Михайлин І.Л. Науково-дослідна робота студента з журналістики

Подождите немного. Документ загружается.

дослідником його наукова тема, тим більших успіхів він зможе досяг-

ти в її освоєнні.

Психологи, які вивчали наукову діяльність, встановили, що навіть якщо

науковець безпосередньо в даний момент не працює над темою, то неви-

дима робота триває в його підсвідомості. Широко відомий факт - відкрит-

тя Д. І. Менделєєвим своєї періодичної системи уві сні. А відтак не легко-

важте; тему свого майбутнього курсового дослідження визначайте не зво-

лікаючи.

У зв'язку з тим, що студенти першого курсу проходять адаптацію в уні-

верситеті і не відразу отримують читацькі квитки, термін вибору теми для

них продовжується ще на один місяць і може бути завершений 31 жовтня.

Четверте правило вибору теми таке: тема курсової роботи повин-

на бути сформульована максимально конкретно.

Студенти, як правило, не відчувають грандіозності власних намірів і не-

можливості їх виконати в межах курсової роботи. Цілковитий брак науково-

го досвіду приводить до того, що вони пропонують теми, адекватні до зав-

дань монографії або докторської дисертації. Наприклад, студент

С.

3. зажа-

дав виконати курсову роботу під назвою «Свобода слова і механізми її за-

безпечення в Україні», студентка 3. У. захотіла написати роботу «Сучасна

журналістика як спосіб творення соціальної міфології», а Т. Г. - «Значення

органів масової інформації у формуванні політичного простору України».

Мені довго довелося розтлумачувати цим студентам, що запропоно-

вані ними теми не можна виконати в межах курсової роботи, оскільки вони

відповідають завданням значно більших наукових досліджень. Унаслідок

роз'яснень викладача С. 3. написав глибоку курсову роботу про одну судо-

ву справу (позов проти газети «Время») на матеріалі архіву Харківського

обласного суду; 3. У. розкрила тему «Творення міфологічного дискурсу

Партії регіонів на сторінках газети «Сегодня» в 2007-2008 роках», а Т.

Г.

«Вибори '2010: катастрофа чи шлях до гармонії (за матеріалами журналу

«Український тиждень»)».

Вимога конкретності вербальної формули теми означає те, що її вибір

мусить окреслювати обсяг матеріалу, який можливо описати, дослідити, про-

аналізувати в певному обсягові наукового тексту. Оскільки обсяг тексту

ку рсової роботи становить 25-30 сторінок (40-55

тис.

знаків комп'ютер-

ного набору), то відповідним чином повинен бути обмежений для неї і об-

сяг матеріалу, що буде опановуватися (вивчатися) в ній.

Теми курсових робіт, запропоновані в темарії, не завжди максималь-

но конкретизовані. Іноді, навпаки, вони сформульовані так, що залиша-

ють студентові великий діапазон для виявлення власної ініціативи. Це

зроблено свідомо: викладачеві важливо показати можливий напрямок

праці, підштовхнути студента до самостійного пошуку, віддати ініціативу

остаточного формулювання теми у його руки.

При цьому слід мати на увазі, що в науковій роботі є обов'язковим роз-

різнення об'єкта, суб'єкта і предмета пізнання. Т'і конкретні явища, проце-

си і речі

;

, на які безпосередньо спрямована пізнавальна активність людей,

прийнято називати об'єктом пізнання. Той, хто здійснює пізнавальну

діяльність, називається суб'єктом пізнання. У ролі суб'єкта може виступа-

ти як окремий індивід чи суспільна група (наприклад, колектив науковців,

що вивчають певну проблему), так і суспільство в цілому. Об'єкт зазвичай

володіє безкінечною множиною властивостей, зв'язків і відношень. Тому,

окрім нього, прийнято виділяти у сфері пізнання ще

предмет - певні цілком

визначені конкретні властивості, аспекти, структури об'єкта.

