Михайлин І.Л. Науково-дослідна робота студента з журналістики

Подождите немного. Документ загружается.

Звичайно, довідкові видання дадуть поверхову, приблизну орієнтацію,

але перший крок слід зробити саме з них. У кожній енциклопедичній і

довідковій статті міститиметься список творів і наукової літератури. Ви

його старанно переписуєте і користуєтеся ним як першим щаблем у скла-

данні бібліографії й збиранні матеріалу.

У вашій роботі вам траплятимуться незнайомі слова, терміни й вирази.

Особливо уважними будьте у забезпеченні своєї мовної підготовки. Якщо

вам трапилося незнайоме слово, не пропускайте такий випадок без

наслідків, обов'язково зазирніть у словник української мови чи словник

іншомовних слів, у вищеназвані словники з журналістики, з'ясуйте для себе

значення незрозумілого слова й твердо запам'ятайте його. Для розширен-

ня лексичного діапазону молодому журналістові в студентські роки необхід-

но вести свій робочий словничок. У невеличкий блокнот (зошит) випишіть

вичитані і почуті незнайомі слова, встановіть їхнє значення за словником,

зробіть відповідні стислі записи в блокноті і в кожну вільну хвилину прогля-

дайте його, активізуючи в пам'яті потрібну інформацію. Це дозволить вам

швидко запам'ятати нові лексеми й використати їх у своїх публікаціях.

Незважаючи на те, що журналістика тяжіє до усередненої, усім зрозумі-

лої мови (на те вона і масова інформація), у сучасному світі відбувається

постійне розширення корпусу лексичних одиниць, що перебувають в актив-

ному вжитку, з'являються нові явища, які потребують нових назв. Наукова

мова, якою ви повинні користуватися при написанні курсової роботи, відзна-

чається особливою термінологічною насиченістю. Студент мусить багато

працювати з енциклопедичними

тлумачними словниками впродоЕїж усьо-

го професійного життя, а особливо в період навчання. Тож розпочніть це

зараз, у час роботи над збиранням матеріалів до курсової роботи.

Важлива проблема виникає тоді, коли студент не може відшукати літе-

ратури з одного чи навіть кількох рівнів своєї теми. Слід визнати, що дана

ситуація - не такий вже й рідкісний випадок у журналістикознавчих дослі-

дженнях. Дане становище викликане молодістю нашої науки, наявністю в

ній величезної кількості недосліджених тем і проблем практично в усіх жур-

налістикознавчих науках і посилюється прагненням наукових керівників

пропонувати студентам свіжі, не опрацьовані ще в науці теми. Окрім того,

журналістикознавство - це надзвичайно динамічна наука, щільно припа-

сована до рельєфу свого предмета - самої журналістики, яка бурхливо

розвивається внаслідок постійного застосування нових технологій, змін

політичних ситуацій, власного творчого пошуку журналістів. Що робити тоді,

коли автор курсової роботи не знаходить літератури з обраної теми? Розгля-

немо на прикладі.

Ви працюєте над темою: «Майстерність аргументації й доказовості в

статтях Юрія Крикливого на сторінках газети «Слобідський край» 2010

року». Ви приходите в зал каталогів і... не знаходите персоналі! журналіста

Юрія Крикливого. Ви/'прагнете знайти матеріалитіро газету «Слобідський

край», а їх Немає. Дослідникові журналістики раз у раз доводиться зустрі-

чатися з такими Ситуаціями. Навіть авторитетні, традиційні регіональні га-

зети, що мають багатодесятилітню історію в нас ще не описані, не вивчені,

не мають присвячених їм окремих видань, бібліографічних покажчиків, іноді

навіть статей'.

У такому випадкові дослідникові необхідно, по-перше, зосередитися

на самостійному вивченні об'єкта, а, по-друге, розширити уявлення про

об'єкт для пошуку наукової літератури.

Перша операція передбачає самостійний перегляд газети «Слобідський

край», складання повної бібліографії статей Юрія Крикливого за певний хро-

нологічно обмежений період і прочитання їх з метою вибору найвиразніших,

найяскравіших репрезентантів творчості журналіста з погляду вашої теми,

їх ви Оберете для так званого текстуального аналізу, решту - лише згадаєте

в огляді! Таким чином, ви самостійно

даному випадку виконуєте ту роботу,

що проробили для вас укладачі каталогів

бібліографічних покажчиків стосов-

но інших публіцистів і друкованих видань.

