Напрєєнко О.К. Психіатрія

Подождите немного. Документ загружается.

Частина третя Клінічна психіатрія

хомоторним збудженням. Зниження психопатологічної симп-

томатики не завжди збігається зі зниженням температури тіла.

Після психотичного епізоду спостерігається тривалий астеніч-

ний синдром.

Ревматизм. Психопатологічні прояви залежать від стадії

ревматичного процесу. Непсихотичні розлади проявляються

астенічним синдромом, неврозо- і психопатоподібним станами

у поєднанні з депресивними та іпохондричними реакціями.

При нейроревматизмі у хворих чітко виражені фізична і

психічна астенія, дратливість, плаксивість, страх, тривожно-

тужливий настрій. Спостерігаються психосенсорні розлади:

метаморфопсія; мікро- і макропсія; поява кольорових смуг і

плям перед очима; розлади схеми тіла; порушення сприйняття

просторового розташування об'єктів; загальмованість мислен-

ня і рухів.

У активну фазу ревматизму може бути гострий психоз, що

проявляється деліріозним, онейроїдним, аментивним синдро-

мами, присмерковим станом свідомості. Особливістю гостро-

го ревматичного психозу є численні психосенсорні розлади і

виражена гіперестезія. Вихід із такого стану збігається із зату-

ханням запального процесу, але після цього ще довго залиша-

ються астено-депресивні й астено-іпохондричні прояви.

Протрагований і хронічний психози розвиваються у хво-»

рих на ревматичний менінгоенцефаліт і церебральний ревмо-

васкуліт. Вони проявляються галюцинаторно-параноїдним, де-

пресивно-параноїдним, сенесто-іпохондричним, епілепти-

формним і кататонічним синдромами, а також неврологічною

симптоматикою. При ревматичній хореї спостерігаються роз-

гальмованість потягів та ейфорія.

Туберкульоз. Дані про психічні розлади при туберкульозі,

що наведені в літературі, досить суперечливі. Одні автори вва-

жають, буцімто порушення психічної діяльності при туберку-

льозі мають зв'язок з шизофренією, мотивуючи це тим, що у

хворих на шизофренію є схильність до туберкульозу, а також

конституціональною спільністю між цими недугами. Є також

думка, ніби психічні розлади при туберкульозі пов'язані не

з туберкульозною інфекцією, а з прийманням медикаментів з

приводу цієї хвороби.

Якщо йдеться про туберкульозний психоз, то мають на ува-

зі психотичні розлади під час претермінального періоду, які

проявляються синдромами потьмарення свідомості (делірій,

Глава 16

Розлади при інфекціях. Нейросифіліс

аменція, присмерковий стан). У хворих на туберкульоз спо-

стерігається ейфорія, яку вважали патогномонічною ознакою

при фіброзно-каверозних формах. Епілептиформні напади

свідчать про те, що туберкуломи є в головному мозку.

Психотичні розлади при туберкульозному менінгіті у гост-

ру стадію проявляються синдромами потьмарення свідомості.

Тривалі (від кількох тижнів до кількох місяців) психотичні

розлади при туберкульозному менінгіті проявляються станом

оглушення, на тлі якого виникають короткочасні деліріозні

і аментивні епізоди. Після усунення симптомів потьмарення

свідомості хворі мляві, безініціативні, з ними складно налаго-

дити мовний контакт. Перехідними синдромами при туберку-

льозі є афективні розлади і мнестичні порушення (амнестич-

ний, корсаковський синдроми).

Малярія часто призводить до тяжких психічних порушень

через ураження головного мозку. Розлади свідомості можливі

при високій температурі тіла. Виникають оглушення, делірій,

аменція, присмерковий стан, кома. Кома може розвинутися

після делірію, присмеркового стану або епілептиформних су-

домних нападів. Судомний синдром є ознакою церебральних

(енцефалітичних) проявів малярії. Діагностика органічних ура-

жень головного мозку ґрунтується на виявленні ригідності по-

тиличних м'язів, ураження черепних нервів, зокрема, паралі-

чу очних м'язів, моноплегії, геміплегії, порушення координації

рухів, гіперкінезу. Тривалість малярійного психозу — від кіль-

кох діб до кількох тижнів.