Візьмімо, для прикладу, тему, зазначену

;

темарії з основ журналістики:

«Майстерність аргументації та доказовості• у журналістському творі на

шпальтах місцевої преси». Для її глибокого розкриття необхідно зосереди-

ти свої зусилля на розгляді кількох статей з Однієї газети. Звичайно

ж,

відібра-

ти ці статгі можна лише прочитавши усю річну її підшивку. Там можна буде

знайти взірцевий з погляду аргументації й Доказовості матеріал, а також

виокремити статті, де ці елементи творчої праці Журналіста хибують на

неповноту

поверховість, показати, у чому виявляються похибки видання

й запропонувати шляхи їх подолання. Найкраще зупинитися на максимально

конкретній формулі, як-от: «Майстерність аргументації й доказовості в стат-

тях Юрія Крикливого на сторінках газети «Слобідський'край» 2010 року».

У данбму випадку за об'єіа дослідження нам правитьтворчий доробок

Юрія Крикливого, а за пре:дмет ми обираємо теоретичний .аспект- майстер-

ність аргументації й доказовості. Один об'єкт, як уже мовилося має без-

кінечні властивості, зв'язки й відношення. Він містить можливість множин-

ного розташування в його межах різноманітних наукових предметів. Ми могли

б вивчати журналістську творчість Юрія Крикливого з погляду відображен-

ня в ній проблем агропромислового комплексу, досліджувати внутрішньо-

жанрові типи статті чи нарису в його доробку, написати курсову роботу на

тему «Образ сучасної людини в статтях з сільськогосподарської тематики

Юрій Крикливого на сторінках газети «Слобідський край» 2010 року» і ще!

запропонувати багато інших варіантів конкретизації теми курсової роботи.

ОЩ'дент і повинен, обираючи тему у тісній співпраці з викладачем,

здійсни тії конкретизацію об'єкта й предмета майбутнього курсового

дослідження.

Помиляються ті, хто вважає, що віднайти правильну й гарну назву

для своєї науково-дослідної праці - то справа легка й другорядна; голов-

не, мовляв, її написати. Назва наукової праці повинна відповідати таким

вимогам до неї: бутЛ максимально 1) точною і 2) стислою. Інакше кажу-

чи, назва повинна «'мінімальній кількості слів передавати зміст усього

вашого дослідження Дбсвід формулювати влучні назви приходить з ро-

ками; саме тому кафедра журналістики створює спеціальну комісію з

найбільш досвідчених викладачів, яким доручається в присутності студен-

тів перегляд назв магістерських та дипломних робіт. Ця комісія затверджує

остаточну вербальну формулу заголовка, незважаючи на те, що над ним

працював студент разом з науковим керівником.

Розгляньмо приклади. Студентка О. 3. запропонувала на розгляд комісії

тему «Феномен жіночої глянцевої преси як актуального явища в українсько-

му інформаційному полі». Унаслідок обговорення в комісії тема була відреда-

гована так: «Жіноча глянцева преса як феномен українського інформаційно-

го простору». У темі О. К. «Проблема еволюції М. І. Новикова-журналіста

від Просвітництва до масонства» було зняте перше слово; таким чином

залишилось: «Еволюція М. І. Новикова-журналіста від Просвітництва до ма-

сонства».

т. д. Це непомітна, але важлива робота, яка й для студента дає

потрібні йому уроки точного й ощадливого використання слова.

П'яте правило вибору теми таке: обрання теми вимагає поперед-

нього первісного ознайомлення студента з предметом майбутнього

дослідження.

У науковій роботі, як і в будь-якій діяльності, дуЖе важливо, щоб тема

дослідження відповідала нахилам студента, подобалася йому, виклика-

ла інтерес, володіла ефектом «сродності», за Г. Сковородою; Така пра-

ця протікатиме легко, приноситиме задоволення. Якщо ж тема первісно

не подобатиметься, її виконавцеві доведеться весь час силоміць приму-

шувати себе нею займатися, то й ефект від такої праці буде мінімальний.

