Значний вклад у опис захворювання внесли

І. П. Мержієвський (1871), В. А. Бец (1871) і С. С. Корсаков (1894).

Мікроцефалія — гетерогенне захворювання. Виділяють істин-

ну, спадково зумовлену і вторинну, церебропатичну екзоген-

ну форми мікроцефалії. Частота мікроцефалії становить від

1:2000 до 1:10 000 населення.

Етіологія і патогенез. Істинна мікроцефалія успадковуєть-

ся за аутосомно-рецесивним і полігенним типами. її частота і

становить від 1:25 000 до 1:40 000 населення, а частота гетеро-

зиготних носіїв — 1:100. У 1/3 гетерозиготних носіїв мікроце-

фалії за нормальної величини головного мозку є розумова від- і

сталість.

Екзогенно зумовлена форма мікроцефалії виникає при

ембріопатії внаслідок впливу у внутрішньоутробнии період 1

таких тератогенних чинників, як вірусні інфекції (корова крас-

нуха, цитомегалія) та опромінення, кисневе голодування, отру- 1

єння оксидом вуглецю тощо.

Клінічні прояви. Для мікроцефалії патогномонічними є такі

фізичні й психічні ознаки. У хворих обвід мозкового відді-

лу черепа — до 50 см. Маса мозку знижена до 25 % і більше.

Переважно зменшені лобні й тім'яні відділи мозку. Чоло низьке, 1

скошене назад. Типовим є вигляд хворих: диспропорція між j

зменшеною мозковою частиною черепа й нормальних розмі-

рів лицевою частиною та зростом. Зниження інтелекту пере- 1

важно досягає ступеня глибокої розумової відсталості (ідіотії), І

рідше — незначної (дебільності).

За глибокої розумової відсталості у декого певною мірою

зберігається членороздільна мова, але зміст вимовлених ними

слів і мову інших вони не розуміють. Для хворих важливіші

інтонації й міміка, якими супроводжуються слова. Вони вмі-

ють рахувати, не здатні на чомусь зосередитися. Уявлення про

щось швидко змінюються і не тримаються в пам'яті. Емоційна

сфера розвинена краще. Моторика досить збережена. Хворі

легко лазять по деревах, навчаються кататися на велосипеді. І

Глава 29

Розумова відсталість (олігофренія)

Окрім того, ці недужі жваво, емоційно реагують на певні

події, у них виражені почуття симпатії. Найчастіше буває під-

вищений настрій. Емоційно нестійкі, гнівливі.

З урахуванням особливостей темпераменту й активності

хворих ділять на торпідних і єретичних. Торпідні хворі мляві,

апатичні, малорухомі. Вони нічим не цікавляться, довго мо-

жуть сидіти в одній позі, з трудом удається привернути їхню

увагу на нетривалий час, Усмішкою й доброзичливо зустріча-

ють тих, хто з ними ласкавий.

Для хворих єретичного типу характерні жвавість, рухли-

вість, метушливість. їхні рухи різноманітні, скоординовані, мі-

міка жвава. Добре відтворюють рухи, жести, міміку й інтонації

інших. У декого задовільна механічна пам'ять. Вони справля-

ють враження зацікавлених, але не допитливих. Переважає

підвищений настрій з відтінком ейфорії. Емоційні прояви не-

стійкі, легко переходять у афект гніву.

Ознак органічного ураження нервової системи при істин-

ній мікроцефалії не помітно. При вторинній мікроцефалії час-

то спостерігаються осередкові неврологічні симптоми, епілеп-

тичні напади. Хворі зазвичай низькорослі, з непропорційною

будовою тіла. Вторинні статеві ознаки в чоловіків слабко ви-

ражені, у жінок вони з'являються із затримкою.

Лікування. Специфічного лікування не існує. У разі потреби

проводять симптоматичну терапію (протисудомну, седативну).

Кретинізм — психічне недорозвинення, зумовлене гіпоти-

реозом.