Сказ супроводжується органічним ураженням нервової си-

стеми. За кілька діб до розвитку хвороби в ділянці укусу вини-

кають біль, гіперестезія, парестезії. Захворювання розвиваєть-

ся в три стадії: провісників, збудження, паралічу.

У першу стадію спостерігаються неспокій, тривога, туга,

пригнічений настрій. Через одну-дві доби розвивається друга

стадія хвороби, що проявляється спазмом дихальних м'язів і

судомами м'язів глотки, гортані, стравоходу. Характерна гід-

рофобія (під час споглядання води, що ллється, або навіть по-

суду виникають судоми глоткових і дихальних м'язів). Судоми

можуть виникнути від потоку повітря (аерофобія). Кожний

дотик зумовлює у хворого тонічні судоми. Обличчя червоніє,

вкривається крапельками поту. Хворий не може ковтати, тече

слина, зіниці розширені. З розвитком хвороби з'являються

страх, неспокій, агресивність. Напади судом змінюються ста-

Частина третя Клінічна психіатрія

ном повної прострації. Через 2—3 доби настає третя стадія.

Хворі заспокоюються. У них розвивається параліч м'язів об-

личчя, кінцівок, тулуба, зникає реакція зіниць на світло. Смерть

настає від паралічу центру дихання і зупинки серця. Притом-

ність у хворих на сказ збережена до останніх годин життя.

Інколи бувають короткочасні зорові галюцинації.

Туляремія. Психічні розлади характерні для тяжких форм

туляремії, коли розвивається менінгоенцефаліт і з'являються

синдроми потьмарення свідомості (делірій, аменція).

Бешиха рідко супроводжується психічними розладами. За

гострого перебігу хвороби на тлі астенії може розвинутися

абортивний делірій. Млявий або затяжний перебіг іноді спричи-

нює аментивний синдром, що розвивається після короткочас-

ного гіпоманіакального стану. Серед проміжних чи перехід-

них синдромів при бешисі вирізняються астено-депресивний,

астено-іпохондричний, гіпоманіакальний. Прогноз транзитор-

ного і пролонгованого психозів сприятливий.

Кишкові інфекції можуть спричинити психічні розлади, що

проявляються астенодепресивними станами у поєднанні з три-

вогою, тужливістю та плаксивістю. За гіпертермії й інтоксика-

ції можливе потьмарення свідомості (делірій, аменція).

Черевний тиф. На початку хвороби виникає астенічний си-

мптомокомплекс із пригніченим настроєм, загальмованісїю

психічних процесів. З прогресуванням хвороби може розви-

нутися деліріозний синдром із зоровими галюцинаціями, стра-

хом, тривогою, руховим збудженням. У разі тяжкого перебігу

делірій переходить у сопор. У виснажених хворих спостері-

гається аментивний синдром з дезорієнтацією, слуховими, зо-

ровими ілюзіями і галюцинаціями, порушенням осмислення

довкілля, маячними ідеями переслідування та руховим збу-

дженням.

Інфекційний гепатит супроводжується психічними роз-

ладами, що характеризуються депресією з дратливістю і ади-

намією, підвищеною чутливістю до зовнішніх подразників,

емоційною лабільністю і злостивістю. Можуть розвиватися

психопатоподібні стани з елементами істерії. У разі гострої

жовтої атрофії печінки спостерігаються оглушення, сопор, су-

домні напади, епілептиформне збудження.

Сальмонельоз у початкову стадію супроводжується млявістю,

сонливістю, періодичним неспокоєм. У гострий період долу-

Глава 16

Розлади при інфекціях. Нейросифіліс

чається оглушення, яке з часом може перейти в сопор і кому.

Інколи розвиваються короткочасні деліріозні розлади і з'явля-

ються судоми. У постінфекціинии період виявляють виражену

астенію з адинамією.

Бруцельоз. Поряд із астенічними та астено-іпохондрични-

ми розладами описано гострі психози, що проявляються делі-

ріозним, аментивним і присмерковим станом (Н. Я. Дворкіна,

1975).

Протраговані психози характеризуються галюцинаторно-па-

раноїдним, сенестопато- і депресивно-іпохондричними синдро-

мами. Хронічні психози найчастіше проявляються галюцино-

зом з депресивним забарвленням і рецидивуючим перебігом.