Вибір теми студентом повинен бути вмотивованим. Для цього необхід-

но мати хоча б приблизні уявлення про неї. А відтак у процесі вибору необ-

хідно познайомитися з об'єктом і предметом майбутньої курсової роботи.

Пошлюся на свій досвід ще з студентських літ. На четвертому курсі я

прийшов у науковий семінар професора Зінаїди Сергіївни Голубєвої,

присвячений проблемам розвитку української літературної критики. Упер-

шему семестрі студентам пропонувалося написати самим рецензії на но-

винки літератури, щойно опубліковані в журналах. Семінарові був запро-

понований список художніх творів. Розпочався розподіл: кому-Л. Пасту-

шенко, кому - О. Коломієць, кому - Ю. Мушкетик. Студентам мало що

промовляли ці імена. Я на два тижні засів у зал періодики ЦНБ ХНУ, про-

читав усі твори списку і лише після цього зробив вибір. Тоді я ,написав

рецензію на роман «Біла тінь» Юрія Мушкетика. Цей твір не тільки мені

найбільше сподобався і я зміг навіть з огляду на свій студентський рівень

проаналізувати його так, що Зінаїда Сергіївна намагалася опублікувати

мою рецензію (щоправда безуспішно), але,: як виявилося згодом я дістав

ще одну велику перевагу: знаючи всі твори, я міг обґрунтовано виступати

на семінарі в обговоренні рецензій інших студентів. Попередні уявлення

про предмет дослідження виявилися корисними й потрібними.

Для ознайомлення з об'єктом студентові слід прочитати ті журналістські

твори, про які він буде писати. А для ознайомлення з предметом слід за

навчальною чи науковою літературою зорієнтуватися в теоретичних ас-

пектах майбутнього дослідження.

Підказати найважливішу літературу знову ж таки зможе викладач вашої

дисципліни. Тому проголошуємо шосте правило вибору теми: консуль-

туйтеся з викладачем, не бійтеся й не соромтеся клопотати його з тих

питань, що зае цікавлять. Пам'ятайте: на те'питання, задля розв'язання

якого вам необхідний тиждень напруженої самостійної роботи в бібліотеці,

викладач може відповісти відразу, дати вам якщо й не вичерпні, то достат-

. ні роз'яснення, Тож економте, свій час і зусилля, звертайтеся до викладача

за консультаціями. Особливо ця порада є актуальною для початкового пе-

ріоду наукової праці, яким є вибір теми.

Закріплення теми курсової роботи за студентом здійснюється за до-

помогою старости академічної групи шляхом, усного волевиявлення.

Закріплення теми дипломної й магістерської робіт здійснюється за наслід-

ками роботи студентів у наукових семінарах. Щороку в грудні кафедра

журналістики проводить засідання з порядком денним: «Звіт студентів

п'ятого курсу про виконання дипломних і магістерських робіт». На цьому

засіданні остаточно шліфуються вербальні формули заголовків, що потім

увіходять у додатки до дипломів, у яких відповідно до сучасних вимог

наводяться заголовку роботи.

.. . Студенти заочної форми навчання зобов'язані кож:ен подати письмову

заяву на ігуї'я завідувача кафедри журналістики, у якій вказати обрану тему і

попросиш призначити наукового керівника для керівництва її виконанням.

" "

' 8. Пошук інформації

Після визначення теми курсової роботи та її затвердження виклада-

чем, а тем бакалаврських, дипломних та магістерських робіт - кафедрою

журналістики студент розпочинає другий етап наукової праці - пошук інфор-

мації, що складається з двох взаємопов'язаних видів діяльності: складан-

ня бібліографії і збирання матеріалу.

