Мельник О.О. Корпоративне право

Подождите немного. Документ загружается.

20) затвердження висновків ревізійної комісії (ревізора), прийняття рішення про достро-

кове припинення їх повноважень;

21) прийняття рішення про виділ та припинення товариства, крім випадку, передбаченого

ч. 4 ст. 84 Закону про акціонерні товариства, про ліквідацію товариства, обрання ліквідацій-

ної комісії, затвердження порядку та строків ліквідації, порядку розподілу між акціонерами

майна, що залишається після задоволення вимог кредиторів, і затвердження ліквідаційного

балансу;

22) прийняття рішення за наслідками розгляду звіту наглядової ради, звіту виконавчого

органу, звіту ревізійної комісії (ревізора);

23) затвердження принципів (кодексу) корпоративного управління товариства;

24) обрання комісії з припинення акціонерного товариства;

25) вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів

згідно зі статутом або положенням про загальні збори товариства.

Учасники товариства можуть розширити виключну компетенцію загальних зборів учас-

ників, передбачивши відповідні положення у статуті товариства.

Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів, не можуть бути

передані ними для вирішення іншим органам товариства.

Учасники на загальних зборах мають певну кількість голосів. Одна голосуюча акція надає

акціонеру один голос для вирішення кожного з питань, винесених на голосування на загаль-

них зборах акціонерного товариства, крім проведення кумулятивного голосування.

Учасники товариства з обмеженою і товариства з додатковою відповідальністю мають кі-

лькість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

Виконавчий орган

Виконавчий орган товариства здійснює управління його поточною діяльністю. Виконав-

чий орган вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до компетенції

загальних зборів і наглядової ради товариства (в акціонерному товаристві).

Завдання виконавчого органу полягає у здійсненні керівництва поточною діяльністю то-

вариства, що передбачає його відповідальність за реалізацію мети, стратегії та політики то-

вариства.

Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону

може бути «правління», «дирекція» тощо.

Зазначимо, що виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Закон не визначає кількісного складу виконавчого органу, а також строк його повноважень.

Зазначені питання слід визначити в статуті товариства.

Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути

як

учасники товариства, так і особи, які не є учасниками товариства.

Збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень,

що належать їм, до компетенції виконавчого органу.

Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і організує вико-

нання їх рішень. Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний не лише загальним

зборам, а

й наглядовій раді товариства і зобов’язаний організувати виконання їх рішень. Ви-

конавчий орган не вправі приймати рішення, обов’язкові для учасників товариства.

Від імені товариства в межах, встановлених Законом про господарські товариства та

установчими документами, діє виконавчий орган. Особа, яка очолює виконавчий орган, має

право без довіреності виконувати дії від імені товариства, проте не може бути одночасно го-

ловою зборів учасників товариства.

Виконавчий орган самостійно розробляє і затверджує поточні плани та оперативні за-

вдання товариства і забезпечує їх реалізацію.

Виконавчий орган товариства повинен брати участь у розробці річного бюджету та стра-

тегії товариства, оскільки саме він володіє усією необхідною інформацією

про товариство,

його ресурси та потужності і саме він буде у підсумку відповідати за їх реалізацію.

Під час здійснення управління поточною діяльністю товариства виконавчий орган пови-

нен самостійно, в межах своїх повноважень, приймати рішення, вчиняти правочини та здійс-

нювати інші дії від імені товариства, спрямовані на досягнення мети товариства.

разі необхідності впровадження нових напрямів діяльності товариства виконавчий ор-

ган повинен ініціювати внесення на розгляд загальних зборів пропозиції про внесення змін

до статуту шляхом розширення (зміни) предмета діяльності товариства.

Виконавчий орган повинен забезпечувати відповідність діяльності товариства вимогам

законодавства, рішенням загальних зборів та наглядової ради (за її наявності), а також здійс-

нювати поточне управління діяльністю товариства відповідно до загальновизнаних стандар-

тів управління. Так, наприклад, усі заходи виконавчого органу повинні регулюватися прин-

ципами економічної доцільності та спрямовуватись на збільшення вартості товариства.

Здійснюючи власні заходи, виконавчий орган повинен усвідомлювати соціальну відповіда-

льність за діяльність товариства.

Досить часто виникають спірні питання щодо розмежування компетенції голови та членів

колегіального виконавчого органу товариства. При цьому практика розгляду судами цієї ка-

тегорії спорів свідчить про те, що голова виконавчого органу не є самостійним органом

управління, тому для набуття товариством цивільних прав і обов’язків він на підставі ч. 2

ст. 99, ст. 145, 161 ЦК України повинен виносити відповідні питання на розгляд засідання

виконавчого органу чи загальних зборів акціонерів.

