Мороз О.Г., Падалка О.С., Юрченко В.І. Педагогіка і психологія вищої школи

Подождите немного. Документ загружается.

ієрархічну структуру діяльно

викладача або студента, воно ніколи не виступає в ролі провідної діяльності а завжди

підпорядковане пізнанню, творчості, самоосвіті. Воно має певни; опосередкований вплив на успішність навчання та

педагогічної праці.

Одинадцята суттєва характеристика - професійно-орієнтовам читання завжди спрямоване на велику кількість

першоджерел і припуск, численність текстів, з якими знайомиться читач. Крім того, кількість наукової інформації з

кожним роком зростає, а «швидкість приросту наукових знань завжди менша, ніж швидкість збільшення інформаційних

потоків» [34].

І, нарешті, дванадцятою характеристикою професійно орієнтованого читання є свобода вибору, читач за

власними бажаннями й нахилами може багаторазово використовувати ту чи іншу літературу для своєї навчальної,

наукової чи творчої професійної роботи.

Виходячи з усіх перерахованих характеристик, можна дати таке означення професійно-орієнтованого читання.

Професійно-орієнтоване читання — це складна інтелектуальна діяльність, зумовлена професійними інформаційними

потребами читача, яка є формою активного непрямого вербального письмового спілкування-діалогу, основною метою

якого є сприйняття, засвоєння і подальше цілеспрямоване застосування накопиченого людством, країною досвіду в

галузі педагогічних знань, які сприяють тривалій фаховій самоосвіті, саморозвитку та самовдосконаленню.!

Дуже важливо для визначення видів професшно-орієнтованог| читання коротко розглянути питання про

основні функції читання 5Й вербального письмового спілкування, а також про комунікативні ефек читання, що

плануються читачем.

функції читання визначаються тим, що воно входить складовою частиною до колективної навчальної,

педагогічної чи наукової діяльності іюдей і

має

забезпечити конкретний зміст цієї діяльності стосовно її «підготовки»,

«планування», «організації», «управління». Високий рівень професійно-орієнтованого читання, як і будь-якої іншої

форми спілкування, забезпечується участю всіх функцій, але з обов'язковою умовою наявності основної, провідної

функції залежно від конкретного завдання цієї діяльності.

Якщо мета читання - орієнтація в суспільно-історичному досвіді, відтвореному в текстах, то в цьому випадку, в

першу чергу, реалізується функція зіставлення тексту з дійсністю - номінативна й узагальнююча, хоч побіжно

спостерігаються також комунікативна й пізнавальна функції.

У тому випадку, коли читання відіграє роль засобу сприйняття та засвоєння суспільно-історичного досвіду й

набуття відповідних знань, індивідуального досвіду, провідною стає пізнавальна функція, підпорядкованими -

комунікативна, номінативна та узагальнююча.

І, нарешті, коли читання є засобом опосередкованого впливу на партнера з навчання чи праці, то

найважливішою стає комунікативна функція, хоч не менш важливу роль відіграє й пізнавальна.

Оскільки студентам, а особливо педагогам, потрібно вміти швидко й оперативно орієнтуватися серед нових

друкованих видань, відкидати непотрібне, встигати опрацювати та засвоїти необхідну інформацію, то саме за цих

обставин провідною функцією професійно-орієнтованого читання стає Функція номінації або референції, тобто

зіставлення тексту з дійсністю [165].

Референція - це необхідна властивість кожного тексту, що є об'єктом читання, тому можна говорити про

референтний аспект читання та перший

ВД читання назвати референтним, яке залежно від комунікативного ефекту має

три підвиди: орієнтовно-референтне, пошуково-референтне, Узагальнююче-референтне [83].

Орієнтовно-референтне читання притаманне студентам і педагогам в ситуаціях, коли необхідна

загальна орієнтація серед видань, які тільки-що вийшли в світ або з якими читач раніше не знайомився. У

цьому випадку ставиться мета: дізнатися, до якої галузі знань, якої проблеми, теми навчальної та

професійної сфери можна віднести той чи інший матеріал. Читач у цьому випадку повинен вміти швидко

знаходити головних референтів (тему, проблему) в заголовках, підзаголовках, довідковому апараті тексту.