І...:.:

Це не два хронологічно послідовні явища, а два боки одного процесу:

складання бібліографії тільки розпочинає збирання матеріалу, але, як

тільки студент включається в читання текстів, наукових праць, і першо-

джерел, віднайдених за паперовим (електронним) каталогом чи бібліо-

граф іч н и ми; покажч и ка м и, він віднаходить у них.цілу низку нових праць,

які з тих чи інших причин не були відображені в попередніх джерелах; він

поповнює ними свою бібліографію, розшукує й починає читати і знахо-

дять у них посилання на нові, не відомі йому з попереднього пошуку

дослідження. Таким чином, складання бібліографії і збирання матеріалу

виявляються сполученими судинами; наповнення одного приводить до

підняття рівня рідини в другому; цей процес нагромадження знань може

тривати безкінечно, оскільки в гуманітарній сфері існує величезна кількість

внутрішніх граней і зовнішніх зв'язків, які властиві кожному окремому

явищу, узятому за об'єкт дослідження.

Наведімо приклад. Студентка

О.

К. обрала тему курсової роботи: «Викрит-

тя радянського тоталітаризму в публіцистиці Івана Багряного 1946-1950

років». У каталозі ЦНБ ХНУ вона знайшла обмаль наукових праць, присвя-

чених цьому публіцистові. Її привабила книжка.

Сподарець М.

ГІ.

Іван Багряний - письменник і громадянин (До дев'яно-

сторіччя з дня народження) /М. П. Сподарець. - X.: ХДУ, 1996. - 104 с.

Вона замовила її на науковому абонементі і почала читати. У підряд-

них виносках до цієї книжки вона знайшла посилання на наукові праці

про І. Багряного Гр. Кастюка, О Шугая, Л. Череватенка, І. Михайлина та

деяких інших авторів; вона з'ясувала, що існує багато публікацій архів-

них матеріалів про життя видатного письменника й публіциста. Її бібліо-

графія істотно поповнилася, а читання віднайдених джерел розширило

її уявлення про Івана Багряного, його життя і творчість. Робота над те-

мою йшла успішно і завершилася написанням гарної курсової роботи.

Пошук бібліографічних джерел - невід'ємна складова частина науко-

вої праці. Іноді доводиться чути від студента найбільш поширене запитан-

ня: що мені прочитати з моєї теми? Відразу хочемо проголосити важли-

ве правило: складання бібліографії й пошук джерел до своєї теми -

обов'язок студента, а не його наукового керівника чи консультанта.

Пошлюся на приклад з свого особистого наукового життя. Починаючи

працю над кандидатською дисертацією з проблем художнього конфлікту

в українській радянській критиці 1950-1960-х років, я так само відчув труд-

нощі в пошуку наукових праць про конфлікт. Природним чином я звер-

нувся по допомогу до наукового керівника професора Зінаїди Сергіївни

Голубєвої. Її відповідь стала для мене уроком на все життя. Вона мені

відмовила в допомозі.

- Якщо я назву вам зараз кілька джерел, що відомі мені, - сказала вона,

-то ви їх, зрозуміло ж, знайдете й опрацюєте. Але у вас складеться думка,

що на цьому література з цієї теми вичерпана і шукати далі не слід, адже

вам запропонувала бібліографію авторитетна для вас людина. Ні, ви

знайдіть все ж таки самостійно наукові праці з своєї

теми.

Якщо ви не здатні

це зробити, то ви взагалі не здібні до наукової роботи. Вона потребує само-

стійності з перших кроків. Я не буду водити вас на шлейках усе життя.

У першу мить я, звичайно ж, розгубився і навіть образився. Але нічого

робити - засів у бібліотеку і через місяць мав велику бібліографію зі своєї

теми. Серед відшуканих робіт була й така, яку я на теоретико-методоло-

гічному рівні поклав в основу свого дисертаційного дослідження. Поба-

чивши, що в мене справи просунулися, Зінаїда Сергіївна додала до мого

бібліографічного списку й свої кілька одиниць. Але я вже вирушив у само-

стійне плавання і не вхопився, як за рятівне коло, за роботи, названі нею.

