75
3.9 САМОХІДНІ ТРАНСПОРТНІ МАШИНИ
3.9.1. Призначення і класифікація
До цих транспортних засобів відносять самохідні вагони,
підземні автосамоскиди, тягачі та ін. Вагони і автосамоскиди при
будівництві підземних споруд (шахт) входять до складу
механізованих вибійних комплексів. Вони застосовуються для
доставки гірничої маси до рудоспусків, а в сприятливих гірничо-
геологічних умовах – і на поверхню.
Самохідні вагони розподіляються: за призначенням – на
вугільні, рудні, для допоміжних вантажів і пасажирські; за
вантажопідйомністю – на легкі (до 5 т), середні (5...15 т) і важкі
(понад 15 т); за способом розвантаження – на вагони з донним
конвеєром і з перекидним кузовом; за виконанням ходової
частини – на пневмоколісні, гусеничні і колісно-рейкові; за типом
приводу – на електричні, пневматичні і дизельні.
Середня довжина транспортування ними при швидкості руху
8...10 км/г становить 100...150 м, а максимальна – 200...300 м. Ці
засоби випускають чотирьох типорозмірів – вантажопідйомністю 5,
10, 15 і 20 т. Позначаються вони, наприклад, так: 1ВС-5 (перша
модель, вагон самохідний вантажопідйомністю 5 т).
Вибір типорозміру вагонів, використовуваних під час
проходки вузьких виробок невеликої довжини, обумовлюється
технічними характеристиками комплексу, прийнятого для
механізації робіт у підготовчому забої. Для перевезення
устаткування, матеріалів і людей на вугільних шахтах будь-якої
категорії по газу чи небезпечних за раптовим викидом
застосовують вантажно-пасажирські самохідні вагони типу ГЛВ
(1,5; 3; 8 т). У цьому випадку для забезпечення зчеплення коліс з
ґрунтом виробки необхідно, щоб вона була мало обводнена і мала
коефіцієнт міцності породи по шкалі М. М. Протодьяконова не
нижче 4. Крім того, поперечний уклон дороги не повинен
перевищувати 5°, а радіус заокруглення – бути менше 7м.
Під час доставки до місця призначення великогабаритних
вузлів устаткування (у період монтажно-демонтажних робіт) або