Причинами хронічного психозу можуть стати менінгоенцефа-

літ і енцефаліт, за яких є неврологічна симптоматика й епілеп-

тиформні напади. Тривалість бруцельозних психозів — від

кількох діб до кількох місяців. Захворювання призводить до

психопатоподібних змін особистості та органічного психосин-

дрому.

Кір. У продромальний період виявляють дратливість, неспо-

кій, відчуття незадоволення, пригнічення настрою, млявість,

зниження апетиту, головний біль, напади психомоторного збу-

дження.

У фазу висипання і гіпертермії при проявах менінгоенце-

фаліту виникають деліріозний, онейроїдний, аментивний син-

дроми, присмеркове потьмарення свідомості, оглушення з не-

врологічною симптоматикою (ригідність потиличних м'язів;

симптоми Керніга і Брудзинського; асиметрія сухожильних і

періостальних рефлексів; пірамідні знаки). У період реконва-

лесценції виявляють астенічний симптомокомплекс.

Кір у дорослих супроводжується астенічним, дистимічним,

деліріозним, онейроїдним і аментивним синдромами.

Скарлатина. Характер психічних розладів при скарлатині

залежить від форми та типу перебігу хвороби. У разі легкої

форми вже на початку захворювання після короткочасного

збудження розвивається астенічний симптомокомплекс. При

формах середньої тяжкості і тяжкій астенія поєднується з від-

чуттям оглушення. За тяжкого типу перебігу можуть розвину-

тися психотичні стани, а саме деліріозний і онейроїдний з га-

люцинаціями фантастичного змісту. Перебіг психотичних

станів має хвилеподібний характер.

Частина третя Клінічна психіатрія

Астенічні прояви після скарлатини можуть стати підґрун-

тям для розвитку невротичних станів. Токсична і септична

форми скарлатини можуть ускладнюватися органічним ура-

женням головного мозку (менінгіт, енцефаліт). Розвивається

органічний психосиндром з епілептиформними нападами,

зниженням пам'яті, інтелекту і психопатоподібними змінами

особистості.

Епідемічний паротит, вітряна віспа, корова краснуха в

рідкісних випадках ускладнюються енцефалітом і менінгоен-

цефалітом. Психопатологічні розлади при цих захворюваннях

проявляються психотичними епізодами (делірій, аменція, при-

смерковий стан). На пізніх етапах захворювання спостерігаю-

ться різноманітні прояви органічного психосиндрому. Корова

краснуха може сприяти розвитку ембріопатій, якщо на неї жін-

ка захворіла під час вагітності, особливо в перший триместр.

Клінічні прояви ембріопатій — дисплазія головного мозку пло-

да, що призводить до грубих порушень психічного розвитку

дитини (ідіотії, імбецильності).

Діагностика

Діагноз інфекційного психічного розладу ставлять після

ретельного комплексного клініко-лабораторного дослідження,

результати якого підтверджують зв'язок наявної психопатоло*-

гії з певним інфекційним захворюванням.

Під час диференціальної діагностики ці розлади треба відрі-

зняти від дебютів або загострення ендогенних психозів. На

користь інфекційних психотичних відхилень свідчать наяв-

ність епізодів потьмарення свідомості, вираженої астенізації,

характерна динаміка психічного розладу протягом інфекцій-

ного процесу (ініціальний — лихоманковий — резидуальний

періоди).

Лікування

Хворі з гострими та затяжними інфекційними психозами

підлягають госпіталізації до психосоматичних відділень сома-

тичної лікарні або до інфекційних відділень психіатричної лі-

карні. Там вони мають перебувати під постійним наглядом не

тільки психіатра, а й терапевта та інфекціоніста. Якщо хворий

залишається в інфекційному відділенні соматичної лікарні,

Глава 16

Розлади при інфекціях. Нейросифіліс

йому треба виділити окрему палату і забезпечити цілодобовий

нагляд, особливо, коли він у стані психомоторного збудження

чи депресії (загроза суїциду). Пацієнтів з вираженими органі-

чними змінами особистості госпіталізують неодмінно в інфек-

ційний стаціонар психіатричної лікарні.

