Мухопад М.Д. Рудниковий транспорт.

Подождите немного. Документ загружается.

Штучні вантажі перевозять спеціальними платформами із

захватами, а такі матеріали, як колоди, дошки, рейки і труби, –

спареними платформами.

Підвісні канатні і монорейкові дороги, параметри яких

наведені в табл. 3.10, функціонують в підземних умовах.

Підвісна канатна дорога ДКП (рис. 3.27) включає дві тягові

лебідки 1, пристрої для підтримування канатів 2, вантажні візки 3 і

4, несучий 5 і тяговий 6 канати, упорні стояки 7.

Моноканатні дороги КГД і МДК обладнані нескінченним

тяговим канатом, підтримуючими роликами, приводом із шківом

тертя, натяжним пристроєм і обвідним шківом. Доставку людей

проводять на підвісних сидіннях, а вантажу – на піддонах.

Таблиця 3.10.

Основні типи і параметри підвісних канатних і

монорейкових доріг

Тип

Вантажопідйо-

мність, т

Швидкість

руху, м/с

Довжина

транспорту-

вання, км

Максимальний

кут нахилу, ... °

Потужність

двигуна,

кВт

КГД - 1,2 1,2 25 25

МДК-1;-2;-3 - 1,2 0,4...1,2 25 25...50

2ДМД 3 0,06... 2,2 2...6 20 23,5

6ДМКУ 8 0,25; 0,45; 2 18 45

0,8; 1,26

ДМКУ 12 0,3...2,0 2 25 90

ДМКУ1 14 0,3...2,0 2 25 110

ДКНЛ1 7,5 1,0 1 10 30...45

ДКНУ2 23 2,1 2 30 110

ДКНУЗ 39 2,1; 3,0 3 30 220

Рис. 3.27. Підвісна канатна дорога ДКП

По дільничних безрейкових і конвеєрних виробках, а також

по виробках з неміцним ґрунтом або з викривленням в

горизонтальній і вертикальній площинах прокладають монорейкові

дороги.

Рис. 3.28. Монорейкова дорога

Монорейкові дороги ДМК мають колію, підвішену до

кріплення виробки. В таку роботу (рис. 3.28) включаються:

кінцевий блок 1; замкнутий тяговий канат 2 і пристрій для його

підтримування 3; пасажирська вагонетка 4 або вантажні каретки 5;

приводний візок 6, який кріпиться до каната; монорейка 7; вузол

відхиляючих блоків 8, натяжний пристрій 9 і приводна станція 10.

Біля місця завантаження устаткування (матеріали) або породу

укладають відповідно на піддони і контейнери, які підвішуються

талями до кареток 5, з’єднаних з візком 6 за допомогою тяг.

Монорейкові дороги ДМД з дизельним локомотивом

являють собою перспективний транспортний засіб. Вони здатні

перевозити у вагонетках як людей, так і вантажі. Підвісна колія

такої дороги робиться із двотаврових балок. На розгалуженнях

установлюються стрілочні переводи. Оскільки локомотив

виготовляється у вибухобезпечному виконанні, це дозволяє

експлуатувати дороги ДМК на шахтах, небезпечних по газу і пилу.

При проведенні слабопохилих виробок з важким перемінним

профілем рейкових колій на вугільних шахтах, небезпечних по газу

і пилу, транспортування гірничої маси, допоміжних вантажів і

людей проводять надґрунтовими канатними дорогами ДКН.

Надґрунтова дорога ДКН складається із приводної станції,

вантажних вагонеток і вагонеток для перевезення людей, тягового

каната, буксирної вагонетки, кінцевого блока і роликів,

підтримуючих тяговий канат. На буксирній вагонетці встановлені:

барабан із запасом тягового каната, система для уловлювання

каната при обриві і стабілізуючі котки для підйому каната на

стрілках.

3.6.3. Загальна оцінка

ПЕРЕВАГИ. Підвісні канатні дороги працюють незалежно

від рельєфу збудованості місцевості. На своє спорудження

вимагають менше витрат, ніж наземний транспорт. Стійкі при таких

атмосферних явищах, як ожеледь і снігові замети, мають малу

трудомісткість обслуговування.

НЕДОЛІКИ. Складність заміни несучих канатів, чутливість

до поперечних вітрів і невелика продуктивність.

ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ. Переміщення породи у

внутрішні і зовнішні відвали, перевезення людей, матеріалів і

устаткування. Монорейкові дороги в горизонтальних і похилих

виробках служать як допоміжний транспорт.