Так, у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 21.02.06

за касаційною скаргою ЗАТ «Сільськогосподарське риболовецько-промислове підприємство “Лютіж”

на постанову Вищого господарського суду України від 29.11.05 у справі за позовом ЗАТ «Сільсько-

господарське риболовецько-промислове підприємство “Лютіж” до ТОВ «Аквасвіт» про визнання не-

дійсним договору купівлі-продажу від 21.05.04, укладеного

між товариствами, встановлено, що у ви-

падку, якщо статутом товариства передбачено, що його виконавчий орган діє у складі кількох осіб, то

голова правління не є самостійним органом управління, тому для набуття товариством цивільних

прав і обов’язків він на підставі ч. 2 ст. 99 та ст. 161 ЦК України повинен виносити відповідні питан-

ня на розгляд засідання правління чи загальних зборів акціонерів.

Це підтверджується і положеннями статті 59 Закону про акціонерні товариства.

Необхідно також враховувати, що рішення виконавчого органу товариства, прийняті з

перевищенням компетенції, можуть бути визнані недійсними за позовом учасників товарист-

ва у разі порушення цим рішенням прав учасників товариства.

Наглядова рада

В акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства,

яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів то-

вариства. В акціонерних товариствах з кількістю акціонерів — власників простих акцій 10

осіб і більше створення наглядової ради є обов’язковим.

Кількісний склад наглядової ради встановлюється загальними зборами акціонерів. До

складу наглядової ради в товариствах з кількістю акціонерів — власників простих акцій від

100 до 1000 осіб повинні входити не менше ніж

п’ять осіб, з кількістю понад 1000 — не ме-

нше ніж сім осіб, а в товариствах з кількістю акціонерів — власників простих акцій понад 10

000 осіб — не менше ніж дев’ять осіб.

Порядок роботи, виплати винагороди та відповідальність членів наглядової ради визнача-

ється Законом про акціонерні товариства, статутом товариства, положенням про наглядову

раду акціонерного товариства, а також договором, що укладається з членом наглядової ради.

Такий договір від імені товариства підписується головою виконавчого органу чи іншою упо-

вноваженою загальними зборами особою на умовах, затверджених рішенням загальних збо-

рів. Такий цивільно-правовий договір може бути або оплатним, або безоплатним.

Наглядова рада акціонерного товариства визначає форми контролю за діяльністю його

виконавчого органу.

До компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених Законом про

акціонерні товариства, статутом, а також переданих на вирішення наглядової ради загальни-

ми зборами.

До виключної компетенції наглядової ради належить:

1) затвердження у межах своєї компетенції положень, якими регулюються питання,

пов’язані з діяльністю товариства;

2) підготовка

порядку денного загальних зборів, прийняття рішення про дату їх прове-

дення та про включення пропозицій до порядку денного, крім скликання акціонерами поза-

чергових загальних зборів;

3) прийняття рішення про проведення чергових і позачергових загальних зборів на вимо-

гу акціонерів або за пропозицією виконавчого органу;

4) прийняття рішення про анулювання акцій чи продаж раніше викуплених товариством

акцій;

5) прийняття рішення про розміщення товариством інших цінних паперів, крім акцій;

6) прийняття рішення про викуп розміщених товариством інших, крім акцій, цінних папе-

рів;

7) затвердження ринкової вартості майна у випадках, передбачених Законом про акціоне-

рні товариства;

8) обрання та відкликання повноважень голови і членів виконавчого органу;

9) затвердження умов цивільно-правових, трудових договорів, які укладатимуться з чле-

нами виконавчого органу, встановлення розміру їх винагороди;

10) прийняття рішення про відсторонення голови виконавчого органу від виконання його

повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови вико-

навчого органу;

11) обрання та припинення повноважень голови і членів інших органів товариства;

12) обрання реєстраційної комісії, за винятком випадків, встановлених Законом про акці-

онерні товариства;

13) обрання аудитора товариства та визначення умов договору, що укладатиметься з ним,

встановлення розміру оплати його послуг. У разі якщо наглядова рада відсутня, це питання

належить до компетенції виконавчого органу, якщо інше не встановлено статутом;

14) визначення дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів,

порядку та строків виплати дивідендів у межах граничного строку, визначеного ч. 2 ст. 30

Закону про акціонерні товариства;

15) визначення дати складення переліку акціонерів, які мають бути повідомлені про про-

ведення загальних зборів відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону про акціонерні товариства та мають