"Друга операція передбачає, що ви включаєте свій об'єкт дослідження (у

вас'цетвор^ісіь'Юрія Крикливого й газета «Слобідський край») до ширшо-

го контексту й збираєте бібліографію наукових праць про цей новий для вас

об'єкт. У нашому випадку - це сучасна масово-інфорйаційна ситуація в

Україні,'чаЬТйною якої є і газета «Слобідський край»,

творчість журналіста

Юрія брикливого, тенденції та особливості розвитку регіональних Медіа в

сучасній Україні. Туттреба зосередитися на таких виданнях, як-от:

УкраїнЬМа журналістика: вчора, сьогодні, завтра/За заг. ред. проф.

В. і. ШклЯра. ~к; 1996 - 1998.-Кн. 1-3;

УкраШькй періодика: історія і сучасність/Доп. та

повід.

Всеукр. наук.-'

теорегЫконф:/за ред. М. М. Романюка.- Львів, 1993-2.008.-Кн. 1-10;

збірнйКах наукових праць університетів, які опублікували матеріали

конференцій, присвячених проблемам регіональної журналістики:

' Вісник Луганського національного педагогічного університету імені

Тараса Шевченка. -

2.008.

- № 3 (142). - 268 с.;

Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету

імені Івана Огієнка: Філологічні науки. - 2008. - Віт. 17 - 306 с.

У цих працях ви не зустрінете безпосёрёднього'&налізу свого об'єкта,

але'знайдете значно ширший погляд на сучасну журналістику в цілому,

особливості розвитку регіональної преси, а віДтак Дістанете й інструмен-

тарій для аналізу своєї теми.

' Відзначимо принагідно, що не дочекавшись уваги від--дослідників, деякі потужні

регіональні газети самі розпочали писати свої «історії». Див., зокрема, кн.: Эпоха газетной

строкой : статьи, документы, воспоминания, очерки, интервью, хроника, фотоиллюстрации

/ Сост. В. Ф. Вовенко. - Доцецк: ЗАО Ред газ. «Донбасс», 2007. - 304 е.; «Зоря

Полтавщини» - газета рідного краю. - Полтава: АС1У11, 2008. - .204 с.

У гуманітарних науках дуже багато досліджень здійснюється на заса-

дах аналогії. Це означає, що вам необхідно розшукати наукові праці з

майстерності аргументації й доказовості будь-яких інших журналістів (чи

публіцистів), познайомитися з методом аналізу, застосовуваними їхніми

авторами, сприйняти їх уроки й творчо використати їх у своїй роботі. Тут

у пригоді стане, наприклад, стаття: •

Слободянюк

Р.

Докази в структурі народознавчих текстів / Раїса

Слободянюк // Вісник Київського університету. Серія: Журналістика. -

К, 1995. -Вип. 2,- Є. 140-147,

де студент віднайде і науковий апарат і засади аналізу, які може вико-

ристати для дослідження своєї теми.

Окремий напрямок повинен скласти пошук теоретичних джерел з про-

блем курсової роботи, для цього слід переглянути довідники й словники

з журналістики, підручники й навчальні посібники з основ журналістики

та творчої діяльності журналіста, відшукати в них відповідні розділи й

уважно вивчити теоретичні аспекти майбутнього дослідження. Особливу

увагу слід приділити спеціальним дослідженням, які тим чи іншим боком

торкаються вашої проблематики, як наприклад, стаття:

Слободянюк

P.,

ІІІкляр В. Журналістський аналіз: суть і актуаліза-

ція поняття / Раїса Слободянюк, Володимир Шкляр // Вісник Київського

університету. Серія: Журналістика. - К.. 1996 - Вип. 3. - С. 21-37.

Пошук джерел, опрацювання матеріалу триває протягом цілого курсу,

тобто всього навчального року. Кількість опрацьованих джерел для курсо-

вої роботи не може бути меншою за двадцять одиниць, а в середньому

має коливатися від 25 до ЗО джерел. Заборонено подавати на перевірку

роботу з бібліографією на 5-10 одиниць. У ній не може бути розкрита тема.

Працюючи над збиранням матеріалу і складанням бібліографії

впродовж навчального року, студент увіходить у тему, осмислює різні

»'аспекти, виробляє:теоретичний інструментарій, намічає структуру

майбутньої роботи.