Етіологія і патогенез. Виділяють спадкові форми захворю-

вання, що передаються за аутосомно-рецесивним типом, і ек-

зогенні, зумовлені такими несприятливими впливами у внут-

рішньоутробний чи ранній постнатальний період, як дефіцит

йоду, захворювання щитоподібної залози, гіпофіза, аутоімун-

ні, інфекційні й інтоксикаційні процеси. Недостатнє надхо-

дження гормонів щитоподібної залози призводить до розвитку

зоба, відставання в фізичному й психічному розвитку.

Клінічні прояви. Діти з раннього віку відстають у фізичному

й психічному розвитку. Ступінь зниження інтелекту — від не-

значної розумової відсталості (дебільності) до помірної (імбе-

цильності) і навіть глибокої (ідіотії). Для хворих характерні

низький зріст і диспропорційна будова тіла (кремезні, з корот-

кою товстою шиєю, короткими кінцівками, широкими кистя-

ми, стопами). Крім того, спостерігаються множинні дисплазії,

Частина третя Клінічна психіатрія

зокрема збільшений череп, низьке чоло, запале перенісся, гі-

пертелоризм, деформовані вуха, стовщені губи й збільшений

язик. У хворих на кретинізм часто порушується осифікація,

що призводить до лордозу, скривлення гомілок і ламкості кіс-

ток. У разі атрофії щитоподібної залози часто розвивається

мікседематозний синдром, зумовлений нагромадженням у шкі-

рі і підшкірній основі слизоподібної речовини. Це спричинює

набряки обличчя й ущільнення шкіри. Характерні гіпотензія,

брадикардія. Статеві залози несформовані, вторинні статеві

ознаки розвиваються запізніло.

Діагностика. З метою ранньої діагностики кретинізму ви-

користовують скринінгові програми (вивчення вмісту тирео-

їдного гормону), а також функціональні проби (визначають

концентрацію йоду в крові і сечі).

Лікування. Раннє застосування тиреоїдину в зростаючих до-

зах (від 5 до 50—75 мг на добу) запобігає формуванню тяжких

дефектів фізичного й психічного розвитку.

ЕКЗОГЕННО ЗУМОВЛЕНІ ФОРМИ

РОЗУМОВОЇ ВІДСТАЛОСТІ

До цієї групи належать: алкогольна фетопатія, розумова від-

сталість унаслідок імуногенетичної несумісності за антигена-

ми АВО і Rh-фактором.

Алкогольна фетопатія (алкогольний синдром плода), або ал-

когольна ембріофетопатія, описана в 1973 p. K. Janes і D. Smith,

її частота становить 0,5—2,0 на 1000 новонароджених, а се-

ред хворих з легкою розумовою відсталістю (дебільністю) —

10—20 %. Ризик щодо порушення розвитку і ступінь його ви-

разності, а також морфогенез алкогольного синдрому плода

залежать від кількості споживаного алкоголю й терміну вагіт-

ності. Діти хворих на алкоголізм жінок у 32,0 % випадків наро-

джуються з алкогольним синдромом, а в жінок, що в помірній І

кількості п'ють спиртне,— у 14,0 %.

Етіологія і патогенез. Основною причиною цього синдро-

му є вживання алкоголю переважно під час перших 3 міс вагі-

тності. Етиловий спирт і його похідні легко долають плаценту,

а також різні мембрани ембріона і плода, впливаючи на його

розвиток. Крім цього, алкоголь порушує плацентарний транс-

порт основних амінокислот і цинку, вкрай потрібних для син-

Глава 29

Розумова відсталість (олігофренія)

тезу білків, що призводить до відставання внутрішньоутробно-

го розвитку плода. Цьому може також сприяти недостатність

білків та вітамінів у організмі матері.

КЛІНІЧНІ

прояви.

Такі діти часто народжуються з ознаками

внутрішньоутробної дистрофії та алкогольним абстинентним

синдромом. У перші 3 доби після народження спостерігаються

підвищена рухливість, безсоння, тремор рук і ніг. У наступні

2—3 доби домінує загальмованість.

Для алкогольної фетопатії патогномонічними є симптоми,

що відображають невідповідність зросту, розвитку і маси тіла

в пре- і постнатальний періоди, а також свідчать про краніо-

фаціальні аномалії й затримку психічного розвитку.