право на участь у загальних зборах відповідно до ст. 34 Закону про акціонерні товариства;

16) вирішення питань про участь товариства у промислово-фінансових групах та інших

об’єднаннях, про заснування інших юридичних осіб;

17) вирішення питань, передбачених ч. 4 ст. 84 Закону про акціонерні товариства, у разі

злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення товариства;

18) прийняття рішення про вчинення значних правочинів у випадках, передбачених ч. 1

ст. 70 Закону про акціонерні товариства;

19) визначення ймовірності визнання товариства неплатоспроможним внаслідок прийнят-

тя ним на себе зобов’язань або їх виконання, у тому числі внаслідок виплати дивідендів або

викупу акцій;

20) прийняття рішення про обрання оцінювача майна товариства та затвердження умов

договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг;

21) прийняття рішення про обрання (заміну) реєстратора власників іменних цінних папе-

рів товариства або депозитарію цінних паперів та затвердження умов договору, що уклада-

тиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг;

22) надсилання в порядку, передбаченому ст. 65 Закону про акціонерні товариства, про-

позицій акціонерам про придбання особою (особами, що діють спільно) значного пакета ак-

цій відповідно до ст. 64 і 65 Закону про акціонерні товариства;

23) вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції наглядової ради згі-

дно із законом або статутом акціонерного товариства.

Ревізійна комісія

Стаття 73 Закону про акціонерні товариства передбачає обов’язкове створення ревізійної

комісії, яка проводитиме перевірку фінансово-господарської діяльності акціонерного товари-

ства. Ревізійну комісію (ревізора) обирають загальні збори акціонерів.

В акціонерних товариствах з кількістю акціонерів — власників простих акцій товариства

до 100 осіб запроваджується посада ревізора (або обирається ревізійна комісія), а в товарист-

вах з кількістю акціонерів — власників простих

акцій товариства більш як 100 осіб

обов’язково обирається ревізійна комісія.

Згідно з положеннями ЦК України в товаристві з обмеженою відповідальністю та товари-

стві з додатковою відповідальністю можуть формуватися органи, що здійснюють постійний

контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу (наприклад, ревізійна

комісія). Адже контроль за діяльністю виконавчого органу товариства здійснюється

у поряд-

ку, встановленому статутом і законом. Таким чином, якщо в статуті цих товариств передба-

чено створення ревізійної комісії, такий орган формується загальними зборами учасників то-

вариства. Слід зазначити, що порядок створення та повноваження контрольного органу вста-

новлюються загальними зборами учасників товариства.

До повноважень ревізійної комісії можна віднести, зокрема:

 перевірку фінансової документації товариства, в тому числі річної фінансової звітності;

 аналіз фінансового становища товариства, його платоспроможності та інших показників;

 проведення планових та позапланових перевірок діяльності виконавчого органу;

 аналіз відповідності бухгалтерського та статистичного обліку в товаристві чинному

законодавству, стандартам та нормативам.

§ 4. Організація роботи органів управління господарського товариства

Загальні збори учасників

Загальні збори учасників проводяться на території України, як правило, за місцезнахо-

дження товариства. Водночас чинне законодавство передбачає випадки, коли загальні збори

можуть проводитися за межами України. Так, загальні збори акціонерів можуть проводитися

за межами України, якщо на день проведення зборів 100 % акцій товариства володіють іно-

земці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації.

Загальні збори учасників за критерієм періодичності скликання поділяються на чергові

(річні) та позачергові.

Чергові (річні) збори, як правило, скликаються у строки, зазначені в статуті (в певну дату

або ж певний день, наприклад, перший вівторок березня). Річні загальні збори акціонерів

проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року.

Позачерговими вважаються всі загальні збори за винятком річних. Вони скликаються, зо-

крема, у разі неплатоспроможності товариства, а також за наявності обставин, визначених у

статуті товариства, та у будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси товари-

ства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу.

Законодавство передбачає періодичність проведення загальних зборів. Так, відповідно до

положень ЦК України, загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік,

загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатко-

вою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено

установчими документами.

Зупинимося на послідовності дій при скликанні чергових загальних зборів. Так, за зако-

ном, організація загальних зборів передбачає:

 розроблення проекту порядку денного;

 повідомлення учасників про проведення загальних зборів.

Письмове повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів та їх порядок денний

надсилається акціонерам персонально (з урахуванням ч. 2 ст. 35 Закону про акціонерні това-

риства) особою, яка скликає загальні збори, у спосіб, передбачений статутом акціонерного

товариства, у строк не пізніше ніж за 30 днів до дати їх проведення. Повідомлення розсилає

особа, яка скликає загальні збори, або особа, яка веде облік прав власності на акції товарист-

ва у разі скликання загальних зборів акціонерами.