Висновок з цього епізоду такий' пошук джерел з обраної теми нале-

жить до обов'язків студента; викладач може лише приблизно проконсуль-

тувати його. ВІН не може знати досконало усі п'ятдесят-шістдесяттем, що

пропонуються для виконання на курсі; але виконавець теми, її дослідник,

автор (!!!) майбутньої курсової роботи повинен вивчити її краще і глибше

за наукового керівника. Отож не чекайте, що вам у готовому вигляді буде

запропоновано викладачем список літератури до опрацювання. Відшука-

ти джерела до теми Самостійно - ваш обов'язок.

На другому етапі наукової праці так само наявні свої правила, які слід

неухильно виконувати. Сформулюймо їх.

Правило перше: користуйся науковою бібліотекою. Забороняється

виконувати курсову роботу на підставі однієї чи кількох праць, що випадко-

во потрапили студентові до рук. Можливо, вони знаходилися в батьківській

бібліотеці, можливо, ви купили книжку в'книгарні

або вам її подарували

надень народження чи Новий рік. (Принагідно відзначу: даруйте друзям,

однокурсникам книжки із спеціальності - це найкращий подарунок, який

довгі роки буде нагадувати товаришеві про вас!): Це добре - мати у своїй

власності Спеціальну наукову літературу. Більше того, обов'язок спеціаліс-

там вищою Осйітою -'збирати свою домашню фахову бібліотеку. Нею він

користується все"життя, Доповнюючи 'ШйЖкоіае зібрання студентських

років цікавими новинками. Спеціаліст, що перестає читати фахову літе-

ратуру, поступово деградує і програє в змёганнГз конкурентами на ринку

праці.

'.ітг;

Але в науковій роботі не можна покладатися на власну бібліотеку, якою

б багатою вона не була. Наукова робота починається тоді, коли учень пере-

ходить від випадкових джерел до систематичного й планомірного їх пошу-

ку. Це можливе лише в науковій бібліотеці, тому користування її багатими

фондами є головною умовою успішного написання курсової роботи. Бібліо-

тека Для гуманітарія - все одно що лабораторія для природодослідника.

Харків для науково-дослідної роботи Майбутнього журналіста надає ве-

личезні можливості.. Це місто з давніми культурними традиціями. Централь-

на наукова бібліотека (ЦНБ) Харківського національного університету імені

В. Н. Каразіна заснована разом з університетом у 1804 році і на сьогодні

нараховує 3,5 млн. одиниць зберігання. Великим авторитетом серед науков-

ців і студентів користується Харківська державна наукова бібліотека імені

В. Г. КорОленка, що нараховує на сьогодні 4 млн. одиниць зберігання.

Обидві бібліотеки мають значні фонди періодики, які можуть послужити

надійною базою першоджерел для кожного сумлінного науковця.

Друге правило: збирання матеріалу для курсової роботи має вес-

тися систематично. Недбайливий студент

думає:

якщо курсову роботу тре-

ба

подавати у травні, то у квітні й почну її пйсати. Це шлях до провалу, до

негативної оцінки за курсову роботу, навіть якщо вона буде написана. Як

правило, студент, що в останню мить хапається за наукове дослідження,

виявляється неспроможний це зробити. Писати йому ні про що. Матеріал

не зібраний. Теоретичної бази немає. Отримавши в бібліотеці книжку на

500 сторінок, яку треба не просто прочитати, а зрозуміти й засвоїти за два

дні, він губиться перед таким завданням і вирішує взагалі нічого не робити,

обдурити викладача А відтак залишається одне: переписати готовий текст

з якоїсь монографії чи статті, «скачати готову курсову з Інтернету» тощо.