Усі ці завдання мають стратегічний характер і не можуть бути розв'яза-

ні знаскоку, за кілька днів і навіть тижнів. Дише наполеглива систематична

робота приносить успіх у науковій праці.

П'яте правило: до початку збирання матеріалу і складання бібліо-

графії вивчіть правила бібліографічного опису джерел, користуйте-

ся ними, не занотовуйте похапцем, пропускаючи істотні, дані, які

потім буде важко розшукати.

Здавалося б, це така проста вимога, до якої студеінт мусить додума-

тися сам. І я б нізащо не говорив про неї, якби раз у раз на практиці не

зустрічався з випадками, коли студент не може подати вчасно курсову

роботу на перевірку, а ще гірше - дипломну чи магістерську до захисту

через незавершеність бібліографії й помилки у підрядкових виносках.

Це ще раз переконує нас у тому, що в науковій праці немає дрібниць.

Не рідко трапляється викладачам повертати студентам незарахован::

роботи з перекресленою бібліографією і рецензією: «Не знаєте правил

бібліографічного опису». Не за зміст, а за оформлення така робота заслу-

говує оцінки «незараховано» і її однаково треба переробляти.

Тому запам'ятайте правило: з першого дня навчайтеся науковій

сумлінності, правильно виписуйте всі назви, запам'ятайте раз і на-

завжди правила бібліографічного опису і користуйтеся ними при

опрацюванні джерел.

Суворо заборонено брати за взірці старі книжки й наукові праці, у яких

використовуються застарілі й відкинуті сучасною бібліографією прави-

ла. Сучасні стандарти бібліографічного опису, запроваджені в Україні,

викладені в документі:

Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої спра-

ви. Бібліографічний запис: загальні вимоги та правила складання (ГОСТ

7.1 ~ 2003, ІДФ) ДСПУ ГОСТ 7.1 : 2006. - Вид. офіц. - К.: Держспожив-

стандарт України,

2.007.

- 47 с.;

Та роз'ясненнях в офіційному часопису:

Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел, який

наводять у дисертації, і списку опублікованих робіт, який наводять в

авторефераті //

Бюл.

ВАК України. - 2008. - № 3. - С. 9-13.

Але недбайливому студентові здається, що саме тією книжкою 1956

року видання, що потрапила йому до рук, він і може покористуватися як

взірцем у справі оформлення виносок і він щиро дивується отримавши

незараховану роботу і незадовільну оцінку у відомість. Часу на перероб-

ку вже немає. Про стипендію вже нічого й думати. У кращому випадку

можлива повторна подача курсової роботи

;, .Тому не легковажте бібліографічним аспектом у науковій праці. Він не

'є другорядним, а його ігнорування може накоїти багато лиха.

З усіх складних випадків оформлення бібліографії чи посилань (вино-

сок) завжди можна проконсультуватися в довїдково-бібпіографічному

відділі ЦНБ ХНУ в чергового бібліографа. Бібліографічний опис доклад-

но вивчається в курсі «Літературне редагування» (6 семестр). Апе голов-

ні правила слід затямити й визубрити на першому курсі і ніколи не поми-

лятися в бібліографічному описі наукових праць.

Ми розглянемо лише найбільш характерні і часто вживані приклади

опису бібліографічних джерел.

\у>4 1. Опис книги.

Книга одного автора описується так:

1. прізййще автора, його ініціали;

2. назва книги (в лапки не береться, скорочення не допускаються, на-

водиться лише в оригіналі);

3. додаткові відомості до назви подаються після пробілу й двокрапки,

з малої літери - «підручник», «навчальний посібник», «монографія»,

«бібліографічний покажчик», «роман»;

4. відомості про відповідальність включають у себе інформацію про

автора та інших осіб, що брали участь у створенні видання: упорядника,

редактора, перекладача, автора передмови й коментарів. Відомості про

автора подаються після скісної риски в тому вигляді, у якому вони стоять

на титульному аркуші видання, наступні відомості відділяються одна від

одної крапкою з комою, однорідні відомості відокремлюються комами.

Якщо відомості про автора передмови, коментарів, редакторів не місти-

лися на титульній сторінці, то їх подають у прямокутних дужках [];

5. відомості про перевидання книги (скорочення допускаються) пода-

ються після крапки і тире, розділених інтервалами;

6. місце видання (без скорочення, за винятком: Київ - К; Харків - X.,

Дніпропетровськ-Д., Одеса - О., Тернопіль - Т., Сімферополь - Сімф ,

Москва - М., Санкт-Петербург - СПб, Ленінград - Л., Петрюград Пг.,

Ростов-на-Дону - Ростов н/Д.);

7. видавництво (назва подається без лапок, скорочення допускаються:

Наукова думка - Наук, думка; Український письменник - Укр. (письменник);

8 рік видання (без літери «р»);

9. кількість сторінок у книзі з малою літерою «с.» у кінці.