Чим більший у читача попередній досвід, загальний обсяг знань, чим вищий освітній рівень, тим швидше й

точніше він буде орієнтуватися серед видань, що виходять у світ або надходять до бібліотеки.

Пошуково-референтне читання здійснюється за умов гострої необхідності терміново знайти певну

конкретну інформацію з теми, що цікавить студента або викладача. Для пошукової референції читач

пригадує потрібну йому групу ключових слів - референтів теми, інакше кажучи, тематичний ланцюжок слів,

який, знаходячись в оперативній пам'яті, стає основою пошуку під час читання. Завершується читання

розпізнанням головних референтів конкретного дискурсу, частини тексту.

Узагальнююче-референтне читання виникає за умов ознайомлення студентів із конкретним

текстом, коли необхідно визначити для себе або для інших об'єм предметного змісту, виділити достатній для

цього набір слів-референтів. У цьому випадку відбувається не лише зіставлення тексту з предметною

дійсністю, так само, як в перших двох випадках, але також обов'язково уточнюється, конкретизується

предметний план тексту і на завершення узагальнюються референти визначенням із їх набору головних та

підпорядкованих референтів. Узагальнююча референція, що полягає установленні, конкретизації та

узагальненні предметного змісту тексту, часто супроводжується складанням бібліографічних карток, аноташ

бібліографічних оглядових довідок.

У більшості випадків навчальної, наукової та педагогічної діяльносі студентів на перший план

висувається інформаційний аспект пізнавальної І

коМ

унікативної функцій читання вербального письмового спілкування. У цьому випадку читання можна назвати

інформативним. Це читання

пе

дусім задовольняє професійні інформаційні потреби студента, який, читаючи, одержує

необхідну інформацію, оцінює, засвоює та використовує її, а деколи створює й нову інформацію. Тому інформаційне

читання може мати три підвиди: оціночно-інформативне, опановуючо-інформативне, створювально-інформативне.

Оціночно-інформативне читання здійснюється студентом, коли він опрацьовує предметний зміст тексту,

зіставляючи його зі своїми, раніше набутими знаннями з даного питання. На основі цього зіставлення читач робить

оцінки повноти, оригінальності, важливості, цінності та корисності інформації для її подальшого використання в

навчальній, науковій або практичній діяльності в період педагогічної практики.

Опанввуючо-інформаційне читання здійснюється студентами за умов засвоєння інформації в тому вигляді, в

якому подає її автор. Читач засвоює інформацію для її подальшого використання, складає тези, план, конспект тощо.

Саме на основі такого опрацювання студенти систематично поповнюють свої знання, уточнюють мотиви своєї

навчальної, наукової та громадської діяльності, на основі одержаного досвіду змінюють організацію та планування цих

видів діяльності.

Створювально-інформаційне читання передбачає спілкування-діалог із автором із позицій свого власного

раніше надбаного досвіду. Найчастіше це стосується повторного читання першоджерел, своїх нотаток, конспектів, тез із

метою одержання фактів, аргументів, нових даних, ілюстрацій для свого власного висловлювання, твердження тощо.

Але це може бути й первинне читання першоджерел, яке супроводжується формуванням та записами своїх думок, ідей,

контраргументів, свого ставлення до своєї °ЦІнки, підсумків із викладеного автором. Створювально-інформативне

читання необхідне для обміну інформацією, для передачі 'певних знань

іншим, для творчої діяльності сишентів, для планування та організації науково-дослідницької

роботи.

Важливою ознакою високого рівня професійно-орієнтованого читан є вдале виконання різних

записів інформації в процесі роботи з книгою.

Найпростішим видом нотаток, що супроводжують професійно-орієнтоване читання є бібліографія.

Кожному студентові необхідно постійно занотовувати всі прочитані першоджерела з педагогіки, психології

та накопичувати список літератури з цих предметів.

Існують два види опису літератури: бібліотечний та бібліографічний Бібліотечний опис літератури

виконують на бібліотечних картках і розміщують в каталогах і картотеках.

Справжнім компасом в океані книг є каталог. Це покажчик

__ друкованих видань, який знаходиться в кожній бібліотеці. Складається він із

карток, в яких занотовані основні характеристики книги; шифр, який позначає місце зберігання

книги в бібліотечному фонді й використовується для швидкого знаходження книги працівниками

бібліотеки; автор, назва та інша інформація. Картки в каталогах класифікують за певними ознаками

Найбільш поширеними видами каталогів є алфавітний, систематичний та предметний.

