Мельник О.О. Корпоративне право

Подождите немного. Документ загружается.

Навчальні завдання

1. Скласти перелік нормативно-правових актів, які визначають засади корпоративного

управління в Україні.

2. Скласти якнайповніший перелік принципів корпоративного управління.

3. Схематично зобразити структуру органів управління акціонерного товариства, това-

риств з обмеженою та додатковою відповідальністю, повного та командитного товариств.

4. Скласти проект довіреності на право участі та голосування на загальних зборах акціо-

нерів.

5. Дослідити нормативно-правові акти, установчі документи та скласти перелік питань,

що можуть бути віднесені до компетенції загальних зборів акціонерів.

6. Дослідити установчі документи та скласти перелік питань, що можуть бути віднесені

до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

7. Дослідити порядок делегування загальними зборами учасників питань на вирішення

виконавчому органу.

8. Скласти перелік питань, рішення з яких не має права приймати виконавчий орган акці-

онерного товариства.

9. Дослідити установчі документи та скласти перелік питань, що можуть бути віднесені

до компетенції наглядової ради акціонерного товариства.

10. Скласти перелік питань, рішення з яких не має права приймати наглядова рада.

11. Дослідити установчі документи та скласти перелік питань, що можуть бути віднесені

до компетенції ревізійної комісії товариства з обмеженою відповідальністю.

12. Скласти перелік питань, рішення з яких не має права приймати ревізійна комісія.

13. Послідовно назвати дії при скликанні чергових зборів акціонерів.

14. Дослідити установчі документи та скласти перелік підстав для відмови у включенні

пропозиції акціонера до порядку денного загальних зборів акціонерів.

15. Послідовно назвати дії при скликанні чергових зборів учасників товариства з обмеже-

ною відповідальністю.

16. Скласти проект протоколу загальних зборів акціонерів.

17. Скласти перелік осіб, які не можуть входити до складу виконавчого органу акціонер-

ного товариства.

18. Скласти перелік осіб, які не можуть входити до складу наглядової ради акціонерного

товариства.

19. Скласти перелік осіб, які не можуть входити до складу ревізійної комісії товариства з

обмеженою відповідальністю.

20. Скласти перелік осіб, які не можуть бути посадовими особами господарських това-

риств.

21. Розробити положення трудового контракту з директором господарського товариства

про відповідальність.

Практичні завдання

Ситуація 1. 1 жовтня 2008 р. відбулися загальні збори акціонерів Відкритого акціонерно-

го товариства «Джерело», на яких було прийнято рішення про відсторонення від управління

відкритим акціонерним товариством голови правління Соломахи С. Р., призначення викону-

ючим обов’язки голови правління Відкритого акціонерного товариства «Джерело» Пень-

ків О. В. та обрання заступником голови правління банку громадянина Італії Талакве М.

Наведені питання не було включено до опублікованого у пресі порядку денного загаль-

них зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Джерело».

Громадянка України Смілько М. П. — акціонер ВАТ «Джерело» звернулася до суду із по-

зовною заявою про визнання рішення загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного

товариства «Джерело» із зазначених питань недійсним.

Запитання

До якого суду слід звернутися позивачу?

Чи мала громадянка України Смілько М. П. достатні підстави для подання позовної заяви

про визнання рішення загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства

«Джерело» недійсним із зазначених вище питань?

Яке рішення має прийняти суд?

Відповіді обґрунтуйте.

Завдання

Скласти аналітичну довідку щодо працевлаштування в Україні громадян іноземних дер-

жав.

Ситуація 2. 10 травня 2008 р. відбулися позачергові загальні збори акціонерів Закритого

акціонерного товариства «Вело». Реєстрацію пройшли всі акціонери та їх представники, що

прибули на збори, зокрема і представник Товариства з додатковою відповідальністю «Са-

лют» — власник 46,1% акцій Закритого акціонерного товариства «Вело». Проте представник

Товариства з додатковою відповідальністю «Салют» участі у зборах фактично не брав, оскі-

льки залишив збори на вимогу голови зборів.

Товариство з додатковою відповідальністю «Салют» звернулося до суду з позовом про

визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонер-

ного товариства «Вело».

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилався на неправомочність позачерго-

вих загальних зборів акціонерів відповідача у зв’язку з відсутністю на них кворуму.

Запитання

До якого суду слід звернутися позивачу?