При народженні середня маса тіла дітей не перевищує 2220 г,

а довжина його — 46 см, що відповідає 32—33 тиж вагітності.

Відставання щодо маси тіла і в наступні роки переважає над

затримкою росту. У 5 років зріст дитини відповідає трирічно-

му, а маса тіла — дворічному віку. Зріст дорослих чоловіків не

перевищує 160 см.

Черепно-лицеві дисморфії характеризуються зменшенням

обводу голови дитини. Чоло низьке, очна щілина коротка і ву-

зька, мікрофтальм. Нерідко бувають епікантус на верхній пові-

ці і птоз, короткозорість, косоокість, а також звивистість судин

сітківки. Для таких хворих характерні гіпоплазія, увігнутість

середньої частини обличчя. Перенісся широке й сплощене, очі

широко посаджені, ніс укорочений, носогубна складка згла-

джена, відстань між носом і верхньою губою велика. Губи тон-

кі, червоні, підборіддя мале.

Ознаки алкогольної фетопатії можуть поєднуватися з пору-

шенням будови вушної раковини, природженими вадами сер-

ця, сечостатевої системи, грижею й гемангіомою. Неврологічні

аномалії часто виявляються асиметрією рефлексів і гіпотонією

м'язів.

У період новонародженості стають помітними відхилення в

поведінці: плаксивість, дратливість і гіперактивність. Пізніше

підвищена активність поєднується з нездатністю до концент-

рації уваги, затримкою розумового розвитку до дебільності, а

також поганою адаптацією.

У підлітковому віці в одних випадках переважають ейфори-

чний настрій, балакучість, пустотливість, сексуальне розгаль-

мування, а в інших — тужливо-злостивий настрій, агресив-

ність, жорстокість, схильність до правопорушення.

Частина третя Клінічна психіатрія

Профілактика та лікування

Заходи первинної профілактики: генетична консультація пе-

ред вступом у шлюб; поліпшення медичного обслуговування

вагітних та контроль за розвитком плода; поліпшення екологіч-

них та соціальних умов існування, запобігання пери- та пост-

натальним ушкодженням. Вторинною профілактикою недоум-

ства передбачено: поліпшення обстеження новонароджених;

своєчасне виявлення розладів, що супроводжують недоумство;

раннє їхнє лікування; виявлення дітей з соціальною деприва-

цією та проведення навчання за спеціальними програмами.

Патогенетичне лікування не розроблене. Терапія недоум-

ства складається з біологічної та психологічної. Біологічна

терапія спрямована на компенсацію обмінних порушень. Фарм-

препарати призначають з метою стимуляції когнітивних функ-

цій та для лікування супровідних психічних розладів. Психо-

терапія передбачає надання консультацій батькам і членам

родини, поведінкову терапію, індивідуальну підтримувальну

терапію. Сім'ї, де є діти з недоумством, потребують допо-

моги всього суспільства — як моральної, так і матеріальної.

Такими родинами займаються сімейні лікарі, медико-соціаль-

на служба та органи соціального забезпечення. Підходи до

пацієнта з недоумством мають ґрунтуватися на двох принци-

пах: 1) особливості (кожного хворого слід намагатися зрозу-

міти й стимулювати); 2) нормалізації (кожен пацієнт з недо-

умством повинен жити, у міру можливості, повноцінно). Для

реалізації згаданих принципів потрібна чітка медична, психо-

логічна, педагогічна та соціальна системи допомоги. Це і орга-

нізація спецгруп у дитячих садках, і навчання в допоміжних

школах, і робота в лікувально-трудових майстернях або спе-

ціальних цехах тощо.

Прогноз

Прогноз залежить від етіології порушень, їхніх клінічних

особливостей та мікросоціальної екології. У разі диферен-

ційованих форм розумової відсталості важливе значення ма-

ють своєчасна діагностика та адекватне етіопатогенетичне

лікування. За допомогою спеціальної дієти й препаратів, що

коригують метаболізм, інколи вдається затримати розвиток

руйнівного процесу. За клінічною симптоматикою розрізняють

Глава 29 Розумова відсталість (олігофренія)

стаціонарний, прогредієнтний та регредієнтний типи динамі-

ки розумової відсталості. Прогресування її визначається су-

путніми особистісними та психічними розладами. Найгірший

прогноз буває в пацієнтів з дисфоричним та моріоподібним

типами особистісних порушень. За несприятливих мікросоці-

альних умов у розумово відсталих хворих іноді спостерігають-

ся розлади поведінки. Вони можуть бути спричинені недостат-

ньою стимуляцією або дистресом. Прогноз сприятливіший у

тому разі, коли модифікують поведінку, розвивають і закріп-

люють навички.