Лікування хворих на інфекційний психоз повинно бути

комплексним. Передусім треба усунути його причини (основ-

не захворювання). Головним методом є етіопатогенетична те-

рапія.

У гострий період хвороби проводять активну протизапаль-

ну терапію. Застосовують імуностимулятори. Вводять сиро-

ватку реконвалесцентів, гомологічний у-глобулін, гіперімунну

сироватку тварин (при епідемічному, кліщовому і комариному

енцефалітах). При кору — протикорову сироватку, при гри-

пі — протигрипозну сироватку, протигрипозний у-глобулін чи

сироватковий поліглобулін, інтерферон і т. ін. Призначають

антибіотики широкого спектра дії (тетрациклін, олеандоміцин,

рондоміцин, ристоміцин, лінкоміцин, цепорин, гентаміцин та

ін.), а також антибіотики, що діють на той чи той збудник

(препарати групи пеніцилінів, еритроміцин, левоміцетин тощо).

Антибіотики призначають у великих терапевтичних дозах до

ліквідації запального процесу. З метою запобігання розвитку

кандидомікозу призначають ністатин, леворин. Рекомендують

сульфаніламідні препарати (норсульфазол, сульфадиметоксин,

етазол).

Поряд із призначенням антибіотиків і сульфаніламідних

препаратів проводять: дезінтоксикаційну терапію (ізотонічні

розчини глюкози та натрію хлориду, гемодез, реополіглюкін,

натрію тіосульфат та ін.); дегідратаційну терапію (лазикс, маг-

незії сульфат, гідрокортизон); десенсибілізуючу терапію (каль-

цію хлорид, димедрол, седуксен, тавегіл); вітамінотерапію (тіа-

міну хлорид, піридоксину хлорид, ціанокобаламін, аскорбінова

і нікотинова кислоти); загальнозміцнювальну терапію (препа-

рати фосфору, заліза тощо).

Психотропні препарати призначають з урахуванням прові-

дного психопатологічного синдрому. При астенічних, невро-

зо-, психопатоподібних станах рекомендують транквілізатори

(діазепам, феназепам, рудотель, радедорм) та антипсихотичні

засоби в малих дозах (аміназин, риспердон, зипрекса, клопік-

сол, флюанксол, тіоридазин, сонапакс). При тривожно-депре-

сивному синдромі застосовують антидепресанти седативної дії

І S — І-ТЇ1Я

Частина третя Клінічна психіатрія

(амітриптилін, ципраміл, триптизол, золофт); при ажитації —

діазепам, тизерцин; при загальмованій депресії — меліпрамін,

прозак; при млявості й адинамії — сиднокарб, сиднофен.

При гострих, затяжних та хронічних психозах з галюцина-

торною і маячною симптоматикою рекомендують нейролеп-

тичні препарати (аміназин, тизерцин, галоперидол, трифтазин,

клопіксол, флюанксол, риспердон, зипрекса, френолон та ін.).

Хворим з дефектоорганічними станами, крім нейролептичних

засобів, показані розсмоктувальні препарати (бійохінол, ліда-

за), біогенні стимулятори, вітаміни. При мнестичних розладах

призначають ноотропіл (пірацетам), аміналон (гемалон), енце-

фабол (піридитол), церебролізин. За показаннями — протису-

домні засоби.

Поряд з медикаментозним лікуванням треба застосовувати

психотерапевтичні методи і проводити заходи з соціально-тру-

дової реабілітації.

НЕЙРОСИФІЛІС

Психічні розлади сифілітичного походження належать до

тяжких захворювань. Враховуючи характер ураження голов-

ного мозку, час їх виникнення і особливості психічних пору-

шень, виділяють дві форми нейросифілісу: сифіліс мозку і про-

гресивний параліч. При сифілісі мозку уражуються тканини і

мезодермального походження (судини, оболонки мозку) —

мезодермальний нейросифіліс; при прогресивному паралічі

страждає ектодерма (паренхіма головного мозку) — паренхі-

матозний нейросифіліс.

Сифіліс мозку розвивається через 4—7 років після заражен-

ня сифілісом, прогресивний параліч — через 10—12 років і

більше. Тому сифіліс мозку називають раннім неиролюїсом, а

прогресивний параліч — пізнім.