Чи мало ТОВ «Салют» достатні підстави для подання позовної заяви про визнання недій-

сним рішення позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства

«Вело»?

Яке рішення має прийняти суд?

Відповіді обґрунтуйте.

Завдання для перевірки знань

 Дати визначення поняття «корпоративне управління» та назвати його принципи.

 Яке юридичне значення принципів корпоративного управління?

 Дати коротку характеристику основних принципів корпоративного управління.

 Назвати органи управління господарських товариств — об’єднань капіталів.

 У чому полягає специфіка управління господарськими товариствами — об’єднаннями

осіб?

 Назвати органи управління акціонерного товариства.

 Назвати органи управління товариства з обмеженою відповідальністю.

 Назвати органи управління товариства з додатковою відповідальністю.

 Як здійснюється управління командитним товариством?

 Як здійснюється управління повним товариством?

 Назвати осіб, які мають право брати участь у загальних зборах акціонерів.

 Назвати питання, що віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів ак-

ціонерів.

 Назвати питання, що віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів

учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

 Які функції виконує виконавчий орган господарського товариства?

 Який виконавчий орган може бути створено в товаристві з додатковою відповіда-

льністю?

 Розкрити сутність відносин між загальними зборами акціонерів та виконавчим орга-

ном акціонерного товариства.

 Які функції виконує наглядова рада акціонерного товариства?

 Які функції в товаристві з обмеженою відповідальністю виконує ревізійна комісія?

 Де можуть проводитися загальні збори акціонерів?

 Які пропозиції акціонерів обов’язково включаються до порядку денного загальних

зборів акціонерів?

 Як на загальних зборах акціонерів розподіляються голоси між акціонерами?

 Коли загальні збори акціонерів визнаються правомочними приймати рішення з питань

порядку денного?

 Як оформлюється протокол загальних зборів акціонерів?

 Назвати підстави для скликання позачергових зборів учасників товариства з обмеже-

ною відповідальністю.

 В яких випадках рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відпові-

дальністю вважається прийнятим?

 Хто формує виконавчий орган господарського товариства?

 Дати визначення поняттям «посадова особа» та «службова особа».

 Назвати посадових осіб органів управління господарських товариств.

 Назвати осіб, які не можуть виступати посадовими особами органів управління госпо-

дарських товариств.

 Яку відповідальність несуть посадові особи господарських товариств?

Глава 7. ПРИПИНЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА

§ 1. Припинення господарського товариства: загальні положення

§ 2. Правонаступництво. Загальна характеристика реорганізації господарсь-

кого товариства

§ 3. Порядок злиття, поділу, приєднання та перетворення господарського то-

вариства

§ 4. Ліквідація господарського товариства

§ 1. Припинення господарського товариства: загальні положення

Припиненням юридичної особи можна назвати юридичний факт (внесення до ЄДРПОУ

запису про припинення юридичної особи) або їхню сукупність, з настанням якого/их юриди-

чна особа припиняється як суб’єкт права. Беручи до уваги, що господарське товариство є

юридичною особою, його припинення відбувається з урахуванням усіх положень про припи-

нення юридичної особи.

Порядок припинення господарського товариства регламентується Цивільним кодексом

України, Законом України «Про господарські товариства», Законом України «Про акціонерні

товариства», Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб

підприємців», Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання

його банкрутом» та іншими нормативно-правовими актами.

У нормативно-правових актах, науковій та навчальній літературі припинення юридичної

особи досить часто ототожнюють із припиненням діяльності юридичної особи. Слід зазначи-

ти, що ці поняття не є синонімами, оскільки юридична особа має право припинити діяль-

ність, а в подальшому відновити її здійснення (до того ж вона не втрачає свого статусу і не

припиняється як суб’єкт права). Водночас припинення юридичної особи передбачає втрату

нею свого статусу та автоматично призводить до припинення провадження нею всіх видів

діяльності.

Рішення про припинення господарського товариства може бути прийнято різними

суб’єктами, зокрема власниками господарського товариства або уповноваженим ними орга-

ном, судом, органом Антимонопольного комітету. Залежно від того, хто прийняв рішення

про припинення господарського товариства, виокремлюють припинення в добровільному (за

рішенням власників господарського товариства або уповноваженого ними органу) та приму-

совому порядку (за рішенням компетентного органу державної влади).

Цивільний кодекс України встановлює, що юридична особа припиняється в результаті

передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам — правонаступ-

никам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Таким чином, способами припинення господарського товариства є правонаступництво

(реорганізація шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення) та ліквідація.