Товариство з кількістю акціонерів — власників простих акцій понад 1000 осіб не пізніше

ніж за 30 днів до дати проведення загальних зборів також публікує в офіційному друковано-

му органі повідомлення про проведення загальних зборів. Публічне акціонерне товариство

додатково надсилає повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний фо-

ндовій біржі, на якій це товариство пройшло процедуру лістингу.

Товариство з обмеженою та товариство з додатковою відповідальністю повідомляють

учасників не пізніше ніж за 30 днів до скликання загальних зборів про проведення загальних

зборів товариства передбаченим статутом способом із зазначенням часу і місця проведення

зборів та порядку денного;

 подання учасниками пропозицій до порядку денного зборів.

Зазначимо, що кожен акціонер має право внести пропозиції щодо питань, включених до

порядку денного загальних зборів акціонерного товариства, а також щодо нових кандидатів

до складу органів товариства, кількість яких не може перевищувати кількісного складу кож-

ного з органів. Пропозиції вносяться не пізніше ніж за 20 днів до проведення загальних збо-

рів акціонерів. Учасник товариства з обмеженою та товариства з додатковою відповідальніс-

тю мають право вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно

було ним поставлено не пізніше ніж за 25 днів до початку зборів;

 прийняття рішення про включення пропозицій учасників до порядку денного. Слід за-

значити, що пропозиції акціонерів, які володіють 5 чи більше відсотками простих акцій, вно-

сяться до порядку денного обов’язково. Наглядова рада акціонерного товариства, а в разі

скликання позачергових загальних зборів такого товариства на вимогу акціонерів у випад-

ках, передбачених ч. 6 ст. 47 Закону про акціонерні товариства, — акціонери, які цього вима-

гають, приймають рішення про включення пропозицій до порядку денного не пізніше ніж за

15 днів до дати проведення загальних зборів. Рішення про відмову у включенні пропозиції до

порядку денного загальних зборів акціонерного товариства може бути прийнято тільки у разі

недотримання акціонерами строку, встановленого ч. 1 ст. 38 Закону про акціонерні товарист-

ва; неповноти даних, передбачених ч. 2 ст. 38 Закону про акціонерні товариства. Мотивоване

рішення про відмову у включенні пропозиції до порядку денного загальних зборів акціонер-

ного товариства надсилається наглядовою радою акціонеру протягом трьох днів з моменту

його прийняття;

 розроблення остаточного варіанта порядку денного загальних зборів;

 повідомлення учасників про зміни в порядку денному. Акціонерне товариство не піз-

ніше ніж за 10 днів до дати проведення загальних зборів повинно повідомити акціонерів, згі-

дно зі статутом, про зміни у порядку денному. Публічне товариство також надсилає повідом-

лення про зміни у порядку денному загальних зборів фондовій біржі (біржам), на якій це

товариство пройшло процедуру лістингу;

 ознайомлення учасників із документами, що пов’язані з порядком денним. Від дати

надіслання повідомлення про проведення загальних зборів до дати проведення загальних

зборів акціонерне товариство повинно надати акціонерам можливість ознайомитися з до-

кументами, необхідними для прийняття рішень з питань порядку денного, за місцезнахо-

дженням товариства у робочі дні, робочий час та в доступному місці, а в день проведення

загальних зборів — також у місці їх проведення. У повідомленні про проведення загальних

зборів вказуються конкретно визначене місце для ознайомлення (номер кімнати, офісу то-

що) та посадова особа товариства, відповідальна за порядок ознайомлення акціонерів з до-

кументами.

У день проведення загальних зборів учасники (їхні представники), які беруть участь у за-

гальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник.

Учасник має право голосувати з усіх питань порядку денного «за» або «проти», а також

може не брати участі у голосуванні. Для підрахунку голосів та виконання інших функцій,

пов’язаних із забезпеченням проведення голосування на загальних зборах, як правило, оби-

рається (призначається) лічильна комісія у порядку та складі, що визначаються у внутрішніх

документах товариства.

Загальні збори акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі у

них акціонерів, які сукупно є власниками не менш ніж 60 % голосуючих акцій.

Загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з дода-

тковою відповідальністю визнаються правомочними, якщо в них беруть участь учасники, що

мають відповідно до статуту товариства більш ніж 60 % голосів.

Рішення загальних зборів учасників можуть прийматися простою та кваліфікованою кіль-

кістю голосів учасників.