УДОСКОНАЛЕННЯ. У першу чергу - це збільшення

швидкості руху, спрощення конструкції і підвищення надійності

окремих вузлів.

Контрольні запитання і завдання

1. Що ви знаєте про призначення, історію розвитку і сучасний

стан підвісних канатних доріг?

2. Яким чином класифікують підвісні канатні дороги? Назвіть

їхні основні параметри.

3. Опишіть повузлову структуру канатних доріг.

4. Що ви знаєте про конструкції вагонеток і несучих канатів?

5. Дайте коротку характеристику опор, кінцевих і приводних

станцій.

6. Назвіть особливості монорейкових доріг.

7. Як здійснюється вибір вантажопідйомності вагонеток?

8. Перерахуйте основні переваги і недоліки монорейкових та

підвісних канатних доріг. Визначте їхню галузь

застосування.

ВАНТАЖНІ, ВАНТАЖНО-ТРАНСПОРТНІ

САМОХІДНІ МАШИНИ

3.7 ВАНТАЖНІ МАШИНИ

3.7.1. Призначення і класифікація

При буровибуховому способі проходки гірничих виробок в

прохідницькі комплекси включають вантажні машини. За

принципом дії останні розподіляють на машини періодичної дії, в

яких захват гірничої маси здійснюється через певний інтервал часу

і машиніст керує кожним циклом захвату, та безперервної дії, коли

машина після пуску працює в автоматичному режимі. За способом

захвату гірничої маси вантажні машини розподіляються на машини

з нижнім, верхнім і бічним захватом; за способом розвантаження на

машини із заднім, бічним і фронтальним розвантаженням.

Передача гірничої маси від виконавчого органу машини в

транспортні засоби буває пряма (безпосередньо із ковша машини у

вагонетку) і ступінчаста, коли гірнича маса перевантажується на

конвеєр, розташований, безпосередньо на машині.

На вантажних машинах використовують колісно-рейковий,

гусеничний і рідше пневмошинний механізми переміщення. При

проведенні горизонтальних гірничих виробок найбільше

розповсюдження одержали ковшові машини з колісно-рейковим

механізмом пересування, рідше – гусеничним.

Ковшові машини з колісно-рейковим механізмом

пересування мають більш просту конструкцію і меншу масу

порівняно з гусеничними, але в них мала маневреність, відносно

невисока продуктивність у зв’язку з невеликим коефіцієнтом

зчеплення коліс із рейками. Крім того, треба враховувати

необхідність настилання рейкових колій.

За способом навантаження-розвантаження машини

періодичної дії з ковшовим робочим органом розділяються на дві

модифікації: з перевертанням ковша назад і з бічним перевертанням

ковша. Позначення цих машин включає: абревіатуру ППН

(навантажувач періодичної дії нижнього захвата); цифру, що вказує

типорозмір машин; букви С (стандартна висота), П (пневматична),

У (уклонна), Г (гусеничний механізм пересування).

Машини з боковим захватом позначаються абревіатурою

ППБ, а безперервної дії – ПНБ.

3.7.2. Продуктивності вантажних машин

Технічна продуктивність вантажних машин періодичної дії з

ковшовим робочим органом при безперервній її роботі

визначається за допомогою співвідношення

= 3 600 V

ρφ

, (3.5)

де V

– місткість ковша, м

; ρ – густина гірничої маси, т/м

; φ

–

коефіцієнт заповнення ковша, φ

= 0,1...0,7; k

– коефіцієнт, що

враховує зміну циклу навантаження, k

= 0,6...0,8; k

– коефіцієнт

додаткового розпушення гірничої маси в ковші, k

= 0,92...0,96; t

–

тривалість одного циклу, с.

Технічна продуктивність машин безперервної дії з лапами що

нагрібають

= 3 600 V

, (3.6)

де V

– маса, захоплювана кожною лапою, м

; n

– кількість лап що

нагрібають; φ

– коефіцієнт, що враховує зменшення V

при роботі

машини; t

– час циклу руху лапи, с.

3.7.3. Експлуатація вантажних машин

Під час експлуатації машин в прохідницьких забоях їхня

продуктивність залежить від технології і організації

прохідницького циклу. Вона визначається місткістю і числом

вагонеток у составі, часом на розчеплення вагонеток і причеплення

їх до машини, відстанню від машини до пункту обміну вагонеток,

середньою швидкістю відкатки, а також часом між поданням

вагонеток під навантаження. На продуктивність впливають

нерівномірність розкиду і грудкуватість гірничої маси, площа

поперечного перерізу виробки, засоби обміну вагонеток і вид

привибійного транспорту.