Основною відмінністю даних способів припинення господарського товариства є те, що

при реорганізації шляхом злиття, приєднання, поділу чи перетворення всі права та обов’язки

правопопередника переходять до правонаступника/ів, тоді як при ліквідації права та

обов’язки господарського товариства, що ліквідується, припиняються. Відрізняються згадані

способи припинення також тим, що при ліквідації майно товариства, яке залишилося після

задоволення вимог кредиторів, розподіляється між учасниками господарського товариства,

тоді як при злитті, приєднанні, поділі та перетворенні все майно товариства-

правопопередника переходить до правонаступника.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєст-

ру запису про її припинення.

§ 2. Правонаступництво. Загальна характеристика

реорганізації господарського товариства

Правонаступництво є переходом прав і обов’язків від однієї особи до іншої. У корпорати-

вному праві допускається правонаступництво лише майнових прав та обов’язків. Право гос-

подарського товариства на найменування, ділову репутацію та інші особисті немайнові права

до правонаступників не переходять і припиняються. Слід зазначити, що найпоширенішими

випадками правонаступництва є реорганізація господарських товариств. Під час реорганіза-

ції до правонаступника/ів переходять усі права та обов’язки господарського/их товариства —

попередника/ів, саме тому правонаступництво в цих випадках є універсальним.

Реорганізація (франц. reorganisation — перетворення) означає перетворення, зміну струк-

тури чи організаційно-правової форми юридичної особи, припинення певних суб’єктів права

і виникнення нових суб’єктів права з відповідним обсягом прав та обов’язків.

Чинне законодавство передбачає п’ять форм реорганізації: поділ, виділення, злиття, при-

єднання та перетворення. Проте припинення юридичної особи характерне для чотирьох

форм реорганізації — злиття, поділу, приєднання та перетворення. Під час виділення жодна з

юридичних осіб не припиняється. Саме тому більш виправдано говорити про припинення го-

сподарського товариства шляхом універсального правонаступництва, ніж про припинення

господарського товариства шляхом реорганізації.

Реорганізація характеризується:

 універсальним правонаступництвом;

 зміною складу учасників та обсягу належних їм корпоративних прав реорганізованої

юридичної особи;

 відсутністю правового зв’язку між реорганізованою юридичною особою та юридич-

ними особами, створеними внаслідок реорганізації;

 відсутністю зобов’язальних відносин між правонаступником і реорганізованою юри-

дичною особою

Злиття передбачає припинення двох чи більше юридичних осіб і перехід усього їхнього

майна, прав та обов’язків до однієї новоствореної юридичної особи. Злиття належить до

форм економічної концентрації і повинно проводитися з дотриманням вимог Закону України

«Про захист економічної конкуренції». Концентрація може бути здійснена лише за умови

попереднього отримання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної

колегії Антимонопольного комітету України, коли сукупна вартість активів або сукупний

обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за остан-

ній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам

євро, визначену за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком Украї-

ни, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому:

 вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому

числі за кордоном, не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин конт-

ролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного

банку України, що діяв в останній день фінансового року у кожного;

 вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в

Україні, хоча б одного учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує

суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що

діяв в останній день фінансового року.

Отримання дозволу також необхідно, якщо частка на певному ринку товару будь-якого

учасника концентрації або сукупна частка учасників концентрації, з урахуванням відносин

контролю, перевищує 35 %, та концентрація відбувається на цьому чи суміжному з ним рин-

ку товару. До того ж сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасни-

ків концентрації не враховуються.

Слід звернути увагу, що велике практичне значення має правильне визначення обсягу ре-

алізації товарів учасників концентрації. Розрахунок обсягів реалізації товарів учасників кон-

Кравчук В. М. Корпоративне право : Науково-практичний коментар законодавства та судової практики. —

К.: Істина, 2005. — С. 657.

центрації відбувається шляхом вирахування із суми доходу (виручки) від реалізації продукції

(товарів, робіт, послуг) сум податку на додану вартість, акцизного збору, інших податків або

зборів, базою для оподаткування в яких є оборот, за останній фінансовий звітний рік, що пе-

редував поданню заяви до Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії

Антимонопольного комітету України. При проведенні розрахунків слід пам’ятати, що не

враховуються кошти, отримані від реалізації товарів у межах однієї групи суб’єктів господа-

рювання, пов’язаних відносинами контролю (якщо такий облік ведеться).