Так, рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю не менш ніж у 3/4 го-

лосів акціонерів, які беруть участь у зборах, щодо:

 внесення змін до статуту товариства;

 прийняття рішення про анулювання викуплених акцій;

 прийняття рішення про зміну типу товариства;

 прийняття рішення про розміщення акцій;

 прийняття рішення про збільшення статутного капіталу товариства;

 прийняття рішення про зменшення статутного капіталу товариства;

 прийняття рішення про виділ та припинення товариства, крім випадку, передбаченого

ч. 4 ст. 84 Закону про акціонерні товариства, про ліквідацію товариства, обрання ліквідацій-

ної комісії, затвердження порядку та строків ліквідації, порядку розподілу між акціонерами

майна, що залишається після задоволення вимог кредиторів, і затвердження ліквідаційного

балансу.

З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть

участь у зборах.

Рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою та товариства з додатковою

відповідальністю щодо визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження йо-

го планів та звітів про їх виконання, внесення змін до статуту товариства, а також рішення про

виключення учасника з товариства вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасни-

ки, що володіють у сукупності більше ніж 50 % загальної кількості голосів учасників товариства.

З решти питань порядку денного рішення приймається простою більшістю голосів учасників.

Загальні збори акціонерів не мають права приймати рішення з питань, що не були вклю-

чені до порядку денного. На відміну від акціонерного товариства в товариствах з обмеженою

та додатковою відповідальністю загальні збори можуть приймати рішення з питань, не

включених до порядку денного. Такі рішення приймаються тільки за згодою всіх учасників,

присутніх на зборах.

Протокол загальних зборів учасників підписують голова і секретар зборів.

Протокол загальних зборів акціонерів складається протягом 10 днів з моменту закриття

загальних зборів та підписується головуючим і секретарем загальних зборів.

Протокол загальних зборів акціонерів має містити відомості про:

1) дату, час і місце проведення загальних зборів;

2) дату складення переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах;

3) загальну кількість осіб, включених до переліку акціонерів, які мають право на участь у

загальних зборах;

4) загальну кількість голосів акціонерів — власників голосуючих акцій товариства, які за-

реєструвалися для участі у загальних зборах (якщо певні акції є голосуючими не з усіх пи-

тань порядку денного — зазначається кількість голосуючих акцій з кожного питання);

5) кворум загальних зборів (якщо певні акції є голосуючими не з усіх питань порядку

денного — зазначається кворум загальних зборів з кожного питання);

6) головуючого та секретаря загальних зборів;

7) склад лічильної комісії;

8) порядок денний загальних зборів;

9) основні тези виступів;

10) порядок голосування на загальних зборах (відкрите, бюлетенями тощо);

11) підсумки голосування із зазначенням результатів голосування з кожного питання по-

рядку денного загальних зборів та рішення, прийняті загальними зборами.

Протокол загальних зборів, підписаний головою та секретарем загальних зборів, підши-

вається, скріплюється печаткою товариства та підписом голови виконавчого органу товарис-

тва (у разі колегіального виконавчого органу) або одноособового виконавчого органу.

Рішення загальних зборів учасників може бути оскаржене учасником товариства до суду.

ВИЗНАННЯ НЕДІЙСНИМ РІШЕННЯ ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ УЧАСНИКІВ

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товари-

ства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють певні правові наслідки, спрямовані на регу-

лювання господарських відносин, і мають обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.

Частина 5 ст. 98 ЦК України передбачає право учасника товариства на оскарження рі-

шення загальних зборів до суду, проте не встановлює підстав для визнання рішення загаль-

них зборів недійсними.

Стаття 50 Закону про акціонерні товариства визначає загальні засади оскарження рішення

загальних зборів акціонерів.

Так, у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення пору-

шують вимоги Закону про акціонерні товариства, інших актів законодавства, статуту чи по-

ложення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані зако-

ном інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом

трьох місяців з дати його прийняття.

Суд має право з урахуванням усіх обставин справи залишити в силі оскаржуване рішення,

якщо допущені порушення не порушують законні права акціонера, який оскаржує рішення.

Акціонер також може оскаржити рішення загальних зборів з передбачених ч. 1 ст. 68 Зако-

ну про акціонерні товариства питань виключно після отримання письмової відмови в реалізації

права вимагати здійснення обов’язкового викупу товариством належних йому голосуючих ак-

цій або в разі неотримання відповіді на свою вимогу протягом 30 днів від дати її направлення

на адресу товариства в порядку, передбаченому Законом про акціонерні товариства.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів) гос-

подарського товариства можуть бути:

 порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та прове-

дення загальних зборів товариства;

 позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних

зборах;

 порушення рішенням загальних зборів прав чи законних інтересів акціонера (учасни-

ка) товариства.