Мушу з сумом констатувати, що такі студенти ще не перевелися і подібні

курсові роботи час від часу лягають на стіл наших викладачів. Але сту-

дентські шахрайства розкривалися під час перевірки роботи, рука викла-

дача вказувала в рецензії дослівно використане джерело й виводила на

титульному аркуші заслужену оцінку: «незараховано». Негативна оцінка з

курсової роботи є такою ж академічною заборгованістю, як і будь-які інші

незарахування. Вони не тільки позбавляють студента права на стипендію,

але й тягнуть за собою виключення з університету. А це вже занадто по-

важні обставини, аби ігнорувати їх. Тож поміркуйте добре: чи варта справа

заходу, чи у ваших власних інтересах покинути напризволяще підготовку

до написання курсової роботи, чи все ж таки необхідно прислухатися до

методичних рекомендацій і розпочати систематично і наполегливо збира-

ти матеріал для майбутнього курсового дослідження.

Вимога систематичності в збиранні матеріалу означає таке: необхід^-

но виділити, зваживши на свої можливості, тобто реальну завантаженість

іншими видами навчальної роботи, певний час на тижні, який ви присвя-

чуватимете лише й обов'язково науковій праці. Деканат при складанні

розкладу враховує потребу студентів у самопідготовці і планує для них

день самостійної роботи. На жаль, деякі студенти витрачають його не за

призначенням, про що глибоко шкодують по закінченні університету. На-

справді ж цей день, навіть якщо це субота, слід проводити в бібліотеці і

присвячувати його збиранню матеріалу для курсової роботи.

Якщо ж розклад

не

дозволяє деканатові запланувати для студентів день

самостійної роботи, то тоді студентові необхідно самому виділити час для

цього. Наприклад, у п'ятницю ви маєте за розкладом три пари лекцій. Решта

дня вільна. Отож її й треба віддати науковій праці. Робити це щотижня, не

відступаючи від прийнятого правила систематичності. Такий підхід гаранту-

ватиме вам успіх.

Третє правило: початковим етапом у збиранні матеріалів повин-

на стати робота з довідково-бібліографічними джерелами.

Робота в бібліотеці розпочинається із залу каталогів та довідково-бібліо-

графічної літератури. Для студентів першого курсу щороку співробітника-

ми довідково-бібліографічного відділу організовуються спеціальні занят-

тя, на яких їх навчають користуватися бібліотекою, пояснюють структуру

каталогів, знайомлять, як правильно замовляти книжки, оформляти папе-

рове та електронне замовлення. До таких занять слід поставитися макси-

мально серйозно і Твердо засвоїти всю запропоновану інформацію.

Якщо ж у вас виникли проблеми поза поданими вам знаннями, кори-

стуйтеся послугами чергового консультанта. Його обов'язок - надавати

допомогу усім читачам. Навіть професори, що мають багаторічний досвід

користувачів бібліотекою, час від часу звертаються до них за консульта-

ціями з тих чи інших питань. Це виправданіше, ніж витрачати свій час і

сили на пошук необхідної шухляди, розділу, шифру.

Оскільки новітні технології пошуку інформації змінюються дуже швид-

ко, то існує загроза, що користувач з часом відстає в своїх знаннях від

реального стану рівня обслуговування в бібліотеці. Для таких користу-

вачів співробітниками довідково-бібліографічного відділу щотижня про-

водиться заняття з метою ознайомити з новими можливостями, які на-

даються бібліотекою в справі пошуку інформації. Наполегливо радимо

перед написанням магістерської роботи на п'ятому курсі відвідати таке

заняття -- ви довідаєтеся про численні новинки, які з'явилися відтоді, коли

вас на першому курсі навчали користуватися бібліотекою.

Пошук починаємо з систематичного каталогу і ведемо його у двох на-

прямках. Перший - це напрямок об'єкта. Другий - це напрямок предмета.

Наприклад, студентка обрала таку тему курсової роботи: «Специфіка та

функції образу автора в подорожніх нарисах Миколи Трублаїнї». Напрямок

об'єкТа'в' її пошуку - це збирання бібліографії про життя

творчість Миколи

ТрублМ-Ш"Напрямок предмета - це збирання бібліографії з проблем подо-

рожнього нарису в цілому і образу автора в цьому жанрі зокрема.