Суб’єкти господарювання мають право здійснити концентрацію тільки після одержання

дозволу на її здійснення. До надання такого дозволу учасники концентрації зобов’язані

утримуватися від дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції та неможливості від-

новлення початкового стану.

Слід зазначити, що Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія Анти-

монопольного комітету України надають дозвіл на концентрацію у разі, якщо вона не при-

зводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній

його частині.

Якщо Антимонопольний комітет України не надав дозволу на концентрацію, Кабінет Мі-

ністрів України може дозволити її, якщо позитивний ефект для суспільних інтересів зазначе-

ної концентрації переважає негативні наслідки обмеження конкуренції. До того ж Кабінет

Міністрів України не надає дозвіл, якщо обмеження конкуренції, зумовлені концентрацією,

не є необхідними для досягнення мети концентрації або становлять загрозу системі ринкової

економіки.

Поділ передбачає передання двом чи більше новоствореним юридичним особам майна,

прав та обов’язків юридичної особи, що припиняється.

Наступним способом реорганізації є приєднання, яке характеризується тим, що в резуль-

таті цього не виникає новий суб’єкт права, майно, права та обов’язки однієї чи кількох юри-

дичних осіб, що припиняються, переходять до юридичної особи, яка існувала та продовжує

існувати.

Перетворенням ст. 108 ЦК України називає зміну організаційно-правової форми юридич-

ної особи.

Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням

його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документа-

ми, а у випадках, передбачених законом, — за рішенням суду або відповідних органів держа-

вної влади — органів Антимонопольного комітету.

Зазначимо, що згідно із Законом про акціонерні товариства акціонерне товариство при-

пиняється в результаті ліквідації або ж в результаті передання всього свого майна, прав та

обов’язків іншим підприємницьким товариствам — правонаступникам.

§ 3. Порядок злиття, поділу, приєднання

та перетворення господарського товариства

Злиття, поділ, приєднання та перетворення мають проводитися в порядку, чітко визначе-

ному законом. До того ж слід керуватися Цивільним кодексом України, Законом про госпо-

дарські товариства, Законом про акціонерні товариства, Законом України «Про захист еко-

номічної конкуренції», Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та

фізичних осіб підприємців», Законом України «Про відновлення платоспроможності борж-

ника чи визнання його банкрутом» та іншими нормативно-правовими актами.

Зупинимося на реорганізації господарського товариства в добровільному порядку.

Найчастіше злиття, приєднання, поділ та перетворення здійснюється в добровільному по-

рядку й починається із прийняття учасниками товариства або уповноваженим ними органом

відповідного рішення.

Таке рішення, згідно зі ст 19 Закону про господарські товариства, приймається вищим ор-

ганом товариства.

Слід зазначити, що питання про ліквідацію товариства за законом належать до виключної

компетенції загальних зборів учасників акціонерного товариства, товариства з обмеженою та

додатковою відповідальністю і не можуть бути передані на розгляд іншим органам управлін-

ня (ст. 145, 159 ЦК України). Водночас рішення щодо правонаступництва (реорганізації) до

питань виключної компетенції загальних зборів учасників цих товариств зазначеними стат-

тями ЦК України не віднесені. Вирішуючи питання про те, до компетенції якого орга-

ну/особи належить вирішення питання про реорганізацію господарського товариства, необ-

хідно керуватися положеннями ч. 2 ст. 19 Закону про господарські товариства. Згідно з нею

«реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства».

Реорганізація товариства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може

здійснюватися також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним

законодавством.

Під час реорганізації господарського товариства слід також враховувати положення Закону

України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та держа-

вними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III. Останній регламентує порядок пога-

шення податкових зобов’язань або податкового боргу при реорганізації платника податків.