Безумовними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів в силу прямої

вказівки закону є:

 прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загаль-

них зборів чи прийняття рішення (ст. 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства);

 прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного за-

гальних зборів товариства (ч. 4 ст. 43 Закону про господарські товариства);

 прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, як-

що не дотримана процедура надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (ст. 40,

45 Закону про господарські товариства).

У ході вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв’язку з іншими

порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, необхідно

з’ясувати, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відпо-

відного рішення.

Спірним питанням у судовій практиці є визначення кола осіб, які беруть участь у справі в

спорах про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства.

Наприклад, в ухвалі Господарського суду Миколаївської обл. від 22.11.04, залишеною без змін

постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.05, у справі за позовом ТОВ

«Миколаївагропроектбуд» до ВАТ «Проектно-вишукувальний інститут “Миколаївагропроект” про

визнання недійсним рішення загальних зборів ВАТ «ПВІ “Миколаївагропроект” суд помилково вста-

новив, що спір стосується прав та обов’язків фізичних

осіб, які є акціонерами ВАТ «Проектно-

вишукувальний інститут “Миколаївагропроект”». Скасовуючи зазначені ухвалу та постанову, Вищий

господарський суд України дійшов правильного висновку про те, що акціонер не наділений

суб’єктивним правом щодо здійснення повноважень АТ, як учасник товариства він може брати

участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах

, а безпо-

середнє управління товариством здійснюють його органи, які й представляють АТ у відносинах з

третіми особами, а тому висновок суду першої інстанції та апеляційного суду про необхідність роз-

гляду справи за участі акціонерів, зокрема фізичних осіб, безпідставний.

Загальні збори є органом товариства, а їх рішення мають розцінюватися як рішення само-

го товариства, а не окремих учасників (акціонерів) товариства. Тому відповідачем у спорах

про визнання недійсним рішення загальних зборів є товариство.

Потрібно також мати на увазі, що у судовому порядку недійсним може бути визнано рі-

шення загальних зборів учасників товариства, а не протокол загальних зборів.

Виконавчий орган

Згідно зі ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють вико-

навчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Слід зазначити, що утворення виконавчого органу, згідно з положеннями ЦК України,

належить до виключної компетенції загальних зборів, а отже, не може бути

делеговане.

Загальні збори повинні сформувати виконавчий орган відповідно до положень статуту

товариства, тобто обрати відповідну кількість членів виконавчого органу, призначити голову

правління чи іншу особу, яка очолюватиме виконавчий орган. У разі формування виконавчо-

го органу слід пам’ятати, що до його складу можуть бути обрані як учасники, так і треті осо-

би. Членом виконавчого органу акціонерного товариства може бути будь-яка фізична особа,

яка має повну дієздатність і не є членом наглядової ради чи ревізійної комісії. Якщо в това-

риствах з обмеженою та додатковою відповідальністю створено ревізійну комісію, члени цієї

комісії не можуть входити до складу виконавчого органу.

Формою роботи колегіального виконавчого органу є засідання, порядок скликання та

проведення яких визначається в статуті товариства або у положенні про виконавчий орган

товариства.

Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, відповідно до вимог ч. 2 ст. 99 ЦК

України, приймає рішення простою більшістю від кількості присутніх членів, якщо інше не

встановлено статутом товариства або законом.

На засіданні колегіального виконавчого органу акціонерного товариства ведеться прото-

кол. Протокол засідання колегіального виконавчого органу підписується головуючим та на-

дається для ознайомлення на вимогу члена колегіального виконавчого органу, члена нагля-

дової ради або представника профспілкового або іншого уповноваженого трудовим

колективом органу, який підписав колективний договір від імені трудового колективу орга-

ну. Статут акціонерного товариства може надавати іншим особам право отримувати прото-

кол засідання колегіального виконавчого органу для ознайомлення.

Наглядова рада

Формування наглядової ради в акціонерних товариствах, згідно з положеннями ЦК Укра-

їни та Закону про акціонерні товариства, здійснюється загальними зборами акціонерів. Слід

зазначити, що утворення наглядової ради належить до виключної компетенції загальних збо-

рів акціонерів.

