Напрєєнко О.К. Психіатрія

Подождите немного. Документ загружается.

Частина третя Клінічна психіатрія

Зловживання галюциногенами

(психо дизлептиками)

рослинного походження

Аби досягти ЛСД-подібного ефекту, використовують деякі

гриби та кактуси. Гриби, що мають галюциногенні властивос-

ті, ростуть і в Україні. Це поганки Psilocybe spadicea, Psilocybe

semilanceata (діюча речовина — псилоцибін) та досить поши-

рений червоний мухомор (Amanita muscaria). Діючою речови-

ною є мускарин.

Гриби звичайно збирають і сушать. Потім ковтають їх чи

довго жують. Іноді готують відвар з мухоморів.

Галюциногени рослинного походження зумовлюють яскраві

сноподібні марення. Вживання мухоморів може супроводжу-

ватися шлунковим болем, нудотою, блюванням, сильним м'я-

зовим напруженням, яке в разі передозування переходить у

генералізовані судоми.

Іноді наркомани їдять кактуси, що містять мескалін (Lopho-

phora williamsii). Кактус очищають від колючок і їдять свіжим

чи сухим. Роблять з нього відвар. Діє подібно до ЛСД.

Зловживання кетаміном

Кетамін — ненаркотичний анальгетик для короткочасних

хірургічних втручань.

Форма: таблетки чи капсули; швидкорозчинний білий поро-

шок; клаптики гігроскопічного паперу.

Зумовлює ейфорію та онейроїдні галюцинації. Тривалість

сп'яніння — до 3 год. Підвищує артеріальний тиск, прискорює

серцебиття. У стані сп'яніння можливі агресивні дії та травму-

вання. Виникає тільки психічна залежність.

ЗЛОВЖИВАННЯ ФЕНІЛЦИКЛІДИНОМ (РСР)

Фенілциклідину гідрохлорид (РСР, ангельський пил, angel

dust).

За DSM-IV

304.90 — залежність від фенілциклідину

305.90 — зловживання фенілциклідином

292.89 — інтоксикація фенілциклідином (у т. ч. з розладами

сприйняття)

Глава 20

Наркоманії та токсикоманії

292.81 — інтоксикаційний делірій, зумовлений фенілциклі-

дином

292. — психотичні розлади, зумовлені фенілциклідином

11 — з параноїдом

12 — з галюцинаціями

292.84 — розлади настрою під впливом фенілциклідину

292.89 — тривожний настрій під впливом фенілциклідину

292.9 — неуточнений розлад, пов'язаний із вживанням фе-

нілциклідину

Форма: кристалічний швидкорозчинний порошок.

Спосіб вживання: у вигляді внутрішньом'язових ін'єкцій;

нюхання, куріння; ковтання, зокрема з їжею.

Зумовлює ейфорію та яскраві сценоподібні марення. Під

впливом РСР помітно збільшується агресивність. У цьому ста-

ні виникає схильність до скоєння злочинів. У сомато-невроло-

гічному стані переважають нудота та блювання, можливі гене-

ралізовані судоми.

Малопоширений через високу вартість.

ЗЛОВЖИВАННЯ ХОЛІНОЛІТИЧНИМИ

ЗАСОБАМИ

До холінолітичних засобів центральної дії, що їх використо-

вують з метою токсикоманії, належать тарен, астматол та на-

стоянка беладони (Folium belladonne).

Форма: тарен — невеликі таблетки; астматол — цигарки

без фільтру; листя та плоди дурману (Datura stratonium та inno-

хіа), блекоти (Hyoscyamus pallidus та niger), беладони (Atropa

belladonna).

Після вживання препаратів з'являються галюцинації. Дуже

часто для досягнення відповідних галюцинацій переглядають

відеофільми у жанрах "еротика" (найчастіше), "містика" чи

"action". Характер марень приємний. Споживачі в цей час ма-

лорухомі, зіниці у них розширені, спостерігається тахікардія,

артеріальний тиск підвищений.