У випадку необхідності послатися на певну сторінку у підрйдній виносці

ставиться велика літера «С.». Правила оформлення цитати: «Висловлю-

вання»

. Усі інші варіанти оформлення цитат («Висловлювання».

, «Вислов-

лювання

».) є неправильними.

У сучасних виданнях на другій або останній сторінці міститься повний

бібліографічний опис книги. Він називається «бібліографічна картка». Пе-

ред тим, як самостійно описувати книгу, знайдіть у ній бібліографічну картку.

Можливо, у ній ви знайдете всю необхідну інформацію у готовому вигляді.

Усі названі компоненти повинні бути наявними в бібліографічному описі.

Якщо книжка не містить автора, її опис починається із заголовка. Зверніть

увагу на розділові знаки, що використовуються для бібліографічного опису.

Приклади:

Кузнецова О. Д. Журналістська етика та етикет: основи теорії,

методики, дослідження трансформації незалежних видань України,

регулювання моральних порушень : моногр. / О. Д. Кузнецова. - Львів:

Світ, 1998. - 412 с.;

Богуславський О. В. Преса української еміграції і боротьба за неза-

лежність України: історичний шлях, досвід, дискусії : моногр. / Олег

Богуславський. - Запоріжжя: Просвіта, 2008, - 452 с.;

Гайдеґґер М. Дорогою до мови / Мартін Гзйдеґґер; пер. з нім. Воло-

димир Кам'янець. - Львів: Літопис, 2007. - 232 с.;.

Хрестоматія з теорії тексту мови масової комунікації /Уклад., автор

вступної ст., питань та завдань для самоконтролю

д.

ф. н. Е.

Г.

Шеста-

кова. - Донецьк: Нора-Друк, 2009. - 283 с.

Книжка з двома чи трьома авторами описується за першим автором,

другий і третій наводяться лише в зоні відповідальності, наприклад:

Різун В: В. Методи наукових досліджень у журналістикознавстві:

навч. посіб. - 2-е вид., перероб і доп. /В. Різун, Т. Скотникова. - К.: Пре-

са України, 2008. - 144 с.;

Різун В. В. Нарис історії та теорії українського журналістикознавства:

моногр. /Володимир Різун, Тетяна

Трачук.

- К.: Б. в.,

2:005.

- 232 с.

Іванов В. Ф. Журналістська етика: підруч. / Валерій Іванов, Володи-

мир Сердюк: Передм. В. П. Мостового. - К.: Вища школа, 2006. -231 с.

Якщо книга має більше трьох авторів, то вона описується за заголов-

ком Після заголовку книги та відомостей, що відносяться до заголовку

(якщо вони є;),.за навскісною рискою наводяться відомості про відпові-

дальність за видання, у яких указують або всіх авторів, або перших трьох

із словами «та ін.». Під заголовком описуються також словники, довідни-

ки, матеріали конференцій тощо.

Приклади:

Масова інформація : підруч. / А. 3. Москаленко, Л. В. Губерський,

В. Ф. Іванов, В. А. Вергун. - К.: Либідь, 1997. -216 с.

Українська періодика: історія і сучасність : доп. та повідомл, деся-

тої Всеукр. наук.-теорет. конф. 31 жовт. - 1 листоп. 2008 р; /за ред.

М. М. Романюка. - Львів: Б. в., 2008. - 776 с.

2. Опис статті.

Стаття в журналі описується так:

Михайлин І. Л Теоретико-літературна концепція Розумника Ґонорсь-

кого як естетична програма журналу «Украинский вестник» / Ігор Ми-

хайлин // Київська старовина. - 1998. - № 4. - С. 114-126.

Опис статті із збірника:

Різун В. В. Ідея журналістської освіти в контексті дискурсу про уні-

верситет /

В.

В. Різун // Ученые записки Таврического национального

университета им. В. И. Вернадского. Серия «Филология». - 2006. -

Том. 19 (58). - № 5. - С. 335-344.