Загальні збори повинні сформувати наглядову раду відповідно до положень статуту това-

риства, тобто обрати відповідну кількість членів наглядової ради, призначити голову нагля-

дової ради чи іншу особу, яка її очолюватиме. Члени наглядової ради акціонерного товарист-

ва обираються з числа фізичних осіб, які мають повну дієздатність.

Член наглядової ради не може бути одночасно членом виконавчого органу та/або членом

ревізійної комісії (ревізором) цього товариства.

Формою роботи наглядової ради є засідання, періодичність проведення яких визначається

в статуті товариства, але не рідше одного разу на квартал.

Засідання наглядової ради скликаються за ініціативою голови наглядової ради або на ви-

могу члена наглядової ради. Засідання наглядової ради також можуть скликатися на вимогу

ревізійної комісії, виконавчого органу чи його члена, інших осіб, визначених статутом акціо-

нерного товариства, які беруть участь у засіданні наглядової ради.

На вимогу наглядової ради в її засіданні або в розгляді окремих питань порядку денного

засідання беруть участь члени виконавчого органу та інші визначені нею особи в порядку,

встановленому положенням про наглядову раду.

Статут або положення про наглядову раду акціонерного товариства може передбачати

порядок прийняття наглядовою радою рішення шляхом проведення заочного голосування

(опитування).

Засідання наглядової ради є правомочним, якщо в ньому бере участь не менше ніж половина

її складу. Статутом або положенням про наглядову раду товариства може встановлюватися бі-

льша кількість членів наглядової ради, необхідна для визнання її засідань правомочними.

На

засіданні наглядової ради кожний член наглядової ради має один голос. Рішення наглядо-

вої ради приймається простою більшістю голосів членів наглядової ради, які беруть участь у за-

сіданні та мають право голосу, якщо для прийняття рішення статутом або положенням про на-

глядову раду акціонерного товариства не встановлюється більша кількість голосів.

Протокол засідання

наглядової ради оформляється не пізніше ніж протягом п’яти днів пі-

сля проведення засідання.

Наглядова рада акціонерного товариства може утворювати постійні чи тимчасові коміте-

ти з числа її членів для вивчення і підготовки питань, що належать до компетенції наглядової

ради.

В акціонерному товаристві можуть утворюватися комітети з питань аудиту та з питань

інформаційної політики товариства. Очолюють комітети члени наглядової ради товариства,

обрані за пропозицією акціонера, який не контролює діяльність цього товариства.

Порядок утворення і діяльності комітетів встановлюється статутом або положенням про

наглядову раду товариства.

Наглядова рада приймає рішення, обов’язкові для виконання. Якщо рішення наглядової

ради порушує права та законні інтереси акціонерів товариства чи третіх осіб, вони можуть

оскаржити таке рішення до суду.

Рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціоне-

ром (учасником) товариства шляхом подання позову про визнання його недійсним, якщо рі-

шення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника

(акціонера) товариства. Відповідачем за таким позовом є товариство.

Ревізійна комісія

Для проведення перевірки фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства

загальні збори обирають ревізійну комісію (ревізора).

В акціонерних товариствах з кількістю акціонерів — власників простих акцій товариства

до 100 осіб запроваджується посада ревізора (або обирається ревізійна комісія), а в товарист-

вах з кількістю акціонерів — власників простих акцій товариства більш як 100 осіб

обов’язково обирається ревізійна комісія.

Члени ревізійної комісії в таких товариствах обираються виключно шляхом кумулятивно-

го голосування з числа фізичних осіб, які мають цивільну дієздатність. Голова ревізійної ко-

місії обирається членами ревізійної комісії з їх числа простою більшістю голосів від кількіс-

ного складу ревізійної комісії, якщо інше не передбачено статутом або положенням про

ревізійну комісію акціонерного товариства.

Додаткові вимоги щодо обрання ревізійної комісії (ревізора), кількісного складу комісії,

порядку її діяльності та компетенція визначаються статутом, положенням про ревізійну ко-

місію або рішенням загальних зборів акціонерного товариства.

Ревізійна комісія (ревізор) може обиратися для проведення спеціальної перевірки фінан-

сово-господарської діяльності товариства або на визначений період. Строк повноважень чле-

нів ревізійної комісії (ревізора) встановлюється на період до дати проведення чергових річ-

них загальних зборів, якщо статутом товариства або положенням про ревізійну комісію, або

рішенням загальних зборів акціонерного товариства не передбачено інший строк повнова-

жень, але не більше ніж на п’ять років.

Слід зазначити, що не можуть бути членами ревізійної комісії (ревізором) акціонерного

товариства:

1) член наглядової ради;

2) член виконавчого органу;

3) корпоративний секретар;

4) особа, яка не має повної цивільної дієздатності;

5) члени інших органів товариства.