ЗЛОВЖИВАННЯ ЦИКЛОДОЛОМ

Циклодол (таблетки) — препарат з групи антипаркінсоніч-

них коректорів з чіткою холінолітичною дією. Від інших холі-

нолітиків відрізняється м'якшою дією.

Частина третя Клінічна психіатрія

З метою токсикоманії приймають у дозах, що значно пе-

ревищують терапевтичні. Стан сп'яніння має 4 фази: ейфорії

(20—ЗОхв); звуження свідомості (2—Згод); галюцинаторна;

вихід зі стану сп'яніння. Для циклодолових марень характерні

чітке відмежування від реалій життя та зв'язок сюжету з по-

передніми подіями. Хворі мов п'яні: хода непевна, рухи неко-

ординовані, зіниці розширені.

Фізична залежність формується приблизно через півроку

систематичного вживання препарату. Про це свідчать збіль-

шення толерантності та поява абстинентного синдрому.

Абстиненція починається через 10—12 год після останнього

споживання циклодолу. Проявляється нестримним (компуль-

сивним) потягом до препарату, неспокоєм, дратливістю. З'явля-

ються "приливи" з різким почервонінням обличчя. Підвищуєть-

ся тонус м'язів, з'являються біль у кінцівках, гіперрефлексія,

судоми в окремих групах м'язів.

Хворі швидко деградують. Знижуються пам'ять, праце-

здатність. Підвищується конфліктність. Обличчя червоніє.

Дуже часто бувають гіперкінези. Хода стає специфічною:

вигнута спина, розчепірені руки та ноги, що не згинаються

в суглобах.

Прогноз

За систематичного вживання галюциногенів головна небез-

пека виникає внаслідок галюцинаторної дезорієнтації хворого

в просторі та переоцінки власних можливостей. Він може

травмувати себе й інших. Агресивні (у т. ч. ауто-агресивні) дії

притаманні тим, хто вживає фенілциклідин. Галюциногени

рослинного походження небезпечні тим, що в разі їх передо-

зування хворий може загинути (коматозний стан).

Лікування

Якщо пацієнт перебуває в стані галюцинаторно-параноїд-

ного збудження, призначають нейролептики. В разі вживання

галюциногенних грибів до комплексу лікування слід додати

масивну детоксикацію, призначити гепатопротектори та ноот-

ропні засоби.

Психотерапія має бути спрямована на відмову від будь-яких

наркотичних чи токсичних засобів.

Глава 20

Наркоманії та токсикоманії

ТОКСИКОМАНІЇ

Зловживання транквілізаторами

Класифікація розладів, пов'язаних із вживанням седативних

та снодійних засобів:

За DSM-IV

304.10 — залежність від седативних, снодійних та анксіолі-

тичних засобів

305.40 — зловживання седативними, снодійними та анксіо-

літичними засобами

292.89 — інтоксикація седативними, снодійними та анксіо-

літичними засобами

292.0 — синдром відміни седативних, снодійних, анксіолі-

' тичних засобів, у тому числі з розладами сприйняття

292.81 — інтоксикаційний делірій, спричинений седативни-

ми, снодійними та анксіолітичними засобами

292.81 — синдром відміни седативних, снодійних, анксіолі-

тичних засобів, у тому числі з розладами сприйняття і делірієм

292.82 — деменція, спричинена седативними, снодійними,

анксіолітичними засобами

292.83 — стійкий амнестичний розлад, спричинений седа-

тивними, снодійними, анксіолітичними засобами

292.0 — психотичні розлади, зумовлені седативними, сно-

дійними, анксіолітичними засобами

11 — з параноїдом

12 — з галюцинаціями

292.84 — розлади настрою, зумовлені седативними, снодій-

ними, анксіолітичними засобами

292.89 — тривожні розлади, зумовлені седативними, сно-

дійними, анксіолітичними засобами

292.89 — сексуальні розлади, зумовлені седативними, сно-

дійними, анксіолітичними засобами

292.89 — розлади сну, зумовлені седативними, снодійними,

анксіолітичними засобами

292.9 — неуточнений розлад, пов'язаний із вживанням се-

дативних, снодійних та анксіолітичних засобів

За МКХ-10

F 13.0 Гостра інтоксикація

F 13.1 Вживання зі шкідливими наслідками

F 13.2 Синдром залежності

Частина третя

Клінічна психіатрія

F 13.3 Стан абстиненції (відміни)