Опис статті з газети:

ДдИоман Є.М. «Випадковісвавілля», або «ЦеКа играет человеком» /

Семен Доломан // Літ. Україна. - 1996. - 8 лют.

Допускається скорочення назв газет, назв місяців; якщо в газеті більше

восьми сторінок, необхідно вказати номер сторінки, на якій розміщена

стаття.

3. Опис автореферату дисертації.

Павлюк

І.

3: Українськомовна легальна преса Волині, Полісся, Холмщи-

ни та Підляшшя 1917-2000 років як структурна частина загальнона-

ціонального інформаційного простору: автореф. дис. на здобуття наук,

ступеня д-ра наук із соціальних комунікацій: спец. 27.00.04—

Теорія та

історія журналістики» /1. 3. Павлюк. - К.,

2.009.

- 41 с.

4. Опис електронного ресурсу.

Чабаненко М. До питання про якості вітчизняних Інтернет-видань

[Електронний ресурс] / Мирослава Чабаненко // Медіакритика. - Ре-

жим доступу до журн.: http://wvm.mediakrytyka.info/7view~373

Ми навели найголовніші випадки, з якими зустрічається студент в науко-

во-дослідній роботі. Але всі ситуації передбачити неможливо. З більш

складних випадків бібліографічного опису звертайтеся за консультаціями

до свого наукового керівника. Ви завжди дістанете кваліфіковані пояснен-

ня. Є ще один шлях самостійно проконсультуватися в справі оформлення

бібліографії до курсоЕюї роботи - узяти новітню наукову працю (збірник

статей) і пошукати в ній відповіді на свої питання. . ті

На етапі збирання матеріалу, не забувайте складати відразу й бібліо-

графію. Якщо ви користувач персонального комп'ютера, то щоразу за-

носьте інформацію про опрацьовані чи навіть лише віднайдені джерела

до файлу «Курсова робота» і розташовуйте за алфавітом. Найкраще ство-

рити в комп'ютері папку для наукової роботи, а в папці вже мати окремий

файл під назвою «Бібліографія», до якого й заносити повний бібліографіч-

ний опис нововіднайдених книжок і статей.

Якщо ви з якоїсь причини відірвані від комп'ютера, ведіть паперову карто-

теку бібліографії. Тут діє правило: одне джерело записується на одній

картці, це дозволяє розташовувати картки відразу за алфавітом.! Так у вас

буде зібрано готовий матеріал до бібліографічного розділу курсової робо-

ти. У потрібний момент його залишиться лише переписати до неї.

Шосте правило: конспектуйте віднайдені матеріали, уважно чи-

тайте їх у бібліотеці, обдумуйте їх на дозвіллі.

Про це необхідно сказати, оскільки сучасна технологічна ситуація доз-

воляє швидко робити якісні копії необхідних матеріалів. Ксероікопіювальні

апарати стоять у нас уже в достатній кількості біля кожного читального

залу і обслуговують читачів. З одного боку, це добре - мати в своєму

розпорядженні не виписки, а точну дослівну копію статті чи розділу з моно-

графії. З другого боку, можливість копіювати приводить до того, що студен-

ти часто не читають віднайдених матеріалів, а обмежуються тим, що скла-

дають копії вдома, не читаючи їх. Відвідання бібліотеки закінчується для

них тим, що в каталозі розшукується певна книжка чи стаття, замовляєть-

ся в зал, отримується, але не читається, а ксерокопіюється. Студент

поспішає на цьому залишити бібліотеку, вважаючи свою справу залагод-

женою. Гіршого варіанту, ніж цей, придумати важко. У цьому випадку ро-

бота нібито йде, збирання матеріалу ведеться. Але воно має формаль-

ний характер, матеріал не засвоюється студентом, він не обдумує концеп-

цію майбутньої роботи протягом року, вважаючи, що прочитати нагромад-

жені матеріали ще буде час.

Це неправильна позиція. Систематичність означає, що студент зобо-

в'язаний поступово нагромаджувати знання зі своєї теми в себе в голові,

а не збирати вдома. Численні покоління науковців виросли, працюючи

ЕІ

бібліотеці й конспектуючи наукові праці. І хоч би яким не сучасним здава-

лося це заняття молодій людині, без цього гуманітарна наукова робота

обійтися не може. Наведу два аргументи на користь цієї думки.

