86
технологічний візок. Гірнича маса спеціальними ковшами
подається на стрічковий конвеєр, розташований на верхній частині,
щита, а далі по лотку – на телескопічну стрічкову установку, яка
переміщує породу в бункер. Звідси (через тічки) вантаж надходить
у посудини, що пересуваються електровозом.
Під час експлуатації всіх прохідницьких комплексів і щитів
при функціонуванні рейкового при забійного транспорту,
незважаючи на його широке використання, доводиться виконувати
трудомісткі операції по обміну вагонеток на пунктах навантаження
гірничої маси. Скорочення простоїв відкаточних посудин
досягається за рахунок застосування різних допоміжних будов
(розминовок, накладних з’їздів та ін.).
Продуктивність комплексів КГК-1 м, КГК-2 і КСО-1
становить 400...465 м/міс:
Комплекс КН-5 призначений для механізації проведення
підготовчих і нарізних виробок довжиною більше 150м, з площею
перерізу у проходці 7...13 м
2
і з кутом нахилу до ±10°. Коефіцієнт
міцності породної присічки – до 4. Продуктивність комплексу
досягає 300 м/міс.
Механізованими щитами виконують проходку виробок з
великою площею перерізу: московським – в міцних породах, а
ленінградським – в м’яких.
При експлуатації комплексів і щитів найбільш доцільним
транспортним засобом в магістральних виробках можна вважати
конвеєрні установки 2, 3, 7 і 5 (рис. 3.35), завдяки яким гірнича маса
безперервним потоком рухається від забою 1 до бункера скіпового
підйому 9.Перевезення допоміжних вантажів і людей здійснюється
монорейковими дорогами 4, 5, 6, і локомотивом 10.
Якщо гірничу масу переміщують у вагонетках,
високопродуктивну роботу прохідницьких комплексів і щитів
можна забезпечити тільки при постійній наявності порожніх
посудин. Електровоз 2 (рис.3.36), що прибув у голові состава 1,
відчіпляють і направляють до навантаженого поїзда 5, а состав 1 за
допомогою маневрової лебідки 4 переміщують на порожнякову
вітку роз’їзду 3, розташовану біля забою. Електровоз,
причепившись до вагонеток 5, відвозить їх з ділянки.