F 13.4 Стан абстиненції з делірієм

F 13.5 Психотичні розлади

F 13.6 Амнестичний синдром

F 13.7 Резидуальний стан (у т. ч. F 11.73 — деменція)

F 13.8 Інші психотичні та поведінкові розлади

F 13.9 Неуточнені психотичні та поведінкові розлади

Під час розгляду питання про зловживання транквіліза-

торами слід мати на увазі тільки випадки використання їх з

метою ейфоризації, а не симптоматичного застосування при

хронічному стресі.

При токсикоманії зазвичай дози транквілізаторів великі

(частіше їх приймають у вигляді таблеток, рідше — внутріш-

ньом'язово). В разі перорального введення вони швидко за-

своюються і містяться в крові протягом 4—18 год (залежно від

особливостей препарату). Хворі швидко рухаються, щоб не

заснути. Потім з'являються відчуття спокою, задоволення, ейфо-

рія. Хода невпевнена, рефлекси знижені, частота серцевих ско-

рочень зменшується, падає артеріальний тиск. Досить швидко

настає сон, який за передозування може перейти в кому. Харак-

терними симптомами передозування є гіперсалівація та підви-

щена бронхіальна секреція. Крім того, пригнічуються дихан-

ня та серцебиття, може порушуватися серцевий цикл. Якщо

транквілізатори додають до алкоголю, то ефект посилюється.

Про фізичну залежність від транквілізаторів можна говори-

ти на підставі різкого зростання толерантності та появи абсти-

нентного синдрому, що нагадує алкогольний. При цьому до-

сить швидко настає морально-етична деградація зі своєрідним

психоорганічним синдромом. Хворі стають фамільярні, циніч-

ні. З'являються й сомато-неврологічні зміни. Передусім це по-

рушення функцій вестибулярного апарату (невпевнена хода),

значне зниження імунітету.

Ситуаційна залежність також супроводжується деяким збіль-

шенням толерантності, але при цьому дози не перевищують

терапевтичних.

Прогноз

У разі систематичного вживання барбітуратів досить швид-

ко формується недоумство за органічним типом, з брутальніс-

тю. Часто спостерігається патологія печінки, нирок та ін.

Глава 20

Наркоманії та токсикоманії

Лікування

У разі передозування насамперед слід очистити шлунок.

Потім проводять детоксикацію. Дуже важливо підтримувати

функції серцево-судинної та дихальної систем.

Лікування розпочинають з масивної детоксикаційної тера-

пії. Під час планування комплексу лікування слід зважати на

соматичні недуги, передусім ураження печінки, нирок, легенів

та ін. Психотерапія має спиратися на нижчі вітальні потреби та

емоції, зважаючи на значні зміни особистості й недоумство

хворих.

ЗЛОВЖИВАННЯ ІНГАЛЯНТАМИ

Розлади, пов'язані із вживанням інгалянтів, класифікуються

таким чином:

За DSM-IV

304.60 — залежність від інгалянтів

305.90 — зловживання інгалянтами

292.89 — інтоксикація інгалянтами

292.81 — інтоксикаційний делірій, спричинений інга-

лянтами

292.82 — деменція, спричинена інгалянтами

292. — психотичні розлади, спричинені інгалянтами

11 — з параноїдом

12 — з галюцинаціями

292.84 — розлади настрою під впливом інгалянтів

292.89 — тривожні розлади під впливом інгалянтів

292.9 — неуточнений розлад, пов'язаний із вживанням

інгалянтів

За МКХ-10

F 18.0 Гостра інтоксикація

F 18.1 Вживання зі шкідливими наслідками

F 18.2 Синдром залежності

F 18.3 Стан абстиненції (відміни)

F 18.4 Стан абстиненції з делірієм

F 18.5 Психотичні розлади

F 18.6 Амнестичний синдром

F 18.7 Резидуальний стан (у т. ч. F 11.73 — деменція)

F 18.8 Інші психотичні та поведінкові розлади

F 18.9 Неуточнені психотичні та поведінкові розлади

Частина третя

Клінічна психіатрія

Зловживання ефіром

Форма: флакони з темного скла місткістю 100 мл.