По-перше, робота в бібліотеці активізує сприйняття наукового тексту,

гарантує максимальну зосередженість на книжковій чи журнальній

сторінці. Багато досвідчених і авторитетних науковців розкажуть залюб-

ки про роль бібліотеки у їхньому житті, особливо в початковий період,

коли вони ще не обзавелись робочими кабінетами вдома, куди перенес-

ли осередок наукової праці. Багато хто й досі віддає перевагу роботі в

бібліотеці, особливо в період збирання матеріалу, перед працею в до-

машньому кабінеті. Дехто любить більше працювати в ХДНБ ім. В. Г. Ко-

роленка, ніж у ЦНБ ХНУ, бо там менше зустрічається знайомих з універ-

ситету, а відтак'Н менше підстав відволікатися від текстів.

По-друге, конспектування сприяє засвоєнню матеріалу. Під час конс-

пектування людина повторює матеріал, залучає до запам'ятовування,

поруч із зоровою, моторну пам'ять. Налаштованість на конспектування

активізує сприйняття тексту ще й тому, що примушує відбирати з нього

найважливіше, головне, фіксувати увагу на програмових ідеях і вислов-

люваннях автора.

А відтак, візьміть на озброєння важливе правило багатьох поколінь

науковців: збирання матеріалу здійснюється шляхом конспектування.

При цьому важливо дотримуватись таких рекомендацій. Конспект слід

вести у загальному (товстому) зошиті. Тоді ви зможете на протязі тривало-

го часу нагромаджувати нові знання й використовувати їх згодом. З цією

метою деякі науковці використовують папки з пронумерованими аркуша-

ми. Записи ведуться з одного боку аркуша, що дозволяє в момент роботи

розкласти записи в певній послідовності і вільно комбінувати їх.

Найкращим варіантом є ведення двох зошитів, один з яких присвяче-

ний об'єктові, а другий предметові вашого дослідження. Іншими слова-

ми, до першого ви будете заносити виписки з наукових праць з журналі-

стикознавства, у другий - з самих журналістських (публіцистичних) творів.

Методика наукової праці розрізняє два види конспектів: текстуальний і

тематичний. У першому випадку перевага надається виписуванню дослів-

них цитат з тексту. Такий тип конспекту виправданий тоді, коли тема науко-

вої праці максимально наближається до теми вашого власного досліджен-

ня. Тематичний вид конспекту застосовується тоді, коли ви маєте справу з

великою науковою працею, у якій потрібна вам тема викладена в окремих

розділах. У такому випадку вам не потрібне цитування з усієї книги; ви

цілеспрямовано вибираєте з неї те, що відповідає вашій темі; решту мате-

ріалу подаєте у вигляді реферату (переказуєте чужі думки своїми слова-

ми), наводите по пунктах структуру роботи, систематизуєте поданий науков-

цем матеріал

Конспектування слід починати з наведення повної назви наукової праці.

Виписуючи з неї цитати, проставляйте в кінці номер сторінки, з якої робите

виписку. Пропуски позначайте квадратними дужками

трикрапкою в сере-

дині. Не забувайте виділяти в конспекті підкреслення, курсиви, розрядки

та інші авторські способи акцентування уваги в тексті. Якщо цитата пере-

ходить зі сторінки на сторінку, відзначте це місце - аж раптом вам знадо-

биться частина з неї розміщена лише на одній сторінці. Ведіть конспект

охайно, так, щоб ви самі могли в ньому легко орієнтуватися. На останній

сторінці зошита можна вести зміст, відзначаючи що і де законспектоване.

Як уже мовилося, перечитуйте конспект, намагайтеся запам'ятати най-

важливіші місця з нього, обдумуйте на дозвіллі (на прогулянці, у транспорті)

прочитане. Намагайтеся застосувати набуті теоретичні знання до аналізу

вашого об'єкта. Поступово у вас складеться концепція висвітлення теми.

Перші кроки в науці молодому спеціалістові допомагає зробити науко-

вий керівник, консультант. Він володіє незміримо більшими знаннями, ба-

чить концептуальне значення опрацьованих студентом емпіричних фактів.

Але кожен досвідчений науковець знає, що будь-яка тема потребує ос-

мислення, часто не піддається в своєму розв'язанні відразу. Матеріал не-

обхідно обдумати, розглянути варіанти висвітлення теми, обрати найкра-

щий з них. Спробуйте пройти цим шляхом самі: добре обдумати нагро-

маджені факти

теоретичні погляди, обрати те, що вам здалося найбільш

переконливим, довести до логічного кінця те, що вам здалося залишеним

у інших авторів без завершення. І лише у випадку невдачі зверніться за

консультацією до викладача, розкажіть йому про прочитані наукові праці,

поясніть, чому ви самостійно не можете розв'язати поставлену проблему

Найкраще консультуватися з викладачем тоді, коли ви вичерпали свої

власні можливості в Інтерпретації

теми.