Вибір типу вантажної машини залежить від міцності і

грудкуватості відбитої гірничої маси, площі поперечного перерізу і

кута нахилу виробки. Вантажні машини з лапами що нагрібають

доцільно застосовувати для навантаження порід міцністю f<6 при

наявності незначної кількості дріб’язку в гірничій масі і в

необводнених вибоях. Ці машини забезпечують більшу

продуктивність і кращі умови праці машиніста, який дистанційно

керує навантаженням. При міцних породах у виробках з малою

площею перерізу ефективні ковшові вантажні машини, які добре

поєднуються з різноманітними транспортними засобами.

Собівартість навантаження можна знизити в 1,5...2 рази за

рахунок застосування перевантажувачів. Вони дозволяють

здійснювати завантаження не одиничних вагонеток, а цілих партій.

З метою додержання правил безпеки робіт необхідно

постійно контролювати вміст пилу в повітрі, рівень шуму і вібрації,

кріплення виробок і їхнє освітлення.

Із машин періодичної дії найбільше розповсюдження

одержали вантажні машини з ковшем на перекатній рукоятці і на

шарнірній стрілі із заднім розвантаженням. Принцип роботи

перших полягає в тому, що машина з причепленою до неї

вагонеткою і опущеним ковшем переміщується по рейках і

розпушеній гірничій масі. Після заглиблення ковша і заповнення

його гірничою масою включають механізм підйому для

розвантаження її у вагонетку, при цьому машина від’їжджає від

забою. Ківш опускається вниз, і цикл роботи машини повторюється.

Машини з ковшем на перекатній рукоятці компактні, але

мають велику висоту при розвантаженні ковша. Вантажні машини з

ковшем на шарнірній стрілі із заднім розвантаженням при

більшому фронті розвантаження забезпечують навантаження більш

крупних кусків гірничої маси, але мають більшу масу і габаритні

розміри. Вітчизняна промисловість серійно випускає машини із

заднім розвантаженням ковша місткістю від 0,2 до 0,5 м

При проведенні похилих і вертикальних виробок порода

навантажується машинами періодичної дії з грейферним робочим

органом, а під час проходження тунелів з більшою площею перерізу

– одноковшовими екскаваторами.

3.7.4. Загальна оцінка

Вантажні машини дозволяють підвищити продуктивність і

полегшити працю прохідників. Вони забезпечують навантаження

великогрудкових скельних порід, долають підйоми до 15° і

повороти з невеликими радіусами. Вантажні машини можуть бути

застосовані при будівництві всіх видів споруд, при. проведенні

горизонтальних та похилих виробок і камер буровибуховим

способом по породах практично будь-якої міцності.

Удосконалення вантажних машин іде шляхом підвищення

технічної продуктивності, зниження металомісткості, збільшення

надійності окремих складальних одиниць і зниження рівня шуму.

Контрольні запитання і завдання

1. Яке призначення мають вантажні машини?

2. За якими принципами класифікуються вантажні машини?

3. Визначте технічну продуктивність вантажних машин.

4. Назвіть основні переваги, недоліки, галузь застосування

шляхи удосконалення вантажних машин.

3.8. ВАНТАЖНО-ТРАНСПОРТНІ МАШИНИ

3.8.1. Призначення і класифікація

На рудниках в період підготовки і експлуатації блоків

гірничу масу нерідко переміщують з використанням вантажно-

транспортних машин: при камерно-стовповій та поверховій

системах (для перевезення корисних копалин в межах виїмкової

ділянки), на прохідницьких і наземних роботах, а також в кар’єрах

під час виконання екскаваторно-транспортних і допоміжних

операцій (проходка траншей, планування відвалів та ін.).

Вантажно-транспортні засоби класифікують таким

чином. За призначенням вони розподіляються на машини для

підземних і відкритих гірничих робіт; за принципом дії вантажного

органа – на машини з верхнім і нижнім захватами; за

вантажопідйомністю ковша на легкі й важкі; за типом вантажної

посудини – на бункерні й ковшові; за способом розвантаження –

на машини з перекидним кузовом, відкриваючими днищами і з

донним конвеєром; за конструкцією ходової частини – на

пневмоколісні й гусеничні; за видом енергії привода – на

електричні, пневматичні і дизельні.