Алфавітний каталог указує книги за алфавітом прізвищ авторів і ї> заголовків. Якщо прізвища

авторів співпадають, то розміщення карток) каталозі здійснюють із урахуванням імен авторів, якщо

співпадають імена, враховують «по батькові», а якщо й ці дані співпадають, «то врахову. назву книги.

Картки алфавітного каталогу розташовують в ящиках, на як: вказані номери, а також перші й останні склади

прізвищ авторів.

Систематичний каталог містить опис літератури за галузями зн Він дає можливість визначити, з

яких галузей знань і які саме книги є бібліотеці. Найбільш поширеною систематичною класифікацією книг

бібліотеках і бібліографічних покажчиках є універсальна десять класифікація - УДК. Десятковою вона

називається тому, що всі галузі з»

розподілені в ній на 10 класів, які в свою чергу поділяються на 10 підрозділів, ті - в свою чергу - на 10 частин і

т.д., до найбільш детальної та вузької класифікації понять. Основні класи УДК такі: 0 - загальний розділ; 1 філософія; 2 -

релігія; 3 - суспільні науки; 4 - мовознавство; 5 -математичні та природничі науки; 6 - медицина, техніка, сільське

господарство; 7 - мистецтво, спорт; 8 - літературознавство; 9 - історія, географія. Художня література не належить ні до

якого розділу, а тому відповідні бібліографічні картки розміщують, як правило, в алфавітному каталозі.

Предметний каталог містить описи друкованих творів, розміщених з конкретних предметів. Структура

предметного каталогу визначається списком предметних рубрик, що являють собою короткий словесний вираз предмета

(теми) друкованих творів. Основна функція предметного каталогу -довідково-інформаційна. Предметний каталог значно

доповнює можливості систематичного каталогу, оскільки дозволяє вести пошук необхідної літератури в міжгалузевому,

предметному розрізі. Предметний каталог не є обов'язковим для бібліотек того чи іншого типу, і лише в деяких великих

бібліотеках він відіграє роль основного. Він об'єднує літературу з більш вузьких галузей, наприклад, дидактика,

методика, історіографія, стилістика, екологія, фізика твердого тіла, математичний аналіз, обчислювальна математика

тощо. До предметного каталогу звертаються в тому випадку, коли потрібно знайти літературу з конкретної теми, але

назви книг і автори -невідомі.

Крім алфавітного, систематичного та предметного каталогів у бібліотеках є картотеки газетних-журнальних

статей, рецензій та інші тематичні картотеки.

У таких довідкових виданнях як енциклопедії, словники, довідники, прикнижна та пристатейна інформація

найчастіше дається бібліографічний °пис літератури. Бібліографічний опис літератури буває повним і аналітичним.

Наведемо приклади опису дожованих творів. Повний опис:

а) книги, що мають не більше ніж трьох авторів

Дюженкова Л.І., Носаль Т.В. Вища математика: Практикум: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1991.

- 407с.

Шкіль М.І., Колесник Т.В., Котлова В.М. Вища математика: Елементи аналітичної геометрії,

диференціальне та інтегральне числення функції однієї змінної. - К.: Вища школа, 1984. - 391с.

Опис книг, що мають чотирьох і більше авторів, починається з „заголовку.

Педагогічні технології: Навчальний посібник /О.С.Падалка,і А.С.Нісамчук, І.О.Смолюк, О.Т.Шпак.-

К.:Вид-во «Українська енциклопедія» імені М.П.Бажана, 1995.-256с.

б) книги під заголовком

Навчальний процес у вищій педагогічній школі: Навчальний посібник /За ред.О.Г.Мороза.- К.-.НПУ

ім. М.П.Драгоманова, 2001 .-337с.

Російсько-український математичний словник: 12 000 термінів /Уклад Ф.С. Гудименко та ін. -2-ге

вид. -¥..: Основа, 1990. - 155с.

Аналітичний опис:

а) статті з книг

Казімірський П.С., Зеліско В.Р. Про виділення з поліноміналь» матриці регулярного множника з

наперед заданою формою Сміта //Теорет. і прикл. питання алгебри і диференц. рівнянь. К.: Наук, думка,

1977. - С. 5І 61.