У разі коли власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення

про реорганізацію такого платника податків, його податкова заборгованість або податковий

борг, за законом, підлягає врегулюванню у такому порядку:

 при перетворенні господарського товариства його правонаступник набуває усіх прав і

обов’язків щодо погашення податкових зобов’язань або податкового боргу, які виникли до

реорганізації господарського товариства;

 при злитті господарських товариств їх правонаступник (об’єднаний платник податків)

набуває усіх прав і обов’язків щодо погашення податкових зобов’язань або податкового бор-

гу всіх правопопередників — платників податків;

 якщо реорганізація здійснюється шляхом поділу платника податків, усі платники пода-

тків, які виникнуть після такої реорганізації, набувають усіх прав і обов’язків щодо погашен-

ня податкових зобов’язань чи податкового боргу, які виникли до такої реорганізації. Зазна-

чені зобов’язання чи борг розподіляються між новоствореними платниками податків

пропорційно часткам балансової вартості активів, отриманим ними у процесі реорганізації

згідно з розподільчим балансом. У разі коли одна чи більше новостворених осіб не є платни-

ками податків, щодо яких виникли податкові зобов’язання або борг платника податків-

правопопередника, зазначені податкові зобов’язання чи борг повністю розподіляються між

особами, що є платниками таких податків, пропорційно часткам отриманих ними активів, без

урахування активів, наданих особам, що не є платниками таких податків.

Реорганізація платника податків шляхом виділу не тягне за собою розподілу податкових

зобов’язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, створеними у

процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної податкової відповідальності, за ви-

нятком випадків, коли за висновками податкового органу така реорганізація може призвести

до неналежного виконання податкових зобов’язань платником податків, який реорганізуєть-

ся. Рішення про застосування солідарної або розподільної податкової відповідальності може

бути прийняте податковим органом у разі, коли активи платника податків, що реорганізову-

ється, перебувають у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганіза-

цію.

Платник податків, активи якого передані у податкову заставу, або той, хто скористався

правом реструктуризації податкового боргу, зобов’язаний завчасно повідомити податковий

орган про прийняття рішення щодо проведення будь-яких видів реорганізації та надати пода-

тковому органу план такої реорганізації. У разі коли податковий орган встановлює, що план

реорганізації призводить або може у майбутньому призвести до неналежного погашення по-

даткових зобов’язань або податкового боргу, він має право прийняти рішення про:

 розподіл суми податкових зобов’язань або податкового боргу між платниками подат-

ків, що виникають унаслідок реорганізації, з огляду на очікувану прибутковість (ліквідність)

кожного такого платника податків, без застосування принципу пропорційного розподілу,

встановленого законом;

 погашення податкових зобов’язань, забезпечених податковою заставою, до проведен-

ня такої реорганізації;

 встановлення солідарної відповідальності за сплату податкових зобов’язань платника

податку-правопопередника стосовно всіх правонаступників, що має наслідком застосування

режиму податкової застави щодо усіх активів таких осіб;

 поширення права податкової застави на всі активи платника податків, який створюєть-

ся шляхом злиття інших платників податків, якщо один або більше з них мали податкові зо-

бов’язання або податковий борг, забезпечений податковою заставою.

Зазначені рішення податкового органу можуть бути оскаржені у порядку та строки, вста-

новлені законом. Розглянемо приклад із практики. Так, загальні збори акціонерів відкритого

акціонерного товариства «А» прийняли рішення про його приєднання до закритого акціоне-

рного товариства «Т». У результаті реорганізації акціонерного товариства шляхом приєднан-

ня усі майнові права та обов’язки відкритого акціонерного товариства «А» переходять до за-

критого акціонерного товариства «Т», активи та пасиви балансу цього товариства зливають-

ся з активами та пасивами балансу товариства-правонаступника. До товариства-

правонаступника одночасно переходить і заборгованість із податкових зобов’язань товарист-

ва, що приєднується.

Чинне законодавство передбачає, що при емісії акцій під час реорганізації товариства

продаж акцій не здійснюється. Під час реорганізації здійснюється обмін акцій або часток у

статутному капіталі товариства, що реорганізується, на акції або на частки у статутному ка-

піталі товариства, що створюється під час реорганізації шляхом злиття, поділу, виділення,

перетворення, або на акції акціонерного товариства, в якого збільшується розмір статутного

капіталу внаслідок реорганізації шляхом приєднання.

Акції товариства, яке припиняється внаслідок поділу, конвертуються в акції товариств-

правонаступників та розміщуються серед їх акціонерів. Акції товариств, що припиняються

внаслідок злиття, приєднання, конвертуються в акції товариства-правонаступника та розмі-

щуються серед його акціонерів. Акції товариства, що перетворюється, конвертуються в част-

ки (паї) підприємницького товариства-правонаступника та розподіляються серед його учас-

ників.

При виділі акції товариства, з якого здійснюється виділ, конвертуються в акції цього ак-

ціонерного товариства і акціонерного товариства, що виділилося, та розміщуються між акці-

онерами товариства, з якого здійснюється виділ.