Існує типорозмірний ряд машин з ковшем (ПД), а також з

ковшем і кузовом (ПТ) вантажопідйомністю 2, 3, 5, 8, 10, 12 і 20 т.

Вибір необхідних вантажно-транспортних засобів визначається

такими факторами, як площа перерізу і конфігурація виробок,

довжина транспортування, обсяг і характеристика переміщуваного

матеріалу.

Для перевезення дрібнозернистих і малоабразивних руд в

процесі проведення виробок використовують, наприклад, серійно

випущені машини ПТ-4 (з місткістю ковша 0,2 м

, кузова 1,5 м

продуктивність яких при L=50м досягає 24 м

/г. Для нарізних робіт

(підготовка блоків) застосовують машини типу ПД з ковшем

місткістю від 1,5 до 6 м

. Швидкість їхнього руху – 7...12 км/г, а

продуктивність при L = 100 м становить 60...200 т/г.

Машини з ковшем вантажопідйомністю від 5 до 12 т завдяки

автономним дизельним двигунам дуже маневрені і швидкохідні.

Значна маса дозволяє добиватись високого напору ковша і

потрібного наповнення вантажем.

Машини типу ПД застосовують для транспортування

грубозернистої абразивної руди від забою до пункту

розвантаження, коли відстань не перевищує 300 м, кут нахилу

виробки становить 10...12°, а мінімальний радіус заокруглення –

8...10 м. У засіках виробок, ходках і камерах, що прилягають один

до одного під прямим кутом, а також в камерах з невеликою

площею перерізу складної конфігурації цими машинами

транспортують підірвану породу до головної відкаточної

магістралі, де розташований пункт перевантаження.

3.8.2. Складові частини

Машина типу ПТ (рис.3.29) складається з

навантажувального органа (ковша) 1, ходової частини 2, кузова 3,

системи керування 4 і привода.

Рис. 3.29. Вантажно-транспортна машина з ковшем і кузовом

Рис. 3.30. Вантажно-транспортна машина з ковшем

Ківш розташований на шарнірній рукоятці, підйом якої

проводять пластинчастим ланцюгом при включенні привода. Кузов

шарнірно зв’язаний з ходовою частиною машини. Для

розвантаження гірничої маси його перекидають назад за допомогою

пневмоциліндра (одночасно відкривається задній борт).

Ходова частина включає механізм пересування і чотири

ведучих пневмоколеса, обладнані роздільними приводами, що

забезпечує високу прохідність, великі напірні зусилля під час

заглиблення ковша в гірничу масу і можливість повороту машини

на одному місці. Роль приводів виконують пневмодвигуни (з

вантажопідйомністю кузова 2...4 т) і дизелі (5 т і більше).

Рукоятки керування механізмом пересування, приводами

підйом а ковша і кузова розміщені на стінці машини.

Машина типу ПД (рис.3.30) складається із приводної

частини і ковша 1, які розташовані на шарнірно-з’єднаній рамі 2,

підтримуваній чотирма пневмоколесами, що й забезпечує

проходження заокруглення з малими радіусами. Поворот ковша 1

здійснюється гідроциліндрами 3.

Навантажувально-транспортні машини фірм США,

Німеччини, Швеції, Канади, Фінляндії та ін. мають місткість ковша

від 0,78 до 10 м

, а потужність двигуна – від 30 до 300 кВт.

Характерні ознаки більшості цих машин – дизельний двигун,

повітряне охолодження, гідромеханічна трансмісія і подвійна

система нейтралізації вихлопних газів.

3.8.3. Експлуатація вантажно-транспортних машин

Використання вантажно-транспортних засобів регламенту-

ється правилами експлуатації і безпеки обслуговування обладнання

в підземних умовах.

До початку роботи ретельно оглядають машину,

упевнюються в надійності її основних вузлів, наявності масла в

редукторах і підшипниках. Особливу увагу приділяють

нейтралізаторам вихлопних газів і заземленню (залежно від того,

який застосовується привод – дизельний чи електричний). На

машинах з пневмодвигуном постійно слідкують за кріпленням

підводних рукавів і магістральних трубопроводів.

Таку ж увагу приділяють і техніці безпеки. На дільниці

обладнують протипожежний пункт з вогнегасником і необхідним

інвентарем. Виробку, де діє машина, добре закріплюють і