У кожній темі слід виразно уявляти її внутрішню структуру і рівні. Ми

взяли для початку найпростіший приклад. Насправді

ж:

реальні теми курсо-

вих робіт бувають складнішими. Ще в більшій мірі це стосується робіт дип-

ломнйх і міґідтєрських. Наприклад, тема «Літературна критика Гната Хотке-

вича на сторінках журналу «Літературно-науковий вісник»» подвоює об'єкт

дослідження. Ним стає одночасно творчість Гната Хоткевича та історія заз-

наченого в темі журналу. За предмет же править літературна критика. Але

и предмет може зазнати роздвоєння. Це станеться, яктільки ми уточнимо,

що саме будемо досліджувати в літературній критиці. Наприклад: «Україн-

ський мйдОрнізм у літературній критиці Гната Хоткевича на сторінках журналу

«Літературно-науковий вісник»». У цій темі подвоєний об'єкт і подвоєний

предмет. А відтак, за чотирма напрямками повинна збиратися й бібліогра-

фія до теми. Запропонований варіант не вичерпує усіх складних випадків,

з якими зустрічається наука, особливо така багатогалузева (міждисциплі-

нарна), як журналістикознавство.

Опрацювавши матеріали каталогу, студент зобов'язаний звернутися до

довідково-бібліографічного відділу. Тут зібрані усі довідкові та енциклопе-

дичні видання, бібліографічні покажчики та довідники. Студентові слід по-

цікавитися їх наявністю з кожного рівня вашого дослідження. Стосовно запро-

понованої теми працівники відділу запропонують студентові кн'Йжки «Гнат

Мартинович Хоткевич. 1877-1938: Бібліографічний покажчик» (X.. 1994) і

В. Доманицького «Покажчик змісту «Літературно-науковогО Вісника». Томи

І-ХХ» (Львів, 1903), Б. Ясінського ««Літературно-науковий вісник» : покаж-

чик

змісту.

Том 1-109 (1898-1932)» (К-Нью-Йорк; 2000). Користуючись цими

виданнями студент складе бібліографію виступів Г. Хоткевича в журналі,

його пошук буде цілеспрямованим, відпаде потреба переглядати всі номе-

ри журналу, аби встановити наявність (чи відсутність) у них публікацій на-

шого автора. Запропонують працівники відділу студентові й спеціальні бібліо-

графічні праці з проблем літературної критикий (українського) модернізму.

Слід пам'ятати: бібліографія є допоміжною дисципліною історії, літера-

турознавства, журналістикології та деяких інших гуманітарних дисциплін;

Її завдання - допомагати науковцям у пошуку рже наявних джерел з дослі-

джуваних ними питань. Обов'язок науковців - користуватися послугами

цієї дисципліни. Ніколи не відмовляйтеся від цього. Скорочуйте механіч-

ну роботу, це дасть можливість більше часу присвятити власне вивчен-

ню вашої проблеми, читанню й конспектуванню джерел*. •

Початківець у журналістикознавстві мусить знати, що зорієнтуватися в

теоретичних аспектах йому допоможуть довідкові видання, яких все більше

з'являється в Україні. Не втратив своєї актуальності словник:

Григораш Д. С. Журналістика у термінах і виразах/Д. С. Григораш.

- Львів: Вища школа, 1974. - 295 с.

Складений за радянських часів, він увібрав у себе, зрозуміло

ж,

і поняття

тоталітарної журналістики. Але

аспектах журналістської майстерності, жан-

рології, структури масової інформації він може бути використаний і зараз..

Новітні витлумачення категорій журналістики, термінів і понять сту-

дент знайте в книжках:.

Словник журналіста: Терміни, мас-медіа, постаті / За заг. ред.

Ю. М. Бідзілі. - Ужгород: Закарпаття. 2007. - 224 с.

Гетьманець М. Ф. Сучасний словник літератури і журналістики /

М. Ф. Гзтьманець, І. Л. Михайлин. - X.: Прапор, 2009. - 384 с.