Не підлягають конвертації акції товариств, що беруть участь у злитті, приєднанні, поділі,

виділі, перетворенні, власниками яких є акціонери, які звернулися до акціонерного товарист-

ва з вимогою про обов’язковий викуп належних їм акцій та які мають таке право.

Порядок конвертації акцій товариства, що припиняється, в акції новоствореного (новост-

ворених) акціонерного товариства встановлює Державна комісія з цінних паперів та фондо-

вого ринку.

Повідомлення про прийняття рішення

про реорганізацію органу державної реєстрації

Безпосередньо після прийняття рішення про реорганізацію учасники товариства зо-

бов’язані письмово повідомити про це орган державної реєстрації, що вносить до ЄДРПОУ

запис про прийняття власниками рішення про припинення господарського товариства. Влас-

ники також повинні надати органу державної реєстрації:

 нотаріально засвідчену копію рішення учасників про припинення юридичної особи. У

разі припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання рішення щодо припинення

юридичної особи підписується уповноваженими особами юридичної особи або юридичних

осіб, що припиняються, та юридичної особи-правонаступника;

 документ, що підтверджує внесення плати за публікацію оголошення про прийняття

учасниками рішення про припинення юридичної особи в спеціалізованому друкованому за-

собі масової інформації.

У випадках, встановлених законом, крім наведених документів, додатково подається до-

кумент, який підтверджує одержання згоди відповідних органів державної влади на припи-

нення юридичної особи.

Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для

внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юри-

дичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, без роз-

гляду повинен у день надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру

запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними орга-

ну щодо припинення юридичної особи та направити відповідне повідомлення органам стати-

стики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страху-

вання відомості про внесення такого запису.

Слід звернути увагу на те, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про

рішення щодо припинення юридичної особи забороняється:

 проведення державної реєстрації змін до установчих документів господарського това-

риства, щодо якого прийнято рішення щодо припинення;

 внесення змін до Єдиного державного реєстру щодо відомостей про відокремлені під-

розділи;

 проведення державної реєстрації юридичної особи, засновником (учасником) якої є

юридична особа, стосовно якої прийнято рішення щодо припинення.

Призначення комісії з припинення

Після розгляду пакета документів державним реєстратором, учасники товариства або

уповноважений ним орган протягом не більше двох робочих днів із моменту подачі докуме-

нтів погоджують із державним реєстратором призначення комісії з припинення, порядок і

строки реорганізації. Учасники або уповноважений ним орган надають реєстраторові рішен-

ня (протокол зборів учасників або інший документ), у якому наводяться зазначені відомості.

Досить часто на практиці трапляються випадки, коли в одному протоколі загальних зборів

учасників фіксують прийняття рішення про припинення господарського товариства та про

призначення комісії з припинення. Такий варіант оформлення рішень учасників є найдоціль-

нішим.

Функції комісії з припинення можна покласти на виконавчий орган товариства. Чинне за-

конодавство не передбачає кількісного складу комісії з припинення, порядку оплати праці

членів комісії, та ряд інших важливих питань, тому зазначені питання повинні бути врегу-

льовані учасниками товариства.

Державний реєстратор зобов’язаний, згідно з законом, не пізніше наступного робочого

дня з моменту надходження відповідного рішення внести до Єдиного державного реєстру

запис про призначення комісії з припинення.

На практиці трапляються випадки, коли учасники господарського товариства не пого-

джують із державним реєстратором призначення комісії з припинення або звертаються до

державного реєстратора із запізненням. З метою належної організації припинення господар-

ських товариств закон надав державному реєстратору право внести до Єдиного державного

реєстру запис, в якому вказує як голову комісії з припинення господарського товариства ке-

рівника органу управління або учасника юридичної особи. Ці відомості мають бути внесені

до реєстру не пізніше трьох робочих днів із дати надходження документів, які подані для

внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення учасників юридичної особи

або уповноваженого ними органу щодо припинення господарського товариства.

Державний реєстратор зобов’язаний повідомити особу, яку зазначено в Єдиному держав-

ному реєстрі як голову комісії з припинення (керівника органу управління або учасника).

Повідомлення відбувається шляхом надіслання згаданим особам рекомендованого листа. За-

кон передбачає, що голова комісії з припинення має бути повідомлений не пізніше наступно-

го робочого дня з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису, в якому керівник

органу управління або учасник юридичної особи вказаний як голова комісії з припинення

юридичної особи.

