Коли робота написана
Ви дописали курсову (дипломну, магістерську) роботу, вона існує у ва-
шому комп'ютері в електронному варіанті. Але й після того, як поставлено
останню крапку, ви не перестаєте жити професійним життям - відвідувати
лекції й практичні заняття, спілкуватися з викладачами, читати часописи й
фахову літературу. Раптом ви з'ясовуєте, що вам трапився при читанні но-
вого журналу гарний приклад для ілюстрації вашої концепції в науково-
дослідній роботі. Або ви на лекції почули думку, яка збагачує вашу аргумен-
таційну базу. Або в підручнику, навчальному посібникові, монографії прочи-
тали про певні суміжні явища, згадка про які максимально бажана у вашій
роботі. Іноді ви самі, продовжуючи в умі працювати над концепцією роботи,
приходите до висновку, що в ній необхідно певне місце подати інакше.
Велике значення мають консультації з науковим керівником, апроба-
ція фрагментів вашої роботи на практичних заняттях наукового семіна-
ру, де ви виступаєте з доповідями. Кожний такий виступ передбачає за-
питання аудиторії, після чого влаштовується обговорення доповіді. Обго-
ворення переростає в мозковий штурм теми, її розгортання, розв'язання
проблем, які виникли перед вами.
Усі перелічені приклади містять одне - у вас з'являється інтенція допов-
нити роботу новими фрагментами або переписати в новій редакції вже наяв-
ний текст. Тоді ви відкриваєте свою роботу в комп'ютері й дописуєте до неї
новий шматок
тексту.
Це один, два, три абзаци, іноді ціла сторінка. Потім ви
шукаєте місце
в тексті,
до якого можна найбільш адекватно до вашого дослід-
ницького сюжету припасувати новий фрагмент. Або відшукуєте те місце,
яке вам би хотілося подати в новій редакції й переписуєте його.
Є дослідники, які вважають таку роботу настільки складною, що, зазви-
чай, відмовляються від неї. Існує переконання, що повертатися до вже
написаного й завершеного тексту з метою його доповнення чи перероб-
ки надзвичайно важко й практично непотрібно. Говорять з цієї нагоди,
що написати новий текст легше, ніж здійснити переробку вже існуючого.
Ми ж хочемо з самого початку вашої наукової праці налаштувати вас
на протилежне. Призвичайтеся до думки, що продовження роботи над
текстом ще певний час - необхідний складник творчості. Саме творчості.
Найменше його можна вважати ремісницьким елементом у науковій праці.
Більше того, уміння зробити влучні доповнення до тексту після його обго-
ворення -ознака найвищої майстерності, яка справді не відразу з'являється
в науковця. Але кожний досвідчений автор розповість вам багато цікавих
прикладів, як він доопрацьовував текст після консультацій із спеціаліста-
ми чи колегами, обговорення його на засіданні наукового товариства чи
вченій раді. Намагайтеся вже з перших кроків у науці знаходити творчу
насолоду від роботи з вже готовим текстом, від його редагування, від спо-
стереження над тим, як у ньому нарощуються аргументаційні м'язи, поси-
люється доказовість, збільшується кількість прикладів, які обґрунтовують
вашу позицію, вдосконалюються вербальні формули визначень.
69