Спосіб вживання: дихання парою ефіру. Зафіксовано поо-

динокі випадки перорального введення, домішування до алко-

гольних напоїв і навіть внутрішньом'язових ін'єкцій.

Ефірне сп'яніння характеризується збудженням, ейфорією.

Воно скороминуче, протверезіння настає через 10—15хв після

інгаляції. Інколи хворий стає агресивним, з'являються судоми.

Сп'яніння завершується міцним сном. Під час передозування

можливі кома, зупинка дихання, тяжкі порушення серцевого

ритму. Із соматичних ознак привертає увагу також підвищена

бронхіальна секреція, що може призвести до пневмонії та

бронхіту.

За систематичного вживання швидко зростають толерант-

ність та частота приймання. Особистість хворого змінюється:

він стає брутальним, дратівливим. Знижується інтелект, роз-

виваються хронічні інфекційні процеси в легенях та органах

травлення.

Зловживання закисом азоту

Закис азоту — речовина, що її використовують для інгаля-

ційного наркозу. Безбарвна рідина, котра швидко випарову-

ється. Зловживання нею — явище рідкісне.

Під час вдихання закису азоту швидко розвивається ейфо-

рія. Людина без належних підстав стає веселою, на короткий

час звужується свідомість. Вдихають газ зазвичай у компанії.

Сп'яніння нетривале і швидко минає.

Залежність від закису азоту тільки психічна.

Зловживання препаратами побутової хімії

Активними речовинами інгалянтів є аліфатичні, ароматизо-

вані, галогенізовані чи фторовані вуглеводні. Вони швидко

всмоктуються в легенях та накопичуються в клітинах, що міс-

тять багато жирів, пошкоджуючи їхні мембрани.

Спосіб вживання: вдихають з ганчірки чи целофанового

пакета.

Бензин спочатку подразнює органи дихання, спричинює по-

червоніння обличчя, тахікардію. Потім хворі впадають у стан

Глава 20

Наркоманії та токсикоманії

ейфорії, до якого приєднуються сценоподібні або навіяні чи

пов'язані з особистим досвідом галюцинації. Іноді марення

має загрозливий характер. Хворий зазвичай сприймає все ні-

би фільм жахів. У разі передозування марення набуває рис

справжнього делірію, котрий має транзиторний характер і за-

кінчується через 10—20 хв після інгаляції.

У період виходу зі стану сп'яніння хворі астенічні, часто

скаржаться на головний біль. Від одягу та видихуваного повіт-

ря чути запах бензину.

Засоби, що виводять плями, зумовлюють більшу ейфориза-

цію з візуалізацією уявлень. Передозування призводить до

онейроїду на "замовлену" тематику, але з несподіваним роз-

витком сюжету.

Галюцинації, спричинені вживанням розчинників та клею,

мають характер комічних мультиплікатів.

Ацетон, окрім інгаляцій, використовують також для апліка-

цій на голову чи тулуб. Для цього шкіру шкрябають, а потім

накладають ацетоновий компрес.

Симптоми та поведінка хворого такі, як після вживання

спиртного.

Про фізичну залежність свідчать зростання толерантності

та перехід на індивідуальне вживання. Хворі швидко деграду-

ють в інтелектуальному плані, що є проявом токсичної енце-

фалопатії. Часто спостерігається полінеиропатія, підвищується

судомна готовність, уражуються печінка та нирки. В разі пере-

дозування людина може загинути.

ЗЛОВЖИВАННЯ ФОСФОРОРГАНІЧНИМИ

РЕЧОВИНАМИ

Фосфорорганічні інсектицидні препарати — дихлофос та ін.

(ФОС) часто вживають разом із алкоголем. їх можуть викори-

стовувати й окремо чи з дуже малою дозою спиртного (пляшка

пива на 5—7 осіб). Дають мускарино-нікотино-курареподібний

ефект і діють переважно на мембрани клітин.