З моменту формування комісії з припинення припиняє діяти виконавчий орган товарист-

ва, повноваження щодо управління справами товариства в повному обсязі переходять до ко-

місії з припинення (ст. 105 ЦК України). Виконавчий орган передає комісії з припинення всі

документи, печатки, штампи тощо. На практиці найбільш доцільним виявляється формуван-

ня комісії з припинення з осіб, що входять до виконавчого органу, оскільки при цьому майже

не виникає ускладнень, пов’язаних із переданням відповідної документації, печаток, штампів

тощо.

З моменту формування комісії з припинення в суді від імені юридичної особи, яка припи-

няється, виступає комісія з припинення.

Виявлення кредиторів

Комісія з припинення у триденний строк із моменту її призначення публікує в друкова-

них засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію

юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення господарського товарис-

тва та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до нього. Необхідно враховувати те,

що строк заявлення претензій кредиторами, за законом, не може бути менше 2 місяців із мо-

менту публікації відповідного повідомлення.

Повідомлення про припинення господарського товариства має містити:

 найменування господарського товариства;

 ідентифікаційний код господарського товариства;

 місцезнаходження господарського товариства;

 підставу для прийняття рішення про припинення господарського товариства;

 місце й дату внесення запису про прийняття рішення учасниками про припинення гос-

подарського товариства;

 дату призначення й відомості про комісію з припинення;

 порядок і строк заявлення кредиторами вимог до господарського товариства, що при-

пиняється.

За законом комісія з припинення повинна вжити всіх можливих заходів щодо виявлення кре-

диторів господарського товариства й письмово повідомити їх про припинення товариства.

Кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або до-

строкове виконання зобов’язання.

Згідно з положеннями Закону про акціонерні товарства товариство протягом 30 днів з да-

ти прийняття загальними зборами рішення про припинення акціонерного товариства шляхом

поділу, перетворення, а також про виділ, а в разі припинення шляхом злиття або приєднан-

ня — з дати прийняття відповідного рішення загальними зборами останнього з акціонерних

товариств, що беруть участь у злитті або приєднанні, зобов’язане письмово повідомити про

це кредиторів товариства і опублікувати в офіційному друкованому органі повідомлення про

ухвалене рішення. Публічне товариство зобов’язане також повідомити про прийняття такого

рішення кожну фондову біржу, на якій воно пройшло процедуру лістингу.

Кредитор, вимоги якого до акціонерного товариства, діяльність якого припиняється внаслі-

док злиття, приєднання, поділу, перетворення або з якого здійснюється виділ, не забезпечені

договорами застави чи поруки, протягом 20 днів після надіслання йому повідомлення про при-

пинення товариства може звернутися з письмовою вимогою про здійснення на вибір товарист-

ва однієї з таких дій: забезпечення виконання зобов’язань шляхом укладення договорів застави

чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов’язань перед кредитором та відшко-

дування збитків, якщо інше не передбачено правочином між товариством та кредитором. У ра-

зі якщо кредитор не звернувся у строк, передбачений цією частиною, до товариства з письмо-

вою вимогою, вважається, що він не вимагає від товариства вчинення додаткових дій щодо

зобов’язань перед ним. Злиття, приєднання, поділ, виділ або перетворення акціонерного това-

риства не можуть бути завершені до задоволення вимог, заявлених кредиторами.

Складання передавального акта або розподільчого балансу

Безпосередньо після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами та задово-

лення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передаваль-

ний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поді-

лу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов’язань юридичної

особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, враховуючи зобов’язання,

які оспорюються сторонами.

Якщо правонаступниками юридичної особи є кілька юридичних осіб і точно визначити

правонаступника щодо конкретних обов’язків юридичної особи, що припинилася, неможли-

во, юридичні особи-правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами

юридичної особи, що припинилася.

Передавальний акт та розподільчий баланс мають бути затверджені учасниками юридичної

особи або органом, який прийняв рішення про її припинення. Передавальний акт також

обов’язково затверджується учасниками юридичної особи-правонаступника або уповноваже-

ним ним органом. Передавальний акт підписують голова комісії з припинення господарського

товариства та уповноважена особа правонаступника. Згідно з положеннями ст. 37 Закону про

державну реєстрацію підписи голови та членів комісії з припинення юридичної особи на пере-

давальному акті або розподільчому балансі повинні бути нотаріально посвідчені.