Експертиза

Медико-соціальна експертиза. Більшість розумово відста-

лих потребують соціальної підтримки й навчання. Під час ме-

дико-соціальної експертизи слід враховувати ступінь психіч-

ного розвитку, супутні психічні й соматоневрологічні розлади,

мікросоціальну екологію.

Під час судово-психіатричної експертизи розумово відста-

лих, які скоїли правопорушення, слід оцінити, окрім ступеня

психічного недорозвитку, супутні психічні порушення і моти-

вацію протиправних діянь. За недостатнього осмислення пра-

вових норм та імпульсивних мотивів, згідно з критеріями не-

осудності (недоумство чи інший хворобливий стан), пацієнтів

екскульпіюють. Дієздатність оцінюють за критеріями недоум-

ства. Експертиза свідків та потерпілих визначається за сукуп-

ністю клінічних і ситуаційних ознак.

Під час військово-лікарняної експертизи керуються ст. 20

Указу МО України № 2 від 04.01.94 р. До пункту "а" ("непри-

датність до військової служби") належать усі види глибокої,

тяжкої, помірної розумової відсталості. Пункт "б" ("обмежена

придатність") стосується розумово відсталих з недоумством на

рівні дебільності, помірного та легкого ступеня. Цю категорію

призовників слід обстежувати в стаціонарі.

Визначення інтелектуального рівня при усіх видах експер-

тизи має ґрунтуватися на доступній інформації, включаючи

дані про клінічний перебіг патології, адаптивну поведінку та

продуктивність за психометричними тестами. Використання

інтелектуальних тестів та тестів соціальної зрілості має бути

стандартизованим і відповідати традиціям.

Тлумачний словник

психіатричних термінів

Абсанс — миттєве глибоке потьма-

рення свідомості.

Абстиненція — особливий психіч-

ний і соматичний стан, що вини-

кає внаслідок припинення вжи-

вання алкоголю або наркотиків.

Абстракція — виділення існуючих

ознак з конкретних якостей і

властивостей окремих предметів

і явищ.

Абулія — безвілля, брак відповідного

імпульсу до дії.

Автоматизм — поява рухів, думок,

почуттів поза зв'язком із намірами

хворого.

Автоматична слухняність — хворий

автоматично, проти власної волі,

виконує будь-яку дію.

Агнозія — розлад процесів упізна-

вання подразників зовнішнього

середовища за збереження цілос-

ті органів відчуття.

Агорафобія — нав'язлива боязкість

простору.

Аграматизм — неправильне вико-

ристання граматичних елементів

і форм унаслідок ушкодження ко-

ри великого мозку.

Аграфія — розлад писемної форми

мови.

Агресивність — загострення оборон-

ного інстинкту.

Адаптація — пристосування організ-

му до умов середовища.

Адекватний — такий, що відповідає

чому-небудь.

Адинамія — знерухомлення, відсут-

ність будь-якої діяльності.

Акалькулія — порушення здатності

рахувати.

Акатизія — постійна потреба зміню-

вати положення тіла через відчуття

внутрішньої збудливості.

Акінезія — нездатність до довільних

рухів.

Акоазми — елементарні слухові га-

люцинації.

Акт — одиночна психічна дія.

Актаграфія — неправильне розта-

шування слів під час письма.

Актафазія — неправильне розташу-

вання слів під час мовлення.

Активність — прагнення до діяльності.

Акупунктура — голковколювання.

Акцентуація характеру — перева-

жання, визначальна поведінкова

риса характеру.

Алалія — відсутність або недороз-

виненість звукової мови.

Алголагнія — статеве збудження, яко-

го досягають лише в поєднанні з

болем.