Спосіб вживання: додають до алкогольних напоїв; для інга-

ляції за допомогою целофанового пакета; компрес на подряпа-

ну шкіру (переважно тім'я).

ФОС дуже токсичні, а тому часто спостерігаються випадки

передозування (в тому числі зі смертельними наслідками).

Частина третя Клінічна психіатрія

Сп'яніння має три фази (за рівнем інтоксикації). У / фазу

спостерігаються збудження, своєрідна ейфорія з дратливістю

та агресивністю. Можуть бути біль у шлунку, нудота, блю-

вання.

Якщо інтоксикація триває, настає II фаза. Для неї характер-

ні звуження свідомості, а потім і непритомність. Спостеріга-

ються бронхорея, слинотеча, підвищення артеріального тиску,

міофібриляції. Може бути набряк легенів.

У III фазу сп'яніння спостерігаються колапс, судоми, при-

гнічення дихального центру, аж до зупинки дихання. Зазвичай

цими речовинами зловживають особи з кримінальним досвідом

або підлітки під час так званого пошукового полінаркотизму.

За систематичного їх вживання швидко формується психо-

органічний синдром зі значною морально-етичною деградацією.

Значною мірою уражуються печінка, нирки.

Прогноз

У разі систематичного вживання фосфорорганічних речо-

вин хворий частіше гине від передозування чи травмування у

стані сп'яніння. Розвиваються хвороби легенів, зокрема рак.

Протягом 1 —1,5 року формується токсичне недоумство, що

призводить до інвалідності.

Лікування

У разі передозування призначають дезінтоксикацію, підтри-

мують життєво важливі функції.

Лікування залежності розпочинають з детоксикації. До

комплексу заходів входять: симптоматична терапія; ноотропні

препарати; адаптогени та психотерапія.

КУРІННЯ

Розлади, пов'язані із вживанням нікотину, класифікують

так:

За DSM-IV

305.10 — залежність від нікотину

292,0 — синдром відміни нікотину

292.9 — неуточнений розлад, пов'язаний із вживанням ні-

котину

Глава 20

Наркоманії та токсикоманії

За МКХ-10

F 17.0 Гостра інтоксикація

F 17.1 Вживання зі шкідливими наслідками

F 17.2 Синдром залежності

F 17.3 Стан абстиненції (відміни)

F 17.8 Інші психотичні та поведінкові розлади

F 17.9 Неуточнені психотичні та поведінкові розлади

Залежність від тютюну зумовлена тим, що він містить ніко-

тин. В Україні поширене куріння тютюну. При цьому ніко-

тин всмоктується в легенях і через 8—10 с потрапляє в мозок.

Майже 2/3 цієї речовини нейтралізує печінка. Концентра-

ція нікотину в ЦНС починає знижуватися на 20—30-й хвилині

після закінчення куріння.

Фармакологічна дія нікотину двофазна — спочатку стиму-

лювальна, а потім седативна.

Лікування

Передусім — психотерапія. Лікування утруднюється тим,

що куріння є атрибутом комунікативних та виробничих про-

цесів.

Прогноз

Куріння спричинює велику кількість захворювань дихаль-

ної, серцево-судинної систем, провокує гастрит та виразкову

хворобу шлунка.

Особливості підліткових нарко-токсикоманій

Зазвичай вживати психоактивні речовини починають у

13—17 років. Найчастіше роблять це підлітки з аморфною

структурою особистості. Мотивацією перших контактів слугує

бажання не виділятися з компанії, засвідчивши таким чином

"дорослість", "мужність". У формуванні потягу беруть участь

типові підліткові реакції емансипації та групування.

Під час перших спроб не завжди визначаються щодо пси-

хоактивних речовин. Цей етап має назву підліткового пошуко-

вого полінаркотизму. Він завершується вибором одного нарко-

тика. Через це проходить більшість наркоманів.

Слід зауважити: що раніше розпочато вживання наркоти-

ків, то вища прогредієнтність захворювання.