Одержання необхідних документів в органах Державної податкової служби,

Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування

та вчинення інших необхідних дій

Реорганізація господарського товариства передбачає також одержання довідок про відсу-

тність заборгованості в органах державної податкової служби, органах Пенсійного фонду

України, фондах соціального страхування.

У зв’язку з проведенням реорганізації господарського товариства орган державної подат-

кової служби приймає рішення про проведення позапланової виїзної перевірки платника по-

датків, який перебуває на обліку в такому органі.

Платник податків, який реорганізовується та має податкові зобов’язання та/або податко-

вий борг, після розміщення у визначених законодавством друкованих засобах масової інфо-

рмації повідомлення про реорганізацію подає до органу державної податкової служби за міс-

цем свого обліку:

 заяву про припинення платника податків за формою № 8-ОПП;

 копію рішення про реорганізацію;

 план реорганізації (у довільній формі), в якому зазначається порядок розподілу подат-

кових зобов’язань та/або податкового боргу між іншими платниками податків-правонаступ-

никами із зазначенням видів податків, сум і часток податків, а також часток активів, що пе-

редаються правонаступникам, чи інших критеріїв, за якими визначені частки податків. План

реорганізації має бути підписаний уповноваженими особами платника податків, який реор-

ганізується, та уповноваженими особами платників податків-правонаступників. Підписи та-

ких осіб засвідчуються в установленому законодавством порядку.

Підрозділ погашення прострочених податкових зобов’язань відповідного органу держав-

ної податкової служби розглядає отримані документи у місячний строк від дня отдержання

заяви за формою № 8-ОПП. За результатами такого розгляду органом державної податкової

служби приймається відповідне рішення, яке доводиться до відома платника податків.

При врегулюванні податкової заборгованості або податкового боргу платника податків,

що здійснюється відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про порядок погашення зо-

бов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», подат-

ковий орган приймає рішення про узгодження плану реорганізації або відмову в узгодженні

плану реорганізації. Рішення про відмову в узгодженні плану реорганізації приймається у ра-

зі, коли за висновками податкового органу така реорганізація може призвести до неналежно-

го виконання податкових зобов’язань платником податків, який реорганізовується, або якщо

розподіл податкових зобов’язань та/або податкового боргу між правонаступниками не відпо-

відає вимогам зазначеного Закону.

У цьому випадку платник податків може погасити податковий борг або переглянути план

реорганізації в частині розподілу податкових зобов’язань (боргу) правонаступнику (правона-

ступникам) та повторно звернутись до органу державної податкової служби для його узго-

дження.

Відповідні підрозділи органів державної податкової служби мають розпочати позаплано-

ву перевірку протягом місяця після одержання того документа (відомостей), що надійшов до

органу державної податкової служби першим.

Якщо після проведення перевірки та спливу законодавчо визначених строків сплати узго-

джених податкових зобов’язань платника податків, який реорганізовується, встановлено від-

сутність податкових зобов’язань та/або податкового боргу, план реорганізації такого платни-

ка податків з органом державної податкової служби не узгоджується, підрозділ обліку та

звітності складає довідку про відсутність заборгованості з податків, зборів (обов’язкових

платежів) за формою № 22-ОПП.

Довідка про відсутність заборгованості видається господарському товариству-платнику

податків за умови виконання ним таких вимог:

1)наявності повідомлень від фінансових установ про закриття всіх рахунків такого плат-

ника податків, у тому числі відкритих через відокремлені підрозділи. Зазначимо, що поточні

рахунки господарського товариства, що припиняється, закриваються на підставі заяви упов-

новаженої особи;

2)повернення до органу державної податкової служби оригіналів документів, що видані

платнику податків та його відокремленим підрозділам (свідоцтва, патенти, довідки за фор-

мою № 4-ОПП, інші довідки тощо) і підлягають поверненню відповідно до законодавства, а

також засвідчені копії цих документів, якщо такі видавались та підлягають поверненню до

органу державної податкової служби;

3)надання до органу державної податкової служби копії передавального акта або розподі-

льчого балансу, складеного комісією з припинення платника податків.

Довідка за формою № 22-ОПП є дійсною протягом двох місяців від дня їх реєстрації в ор-

гані державної податкової служби.

Господарському товариству, що припиняється, необхідно також одержати довідку про

відсутність заборгованості в Пенсійному фонді України.