У такому випадку існує найбільша

можливість просунутися далі в її розумінні, 'Коли

ж:

студент сам орієнтуєть-

ся в темі на «трієчку», то консультація не матиме ефективності. Кожен

викладач розповість чимало випадків з практики, коли наукова комуніка-

ція між ним і студентом була утруднена через низький рівень розуміння

останнім своєї ж дослідної

теми.

З іншого боку й студенти часто після захис-

ту дипломних чи магістерських робіт розповідають про те, що не розуміли

викладача спочатку, розмовляли з ним ніби різними мовами і лише під

кінець виконання роботи зрозуміли слушність рекомендацій, сутність .ви-

мог викладача, його концептуальні зауваження. Отже, ідіть на консульта-

цію добре підготовленим.

І останнє, сьоме правило: у збиранні матеріалу треба вчасно зу-

пинитися й перейти до наступного етапу наукової праці - створен-

ня тексту курсової роботи.

Науковці знають, що будь-яка тема може поглиблюватися безкінечно.

Об'єкт як багатогранний кристал повертається до нас то тією то іншою

гранню, виявляючи свою невичерпність. Щоб зрозуміти це, погляньте,

скільки праць написано про Т. Шевченка. В обсягу вони вже займають

значно більше друкованих сторінок, ніж сам «Кобзар». Така доля спад-

щини не самого Т. Шевченка, але й І. Франка, Й. В. Ґете, В Шекспіра,

Гомера та інших великих письменників. У недосвідчених людей це викли-

кає скептичну посмішку. Але втаємничені у «секрети поетичної творчості»

розуміють невичерпність предмета дослідження, коли ним виявляється

витвір духовної діяльності людини і зупиняються в розпачі перед немож-

ливістю охопити діяльність генія.

У журналістиці ми маємо справу з явищами так само масштабними,

як у філософії чи художній літературі; саме тут нагромаджені величезні

духовні скарби, адже журналістами були М. Драгоманов, С, Єфремов,

С. Петлюра, Д. Донцов, М. Грушевський, І. Франко та багато інших ви-

датних діячів культури. Безкінечна кількість літературних і наукових творів

прийшла до публіки зі сторінок журналістики. Відколи народилася жур-

налістика, у ній відбито історію людської цивілізації і культури. А відтак

дослідник масової інформації в її історії і сучасності має справу з духоЕі-

ними надбаннями, які виявляють свою невичерпність і безкінечність.

Щоправда, журналістикознавство не може похвалитися наявністю в ньому

хоча б одного такого напрямку досліджень, яким є шевченкознавство в

українському літературознавстві.

У чому шукати вихід дослідникові, який опиняється перед безкінечним

морем матеріалу? Таке питання не зайве і воно неодноразово поставало

перед фахівцями з методики науково-дослідної праці, оскільки це робоче

питання, яке мусить розв'язувати для сеібе кожен науковець.

«Існуєдва підходи до збирання матеріалів, - вказують автори спеціаль-

ного методичного дослідження. - Перший - це прагнення зібрати його

максимально багато, аби мати достатньо фактів, цифрових даних, узагаль-

нюючих думок для повного висвітлення обраної теми.

Другий підхід - зібрати мінімум матеріалу для висвітлення теми, щоб

зекономити час і працю, щоб виконати письмове завдання з мінімальни-

ми зусиллями»

Коли ж який з них використовувати?

У випадку, коли матеріалів обмаль, у цілому небагато, їх необхідно

вивчити всі, домоітися вичерпності.

У випадку, коли вихідних (початкових) матеріалів багато, то їх збиран-

ня слід скоротити до оптимальних меж, аби їх вивчення не перетворило-

' «Із секретів поетичної творчості» - назва однієї з найкращих естетичних праць Івана

Франка (1898).

Кузнецов И. Н.^Лойко Л. В. Рефераты, контрольные, курсовые и дипломные работы :

метод, рекомендации по подготовке и оформлению / И. Н. Кузнецов, Л. В. Лойко; под

ред. А. В. Макэрова. - Минск: Завигар, 1998. - С. 5.