Психози при сифілісі головного мозку

(сифілітичні психози)

Часто у психіатричній практиці ототожнюють сифілітичні

психози з сифілісом головного мозку. Але поняття "сифіліс

мозку" значно ширше, ніж поняття "сифілітичні психози".

Сифілітичні психози є окремою формою сифілісу мозку. Ін-

коли при сифілісі мозку не виявляють психотичних розладів, і

Глава 16

Розлади при інфекціях. Нейросифіліс

тому не варто застосовувати цей термін як синонім сифілітич-

ного психозу.

Під час патологоанатомічних досліджень при сифілісі моз-

ку виявляють менінгіт і менінгоенцефаліт, сифілітичний ен-

дартеріїт, розростання грануляційної тканини навколо судин,

у речовині головного мозку і його оболонках (сифілітичні гу-

ми). Тому симптоматика сифілісу мозку досить поліморфна.

До сифілітичних психозів належать різноманітні їхні фор-

ми, їх неможливо класифікувати, бо часто спостерігаються ви-

падки перехідних і змішаних варіантів.

Різноманітність клінічних проявів пояснюється особливос-

тями патологічного процесу, його локалізацією, наявністю

токсичних впливів, пов'язаних із сифілітичною інфекцією.

Перебіг їх залежить також від часу, що минув з моменту зара-

ження, преморбідних властивостей особистості, попереднього

лікування та ін.

Різні автори наводять неоднакову класифікацію психічних

розладів. Розподіл сифілітичних психозів на гострі, підгострі й

хронічні неможливий, бо важко провести межу між ними.

Форми сифілітичних психозів не є окремими захворювання-

ми, їх треба розглядати лише як різновиди сифілісу мозку.

Більшість авторів вважають, що при сифілісі мозку можуть

розвиватися такі форми сифілітичних психозів: неврозоподіб-

на (сифілітична неврастенія); деліріозна, психоз при сифілі-

тичному менінгіті; психоз при гумах головного мозку; галюци-

наторна (сифілітичний галюциноз); депресивна; маніакальна;

галюцинаторно-параноїдна; пароксизмальна (епілептиформна);

кататонічна; корсаковська; псевдопаралітична (сифілітичний

псевдопараліч); дементна.

Неврозоподібна (сифілітична неврастенія) форма характе-

ризується симптомами, що властиві неврозам і, передусім, не-

врастенії. Хворі скаржаться на головний біль, дратливість, під-

вищену втомлюваність, зниження працездатності, безсоння,

ослаблення пам'яті, пригнічений настрій. У них можуть спо-

стерігатися незначні менінгеальні симптоми, анізокорія з мля-

іюю реакцією зіниць на світло, асиметрія іннервації лицевих

м'язів, оживлення і нерівномірність сухожильних і періосталь-

пих рефлексів. Реакція Вассермана (під час дослідження спин-

номозкової рідини) позитивна. Ліквор містить велику кількість

білка й клітинних елементів. Якщо ця симптоматика не є почат-

Частина третя Клінічна психіатрія

ком тяжчих проявів сифілісу мозку, то під впливом специфіч-

ної терапії вона зникає.

Деліріозна форма характеризується раптовим потьмарен-

ням свідомості з дезорієнтацією, численними зоровими і слухо-

вими галюцинаціями, уривчастими маячними ідеями переслі-

дування, страхом, психомоторним збудженням, Неврологічна

симптоматика така сама, як і за неврозоподібної форми.

Сифілітичний менінгіт. Гострий сифілітичний менінгіт су-

проводжується постійною гарячкою. Хворі скаржаться на ін-

тенсивний головний біль, запаморочення, нудоту, блювання.

Спостерігаються типові менінгеальні симптоми (ригідність по-

тиличних м'язів, симптоми Керніга, Брудзинського та ін.). Може

порушуватися свідомість за типом оглушення, делірію, амен-

ції; виникають судомні напади і епілептиформне збудження.