Ревізійна комісія (ревізор) проводить перевірку фінансово-господарської діяльності акці-

онерного товариства за результатами фінансового року, якщо інше не передбачено статутом

товариства, положенням про ревізійну комісію або рішенням загальних зборів. Виконавчий

орган має забезпечити членам ревізійної комісії (ревізору) доступ до інформації в межах, пе-

редбачених статутом або положенням про ревізійну комісію.

Формування ревізійної комісії в товариствах з обмеженою та додатковою відповідальніс-

тю згідно з положеннями ЦК України здійснюється загальними зборами учасників. Слід за-

значити, що утворення ревізійної комісії належить до виключної компетенції загальних збо-

рів. Загальні збори повинні сформувати ревізійну комісію відповідно до положень статуту

товариства з учасників товариства.

До складу ревізійної комісії, за загальним правилом, не можуть входити особи, які є чле-

нами виконавчого органу.

Ревізійна комісія проводить планові, позапланові перевірки, за результатами яких скла-

даються висновки. Ревізійна комісія зобов’язана доповідати про результати проведених нею

перевірок загальним зборам на найближчому її засіданні, що проводиться після здійснення

перевірки ревізійною комісією. Доповідь ревізійної комісії викладається у письмовій формі

та має містити інформацію про проведені нею планові, позапланові перевірки та складені за

їх підсумками висновки, інформацію про достовірність річного балансу з необхідними пояс-

неннями до нього, а також рекомендації щодо затвердження його загальними зборами. Окрім

подання у письмовому вигляді доповідь ревізійної комісії загальним зборам також виклада-

ється головою ревізійної комісії або його заступником в усній формі на загальних зборах.

§ 5. Посадові (службові) особи господарського товариства

Під поняттям «службові особи» розуміють осіб, які постійно чи тимчасово здійснюють

функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в

установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов’язані з виконанням ор-

ганізаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі

обов’язки за спеціальним повноваженням.

Службовими особами також визнаються іноземці або особи без громадянства, які вико-

нують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов’язки.

Слід зазначити, що в законодавчих актах досить часто ототожнюються терміни «службо-

ва особа» та «посадова особа». Слід зазначити, що Кримінальний кодекс УРСР 1960 р. опе-

рував терміном «посадова особа».

Згідно зі ст. 23 Закону про господарські товариства посадовими особами органів управ-

ління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комі-

сії, а у товариствах, де створена рада товариства (наглядова рада), — голова та члени ради

товариства (наглядової ради).

До того ж слід пам’ятати про те, що посадовими особами органів управління товариства,

згідно з положеннями Законів про господарські товариства та про акціонерні товариства, не

можуть бути:

 народні депутати України;

 члени Кабінету Міністрів України;

 керівники центральних та інших органів виконавчої влади;

 військовослужбовці;

 депутати місцевих рад, які працюють у цих радах на постійній основі;

 посадові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, дер-

жавного нотаріату;

 посадові особи органів державної влади та місцевого самоврядування, крім випадків,

коли державні службовці здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що

належать державі, та представляють інтереси держави в раді товариства (спостережній раді)

або ревізійній комісії товариства;

 особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути посадовими

особами тих товариств, які здійснюють цей вид діяльності;

 особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі

злочини, не можуть займати у товариствах керівні посади і посади, пов’язані з матеріальною

відповідальністю.

Посадові особи відповідають за заподіяну ними товариству шкоду відповідно до чинного

законодавства України.

Посадові особи повинні зберігати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію і

несуть за її розголошення відповідальність, передбачену чинним законодавством України та

установчими документами товариства.

Кримінальний кодекс України від 05.04.01 (далі — КК України) передбачає кримінальну

відповідальність за такі службові злочини:

 зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України) –умисне, з кори-

сливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання

службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно

заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих

громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб;

 перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України) — умисне вчи-

нення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень,

якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих

громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб;

 службове підроблення (ст. 366 КК України) — внесення службовою особою до офіцій-

них документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також

складання і видача завідомо неправдивих документів;

 службова недбалість (ст. 367 КК України) — невиконання або неналежне виконання

службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що запо-

діяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих грома-

дян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб;

 одержання хабара (ст. 368 КК України) — одержання службовою особою в будь-якому

вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах

третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища;

 давання хабара (ст. 369 КК України);

 провокація хабара (ст. 370 КК України) — свідоме створення службовою особою об-

ставин і умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара, щоб потім викрити того,

хто дав або взяв хабара.