Алексія — нездатність оволодіти про-

цесом читання.

Алкоголізм — систематичне зловжи-

вання спиртними напоями.

Альтруїзм — безкорислива турбота

про людей.

Амбівалентність — суперечливе дво-

їсте емоційне переживання.

Амбітендентність — одночасне вико-

нання двох протилежних прагнень.

Аменція — різновид потьмарення

свідомості.

Амнезія антероградна — випадіння

з пам'яті подій, які сталися після

хвороби.

Амнезія прогресуюча — закономір-

но-послідовна втрата запасів па-

м'яті.

Амнезія ретардована — запізніла,

відстрочена амнезія.

Амнезія ретроградна — випадіння з

пам'яті подій, що сталися до хво-

роби.

Амнезія фіксаційна — відсутність

пам'яті на поточні події.

Амузія — втрата здатності вгадува-

ти відому колись мелодію.

36*

Тлумачний словник психіатричних термінів

Анальгезація — втрата больової чут-

ливості.

Анамнез — відомості про життя хво-

рого та його хворобу.

Анекфорія — порушення пам'яті, за

якого окремі події згадуються ли-

ше під час спогаду про них інших

людей.

Анестезія психіки хвороблива —

різке зниження почуттів з усві-

домленням і переживанням цього

стану.

Анозогнозія — неусвідомлення своєї

хвороби.

Анорексія — втрата потягу до їжі.

Антабус — один із засобів протиал-

когольної терапії.

Антидепресанти — різноманітні за

хімічною структурою препарати,

що здатні усунути депресію.

Антропофобія — нав'язлива бояз-

кість, що виникає під час зустрічі

з людьми

Апатія — зниження емоцій, почут-

тів, втрата цікавості.

Апоморфін — один із засобів проти-

алкогольної терапії.

Апраксія — порушення здатності до

дії, зумовлене ураженням кори

великого мозку.

Арифмоманія — непереборний по-

тяг рахувати предмети.

Асоціативний експеримент — пси-

хологічна методика, що ґрунтуєть-

ся на вивченні мимовільних асо-

ціацій.

Астазія — абазія — порушення сто-

яння, ходи при істерії.

Астенія — стан психічної та фізич-

ної слабкості.

Астрофобія — патологічна боязкість

блискавки, грому.

Атаксія інтрапсихічна — дисоціація

між змістом уявлень та їхнім емо-

ційним забарвленням.

Атактична мовна безладність — по-

рушення мовної продукції, що

виявляється у розладі смислових

зв'язків унаслідок розриву асоці-

ацій.

Аура — нервово-психічні або сома-

тичні короткочасні порушення на

початку епілептичного нападу.

Аутизм — послаблення зв'язків, об-

меження спілкування з іншими

людьми.

Аутогенне тренування — один із ви-

дів психотерапії, що ґрунтується

на самонавіюванні.

Аутосугестія — самонавіювання.

Афазія — повна чи часткова втрата

здатності говорити чи розуміти

мову інших унаслідок ураження

головного мозку.

Афект патологічний — сильна ко-

роткочасна реакція, що виникає

внаслідок психотравмівних пере-

живань і характеризується розла-

дом свідомості.

Афект фізіологічний — посилена

короткочасна емоційна реакція у

відповідь на подразнення, коли

людина усвідомлює свої вчинки.

Афективність підвищена — готов-

ність до фізіологічних афектів.

Бажання — переживання людиною

власних актуальних потреб.

Байдужість — притуплення або

втрата інтересів до навколишньо-

го світу.

Батофобія — нав'язлива боязкість

глибини.

Безсилля статеве — зниження ста-

тевої активності, імпотенція.

Біоритм — періодичні зміни інтен-

сивності перебігу фізіологічних

процесів залежно від часу.

Біостимулятори — речовини, що ак-

тивізують захисні сили організму.

Бісексуальність — двостатевість.

Блефароспазм — спастичне скоро-

чення м'язів повік.

Божевілля — тимчасовий або постій-

ний розлад психіки.

Брадипсихізм — сповільнення пси-

хічних процесів.

Булімія — патологічний потяг до їжі.