Частіше в оболонках мозку розвивається хронічний запаль-

ний процес, який поширюється на головний мозок і зумовлює

хронічний менінгоенцефаліт. Для нього характерним є пору-

шення свідомості за типом легкого деліріозного синдрому,

присмеркового стану, інколи бувають судомні напади. При си-

філітичному менінгіті (менінгоенцефаліті) симптоми делірію

швидко минають, але мають тенденцію до рецидивів.

Для діагностики сифілітичного менінгоенцефаліту важливе

значення мають такі неврологічні розлади: менінгеальні симп-

томи, птоз, косоокість, анізокорія, млява реакція зіниць на світ-

ло, акомодація і конвергенція (типовий синдром Аргайль —

Робертсона; буває не завжди); ністагм, зниження слуху, ура-

ження лицевого і трійчастого нервів, афазія, апраксія.

Гуми головного мозку; Ця форма сифілісу спостерігається

не часто. Гуми локалізуються як у оболонках, так і в самому

мозку. Підвищується внутрішньочерепний тиск. Сифілітичні

гуми можуть спричинити психічні розлади. В їхній основі ле-

жить не тільки лікворна гіпертензія, але й локалізація гум. У

клінічній картині гумозної форми сифілісу виявляють окремі

симптоми, які залежать від локалізації та розмірів гуми. Спо-

стерігаються млявість, апатія, байдужість до всього, порушен-

ня свідомості (делірій, галюциноз), яке поступово наростає;

головний біль, застійні соски зорових нервів, парез, параліч,

гіперкінез, судомні напади.

Галюцинаторна форма (сифілітичний галюциноз) проявля-

ється слуховими галюцинаціями неприємного змісту (погрози,

лайка, осуд дій хворого). Вони досить стійкі. Крім справжніх

Глава 16

Розлади при інфекціях. Нейросифіліс

галюцинацій і псевдогалюцинацій, можуть бути симптоми пси-

хічного автоматизму (впізнавання думок, думки-відлуння, підка-

зування думок). Настрій пригнічений. Неврологічні симптоми

постійні, але вони не чітко виражені.

Депресивна форма характеризується меланхолічним синд-

ромом, але пригнічений настрій не має яскравого чуттєвого

тла. Маячні ідеї іпохондричного змісту. Хвороба триває кілька

місяців, інколи до року. Під кінець всі психічні процеси слаб-

шають. Неврологічні симптоми постійні. Має тенденцію до

рецидиву.

Маніакальна форма проявляється маніакальним синдро-

мом з маячними ідеями величності, що мають безглуздий

характер, але безглуздість не досягає ступеня, який власти-

вий експансивній формі прогресивного паралічу. Інколи пере-

біг хвороби змінюється — то депресивний, то маніакальний

стани.

Галюцинаторно-параноїдальна форма починається з появи

слухових істинних і псевдогалюцинацій. Можуть виникнути

також соматичні, нюхові й смакові галюцинаціії. Розвиваються

маячні ідеї переслідування, що мають схильність до система-

тизації. Хворі стверджують, буцімто існує організація, яка їх

переслідує, тощо. Згодом розвиваються маячні ідеї величності.

Епізодично спостерігається психомоторне збудження. З роз-

витком хвороби домінують ознаки деменції, і маячна система

розпадається. Маячіння стає уривчастим, безглуздим. Захво-

рювання триває багато років.

Пароксизмальна (епілептиформна) форма за клінічними

проявами нагадує епілепсію. Періодично виникають епілепти-

формні судомні напади з непритомністю, а також присмерко-

ві стани і явища амбулаторного автоматизму. Досить швидко

розвивається деменція. Неврологічні симптоми чіткіші: анізо-

корія з млявою реакцією зіниць на світло; косоокість, птоз,

монопарез, анізорефлексія, пірамідні знаки.

Кататонічна форма буває частіше в молодому віці. Для неї

характерні негативізм, мутизм, стереотипії, ступор. Катато-

нічні симптоми можуть проявлятися разом із параноїдними.

Хворі висловлюють маячні ідеї переслідування, фізичного

впливу, що мають несистематизований, уривчастий характер.

Часто маячні ідеї пов'язані з галюцинаціями. Інколи спостері-

гаються гебефренічні симптоми: дитяча поведінка, дурість, ма-

нірність. Перебіг кататонічної форми тривалий, інколи спо-