Досліджуючи історію журналістики, важливо знати про наявність і ко-

ристуватися матеріалами до енциклопедичного словника:

« Українська журналістика в іменах» (Львів,

1994

- 2009. - Вип. 1-16),

який є безцінним зібранням персоналій творців української преси, а

також про розпочатий у невизначеній кількості томів проект Науково-дослід-

ного центру періодики Національної Львівської наукової бібліотеки імені

В. Стефаника HAH України в справі створення повного репертуару україн-

ської періодики:

Українська преса в Україні та світі ХІХ-ХХ ст.: історико-бібліографіч-

не дослідження. - Львів: Оріяна-Йова, 2007. - Т. 1: 1812-1890 / Уклад.:

М. В. Галушко, М. М. Романюк (керівник

проекту),

Я В. Сніцарчук. - 560

с.

З,

енциклопедичних джерел слід починати пошук інформації

тоді, коли

ви не маєте або маєте приблизні уявлення про предмет

об'єкт своєї теми.

Наприклад, ви обрали тему: «Літературознавчі праці Володимира Наумєнка

на сторінках журналу «Киевская старина»». Але ви в силу якихось причин

не знаєте, хто такий Володимир Науменко і що це за журналу «Киевская

старина». Правила поведінки дослідника в такому разі такі: у довідково-

бібліографічному відділі ви берете книжку «Українська журналістика в іме-

нах» {Львів, 1996. - Вип. 3) і на сторінках 225-227 читаєте статтю і. Пав-

люка про цього видатного українського журналіста, редактора «Киевской

старины» в 1893-1907 роках. Потім просите подати вам другий том «Україн-

ської літературної енциклопедії» (К, 1990) і на сторінках 475-476 читаете

статтю М. С. Грицюти про цей журнал. Таку ж саму операцію слід проро-

бити, коли мова йде про формулювання предмета дослідження: прочита-

ти енциклопедичні статті про «Конфлікт», «Стиль», «Образ автора» чи

інші поняття, які вам доведеться досліджувати.

Візьміть за правило користувгітися усіма довідковими виданнями, пере-

віряючи в них наявність статей про потрібні вам персоналі'! і поняття. З

цього погляду корисними є і давніші видання - надбання розуму поперед-

ніх поколінь: «Енциклопедичний словник» Ф. Брокгауза і І. Єфрона (СПб.,

1890-1907), який вийшов у

томі й вважається найповнішим універсаль-

ним довідковим виданням царської Росії, «Большая советская энцикло-

педия», «Українська радянська енциклопедія», «Енциклопедія україно-

знавства» та інші видання. З поправкою на час написання та ідеологічну

заангажованість вони можуть і повинні використовуватися й зараз. Жур-

наліста повинне відзначати гарне знання іноземних мов. Поцікавтеся витлу-

маченням вашої

теми

в «Британській енциклопедії» (Encyclopedia Britanica),

«Новій німецькій енциклопедії» (Deutsche neues Lexikon) та інших видан-

нях іншими Мовами.

В останні роки викладачам доводиться все більше зустрічатися з випад-

ками, коли студенти широко користуються Інтернетом як довідковим дже-

релом. Це не може не радувати. Кафедра журналістики в спеціальних кур-

сах навчає студентів оволодівати механізмами отримання знань (науко-

вих, професійних

новинарних) з всесвітньої мережі. Сьогодні на електрон-

них носіях можна придбати «Енциклопедичний словник» Ф. Брокгауза і

І. Єфрона та інші довідкові видання. Проте найчастіше студенти користу-

ються послугами «Вікіпедії», у якій матеріали подані в класичній стилістиці

мереживого тексту, про недоліки якого вже йшлося. Тому запам'ятайте

четверте правило: розпочавши бібліографічний пошук з Інтериету,

не можна обмежитися лише цим джерелом; Іитернет мусить розгля-

датися як допоміжне джерело, яке має привести вас до читання папе-

рових довідкових видань, книжок, статей у часописах та наукових

збірниках.