Франчук Т.Й., Солдатенко М.М. До питання про концешї педагогічної освіти //Формування

професіоналізму майбутніх педагогів умовах педагогічного вузу: Тези доповідей та повідомлень науков

практичної міжвузівської конференції. Ч.Ї. Теоретичні основи формував професіоналізму студентів педвузу.

- Кривий Ріг, 1992. - С.4 -6.

б) статті з журналів

Гусак Т. Формування у студентів зацікавленості до учіння //Рідна иікола.-2000. -N4. - С. 50-51.

Євдокимов О.В. Ефективність нових технологій організації навчання студентів //Педагогіка і психологія. -

1997. - N2. - С. 161-170.

в) статті з газет

Жук Ю. Вища освіта України вимагає не косметичного, а реального реформування //Освіта. - 2000. - N24 (24-31

травня). - С. 2.

Кабінет Міністрів України Про заснування стипендії Кабінету Міністрів України студентам вищих навчальних

закладів та аспірантам: Постанова від 9 серпня 2001 р. N980 //Урядовий кур'єр. - 2001. - N145. - 14 серпня.-С. 9.

г) праці зі збірок творів

Ушинский К.Д. О пользе педагогической литературьі //Педагогические сочинения: В 6 тт. - Т.1. - М.:

Педагогика, 1988.-С. 160-176.

Необхідно звернути увагу на типові помилки, що зустрічаються в бібліографічних описах видань.

1. Назва видавництва не береться в лапки, навіть, якщо вони є на титульному листі.

2. Кількість сторінок позначається літерою С. або с, а не стр.

3. Двокрапка (:) в описі бібліографічних даних ставиться перед назвою видавництва; якщо ця назва

пропускається, то перед роком виходу видання в світ ставиться кома.

4. Аналітичний опис видання відокремлюється від назви джерела інформації двома похилими лініями //.

Узагальнююче-референтне читання обов'язково завершується анотацією. Анотація - це дуже стислий,

короткий виклад головного змісту книги, брошури, статті. В анотації відмічається, до якої тематики належить

Друкований матеріал, перелічуються розглянуті в ньому питання, проблеми, але зміст цих питань не розкривається. Для

анотації притаманні особливі словосполучення: в монографії йде мова про..., автор висвітлює...,

розглядаються питання..., узагальнені..., текст повідомляє про..., у ста' коротко, повно, детально розглядаються

проблеми....

Анотація має свою структуру, тема, предметна рубрика, зміст. Іноді деякі складові анотації пропускають.

1. Тема - це найчастіше - назва джерела інформації.

2 В анотації називається предметна рубрика, тобто галузь знань, до якої належить друкований текст, який

розглядається.

3. Зміст - текст анотації.

Анотацію найчастіше розмішують на початку або в кінці книги, брошури, монографії, підручника; у цьому

випадку її можна використати безпосередньо. Коли студент читає статтю або окремий розділ книги, підручника, то він

повинен самостійно складати анотацію, відображаючи ній короткий зміст прочитаного.

Щоб опрацювати одержану інформацію, критично її оцінити, перетворити в знання й використати в

подальшому навчанні та професійній діяльності, студентові необхідно навчитися виконувати записи іншого -більш

високого рівня, які містять конкретну інформацію, почерпнуту з друкованих текстів у процесі інформативного читання.

Так, оціночно-інформативне читання потребує коротких записів, які звичайно називають - резюме. Резюме дає

оцінку всього друкованого текст) або окремих його частин, розділів. Ці записи повинні містити коротку з» об'ємом

інформацію про те, що найбільш важливе, оригінальне й но. зустрілося в прочитаному, а також про те, що з прочитаного

знадобитьі надалі.

Засвоювально-інформативне читання передбачає використанні декількох різних видів запису інформації.

Найбільш поширеним з них виписки, що здійснюються в процесі читання* підручників і наукові літератури.

Мета виписок полягає в тому, щоб підготувати в тій чи іншій фо; для подальшого використання необхідні,

найбільш важливі, істотні відомі

Гусак Т. Формування у студентів зацікавленості до учіння //Рідна

шК

ола.-2000.-М4.-С. 50-51.

Євдокимов О.В. Ефективність нових технологій організації навчання тудентів //Педагогіка і психологія. - 1997.

- N2. - С. 161-170.